Клаcна година на тему "Брати наші менші"

                                 КЛАСНА ГОДИНА НА ТЕМУ: « БРАТИ НАШІ МЕНШІ»

 

Мета. Виховувати любов до птахів, тварин, прагнення вивчати таємниці живої природи й

            захищати її, розвивати непримиренне ставлення до жорстокості, садизму.

І. Слухання оповідання В. Сухомлинського   "Велика це біда—бездумність вчинку".

 Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще багато часу. Він сів під кушем бузку й став дивитися на синичок, що весело щебетали й перелітали з гілки на гілку. Зграйка синичок знялася й кудись полетіла: залишилась одна пташка. Вона щебетала тихо й ласкаво, потім стала чистити пір'ячко маленьким дзьобиком. Юрко прицілився в синичку й пустив у неї гострий камінець. На листя бризнула кров, тіло синички впало під кущ.

Юркові стало страшно. "Невже це зробив я?" - не вірилось йому. Не думав, що ось зараз він може вбити. Хлопчик взагалі ні про що не думав. Велика це біда - бездумність вчинку. Раптом відчув: хтось поклав руку йому на плече. Юрко побачив учителя.

Учитель відхилив гілку, і Юрко побачив на бузку маленьке гніздечко. З нього виглядали пташенята. Голі й безпомічні, вони жалібно пищали, розкриваючи дзьобики.

"Тепер вони лишилися без матері, - тихо сказав учитель. - Уяви собі, що б ти відчув, якби хтось прийшов до вас у хату і вбив твою маму". Юрко стояв блідий і мовчазний.

"Ну, що ж, іди на урок, - зітхнувши, сказав учитель. - Завтра прийдемо подивимось на пташенят. Допомогти їм ніхто не зможе".

Уночі Юрко майже не спав. Перед його очима стояли пташенята, які жадібно роззявляли дзьобики й пищали, чекаючи на матір.

"Ну що, підемо ще раз подивитися на пташенят? Чи живі вони?" Юрко заплакав.

Через багато років 30-річний Юрій, батько двох дітей, прийшов до вчителя. Він сказав: "Якби ви покарали мене тоді, викликали матір, батька... - це було б меншим покаранням, ніж те, що я пережив... Із тремтячим серцем думав я про матір. Мені хотілося підійти до неї, поцілувати її. Глибокої ночі, коли всі спали, я підійшов до неї. Я знав, що доторкнутись до неї не можна - вона відразу прокинеться. І я поцілував краєчок її подушки".

 

II. Бесіда за прослуханим.

1) Чи хотів Юрко вбити синичку?

2) Чому він це зробив?

3) Хто допоміг йому зрозуміти ганебність і жорстокість свого вчинку?

4) Як ви можете пояснити його поведінку вночі?

5) Чи не було у вас випадку, коли ви щось зробили бездумно, а потім каялись?

6) Як ви ставитесь до пташок? Що можете розказати про користь від пташок?

7) Хто з вас допомагав пташкам у холодну пору року? Як саме?

 

Ш. Слово учителя.

Важко навіть уявити, що було б, якби не було цих маленьких трудівників. Лише одна пара синичок за 14 днів приносить пташенятам їжу не менше 10685 разів. Уявляєте, скільки пожерливої гусені, різних личинок, комах, черв'яків знищують вони за літо? А скільки шкідників наших садів, лісів, городів, полів знищує все птаство?

А яке задоволення, яку насолоду приносить нам пташиний спів! Хто з вас чув, як улітку високо-високо над хлібною нивою виспівує жайворонок, ніби натягує невидимі струни між небом і землею? Або рано-вранці вийдіть у садок і вслухайтесь у концерт цих невидимих музикантів. Здається, разом з цілющим свіжим повітрям ця музика вливається у вашу душу, будить у ній добрі почуття, радісні надії.

