«Комунікативний підхід до навчання другої іноземної мови (французької)»
«Комунікативний підхід до навчання другої іноземної мови (французької)»
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ТЕОЕРТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
1.1. Вивчення та аналіз методик навчання іноземних мов, які активно розвивалися з середини ХХ ст.
1.2. Комунікативний підхід як оптимальний засіб вивчення іноземної мови
РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
2.1. Технологія навчання читання та аудіювання
ВСТУП
Реалії сьогодення висувають перед педагогічною наукою і практикою нові вимоги та завдання щодо навчання іноземних мов. Стрімкий розвиток інформаційних та телекомунікаційних технологій, інтеграція нашої країни у європейський освітній та культурний простір, відкриття нових світових економічних ринків дають можливість особистості швидкого доступу та обміну будь-якою інформацією між носіями різних мов; налагодженню чисельних міжнародних контактів; навчання та працевлаштування за межами країни тощо. Відповідно оволодіння іноземною мовою у цьому контексті є не тільки звичайним накопиченням мовних знань, але й засвоєнням соціокультурних реалій країни, мова якої вивчається, умінням адекватно реагувати на питання та застосовувати набуті навички у конкретно визначеній ситуації.
На даному етапі реформування вітчизняної мовної освітньої системи спостерігається процес переходу від репродуктивного способу навчання (засвоєння готової інформації) до діяльнісно-орієнтованого підходу (формування системи компетенцій). Усе це дає змогу говорити про збільшення значення соціальної функції іноземної мови та необхідність більш детального висвітлення становлення та розвитку комунікативного підходу до вивчення іноземних мов як одного з найефективніших.
Теоретико-методологічною основою комунікативно-орієнтованого підходу до вивчення іноземних мов слугують дослідження відомих зарубіжних та вітчизняних лінгводидактів: О. Вовк, І. Зимньої, Н. Геза, Є. Пассова [5], К. Пюрена, Дж. Річардса, О. Тарнопольського та ін. У методичних працях сучасних науковців (О. Бігич, Н. Бориско, С. Ніколаєвої, Т. Олійник, І. Тараненко) значну увагу приділено формуванню комунікативної компетенції учнів та студентів. Утім вивченню питання розвитку комунікативного підходу до навчання іноземних мов приділено недостатньо уваги. Зокрема С. Король, Н. Микитенко, Н. Скляренко, Н. Улухіна, А. Щепилова, C. Шатілов побіжно торкаються даного питання крізь призму аналізу методичних принципів навчання іноземних мов, різних сучасних методик та їх застосування у вищих та середніх навчальних закладах. Проте недостатнє історико-педагогічне вивчення окресленої проблеми спонукає до більш ґрунтовного її дослідження.
Отже, метою нашої роботи є дослідження комунікативного підходу до навчання другої іноземної мови (французької).
Відповідно до мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути вивчення та аналіз методик навчання іноземних мов, які активно розвивалися з середини ХХ ст.
2. Проаналізувати комунікативний підхід як оптимальний засіб вивчення іноземної мови.
3. З’ясувати технологію навчання читання та аудіювання.
4. Дослідити особливості застосування комунікативного підходу під час навчання письма та говоріння з французької мови.
Об’єкт дослідження - навчання другої іноземної мови (французької).
Предмет дослідження - особливості комунікативного підходу до навчання другої іноземної мови (французької).
Структура роботи. Творча робота складається зі вступу, двох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОЕРТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
1.1. Вивчення та аналіз методик навчання іноземних мов, які активно розвивалися з середини ХХ ст.
У повоєнний період, коли світова економіка, міжнародні відносини, наука і техніка почали інтенсивно розвиватися і, відповідно, освітні системи потребували реформування, виникла необхідність у перегляді основних методик та підходів до вивчення іноземних мов. Новітньою тогочасною методикою слід вважати аудіовізуальну, яка виникла у Франції і набула широкої популярності по всьому світі. Її представниками були відомі дидакти-розробники Р. Мішеа, П. Ріван, Ж. Гугінейм та ін.
