Класна година для учнів 6-7 класів на тему " Шануємо Святого Миколая"

Класна година для учнів 6-7 класів на тему « Шануємо Святого Миколая»

  Життєвий шлях Святого Миколая

Кожного року 19 грудня православні християни та греко-католики відмічають свято на честь архієпископа Мирлікійського, який жив у IV столітті, одного з найбільш відомих та шанованих у всьому світі святих – Миколая Чудотворця. Хто ж він такий і чому його світлий образ є невід'ємною частиною нашого духовного світу?

До наших часів дійшло не так багато достовірних фактів про його життя, адже він жив дуже давно, майже 17 століть тому. Таким чином, складно зрозуміти, що саме дійсно було, а що ні, важко відокремити правду від вигадок та легенд, які оточують образ цього святого.

Святий Миколай (Ніколаус) – це реальна особа, візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно-західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Мири, головного міста Лікії, (зараз місто Демре в Туреччині), він був обраний єпископом цього міста.

За переказами, Святий Миколай народився в родині багатих греків-християн. Його батьки Феофан і Нонна були дуже багатими та глибоко віруючими християнами, які довго не могли мати дітей. В своїх молитвах вони пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння йому. Завдяки щирим молитвам в них народився син. Миколай став священником, а згодом – єпископом у сучасній Туреччині. Його ім’я в перекладі означає «переможець народний», на інших мовах – Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол.

Припускають, що Миколай народився між 270 та 286 роками (умовна дата 275 р.).  Батьки охрестили його відразу після народження, що було рідкістю на той час. Та вже під час його хрещення відбулося перше диво – маля піднялося на свої ніжки та простояло близько трьох годин, доки відбувався обряд.

Італійський  художник Джентіле да Фабріано в 1425р. навіть написав картину "Народження Святого Миколая", яку присвятив цьому диву (Додаток А).

Змалку Миколай був надзвичайно чесним, добрим, співчутливим, милосердним, а трохи пізніше, спостерігаючи за тяжким становищем, в якому перебували бідні люди, він намагався підтримувати їх та постійно допомагати. Він став опікуном сиріт та знедолених. Миколай допомагав всім, хто потребував допомоги, розраджував, захищав, приносив в їхні домівки теплі речи та іграшки дітям та ліки хворим. Але щоб не принижувати нужденних милостинею, він підкладав свої подарунки їм таємно під вікна та двері.

Є цікаве пояснення, чому Святий Миколай часто кладе подарунки саме у шкарпетки. За легендою, він бажав допомогти трьом бідним сестрам, яких через злидні ніхто не хотів брати собі у дружини, а батько їхній через це був у відчаї. Зовсім бідно жила та родина, і святий Миколай вирішив врятувати їх – він закинув через димохід три мішечки із золотими монетами. Мішечки впали в оселю і потрапили саме до шкарпеток сестер, які ті розвішали сушити перед вогнем. Так сестри були врятовані. Саме цю легенду вважають початком традиції підкладати дарунки від імені Святого Миколая.

Після цього Миколай продовжував допомагати бідним людям, залишаючись непоміченим. Він робив це за позовом своєї душі, а не задля слави. Але одного разу люди вирішили все ж таки з'ясувати, хто ж їм так допомагає і вистежили його. Зрозумівши, що це був Миколай, вони були вражені. З того часу люди почали і самі звертатися до нього по допомогу. Достеменно відомо, що Миколай був дуже релігійним і своє життя присвятив богослужінню, як пообіцяли його батьки Богу в молитвах. Будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує своє навчання, а згодом його дядько-єпископ висвячує ще молодого хлопця на священника. Згодом  Миколай був обраний єпископом головного міста Лікії – Мири, і в цьому сані він прожив до кінця свого життя. Таким чином, можна сказати, що Святий Миколай  - реальна історична особа, а не вигаданий літературний чи фольклорний персонаж. Будучи єпископом, він поділяв зі своїми вірянами їхні радощі та горе, підтримував та розраджував.

