Комедійна виставу «Про роботу вчителя - жартома»

                Сценарій заходу, присвяченого Дню працівників освіти

Мета: сприяти вихованню в учнів інтересу і поваги вчительської роботи, формуванню гуманних взаємин людини з людиною; розвитку артистичних здібностей учнів, збудженню інтересу до колективної діяльності вміння співвідносити власні інтереси і бажання інтересами і бажаннями інших людей.

На сцені: стіл, два стільці.

Ведучий(за кулісами):

Учителю! Пораднику і друже!

Ви вибрали дорогу непросту.

Ми Вам сьогодні дякуємо дуже

За Вашу працю вчительську святу!

• Запрошуємо вас переглянути комедійну виставу

«Про роботу вчителя - жартома»

Виходить Юля з конспектами, сідає за стіл, та починає перевіряти зошити.

Заходять дівчата та співають:  Катя - «Червону руту», Маша -  «Ой на горі два дубки». Маша сідає на стілець, Катя спирається на стіл.

Дія перша

Учень 1. Боже, що це ти тут таке робиш? Навіщо тобі ці конспекти? Сьогодні ж п’ятниця, ходімо на дискотеку!

Учень 2. Ну. Тим паче, в 24-тій не так часто влаштовують вечірки, а ти тут зі своїми зошитами. То що, підемо?

Учень 3. Ой, дівчата, звичайно, ні. В мене ж зошити, диктанти, перекази. Ще й індивідуальні в понеділок Оксані Петрівні треба здати, ні-ні-ні, я точно вдома.

Учень 1. Тьху, хто б сумнівався… Та пішли, сьогодні хлопці з Бармаків приїдуть, нащо тобі це все (скидають зошити зі столу).

Учень 2.Таак! Буде кльово, буде клас – розважатися вже час!

Учень 3. Ну дівчата, я навіть не зібрана, ніякого макіяжу, ніякої зачіски. Ні-ні, дівчата, ви що!

Учень 1. Не хвилюйся, ми все влаштуємо.

Пісня «Вихідний», дівчата танцюють.

Виходить прибиральниця з шваброю, прибирає сцену

Учень 4. Ото вже (пауза) понасмічували тут, шо –  немає більше місця, де зошити розкидати.

Виступ

Вас вітає____________________________________________________

Дія друга:

Дискотека: всі в масовці танцюють, позаду – танцюють Саша й Ваня.

Виходять дівчата. Маша і Катя одразу заходять і танцюють, а Юля соромиться.

До Юлі підходить Саша, а Ваня залишається позаду

Учень 5.Хеллоу, мала. Шо ти?

Учень 3. Перепрошую, я вас не дуже розумію.

Учень 5. Та нє-є, перепрошивать мені нічого не треба. Ти краще скажи, як таку красотку звать?

Юля повертається раз, другий і показує на себе (мене?!)

Учень 3. Олена.

Учень 5. Ленок, а може, (пауза) гепнем?

Юля дивиться на Сашу зі здивуванням і розвертається до нього спиною.

Учень 5. (до Учня 6). Я, а я шо, ну «всмислі», шо я такого сказав, тож нормально.

Учень 6 киває, підтримуючи товариша

Учень 5. Так, давай ти до тої ( показує на Катю), я до цьої.

Учень 5. Ну, цеє, може, тоді потанцюєм?

Учень 3. Ну, давайте.

Учень 5.  (дивиться назад). Ти, може, хотіла сказати давай, а не давайте, я ж тут один стою.

Учень 3. Ооой, та-та давай.

Танцюють повільний танець.

Після танцю

Учень 3. Дякую, але мені вже час додому.

Учень 5. Чуєш, може, ше якось «пересічемся»?

Учень 3. Ну, щодо пересіктись не знаю, а от зустрітись можна.

Учень 5. Окей, я наберу тебе, всьо, мала, не кашляй (йде за куліси).

Учень 3. (йому вслід). Бувай.

Виходить прибиральниця зі шваброю, знову прибирає сцену і говорить.

Учень 4. Якого милого я в цю школу йшла роботать, прибирай та прибирай за ними, і це все при тому, шо я вчителькой мріяла бути, а не прибиральницьой.

Вас вітає танцювальний гурт

 

Дія третя:

На сцені 2 столи, за одним сидять Катя і Ваня, за другим - Юля і Саша.

На столах стоять бокали.

Учень 3. Сховай мене в обіймах своїх щирих,

У нетрі ласки душу віднеси.

Зніми з мене окови збайдужілі,

І краплею кохання наділи…

А, про що це я, давай краще за знайомство.