Головною метою цього методу було навчити учнів іноземної мови у короткий термін на базі розмовного лексико-граматичного мінімуму. Специфічною рисою його застосування було одночасне використання звуку та зображення. На думку авторів даної методики, вивчення типових мовленнєвих конструкцій, базової граматики і лексики, а також знання вербальних і невербальних поведінкових моделей носіїв мови сприятимуть легшому засвоєнню мови та розвитку мовленнєвих навичок [6, с. 296].
Слід наголосити, що у даній методиці було застосовано принципи мовного випередження, глобальності, звуко-зорового синтезу.
На початку 70-х рр. минулого століття виникає популярна методика повної фізичної реакції, що полягає у використанні фізичних рухів у відповідь на питання, поставлене іноземною мовою. Тобто згідно цієї методики, розуміння мови передує говорінню. Однак методика повної фізичної реакції потребує постійної концентрації та мотивації учнів і більше підходить для вивчення іноземної мови на початковому етапі.
Комунікативний підхід до навчання іноземних мов почав інтенсивно досліджуватися у 70-х роках ХХ ст. Його розробку пов’язують з такими відомими дослідниками, як Г. Уідоусан, У. Литлвуд (Англія), Г. Е. Піфо (Германія), Ю. І. Пассов (Росія) [6, с. 44]. Він виник на противагу вищенаведеним методам, оскільки мав на меті навчання іноземної розмовної мови конкретної цільової аудиторії, передусім дорослої. Саме тому, у період свого становлення, отримав назву «підходу», бо не мав належного теоретико-методологічного підґрунтя. Як зазначає К. Пюрен, вивчення іноземних мов до цього часу носило дизфункціональний характер, а комунікативний підхід спряв їх функціональному використанню [7, с. 148]. Для цього підходу характерним було використання рольових ігор, які відповідали комунікативним потребам цільової аудиторії.
На початковому етапі свого розвитку основним завданням комунікативного підходу було адаптуватися до мовленнєвих потреб кожної окремої цільової групи [7, c. 75]. Отримавши перші позитивні результати, розробники цього підходу почали більш детально досліджувати комунікативні потреби аудиторії. Укладаючи цілі курси, розробляючи адекватні мовленнєві ситуації відповідно до певних вікових особливостей, соціальних та професійних потреб.
Можемо констатувати, що в основу комунікативного підходу було покладено два принципи:
- усне спілкування під час навчальної діяльності, метою якого є спонукання до вирішення поставлених вчителем комунікативних завдань на основі вихідних полілогів;
- функціональне використання мови, що полягає у здатності самостійно вирішувати реальні комунікативні цілі відповідно до конкретних соціальних умов.
Таким чином, суть комунікативного підходу полягає в оволодінні учнями мовленнєвими уміннями і навичками для того, щоб зуміти їх практично застосувати в іншомовній комунікативній ситуації. У даному ракурсі граматична система мови вивчається у конкретній комунікативній ситуації разом із лексикою. Тому при комунікативному підході граматика не вивчається як набір правил та відомостей про систему мови, а як механізм, завдяки якому відбувається процес спілкування. Автоматизація ж граматичних навичок відбувається під час варіювання комунікативних ситуацій. Відповідно вивчення граматичних явищ базується не на вивченні їх форми, а на змісті та функції у даній ситуації.
Упродовж кількох десятиліть ефективність застосування комунікативного підходу до навчання іноземних мов ретельно вивчався лінгводидактами та методистами різних країн: І. Григор’євою [3], Е. Лот, П. Мартінесом, Є. Пассовим, Р. Шмідтом, Є. Шубіним та ін. Вони теоретично обґрунтували мету, цілі, завдання комунікативного підходу, розробили та удосконалили принципи навчання, уклали повноцінні курси вивчення іноземних мов відповідно до комунікативних потреб певної аудиторії, випрацювали основні закономірності комунікативної діяльності згідно стратегії розвитку освітніх програм навчання іноземних мов.
На сучасному етапі, зміст комунікативного підходу до вивчення іноземних мов розглядається як систематизоване, логічно побудоване навчання, у якому іноземна мова є засобом спілкування та інтегрованою частиною екстралінгвістичної діяльності [5, c. 32]. Згідно даного положення, комунікативний характер вивчення іноземної мови проявляється у моделюванні мовленнєвих ситуацій, що є найбільш типовими у сфері міжособистісних стосунків, і у яких важливу роль відіграє комунікативно вмотивована активна поведінка учнів як суб’єктів навчання.
