Колективізація. Голодомор 1932 - 1933 років

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ. ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ

ГЕНОЦИД – зумисні злочинні дії, спрямовані на цілковите або часткове знищення національних, етнічних, расових або релігійних груп. ГОЛОДОМОР – акт геноциду проти українського народу, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного голоду у 1932 –1933 роках, що спричинив загибель мільйонів людей Картина Віктора Цимбала «Рік 1933»

Спорудження Дніпровської ГЕС. Фото 1930 року

Будівництво металургійного заводу в Запоріжжі. Фото 1932 року

Суцільна колективізація - цедержавна політика примусового об’єднання селян-одноосібників у великі колективні господарства з метою ліквідації приватної власності на засоби виробництва, впровадження форм господарювання, повністю підконтрольних режимові

ЗАВДАННЯ Спростити викачування коштів із села на потреби індустріалізації. Забезпечити населення країни дешевими продуктами харчування і сировиною. Перетворити неконтрольовані державою індивідуальні селянські господарства на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву. Ліквідувати куркульство — заможне селянство — як клас

МЕТОДИ Залякування. Розкуркулення — репресії проти неохочих вступати до колгоспу (ліквідовано понад 200 тис. селянських господарств «куркулів»)розстріл або ув’язнення на 10 років; конфіскація майна, виселення до північних та східних районів СРСР; переселення за територію колгоспів, надання гіршої землі. Обмеження свободи пересування селянства

Передумови Голодомору. Розкуркулення -ліквідація заможних селянських господарств Здійснювалася для: для зміцнення матеріальної бази колгоспів; залякування загальної маси селян; знищення спротиву. Здійснювалася шляхом: позбавлення власності; податкового тиску; репресій; депортацій Понад 352 тисячі селянських господарств ліквідовано у 1928–1931 роках. 285 тисяч сімей чисельністю майже 1 мільйон осіб вивезено за межі України до середини 1930-х років

Показовий вихід колгоспників на роботу. Житомирщина. Початок 1930-х років

Розкуркулена сім’я на руїнах хати. Донеччина. Початок 1930-х років

Вилучення майна під час обшуку. Поділля. 1931 рік

Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір. 1932 рік

Початок кооперації села 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) узяв курс на кооперування села під приводом боротьби з хлібозаготівельними кризами (1925-1926, 1927-1928), коли селяни відмовлялися продавати державі зерно за наднизькими цінами. 1928 р. утворено першу машинно-тракторну станцію (МТС) в Україні з метою виробничо-технічного обслуговування колгоспів і радгоспів, посилення впливу держави на село

Трактор на полі колгоспу «12 років Жовтня». Донеччина. Початок 1930-х років

Примусова колективізація1929 р. оголошено Сталіним «Роком великого перелому». У листопаді взято курс на суцільну примусову колективізацію села, що мала завершитися в Україні до осені 1930 р. Відповіддю стала хвиля селянських повстань: на початку 1930 р. кількість повсталих сягала 1 млн осіб. Селяни нищили майно, що підлягало колективізації, забирали з колгоспів худобу, били місцеву адміністрацію, організовували збройний опір.1930 р. стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» звинуватила в насильницькій колективізації місцеві партійні та радянські організації, для заспокоєння України селянам дозволено виходити з колгоспів.3 кінця 1930 р. почалась нова хвиля колективізації. До кінця 1932 р. в Україні було об’єднано в колгоспи близько 70% селянських господарств, що володіли 80 % посівних площ. До 1937 р. до колгоспів увійшло 96 % селянських господарств.

