Стаття "Специфіка індивідуального супроводу дітей з ООП у ЗЗСО"

Шапеко Світлана -

асистент учителя

Зноб-Новгородський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. Шосткинського району Сумської області                                                                                                               

СПЕЦИФІКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ  ОСВІТНІМИ  ПОТРЕБАМИ   У  ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У статті розкриваються специфіка індивідуального супроводу дітей з особливими освітніми потребами у закладі загальної середньої освіти.Особлива увага приділена опису сутності індивідуального супроводу дітей з особливими освітніми потребами, роботі з педагогами та батьками.

Ключові слова: індивідуальний супровід, інклюзивне навчання, порушення розвитку, корекція.

Постановка проблеми. Інклюзивне навчання – це процес, що вимагає перетворень як на рівні всієї системи освіти, так і на рівні освітнього закладу. Запровадження інклюзивного підходу в системі сучасної освіти передбачає забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання на основі застосування особистісно зорієнтованих методів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Це збільшує шанси, надає більшу свободу дій, вибору кожному учню, забезпечує індивідуалізацію процесу навчання. Інклюзивна школа завжди надає учням можливість досягти більш високих результатів та покращити свої знання. Навчання дитини з особливими освітніми потребами буде ефективним лише тоді, коли воно буде здійснюватись шляхом індивідуального супроводу дитини, яка має особливі освітні потреби.

Мета статті – розкрити специфіку індивідуального супроводу дітей з особливими освітніми потребами у закладі загальної середньої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інклюзивне навчання є предметом дослідження багатьох учених: А. Колупаєвої, С. Миронової, В.  Синьова, О. Таранченко, Т. Сак та ін.

Виклад основного матеріалу. Відхилення в розвитку особистості дитини виявляється по-різному: або у неконкретному розумінні мотивів діяльності, в обмеженні знань про вимоги колективу, або в невмінні зіставляти свої наміри, бажання із загальними цілями. У більшості випадків це ізольованість дитини від учнівського колективу. Кожна особлива дитина на колектив реагує по-своєму. Можливі такі варіанти реакції:  зарозумілість, переоцінювання власних сил, умінь та свого місця в колективі, у інших – надмірна несміливість, сором’язливість, недооцінювання власних сил, часто зустрічається некритичність та покірність чужим впливам. Ці прояви зумовлені браком спілкування, контактів із людьми і можуть стати перешкодою на шляху  соціалізації дитини.

Коротко опишу особливості дітей з особливими освітніми потребами, які впливають на соціалізацію.

У дітей з порушеннями  слуху проблеми формуються у сфері словесно-логічного мислення. Порушення слухових сприймань викликає підозрілість, неможливість зрозуміти почуте.  Це у подальшому призводить до нестійкої або проблемної поведінки.

Для дітей з порушенням зору характерна недостатня просторова орієнтація та збіднене емоційне життя.

У дітей з порушеннями інтелектуального розвитку спостерігається недорозвиток вищих форм пам’яті, мислення, характеру. Недорозвиток особистості виявляється у примітивних реакціях, підвищеній самооцінці, негативізмі, недорозвитку волі, невротичних реакціях. Діти з інтелектуальними порушеннями проявляють пасивність, інертність, підкорення сторонньому впливу, і все це – через відсутність критичного мислення. У них важко сформувати  мораль, поняття якості не проявляються у некритичному ставленні до власної поведінки та вміння правильно оцінити свої сили. Індивідуальний супровід передбачає і тісну співпрацю з батьками.

Організація супроводу інклюзивного навчання вимагає створення спеціального дидактичного середовища для дитини з особливими освітніми потребами, зокрема не тільки приміщення, відповідно облаштованого робочого місця занять, а й програмно-методичного забезпечення, надання додаткових послуг та індивідуального підходу.

Враховуючи окреслене, можна стверджувати, що інклюзія передбачає особистісно орієнтовані методи навчання, в основі яких лежить індивідуальний підхід. Цілі навчання можна досягнути лише через активізацію навчально-пізнавальної діяльності.   Для того, щоб навчання було ефективне,  необхідно дотримуватись однієї універсальної умови: дитина з особливими освітніми потребами повинна бути залучена до активної діяльності та спілкування.