Слід наголосити, що комунікативний підхід реалізується також у взаємодії з соціокультурним аспектом країни, мова якої вивчається. Тобто учні завоюють національну специфіку, культурні традиції, сучасні реалії іншомовної спільноти, що сприяє розвиткові не тільки комунікативних, але й соціокультурних, лінгвістичних компетенцій.
Розвиток стратегії сучасної іншомовної освіти передбачає розробку та впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес, але й не слід забувати про вивчення попереднього історичного досвіду, перевіреного часом, з метою використання позитивних сторін для ефективнішого оволодіння іноземними мовами. Можемо констатувати, що на даному етапі комунікативний підхід є одним з ефективних способів оволодіння іноземною мовою відповідно до потреб кожної окремої особистості. У навчальному процесі досліджуваний підхід сприяє формуванню комунікативної компетенції учнів та знімає мовні бар’єри. Водночас саме комунікативний підхід є основою для міжкультурної комунікації, дозволяє порозумітися носіям різних мов та культур.
1.2. Комунікативний підхід як оптимальний засіб вивчення іноземної мови
Перед уроком іноземної мови стоять нові завдання: це насамперед підготувати людину майбутнього, людину, що здатна проявити себе в умовах глобального багатокультурного простору, яка є відкритою до іншої культури, а отже, і до спілкування з іншими. Основне завдання викладання іноземних мов на сучасному етапі - це навчання мови як повноцінному засобу спілкування, засобу міжкультурної комунікації.
Д.Х. Хаймс дав визначення комунікативній компетенції як найбільш загальному терміну для визначення можливостей особи. Він стверджує, що компетентність залежить від знання мови і від вміння використовувати її залежно від ситуації.
Є декілька секторів комунікативної компетенції:
1) компетенція як граматичність;
2) компетенція як відповідність контекстів;
3) компетенція як прийнятне використання;
4) компетенція як виконання [18, c. 45].
Проблема комунікативної компетенції розглядається за допомогою комунікативного підходу до вивчення мови.
К. Джонсон - британський методист, зазначив, що є два комунікативних підходи до вивчення іноземної мови:
1) досконала організація навчальної програми;
2) методологія.
Точніше кажучи, перший підхід визначає, що саме вивчати за комунікативним принципом, а другий підхід показує, як і за допомогою яких методів зробити навчання мови більш доступним.
Комунікативний підхід є орієнтованим на вивчення мови через спілкування. Використання мови у реальній комунікативній ситуації породило в рамках комунікативного підходу деякі тенденції, релевантні для викладання іноземної мови:
1 ) комунікативна спрямованість усіх видів навчання;
2) головним у процесі навчання є не вчитель, а учень;
3) зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх інтересів, здібностей і потреб;
4) навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним чи функціональним принципом;
5) основними видами роботи студентів є:
а) парна робота (діалог);
6) групова робота (полілог);
б) комунікативний підхід до вивчення мови породив нетрадиційне відношення до помилки. Виникають питання: Що вважати помилкою? і Яка природа помилки? [11, c. 45]
Важливу роль у навчанні іноземної мови займає її вивчення через текст як основну комунікативну одиницю, яка дає можливість через його читання чи слухання з подальшим коментуванням або його перекладом вивчити новий лексичний чи граматичний матеріал, навчитись спілкуватись, створюючи комунікативні ситуації на основі тексту.
Навчальні матеріали підбираються за ситуативно-тематичним чи функціональним принципом. Тобто граматичний і лексичний матеріали відповідають темі і ситуації або функції (чого потрібно навчити - навичок спілкування, слухання, читання чи написання іноземною мовою. Залежно від цього розробляється навчальна програма, яка, за П.А. Вілкінсом - британським дослідником, - може бути трьох типів: 1) граматична; 2) ситуативна; 3) понятійна (або семантична):
1. Граматична навчальна програма основний акцент робить на вивченні граматики.
2. Ситуативна навчальна програма основну увагу приділяє використанню мови в конкретній реальній ситуації.
3. Понятійна навчальна програма ґрунтується на змісті можливих засобів, які потрібно вживати у певних ситуаціях. Тому ця навчальна програма є синтезом двох попередніх і тому є найбільш доцільною. Ця програма акцентує увагу на вивченні комунікативної компетенції [11, c. 48].
