Комплекс тренінгів "Протидія торгівлі людьми"

КОМПЛЕКС ТРЕНІНҐІВ

Мета:

•    визначення проблеми торгівлі людьми;

•    окреслення шляхів потрапляння українських громадян до торгівців людьми;

•    опрацювання законодавчої бази щодо торгівлі людьми.

Обладнання: проектор, мультимедійна дошка, фільм «Станція призначення — життя», мапа світу, бейджики, стикери, маркери, двобічний скотч, м'ячик.

 

№ п/п	Види роботи	Час	Потрібні матеріали
1	Привітання. Вправа — знайомство «Країни світу»	5 хв	бейджики
2	Прийняття правил роботи	10 хв	плакат «Правила нашої групи», маркери
3	Вступ. Очікування	10 хв	плакат «Наші очікування» (мапа світу). Аркуші з українським прапором, двобічний скотч
4	Мозкова атака	15хв
5	Інформаційне повідомлення	5 хв
6	Керований перегляд фільму «Станція призначення — життя» з обговоренням	45 хв	диск з фільмом «Станція призначення — життя», проектор, мультимедійна дошка
7	Руханка «Детектив»	10 хв	маленький м'ячик
8	Вправа «Експерти»	40 хв	Додаток 1
9	Вправа «Дівчина і вербувальник»	20 хв
10	Підсумки	10 хв

Хід роботи

1. Привітання. Вправа-знайомство «Країни світу»

Мета: познайомити учасників для створення комфортної атмосфери в подальшій роботі групи.

Метод: індивідуальна презентація.

Час виконання: 5 хвилин

Опис вправи:

Тренер пропонує учасникам по колу назвати своє ім'я і продовжити речення: «Мене звати... Я хочу поїхати до ... (назвати країну)».

2. Прийняття правил роботи,.

Цілі: забезпечити конструктивну атмосферу роботи в групі. Метод: мозковий штурм.

Час виконання: 10 хвилин

Опис вправи:

1. Обговорити з учасниками, що таке правила, для чого потрібно приймати правила.

2. Учасники пропонують правила, тренер записує.

На допомогу тренеру!

Рекомендовані правила:

1. Приходити вчасно.
2. Бути позитивним до себе та інших (Бути « + »).

3. Не критикувати (кожна думка має право на існування, і вона є важливою).

4. Говорити коротко, по черзі, за темою.
5. Говорити тільки від свого імені.
6. Правило добровільної активності.
7. Правило конфіденційності.

 

3. Обговорити і погодити з групою кожне з записаних на плакаті правил.
4. Запропонувати в разі порушення правил користуватися жестом відкритих долонь.
5. Наголосити на тому, що правила прийняті спільно і їх треба дотримуватися всім.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вступ. Очікування

Мета: визначити очікування учасників від заняття. Метод: індивідуальна презентація.

Час виконання: 10 хвилин

Опис вправи:

Тренер зазначає, що сьогодні на занятті йтиме мова про проблему торгівлі людьми.

Далі тренер пропонує учасникам визначити свої очікування віл заняття і записати їх нижче від прапора на розданих аркушах. Після цього учасники зачитують свої записи і прикріплюють їх на плакат «Наші очікування» у вигляді мапи світу, на якій зазначено, в яких тільки куточках світу перебувають українці.

4. Мозкова атака

Мета: акцентувати увагу дітей на важливості теми. Метод: індивідуальна презентація. Час виконання: 15 хвилин

Опис вправи:

Тренер нагадує, що коли ми знайомилися, то кожен з учасників проговорив, що хотів би поїхати до якоїсь із країн світу. Пригадайте, яку країну ви називали.

Запитання для обговорення (задають у визначеній послідовності):

•   Чи хотіли б ви поїхати до цієї країни жити, працювати? (Діти по колу проговорюють).
•   Хто з вас знає мову тієї країни, до якої хоче поїхати?
•   Хто знає трудове законодавство тих країн, в яких ви бажаєте працювати? (Піднесіть руку)
•   Хто з вас знає контакти українського посольства в тій країні, до якої ви хочете потрапити? (Піднесіть руку)

• Зрештою, хто знає українські, міжнародні нормативні
документи, закони, які захищають права трудових мігрантів?

5. Інформаційне повідомлення

Мета: визначення причин виїзду українців за кордон. Час виконання: 5 хвилин.

   В основі сучасної еміграції з України лежить бажання громадян

працевлаштуватись за кордоном. Унаслідок важкої економічної

ситуації в Україні, значного дефіциту робочих місць на ринку праці

громадяни і далі виїжджають з України до країн далекого і ближнього

зарубіжжя. Сезонне, тимчасове працевлаштування або «човникові»

поїздки за кордон у непростих економічних умовах перехідного

періоду на жаль, стали чи не основним способом виживання для

багатьох українських сімей. За різними оцінками, протягом року

приблизно  5 млн. наших співвітчизників перебуває на заробітках за

кордоном. Скажімо, в Росії щороку працює до мільйона таких

заробітчан, а в «сезонний пік» їх чисельність сягає 3 млн. Росія для

громадян України стає країною транзиту чи призначення. Наші

громадяни помилково вважають, що більшість країн колишнього

Радянського Союзу не можуть бути небезпечні для них, оскільки

майже не існує мовного бар'єру, адже більша частина населення

розуміє російську мову. Крім того, в'їзд у ці країни набагато

простіший, ніж у країни далекого зарубіжжя, чим у свою чергу

користуються торговці людьми.

Неефективність політичних та економічних перетворень у державі, корумпованість чиновників, декларативність соціальної політики, зростання прірви між верхами та абсолютною більшістю населення призвели до ще одного фактора — зневіри в позитивні зміни в країні. Критичність ситуації в тому, що молоді люди не бачать перспектив для життя та самореалізації в українському суспільстві, а батьки не вбачають перспектив для своїх дітей. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя. Виїзд за кордон розглядають як умову не тільки розв'язання тимчасових фінансових проблем родини, але и як стратегію життєвого шляху для молодого покоління.

Проблема з різною гостротою виявляється в різних регіонах

країни. Дуже складне становище в західних областях: Рівненській,

Тернопільській, Чернівецькій,  Волинській,  Закарпатській,

Львівській, де на обліку в центрах зайнятості перебуває по декілька

членів однієї родини. Лише з Івано-Франківської області з 1460 тис.

населення 250 тис. працюють за кордоном. За неофіційними даними,

на заробітках за кордоном перебуває 150-350 тис. жителів

Львівщини. Не краща ситуація і в інших західних областях.

 

 

 

 

 

У найпроблемніших областях зростає кількість сімей, де жінки є головними годувальницями сім'ї. Вони несуть відповідальність за родину і дітей.

Але якщо 5—8 років тому головним чинником бідності було безробіття, сьогодні наголошується не так на безробітті як причині бідності, як на дуже низьких заробітках, які не дозволяють перетнути межу бідності навіть за умови висококваліфікованої праці (лікарі медичні працівники, вчителі, серед яких абсолютна більшість -жінки), що тягне за собою бідність і безвихідь. Спостерігається унікальне явище обвального зниження рівня життя тієї частини населення, що за світовими стандартами має належати до «середнього класу». Все це штовхає громадян на пошук роботи за межами України.

За даними досліджень Державного інституту проблем сім'ї та молоді, неурядових організацій, найбільша кількість громадян виїздить з райцентрів, малих міст та сіл. Вікова категорія осіб, які виїжджають за кордон, — це випускники середніх навчальних закладів, а також особи віком 25—27 років, більшість з яких уже мають сім'ї (50—60% мають дітей).

З одного боку, працевлаштування за кордоном є важливим джерелом формування середнього класу, інструментом включення до міжнародного ринку праці, інтеграції до міжнародної спільноти через розвиток безпосередніх людських контактів тощо. Водночас масова трудова міграція молодих людей має серйозні негативні наслідки. Це й економічні втрати (відсутність надійних механізмів перерахування отриманих за кордоном доходів), і соціально-трудові (дискримінаційні умови праці та її оплати, відсутність правового врегулювання захисту трудових і соціальних прав). Однією з основних проблем, пов'язаних з трудовою міграцією, є розрив родинних стосунків, внаслідок чого діти залишаються без батьківського піклування протягом кількох років. Незважаючи на це, люди готові їхати за кордон без знання мови, правових знань, кваліфікації навіть на нелегальну роботу, що робить їх потенційними жертвами работоргівлі.

З другого боку, слід зазначити, що намагання потенційних мігрантів виїхати та працевлаштуватися за межами держави активізує діяльність злочинних груп з оформлення виїзних документів і переправлення за кордон громадян України. Дуже часто такі люди потрапляють у ситуацію торгівлі людьми. Процес торгівлі людьми може включати

особу або групу осіб, починаючи з вербувальника і закінчуючи особою, яка купує чи одержує жертву. Тому торгівлю людьми визначають як вербування, перевезення, передачу або отримання людей шляхом погрози або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю становища, або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, котра контролює іншу особу.

6. Керований перегляд фільму «Станція призначення -життя» з обговоренням

Мета: підвищення поінформованості учасників групи про проблему торгівлі людьми.     

Метод: показ навчального фільму з подальшим обговоренням. Час виконання: 45 хвилин

Обговорення фільму

Навчальний фільм з протидії торгівлі людьми «Станція призначення - життя» створила Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України» за фінансової підтримки Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні.

Ми пропонуємо керований перегляд фільму з попередньо поставленими запитаннями. Перед переглядом ми об'єднуємо дітей у три-чотири групи, давши кожній групі завдання і задавши запитання, на які їм потрібно відповісти після перегляду фільму:

1. Запам'ятайте максимальну кількість цифр, які прозвучать у фільмі.

2. Які існують види торгівлі людьми?
3. Як відбувається вербування людей?

4. Запам'ятайте поради для безпечної поїздки за кордон, що прозвучать у фільмі.

На допомогу тренерові!

При обговоренні варто врахувати думки кожної дитини. Для стимулювання відповідей учнів перед обговоренням потрібно наголосити на тому, що всі думки, що прозвучать з цієї теми, є правильними і такими, що мають право на існування. Акцентуйте увагу не на забороні виїзду за кордон,а на отриманні корисної інформації для безпечної поїздки: на навчання, на відпочинок, на роботу тощо.

 

7. Руханка «Детектив»

Мета: активізувати увагу, зняти тілесне напруження. Метод: групова робота.

Час виконання: 10 хвилин.

Опис вправи:

Учасники стають у коло щільно плечем до плеча. Ведучий непомітно дає одному з них якусь річ і за жеребкуванням обирає «детектива». «Детектив» залишається в центрі кола, а члени групи мають швидко передавати річ із рук в руки (за спинами). За командою ведучого «Стоп!» гра припиняється, і «детектив» мусить сказати, в кого на ту мить перебуває річ.

На допомогу тренерові!

Бажано надати можливість кожному учасникові побувати в ролі «детектива». Для цього потрібно обмежувати час, заохочувати учасників словами «Молодці», «чудово» і т. п.

8. Вправа «Експерти»

Мета: ознайомитися з основним нормативним документом стосовно проблеми торгівлі людьми — Законом України «Про протидію торгівлі людьми».

Метод: групова робота, презентація роботи групи.

Час виконання: 40 хвилин.

Опис вправи:

Тренер об'єднує учасників у чотирьох групи за порами року. Роздає кожній групі частину Закону України «Про протидію торгівлі людьми» (Додаток 1). Зима — Розділи І, Весна — Розділ II—IV, Літо - V, Осінь - VI - X.

Кожна група впродовж 10-ти хвилин вичитує запропонований документ і підкреслює в ньому основне, найважливіше. Спікер кожної групи презентує напрацьований матеріал упродовж 10-ти хвилин.

Після презентації відбувається групове обговорення.

9. Вправа «Дівчина і вербувальник»

Мета: здобути в безпечному середовищі практичні навички взаємодії з потенційними торгівцями людьми в ризикованих ситуаціях. Метод: групова робота.

Час виконання: 20 хвилин.

Опис вправи: Дітей об'єднують у три групи. В кожній групі обирають по дві

дійові особи:

I - вербувальник;

II - дівчина.

Вербувальник зобов'язаний переконати дівчину поїхати до ОАЕ для зйомок реклами соку. Дівчина змушена відмовитись. Решту учасників групи — спостерігачі.

Інсценізація триває 5 хвилин. Після програвання відбувається обговорення в загальному колі. Запитання для обговорення:

До дівчат:

•   Які почуття у вас виникали, коли незнайомий чоловік пропонував вам таку вигідну, високооплачувану роботу?

•   Чи виникало у вас відчуття, що вас обманюють?

•   Чи важко казати ні? Чи важко казати ні, коли ви впевнені, що вас обманюють?

До вербувальників:

• Чи вдалося вам завербувати жертву? Чому? Яким способом?

•   Які пропозиції, на вашу думку, було сприйнято із цікавістю?
•   В яку мить ви зрозуміли, що дівчинка не піддасться на ваші провокації?

10.   Підсумки

Час виконання: 10 хвилин.

Чи справдились ваші очікування?

Погляньте на нашу мапу. Якщо ви передумали їхати на роботу за кордон, то заберіть ваш аркуш з мапи світу, якщо ні — то залиште.

На завершення тренер пропонує всім стати в коло і закінчити фразу: «Я бажаю сусідові зліва...»

 

 

 

Додаток І

Закон України Про протидію торгівлі людьми

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

боротьба з торгівлею людьми — система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;

виявлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми , — з'ясування інформації, яка дає підстави вважати, що певна фізична особа постраждала від торгівлі людьми;

дитина — будь-яка фізична особа віком до вісімнадцяти років;

заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, — центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, територіальні центри соціального обслуговування, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та притулки для дітей;

захист осіб, які постраждали від торгівлі людьми, — система заходів з відновлення прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

країна походження — країна, громадянином якої є фізична особа, або країна місця проживання або перебування для особи без громадянства;

особа, яка постраждала від торгівлі людьми, — будь-яка фізична особа, яка стала об'єктом.торгівлі людьми і визнана такою відповідно до положень цього Закону;

повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем або особою без громадянства, — комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відповідно до потреб такої дитини повернення до країни походження або залишення на території України дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми на території України та є іноземцем або особою без громадянства;

повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, — комплекс заходів, спрямованих на організацію

повернення громадян України, які постраждали від торгівлі людьми на території іншої держави, на територію України;

попередження торгівлі людьми — система заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до торгівлі людьми;

протидія торгівлі людьми — система заходів, спрямованих на подолання торгівлі людьми шляхом її попередження і боротьби з нею та надання допомоги і захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми;

процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, — комплекс заходів, під час яких уповноважена особа на підставі отриманої інформації та її аналізу порівнює елементи вчиненого щодо особи діяння з визначенням торгівлі людьми, оцінює ймовірність вчинення щодо особи такого діяння та робить висновок, що така особа є особою, яка постраждала від торгівлі людьми;

реабілітація особи, яка постраждала від торгівлі людьми, — комплекс медичних, психологічних, соціальних, юридичних та інших заходів, спрямованих на відновлення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій особи, яка постраждала від торгівлі

людьми;

торгівля людьми — здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Стаття 2. Законодавство про протидію торгівлі людьми 1. Відносини, що виникають у сфері протидії торгівлі людьми, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.