У нашого народу, чутливого до краси, особливе, зворушливо-поетичне ставлення до пташок. Тому так часто до них звертались творці найніжніших народних пісень. Птахи стали символами і родинного щастя, і вірного кохання, і материнської любові, і козацької звитяги, і болю розлуки. Образи зозуленьки на калині, соловейка в гаю, чаєчки-небоги, голуба сизокрилого і орла сизого, лелеченьки і гусей-гусенят невіддільні від образу нашої прекрасної землі з тихими водами і ясними зорями. Цю народнопісенну традицію використовують поети. Особливо вона відчутна в багатьох віршах і поемах Тараса Григоровича Шевченка.

Чи винна голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума - заблудив ("Причинна").

А журавлі летять собі Додому ключами... ("Думка").

Защебече соловейко В лузі на калині, Заспіває козаченько, Ходя по долині ("Тополя").

Чайка скиглить літаючи,

Мов за дітьми плаче ("До Основ'яненка").

І на полі жайворонок, Соловейко в гаї. Землю, убрану весною, Вранці зустрічають ("Гайдамаки").

Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? ("Сова"). Ой застогнав сивий пугач В степу на могилі,

Зажурились чумаченьки... ("У неділю не гуляла"). Затихло все. тільки дівчата

Та соловейко не затих ("Садок вишневий коло хати").

Це - лише невеличка частина тих багатьох творів, у яких автор, звертаючись до образів пташок, передає незрівнянну красу рідної землі, глибину людських переживань. А у скількох творах герої звертаються до своїх близьких, рідних ласкавими словами: "орле сизий", "голубонько", "лебедонько", "пташечко моя", "зозуленько"...

На жаль, такі слова дуже рідко почуєш з уст сучасної молодої людини. Далеко частіше калічать наші душі слова брутальні, лайливі, слова-покручі, іншомовні запозичення, якими, часто навіть не розуміючи їх змісту, так люблять козиряти молодики.

Нині, коли гостро стоїть екологічна проблема, не меншою є проблема порятунку людської душі від жорстокості, цинізму, байдужості, егоїзму.

Будьте непримиренними до всього грубого, жорстокого. Не допустіть, щоб на ваших очах мучили котів, собак, птахів. Зупиніть підлітка, який руйнує пташине гніздечко або цілиться з рогатки. Будьте захисниками братів наших менших!

 

IV. Конкурс

Заспівайте пісню або 1-2 куплети пісні, у яких згадуються птахи або інші тварини.

("Гиля, гиля, сірі гуси", "За городом качки пливуть", "Чуєш, брате мій", "Прилетіла ластівка", "Закувала зозуленька", "Лелеченьки", "Розпрягайте, хлопці, коней", "Літа орел, літа сизий").

Переможець конкурсу отримує приз (книжку).

 

V. Вікторина.

1) Яка з домашніх тварин приручена найдавніше? {Собака; 12000років тому.)

2) Скільки років може прожити курка? (До З0р.)

3) Які птиці сплять нальоту? (Стрижі.)

4) Яких тварин найчастіше зображають на державних символах країв? (Лев, орел.)

5) Який птах ударом ноги може вбити людину? (Страус.)

6) Який птах найшвидше бігає? (Страус; в середньому — 45 км/год, а може і 70 км/год.)

7) Як називається найменший птах? (Колібрі.)

8) Яка зі свійських тварин одомашнена найпізніше? (Кролик.)

9) Що таке Червона книга?

10) Звідки пішов вираз "лебедина вірність"?

11) Якій тварині поставлено пам'ятник у Парижі? (Собаці. Сенбернару-рятувальнику.)

12) Якого кольору птах щастя? (Синього.)

13) Який птах допоміг герою укр. нар. казки "Яйце-райце"? (Орел.)

14) Який птах є символом мудрості? (Сова.)

15) Якій із пташок у казці співають пісеньку:

       Онде наша діва,                    

       Онде наша Іва,

       На метенім дворці,

       На тесанім стовпці,

       Кужілочка шумить,

       Веренце дзвенить.

       Скиньмо по пір'ячку,

       Нехай летить з нами! (Кривенькій качечці.)

16)Які птахи летять ключем? (Журавлі)

17)Яка птиця "на хвості приносить" новини? (Сорока.)

18)Скільки "пальців" на лапі у курки? (4.)

Переможець вікторини відзначається призом.