Комунікативний підхід до викладання іноземної мови часто стає об'єктом критики через те, що він спонукає студентів робити помилки, особливо граматичні. Причина цих помилок є двозначною. По-перше, це те, що учня вчив вчитель, який вірить, що випадкові помилки граматики чи вимови не мають ніякого значення.
По-друге, - учень може бути залученим у мовленнєву ситуацію, до якої він не був підготовленим, і, намагаючись реалізувати її, робить помилки. Саме цей факт показує наше відношення і нашу реакцію на ці помилки.
Отже, перед уроком іноземної мови стоять нові завдання: це насамперед підготувати людину майбутнього, людину, що здатна проявити себе в умовах глобального багатокультурного простору, яка є відкритою до іншої культури, а отже, і до спілкування з іншими. Основне завдання викладання іноземних мов на сучасному етапі – це навчання мови як повноцінному засобу спілкування, засобу міжкультурної комунікації.
РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД У ВИВЧЕННІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
2.1. Технологія навчання читання та аудіювання
Аудіювання – розуміння сприйнятого на слух усного мовлення [7, c. 32]
У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання.
Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіотексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не вивчалися. Учні мають навчитися здогадуватися про значення невідомих слів за контекстом та звуковою формою цих слів, а також розуміти загальний зміст повідомлення, ігноруючи несуттєву інформацію.
Нами розроблені навчальні завдання для проведення контролю навичок аудіювання на уроках французької мови, враховуючи комунікативний підхід (Додаток А).
Засобом для формування мовленнєвих умінь говоріння є вміння читання. Читання, як і аудіювання, є рецептивним видом діяльності, оскільки спирається на сприйняття мовних знаків, однак за характером значно відрізняється від аудіювання. Насамперед тим, що читання легше аудіювання і в процесі становлення, і в процесі функціонування.
Читання – один із видів мовленнєвої діяльності, спрямований на отримання інформації, яка міститься у письмовому тексті (мовленнєвому творі). Читання має велике значення в системі навчання іноземної мови, оскільки будучи однією з форм мовного спілкування, не тільки сприяє оволодінню мовою, але і є засобом ознайомлення учнів з країною мови, що вивчається і його культурою.
Читання є найбільш зручною формою навчання іноземної мови, оскільки:
- форма знака завжди більш чітко відображена в свідомості, ніж значення;
- при читанні слово завжди знаходиться в оточенні інших, і до його сприйняття можна повертатися безліч разів;
- для пізнавання не обов'язково, щоб у свідомості були такі ж чіткі еталони, як для говоріння.
Читання включає: сприймання, розуміння, запам'ятовування. Всі вказані процеси взаємопов'язані. Ми сприймаємо текст, коли розуміємо його, тому необхідно навчитися мислити в процесі читання. Щоб навчитися швидко розуміти зміст тексту, необхідно вміти знайти ключові слова і фрази тексту, вони несуть головну інформацію.
В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний та змістовий, смисловий.
Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться, врешті-решт, до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, автоматично співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями цих слів [4, c. 287].
У процесі навчання техніки читання іноземною мовою здійснюється перенесення частини сформованих навичок читання рідною мовою у сферу іноземної мови. Це полегшує оволодіння іншомовною буквено-звуковою символікою та іншими навичками читання.
Навчання техніки читання відбувається на початковому етапі і проходить у формі навчання читання уголос, яке є важливим засобом навчання читання про себе/мовчки.
Методисти (Г. В. Рогова та ін.) умовно виділяють два періоди в навчанні читання уголос:
А) дотекстовий період;
Б) текстовий період.
Мета дотекстового періоду — засвоєння первинної матерії, тобто:
- оволодіння буквено-звуковими зв’язками,
- читання окремих слів,
- читання словосполучень,
- читання простих речень.
Мета текстового періоду – навчання читання з метою здобуття необхідної інформації у певному обсязі.
В сучасній практиці навчання техніки читання іноземною мовою використовується переважно фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичний метод, розроблений К. Д. Ушинським для навчання читання рідною мовою, проте в деяких випадках застосовуються й інші відомі методи:
- за правилами читання;
- за ключовими словами;
- метод цілих слів.