 

 

 

Стаття 3. Основні принципи протидії торгівлі людьми

1. Діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, ґрунтується на таких принципах:

1.    забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя, правову допомогу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку;
2.    поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
3.    конфіденційності інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

 

4.   добровільності отримання допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх недискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
5.   взаємодії органів виконавчої влади між собою, з відповідними органами досудового слідства та з громадськими і міжнародними організаціями.

 

2. У разі якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, що застосовуються до них, базуються на принципах, зазначених у Конвенції про права дитини та Факультативному протоколі до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.
3. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа — дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку.

Стаття 4. Основні напряму державної політики у сфері протидії торгівлі людьми

1. Основними напрямами державної політики у сфері протидії торгівлі людьми є:

1.     попередження торгівлі людьми шляхом підвищення рівня обізнаності населення, превентивної роботи, зниження рівня вразливості населення, подолання попиту;
2.     боротьба із злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми, шляхом виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, причетних до скоєння злочину, притягнення їх до відповідальності;

3) надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом удосконалення системи відновлення їхніх прав, надання комплексу послуг, впровадження механізму взаємодії суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми.

Стаття 5. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми

1. Суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі
людьми, є:

1.    Кабінет Міністрів України;
2.    центральні органи виконавчої влади;
3.    місцеві органи виконавчої влади;
4.    закордонні дипломатичні установи України;
5.    заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

2. У здійсненні заходів, спрямованих на попередження протидії
торгівлі людьми, беруть участь органи місцевого самоврядування, а
також, за згодою, підприємства, установи, організації незалежно від
форми власності, громадські організації та окремі громадяни.

Розділ II

ЗАГАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ'ЄКТІВ,

ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ

ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

1) спрямовує і координує роботу суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми; 2)визначає: а) національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми;

6) процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від
торгівлі людьми;

в) порядок утворення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми;

3) затверджує:

а) Державну цільову програму у сфері протидії торгівлі людьми та здійснює контроль за її реалізацією;

 

 

 

б) Національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють
заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та контролює його реалізацію;

в) форму опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми, та довідки про встановлення їй
статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

г) форму довідки, що підтверджує факт звернення іноземця чи
особи без громадянства за встановленням статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми на території України;

ґ) положення про заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

4) встановлює порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Стаття 7. Загальні повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми

1. Центральні органи виконавчої влади відповідно до визначених у встановленому порядку повноважень у сфері протидії торгівлі людьми здійснюють:

1.   формування та реалізацію державної політики у сфері протидії торгівлі людьми;
2.   розробку проекту Державної цільової програми протидії торгівлі людьми та забезпечують її реалізацію;
3.   розробку проекту Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та забезпечують його реалізацію;
4.   моніторинг діяльності суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
5.   підготовку та оприлюднення у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку-щорічної доповіді про стан реалізації заходів у сфері протидії торгівлі людьми;
6.   заходи щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відповідно до визначеної Кабінетом Міністрів України процедури;
7.   заходи, спрямовані на:

а) викорінення передумов торгівлі людьми, зокрема щодо
попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;

б) підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми
серед батьків та осіб, які їх замінюють, та осіб, які постійно

контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах;

8.   координацію та контроль за діяльністю закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;
9.   заходи щодо:

а) комплексного аналізу стану попередження, виявлення та
розкриття злочинів торгівлі людьми;

б) попередження, виявлення та розкриття злочинів торгівлі
людьми, у тому числі тих, що мають характер транснаціональної
організованої злочинності;

в) розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства
і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання за
вчинення злочинів торгівлі людьми;

10)заходи:

а) прикордонного контролю, спрямовані на попередження і
виявлення фактів торгівлі людьми, у тому числі з використанням
транспортних засобів, що експлуатуються комерційними
перевізниками;

б) системного та комплексного характеру щодо удосконалення
безпеки і контролю паспортних та інших документів, що дають право
виїзду з України та в'їзду в Україну;

в) щодо своєчасного оформлення документів на право
перебування в Україні або повернення в Україну;

г) щодо репатріації іноземців та осіб без громадянства, які
постраждали від торгівлі людьми;

ґ) щодо примусового видворення з України іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство про протидію торгівлі людьми.

2. Перелік центральних органів виконавчої влади, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, їх повноваження та порядок діяльності, а також центральний орган виконавчої влади, який встановлюватиме статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначаються відповідно до частини першої цієї статті згідно з Конституцією України та Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Стаття 8. Загальні повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері протидії торгівлі людьми

1. Місцеві державні адміністрації відповідно до визначених в установленому порядку повноважень у сфері протидії торгівлі людьми:

1) забезпечують проведення соціальної роботи та надання
соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;

2.   організують проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації;
3.   забезпечують створення і підтримку «гарячих ліній», пунктів консультування та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань попередження торгівлі людьми;
4.   співпрацюють з об'єднаннями громадян з питань попередження торгівлі людьми;

5) відповідно до визначеної Кабінетом Міністрів України
процедури беруть участь у роботі щодо встановлення статусу особи,
яка постраждала від торгівлі людьми;

6.   забезпечують впровадження та функціонування Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
7.   реалізують заходи, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;
8.   вживають заходів для підвищення рівня обізнаності серед батьків та осіб, які їх замінюють, щодо протидії торгівлі дітьми та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

 

 

Розділ III

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 9. Попередження торгівлі людьми

 І. Попередження торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:

1.    вивчення ситуації;
2.    підвищення рівня обізнаності;
3.    зниження рівня вразливості населення;

      4) подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів.

Стаття 10. Завдання у сфері попередження торгівлі людьми

 1. До завдань у сфері попередження торгівлі людьми належать:

1.   дослідження стану, причин і передумов поширення явища торгівлі людьми;
2.   підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інформаційних кампаній протидії торгівлі людьми серед населення, у тому числі серед дітей;
3.   забезпечення регулювання процесів зовнішньої та внутрішньої трудової міграції тощо.

       

 

Розділ IV

БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Стаття 11. Боротьба з торгівлею людьми

1. Боротьба з торгівлею людьми є невід'ємною складовою частиною діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю, які, зокрема, здійснюють заходи щодо виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів.

Стаття 12. Завдання у сфері боротьби з торгівлею людьми

1. До завдань у сфері боротьби з торгівлею людьми належать:

1.   виявлення причин та передумов, що сприяють торгівлі людьми, та вжиття заходів щодо їх усунення;
2.   забезпечення безпеки осіб, які визнані потерпілими від торгівлі людьми, свідків та інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах щодо торгівлі людьми;
3.   виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми;
4.   притягнення до відповідальності, у тому числі кримінальної, осіб, причетних до торгівлі людьми;

5.   забезпечення відновлення прав постраждалих від торгівлі людьми;
6.   інформування суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та громадськості щодо результатів діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми.

 

Розділ V

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ЗАХИСТУ ОСОБАМ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 13. Національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми

1. З метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
2. Реалізація Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, включає встановлення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та пошук органів чи закладів, що можуть їх задовольнити.

Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою ефективного надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, враховують вік, стан здоров'я, стать і спеціальні потреби таких осіб.

3. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, взаємодіють між собою у процесі протидії торгівлі людьми в рамках реалізації Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та співпрацюють з громадськими об'єднаннями, регіональними та міжнародними організаціями.
4. Основні засади Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми:

1) взаємне інформування з дотриманням принципу конфіденційності про злочини торгівлі людьми, передумови та причини торгівлі людьми, методи, що використовують торгівці людьми, необхідну допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми;

2.    спільна розробка програм, планів протидії торгівлі людьми;
3.    спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;
4.    обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі

людьми.

Стаття 14. Права особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод.
2. Особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

 

1.   інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2.   медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;
3.   тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

3. Іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для
встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми
на території України, крім передбачених частиною другою цієї статті
прав, до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми, має також право на:

1.    безоплатне отримання послуг перекладача;
2.    тимчасове перебування в Україні в порядку, встановленому законодавством.

4. Іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для
встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми
на території України, отримує довідку, яка підтверджує факт
звернення за встановленням такого статусу і відкриття відповідної
процедури та є підставою для реєстрації в територіальних органах
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції.

5. Забороняється утримування особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, в установах тимчасового тримання, крім обумовлених законом випадків, та видворення ЇЇ за межі України до встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Стаття 15. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Обов'язковою складовою процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є проведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої розглядається питання про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, із заповненням опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

У разі неможливості проведення співбесіди з особою через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий психічний стан чи малолітство процедура встановлення статусу такої особи проводиться на підставі інших даних.

3. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації.
4. Уразі прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка.

У разі відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, заявник-має-право оскаржити таке рішення у судовому порядку.

5. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми,
встановлюється на строк до двох років.

Строк дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути продовжено за обгрунтованим поданням місцевої державної адміністрації не більш як на один рік.

6. Для позбавлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми,
відповідного статусу необхідно з'ясувати, що рішення про встановлення або продовження строку дії статусу спиралося на подані завідомо неправдиві відомості або недійсні документи, що мали істотне значення для прийняття рішення.

Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути притягнені до відповідальності згідно із законодавством.

7. Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, настає у разі закінчення строку дії статусу, на який його було встановлено або продовжено відповідно до частини п'ятої цієї статті.

Стаття 16. Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою,
якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої
необхідної допомоги;

3.    тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4.    відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5.    одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6.    допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

2. Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:

1.   безоплатне отримання послуг перекладача;
2.   тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;

3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.

3. Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції за місцем проживання особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
4. Якщо у суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, існують обгрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.
5. Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законодавством.
6. Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:

1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у
кримінальному процесі;

2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
Стаття 17. Заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі

людьми

1. З метою забезпечення реалізації прав, передбачених цим
Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть бути
направлені до одного з діючої мережі центрів соціальних служб для
сім'ї, дітей та молоді, центрів соціального обслуговування.

2. З метою надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі
дітьми, вони можуть влаштовуватися до центрів соціально-
психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою

надання психологічної допомоги та забезпечення реабілітації у порядку, встановленому законодавством.

3. Умови перебування та надання послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, діючою мережею центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, територіальних центрів соціального обслуговування , центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей регулюються положеннями про зазначені заклади.

Стаття 18. Повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми

1. Дипломатичні представництва та консульські установи України
у разі необхідності забезпечують громадян України відповідними
документами для повернення в Україну, надають необхідну
консультаційну і правову допомогу та вживають необхідних заходів
щодо їх повернення в Україну.

2. У разі відсутності у громадян України, які постраждали від
торгівлі людьми, коштів для повернення в Україну дипломатичні
представництва та консульські установи України сприяють
поверненню їх в Україну.

Стаття 19. Репатріація іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми

1. Після проходження курсу реабілітації відповідно до положень
цього Закону іноземець або особа без громадянства може бути
репатрійована в порядку, встановленому законодавством.

2. У разі необхідності територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції надсилають запит до країни походження такої особи на підтвердження громадянства цієї особи або її права постійного проживання на ЇЇ території на час в'їзду на територію України.
3. У разі необхідності територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції із залученням інших суб'єктів у сфері протидії торгівлі людьми, а також неурядових і міжнародних організацій надають іноземцю або особі без громадянства, яку репатрійовано, контактну інформацію про установи, які їм можуть допомогти в країні, до якої їх репатрійовано, у тому числі правоохоронні органи, неурядові організації, юридичні установи та заклади соціального захисту.

 

Розділ VI

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ

Стаття 20. Спеціальні принципи протидії торгівлі дітьми

1.   Крім  основних  принципів  протидії торгівлі  людьми, передбачених статтею 3 цього Закону, протидія торгівлі дітьми базується на таких спеціальних принципах:

1.    дотримання прав дитини;

2.    повага до думки дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми, стосовно заходів, які до неї застосовуються, з урахуванням її віку, стану здоров'я, інтелектуального і фізичного розвитку та інтересів;
3.    роз'яснення дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми, у зрозумілій для неї формі її прав та обов'язків;
4.    забезпечення конфіденційності інформації про особу дитини та відомостей, які дозволили б установити дитині статус як такій, яка постраждала від торгівлі дітьми.

Стаття 21. Попередження торгівлі дітьми

1. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають необхідних соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми.

2. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів щодо виявлення дітей, які постраждали від торгівлі дітьми, та проводять профілактичну роботу з ними та їхніми батьками або особами, які їх замінюють.
3. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень розробляють та впроваджують у навчальних закладах .навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми.
4. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, що їх замінюють, та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

Стаття 22. Інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми

1. Особа, якій стало відомо про дитину, яка страждає/
постраждала від торгівлі дітьми, зобов'язана невідкладно та із
забезпеченням конфіденційності повідомити про це місцеву
державну адміністрацію, органи місцевого самоврядування, органи
внутрішніх справ або органи прокуратури.

2. У разі існування підозри щодо причетності батьків дитини
або осіб, які їх замінюють, до торгівлі дітьми особи, які постійно
контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров'я, культури,
фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій
та правоохоронній сферах, у порядку, встановленому
законодавством, інформують про це органи внутрішніх справ або
органи прокуратури.

Стаття 23. Надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми

1. Держава надає допомогу дитині з моменту, коли з'явилися підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі дітьми, і до повного завершення реабілітації дитини.
2. Після отримання інформації про дитину, яка постраждала від торгівлі дітьми, місцева державна адміністрація, на території якої виявлено дитину, невідкладно встановлює особу дитини, здійснює оцінку обставин та приймає план першочергових заходів допомоги дитині на період до вирішення питання щодо встановлення дитині статусу особи, яка постраждала від торгівлі дітьми.
3. У разі якщо дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація невідкладно вирішує питання влаштування дитини.
4. Центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей із залученням закладів освіти, охорони здоров'я здійснюють розробку та впровадження індивідуальної програми допомоги дитині, яка постраждала від торгівлі дітьми.
5. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію прав дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.

Стаття 24. Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми

1. У разі виявлення в Україні дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми та є іноземцем чи особою без громадянства, в установленому порядку приймається одне з таких рішень:

1.    повернення дитини до країни походження;
2.    залишення дитини в Україні.

 

2. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає поверненню до країни походження за умови, якщо батьки або особи, які їх замінюють, або установа у справах захисту дітей країни походження дитини погодилися і мають можливість взяти на себе відповідальність за дитину і надати їй належну допомогу та захист.
3. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, підлягає залишенню в Україні у разі неможливості ЇЇ повернення до країни походження та за наявності умов для інтеграції дитини в Україні в частині забезпечення її права на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист.

При вирішенні питання про повернення або залишення дитини слід враховувати думку дитини, беручи до уваги вік, фізичний, інтелектуальний розвиток та інтереси дитини.

4. Дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми, не повертається
до країни походження, якщо є ознаки того, що таке повернення
ставить під загрозу її безпеку та не відповідає її найкращим інтересам.

                  Розділ VII

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 25. Контроль у сфері-протидії торгівлі людьми 1. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері протидії торгівлі людьми в межах, визначених Конституцією України.

Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері протидії торгівлі людьми у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 26. Громадський контроль за виконанням законів у сфері протидії торгівлі людьми

1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері протидії
торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:

1) відповідність діяльності суб'єктів, які здійснюють заходи у
сфері протидії торгівлі людьми, цьому Закону та іншим законам;

2. додержання міжнародних зобов'язань України у сфері протидії торгівлі людьми;
3. забезпечення невідворотності покарання за злочини торгівлі людьми.