Учень 5. Може, ще щось замовимо?

Учень 3. Та ні, ми майже все меню вже замовили.

Учень 5. Не хвилюйся, я за все заплачу.

Учень 3. Офіціант, десерт.

Підходить офіціант (Вадим)

Учень 7. Слухаю.

Учень 3. Так, що тут у вас? Панакотта, Фондю, а чому всі ласощі іншомовного походження. Де калач, де пряник, де півник – смоктунчик? (сміється)

Учень 7. На жаль, такого у нас немає.

Учень 3. Добре, тоді мені тірамісу. Скільки його тут - 100 грам? Тоді 2 порції, будь ласка.

Учень 5. Я не буду.

Учень 3. Це я собі.

Учень 7. Добре. Це я можу забрати?

Учень 3. Так, забирайте.

Учень 5. У тебе така вимова, ким ти працюєш?

Учень 3. Я вчитель української мови.

Учень 5. Мммм, понятно. Чуєш, ти тут почекай, я зараз прийду (втікає).

Учень 3. Так, звичайно.

Учень 7. Ваше тірамісу.

Учень 3. Дякую (бере телефон, набирає номер подруги).

-Алло, Машо, чуєш мене? З ресторану тобі дзвоню. Так, з хлопцем. Ні, не дід, ні, не сліпий, так, все, нормальний він. Все, бувай, в мене тірамісу холоне.

Починає їсти і підходить офіціант

Учень 7. Вибачте, в мене зміна закінчується, можу я вас розрахувати?

Учень 3. Ой, та що там рахувати – нас двоє (сміється).

Учень 7. Взагалі – то, ви одна.

Учень 3. Зараз прийде мій кавалер, він розрахується.

Учень 7. Ви про того хлопця у спортивних штанах і туфлях?

Учень 3. Так.

Учень 7. Він сів в маршрутку «Рівне-Бармаки» і поїхав.

Учень 3. От пройдисвіт, зараз я його наздожену.

Учень 7. Ні-ні, не треба нікого доганяти, розплатіться і йдіть собі.

Учень 3. Добре-добре, скільки тут з нас? (дивиться рахунок), аййзбакенчелендж мені в січні, тут, напевно, якась помилка. Перевірте ще раз, будь ласка.

Учень 7. Так, звичайно.

Учень 3. (Знову телефонує).

Алло, Машо, так втік, так кинув, припини кепкувати. Чуєш, Машо, ти можеш мені грошей підкинути? Ну, тут всього- на-всього 10 000 грн, ал-алло,Машо, алло! От зараза більше ніколи сукню поносить не дам. Бачить Бог, я цього не хотіла . Алло, тато Овдієнка? Ваш син тільки що розбив 100 вікон. Ну, як-як, рикошет. Так, значить 100 помножити на 10 000 буде… 10 000, так, я вчитель української, а не математики . Як вже тиждень хворіє, а хто ж буде платити за вікна? Добре, когось іншого знайду, бувайте. Так, що ж там стільки коштує? 3 000 грн за шампанське! Людоньки! Шевченка за 2 500 з кріпацтва викупили. Та-а-к, що ж робить, що ж робить? Офіціанте!

Учень 7. Слухаю.

Учень 3. Я не буду за це платити, у мене в тірамісу муха.

Учень 7. Де, я не бачу.

Учень 3. Я її з’їла.

Учень 7. Так, жіночко, не морочіть мені голови. Я зараз кличу директора, якщо ви не платите, ми викликаємо поліцію.

Учень 3. Та нащо ж поліцію (хникає, в цей час ховається під скатертину і йде).

Приходить учень 8 (директор), знімає скатертину.

Учень 3. Боже, як соромно, як соромно.

Учень 8. Олено Павлівно?

Учень 3. Директор?

Учень 8. Катерина Мельник, випуск 2010, мав би бути.

Учень 3. Катя, відмінниця?!

Учень 8. Двієшниця.

Учень 3. Ой, та хто звертає увагу на ті оцінки. Я ваш клас часто згадую.

Учень 8. Ага, найгірший клас у світі.

Учень 3. Ну, це я багато кому кажу.

Учень 8. А я в найгіршому класі – найгірша учениця.

Учень 3. І це я багато кому кажу.

Учень 8. Найтупіша з тупих.

Учень 3. Аааа , Катя, так-так, тільки згадала.

Учень 8. Ви пам’ятаєте, як на уроці змушували мене крейду їсти.

Учень 3. Це ж для кісток корисно.

Учень 8. Ви мене постійно сварили.