Передумови Голодоморупримусове вилучення державою в селян максимальних обсягів зерна за суттєво заниженими цінами У 1932 році обсяги хлібозаготівель в Україні сягнули 53% валового збору зернових

Вилучене в хлібозаготівлі збіжжя. Донеччина. 1932 рік

Прийом зерна від селян на зсипному пункті «Союз хліба». Кагарлик. Київщина. 1932 рік

Посвідчення про право застосовувати каральні санкції щодо селян. Лубенщина. 1928 рік

Вилучення зерна у селян. Миколаївщина. 1933 рік

Реалізація геноциду в УкраїніВстановлення нереального плану хлібозаготівлі, виконання якого здійснювалося через застосування насильницьких методів вилучення в селян зернових культур Занесення на «чорні дошки» – ізоляція та застосування спеціальних репресій до сіл, що не виконували хлібозаготівельні плани та/або чинили опір Впровадження натуральних штрафів – конфіскація 15-ти місячної норми м’яса (згодом – картоплі, сала, продуктів тривалого зберігання) за невиконання плану хлібозаготівель окремими господарствами

Реалізація геноциду в УкраїніОбмеження вільного пересування селян з метою пошуку продовольства, заборона виїзду з України Проведення постійних обшуків з вилученням зерна, насіннєвих запасів, майна, одягу, всіх продуктів харчування, готової їжіПосилення репресій проти всіх, хто наважувався чинити спротив владі

735 районів, сіл, хуторів, колгоспів, радгоспів, МТС, в Україні занесено на «чорні дошки» у 1932 –1933 роках

У той час, коли СРСР експортував мільйони тон зерна за кордон, в Україні вмирали мільйони людей від голоду. У 1932 році з України за кордон експортували 1,72 мільйони тон, у 1933 – 1,68 мільйони тон зерна. Найбільший в Європі елеватор, збудований у 1930-му році. Миколаїв

Результати колективізації Деградувало сільськогосподарське виробництво, знищено 200 тис. найбільш працездатних селянських господарств. Відбувся занепад почуття індивідуалізму українського селянина. Утверджено командну економіку на селі за повного підпорядкування колгоспів державній владі. Голодомор 1932-1933 рр. Здійснено індустріальний стрибок країни

Голодомор – штучний голод, організований за сприяння влади ПРИЧИНИ: Прискорена насильницька колективізація. Нереальний план хлібозаготівель для України на 1932 р., який республіка не виконала. Експорт продовольства на потреби індустріалізації. Відсутність допомоги союзного центру. Потреба в придушенні опору українського селянства колективізації

Постановочне фото, очевидно, для радянської газети, яке ілюструє «ситий» обід. Мета – спростування «чуток» щодо голоду в Україні

Світлина фотоаматора Миколи Боканя з його особистим підписом

Померлі від голоду на вулицях Харкова

«Закон про п’ять колосків» У серпні 1932 р. прийнято постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» («Закон про п’ять колосків»): за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або ув’язнення терміном не менше 10 років

Діяльність урядової комісіїВ. Молотова (листопад 1932 р.) Впровадила натуральні штрафи, обшуки. На кордонах України та транспортних шляхах встановила загороджувальні загони, які перешкоджали пересуванню людей. Запровадила натуральні штрафи для колгоспів-боржників, що означало вилучення всіх продовольчих запасів. Увела блокаду сіл-боржників, які вносили на так звані «чорні дошки» (припинено державне кредитування, заборонено державну торгівлю)

Інші репресивні заходи У грудні 1932 р. запроваджено внутрішній паспорт з обов’язковою пропискою. Селяни паспортів не отримали, що унеможливлювало їх переїзд до міста. 1933 р. утворено політвідділи МТС, які перевіряли діяльність колгоспного керівництва, репресували «куркулів» та «підкуркульників», контролювали виконання державних і партійних постанов. Інформацію про голод приховували, сам термін «голод» не вживали, міжнародна допомога не надійшла

Наслідки голодомору Величезні людські втрати: за різними оцінками — від 3,5 до 8 млн осіб. Сільську місцевість перетворено на резервацію фактично закріпачених селян. Знищено старе українське село з його народними традиціями. До спустошеної України переселяли селян з Росії, Білорусі, Казахстану тощо. Деградація сільського господарства.

ГОЛОДОМОР ЗАБРАВ 4,5 мільйонів життів, із них 3,9 мільйонів через надсмертність; 0,6 мільйонів – ненародженими (за оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи) У червні 1933 року в Україні помирали: ЩОДОБИ – 34 170 осіб ЩОГОДИНИ – 1 420 осіб ЩОХВИЛИНИ – 24 особи