2. Громадські організації, їх члени або уповноважені
представники, а також окремі громадяни під час здійснення контролю
у сфері протидії торгівлі людьми мають право:

1.    надавати інформацію щодо порушення законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та про виявлені факти торгівлі людьми і захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
2.    здійснювати моніторинг стану протидії торгівлі людьми та захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
3.    співпрацювати із суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

4) інформувати населення з питань протидії торгівлі людьми.
Стаття 27. Прокурорський нагляд

1. Нагляд за додержанням і застосуванням законів у сфері протидії торгівлі людьми здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Розділ VIII

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття 28. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері протидії торгівлі людьми на державному, регіональному та місцевому рівнях.
2. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями згідно із законодавством України.

3. Держава підтримує та стимулює міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми.
4. Міжнародні організації можуть згідно з установленими процедурами залучатися до розробки та реалізації в Україні спільних програм з питань протидії торгівлі людьми.

Розділ IX ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства у сфері протидії торгівлі людьми

1. Особи, винні у порушенні законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, несуть відповідальність згідно із законом.

Розділ X

ФІНАНСУВАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА

ПОКРИТТЯ ВИТРАТ НА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ,

СПРЯМОВАНИХ НА ПРОТИДІЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Стаття ЗО. Фінансування заходів, спрямованих на протидію

торгівлі людьми

1. Протидія торгівлі людьми, а також надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми включають низку заходів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел.

2. Перелік заходів із протидії торгівлі людьми визначається Державною цільовою програмою протидії торгівлі людьми.

 

 

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) (Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втратив чинність на підставі Кодексу №4651-VI (4651-17) від 13.04.2012)

2) у Законі України «Про імміграцію» ( 2491-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 41, ст. 197):

частину другу статті 4 доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми»;

частину сьому статті 9 після пункту 7 доповнити новим пунктом такого змісту:

«8) для осіб, зазначених у пункті 8 частини другої статті 4 цього Закону, — копія документа, що підтверджує встановлення особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми».

У зв'язку з цим пункти 8-10 вважати відповідно пунктами 9-11;

3) у статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» ( 966-15 )
(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 358; 2009 р.,
№ 38, ст. 535; 2011 р., № 42, ст. 435):

абзац третій після слова «насильство» доповнити словами «обставини, спричинені наслідками від торгівлі людьми»;

абзац восьмий після слів «що постраждали від фізичного або психічного насильства» доповнити словами «та торгівлі людьми»;

абзац дев'ятий після слів «які зазнали жорстокості, насильства» доповнити словами «та постраждали від торгівлі дітьми»;

4) у Законі України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та
молоддю» ( 2558-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2009 р.,
№ 23, ст. 284):

абзац одинадцятий статті 7 після слів «які зазнали жорстокості та насильства» доповнити словами «постраждали від торгівлі людьми»;

абзац другий статті 9 після слів «насильству в сім'ї та жорстокому поводженню з дітьми» доповнити словами «торгівлі людьми».

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2.     забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
3.     забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Президент України  В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 20 вересня 2011 року № 3739-VI

 

Оксана Хомин, методист Івано-Франківського ОЦППСР

 

№ п/п	Вид роботи	Час
	Вступна частина
1	Вступне слово тренера
2	Привітання. Вправа «Ніхто навіть не здогадується, що я...»	10 хв
3
	Правила роботи групи	10 хв
	Основна частина	10 хв
4	Інформаційне повідомлення «Спілкування та комунікація»
5	Вправа «Подарунок»
6	Вправа «Активне слухання»
7	Вправа «Соціальна перцепція»
8	Вправа «Що зображено на малюнку?»	ЗО хв
9	Інформаційне повідомлення «Переконливе спілкування. Маніпуляція»	10  хв
ІО	Вправа «Маніпуляція почуттями»	ЗО хв
	Завершальна частина
11	Рефлексія	20 хв

 

 

 

 

Мета: розвиток комунікативної компетентності старшокласників.

Завдання: ознайомити учнів з поняттями «спілкування», «маніпуляція», «комунікативні навички», розвинути навички активного слухання, продемонструвати механізми створення неефективної комунікації, активізувати навички протидії маніпулятивним технологіям.

Обладнання

•   фліп-чарт
•   бейджики
•   мультимедійний проектор
•   екран
•   кольорові маркери
•   ручки
•   аркуші паперу формату А 4
•   шість типів наліпок (за кількістю — стільки ж, скільки учасників тренінгу)

Допоміжні матеріали

•   картки «Типи маніпуляцій почуттями»
•   пам'ятки «Як не стати жертвою маніпулятора»
•   мультимедійна презентація «Спілкування та комунікація»
•   мультимедійна презентація «Переконливе спілкування. Маніпуляція»

Вступна частина

1. Вступне слово тренера — 5 хвилин

Тези:

Професійний та особистісний розвиток кожної людини значною мірою залежить від її комунікативної компетентності, адже спілкування — це важлива риса кожної соціальної істоти. Спілкування дає можливість нам установлювати нові контакти й шукати нові шляхи самореалізації. Однак у сучасному світі, коли швидкими темпами розвивається наука і техніка, живе спілкування дедалі частіше поступається комунікації, опосередкованій досягненнями науки і техніки. Тому нескладні, на перший погляд, навички встановлювати контакт, підтримувати бесіду, слухати і чути співрозмовника часто викликають труднощі. Це стає причиною непорозумінь між людьми, а іноді його використовують злочинці, як от торгівці людьми, які переконують людей у чудових перспективах працевлаш­тування чи навчання за кордоном і так заробляють гроші.

2. Привітання. Вправа «Ніхто навіть не здогадується, що я...»

Час виконання — 10 хвилин

Тренер пропонує учасникам по колу назвати своє ім'я і закінчити речення «Ніхто навіть не здогадується, що я...» Важливо наголосити, що цим реченням потрібно похвалитися

Питання для обговорення:

* Чи важко вам було виконувати вправу?

• У чому саме ви відчували труднощі?

3. Правила роботи групи — 10 хвилин

Учасники тренінгу методом мозкового штурму напрацьовують правила роботи груп, тренер записує їх на фліп-чарт. Потім група обговорює та приймає записані правила. За потреби тренер може запропонувати ще свої твердження.

Основна частина

4. Інформаційне повідомлення «Спілкування та
комунікація» — 10 хвилин

Тези:

Спілкування — це складний соціально-психологічний процес взаємодії між людьми, тобто обмін інформацією, а також взаємосприйняття і взаєморозуміння партнерів зі спілкування.

Комунікація — це технічний процес обміну інформацією між двома й більше індивідами (або групами індивідів). Коли йдеться про комунікацію, мається на увазі перш за все те, в який спосіб передається інформація.

Спілкування — це соціально-психологічний процес взаємодії двох і більше людей із приводу повідомленого. Люди, на відміну від телефонного апарата, не просто передають інформацію: вони ЇЇ формують, уточнюють, розвивають, спотворюють, переживають і реагують на повідомлене.

Спілкування між людьми відбувається в декількох основних формах. Залежно від засобу передавання інформації розрізняють два види спілкування:

•   мовленнєве (вербальне) — за допомогою слів і звуків;

•   немовленнєве (невербальне) — за допомогою міміки і жестів. Людство винайшло безліч видів і способів комунікації. Це усне та письмове мовлення, штучні мови на зразок азбуки Морзе, мови комп'ютерного програмування, а також технічні види зв'язку: радіо, телеграф, телебачення. Штучні помічники людини значно перевершують природні в засобах, швидкості та обсязі інформації, яку передають.

Людське мовлення, тобто звукове мовлення, — це система фонетичних знаків, що містить лексичний і синтаксичний елементи. Розмовне мовлення за сотні тисяч років удосконалилось як за своїм змістом, так і за технічними способами вимовляння звуків, ускладнилися граматика й семантика мовлення, прийоми ораторської майстерності. Мови багатьох народів стали благозвучнішими, виразнішими, різноманітнішими. Мовлення — найуніверсальніший засіб спілкування в людському суспільстві.

Невербальна комунікація пов'язана з використанням не тільки жестів і рухів, але й предметів і малюнків (наприклад, дорожніх знаків і світлофорів, релігійних символів, національної та державної символіки). Приблизно 30% людей Землі у віці за 15 років неписьменні. Для спілкування вони використовують не писемне, а усне мовлення, а також невербальні символи та знаки.

5. Вправа «Подарунок»

Час виконання — 25 хвилин

Тренер пропонує кожному учасникові по колу без слів, тільки за допомогою міміки і жестів, зробити «подарунок» сусідові справа. Сусід повинен здогадатися, що це за «подарунок». Якщо він не може зробити це самостійно, тоді допомагає група.

Питання для обговорення:

•   Чи важко вам було виконувати вправу?
•   Що було важче: дарувати чи відгадувати?

6. Вправа «Активне слухання» Час виконання — 15 хвилин

Вправу виконують в парах: комунікатор — комунікант. Партнери одержують різні інструкції. Комунікатор повинен протягом п'яти хвилин розповідати щось партнерові, щоб він його уважно слухав. Комунікант повинен спочатку(2, 5 хв) показувати, що уважно слухає, а далі за сигналом тренера демонструвати неуважність, небажання слухати.

Питання для обговорення:

•   Як виглядає людина, коли уважно, зацікавлено слухає, а як — коли не бажає слухати, неуважна?
•   Як примусити себе слухати?

7. Вправа «Соціальна перцепція» Час виконання — 15 хвилин

Тренер пропонує учасникам письмово відповісти на запитання:

• Яких якостей, потрібних для ефективного спілкування, бракує,на вашу думку, вам?

• Яких якостей, потрібних для спілкування, бракує іншим людям?
Кожен складає два списки якостей та самостійно їх порівнює.
Питання для обговорення:

• Чому найчастіше люди вважають, що іншим бракує чуйності,
розуміння, тактовності, доброти, а їм — твердості, наполегливості і т. п.?

8. Вправа «Що зображено на малюнку?» Час виконання — ЗО хвилин

Обирають п'ять добровольців, які виходять з кімнати. Серед дітей, які залишилися, обирають ще одного добровольця, якому демонструють малюнок з зображенням пейзажу, людей, тварин і т. п. Важливо, щоб елементів було достатньо для опису, але не надто багато. Цьому учасникові надають інструкцію: «Вам потрібно уважно роздивитися й запам'ятати цю картину. Ви будете розповідати про неї іншому».

Всім іншим учасникам тренер дає завдання мовчки спостерігати за ходом виконання вправи, запам'ятовувати, а можливо, занотовувати всі деталі передачі інформації, щоб бути готовими аналізувати вправу після завершення. Після цього учасників, які перебувають за дверима, по черзі запрошують до аудиторії. Кожного наступного з них тренер інструктує: «Потрібно уважно вислухати (називає ім'я попереднього учасника), який розповість, що він бачив на малюнку. Вам потрібно якнайточніше запам'ятати цю інформацію, щоб переповісти її наступному учасникові». Після того, як учасник розповість про зміст картинки, тренер ставить запитання учасникові, який слухав: «Ти готовий розповідати наступному?» Після стверджувальної відповіді той, хто розповідав, сідає в коло, а тренер запрошує наступного. Останнього учасника тренер інструктує: «Почуту інформацію ти маєш зобразити на малюнку, тобто все, що тобі розкажуть, намалювати на плакаті» (малюнок може бути схематичний). Після того, як учасник закінчив малюнок, тренер показує малюнок-ориґінал.

Питання для обговорення:

• Що ви відчували, коли виконували поставлене завдання?
• Що відбувалося з інформацією, яку передавали учасники під час виконання вправи?
• Що в остаточному підсумку відбулося з інформацією?
• Чи відчували ви відповідальність за достовірність інформації, яку передавали?
• Як ви думаєте, чому інформація спотворювалася?
• Які фактори впливали на процес спотворення інформації?
• До чого може призвести така ситуація в реальному житті?

9. Інформаційне повідомлення «Переконливе спілкування. Маніпуляція» — 10 хвилин

Тези:

Під час спілкування як комунікативного процесу відбувається активний обмін інформацією між людьми. Для кожного учасника спілкування особливу роль має значущість інформації — як тієї, яку відправляють, так і тієї, яку приймають. Інформація набуває значущості завдяки тому, що люди не лише обмінюються певними значеннями, але й намагаються виробити загальне значення. Це у свою чергу стає можливим лише за умови, коли один із суб'єктів спілкування не тільки приймає інформацію, але й сприймає її, тобто розуміє й осмислює. Сутність спілкування як комунікативного процесу — не тільки у взаємному інформуванні, а й у спільному усвідомленні предмета обміну інформацією.

Обмін інформацією між людьми обов'язково припускає вплив на поведінку партнера. Комунікативний вплив — це психологічна дія одного комуніканта (тобто учасника процесу комунікації) на іншого для зміни його поведінки. Ефективність комунікації залежить від того, наскільки вдалася ця дія. Це означає зміну самого типу взаємин, який склався між учасниками комунікації.

Майже всім видам людського спілкування властива емоційна й суб'єктивна упередженість. Упередженість виявляється в різних сферах життя: релігійні та національні упередження, стереотипи, забобони, обивательська думка, різноманітні чутки, що існують у навколишньому світі, — все це є емоційно-оцінною інформацією, яка може відігравати не тільки позитивну, але й негативну роль.

У процесі переконливої комунікації люди намагаються вплинути на переконання та дії інших людей: батьки впливають на дітей, діти впливають на батьків, друзі впливають одне на одного, агітатор впливає на думки слухачів та ін.

Переконливим може бути не тільки спілкування, але й комунікативний процес. Реклама на міських стендах, у газетах, на телебаченні також є різновидом переконливої комунікації. Хоча газети сьогодні вважають засобом інформативної комунікації, однак близько 65% їхнього вмісту становить очевидна й прихована реклама. Дорогою на роботу й додому людей усюди супроводжує реклама.

Переконливого впливу людина зазнає змалечку. Діти плачуть, усміхаються, скаржаться, прагнучи вплинути на батьків, переконати їх у чомусь, привернути увагу й викликати відповідні дії дорослих. Переконливе спілкування перетворюється на спосіб маніпулювання поведінкою інших людей. Слід зазначити, що маніпуляція присутня у спілкуванні майже завжди, однак не завжди має негативний, деструктивний характер та завдає шкоди учасникам комунікативного процесу.

10. Вправа «Маніпуляція почуттями»

Час виконання — ЗО хвилин

Тренер об'єднує учасників у шість груп за кольорами. Кожній групі дають аркуш з певним типом маніпуляції у спілкуванні:

•   маніпуляція любов'ю
•   маніпуляція страхом
•   маніпуляція невпевненістю в собі
•   маніпуляція почуттям провини
•   маніпуляція почуттям гордості
•   маніпуляція почуттям жалю.

Упродовж п'яти хвилин групи придумують приклади тверджень маніпуляторів, які ілюструють запропоновані їм типи маніпуляцій. Після цього кожна група презентує свої результати на загал. По завершенні кожен учасник тренінгу отримує пам'ятку «Як не стати жертвою маніпулятора».

Запитання для обговорення:

•   Що ви відчували, коли виконували поставлене завдання?
•   Чи доводилося вам особисто чути такі твердження?

Пам'ятка «Як не стати жертвою маніпулятора»

Крок перший. Логіка: оскільки найчастіше в маніпулятивному повідомленні немає ніякого зв'язку між першою і другою частинами («якщо ти питимеш лате з подругами, я не буду заробляти гроші»), можна пояснити маніпуляторові, що в його фразі відсутня логіка. Іноді це допомагає.