Учень 3. Виховувала.

Учень 8. Били.

Учень 3. Тренувала.

Учень 8. Принижували.

Учень 3. Розвивала почуття гумору.

Учень 8. Знаєте що, Олено Павлівно, я виросла, стала успішною людиною, і в цьому ваша заслуга теж є, тому ваш борг я візьму на себе. Вадим, запиши все на мене, до побачення, Олено Павлівно.

Учень 3. Ой, дякую, дякую. От Катя, виросла, а як дурна була, дурною і залишилася (йде зі сцени).

Дія четверта:

На сцені стоїть лавочка, виходять учень 5 та учень 6.

Учень 5. І тут вона мені говорить: «Вчителька укр. мови», ти розумієш вчителька…..

Йдуть, сідають на лавочку, починають лузати насіння.

Учень 6. Ну, а ти їй шо?

Учень 5. Шо я, шо я, я нічо (пауза), втік я.

Учень 6. Як втік? Ти шо валянок чи шо? Вона ж ніби нічого така собі…

Учень 5. Чого валянок, не валянок я, ну яке життя з вчителькою? Треба буде чекати, щоб вона, крім зошитів, ще й мене бачила. А як діти підуть???

Учень 6. Куди підуть??

Учень 5. Ти бовдур чи що, ну діти у нас народяться? Щось не дуже мені хочеться бути таточком у декретній відпустці.

Учень 6. Та що ти так все перебільшуєш, і у вчителів є чоловіки, діти, словом, нормальне у них життя.

Учень 5. (мовчить) Ну, валянок і шо? Ти краще скажи, шо робити мені?

Учень 6. Шо робить, шо робить… вибачаться йти.

Учень 5. Як вибачаться?

Учень 6. Як, як, з квітами і шоколадом, нумо!

Йдуть з сцени

Виходить прибиральниця, знову прибирає сцену

Учень 4. Нє, ну я ше такого не бачила, семечкі на сцені клювать, безпридел якійсь, бачила б це Галина Петрівна, ото б було їм. (Йде зі сцени)

А зараз запрошуємо вас поринути у прекрасні моменти життя вашого педагогічного колективу

Дія п’ята:

На сцені три стільці. Сидять учень 1, учень 2, учень 3 між ними (плаче).

Учень 1. Ну, ми ж тебе попереджали, не треба було зразу признаватися, що ти працюєш вчителькою… от після розпису в ЗАГСІ сказала б, і все було б добре, нікуди він від тебе не дівся б.

Учень 3. Та що знову не так. Я ж нічого поганого не зробила. Чого він втік???

Учень 2. Та не плач так, подивися яка ти красуня, просто учительській долі немає спокою ні в будні, ні в свята: пишеш конспекти, зошити перевіряєш, сидиш допізна в школі, а вдома вареної каші навіть нема, от він і злякався.

Учень 3. (піднімає голову. На обличчі розмазана косметика) Правда?

Учень 1. Правда, тільки зараз краще так (Нахиляє учню 3 голову).

Учень 3. Ще більше починає плакати.

Стук в двері. Заходить учень 5 з квітами і коробкою цукерок. Учень 3 встає, витирає сльози і дивиться на нього.

Учень 1 бере учня 2 під руку, і вони йдуть за куліси.

Учень 5. Привет. (нахиливши голову)

Учень 3. (ніби ображена) Доброго дня, ви щось хотіли?

Учень 5. Ну я цеє, тутавот, кароче ВИБАЧ, НА!(дає букет і цукерки).

Учень 3.(розглядає букет, тримає паузу). …Боже, як це романтично (посміхається).

Учень 5. То ти шо тіпа, вибачила мене.

Учень 3. Тіпа вибачила…

Учень 5. (посміхається), ги…(пауза) чуєш, а ти така нічо, коли плачеш.

Учень 3. (шморгає носом і сміється) Дякую.

Учень 5. Я тут це... кароче, подумав … ну, шо, тіпа …ну, це, ти мені якби не байдужа і я хочу, щоб ти стала моєю дружиною….

Учень 3. В шоці сідає на лавочку, букет падає з рук. Вибігають дівчата і кажуть:

Учень 2. Так, так, вона згідна.

Учень 1. Швидше одягай каблучку, поки він не передумав.

Учень 5 бере учня 3 за руку, вони йдуть і учень 5 підморгує до глядачів.

 

Ткачук Олена Юріївна, заступник директора з виховної роботи Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №24 Рівненської міської ради, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.

Гецко Катерина Миколаївна, педагог-організатор Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №24 Рівненської міської ради