Композитори епохи бароко. Жан - Батіст Люллі.

Жан –Батіст Люллі

28 листопада 2017 року виповнилося 385 років з дня народження французького композитора Жана - Батіста Люллі. Вчитель танців,скрипаль, придворний, улюбленець короля, інтриган, міліонер,  але перш за все - музичний геній своєї епохи.

Маэстро Жан- Батист Люлли

Барокко, рококо и шпаги

Мир д’Артаньяна и  отваги

Дуэли, букли, парики

Маэстро Жан- Батист Люлли

Изящный росчерк ритурнелей

Игрушечная прелесть трелей

И кружевное тир – люр - ли.

Удачлив в жизни и любви

Свободен в творчестве, раскован

В делах коварен и рискован

Таков он – Жан - Батист Люлли!

1646 рік. брудний трактир на околиці Флоренції , куди по дорозі додому заглянув герцог де Гіз. 14-річний Джовані Батісто Луллі -син млинаря, влаштував там виставу: грав на гітарі та майстерно наслідував інтонації чиновника напідпитку.

Джовані  не підозрював, що серед глядачів був впливовий французький герцог і що доля самого Джовані в цей момент стрімко змінюється.

Герцог оцінив акторську майстерність юнака і забрав його з собою в Париж на службу до принцеси де Монпасьє. Паж Жан Люлли, як називала його принцеса, навчився грати на скрипці та клавесині, а також оволодів мистецтвом танцю. Перед королем Людовіком XIV він постав спочатку як танцюрист. У виставі «Королівський балет ночі» разом з Жаном танцював сам Людовік. В той момент Люллі побачив в цьому 15-річному хлопчикові майбутнього сильного монарха. Відтоді всі його вистави, вся музика, будуть написані для короля, в ім*я короля. Розрахунок виявився вірним. Вже в 29 років Люллі став керівником ансамблю « 24 скрипки короля», суперінтендантом музики, а також фаворитом «короля-Сонця».

     Людовік хотів ,щоб Люллі написав оперу французькою мовою, але композитор вважав, що французька мова не благозвучна для оперного жанру. Водночас Люллі все робив для того,щоб його божественна музика переливалася в «променях короля Сонця».

     Люллі доводив все до досконалості. . Оркестр Люллі вважався  кращим в Європі.  Дисципліна в оркестрі була, як в армії. Композитор не терпів ніякої фальші, міг розбити о спину музиканта його інструмент. Люллі зробив чітким і ясним ритм, відбиваючи долі ударами трості в підлогу так, що музиканти підстрибували на стільцях. Знав би він, чим обернеться для нього цей маніакальний метод рахунку!

       Деякий час Люллі тісно співпрацював з Жаном - Батістом Мольєром. Драматургія Мольєра гармонічно поєднувалась з музикою і танцями Люллі. Вистави йшли одна за одною з незмінним успіхом. Але творчий союз згодом розпався. Люллі побачив в Мольєрі конкурента. А тут ще опера про яку мріяв король була написана композитором Камбером і мала великий успіх. Король дав патент творцю на повну оперну монополію. Люллі - автор балетів та дивертисментів і абсолютний лідер в музиці не міг з цим змиритися! Винахідливий Люллі згодом заволодів патентом. Тепер залишалось написати оперу. І це виявилося найскладнішим. Люллі вважав, що французька мова не благозвучна для оперного жанру , але він знайшов спосіб поєднати її з вокалом, додав в оперу балетні сцени. Одна за одною з*являлися його опери: «Альцеста », «Персей», «Фаєтон». Постанови опер проходили в театрах Парижу з грандіозним успіхом. Люллі - музичний монарх, він на вершині слави!

 А з вершини падати дуже боляче. Вже декілька тижнів король не бажав аудієнції з Люллі і на те у короля були причини. Король також не з’явився на прем’єрі опери «Арміда» і з тих пір взагалі не відвідував вистави Люллі. Майже рік композитор чекав хоч якогось прояву уваги з боку Короля. І нарешті йому замовили написати гімн з приводу одужання короля. Люллі був щасливий! Він працював як-ніколи завзято. На репетиції відбивав ритм з пристрастю і  проткнув собі стопу. Почалася гангрена, але Люллі не погодився на ампутацію ноги. Жар підсилювався і ранком 22 березня 1687 року композитора не стало.

Ах, этот Жан-Батист Люлли

Он жил беспечно и без правил,

Париж потешил, позабавил,

Легко пришел, легко растаял,

Сейчас уже забыт почти.

Італієць Люллі заклав фундамент великої французької опери, яка об’єднала в собі всі види мистецтва: декламацію, танець, спів. Його музична спадщина принесла славу «золотому вікові» Людовика XIV. Про його музику скажуть- це Версаль відображений в звуках.