Крок другий. Незручність: іноді маніпулятивний вислів звучить цілком логічно, але має прихований підтекст. Ставити маніпулятора в незручне становище — захопливе заняття. «Ти кажеш, що дуже поважаєш мене тому, що хочеш піти раніше? Тож так і кажи».

Крок третій. Оцініть: зазвичай маніпулятор невпевнений у собі, а інакше, навіщо б йому маніпулювати? Своєю поведінкою він намагається забезпечити собі владу над тими, хто його оточує, хоча найбільше його турбує власна безпека. Дайте йому відчути себе комфортно, скажіть, що розумієте, цінуєте й приймаєте його. Побачите, тяга обертати людей у маріонеток зменшитися.

Крок четвертий. Зробіть свій вибір: маніпулятор тисне на ваші почуття і сподівається тим самим змусити зробити те чи те. Однак те,

що люди змушують нас відчувати ті чи ті почуття — це міф. Почуття містяться всередині нас, і ніхто, крім нас, не в змозі їх «увімкнути» і «вимкнути». Вас лякають? Відповідайте іронією. Вас беруть на «слабо»? Відповідайте подивом. Вас виводять з себе? Пам'ятайте про те, що це лише запрошення, яке ви можете прийняти і від якого ви можете відмовитися. Маніпулятор буде спантеличений.

Крок п'ятий. Зрозумійте себе: в кожній сім'ї прийнято реагувати на події певним чином. В одній родині прийнято над усім жартувати, у другій - засмучуватися з приводу і без, у третій -звинувачувати у своїх бідах тільки себе і посипати голову попелом. Діти, які виросли в цих сім'ях, отримують цю «провідну» емоцію у спадок. Вони будуть іронізувати, засмучуватися і мучитися почуттям провини відповідно частіше, ніж інші. Можна припустити, що коли ці діти виростуть, їм будуть частіше траплятися маніпулятори, які «гратимуть» саме на їхньому «провідному» почутті. Виходячи з цього, всім можна порадити зрозуміти, яка саме емоція їм дісталася від батьків. А далі повернутися до попереднього пункту.

Час маніпулятора: маніпулятор дуже рідко живе сьогоденням. Найчастіше він або згадує минуле: — «Я не можу оговтатися після того, як моя кішка п'ять років тому вистрибнула з балкона» — шукає в ньому виправдання своїм вадам і бездіяльності. Або він говорить про якесь туманне майбутнє «не будеш їсти котлети, не вступиш до інституту», або: «Ми у вас віримо, і коли-небудь неодмінно це має відбитися і на вашому фінансовому становищі». Але «тут і тепер» у маніпулятора нічого не відбувається. Йому весь час нема коли, він постійно зайнятий. Його можна було б по-людськи пожаліти, але ми так чинити не станемо. Адже він домагається від нас саме почуття, щоб використовувати його не за призначенням.

Завершальна частина 11.Рефлексія — 20 хвилин

Тренер пропонує учасникам сформувати і записати на стикерах свої враження від роботи й відповісти на запитання:

•    «З якими думками та усвідомленнями я завершую заняття?».
•    «Що корисного я дізнався на цьому занятті та що зможу використати?».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренінг «ЕМПАТІЙНІСТЬ. СПІЛКУВАННЯ»

Вікторія Павлюк, методист Івано-Франківського ОЦППСР

 

№ п/п	Вид роботи	Час
]	Вправа «Мій кольоровий настрій»	10 хв
2	Вправа «Я - ручка...»	35-40 хв
3	Вправа «Власний герб і девіз»	ЗОхв
4	Вправа «Нарис-самохарактеристика»	20 хв
5	Вправа «Зустріч»	20 хв
6	Міні-лекція «Емпатія»	10 хв
7	Техніка «Збір трофеїв»	15 хв
8	Вправа «Пульс»	5 хв
9	Гра «Особистий простір»	10 хв
10	Вправа «Геометрія для німих»	25 хв
11	Вправа «Лінія»	10хв
12	Вправа «Все може бути»	5 хв
13	Технологія рефлексії «Валіза, кошик, м'ясорубка»	10 хв

Мета: вдосконалення комунікативних навичок, сприяння особистісному та професійному самовдосконаленню через психологічні механізми самоаналізу й саморегуляції.

Завдання

> Актуалізувати сутність, принципи та функції емпатії.

> Створювати й підтримувати атмосферу колективного
розв'язання наявних проблем взаємодії.

>Розвивати перцептивні і творчі здібності та рефлексивне мислення.

•   Розширити сфери усвідомлюваного в поведінці іншого, розкрити сутність понять «емпатія», «співчуття», «співпере­живання», «рефлексія».
•   Визначити комунікативні бар'єри у процесі адаптації до шкільного середовища.

>Розвивати й удосконалювати:

•    навички самоконтролю;
•    навички розуміння себе;
•    комунікативні навички;
•    вміння слухати інших;
•    уміння висловлювати власну думку.

 

 

 

 

 

1. Вправа «Мій кольоровий настрій»

•    Мета: концентрація уваги на емоційній сфері, відчуттях і переживаннях.
•    Позиція учасників: учасники сидять в колі. Час: 10 хвилин.
•    Обладнання: гуашеві фарби , папір формату АЗ, пензлики, скляночки для води.
•    Хід проведення:
•    Тренер пропонує учасникам висловити свій емоційний стан на початку роботи. Намалювати малюнок, який би віжображав цей стан.
•    Далі кожен учасник презентує свій малюнок та розповідає про проекцію власного стану в малюнку.
•    ♦ «Зворотний зв'язок»: відповідь на запитання «З якими труднощами ви зіткнулися при виконанні вправи?», «Що нового ви дізнались?».
•    Основна частина
•    2. Вправа «Я — ручка...»
•    Мета: розвиток емпатійності та здатності до саморозкриття, вміння розуміти стани інших людей і адекватно сприймати їх, розвиток уміння активно й емпатійно слухати, самопізнання та пізнання учасників.
•    Позиція учасників: учасники сидять у колі.
•    Час виконання: 35—40 хвилин.
•    Хід проведення:
•    Кожен з учасників бере до рук будь-який предмет, що йому належить, і від імені цього предмета розказує про свого власника (Напр., «Я — Іринина ручка, весь час, який я з нею, моя власниця дуже акуратно за мною доглядає...»). Інші «предмети» (учасники) можуть задавати оповідачеві будь-які запитання про його господаря. Для того, щоб не виникало зайвих запитань щодо виконання вправи чи неясності інструкції, ведучий повинен перший відрекомендувати себе через обраний «предмет».
•    ♦ «Зворотний зв'язок»: всі учасники активно обговорюють відчуття і враження від виконаної вправи. Тренер пропонує розглянути такі питання:

• Що ви переживали підчас розповіді про себе?
• З якими труднощами ви зіткнулися?
• Який досвід ви здобули завдяки цій вправі?
• Що найбільше вразило?

 

3. Вправа «Власний герб і девіз» (за В. А. Ясвіним)

Мета: дослідити ставлення до педагогічної діяльності, щоб визначити «проблемні зони» у процесі адаптації.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: ЗО хвилин.

Обладнання: гуашеві фарби, папір формату АЗ, пензлики, скляночки для води.

Хід проведення:

Учасникам роздають аркуші паперу формату А-3 й пропонують намалювати свій герб, який повинен мати шість секторів. Потрібно заповнити кожний сектор відповідними символами, піктограмами, які б найточніше виражали сутність кожного із секторів:

•   перший — «Я ^— учень»;
•   другий — «Мій девіз»;
•   третій — «Я очима моїх однокласників»;
•   четвертий — «Мої друзі»;
•   п'ятий — «Я очима моїх колег»;
•   шостий — «Моя мрія».

Також потрібно написати фразу, яка могла б служити особистим девізом.

Далі кожен учасник презентує свій малюнок і розповідає про герб та девіз, що зображені на малюнку.

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: відповідь на запитання «Що ви переживали під час розповіді про себе?», «Який досвід здобули завдяки цій вправі?», «З якими труднощами ви зіткнулися при виконанні вправи?».

4. Вправа «Нарис-самохарактеристика» (В. Климчук)

Мета: аналіз особистісних конструктів і цінностей, формування рефлексивного мислення.

Час виконання: 20 хвилин.

Завдання: написати нарис про себе (свої цінності, характер, стилі діяльності) у вільній формі, причому від третьої особи. Обсяг — одна сторінка.

Всі сідають у коло і за годинниковою стрілкою передають листи із самохарактеристиками. За сигналом тренера «Стоп!» листи залишаються на руках. По черзі зачитують одержані самоха­рактеристики від першої особи.

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: тренер пропонує учасникам поділитися своїми переживаннями. Які труднощі виникали у вас під час написання? Що ви відчували, коли зачитували вашу характеристику? Що нового ви дізналися про інших і про себе?

5. Вправа «Зустріч»

Мета: згуртувати групу, налагодити позитивний психологічний клімат, розвинути вміння розуміти стани інших людей й адекватно реагувати на них.

Позиція учасників: учасників розбивають по парах.

Час виконання: 20 хвилин.

Два кола — внутрішнє і зовнішнє — обертаються за годинниковою стрілкою і проти неї. За сигналом тренера зупиняються і розбиваються на пари. Ведучий дає для всіх завдання — відобразити такі ситуації:

1. Ви зустрілися після тривалої розлуки, а до цього були в добрих, але не дуже близьких стосунках.
2. Ви були найближчими друзями в дитинстві. Одного з вас батьки відвезли на рік до іншого міста. Ви зустрілися після річної розлуки.
3. Людина, що стоїть навпроти вас, дуже налякана, а в неї має бути важка й надзвичайно"важлива розмова. Треба підбадьорити її. Спочатку боязкі — у внутрішньому колі, потім — у зовнішньому.
4. Вам стало відомо, що ця людина зробила щось незвичайне (врятувала людину, встановила рекорд, зробила відкриття і т. п.). І от вам випала честь з нею зустрітися.
5. Ця людина зробила вам щось дуже приємне й несподіване. Ви щойно про це довідалися.

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: члени групи відповідають на запитання: «Як я почуваюся після виконання вправи?»

 

 

 

6.    Міні-лекція «Емпаптія»

План

1. Поняття емпатії.
2. Компоненти емпатії.
3. Форми емпатії.
4. Рекомендації щодо розвитку емпатії.

Проблема адекватності міжособистісного розуміння, точності сприймання виникла передусім як практична проблема. її розробка й актуальність пов'язані з потребою підвищити соціально-психологічну компетентність працівників у сфері «людина — людина».

В. А. Лефевр і Г. П. Щедровицький розглядають рефлексію як феномен, що забезпечує взаєморозуміння й узгодженість дій партнера в умовах спільної діяльності. Через це базовою характеристикою особистості є здатність до емпатії.

Емпатія — здатність зрозуміти (відчути) іншу людину, ввійти в її стан, уявити її почуття, позиції, наміри, передбачити поведінку.

Поняття емпатії ввів у середині XX ст. Е. Титченер для визначення почуття, близького за змістом із симпатією

 

 

А. А. Меграбян подає таке визначення емпатії: «Емпатія — емоційний відгук людини на переживання інших людей, що виявляється як у співпереживанні, так і в співчутті».

У його дослідженнях феномен емпатії містить три компоненти:

•   емпатичну тенденцію — здатність до співпереживання, вразливість;
•   тенденцію до приєднання — здатність до прояву тепла, дружелюбності, підтримки;
•   сенситивність до відкидання — здатність до виникнення адекватного почуття провини, сприйняття критики на свою адресу.

Б. І. Додунов створив класифікацію «коштовних емоцій», у якій переживання, що виникають на основі потреби у сприянні, допомозі, заступництві, тобто емпатії, називає альтруїстичними емоціями. При цьому виділяються:

•   бажання допомагати іншим;
•   почуття занепокоєння за чиюсь долю, турбота;
•   співпереживання радості й невдачі іншого;
•   почуття участі й жалю.

 

 

 

Дослідники феномену емпатії підкреслюють її емоційну природу. Емпатія пов'язана з проникненням у пережинання іншого суб'єкта шляхом відчування. Основними формами емпатії вважають співпереживання та співчуття. Співпереживання передбачає те, що суб'єкт переживає ті самі почуття, які відчуває інший, шляхом ототожнення з ним. Співчуття — це формальне переживання почуттів іншої людини безвідносно до власного стану.

Крім зазначених, виокремлюють такі форми емпатії:

•   емоційну, в основі якої лежить механізм проекції та насліду­вання моторних і афективних реакцій іншого;
•   когнітивну, що базується на інтелектуальних процесах по­рівняння, аналогій тощо;
•   предикативну, яка трактується як здатність до передбачення афективних реакцій у конкретних ситуаціях.

Відповідно до одного з тлумачень соціальний інтерес почуття емпатії стосовно людства виявляється у співробітництві та взаємодії з іншими радше в ім'я суспільного блага, ніж заради особистої мети. Це емоційно забарвлене ставлення до громадського життя.

Навчитися емпатійного розуміння допоможуть такі рекомендації:

•   зосередьтеся на вербальних та невербальних повідомленнях і формах емоційної експресії іншої людини;
•   спробуйте використовувати у своєму мовленні парафрази;
•   прагніть говорити мовою, зрозумілою співрозмовникові;
•   використовуйте емоційний тон, що відповідає вашим спів­розмовникам;
•   уточнюйте і розширюйте сенс висловлювань співрозмовника;

• прагніть усвідомити й зрозуміти почуття та думки, які
співрозмовник не прямо висловив, але мав на увазі.

 

 

7. Техніка «Збір трофеїв» (за І. О. Агєєвою)

Мета: ознайомити учасників з різноманітними прийомами вступу в контакт у процесі спілкування.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 15 хвилин.

Хід вправи: Тренер пропонує протягом трьох хвилин зібрати якнайбільше «трофеїв» у присутніх. «Трофеї» учасники віддають тільки в тому разі, коли інший учасник буде переконливий.

Далі учасники об'єднуються в групи та обговорюють стратегії отримуванні» трофеїв». Після закінчення переможець розповідає, як йому це вдалося, що допомагало, а що заважало збирати трофеї.

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: всі учасники активно обговорюють відчуття і враження від виконаної вправи. Тренер пропонує розглянути такі питання: «З якими труднощами ви зіткнулися при виконанні вправи?», «Що нового ви дізналися?», «Який досвід ви здобули завдяки цій вправі?».

8. Вправа «Пульс»

Завдання: виміряти свій пульс. Протягом трьох хвилин нама­гайтеся змінити частоту пульсу. Не потрібно робити ніяких фізич­них вправ, просто сидіть, і якщо у вас різниця становить понад 10 ударів на хвилину, це означає, що ви добре вмієте керувати своїм емоційним станом.

Питання для обговорення: Які прийоми допомагають вам роз­слабитися або мобілізуватися?

Інформація тренера

Важливу роль у процесі самопізнання та розуміння одне одного відіграє механізм рефлексії. У соціально-психологічному тлумаченні рефлексія — це те, як індивід усвідомлює, як його сприймають і оцінюють співрозмовники, як він розуміє інших шляхом роздумів над собою, а також самопізнання внутрішніх актів і психічних станів. На думку І. С. Кона, це не просте значення або розуміння іншого, а знання того, як інший розуміє свого партнера, своєрідний подвоєний процес дзеркального відображення один одного, глибоке, послідовне взаємовідображення, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера із взаємодії, причому в цьому внутрішньому світі у свою чергу відображається внутрішній світ іншого.

