Класифікація інтерактивних технологій. Підбір завдань із застосуванням інноваційних технологій.

Класифікація інтерактивних технологій. Підбір завдань із застосуванням інноваційних технологій.

За­лежно від мети уроку і форм організа­ції навчальної діяльності учнів у роботах О. І. Пометун інтерактивні технології поділяються на такі типи:

1) інтерактивні технології коопе­ративного навчання:

• «Карусель»;

• «Коло ідей»;

• «Спільний проєкт»;

• «Акваріум» та ін.;

2) інтерактивні технології колективно-групового навчання:

• «Мікрофон»;

• «Мозковий штурм»;

• «Мозаїка» та ін.;

3) інтерактивні технології ситуативного моделювання:

• «Імітаційні ігри»;

• «Рольові ігри» та ін.;

4) інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань:

• «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу» та ін.

З цих чотирьох груп інтерактивного навчання хотілося б зупинитись на технологіях колективно-групового навчання. Технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу. Розглянемо методику організації роботи учнів під час використання різних технологій колективно-групового навчання і приклади застосування їх на уроках англійської мови.

Обговорення проблеми в загальному колі.

Це загальновідома технологія, яка застосовується, як прави­ло, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяль­ності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель має заохочу­вати всіх до рівної участі та дискусії. Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас об­говорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати зрозуміло для всіх присутніх до початку об­говорення. Наприклад, під час вивчення теми “Ukraine” вчитель може винести на обговорення наступну тему: “ Ukraine is a democratic country”.   Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває доти, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.

Мікрофон.

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можли­вість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого “символічний” мікрофон.

1. Поставте запитання класу.

2. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявно­го мікрофона. Учні передавати­муть його один одному, по черзі беручи слово.

3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон.

4. Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5-1 хвилину).

5. Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.

Розглянемо застосування цього методу під час мотивації пізнавальної діяльності на уроці з теми «Sport» в 10 класі. Спочатку вчитель ставить запитання до класу: “What is good and what is bad about sports?”. Потім учням пропонується якийсь предмет (ручка, олівець тощо), який виконуватиме роль уявно­го мікрофона. Таким чином, учні передають його один одному, по черзі беручи слово. Надається слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон. Вчитель заохочує всіх учасників до висловлювання своїх ідей, допомагає, ставлючи додаткові запитання, повному розкриттю основного запитання. Учні говорять лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5-1 хвилину). Після цієї вправи можна перейти до повідомлення теми та мети уроку.

Незакінчені речення.

Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можли­вість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

        Як організувати роботу. Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчу­вати його. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уро­ці для мене найбільш важливим відкриттям було...» або «Ця ін­формація дозволяє нам зробити висновок, що...» або «Це рішен­ня було прийнято тому, що...» тощо.

Наприклад, під час підведення підсумків уроку з теми “Environmental protection” в 9 класі вчитель формулює незакінчене речення: “ Environmental protection is important for our life, because…”. Учням пропонується висловлюючись закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення починає свій виступ із запропонованої формули.

Мозковий штурм.

Відома інтерактивна техно­логія колективного обговорен­ня, що широко використовуєть­ся для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає уч­нів проявляти уяву та твор­чість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Порядок проведення:

1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почували себе зручно та невимушено.

2. Визначте основні правила (див. нижче).

3. Повідомте їм проблему, яку необхідно вирішити.

4. Запропонуйте учасникам висловити  свої ідеї.

5. Записуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.

6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8. Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення “мозкового штурму”, які можна запропонувати учням:

1. Під час  «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час  висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час “мозкового штурму” не вдасться отримати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники і учасниці піддають свої ідеї самоцензурі – двічі подумають перед тим, як висловити.)

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають можливість дати політ своїй уяві.

4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують попередні.

5. У класі можна повісити такий плакат:

 А. Кажіть усе, що прийде вам у голову.

 В. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

 С. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

 Д. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Розглянемо застосування «мозкового штурму» на уроці англійської мови при вивченні теми “ Buying clothes and shoes”. Спочатку вчитель чітко формулює проблемне питання: “Where is it better to buy clothes and footwear at the department store or at the market?”. Після цього учням пропонується висловити ідеї, коментарі, пов'язані з цим питанням. Дошка ділиться на дві частини. На одній частині вчитель записує всі ідеї, чому краще купувати одяг та взуття в магазині, а на іншу – на базарі. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Учитель підтримує та фіксує навіть фан­тастичні ідеї. Учитель спонукає всіх учнів розвивати або змінювати ідеї ін­ших. На закінчення запропоновані ідеї обговорюються і оцінюються. Ця технологія цікава тим, що заохочує вільне висловлювання ідей.

