Сценарій свята Стрітення Господнього

«Коли зима з весною зустрічається»

Мета: Продовжувати ознайомлювати  і розширювати знання учнів про святкування свята Стрітення в Україні, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак. Виховувати любов і бережливе ставлення до природи, повагу до звичаїв свого народу. Розвивати акторські та виконавські здібності учнів.

Обладнання: випечені пташки-жайворонки, свічки, віночки, вишиті рушники, глечик з водою, малюнки, національний одяг, весняне колесо прикрашене стрічками, квітами та птахами.

Хід свята

Вчитель. Доброго дня, шановні гості!

Сьогодні ми хочемо розказати вам про свято, яке завершує зимовий цикл народних обрядів - Стрі́тення, одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва.

      До прийняття християнства в цей день слов'яни відзначали зустріч зими з весною.Вважалося, що зима з весною перетинаються на дорозі та сперечаються, хто ще залишиться в цих краях господарем. Свято Стрітення, в народі називають «Стріщення», «Стрічання», «Громиця», "Зимобор" . На Стрітення раніше освячували в церкві воду і напували нею хворих домочадців, окроплювали худобу, вози, пасіку.

 

Ведучий 1.Коли зима стрічається з весною,

 Твердих крижин розгойдується спів,

 Пухнастий сніг крихкою пеленою

 Мов водоспад сповзає із дахів!

Ведучий 2. Дзвінкі синиці зграями прудкими

Важкі від снігу струшують гілки,

Весна гаптує різнобарвний килим

 І розшиває бісером квітки.

Ведучий 1. Ну, а зима сидить собі в куточку,

Весни здалеку вгадує сліди

 І вишиває березню сорочку-

 Ото вже буде красень молодий!

 Ведучий 2.  І поведе свою русяву панну-

Свою весну чарівну під вінець

 І зронить небо музику органну,

 Здмухне замети білі вітерець.

Ведучий 1. Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,

 Грайлива річка розплете косу...

 І так на серці стане любо-любо,

Немов із нього струшують росу!..

Танець-вихід дівчат в українських костюмах та віночках під пісню «Щебетала пташечка»

Учень 1. Зима нас вдосталь розважала:

Ми взимку Новий рік стрічали,

Біля ялинки були ігри, жарти, сміх…

Та ще й катались з гірок снігових.

Учень 2. Де не гляну я – на дворі

Всюди бачу білий колір!

Ліс і поле, і діброви

Білі одягли обнови.

Учень 3 . Не мети, не мети,

Зимонько, снігами,

А приходь  ти до нас

З гарними піснями.

Пісня про зиму: «Зима жартівниця» 

1. Наша зимонька-зима любить жартувати,

Нас морозом-холодом хоче налякати.

Пощипала носика, щічки пощіпала,

Але все одно вона нас не налякала. / 2 рази

 

2. Наша зимонька-зима любить жартувати,

Нас вітрами сильними хоче налякати.

Пощипала носика, щічки пощіпала,

Але все одно вона нас не налякала . / 2 рази.

 

3. А санчата,  а санчата цілий день катають,

А сніжинки, а сніжинки весело літають.

Нас морозом не злякаєш, буде все дарма,

Бо ми любимо тебе, зимонько-зима./ 2 рази

 

Ведучий 1. У нашого християнського народу є звичай , пов'язаний зі святом Христового Стрітення - благословення свічок. На Стрітення люди йшли до церкви і святили свічки, які потім називали стрітенськими, «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Коли була страшна негода, то запалювали цю свічку, і вона оберігала від біди і лиха.

 

Ведучий 2. Ось і ми запалимо стрітенську свічку, і ви зможете побажати те, чого вам найбільше хочеться.(запалює)

 Свічко - свічечко, гори та діток бережи!

В щасті - долі щоб жили і здоров'я берегли!

 

Ведучий 1. Святили на Стрітення крім свічок ще й воду. Ця вода вважається цілющою. Її набирали у невживану посудину і зберігали за образами цілий рік. Вона допомагає від усяких хвороб, нею благословляли синів на службу і будь кого у далекі небезпечні мандрівки. Нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовисько, домашню птицю та бджіл. (дає глечик з водою)

 

Учень 1.

 Свята вода-водичечко,

від біди оберігай

рідний наш Вкраїнський край!

Дай здоров´я нам усім

та достатку й миру в кожен дім!

 

Учень 1.

Дай здоров’я нам усім,

Щастя й мир у кожен  дім!

Свічко - свічечко, гори,

На діточок укажи.

В щасті - долі, щоб жили,

І здоров’я берегли!

 

Учень  2.

Ой,  Громиці, свічечка та свята водичечка!

Від біди оберігай- горей біди проганяй!

Повішу я рушники,

Щоб родили вишні,

Були яблуні і груші

Урожаєм пишні!

(Ставляють на стіл)

 

Ведучий 1: Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов'язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару.

Ведучий 2. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.

(Беруть кошик з печивом на якому зображена пташечка і роздають всім гостям та дітям.)