Соціальна рефлексія пов'язана з проблемою професійного са­мовизначення, професійного самоусвідомлення. Характерною для сучасної ситуації на ринку праці є криза професійної ідентичності, що зумовлено низкою причин: неспроможністю сучасної молоді бути повною мірою суб'єктом власного професійного й життєвого становлення, відсутністю справжньої професійної самоідентичності,

яка забезпечує «зживання» особистості з професією. Розв'язання цієї проблеми можна забезпечити завдяки зрілій самосвідомості й позитивній рефлективності особистості.

М. Кулюткін, С. Степанов і Г. С. Сухобська розглядають феномен рефлексії як уміння ввійти в хід розв'язання завдань іншої людини, осмислити його й у разі потреби внести потрібну корекцію або стимулювати новий напрям рішення.

Механізми й функції зворотного зв 'язку (Л. А. Петровська):

•   зворотний зв'язок повинен ураховувати потреби того, хто його надає, а також того, кому він призначений;
•   він більше специфічний, ніж загальний;
•   зворотний зв'язок має описовий, а не оцінний характер;
•   зворотний зв'язок повинен стосуватися поведінки, яку його одержувач може виправити;
•   зворотний зв'язок приносить більше користі в тих випадках, коли звертаються з проханням про нього;
•   він повинен бути своєчасним;
•   під час передачі зворотного зв'язку потрібно уникати негатив­них жестів, батьківської позиції тощо.

9. Гра «Особистий простір» (за Л. М. Шепелевою)

Мета: визначити оптимальну відстань для конструктивної бесіди, поглибити досвід невербального спілкування.

Завдання для роботи в парах: стати на відстані 2—2,5 м один від одного. Ведучий визначає тему розмови. У процесі діалогу учасники гри підходять один до одного, поки не зійдуться дуже близько.

Інформація тренера

Комунікативна взаємодія людей відбувається у вербальній і невербальній формах.

Вербальна форма — процес мовного спілкування.

До невербальної комунікації відносяться такі системи: оптико-кінетична знаків (міміка, пантоміміка); паралінґвістична (система вокалізації, якість голосу, його діапазон, тональність), екстра­лінгвістична (показує в мові покашлювання, плач, сміх).

Простір і час також виступають особливою знаковою системою, їх вивчає розділ психології проксеміка. Контакт очима є системою знаків, що має значення у візуальному контакті.

Міжособистісний простір, або дистанція спілкування, -це суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Дистанція залежить від близькості стосунків людей,  віку, соціального статусу партнерів, психічних особливостей та націо­нальних стандартів поведінки.

Як правило, люди почуваються зручно й справляють приємне враження на співрозмовника, якщо сидять чи стоять на відстані, яка, на їхню думку, відповідає дистанції діалогу. Надміру близьке, як і надто віддалене розміщення, негативно впливає на результат спілкування.

За даними американських психологів, відстань між партнерами залежить від різновиду взаємодії та варіює в таких межах:

•   до 0,5 м — інтимна дистанція — відповідає інтимним стосункам, трапляється також у спорті, балеті;

•   0,5— 1,2 м — міжособистісна дистанція (у бесідах з друзями);

 

•     1,2—3,7 м — соціальна дистанція (для неформальних соціаль­них та ділових стосунків);
•     3 — 7 м і більше — публічна дистанція. За такої відстані не вважається грубим обмінятися репліками чи утриматися від спілкування.

Правильно обрана дистанція задає тон спілкуванню. Міжосо­бистісний простір впливає також на тривалість і частоту візуальних контактів. Що ближче перебувають люди одне до одного, то менше вони зустрічаються поглядами. І навпаки, на віддалі вони тривалий час дивляться одне на одного і використовують жести для підтримання уваги під час розмови.

10. Вправа «Геометрія для німих» (за В. А. Ясвіним)

Мета: продемонструвати значення організації постійного зворотного зв'язку в процесі педагогічної взаємодії.

Завдання І. Учасникам потрібно розіграти міні-урок, який проходить у таких умовах. Один з учасників отримує роль учителя, якому заборонено вставати та показувати що-небудь руками «учням» — іншим учасникам групи, які сидять «у класі» за робочими столами. «Учні» у свою чергу — «німі», їм заборонено говорити, а також вставати зі свого місця.

Тренер демонструє «вчителеві» бланк із зображенням компо­зиції з семи геометричних фігур, які дотикаються хоча б в одній точці: рівнобедрених трикутників, квадратів, паралелепіпедів. «Учасники» цього зображення бачити не повинні. Тренер ставить «учителеві» завдання й запитання: «Подивіться уважно на це зображення. Вам потрібно розповісти словами, що тут зображено. Вашим «учням» потрібно намалювати в себе ідентичне зображення згідно з вашою розповіддю. Тепер скажіть, скільки часу потрібно, щоб група впоралася із цим завданням?» Отримавши відповідь, ведучий засікає час, і робота розпочинається.

Якщо час, установлений «учителем», вичерпано, а завдання не виконано, можна взяти додатковий час. Після закінчення роботи ведучий просить «учителя» виставити оцінки кожному «учневі» за результатами його роботи.

Завдання 2. Учасники обговорюють ситуацію. Кожний вислов­лює свої побажання «вчителеві». «Вчитель» також аналізує свою роботу. Формулюють ті чи ті дидактичні правила.

Завдання 3. «Урок» повторюється з іншим зображенням. «Учи­тель» намагається врахувати в роботі ті правила, які сформулювала група.

Завдання 4. Учасники розташовуються по колу й порівнюють ефективність двох «уроків», роблять відповідні педагогічні висновки.

На завершення відбувається «вербалізація відчуттів».

Інформаційне повідомлення тренера. Для ефективного педа­гогічного спілкування педагог має володіти техніками слухання. До них відноситься й активне слухання.

Активне слухання включає такі аспекти:

•     увагу — стійку, спрямовану, візуальний контакт, позитивні жести;
•     слухання — мовчання на початку розмови, невтручання, обмеження кількості запитань;

 

•   вербальне спілкування — дослівне повторення, уточнення, пе­рефразування, відбиття почуттів, резюме;
•   основні установки — схвалення, емпатію;
•   невербальне спілкування — міміку, погляд, зміну тембру го­лосу, пози й жести.

11. Вправа «Лінія»

Мета: розвинути вміння адекватно комунікувати, усвідомити потребу створення сприятливої психологічної атмосфери в ко-лективі; аналіз взаємозв'язку між мікрокліматом під час роботи і якістю виконаної роботи.

Завдання: ведучий пропонує чотирьом охочим узяти участь в експерименті. Вони заходять до аудиторії по черзі та виконують інструкції ведучого. Першому пропонують накреслити на дошці лінії. Його роботу заохочують словесно. Другий учасник креслить лінії без будь-яких коментарів, виконуючи «сухе» прохання ведучого. Третьому учасникові запропоновано накреслити лінії на дошці. Його дії супроводжуються негативними оцінними висловлюваннями ведучого. Четвертому учасникові дають чіткі й вичерпні інструкції: з якого кута почати, скільки сантиметрів, де розташовувати наступну лінію і т. д. Його дії не оцінюють.

Обговорення результатів. Чи вплинула атмосфера, яку створив тренер, на ефективність виконання роботи різних учасників? У яких випадках і яка атмосфера бажаніша?

12. Вправа «Все може бути»

Мета: усвідомлення бар'єрів креативності, розвиток уяви, настрій на роботу.

Завдання: ведучий починає гру, кидає м'яч і називає будь-який предмет. Той, до кого потрапляє м'яч, повинен назвати оригінальний спосіб його використання, а потім кинути м'яч іншому учасникові.

Примітка: працювати потрібно швидко. Якщо комусь складно запропонувати версію, допомагає вся група.

13. Технологія рефлексії «Валіза, кошик, м'ясорубка»

(за І. В. Орловою)

Мета: підсумки заняття, діагностика ефективності роботи.

Завдання: намалювати або написати на стакері, що було важ­ливого й значущого в роботі, і приклеїти до плаката, на якому намальовано валізу. Непотрібну інформацію намалювати на стикері й приклеїти до плаката з кошиком для сміття. Якщо інформація потребує додаткового обдумування, її фіксують на черговому стикері й приклеюють до м'ясорубки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренінг «ПСИХОЛОГІЧНІ КОРДОНИ. АСЕРТИВНІСТЬ»

Людмила Підлипна, директор Івано-Франківського ОЦППСР

 

№ п/п	Вид роботи	Час
1	(Інформаційне повідомлення тренера) Що таке асертивність? Основна частина	10 хв
2	Практичні завдання	10 хв
3	Проективна методика «Містечко»	20 хв
4	Інформаційне повідомлення «Психологічні кордони»	10 хв
5	Рольова гра «Проблемна ситуація»	20 хв
6	Вправа «Два списки»	10хв
7	Інформаційне повідомлення «Як навчитися бути асертивним»	10хв
8	Мозковий штурм «Чому нам важко сказати "ні"?»	10 хв
9	Вправа «П'ять кроків конструктивної відмови».	20 хв
10	Вправа «Зарослі»	10хв
11	Вправа «Незакінчена казка»	15 хв
12	Інформаційне повідомлення «Як діяти в ситуаціях тиску»	10 хв
13	Вправа «Портрет асертивної людини»	20 хв
14	Вправа-підсумок. Рефлексія заняття	10 хв

Мета заняття: вдосконалити навички асертивної поведінки та вміння відстоювати власні психологічні кордони.

Завдання

>Розвиток самосвідомості та самопізнання. >Розвиток навичок асертивної поведінки.

> Ознайомлення з поняттями «психологічна дистанція»,
«психологічні кордони».

> Розширення зони впевненої активності.
>Встановлення контролю над агресивністю й непевністю.

> Розвиток   навичок   винесення   самостійних   рішень   і
відповідальності за них.

 >Відстоювання основних прав особистості.

>Моделювання досягнутих результатів і рольові ігри.

>Формування первинної зони розрізнення й вибору залежності й незалежності від сторонньої думки.

>Формування ресурсів впевненої поведінки. >Відпрацювання конструктивної взаємодії з колегами.

Вступна частина

Інформаційне повідомлення тренера — 10 хвилин

На сцені життя ми функціонуємо в дуже різних ролях, деякі з яких граємо як визнані актори — почуваємося на лаврах, задоволені, перебуваємо в добрих стосунках, краще бути не може! Але інші наші ролі, коли ми не можемо сказати «ні», відстояти себе — ми відіграємо як посередні актори.

Ми зазвичай самі знаємо наші слабкі ролі і терени низької асертивності. Ми можемо з цим станом залишитися назавжди... або ж щось змінити. Зміна однієї навички займає близько 14-ти днів вправ. Нові функціональні взірці поведінки можна відпрацьовувати в безпечній ситуації тренінгу, в уяві, перед дзеркалом або ж у конкретних життєвих ситуаціях. Найкраще це робити в зазначеній вище послідовності.

1. ЩО ТАКЕ АСЕРТИВНІСТЬ? (Інформаційне повідомлення тренера)

Це слово прийшло до нас з англійської і в перекладі означає «рішучий, напористий». Зазвичай його вживають в англійській у значенні «впевненість у собі». І в такому значенні ми його розумітимемо, тож особа асертивна — це особа, впевнена в собі, з адекватним почуттям самооцінки. Іншими словами, це особа, що реалізує власну життєву програму, виходячи з власних потреб і у відповідній згоді з потребами інших. Пропоную застосувати таку собі психологічно-географічну метафору:

Асертивність — це стиль подорожування життям з усвідомленням власного напрямку, власної мети, власних потреб. У такій подорожі потрібна добра мапа власних потреб і усвідомлених можливостей (знаю, чого я хочу і що можу), а також цінностей (що не менш важливо). Потрібен також зовнішній компас — такий, що інформує, чи наближаємося ми до власної мети, чи, може, віддаляємося від неї, чи, може, дрейфуємо в невідомому напрямку.

Основна частина

2. Практичні завдання - 10 хвилин.

Для початку визначмо, з чим асоціюється асертивність. Підкресліть ті твердження, які. на вашу думку, пов’язані з асертивною поведінкою:

1. Вміння казати «ні» (не хочу, не тепер, не так...).
2. Вміння казати «так» (вираження власних потреб і прохань: так. саме цього я хочу. так. допоможи мені...).
3. Почуття власної гідності.
4. Повага до себе і до інших.
5. Впевненість у собі.
6. Успішність поведінки.
7. Вміння поважати свої права (вдома, у крамниці, на роботі, в транспорті).
8. Вміння сприймати критику і похвалу (без страху, стресу, без почуття провини).
9. Вміння висловлювати власні почуття і власну думку (стосовно керівників і підлеглих, в особистому житті).

Яка відповідь правильна? Звісно ж, усі ці твердження описують асертивну поведінку. Асертивність - це вміння спокійно, без сорому, без уникнення, без фантазування, без страху і т. д.:

1. Говорити про себе позитивно.
2. Говорити про власні вади.
3. Визнавати власні помилки і перепрошувати.
4. Висловлювати власні почуття щодо інших.
5. Висловлювати різні емоційні стани шодо інших.
6. Просити про підтримку.
7. Відмовляти в чомусь іншим.
8. Приймати компліменти.
9. Приймати критику і негативні оцінки.

10. Вміти завершувати важкі справи і розмови.

У класичних ситуаціях, коли люди поводяться неасертивно, вони дістають те, ЧОГО НЕ ХОТІЛИ, потрапляють в ситуацію. ЯКОЇ НЕ ХОТІЛИ, дозволяють виносиТИ РІШЕННЯ ЗА СЕБЕ.

По-перше: вони не говорять того, про (подумають насправді. Не говорять виразно, голосно, рішуче того, шо насправді відчувають, і того, чого насправді хочуть.

По-друге: погоджуються на негативне, невигідне для них трактування себе іншими тільки для того, щоб не «ранити» інших власною поведінкою.

По-третє: вони відмовляються від чогось важливого для себе, намагаються пристосуватись до очікувань інших і внаслідок цього часто переживають неприємні психічні стани:

1. Роздратування, злість, агресію (на когось і на себе).
2. Сум, меланхолію і відчуття, ніби тебе використовують і маніпулюють тобою .
3. Страх, тривогу, сором з приводу того, що увагу інших ми займаємо власними справами .
4. Безпорадну пасивність та нехтування власними потребами і самим собою!

Це лиш деякі з затрат, якими ми розплачуємося за неасертивну поведінку, зокрема в ситуаціях життєво важливих і невипадкових. Ти не існуєш лише для того, щоб виправдовувати чиїсь очікування, але інші теж не існують лише для того, щоб виправдовувати твої очікування. Про це казав Фріц Перлз — засновник гештальттерапії.

3. Проективна методика «Містечко»

Мета: надати можливість учасникам дослідити власні «психологічні» кордони.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час: 20 хвилин

Потрібні матеріали: гуашеві фарби, пензлики, скляночки для води, папір.

Хід проведення

Людина — істота соціальна, тому з давніх-давен живе в різноманітних населених пунктах: містах, містечках, замках, селах чи на хуторах.

Тепер ми здійснимо подорож у той населений пункт, який живе у вашій уяві.

Інструкція. «Сядьте зручно, розслабтеся. За плющте очі, влаштуйтеся зручніше й увійдіть до свого внутрішнього простору, який є у кожної людини — це простір уяви. Спробуйте відчути свої руки, ноги, кожну клітинку свого тіла. А тепер уявіть собі населений

пункт, де ви могли б жити. Прогуляйтеся вуличками свого містечка, відчуйте його атмосферу, подумайте, чи комфортно вам у ньому.

