« Компетентнісний підхід у сучасній освіті

Тези Інтернет -  семінару « Компетентнісний підхід у сучасній освіті».

Виконала

Лоза Катерина Олександрівна

Вчитель історії

Миргородської гімназії імені Т.Г. Шевченка

Вступ.

Динамічний розвиток сучасної цивілізації зі стрімкими зрушеннями в техніці й технологіях, швидким накопиченням інформації, ведуть до формування такого суспільства, яке потребує постійного оновлення.

Це вимагає від сучасної освіти підготовки людини, здатної діяти в ситуації, яка швидко змінюється, навченої критично зіставляти інформацію з різних джерел та  реалізувати себе в полікультурному середовищі.

Сучасна шкільна освіта мусить виконати свою місію -  підготувати учня до життя у відкритому світі, й водночас прищепити йому патріотичне пошанування власної самобутності.

Нині триває реформування освітньої галузі нашої держави. Ідеологією цієї реформи є Концепція «Нова українська школа», ухвалена рішенням колегії МОН України від 19.10.2016 р.

 За основу цієї концепції було взято передусім педагогіку партнерства: співпрацю між учителем, учнем і батьками, які повинні стати рівноправними учасниками освітнього процесу – компетентнісного навчання.

   Деякі вчені, а саме, І. Зимня, яка займається проблемами компетенції, виокремлює 3 етапи становлення компетентнісного  підходу в освіті.

Перший етап (1960-1970рр.) відзначається введенням до наукового апарату та створенням передумов розмежування понять компетенція та компетентність;

Другий етап (1970-1990рр.) характеризується використанням категорій компетенція і компетентність в теорії і практиці навчання, спілкування, щодо аналізу професіоналізму фахівців в управлінні;

Третій етап (1990р. і до наших днів) характеризується дослідженням компетенції, як наукової категорії щодо освіти.

Аналіз останніх досліджень підтверджує, що проблема використання компетентнісного підходу в освіті стала нагальною в сучасній педагогіці.          Теорія компетентнісного підходу  розроблялася і була представлена в працях зарубіжних учених: Р. Бадера, Д. Мертенса, Б. Оскарсона, А. Шелтена.

 Українські перспективи компетентнісного підходу в сучасній освіті досліджували вчені І. Бех, Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмаков, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева та інші. Практичну реалізацію компетентнісного підходу, формування компетентностей особистості розкрили в своїх роботах російські вчені І. Агапов, В. Болотов, А. Вербицький, І. Зимня, Е. Зеєр, А. Золотарьова, М. Катунова, В. Лаптев, О. Лебедев, Н. Радіонова, В. Серіков.

На думку О. Пометун, компетентність – це складна  інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, вмінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно проводити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблеми досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

    Суть  компетентнісного  підходу полягає в тому, що проміжним і кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), котрі проявляються в комплексі вмінь, базованих на знаннях, ціннісних орієнтирах і досвіді діяльності.

І. Поняття «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід».

Компетентність (competentia) – це коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

     У Законі України «Про освіту» (2017р.) компетентність характеризується як динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити подальшу навчальну діяльність.

На думку К. Баханова, компетенція – необхідний комплекс знань, навичок та досвіду, що дозволяють ефективно здійснювати діяльність або певну функцію. Визначається державою, певними установами, які організують той чи інший вид діяльності.

Тобто, компетенція і компетентність це дві взаємопов’язані характеристики цільової спрямованості сучасної освіти. Вони поєднані, але різні за суттю.

Компетентнісний підхід – це спрямування освітнього процесу на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей особистості, результатом якого є формування загальної компетентності людини як її інтегрованої характеристики.

ІІ. Ключові компетентності, визначені стандартами Нової української школи.

У законі України «Про освіту» розробленому на основі Концепції «Нова українська школа» на період до 2029 р., проголошено курс на впровадження компетентнісного підходу до освіти. У статті 12 зазначено:

« Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізації з природою, має прагнення до самовдосконалення; навчання впродовж життя; готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.»

   Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності:

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами;

 2. Спілкування іноземними мовами;

 3. Математична компетентність;

 4. Основні компетентності в природничих науках і технологіях;

 5. Інформаційно-цифрова компетентність;

 6. Уміння вчитися протягом життя;

 7. Ініціативність і підприємливість;

 8. Соціальна та громадянська компетентності;

 9. Обізнаність і самовираження у сфері культури;

 10. Екологічна грамотність і здорове життя.

ІІІ. Формування історичної (правової) предметної компетентності у навчанні історії (правознавства).

    Комплексним показником рівня історичної освіти є історична компетентність учнів, тобто здатність пізнавати минуле, заснована на знаннях і досвіді, набутих у процесі навчання.

До елементів компетентності належать:

•                 Хронологічна компетентність, тобто вміння орієнтуватися в історичному часі;
•                 Просторова компетентність - уміння орієнтуватися в історичному просторі;
•                 Інформаційна компетентність – уміння працювати із джерелами історичної інформації, інтерпретувати їхній зміст;
•                 Логічна компетентність – уміння визначати та застосовувати теоретичні поняття для аналізу й пояснення історичних подій та явищ;
•                 Аксіологічна компетентність – уміння формулювати оцінку історичних подій та історичних постатей, суголосну цінностям та уявленням відповідного часу чи відповідної групи людей.

   Предметна компетентність – це інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учня, що формується на основі оволодіння ним змістовим, процесуальним (діяльнісним) і аксіологічним (мотиваційним) складниками.