Вправи з техніки читання групуються з залежності від їх цільового спрямування, а саме:
Вправи на розвиток графемно-фонемних зв'язків
- Озвучити пред'явлені учителем букви.
- Вибрати названу букву з ряду даних.
- Підібрати до маленьких букв великі (і навпаки), озвучити їх.
- З ряду слів вибрати ті, що починаються з даної букви. Напр.: p — pomme, dans, passe, lit, image, gomme, porte, palais, ami, gris.
- Назвати слова з літерою p на початку слова.
Вправи з техніки читання ізольованих слів та словосполучень
- Визначити тип складу в даних словах (І, II, III, IV): jour, terre, garde, parc.
- Згрупувати слова відповідно до типу складів.
- Прочитати пари слів, що відрізняються одним елементом:
- Підібрати пари слів, що римуються.
- Підібрати пари слів з голосними в різних позиціях.
- Прочитати незнайомі слова за правилами читання.
- Дописати пропущену літеру, прочитати слова.
- Підібрати до слів відповідні малюнки (і навпаки).
- Знайти вимовлене учителем слово серед ряду слів на картках.
- Прочитати слова-іменники і підібрати до них відповідні прикметники (слова на картках або дві колонки слів на дошці).
- Прочитати про себе словосполучення і підібрати до них відповідні малюнки.
- Написати слова, продиктовані вчителем. Перекласти їх на українську мову.
- Прочитати вголос ряд слів за … секунд (орієнтовна швидкість — одне слово за секунду).
Вправи на прогнозування форми слова
- Розшифрувати орфограми і прочитати одержані слова.
- Скласти слова з окремих букв.
- Заповнити пропуски у словах відповідними буквами.
- Дописати слово.
- Написати незнайоме слово в опорі на правило/таблицю.
- Відновити «розмиті» слова.
- Скласти слово з окремих частин (на картках).
Далі вправи ускладнюються. Учні переходять до читання речень, невеликих навчальних текстів.
На цьому етапі виконуються вправи на розвиток навичок інтонаційного оформлення речень, їх синтагматичного членування. Використовуються знаки словесного наголосу, інтонації, меж синтагми, зв'язності читання словосполучень і т. п. Доцільно перед виконанням імітативних вправ із читання речень, груп речень, текстів (за диктором або учителем) продемонструвати на дошці розмітку тексту/речення.
Вправи на розвиток навичок синтагматичного членування речень та їх інтонаційного оформлення
- Слухаючи диктора (вчителя), стежте по книжці і промовляйте речення вголос.
- Слухаючи диктора (вчителя), стежте по книжці і показуйте жестом (рухом руки знизу вверх або зверху вниз) межі синтагми.
- Визначте тип речення (інтонації), поставте в ньому знаки словесного наголосу, поділіть на синтагми.
- Прочитайте речення (текст) уголос після попередньої фонетичної розмітки.
- Підготуйте вдома зразкове читання уголос (після попереднього опрацювання у класі).
- Підготуйтеся до конкурсу на кращого читця (матеріал для читання подається до конкурсу, учні готуються самостійно).
- Прочитайте речення, змінюючи логічний наголос у ньому.
- Вправи на розширення поля читання та швидкості сприймання навчального тексту
- Прочитати текст/уривок тексту за певний час.
- Прочитати речення з поступово нарощуваними елементами: Напр.: Les enfants vont à l’école. – Le matin les enfants vont à l’école. - Le beau matin les enfants vont à l’école. -
- Прочитати і запам'ятати речення з карток, які демонструє вчитель у швидкому темпі.
- Прочитати текст і швидко знайти відповідь (інші факти) на запитання вчителя.
На етапі розвитку навичок техніки читання велику роль відіграють наочні посібники, які інтенсифікують навчальний процес, створюють ефективні опори для удосконалення організації навчання:
- фонограми,
- картки миттєвого пред'явлення (flash-cards),
- картки розрізного алфавіту,
- різноманітні картки зі словами різних типів складів,
-картки-блоки для складання речень та ін.