1. Скільки у вашому містечку зелені?
2. Яка тут пора року?
3. Скільки мешканців живе у ньому?
4. Чим вони займаються, як відпочивають?
5. Подумайте, де будете на малюнку ви, ваші близькі і, можливо, вороги. Позначте їх.
6. Чи є у вашому містечку школи, лікарні, цвинтар, інші місця загального призначення?
7. Чи є у ньому річка?
8. Яка вона: мілка чи глибока?
9. Чиста чи брудна?

 

10. Куди тече?
11. Чи є у вашого містечка кордони? Спробуйте відчути й уявити їх.
12. Ще раз роздивіться все довкола. Запам'ятайте.

Коли будете готові повернутися з подорожі, просто розплющте очі.

Перед вами на столах лежать олівці, фломастери, фарби і аркуш паперу. Спробуйте намалювати на ньому все, що ви бачили у своїй уяві».

Після виконання вправи учасники діляться на групи по три — чотири особи.

Завдання для учасників груп:

1. Розказати групі про свій малюнок, «відрекомендувати себе».
2. Рефлексія: інші розказують про малюнок учасника, те, що їм найбільше запам'яталося. Зауваження: робіть це в «екологічній» формі.

Додаток 1 Інтерпретація методики.

Примітка. Пропонують спрощену версію тесту «Уявне селище» французького психолога Н. Артуса в інтерпретації Ірини Дружиніної, психолога ЗОШ №4 м. Красноперекопська АР Крим.

Тестування можна проводити як у груповій, так і в індивідуальній формі (у Б. Шеблі та Н. Артуса — тільки в індивідуальній).

Вік — практично необмежений. Методику можна застосовувати навіть у роботі зі старшими дошкільниками. Проте ефективність її використання різко зростає пропорційно вікові обстежуваних.

Положення малюнка й окремих його деталей

Правий верхній кут — зона майбутнього, соціального життя і стосунків з людьми. Якщо дитина одразу почне малювати з цього кута — отже, соціальне життя важливе для неї.

Верхня зона — ідеалістичний характер особистості, чутливість, здібності до наукової праці та мистецтва, до дослідницької діяльності.

Нижня зона — матеріальні інтереси, практичність, здатність концентруватися на досягненні негайної вигоди.

Ліва зона — характер, звернений у минуле, особлива увага до пам'яті, інфантилізм, незрілість, егоїзм тощо.

Права зона — натхнення, відчуття соціального, орієнтація на майбутнє, здатність змінюватися, ладнати з людьми, прагнення до нового і т. д.

Форма і зміст містечка

Якщо містечко кругле — видно вільний, творчий розум, схильність до мрійливості, а не до розрахунку.

Якщо контур містечка ламаний, з гострими кутами — рано розвинулося строге теоретичне мислення, схильність до абстрактно-логічного, теоретичного, математичного мислення.

Якщо центр містечка утворює єдиний ансамбль — це свідчить про добру здатність до адаптації, реалістичність, ясність думок та внутрішню логіку.

Переважання фігур:

•       Ліворуч — інтровертність, закритість, внутрішнє багатство, розвинута пам'ять.
•       Праворуч — екстравертність, виражене почуття єдності із соціумом, здатність швидко адаптуватися, рішуче діяти.
•       Вгорі — схильність до інтелектуальної діяльності, гарний смак, ідеалізм.
•       Внизу — практичність, прагнення до матеріального життя, до надійності, ґрунтовності.

Ознаки тривожності:

•   втома;
•   незадоволення виконаною роботою;
•   нездатність надати роботі завершеного вигляду;
•   нездатність показати будинки друзів та батьків;
•   у містечку є вороги;

• в центрі містечка — цвинтар, лікарні, в'язниця, брудна чи
небезпечна річка.

Кордони — важлива частина малюнка. Потрібно звернути увагу, чи достатньо захищене місто. Можливо, дитина занадто захована у своєму внутрішньому світі і їй бракує спілкування.

Якщо важливі споруди містечка оточені оборонними валами, вежами, причому їх багато —можливо, дитина чогось дуже боїться.

4. Інформаційне повідомлення «Психологічні кордони» — 10 хвилин

Мета: ознайомлення з поняттям «психологічні кордони».

Час: 10 хвилин

Тренер: «Система зовнішніх кордонів дозволяє розв'язувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з дитинства вчитися визначати кордони і дотримуватися їх.

Деякі наші «кордони» існують від народження, а деякі фор­муються протягом життя. Вони потрібні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушують, ми починаємо «боротьбу-захист» або хворіємо.

Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також щоб лімітувати наші дії.

Кордони поділяють на:

Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка надає тілові характерного вигляду. Крім того, існують ще просторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони дозволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки їм ми можемо довідатися, чого прагнемо і чого потребуємо, а також чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдяки здоровим інтелектуальним кордонам ми не плутаємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим наше сприйняття інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утвердження або взяття її за «свою».

Духовні. Вони встановлюють для людини певні обмеження і одночасно вчать відповідальності. Здорові духовні кордони вимагають від людини постійного перебування на боці правди та постійної ауторефлексії стосовно ієрархії цінностей і системи переконань. Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордонів інших. Вплив «якості» кордонів на стосунки з іншими людьми символічно можна уявити ось як:

Непорушна система кордонів:

• свідоме налагодження стосунків;
• свідоме переживання близькості;
• задоволення від перебування з людьми;
• почуття безпеки, повага до чужих кордонів;
• вміння говорити «ні».

Брак кордонів:

• проблема в контактуванні з людьми;
• прийняття ролі агресора або жертви;
• порушення чужих кордонів;

— відчуття загрози і брак захисту;

— брак вміння говорити «ні».
Пошкоджена система кордонів:

•      провокування конфліктів;
•      частковий захист;
•      проблема з дотриманням кордонів інших людей (вторгнення);
•      неповне почуття безпеки;
•      вміння говорити «ні» в певних ситуаціях.

Мури замість кордонів: Виникають внаслідок попередніх «ран»

•      відчуття ізоляції;
•      брак інтимності;

 

• самотність;
• говорити «ні» в будь-якій ситуації.

 

Отже, кордони виконують дві функції: захищають і обмежують одночасно. Якщо ви не хочете, щоб вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у вас недостатньо грошей, щоб позичати друзям, чи ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу повернення грошей, установіть собі правило не позичати. Коли у вас попросять, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з усмішкою: «Моя політика — не позичати гроші нікому», — все, тему закрито. До вас не прийдуть ще раз і не попросять знову, тому що ви встановили кордони. Фрази: «Я б хотіла, щоб ви не курили в моєму домі» або «Я не позичаю своїх речей» необразливі, але допомагають вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов'язані надавати друзям звіт про свій щомісячний бюджет чи дозволяти комусь брати свій одяг. Усе залежить від вас самих, і вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у вас є набір певних правил, ви встановили свої власні кордони, і вони вам служитимуть. А тепер подумайте, які саме кордони ви хотіли б установити, як далеко передбачаєте зайти?»

5. Рольова гра «Проблемна ситуація».

Мета: усвідомлення поняття «кордони» через рольову гру.

Час: 20 хвилин

Хід проведення: учасники об'єднуються в чотири групи. Кожній групі дають завдання придумати проблемну ситуацію взаємодії практичного психолога з учасниками навчально-виховного процесу. За допомогою рольової гри зобразити типову модель поведінки, якщо в учасника:

• непорушна система кордонів;
• пошкоджена система кордонів;
• брак кордонів;
• мури замість кордонів.

Запитання для обговорення в четвірках:

1.   Які фактори впливали на поведінку головного героя?
2.   Як поведінка головних героїв впливала на взаємостосунки з тими, хто їх оточував?
3.   Що сприяло впевненості в поведінці?

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: Тренер ініціює обговорення виконаної вправи й оцінку ЇЇ психотерапевтичного ефекту. Учасники відповідають на запитання: «З якими труднощами ви зіткнулися під час виконання вправи?» Які усвідомлення у вас тепер? Який у вас стан після її виконання?».

6. Вправа «Два списки»

Мета: визначення самоставлення і очікувань щодо ставлення з боку оточення.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час: 10 хвилин.

Потрібні матеріали: ручки, аркуші паперу формату А4.

Кожен учасник повинен скласти два списки — як ви хочете, щоб поводилися з вами (ваш захист), і як ви хотіли б ставитися до самого себе (ваші кордони).

Як я хочу, щоб ставилися до мене

Напишіть, як ви хотіли б, щоб до вас ставилися інші.

Як я буду ставитися до самого себе

Напишіть, як ви ставитиметеся до самого себе.

Далі учасники об'єднуються в пари та обговорюють такі питання:

1.     Чи допомогли списки краще пізнати самих себе?

2.     Як ваше самоставлення впливає на розуміння власних кордонів?

3. Що ви плануєте змінити у своєму самоставленні, власній
поведінці, взаєминах для того, щоб ті, хто вас оточує, ставилися до
вас саме так, як ви хотіли б?

 «Зворотний зв'язок»: Тренер  ініціює обговорення виконаної вправи. Учасники відповідають на запитання: «Які усвідомлення у вас тепер? Який у вас стан після її виконання?».

7. Інформаційне повідомлення «Як навчитися бути асертивним»

Мета: поінформованість щодо розвитку навичок асертивної поведінки.

Час : 10 хвилин.

Тренер: «Чи пригадуєте ви періоди життя, схожі на суцільну рутину? Ви нічого не встигаєте, повинні виконати безліч різних справ.

Унаслідок цього — стрес, незадоволення собою і своєю роботою, роздратування.

Багато обов'язків ми беремо на себе тільки через те, що не вміємо сказати «ні». Тоді наше життя перетворюється на хаос. З усіх боків виникають якісь невідкладні проблеми. Потрібно зробити масу справ, задовольнити чиїсь вимоги, завершити те, що було намічено, і так без кінця. Ми втрачаємо енергію і час, і в нас майже не залишається сил на те, про що ми найбільше повинні були б потурбуватися. Коли сад заростає бур'янами, страждають квіти. Коли повсякденність занадто перевантажена, страждає наша здібність «здатність радіти життю».

Вправляйтеся в тому, щоб казати «ні».

«Ні», яке ви використовуєте належно, справді може служити життєтворчості. Воно очищає простір, в якому в нас з'являється можливість сказати «так» усьому, що цього заслуговує. Ми ніби прополюємо сад і звільняємо місце квітам, для яких він призначений.

Подруга вже годину надокучає вам по телефону, хоча саме тепер вам потрібно готуватися до завтрашнього важливого виступу на науковій конференції, і вам незручно припинити цю розмову, але що далі триває розмова, то більше ви усвідомлюєте, що підготовка до конференції переноситься на нічний час. І не завадило б виспатися перед важливою подією в житті... Можливо, краще було б сказати: «Я буду щаслива з тобою поспілкуватися після мого виступу, завтра ми обговоримо все-все-все, а-тепер, на жаль, доведеться припинити нашу розмову».

Кожного разу, коли ви кажете «ні», усвідомте, чому або кому ви тим самим сказали «так». Наприклад, «так» улюбленому заняттю, «так» — своєму внутрішньому спокоєві під час майбутньої розмови з тією ж подругою. Записуйте свої «ні» і поруч з ними записуйте ті «так», які ви змогли сказати внаслідок цього.

В багатьох ситуаціях «ні» краще за «так»: «ні, сьогодні я не піду в кіно» («так» спокійному вечору і ранньому снові).

Трапляється, що сказати впевнено «ні» не так вже й просто».

8. Мозковий штурм «Чому нам важко сказати "ні"?»

Мета: учасниками мають усвідомити мотиви невпевненої поведінки в ситуації тиску з боку оточення.

Час: 10 хвилин.

Хід проведення: за допомогою мозкового штурму учасники називають причини невміння впевнено сказати «ні» в ситуації психологічного тиску з боку оточення:

• незручно;
• страх погіршити стосунки;
• небажання виглядати невдячним, невихованим;
• через почуття меншовартості;
• страх залишитися самотнім;
• небажання протистояти;
• невпевненість у власних переконаннях;
• незнання власних потреб, бажань, інтересів;
• «інші подумають, що мені байдуже».

Учасники обговорюють причини невміння впевнено сказати «ні» в ситуації психологічного тиску з боку оточення.

Далі тренер ознайомлює учасників з «Кодексом асертивності». Кодекс асертивності

Ти маєш право:

• на повагу з боку інших людей;
• самому вирішувати, що тобі потрібно;
• просити те, що тобі потрібно;
• мати свою думку;
• плакати;
• робити помилки;
• сказати «ні», не почуваючись винним за це;
• заявляти про свої потреби;
• встановлювати свої власні пріоритети;
• висловлювати свої почуття;
• висловлюватися на свою користь, не почуваючись егоїстом;
• змінювати свою думку;

— не залежати від схвалення інших.

Тренер. «По мірі того як ми вправляємося у висловленні твердого «ні», відбуваються дивні речі. Наше «так» стає щирим. Якщо ми кажемо «так» будь-чому, ми робимо це вже не зі страху, але з

ввічливості, і не через звичку. Ми дійсно маємо на увазі те, що кажемо. Це справжня квітка, що виросла в нашому саду, а не ще один будяк. А головне, оточення сприйматиме кожне ваше «ні» серйозно і з розумінням».

9. Вправа «П'ять кроків конструктивної відмови»

Мета: навчити учасників алгоритму конструктивної відмови за допомогою рольового програвання.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час: 20 хвилин.

Потрібні матеріали: ручки, аркуші паперу формату А4, бланк на кожного учасника «П'ять кроків конструктивної відмови» (Додаток 2).

Хід вправи: Тренер кожному учаснику роздає бланк «П'ять кроків конструктивної відмови» (Додаток 2) і просить прочитати.

Далі всі учасники об'єднуються в четвірки і кожна група придумує ситуацію, яка могла б трапитися в житті шкільного психолога, де потрібно проявити асертивну поведінку, тобто відмовити. Учасники домовляються між собою, хто грає роль психолога, а хто грає роль людини, яка про щось просить. Завдання для учасника, який грає роль психолога, використовуючи п'ять кроків конструктивної відмови, відмовити.

Після програвання в четвірках іде обговорення таких питань:

1. Які почуття були підчас програвання?
2. Чи легко було відмовляти?
3. Чи допомагала п'ятикрокова модель у тому, щоб конструктивно відмовити?

Тренер. «Модель впевненої поведінки передбачає, що людина відчуває реальну можливість впливати на поведінку іншого, знає про свою силу. Тому вона доброзичлива і реалістична.

Тепер, кожного разу, коли недоцільно, кажіть тверде усвідомлене «так»: «Так, я братиму участь у цих змаганнях. Це важливо для мене і мого класу», «Так, я приберу в кімнаті. Мені дійсно подобається, коли навколо чистота і комфорт».

Сказавши комусь «ні», ви можете відчувати потребу виправдовуватися і вибачатися, можливо, навіть обманювати, тільки щоб не образити. Насправді деякі вибачення, виправдовування, обман дратують більше, ніж проста відмова».

Додаток 2

Конструктивної відмови можна навчитися, дотримуючись таких кроків:

Крок 1. Зразу ж займіть визначену позицію, не вигадуйте

«поважних» причин.

Крок 2. Повторюйте своє «ні» знову і знову, без пояснення причин і без виправдовувань. Покажіть людям, що ви чуєте їхні аргументи, але все одно кажіть «ні».