 

VI. Заключне слово класного керівника.

Надзвичайно цікавий, таємничий світ природи. Вивчайте цей захоплюючий світ, виростайте мудрими і добрими його господарями, керуйтесь у житті законами краси, добра, любові і справедливості.

1 на закінчення послухайте вірш Д. Білоуса "Ніжні слова" (читає учень).

Зайшов я до дітей у клас:

Ану згадаймо з вами

птахів, котрі зовуться в нас

пестливими словами.

Збудились жваві дітлахи,

підскочив Саша Мисик:

- Є, - каже, - в нас такі птахи,

Наприклад, пташка грицик!

- А ше, - гука Наталочка, -

Є голуба рибалочка!

А Владислав Толочко:

А ще - волове очко!

Стривайте, - каже Милочка,

Є пташка ще кобилочка!

А Морозенко Алла

ще повзика назвала.

-Гаразд. Але цікаво, -

запитую весь клас, -

чом звуть їх так ласкаво,

ану, хто скаже з вас?

Цим, товариство миле,

підказує народ,

щоб знали ми й любили

чудесних цих істот.

 

 

                                              КЛАСНА ГОДИНА НА ТЕМУ:

                                                «ЕТИКА УКРАЇНЦІВ»

 

Мета. Знайомити учнів з основними чинниками народної моралі; вчити оцінювати добро і

          зло, красиве і потворне з позицій національної етнопедагогіки та християнської моралі, 

          поважати звичаї і традиції свого народу.

 

I. Записати на дошці або на плакаті:

 

Мораль - система поглядів, уявлень, норм і оцінок, які регулюють поведінку людей.

Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил.

 

II. Бесіда вчителя.

Серед учнів спостерігається упереджене, негативне ставлешш до виразу "читати мораль". Інколи можна від них почути роздратоване: "Обійдемось без моралі!"

Таке ставлення зумовлене тлумаченням виразу. От поясніть, як ви розумієте це, що, по-вашому, означає "читати мораль"? (Всі пояснення учнів будуть такі: це означає ганьбити, соромити, дорікати, сварити за щось. Але це, звичайно, неправильне  твердження.)

Ваше завдання на цій виховній годині - зрозуміти, що ж таке мораль, наскільки потрібна вона людині, чи можна без неї обійтися. Як бачите Із записів на дошці, мораль - це наука про те, як правильно поводитись, це система поглядів, правил, оцінок, які визначають, що в житті є добром, а що злом, що красивим, а що  потворним. Український народ Із давніх-давен відзначається високою моральністю. Головними чинниками народної моралі споконвічно були добро, милосердя, людяність, честь, гідність, працелюбність.

Які ж етичні норми найбільше шанувалися нашим народом?

Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога, що відповідала Божій заповіді, втілена в багатьох народних прислів'ях і приказках: "Хто маму зневажає, того Бог карає", "За маму і тата - тяжка розплата" та ін. Моральним обов'язком дітей була допомога батькам у господарстві, догляд за ними у випадку хвороби, вияв повсякденної шани й турботи. До батьків, як правило, звертались на "Ви".

Суворо засуджувалась сімейна ворожнеча, адже родинне життя повинне грунтуватись на щирій співдружності, людяності, повазі до свого родоводу.

У ставленні до односельців керувались християнською заповіддю любові до ближнього, яка проявлялась у милосерді, доброті, готовності допомогти в біді. Високо поважались традиції добросусідства. Моральним обов'язком вважалась допомога людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям давали притулок. Зворушливою була турбота про вдів, сиріт.

Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування. Великого значення надавалося привітанню. У селі існував звичай вітатися з усіма, незалежно від того, чи знайомий це чоловік. Молодший мав вітатися першим - інакше будь-хто зі старших зупиняв його і присоромлював. Отже, в етичному вихованні брала участь не лише сім'я, а й громада. Зверніть увагу, в українських привітаннях найчастіше зустрічаються слова з коренем добр-, здоров- (добрий день; доброго здоров'ячка; дай, Боже, здоров'я), що є свідченням дружелюбності. Привітальними словами побажального змісту були: "Мир вам!". До людини, яка зайнята роботою, зверталися: "Боже, поможи", "Дай, Боже, щастя", "Помагай Біг". Відповідати належно: "Дякую красненько, дай, Боже, здоров'я" і т. п.