Фрагмент уроку із різних видів читання:
ХІД ЗАНЯТТЯ
|
Вид читання |
Етап. Прийом |
Зміст роботи |
|
Переглядове/вибіркове читання |
Етап 1. Підготовка до читання текстів. Створення в учнів установки на вилучення конкретної інформації. Прийом: слухання інструкцій учителя. |
P: Vous allez en France pendant les vacances. Jetez un coup d’oeul sur les textes ci-dessous et décidez quel en est le thème général. |
|
Етап 2. Читання учнями текстів із метою визначення їх загальної спрямованості. Прийом: перегляд текстів за обмежений час. |
P: Vous avez 3 minutes pour lire ces textes. Ne faites pas attention aux détails. Tâchez de saisir l’essentiel pour pouvoir répondre à ma question. Учні читають текст вибірково |
|
|
Етап 3.Перевірка правильності визначення учнями тематики текстів. Прийом: відповіді на запитання. |
P: Je vois que vous avez parcouru les textes et sont prêts à répondre à ma question. Учні по черзі дають відповіді і обгрунтовують їх Clé: ce sont les textes publicitaires. Il s’agit de différents endroits touristiques. |
|
|
Етап 4. Читання текстів із метою вилучення конкретної інформації. Прийом 1: активне слухання пояснень учителя. Прийом 2: повторний перегляд тексту і пошук відповідей на запитання. |
P: Et maintenant regardez les textes publicitaires de nouveau. Soyez prêts à répondre aux questions suivantes: C’est la publicité de quoi? Où peut-on voir les châteaux de la Renaissance? Où peut-on manger des crêpes? Quels endroits sont non loin de la mer? Etc. Pendant que vous parcourez les textes faites attention aux caractères, chiffres, noms propres etc. Tout ça vous aidera de comprendre mieux le contenu. Учні переглядають тексти, відшукують і систематизують необхідну інформацію. |
|
|
|
Етап 5. Перевірка правильності вилучення інформації учнями. Прийом: відповіді на запитання. |
P: C’est fini. Répondez aux questions. Учні по черзі дають відповіді на запитання. Правильні відповіді записуються учнями на дошці. |
|
Етап 6: Перегляд текстів і пошук більш детальної інформації. Прийом: запис відповідної інформації. |
Utilisez les textes publicitaires pour achever les affirmations. Affirmations:
|
|
|
Етап 7. Контроль правильності вилучення і розуміння конкретної інформації. Прийом: самоконтроль за ключем. |
Vérifiez vos réponses à l’aide de clés:
|
Приклади текстів подані у додатку Б.
Отже, читання французькою мовою це складний процес. Воно має трьохфазову структуру (зародження потреби у читанні, безпосередньо читання та сприйняття тексту, контроль його розуміння) і пов'язане з психічними, психофізіологічними та розумовими процесами організму людини, такими як техніка читання, осмислення, розуміння, за діяння пам'яті, співвідношення прочитаного з вже здобутою інформацією.
Текст розпізнається зоровим аналізатором, імпульс надходить до кори головного мозку, де відбувається розпізнання лексичних та граматичних одиниць, його розуміння, осмислення, запам'ятовування тощо. Та не дивлячись на складність, читанню вчаться лише один раз, в подальшому відбувається лише вдосконалення його умінь і навичок. Проте читання французькою, як і будь-якою іншою іноземною мовою, має свої труднощі, з якими зустрічається кожен учень. Найпоширеніші з них - це необхідність оволодіння новими графічною та граматичною системами, а також значним лексичним запасом. Щоб успішно подолати ці труднощі, слід велику увагу приділяти підбору відповідних текстів для читання, які б відповідали вимогам кожного окремого етапу навчання.
2.2. Особливості застосування комунікативного підходу під час навчання письма та говоріння з французької мови
Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.
Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі з учнями старших класів є гра [2, c. 24].
Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.
Рольова гра - могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.
Пропонуємо вашій увазі ігри, які допоможуть поповнити словниковий мінімум учнів. Ці ігри можуть бути використаними з групами учнів різних рівнів навчання, пристосовувавши рівень складності. Велика частина ігор не вимагає ні матеріалу, ні підготовки: вони можуть бути зімпровізованими в кінці вивчення однієї з тем. Також можливе їх використання, щоб підводити підсумки і здійснювати перевірку навчальних досягнень. Гра «Таємничий малюнок» - хороший засіб контролювати придбаний учнями словниковий запас і фіксувати завдяки малюнкам ще не повністю засвоєні лексичні одиниці.