  Когнітивний складник правової предметної компетентності уналежнює певну суму юридичних знань і вмінь, коли відбувається ціннісно усвідомлене розуміння учнем значимості правової реальності.

Діяльнісно-процесуальний складник правової предметної компетентності проявляється в спроможності учня застосовувати способи дій та правовий досвід.

Аксіологічний складник правової предметної компетентності проявляється в ступені схвалення або неприйняття учнем правових норм, визначення суб’єктивної значущості права та справедливості.

ІV. Формування громадянської компетентності особистості засобами освітньої галузі «Суспільствознавство».

  Проект  нового Державного стандарту освіти пропонує 8 ключових компетентностей. Одна з них – «громадянська компетентність».

   Під громадянською компетентністю розуміємо сукупність знань і досвіду у громадсько-суспільній діяльності.

Отже, громадянська компетентність – здатність людини активно, відповідально й  ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства.

Складові громадянської компетентності:

• Громадянські знання;
• Громадянські вміння;
• Громадянські чесноти.

Формування громадянської  компетентністі у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти, як формуванню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду так і  наближати Україну до європейського, освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору.

   12 квітня 2016 року Рада Європи ухвалила нові Рамки компетентностей для культури демократії, визначивши важливість розвитку громадянських компетентностей через освіту.

Освіта, зорієнтована на формування громадянських  компетентностей, вимагає докорінно нових підходів до навчання, адже успішне виховання громадянина вимагає не лише знань, а й  критичного розуміння себе і світу.

Реалізація громадянської компетентності відбувається через знанєвий, ціннісний, діяльнісний та процесуально-особистісний компоненти.

1.              Знанєвий -  знання про свою національну культуру, історію, звичаї, мову; знання про сучасний світ.
2.              Ціннісний – повага до Батьківщини; почуття власної гідності; толерантність, здатність до емпатії.
3.              Діяльнісний – здатність робити вибір у ситуаціях реального життя; здатність до співпраці, роботи в команді.
4.              Процесуально-особистісний – здатність критично і незалежно мислити; здатність робити свідомий вибір  та поважати погляди інших.

Таким чином, виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру.

Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу.

Висновки.

      Застосування компетентнісного підходу до цільової сфери навчання вважають одним з найважливіших. На думку вчених, саме компетентнісний підхід відображає процес модернізації освіти.

Як зазначає О.Овчарук: «Нинішня освіта повинна формувати у молоді уміння оперувати новими технологіями та знаннями, бути готовими змінюватися та пристосовуватися до нових потреб на ринку праці, оперувати і управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя».

Отже, необхідність модернізації сучасної освіти спонукає вчених до пошуку способів реалізації компетентнісного підходу в освіті. В умовах компетентнісного підходу здебільшого акцентують увагу на результаті навчання; при цьому, як результат  розглядається не сума засвоєної інформації, а здатність людини діяти в різних проблемних ситуаціях, застосовувати досвід успішної діяльності в певній сфері.

На підтвердження цих слів О. Пометун зазначає, що «компетентнісний підхід до навчання тісно пов’язаний з особистісно орієнтованим і діяльнісним, оскільки стосується особистості того, хто навчається, і може бути реалізованим та перевіреним у процесі виконання конкретною особистістю певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує «об’єктивно» для «всіх», на суб’єктивні надбання однієї, конкретної особистості, надбання, що їх можна виміряти» .

          Таким чином, компетентнісний підхід, на відміну від традиційної освіти, передбачає не тільки набуття знань, вмінь і навичок, а й розвитку і формування у учнів здатності до практичної діяльності і творчого застосування набутих знань та досвіду в різних ситуаціях, формуючи у випускника високу готовність до успішної діяльності в реальному житті.

 Компетентнісний підхід  в освіті й надалі залишається актуальним.

Література

1.               Науково – методичний журнал // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика //  Формування правової компетентності. - 2 018.-Вип.1.-С. 4-8.
2.               Періодичне видання // Імідж сучасного педагога // «Формування громадянської компетентності на уроках історії».- 2018.Вип.3.-С. 16, 17.
3.               Посібник для вчителя // Громадянська відповідальність / М. Рафальська, О. Боярчук, Н. Герасим.- Харків. Група «Основа», 2017.- 136 с.
4.               / Л. Овсієнко // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2017. - Вип. 2. - С. 82-87.
5.                 Всеукраїнська газета // Історія України // Нова українська школа: компетентнісне навчання – 2017.-Вип.19.-С.1-4.
6.                 Всеукраїнська газета // Історія України // Формування громадянської компетентності. – 2017.-Вип.19.-С. 5-8.
7.               Науково – методичний журнал // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика // К.О. Баханов // Компетентнісний підхід у цільовому компоненті навчання історії в школі. -2013.-Вип.3.-С.4-9.
8.               Концепція історичної освіти (проекти): // Матеріали IV та V Робочих нарад - К.: ВД «Стилос», 2009.- С. 8-11.
9.               О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи. – К. : К.І.С., 2004. – С. 66–72.
10.          В.Ф. Кудрявцева // Впровадження компетентнісного підходу у практику комунікативного навчання. – 2016.-С.- 142-144.
11.          Періодичне видання // Імідж сучасного педагога // «На шляху до нової школи». – 2017.-  № 1.- С.3-10.
12.          Періодичне видання // Імідж сучасного педагога // «Нова школа» - мрія чи реальність? – 2017.-№3.-С. 5-9.
13.          Пометун О.І., Власов В.С. Практичний довідник учителя історії // Бібліотека журналу « Історія і суспільствознавство в школах України: методика та теорія викладання».- 2015.-№2. – С. 54-56.