Навчаючи — учусь ( «Броунівський рух»).

Метод «Навчаючи — учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при уза­гальненні та повторенні вивчено­го. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Викори­стання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а та­кож викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання. Для прикладу візьмемо урок в 9 класі “Animals are in danger”. Перед тим, як почати вирішувати проблему, як захистити зникаючі види тварин, учні повині отримати інформацію, які види тварин і чому вимирають. Це можна зробити за допомогою “броунівського руху “. Учитель готує картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня. Роздає по одній картці кожному. Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на карт­ці про причини вимирання різних тварин. Учитель перевіряє, чи розуміють вони прочитане. Після цього він пропонує їм ходити по класу і знайомити зі своєю інфор­мацією інших однокласників. Під час застосування цієї технології учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Зав­дання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації. Після того як учні завершать цю вправу, учитель пропонує їм розповісти, відтворити отриману інформацію, проаналізувати та узагальнити отримані ними знання. Тепер учні можуть переходити до вирішення проблемного запитання уроку.

Ажурна пилка («Мозаїка», «Джиг-со»).

Технологія використовуєть­ся для створення на уроці ситуа­ції, яка дає змогу учням працю­вати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лек­ції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед прове­денням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Як організувати роботу

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом ін­формації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуй­те індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (ма­теріали підручника, додаткові матеріали — вирізки з газет, статті тощо).

2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи — «домашню» й «експертну». Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (1, 2, 3), а потім створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній — однакові.

3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоло­вік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінфор­мований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її чле­ни будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі — свою. Завдання домаш­ніх груп — опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). На­приклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» — у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домаш­ньої» групи.

5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх пред­ставників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або ве­ликі за обсягом).

6. Після завершення роботи запропонуйте учням поверну­тися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, от­риманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» гру­пи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експерт­них груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.

Як приклад використання інтерактивної технології «Мозаїка» візьмемо вивчення теми «Про­гресивна школа. Яка вона?» в 7 кла­сі. Учні об'єднуються в домашні групи по три особи. Кількість учнів у таких гру­пах залежить від пропонованих тек­стів. Кожен з учнів вибирає один із запропонованих текстів і виконує завдання, що стосується цього тексту. Метою роботи є само­стійне ознайомлення з текстом для загального розуміння змісту, деталь­ного розуміння або вилучення кон­кретної інформації та виконання завдань, пов'язаних з перевіркою розуміння прочитаного. Домаш­ні групи повинні опанувати інформацією на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. Після завершення роботи домашніх груп учням пропонується розійтись по експертним групам. В експертних групах діти порівнюють відповіді й доходять спільної думки, а також готують варіант відповіді на по­ставлене запитання, з яким кожен член групи повертається до своєї початкової групи. Кожен учень має поділитися інформацією, от­риманою в експертній групі з членами своєї домашньої гру­пи. Експерт знайомить учасників домашньої групи зі зміс­том свого тексту й допомагає усві­домити основний зміст. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації. У ре­зультаті цієї спільної роботи кожен учень називає усі характеристики, які повинна мати прогресивна шко­ла; незалежно від того, який текст читав учень, він намагається вислов­лювати свою думку з усіх обговорю­ваних питань. Остаточним резуль­татом є відповіді на запитання: «Чи є наш ліцей прогресивною школою?»

Аналіз ситуації (Саsе-метод).

При вивченні гуманітарних дисциплін зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації, випадки з жит­тя: правові, історичні, моральні тощо, у яких стикаються інте­реси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивіду­ально, в парах, в групах або під­даватись аналізу в загальному колі. Такий аналіз потребує пев­ного підходу, алгоритму. Техно­логія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення. Ситуації, випадки служать для учнів конкретними прикла­дами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування та мислення, демонструють людські по­чуття та емоції, зацікавлюють учнів та захоплюють їхню уяву, допомагають пов'язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Дилема ставить людину перед важким вибором, який вини­кає завдяки конфлікту цінностей. Думаючи над дилемами, учні можуть краще зрозуміти істо­ричний контекст, сьогоднішню соціальну і політичну ситуації, а також свої внутрішні цінності. Також вони вчаться займати позицію, наводити обґрунтовані аргументи на захист своєї по­зиції і розуміти логіку й обґрунтування позицій інших. Дилеми призначені для ускладнення процесу мислення без висловлен­ня крайніх думок і з поважним ставленням до точки зору інших.