За правилами спілкування, починаючи розмову, годилося поцікавитись здоров'ям, самопочуттям: "Як ся маєте?" У відповідь можна було почути: "Гаразд. Богу дякувати. Як вам ведеться?"

При зустрічі тактовна людина не ставила прямих питань, наприклад, "Куди (звідки) йдете?" Делікатний чоловік натомість запитував: "Чи далеко зібралися?",

"Чи далеченько ходили, чи натомилися?". У випадку сумніву щодо доречності сказаного перепрошували: "Перепрошую за слово", "Пробачте за слово". Про таких людей схвально говорили: "делікатний чоловік", "вміє пошанувати".

Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися.

Найпоширенішими були дві основні форми звертання: добродію і пане (пані). Хлопці один одного кликали: побратиме, брате, дівчата - любко, дівонько, сестро, до молодших зверталися: дочко, синку, дитино і т. п.

Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.

Якщо хтось приходив до оселі під час обіду, то казав господарям: "Споживайте здорові", "Смачного вам". Його, відповідно, припрошували до столу, а він чемно говорив: "Дякую. їжте здорові", "Най Бог дасть на пожиток" і т. ін. Пригощаючи когось, обов'язково належало застелити стіл обрусом (скатертиною).

Стіл, згідно з давньоукраїнським звичаєм, ототожнювався з престолом Божим. Тому за столом не годилось сваритися, навіть голосно розмовляти. Великим гріхом вважалось сісти на стіл, не годилось класти на нього шапку; гребінь, сторонні речі. Загалом у хаті годилось поводитись спокійно, з гідністю не можна було заходити, не знявши шапку, із запаленою люлькою, заборонялося свистіти, гримати дверима тощо. Ці правила значною мірою зумовлювалися уявленням, що до хати, де панують мир, злагода, затишок, гостинність і краса, злітаються ангели й приносять щастя.

Великим безчестям вважалася зрада та зречення рідної мови.

Шанувалася правдивість. Батьки вчили своїх дітей: "Ніколи неправди не говори, бо кого піймають на брехні, тому вже не повірять, хоч би й божився". Парубків та дівчат, які любили прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць.

Великою ганьбою було злодійство. Якщо хтось піймався на цьому, то мусив зі своїм "здобутком" ходити по селу і просити вибачення. Злодіїв бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів - із закладеною вуздечкою, крадіїв худоби обмазували болотом.

Натомість дуже високо цінувалася честь трудової людини. Для української народної моралі розуміння честі було відповідним до віку і статі особи. Якщо для дівчини честь співвідносилась із цнотливістю, незайманістю, то для парубків - з відвагою, правдивістю, сміливістю; для одруженого чоловіка - з відповідальністю за добробут родини, виховання дітей, пошануванням дружини. Честь заміжньої жінки полягала в подружній вірності, шанобливому ставленні до чоловіка, народжені та вихованні дітей.

У народних звичаях, обрядах, фольклорі опоетизовувалось добро, любов до людей і рідної землі. Земля вважалася святою, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи навіть бити ногою або лозиною. Казали: "Не бий землі - не дасть хліба". Відповідно хліб теж шанувався як святиня: якщо в час обіду шматок хліба випав із рук, його належало підняти й поцілувати. Як бачимо, засади української народної моралі відповідали християнським чеснотам, вони утримували народ на щаблі високої духовності. Мораль була невіддільною від краси душевної і краси в побуті.

Руйнування святинь, переслідування і критика релігії, відречення від національних традицій у часи радянської дійсності привели до занепаду духовності серед народу. Саме тому почало процвітати злодійство, розпуста серед молоді, пияцтво, наркоманія. Нині церква, освітні заклади, свідомі, культурні батьки роблять усе, щоб відродити високу мораль нашої нації, виховати своїх дітей чесними, правдивими, милосердними і культурними, такими, щоб ними могла пишатися і родина, і рід, і народ.