Крок 3. Спробуйте зайняти іншу позицію і сказати партнерові: «Чому ви на мене тиснете?»

Крок 4. Відмовтеся продовжувати розмову: «Я не хочу про це більше говорити»,

Крок 5. Запропонуйте компроміс чи альтернативний варіант.

♦ «Зворотний зв'язок»: Тренер ініціює обговорення виконаної вправи . Учасники відповідають на запитання: «Які усвідомлення у вас тепер? Який у вас стан після її виконання?».

10. Вправа «Зарослі»

Мета: закріпити вміння втримувати «власні психологічні кордони».

Позиція учасників: учасники стоять у колі.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Учасники стоять у колі, взявшись за руки. Один учасник групи стоїть поза колом і намагається проникнути в центр кола, утвореного з учасників, які тісно притиснулись один до одного — «густі зарослі». Завдання для учасників — не пустити людину в центр кола, а завдання для учасника поза колом — будь-якими маніпулятивними чи іншими шляхами потрапити в центр кола.

Далі тренер ініціює обговорення: «Що давало можливість не пустити іншого учасника в центр?, Як ви справлялися з власними почуттями?».

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: Тренер ініціює обговорення виконаної вправи. Учасники відповідають на запитання: «Які усвідомлення у вас тепер? Який у вас стан після її виконання?».

 

11. Вправа «Незакінчена казка»

Мета: визначення стилю поведінки в ситуації психологічного тиску, вміння ухвалювати рішення.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час: 15 хвилин.

Потрібні матеріали: ручки, аркуші паперу формату А4.

Хід проведення: ведучий розповідає учасникам казку «Принцеса».

«Жила на світі красуня Принцеса. Все в її житті було яку казці — королівство, багатство, любов батьків Короля з Королевою і щасливе майбутнє. Але одного дня Принцеса закохалася в молодого Принца, а він у неї. Ось можна було б і закінчити казку, але насправді вона тільки починається...

Принц з Принцесою дуже кохали одне одного, та батьки були проти їхнього одруження через незрілість віку. «От, мовляв, почекайте ще років п'ять, а там і побачимо».

Одного разу, коли Принцеса сиділа зажурена коло вікна, в кімнату залетів голуб і приніс листа від Принца. Він вмовляв Принцесу втекти з ним в Далекі Далі, де вони разом знайшли б своє щастя... «Буду чекати тебе на світанку коло нашого ставка, кохана», — такими словами завершував Принц свого листа. Зажурилася Принцеса ще більше: «Що ж робити, я так кохаю Принца, що піду заради нього на найвідчайдушніший крок, але тоді я втрачу довіру батьків, яких також дуже люблю». Довго думала Принцеса, але врешті-решт знайшла вихід...»

Яке, на вашу думку, було рішення Принцеси?

Завдання для учасників — дописати казку.

Описуючи Принцесин вибір, кожен з учасників керується власними життєвими принципами, цінностями, пріоритетами. На вибір варіантів Принцесиного рішення проектується ситуація власного вибору.

12. Інформаційне повідомлення «Як діяти в ситуаціях тиску»

Час: 10 хвилин.

Тренер ознайомлює учасників з прийомом «ЯК ДІЯТИ в СИТУАЦІЯХ ТИСКУ?»

1. Оціни, що насправді відбувається:

•       де ти знаходишся;
•       з ким ти;
•       що роблять люди, які оточують тебе;
•       як вони поводяться;

•       як вони ставляться до того, що відбувається. Довіряй своїм відчуттям.

Твої очі і вуха зазвичай можуть інформувати тебе про все, що відбувається навколо. Довіряй їм. Як тільки ти усвідомив, що відбувається навколо, спитай себе: «Чи можу я примусити себе робити щось із того, чого не хочу робити?»

2. Подумай про наслідки:

•       Як ти почуватимешся завтра?
•       Чи не пожалкуєш про ухвалене рішення?
•       Чи не потрапиш у біду?
•       Чи не підведеш товаришів, батьків, учителів?
•       Чи не зашкодить це твоєму здоров'ю?

•       Чи не відчуватимуть розчарування люди, що піклуються про тебе?

•       Які негативні наслідки можуть бути?
•       Що доброго внаслідок твого вчинку?

3. Винеси рішення самостійно.

Це означає вирішити, що відбувається в тобі. Роби висновки на основі можливих наслідків:

— чи переважають позитивні наслідки над негативними;

— не думай, що нічого з тобою не станеться.
Як це може вплинути на твою самоповагу?

Твоє рішення може вплинути на інших людей — батьків, братів, сестер, друзів. Але єдина людина, на яку це рішення вплине обов'язково, — це ТИ САМ. Зі своєю думкою про себе.

4. Скажи іншим про своє рішення.

Це може бути важко, але після цього завжди стає легше. Намагайся виглядати і діяти впевнено:

• Навіть коли ти відчуваєш тривогу і страх, дивись прямо в очі людині.
• Говори твердо і ясно, спокійним голосом.

 

13. Вправа «Портрет асертивної людини»

Мета: актуалізувати знання учасників про асертивну поведінку.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час: 20 хвилин.

Потрібні матеріали: ручки, аркуші паперу формату А4, гуашеві фарби, пензлики, скляночки для води.

Хід вправи. Тренер пропонує всім учасникам подумати над темою «Портрет асертивної людини». Кожен учасник повинен буде на аркуші паперу формату А4 ґуашевими фарбами зобразити в символічний спосіб асертивну людину.

Далі учасники об'єднуються в пари і розповідають про свої малюнки за таким алгоритмом:

1. Які почуття у вас викликає ваш малюнок?
2. Що на ньому зображено?
3. Який образ у вас асертивної людини?
4. Якими кольорами цю людину зображено?
5. Якими характеристиками ви наділяєте ці кольори?
6. Які психологічні характеристики притаманні цьому образові? Після обговорення в парах тренер ініціює створення групового

портрета асертивної людини.

Отже, асертивній людині притаманні такі характеристики:

• людина вільно висловлює свої думки та почуття;
• може спілкуватися на всіх рівнях — з незнайомими людьми, друзями, сім'єю;
• це спілкування завжди відкрите, чесне, пряме й адекватне;
• в людини є активна позиція в житті; вона досягає того, чого бажає, на противагу пасивній особистості, яка вичікує, що станеться далі, вона намагається вплинути на події;
• її дії характеризуються самоповагою; розуміючи, що ситуація не завжди буває виграшною, така людина приймає обмеження, але, незважаючи на це, намагається щось зробити, щоб не втратити шансу.

♦♦♦ «Зворотний зв'язок»: Тренер ініціює обговорення виконаної вправи й оцінку ЇЇ психотерапевтичного ефекту. Учасники відповідають на запитання: «З якими труднощами ви зіткнулися під час виконання вправи? Які усвідомлення у вас тепер? Який у вас стан після ЇЇ виконання?».

14. Вправа-підсумок. Рефлексія заняття

Час: 10 хвилин. Обладнання: стикери, фліп-чарт, маркери.

Тренер пропонує учасникам сформувати і записати на стикерах свої враження від роботи й відповісти на запитання: «З якими думками й усвідомленнями я завершую заняття? Що корисного я дізналася на цьому занятті та що зможу використати?».

 

 

Тренінг «ПОНЯТТЯ НАСИЛЛЯ: ЙОГО ВИДИ ТА ПРОЯВИ.

ПОДОЛАННЯ СТЕРЕОТИПІВ І ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛ

БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ»

Тетяна Глуханюк, методист Івано-Франківського ОЦППСР

№ п/п	Вид роботи	Час
	Вступна частина
І	Вступне слово тренера	3 хв
2	Знайомство учасників тренінгу. Вправа «Випадок із мого життя»	10 хв
3	Ознайомлення з правилами роботи	3—5 хв
4	Вправа «Визначення очікувань»	10 хв
	Основна частина
5	Вправа «Черевики»	20 хв
6	Вправа «Прояви насилля у дитячому середовищі»	ЗОхв
7	Інформаційне   повідомлення   «Насилля:   визначення поняття, види та прояви»	10 хв
8	Вправа «Стереотипи про насилля в прислів'ях»	10 хв
9	Вправа-руханка «Тиск»	5хв
10	Вправа «Хто потерпає від насилля»	15 хв
11	Вправа «Потяг»	20 хв
12	Вправа «Правила безпеки»	20 хв
13	Мозковий  штурм   «Куди  звернутися,  якщо  сталося насилля?»	15хв
	Завершальна частина
14	Робота з очікуваннями учасників. Оцінка тренінгу	10хв
15	Історія для натхнення (притча на вибір тренера)	5хв

 

Мета: ознайомлення з поняттям насилля, його видами та проявами; вироблення навичок безпечної поведінки. Завдання:

• сприяти тому, щоб учні усвідомили проблеми насилля в сучасному середовищі;

•   визначити, як учасники розуміють поняття «насилля», узагальнити знання і дати офіційні тлумачення;
•   сформувати уявлення про стереотипи, пов'язані з насиллям, з можливими жертвами та агресорами;

•   показати потребу реагування на будь-які прояви насилля;

•   ознайомити учасників з роботою і функціями служб, які можуть допомогти їм у захисті прав;

•   навчити підлітків розробляти «свій порадник»;

•    розвивати вміння аналізувати отриману інформацію. Обладнання
•    дошка;
•    фліп-чарт;
•    набори маркерів різних кольорів;
•    аркуші паперу формату А4;
•    скотч;
•    непрозорі пов'язки на очі (5—8 штук).
•    стикери двох кольорів. Допоміжні матеріали
•    плакат з написами «хочу знати», «хочу вміти»;
•    таблиця «Я захищу свої права»;
•    текст інформаційного повідомлення;

 

•   демонстраційний матеріал з другою половиною прислів'їв про насилля; .  

•   папірці з половинками прислів'їв.
•   демонстраційний матеріал «Потяг»;
•   зразок списку правил безпеки;
•   папірці, вирізані у вигляді фігурок людей;

Хід тренінгу Вступна частина 1. Вступне слово тренера

Мета: установка на роботу

Час виконання — 3 хвилини.

Слово тренера: «Кожному з вас хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з гострою проблемою — насиллям. Його могли застосовувати проти вас самих, ви могли бути свідком або самі ставали агресором. Сьогодні ми з вами дізнаємося про види насилля, їхні прояви та причини. Дізнаємося, як стереотипне мислення може зробити нас жертвою насилля, визначимося, куди звернутися, якщо зазнали насилля, виробимо свої правила безпечної поведінки».

2. Знайомство учасників тренінгу. Вправа «Випадок із мого
життя»

Мета: створити доброзичливу атмосферу, познайомитися й запам'ятати імена учасників, підвести до проблеми тренінгу.

Час виконання — 10 хвилин.

Тренер пропонує учасникам назвати своє ім'я (так, як учасник хоче, щоб його називали впродовж тренінгу) і розповісти який-небудь випадок з життя, пов'язаний (бажано) з насиллям. На бажання тренери теж беруть участь у вправі (тренер може показати приклад того, як треба відрекомендувати себе).

Тренер із розповідей учасників робить підсумок вправи, звертаючи увагу на:

• місця, де може відбуватися насилля;
• те, що кожен може бути яку ролі жертви, так і в ролі насильника;
• види насилля;

До уваги тренера: тренер звертає увагу на те. що випадок може бити подано з таких позицій: жертва, насильник чи спостерігач насилля.

3. Ознайомлення з правилами роботи

Мета: визначення правил, які допоможуть створити робочу та комфортну атмосферу в групі під час тренінгу.

Час виконання — 3—5 хвилин.

Тренер звертається до групи з пропозицією задля забезпечення ефективної роботи групи та досягнення сформульованих очікувань виробити загальні правила, обов'язкові для виконання.

Тренер методом «мозкового штурму» збирає правила від групи. Перед тим як записати правило на аркуші ватману, тренер обговорює його з учасниками, щоб з'ясувати, чи всі вони розуміють це правило і погоджуються з ним.

Запитання для обговорення

1. Як ви розумієте це правило? Навіщо воно потрібне?
2. Як ми зрозуміємо, що це правило виконують (що його порушують)?
3. Чи для кожного важливо дотримуватися цього правила?
4. Як ми можемо переформулювати правило, щоб воно всіх влаштовувало?
5. Чи всі погоджуються з потребою внесення цього правила?
6. Що робитимемо, в разі члени групи не дотримуватимуться правил?

Після того як пропозиції від групи закінчаться, тренер повторює зафіксовані правила, наголошує на тому, що їх прийняли спільно і їх треба дотримуватися.

Рекомендовані правила

1. Цінуйте час.
2. Говоріть по черзі.
3. Говоріть коротко й нечасто.
4. Говоріть тільки від свого імені.
5. Будьте позитивні до себе та інших (Бути +).
6. Правило додавання (Я + Ти + Ми).
7. Правило поваги до своєї та протилежної статі.
8. Правило добровільної активності.
9. Правило конфіденційності.

4. Вправа «Визначення очікувань»

Мета: визначити очікування учасників від тренінґового заняття, визначити спільні очікування щодо подальшої роботи над формуванням умінь і навичок із запобігання насильству.

Час виконання — 10 хвилин.

Учасникам пропонують записати на стикерах різних кольорів відповіді на запитання:

•   Про що я хочу дізнатися?
•   Які вміння я хочу отримати?

На наступному етапі учасники презентують свої очікування і приклеюють стикери на відповідний аркуш в одну з колонок. На завершення ведучий узагальнює очікування, коментує з погляду їхньої реалістичності в рамках програми тренінгу та ще раз наголошує на меті і завданнях тренінгу.

Запитання для обговорення

1. З якою метою визначали очікування?
2. Чому було запропоновано об'єднати очікування у дві групи?

3. Які дії потрібно виконати ведучим та учасникам, щоб очікування оправдалися?

Основна частина

5. Вправа «Черевички»

Мета: ознайомлення учасників із поняттям «насилля» через призму власного досвіду.

Час виконання — 20 хвилин

Ведучий пропонує учасникам визначити п'ять — вісім добровольців для виконання наступної вправи та вийти на середину кола. Групі з числа добровільних учасників зав'язують очі і пропонують зняти взуття з однієї ноги. Решта учасників залишаються у колі та слідкують за подіями, які розгортаються. Учасникам, у яких зав'язані очі, ведучий дає завдання: «Знайти другий черевик і одягнути його, лише після цього можна розв'язати очі». Щоб ускладнити завдання, ведучий різними способами, іноді не завжди коректними, заважає учасникам розшукати та взути свою пару. Вправа завершується, коли хтось знайде й одягне черевик або раніше, якщо час (10 хвилин) вийде.

Запитання для обговорення

1. Які почуття виникали під час участі у вправі в учасників із зав'язаними очима?
2. Що відчували ті, хто спостерігав?
3. Чому не допомагали тим, хто шукав взуття?
4. З якою метою було виконано цю вправу?
5. Які асоціації зі словом «насилля» виникали при виконанні вправи?

До уваги тренера: при відповіді на останнє запитання тренер ретельно занотовує всі асоціації учасників на окремому аркуші паперу та робить висновки.

6. Вправа «Прояви насилля у дитячому середовищі»

Мета: виявити знання, які мають учасники тренінгу стосовно проблеми насилля в дитячому середовищі, та нагадати учасникам про те, що вони стикаються з цими явищами щодня.

Час виконання — ЗО хвилин.