Ефективність навчання залежить не тільки від характеру вимог, які до неї висуваються, але передусім від активності самого учня. Ігнорування цього положення може звести до нуля ефект виконання навчальних завдань.

Розглянемо специфіку організації індивідуального супроводу дітей з особливими освітніми потребами з точки зору таких аспектів: організація індивідуального супроводу взагалі; робота з батьками по забезпеченню індивідуального супроводу вдома; співпраця з педагогами.

Дитина з порушенням слуху

Індивідуальний супровід  дитинипередбачає:

1. Організацію робочого місця дитини стосовно сенсорного порушення;
2. коментування кожної дії на уроці;
3. привертання уваги учня під час пояснення навчального матеріалу;
4. формування умінь та навичок життєвої компетентності.

Робота з батьками:

1. інформування батьків про успіхи та невдачі дитини,
2. формування навичок мовленнєвої комунікації;
3. постійна корекція мовлення дітей;
4. розвиток вміння вести діалог;
5.  тренування слухового сприймання.

Робота з педагогами

1. Постійне використання педагогічних прийомів на уроці (автоматизація, заучування,  повторення);
2. часту зміну видів діяльності;
3.  залучення дитини до активної участі;
4.  диференціація завдань;
5. сприяння впорядкуванню навичок правильного мовлення;
6. забезпечення комфортних умов для написання диктанту;
7. попередня підготовка дитини до виконання завдання (попереднє знайомство).

Дитина з порушеннями опорно-рухового апарату

Індивідуальний супровід дитини передбачає:

1. допомогу в самообслуговуванні (здійснює асистент дитини згідно інструктивно-методичного листа);
2. допомогу у встановленні контакту (діти бояться бути незрозумілими із-за порушення мовлення);
3. допомогу у пересуванні та вживанні їжі (здійснює асистент дитини);
4. допомогу в утриманні робочого порядка;
5. залучення учня  до роботи класу.

Робота з батьками:

1. бесіда з батьками про захоплення дитини;
2. активізація та мобілізація рухових навичок;
3. залучення батьків до посильної діяльності у виготовленні унаочнення. Робота з педагогами:

1. обговорення позитивних рис у навчальній діяльності дитини з порушенням опорно-рухового апарату;
2. врахування працездатності дитини у процесі уроку;
3. дозування завдань;
4. обговорення якості, швидкості і правильності виконання завдань.

Дитина з порушеннями зору

Індивідуальний супровід дитини передбачає:

1. слідкування за поставою учня;
2. проведення вправ на зорове розвантаження;
3. коментування дій,
4. використання дотиків для спрямування уваги дитини;
5. допомога у використанні корекційних пристроїв;
6. залучення учнів до роботи класу;
7. проведення індивідуальної роботи з реальними об’єктами (спрямування рук і погляду дитини на об’єкт, який досліджується);
8. словесне пояснення ситуації, обстановки;
9. допомогу в орієнтуванні в класі, їдальні, на вулиці, у просторі;
10.         допомогу в ознайомленні із класною кімнатою;
11.         залучення дитини до діяльності.

Робота з батьками:

1. вчити дитину звертатись по допомогу;
2. профілактика гіперопіки; демонстрування можливостей дитини;
3. формування адекватних уявлень про можливості дитини;
4. профілактика невротизації.

Робота з педагогами:

1. дотримання постійності  в організації освітнього середовища;
2. створення атмосфери максимального комфорту;
3. формування адекватного ставлення до дитини;
4. сумісно визначати перспективи розвитку.

Висновки. Перш за все ассистент учителя, як індивідуальний інструмент,  має налаштовуватись на задоволення індивідуальних потреб дитини і розуміти саму дитину. Дуже добре, що більшість педагогів розуміють актуальність та необхідність здійснення індивідуального супроводу в умовах закладу загальної  середньої освіти.

Список використаних джерел

1. Колупаєва А.А.,Таранченко О.М. Педагогічні технології інклюзивного навчання – Харків:Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. -160с. – (Інклюзивна освіта)
2. А.А. Колупаєва, Л.О.Савчук «Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання»(науково-методичний посібник). Київ-2011
3. Нагорна О.Б. «Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з ООП» (навчальний посібник), Рівне-2016. – 344с.