А коли на початку IV ст. в Лікії почалася страшна епідемія, він все одно допомагав хворим людям, незважаючи на небезпеку. Нажаль, під час цієї епідемії померли його батьки, залишивши Миколаю великий спадок. Та він нічого собі не залишив, вирішив повністю роздарувати майно нужденним і здійснив цей задум протягом тривалого часу. Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час правління римського імператора Діоклетіана (правління 303-313 р.р.), під час якого в Римській імперії почалися переслідування християн. Саме в цей час Миколая надовго ув'язнили. Він провів у темниці близько двадцяти років та  був визволений з в'язниці вже під час правління Костянтина Великого, після чого повернувся до свого приходу.

Свій земний шлях Святий Миколай закінчив у глибокій старості в 343 році в Мирі (сучасне м. Демре в Туреччині).

1.2.  Духовне життя Миколи Чудотворця

Після смерті єпископа в місті почали відбуватися дива: хворі, які приходили до його могили, зцілювалися, а образ Миколая захищав людей у далеких подорожах. Історії про чудесні зцілення та добрі вчинки і любов до людей архієпископа Мирлікійського після його смерті почали поширюватися по всьому світу, і церква його канонізувала.

У IX ст. грецька імперія переживала важкі часи. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста, вбивали жителів і супроводжували свої жорстокості зневагою до святих храмів, мощів, ікон та книг. Мусульмани зробили спробу знищити мощі Святого Миколая, так глибоко шанованого всім християнським світом. Це дуже обурювало і східних, і західних християн. Жителі міста Барі, що стоїть на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати ці святі мощі. У травні 1087 р. італійськими купцями мощі святого Миколая було перевезено до Італії і сьогодні зберігаються в крипті Базиліки Святого Миколая в місті Барі (Італія). Також там зберігається ікона із зображенням Святого Миколая, яка, вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого (Додаток Б).  8 травня кораблі італійських купців повернулися до Барі, а 9 травня мощі Святого Миколая урочисто перенесли до церкви Святого Стефана. Через рік вже була побудована нова церква на честь Святого Миколая, яка була освячена папою Урбаном II.

У 2009 р. групою Манчестерського університету було реконструйовано обличчя святого за його черепом. А це вийшло зробити завдяки проведеному в 1953 р. відкриттю гробу з мощами святого. Професор Луїджі Мартіно зробив якісні чорно-білі фото, і завдяки яким вчені дійшли висновку, що Миколай був невеликого зросту (приблизно 167 см), мав карі очі та чітко виражене підборіддя, мужнє відкрите лице та шкіру оливкового відтінку. А його лик, за свідченнями сучасників, випромінював незвичайне світло.

День його смерті відзначають, як День Святого Миколая щороку 6 грудня. Та ми святкуємо його 19 грудня, оскільки Православна Церква дотримується юліанського календаря.

РОЗДІЛ  2

СВЯТКУВАННЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

2.1. Згадки про Миколая Чудотворця в Україні

Згідно історичних джерел, перші згадки про Святого Миколая в Україні з'являються разом з появою християнства.  В Україні святкувати Миколая почали ще у 1088 році, за часів Всеволода Ярославовича. Княгиня Ольга побудувала ще в XI ст. на його честь один з перших храмів Київській  Русі – біля могили Аскольда в Києві. А нині ж церков на честь Святого Миколая сотні.

Щодо дитячого, шкільного свята, то така ідея і потреба виникла ще  у II пол. XIX ст. на Галичині. Діти старанно готувалися до цього свята, вчили пісні, колядки та вірші про Миколая. Це, звичайно, потребувало нових творів, і автори із задоволенням відгукнулися. Іван Франко переспівав відому легенду "Чудо з утопленим хлопцем" й створив п'єсу "Суд святого Миколая", в якій вже постають традиційні персонажі українського свята Миколая. Саме з того часу Святий Миколай став опікуном українських діток..

 Серед дітей є звичай писати Миколаєві листа, де дітлахи розказують, що хорошого та поганого вони вчинили протягом року, і просять про подарунки. Напередодні свята діти пишуть листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і погані вчинки, зважують, яких  більше, чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

Щодо власне подарунків, то, швидше за все, традиція бере свій початок з Німеччини. Батьки дарували діткам одяг, різноманітні ласощі, іграшки та шкільне приладдя, щоб малюки повірили в дива. Потім цей звичай перейняли Польща і Австрія, а згодом і Україна.