Наступні кроки можуть бути корисними для моделювання дилеми із сучасної події чи на історичному (літературному, пра­вовому) сюжеті.

1. Якої загальної теми стосуватиметься дилема (наприк­лад, списування чи заздрість, обдурювання).

2. Хто є центральною постаттю і який вибір повинен зро­бити герой у цій дилемі (наприклад, чи може студент, що бажає поступити в університет, списувати на іспиті; чи чесний законо­давець, що підтримує соціальні програми саме тепер, коли стоїть проблема перевиборів на другий термін; чи може людина не сплачувати податки на підставі, що держава не забезпечує їй належний рівень життя, тощо).

3. Якою первісною інформацією повинен володіти учень, щоб мати відповідну можливість зрозуміти контекст, у якому наш герой стоїть перед дилемою (наприклад, інформація про важкі вступні іспити, результати попередніх голосувань у Вер­ховній Раді з соціальних програм тощо).

4. Дайте ім'я герою дилеми і припишіть йому характерні риси «живої» людини, які б допомагали іншим краще зрозумі­ти його суть і те, що ним рухає.

5. Необхідно подати факти (аргументи) і думки, які б від­стоювали дві позиції:

6. Напишіть історію, що і буде дилемою. Почніть зі сцени з вашим героєм\і додайте контекст, у якому він повинен зробити вибір. Потім подайте саму дилему і приведіть 2-3 найбільш пе­реконливих аргументи з кожної сторони (щодо вибору, перед яким стоїть герой дилеми). Це може бути фраза «з однієї сторо­ни..., але з іншої...». Закінчте ситуацію формулюванням вибо­ру, поставивши запитання, що вимагає відповіді «так» чи «ні». Чи повинен герой дилеми робити так чи по-іншому? Інакше ка­жучи, у вдалій, зрозумілій дилемі повинні бути присутні чотири елементи: загальний контекст дилеми, знайомство з ви­бором, що дає дилема, наведення однаково сильних аргументів за і проти і пропозиція зробити чіткий вибір наприкінці.

Цю технологію можна, наприклад, застосувати під час контролю домашнього читання трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Учитель готує заздалегідь проблемну ситуацію, випадок, диле­му, яку буде опрацьовувати з учнями. В ньому обов'язково мають бути дві конфліктуючі сторони, позиції, інтереси яких суперечать одна одній. В даному випадку можна поставити проблемне запитання: “Could Romeo and Juliet change their fate?”. Думаючи над цим питанням, учні можуть краще зрозуміти істо­ричний контекст цього твору, а також свої внутрішні цінності. Також вони вчаться займати позицію, наводити обґрунтовані аргументи на захист своєї по­зиції і розуміти логіку й обґрунтування позицій інших. Спочатку учні аналізують ситуацію. Учитель ставить запитання: Що відбулося? Де і коли? Хто є учасниками ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Потім обговорюється у чому полягає конфлікт ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? Після цього учні наводять аргументи на захист кожної з точок зору. Учні подають факти (аргументи) і думки, які б від­стоювали дві позиції:

На прикінці вчитель подає саму дилему “Could Romeo and Juliet change their fate?” і приводить 2-3 найбільш пе­реконливих аргументи з кожної сторони. Учні роблять вибір і обґрунтовують його.

Вирішення проблем

Метою застосування такої технології є навчити учнів само­стійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення. Учитель готує для учнів проблемне завдання, проблемну ситуацію, наприклад, “How can we protect our planet?”. Ознайомлює їх із ситуацією та визначає суть проблеми. Учні описують проблему. Учитель об'єднує учнів у групи, у яких вони могли б обговори­ти проблему, перш ніж перейти до пошуків шляхів її вирішення. Обов’язково потрібно запитати учнів: чи справді вони хочуть розв'язувати цю проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно роз­в'язати її? Чи зацікавлені сторони конфлікту в його розв'язанні? Скориставшись технологією «мозкового штурму», учитель дає учням можливість визначити якнайбільше шляхів вирішення проблеми або можливих варіантів. На цьому етапі жодне рішен­ня або варіант не відкидаються і не коментуються. Необхідно генерувати велику кількість ідей. Разом з учнями учитель аналізує, пояснює та об'єднує ідеї. Учні обговорюють можливі позитивні та негативні наслідки кожної ідеї. Після цього вибирається найкращий варіант і учні доходять згоди щодо його використання для вирішення проблеми (можна шляхом голосування).