 

Ш. Виразне читання оповідання А. Паламаря "Гіркий урок".

В автобусі Оксана зайняла зручне місце й безтурботно поринула у свої мрії. Не зважила, коли на одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками.

Пасажири попросили дівчинку поступитись місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує. А лише зверхньо подумала: "Невелика пані, якщо з торбами носиться..."

Увечері Оксана з матір'ю та батьком подзвонили до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх на знайомини. Двері відчинилися, і на порозі стала жінка, яку Оксана так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих важких сумок.

Оксана ладна була провалитись крізь землю. Мати вихваляла перед сусідкою доньку, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне її слово, як насмішка, стьобали дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче дивилась їй просто в очі. Той погляд надовго запам'ятався Оксані.

Часом потрібний гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і невдач у житті є елементарна невихованість.

 

IV. Обговорення випадку, описаного в оповіданні

1) Чому, по-вашому, Оксана зверхньо поставилася до літньої жінки?

2) Чому потім вона ладна була провалитись крізь землю?

3) Чому похвали матері "як насмішка, стьобали дівчину"?

4) Хто із описаних персонажів найінтелігентніший?

5) Який висновок ви зробили?

6) Поясніть назву оповідання.

7) Чи був у вашому житті "гіркий урок"?

8) Якщо був, що змінилось у вас після цього "уроку"?

 

V. Гра.  Учитель називає слова - назви понять, дій, властивостей, вислови, які
входять у поняття етичного, морального, а також слова з протилежним значенням.
Почувши назву того, що не вкладається у норми етичного, морального, учні повинні
плеснути в долоні. Хто не плесне, або плесне невпопад, вибуває з гри.

Слова: честь; милосердя; правдивий; добродію; друг; вибачайте; перепрошую; даруйте на слові; працьовитість; ледар; брехня; не твоє діло!; не сунь рила; повага; шанування; молитва; всього вам доброго; чого вилупив баньки?; на совість; помагай вам Боже; по-дружньому; злодій; ласкаво просимо; тактовність; порядний; слово честі; дозвольте запросити вас; їжте на здоров'я; щоб ти подавився!; шкодую, але мушу вам відмовити; зробіть мені послугу; смачного!; не мели дурниць; ей, пацан!; тобі сказано!; пожертвувати; відчепись; куди прешся?; тобі що, повилазило?; нехай Бог простить; зрадник; батько-продавець; грубіян; вихованість; допомагати; скупий; щедрість; егоїзм; любов до ближнього; співчуття; заздрість; зазнайство; скромність.

 

VI. Хто знає прислів'я або приказки на морально-етичні теми? (Переможе той,
      хто останній назве).

Наприклад: Добре ім'я - найкраще багатство.

Бережи честь змолоду.

Сумління - найкращий порадник.

Добре діло роби сміло.

Не одежа прикрашає, а добрі діла.

Шануйся сам, шануватимуть тебе люди.

Хто не чинить лихого, тому нічого не страшно.

VII. Послухайте вірші Д. Білоуса з циклу "Мудрість афоризму через власну призму".

В житті є логіка сувора

й суворі виміри народні:

як не казав ти правди вчора,

то не повірять і сьогодні.

Переконатися пора:

зробивши зло, не жди добра.

 

Хто б не був ти - носа не дери,

не шкодуй для мандрів підошов.

Де б не був - учися, говори

мовою людей, куди прийшов.

Розлютився - ранить наче лезом,

а жалкує ледь не все життя.

Кажуть так, шо гнів - спочатку безум,

потім - каяття.

Лють нещадно сушить злого,

юнаку згинає плечі.

А від сміху і в старого

сяють очі молодечі.

 

Не хвалися родом,

що ти благородне:

скажуть люди згодом,

чого сам ти годен.

Одне дарує плід,

хоч цвітом не красується,

а друге - пустоцвіт,

а гляньте, як хизується!

 

Підсумок. Кожен з вас, без сумніву, хоче стати людиною, гідною пошани, поваги і любові. Шлях до цього тільки один: засвоїти морально-етичні вимоги свого народу і дотримуватися їх.