Учасники об'єднуються в чотири групи. Кожній групі пропонують дати визначення, що таке насилля, як його розуміють учасники, записати дії, які можна віднести до одного з видів насилля (фізичне, психологічне, сексуальне й економічне нехтування потребами дитини), акцент зробити на проявах насилля, які трапляються у випадку торгівлі дітьми, відзначити ті форми, свідками яких можуть стати діти. Важливо відзначати насилля, що трапляється не лише в школі, а й на вулиці та в сім'ї.

(Основний час роботи — 20 хвилин, по закінченні кожна з груп презентує результати своєї роботи впродовж 5 хвилин).

Надалі кожна група презентує свої напрацювання, а інші учасники можуть доповнювати виступи своїх колеґ.

7. Інформаційне повідомлення «Насилля: визначення
поняття, види та прояви» (Додаток 1)

Час виконання -10 хвилин.

8. Вправа «Стереотипи про насилля в прислів'ях»

Мета: формування уявлень про стереотипи, пов'язані з насиллям. Час виконання — 10 хвилин.

1. Тренер об'єднує учасників у двійки, роздає двійкам папірці, на яких написано половинку одного з прислів'їв. Пропонує їм знайти продовження. (Підказки з продовженням вивішено на дошці). (Додаток 2)
2. Пропонують кожній парі зачитати прислів'я і висловити свою думку стосовно того, про що говориться в прислів'ї.
3. По завершенні проводять коротку дискусію.

 

Запитання для обговорення

1. Які стосунки формують такі прислів'я в суспільстві?
2. Чим це небезпечно для людини, суспільства?
3. Чому сьогодні такі стосунки неприйнятні?

Підсумок. Такі прислів'я формують схвальне ставлення до фізичного насилля та до насилля загалом, також вони формують стереотипи в суспільстві, що дітей потрібно виховувати із застосуванням фізичної сили. Насправді в сучасному суспільстві стосунки, що містять елементи насилля, неприйнятні, оскільки вони порушують права людини та є небезпечними для повноцінного розвитку людини.

9. Вправа-руханка «Тиск»

Мета: довести учасникам, що будь-яка дія викликає протидію.

Час виконання — 5 хвилин.

Учасники об'єднуються в пари й отримують завдання здійснювати тиск один на одного долонями до тієї мети, поки один з учасників не зробить крок назад.

У ході гри кожен аналізує свої відчуття, що хочеться сказати, зробити, як повестися.

Варіант 1. Наприкінці гри в парі вони обмінюються своїми думками, обговорюють свої відчуття.

Варіант 2. Можна також проаналізувати, чи відрізняється поведінка кожного з них, якщо на них тиснуть морально, а не фізично.

Запитання для обговорення

1.       Що ви відчували, коли на вас тиснули?
2.       Як ви реагували у відповідь?
3.       Як ваші дії під час виконання вправи співвідносяться з діями в ситуації, пов'язаній з насиллям?

До уваги тренера: по закінченні рухливої частини вправи учасникам пропонують хаотично пострибати, щоб скинути «тиск».

 

10. Вправа «Хто потерпає від насилля»

Мета: привернення уваги до проблеми — жертва насилля в сучасному світі.

Час виконання — 15 хвилин.

Присутнім видають кольорові папірці у вигляді людських фігурок, на яких вони записують, хто може стати жертвою насильства. Після того, як фігурки буде підписано (3 хв), кожен по черзі озвучує свої ідеї та наклеює на спеціально підготовлений великий аркуш паперу, на якому зверху намальовано хмари і блискавки, що символізують насилля. Аркуш вивішують на видне місце.

(Можливі варіанти відповідей: жінка, чоловік, дружина/чоловік, молодь, неповнолітні, діти, батьки, родичі, немічні, інваліди, усиновителі, опікуни і т.п.)

Запитання для обговорення

Чи має насилля вікові/соціальні/статеві межі? Чому?

11. Вправа «Потяг»

Мета: подолання стереотипів з проблеми насилля.

Час виконання — 20 хвилин.

Тренер пропонує учасникам уявити, що їм треба здійснити тривалу подорож. У купе, окрім них, подорожуватимуть ще три пасажири. Учасникам слід визначитися, з ким із пасажирів буде безпечно мандрувати, хто не здійснить насилля стосовно нього, тобто з ким би хотілося опинитись в одному купе, а з ким — ні? Учасники здійснюють три позитивні і три негативні вибори.

Перелік імовірних сусідів по купе:

•   солдат, демобілізований із лав армії;
•   диск-жокей, ймовірно з грішми;
•   чорношкірий турист з Африки;
•   циганка середнього віку з маленькою дитиною;
•   чоловік інтелігентного вигляду;
•   багато одягнена жінка;
•   бабуся, яка плете спицями;
•   молодий чоловік із легким запахом алкоголю;
•   уболівальник, котрий повертається з футбольного матчу;
•   утікач з Чечні;

•    працівник туристичної фірми;
•    мусульманин похилого віку;
•    дівчина-сирота, вихованка інтернату.

Вибори учасників фіксують на фліп-чарті за допомогою знаків

« + » та « — ».

Запитання для обговорення

1. Чи важко було зробити вибір? Чому?
2. Чим ви керувалися, здійснюючи вибір?

3. Чи вплинули ваші стереотипи й упередження на вибір пасажирів? Які саме?

4. Що може вплинути на зміну вашого вибору?
Підсумок

1. На подолання стереотипів та упереджень впливає:

•    поширення достовірної інформації;
•    зосередження інформації на позитивному;

•    відмова від перенесення ознак, притаманних одній людині, на всю спільноту (расу, націю, соціальну групу і т. п.);
•    викорінення переконання в тому, що лише моя думка (оцінка) правильна, а ті, хто її оскаржує, помиляються.

2. Насильника розпізнати з першого погляду важко, тому слід
дотримуватися правил безпечної поведінки.

12.   Вправа «Правила безпеки»

Мета: визначення правил безпечної поведінки.

Час виконання — 20 хвилин

Тренер об'єднує учасників у дві групи і роздає кожній з них список правил безпеки (Додаток 3). Перша група виокремлює та виписує «правила безпеки на вулиці» (ці правила більше стосуються, коли насильство може відбутися з боку незнайомої людини), а друга група — «правила безпеки вдома» (з боку рідних, близьких, коли насильство повторюється). Також групам пропонують додати свої правила безпеки, яких немає в цьому списку.

Потім кожна група презентує свою роботу.

Запитання для обговорення

1.      Для чого знати правила безпечної поведінки?
2.      Як вони можуть допомогти врятувати нам життя?

 

13. Мозковий штурм «Куди звернутися, якщо сталося
насильство?»

Мета: ознайомити учасників з роботою і функціями служб, які можуть допомогти їм у захисті прав; навчити підлітків розробляти «свій порадник».

Час виконання — 15 хвилин.

Тренер роздає кожному учасникові незаповнену таблицю «Я захищу свої права» (Додаток 4). Методом мозкового штурму аудиторія продумує установи, служби, що можуть допомогти в разі насильства, і кожен учень записує їх собі в порадник у перший стовпчик. У другому стовпчику учасники вписують інформацію про те, яку допомогу установа може надати. На завершення тренер диктує учасникам контактні дані відповідних установ.

Завершальна частина

14. Робота з очікуваннями. Оцінка тренінгу

Мета: отримання зворотного зв'язку від учасників групи про проведений тренінг.

Час виконання — 10 хвилин.

Тренер з'ясовує, виправдались чи не виправдались очікування. Також пропонує учасникам продовжити речення «До цього заняття я ніколи не чув про...»

15. Історія для натхнення (притча на вибір тренера) (Додаток 5)

Мета: активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

Час виконання — 5 хвилин.

 

Додаток 1

На допомогу тренерові

Інформаційне повідомлення «НАСИЛЛЯ:

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРОЯВИ»

Насилля можна визначити як дію або бездіяльність однієї людини на іншу, що завдає шкоди здоров'ю як фізичному, так і психологічному, принижує почуття честі та гідності.

Насилля можна визначити як фізичну, психологічну, сексуальну або іншу дію чи комбінацію цих дій однієї особи на іншу, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканність.

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю.

Реальна загроза вчинення насильства в сім'ї — погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цього пункту, якщо існують реальні підстави очікувати її виконання.

Приклади форм фізичного насилля: побої, різкі й (або) несподівані удари, ляпаси, поштовхи, стусани, струси, придушення, небажані дотики, кидання в людину різних предметів, будь-яке невипадкове завдання тілесного ушкодження і (або) заподіяння фізичного болю, насильницький примус до чого-небудь, а також введення щодо людини різного роду заборон, обмежень її прав і волі. Фізичне насильство включає також погрози (зокрема зброєю) і такі непрямі дії, як руйнування особистої власності, закривання у ванній кімнаті або в інших місцях та ін.

З правового погляду фізичне насильство — це реальне або потенційне заподіяння фізичної шкоди, під яким розуміється порушення анатомо-фізіологічної цілісності людини за допомогою застосування фізичної сили, холодної й вогнепальної зброї або інших предметів, рідин, сипучих речовин і т. д., а також вплив на внутрішні органи людини без ушкоджень зовнішніх тканин шляхом отруєння або споювання дурманними засобами.

Приклади форм психологічного (емоційного) насилля: ізоляція від членів родини, друзів, погрози застосувати насилля, приниження гідності, прізвиська, образи, навішування ярликів, порівняння, підкреслювання фізичних і психологічних «вад», бойкот, групове цькування, вживання ненормативної лексики, крик, нехтування, знущання, заподіяння душевних страждань, формування й розвиток почуття безсилля й страху, зниження самооцінки людини, звинувачення в божевіллі, штучне створення ситуацій, у яких один із членів родини почувається психічно ненормальним. Психологічне насилля виражається також у формі образ, погроз, брутальності, висміювання, заборон на зустрічі з друзями й заняття улюбленою справою, знущанні і вбивстві тварин, дорогих людині, у відсутності прийняття, підтримки й ін. Психологічне (емоційне) насильство найчастіше буває важко розпізнати й ідентифікувати, тому що, на відміну від фізичного насилля, в цьому випадку явні ознаки насильства найчастіше непомітні, а наслідки можуть бути надзвичайно важкі. В українському законодавстві стосовно психологічного насилля вживають словосполучення «загроза застосування насилля», під яким розуміється лякання, залякування жертви застосуванням фізичного насильства. Крім того, психологічне насилля може включати заподіяння душевної або психологічної травми й обмеження свободи волевиявлення (незалежно від реальності настання фізичної шкоди).

Приклади форм сексуального насилля: нав'язливі сексуальні доторкання, дотики до інтимних частин тіла, пропозиції статевого характеру, імітування статевого акту стосовно іншої дитини, акцентування уваги на статевих ознаках, примус до сексу, здійснення сексуальних дій (аж до зґвалтування або інцесту) проти його (її) волі.

Сексуальне насильство звичайно містить у собі як фізичне, так і психологічне насильство й особливо травмує жертву. В багатьох

потерпілих від сексуального насильства розвиваються почуття розгубленості й зрадженості, туга й депресія, їх мучать нічні кошмари й спогади, підвищуються дратівливість і ймовірність психоемоційних зривів аж до суїциду.

Приклади проявів економічного насилля (нехтування потребами дитини): псування речей, відбирання їжі, насміхання над інтересами, неприйняття поглядів, одноосібний контроль за витратою грошей (залежному членові родини видають тільки строго визначену суму грошей, за яку він (вона) повинен(на) повністю відзвітуватися), позбавлення права голосу при витраті грошей, присвоєння одними членами родини власності або заощаджень без згоди інших, примус до роботи або заборона працювати.

Зневага - систематична нездатність або небажання забезпечити основні потреби залежного члена родини (наприклад, дитини, інваліда або старого) в їжі, одязі, медичному догляді, захисті й прихильності, що може призвести до погіршення фізичного або психічного здоров'я, затримки або порушення розвитку і внаслідок цього кваліфікується як порушення прав людини. Термін «пасивна зневага» використовують тоді, коли існує ситуація ізоляції мало-або недієздатної людини, залишення її на самоті й (або) нехтування.

Додаток 2 Прислів'я

 

Дівчина не бита.	як коса не чесана
Бий жінку обухом:  припади та послухай,	як дише та мороче, значить, іще хоче
Хто на дітей різок жаліє,	той їм петлю готує
Дитину люби, як душу,	а кусай, як грушу
Як сина батько не б'є малим.	то син батька буде бити старим
Син виріс до вуха,	бережись обуха
Діти   пустують   від   материного серця,	а розумнішають від батькового дубця

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток З

Зразок списку правил безпеки НАСИЛЬСТВО НА ВУЛИЦІ

•   У пізній час не ходіть самі по вулиці.
•   Слід знати елементарні прийоми самооборони.
•   Майте при собі один із засобів безпеки: газовий балончик, дезодорант, пилочку та продумайте, як їх використати в разі здійснення акту насильства.
•   Продумайте свої дії у тому разі, якщо вам здається, що акт насильства можливий.
•   Якщо щось не так, тікайте.
•   На вас напали, кричіть, тікайте, привертайте до себе увагу, дзвоніть в міліцію.
•   Виключте вживання наркотиків та зловживання алкоголем, вони можуть вплинути на ваше сприйняття дійсності.
•   Виключте непорозуміння: будьте впевнені, що ваш знайомий, друг знає межі дозволеного.

• Не впускайте в будинок незнайомців, особливо якщо ви
почуваєтеся неспокійно.

•    Не сідайте з незнайомцями до ліфта.
•    Не впускайте в будинок чужих без дозволу та присутності дорослих.

Домашнє насильство

•    Продумайте свої дії у тому разі, якщо акт насильства вже відбувався і може повториться знову.
•    Розповідайте про насильство тим, кому ви довіряєте (друзям, родичам).
•    Знайдіть таке місце, куди ви змогли б піти в разі небезпеки.
•   Підготуйте документи (паспорт, свідоцтво про народження), гроші та інші потрібні речі і покладіть їх у таке місце, щоб у будь-яку мить ви змогли їх легко взяти і втекти.
•   Якщо ситуація критична, то залишайте будинок негайно, навіть якщо вам не вдалося взяти потрібні речі.
•   Попрактикуйтеся у тім, як можна швидко й безпечно вийти з будинку. Визначте, які двері, вікна, ліфти або сходи підходять для цього якнайкраще.

• Заздалегідь довідайтеся телефони місцевих служб, які
зможуть зробити вам потрібну підтримку (кризові центри, телефон
довіри, телефон дільничного інспектора, служба у справах
неповнолітніх і т. п.).

 

Додаток 4 Можливий варіант таблиці «Я захищу свої права»

Назва установи	Яку допомогу може надати	Контактні дані (тел., адреса)
Дільничний інспектор міліції Служба у справах неповнолітніх Районне відділення міліції Прокуратура Соціальна служба для молоді Кризові центри Притулки Телефони довіри Поліклініка, лікарня

 

Додаток 5

Притча про цвяхи

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати в паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився себе опановувати, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре постарався, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Вона вже ніколи не буде така, як раніше. Коли кажеш людині щось неприємне, в неї залишається такий самий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів ти після цього вибачишся — шрам залишиться».

 

 

 

 

Притча про мудреця та метелика

Дуже давно в стародавньому місті жив Майстер, оточений учнями. Найздібніший із них якось замислився: «Чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?»

Він пішов на квітучу галявину, впіймав найкрасивішого метелика й сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, й учневі було лоскотно. Усміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

— Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?
Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-
яку мить стиснути їх заради своєї істини.

Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

— Все у твоїх руках.