У різних регіонах нашої країни є свої звичаї святкування цього дня:

- На Слобожанщині збиралися разом після служби в церкві та варили пиво та веселилися. А після гулянь запрягали в сани найкращих коней і каталися навколо села, бо так хотіли взнати, наскільки слизький сніг випав цього року. На Харківщині у цей час варили кутю та узвар, щоб у наступному році щедро вродили жито і плоди. Для дітей цього дня пекли особливе печиво – миколайчики – це медові пряники, прикрашені яскравою глазур’ю, у формі дідуся в кожусі. Також роблять їх ще у формі янгола, зірки, сонечка, півмісяця, півників, коників.

- На Поділлі чекали "полазника" – людину з позитивною енергією, яка першою має зайти до хати. Якщо першим подвір'я перейде господар, то обов'язково має завітати до худоби з їжею. Прийшовши до хліва з їжею, він повинен казати: "Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною".

-  На Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Святого Миколая.  Обходи ряджених влаштовували у західних областях. Група парубків з переодягненим Миколаєм обходила двори, роздаючи подарунки слухняним дітям, а неслухам залишали палицю.

- У центральній Україні, на Київщині і на Полтавщині, зокрема, господар, повернувшись із церкви, брав миску зі свяченою водою, хліб із сіллю та йшов кропити худобу та збіжжя, просили Святого Миколая вберегти її, та й усю сім'ю загалом від напасти й лиха.

На Миколая існує багато народних прикмет:

- Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Багато хто вірить, що День Святого Миколая – останній день року, коли неодмінно потрібно роздати всі свої борги.

Святого Миколая також називають Чудотворцем, тому вважається, що загадане в цей день будь-яке заповітне бажання обов'язково здійсниться!

Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч з 18 на 19 грудня терпляче чекають на подарунки! Миколай Чудотворець ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками. До слова, моряки часто  беруть образ чудотворця з собою в рейс чи на риболовлю. У народі ще кажуть, що Святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді. Згадуються одразу рядки відомої пісні про нього:"... хто спішить у твої двори, того ти на землі і на морі хорониш від напасті". До Миколая у молитвах можуть звертатися і ті, хто у скруті, а також заміжні жінки, які просять чудотворця про спокійне сімейне життя.

 Святому Миколаю моляться про здоров'я дітей, допомогу в дорозі та подорожі, допомогу сиротам та бідним, просять благополуччя і зцілення від хвороби. Існує безліч молитов до Святого Миколая – молитва про здоров'я на зцілення, на здійснення бажання, про заміжжя та про шлюб, про допомогу в труднощах у житті та багато інших.

    Українці вважають, що Святий Миколай — то найскоріший помічник у біді. Він допомагає тим, кому загрожує небезпека, кого скривдили, із ким несправедливо обійшлися.

    Одна з найпоширеніших мандрівних оповідей присвячена чудесному угамуванню морської бурі. Отож до нього у молитвах звертаються мандрівники і моряки. На багатьох іконах представлено сюжет - корабель із людьми та святим Миколаєм розгойдують серед хвиль чорти. Але марно.

    Миколай прихильний до розкаяних злодіїв. Він є покровителем торгівлі та землеробства. Опікується студентами і дітьми. Він - чудотворець. Заради порятунку людей творить чудеса.

 У нашій великій незалежній Україні традиції, пов'язані з іменем цього святого, відроджуються. Останнім часом вони поширилися і на Центральну, і на Східну Україну і вже набули великої популярності.

 Але можна зазначити, що якою б не була справжня історія життя Святого Миколая, де б не був він похований, де б не знаходилися його мощі, нам варто розуміти і пам'ятати, що головними і важливими все ж таки залишаються істини, які він уособлює протягом багатьох століть. Миколай навчає любити оточуючих нас людей, бути відкритими людям, допомагати їм від всієї душі, він є для нас прикладом того, як не на показ, а від чистого серця робити добрі справи, допомагати знедоленим, нещасним, хворим, бідним та немічним. Ми повинні гідно наслідувати його, бути відкритими до потреб оточуючих нас людей, бути добрими, щирими і милосердними, бо його життя та його добрі справи – то найкращий для нас приклад того, як повинна жити та чинити добра людина, бо так жив і чинив Святий Миколай! То нехай він кожного року прилітає з подарунками до наших осель, до наших рідних та близьких!