(вилітає Жайворонок з прикрашеним квітами та стрічками колесом під пісню «Щебетала пташечка»)

Танець з колесом та печивом «Щебетала пташечка»

Учень 1. Жайворонок - пташка !

Всюди ти літаєш, все ти помічаєш,

Може, знаєш, любонько,

Де Весна - голубонька?

Жайворон: В лісі ще лежать сніги, та струмочки вже пробились,

Перший - продзвенів мені, що Весна вже об’явилась!

Учень 2.     Весна близенько? Радісно серденьку!

Учень 3.  ( до жайворона )

- Ой, ти пташко, люба, мила,

Жайворонок  бистрокрилий!

Полети за синє море.

За високі, дальні гори,

Одімкни там Весну –красну,

Срібними ключами,

Хай скоріш вона прилине,

Буде разом з нами!

(жайворонок  летить по колу, та вилітає)

Жайворонок: Раз , два, три!

Всі: Люба  Веснонько, прийди

(Входить весна)

 

ВЕСНА.

 

Я Весна, я красна,

 

До вас на свято я прийшла,

 

Радість, щастя та тепло

 

Всім присутнім принесла!

 

Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

 

І здоров’я всім навію

Рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї пам’ятали!

Як тут серцю не радіти,

Як мені тут не співати,

Коли бачу я, що діти

В честь мою зібрали свято.

Мабуть, вам цікаво дуже,

Хто є хлопчики оці?

Познайомтесь, любі друзі,

Це – весняні місяці.

 (Місяці вклоняютъся) 

 

БЕРЕЗЕНЬ

Звуть всі Березнем мене.

Лише зимонька мине,

Тепле сонце викликаю,

Хай земельку зігрівае.

А берізкам білокорим

Навіваю сни чудові,

Щоб діточкам сік давали,

Справно їх оздоровляли.

КВІТЕНЬ

Я зовусь в народі Квітнем,

Бо в мій час найперші квіти

Бачать люди на землі.

Це і проліски малі,

I пахуча сон-трава,

І фіалочка мала

Ряст, що килимом зацвів.

I «ліхтарик»-горицвіт.

 ТРАВЕНЬ

Я – ясний і теплий Травень,

Одягаю землю в трави,

А сади в рожевий цвіг,

Щоб казковим був наш світ.

Я дарую вам тюльпани,

Що розквітли полум’яно,

Ніжність їхніх пелюсток,

I півонію, й бузок.                 

ВЕСНА

Так, синочки-місяці,

Ви, звичайно, молодці.

Тож скажітъ нам, любі діти,

Чим зібрались нас зустріти?

 Учень 1.Любий Березень і Квітень,

Мила Весно, теплий Травень,

Заспівають наші діти,

Гарну пісню привітальну.

Пісня "Вийди, вийди сонечко"

1. Вийди, вийди. Сонечко,

До нас на поріг,

Кинь свої промінчики –

Хай розтане сніг.

Вийди, вийди , сонечко,

Всіх нас обійми,

Подаруй нам щастячко, щоб раділи ми!

 

Приспів:

Щиро пісня луна,

Розквітає весна

І дарує пісні

І тобі і мені!

Сонце в небі сія –

Посміхаюся я, Вся родина моя,

Україна моя!

 

2. Співай, співай, пташечко,

Під моїм вікном,

Заспівай ту пісеньку,

Що до серця всім.

Лине наша пісенька

В сині небеса,

А навкруг всміхається

Весняна краса.

Приспів.

 

(з’являється Зима)

Зима.  Здорові будьте, дорогі діточки, доброго і тобі здоров’я, дівчино Весна!

Рано ти пришла, ой рано…По всьому видно, що у вас сьогодні свято, але ще твоєму царюванню час не настав!

Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила.

Зима: Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший!
Насуплю я брови -
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє!
Весна: А я засміюся –
І сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля –
Усе розцвіте, заспіває!

Учень 1. Утікай, утікай, біла  зимонько,

Вже нема, вже нема в тебе силоньки!

Йде Весна, йде Весна – чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

Учень. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

(Зима змучено погоджується)

Зима. Що ж прощавайте, любі діти!

За зиму ви поздоровіли,

Пішли на користь і мороз, і сніг.

І щічки ваші так порожевіли,

Неначе маки розцвіли на них!

Прощавай і ти, Весна – красна,

Прощаюсь з вами усіма.

Здорові будьте! Через рік я знову

Свою вам казку принесу зимову!

Учень. Ясне сонечко усміхається,

Зима білая вже ховається.

Зима білая з хуртовинами

За горами вже за долинами!

Хоровод «Зима, зима , красуне біла»

1. І знову білий сніг,

І віхола мете,

Із далечі доріг

До нас зима іде.

 

Приспів:

Зима , зима, красуне біла,

Скажи мені – чому?

Тебе зустріти всі хотіли,

А ждуть тепер весну.

 

2. І знову снігопад,

І лід немов зі скла,

І довго всім чекать

Лишилось до тепла…

Приспів.

 

 

Вчитель: Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно, уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай!

Бери, Весно, ключі, обійди землицю,

Зігрій її сонцем, освіти травицю,

На майбутнєє жито, на теплеє літо!