Комедія «Хазяїн». Головний конфлікт комедії – суперечності суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а більшість – жебраками.Терентій Пузир як втілення некерованого прагн

Тема: І. Карпенко-Карий «Хазяїн». Головний конфлікт комедії. Образ Терентія Пузиря як уособлення хворобливого прагнення до збагачення.

Мета:

Навчальна:

• з’ясувати головний конфлікт твору;
• охарактеризувати образ Терентія Пузиря;
• визначити художні засоби сатири у творі.

Розвивальна:

• удосконалювати навички аналізу драматичного твору;
• розвивати критичне мислення, уміння співставляти літературні образи з реаліями життя.

Виховна:

• виховувати засудження жадібності, егоїзму, байдужості;
• формувати повагу до моральних цінностей і людської гідності.

Тип уроку: комбінований (аналіз художнього твору, проблемне обговорення, бесіда).

Обладнання: текст комедії, портрет І. Карпенка-Карого, фрагменти постановки «Хазяїна» (відео або аудіо), картки для групової роботи, цитатний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання, перевірка присутніх.

Учитель:

Сьогодні ми поринемо у світ драматургії Івана Карпенка-Карого — митця, який умів сміятися не просто з людських вад, а з самої системи, що ці вади породжувала. Його сміх – не легкий, а болючий, тому що це сміх через сльози.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда:

• Які твори І. Карпенка-Карого ви вже читали?
• Яких персонажів із його комедій пам’ятаєте?
• Які суспільні проблеми порушував письменник?

Учитель наголошує:

Карпенко-Карий був людиною глибокої соціальної свідомості. Він бачив, як у суспільстві ХІХ століття “хазяї” збагачуються на чужій праці, а простий люд — у злиднях. Тому він і написав “Хазяїна” — щоб показати, до чого може дійти людина, коли гроші стають єдиною метою життя.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Запис у зошитах:
Тема: І. Карпенко-Карий. Комедія «Хазяїн». Головний конфлікт твору. Образ Терентія Пузиря.

IV. Вступне слово вчителя про автора

Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я — Іван Тобілевич) — видатний український драматург, актор, режисер, один із засновників українського професійного театру. Його п’єси стали дзеркалом суспільного життя другої половини XIX століття. Він створив цілу галерею образів — від шляхетних до смішних і страшних у своїй духовній убогості.

“Хазяїн” — вершина його сатиричної творчості, яку сам автор називав «злою комедією».

V. Робота над змістом комедії «Хазяїн»

Короткий сюжет (переказ учителя):

У центрі п’єси — великий землевласник Терентій Пузир. Йому належать тисячі десятин землі, сотні робітників, величезні отари овець. Але він не зупиняється — прагне ще більше: купити сусідні землі, найняти дешевшу робочу силу, вичавити з людей останню краплину праці.

Навколо Пузиря — люди, що або йому підкоряються (Феноген, Ліхтаренко), або намагаються зберегти совість (Калинович, Соня).
І все життя Пузиря підпорядковане одному слову — “хазяйство”.

Кінець трагікомічний: він, ганяючись за вівцями, падає, дістає поранення й гине — не як герой, а як людина, що втратила людське в собі.

Головний конфлікт твору

Пояснення вчителя

Конфлікт — це зіткнення протилежних сил. У “Хазяїні” ми бачимо соціальний конфлікт між багатими і бідними, а також моральний конфлікт — між людиною духовною і людиною, поневоленою жадібністю.
Карпенко-Карий показує, що суспільство несправедливе: одні нагромаджують мільйони, а інші ледве виживають.

 Коментування вчителя

Пузир наказує не підвищувати платню робітникам, навіть коли вони голодують. Для нього люди — це лише “робочі руки”.
І це страшно — коли людина бачить у людині не особистість, а інструмент прибутку.

Образ Терентія Пузиря

Розповідь учителя:

Терентій Пузир — це образ, у якому Карпенко-Карий сконцентрував риси нового типу багатія — сільського капіталіста.
Він не народився мільйонером. Навпаки, колись був простим господарем, який “з копійки мільйон зробив”. І це його гордість.
Але саме ця “хазяйська жилка” з часом перетворила його на людину без серця.

Пузир — не дурень, він кмітливий, працьовитий, економний. Але його хист і енергія пішли не на добро, не на розвиток суспільства, а на бездумне накопичення. Усе його життя — це суцільний рахунок: скільки зекономив, скільки нажив, скільки ще можна “урвати”.

У його домі немає радості, культури, навіть любові.
Донька Соня читає книжки, мріє про духовне життя, а батько її висміює:
“Мені не до книжок — в мене хазяйство!”.
Для нього навіть освіта — марна трата часу.

Пузир не здатний співчувати. Коли селяни голодують, він радить продавати “що завгодно, аби не просити допомоги”.
Його мораль – це мораль хижака.

І найтрагічніше — він навіть не розуміє, що з ним щось не так. Він щиро вважає себе зразковим господарем, “корисним для держави”.

Характеристика Пузиря

Авторська позиція

Підсумок вчителя

Карпенко-Карий не просто сміється з Пузиря. Він його викриває.
Для автора це не окремий “скупий чоловік”, а символ епохи, у якій людина втратила душу через гроші.
Пузир — це не лише персонаж XIX століття. Це вічний образ жадібності, що може жити і в сучасному світі.

Творче завдання