У пошуках скарбів
Розвиток писемних навичок
Умови гри у класі / в установі / зовні
Команди: один учень / маленькі групи учнів
Підготовка: скласти список 10 - 20 об'єктів, які можуть бути знайденими в класі / в установі / зовні.
Мета: знайти щонайшвидше внесені до списку предмети.
Розвиток гри: Складаємо і розподіляємо списки кожному учневі/групі учнів. Вони вирушають на пошуки об'єктів, згаданих на папері, одночасно. Група може розсіятися в межах, наданих вчителем на початку гри (клас, установа, околиці школи).
Французька назва об'єктів повинна бути відомою учням, тим часом декілька важчих слів можливо також включати до списку. У разі контролю мовленнєвих навичок ви можете записати слова з інших тем. Якщо деякі об'єкти неможливо мати в класній кімнаті – ці речі можуть бути намальованими на картоні чи папері (на схемі школи повідомляють про їх приблизне розташування).
Я відправляюся в подорож
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Мета: вгадати назву предмету, який демонструється за допомогою міміки та жестів гравцем/групою гравців команди.
Завдання для класу: встановлювати найбільш повний список об'єктів.
Розвиток гри: Перший гравець, мовить: "Je pars en voyage et j'emporte…" потім він наслідує або показує предмет, що він бере (зубну щітку, брюки, і так далі). Другий гравець повідомляє" Je pars en voyage et j'emporte…" потім він говорить про назву предмета першого гравця і наслідує або показує об'єкт, який він бере у подорож. Третій гравець повідомляє «Je pars en voyage et j'emporte…» потім він говорить про назви предметів обох попередніх гравців і наслідує або показує свого предмета і так далі.
Щоб уникати уповільнення гри, ви можете дати як інструкцію вибрати поточні об'єкти, з яких велику частину учні знають. Якщо учень не вгадує предмета, він отримує у заставу невгаданий предмет.
Тематичні варіанти
•" На ринку я купив... "
•" У ресторані я замовив… "
•" У Франції я відвідав…" (про терміни повідомляють гравці)
Повітря, земля, море
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: великі групи / маленькі групи
Матеріал: м’яч, куля або що-небудь інше, що виконує функцію кулі
Мета: Дати істотну відповідь при отриманні м’яча, не повторюючи термін, про який вже йшла мова. Якщо відповідь неіснуюча, невірна або предмет вже процитований, учень отримує заставу. Повторення застав призводить до програшу.
Розвиток гри: Гравці колом сідають навколо ведучого. Ведучий кидає м’яча одному з гравців кажучи "повітря ", "земля " або "море ". Гравець, який отримує м'яч, повинен його упіймати, дати назву предмета у зв'язку з вказаним елементом (тварина, особа, професія, предмет, мінерал, рослина, дія) потім м’яч знову кидається наступному гравцеві .
Ведучий може бути учнем. Він повинен кинути м’яча всім учасникам. Контроль відповідей здійснюється тим, хто вже вибув.
Приклади
• "повітря": птах, літак, пілот, парашут, летіти, ангел .
• "земля": будинок, йти, дерево, архітектор, слон, ґрунт .
• "море": плавати, корабель, риба, океан, капітан, річка, пірат .
Варіант для учнів з високим рівнем підготовки: згадана версія гри особливо пристосована до груп дебютантів, оскільки можуть бути даними будь-які види відповідей. Щоб ускладнити завдання, ви можете дати як інструкцію вказувати категорію слова (дієслово або іменник), або міняти обидві, три або чотири, в залежності від кількості гравців (наприклад дії, потім тварини, послідовні за професіями). Категорії будуть класифіковані від найбільш легкої до найбільш складної, щоб у кожного був шанс на початку і щоб в наприкінці гри виграв найбільш підготовлений учень.
Варіант без ведучого
Принцип - той же, гравці кидають м’яча один одному і повідомляють про елемент свого вибору.
Чутливе вухо
Розвиток навичок письма
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Матеріал: екран (сукно, папір, картон), різноманітні об'єкти з паперу, авторучки
Мета: Відгадувати ім'я прихованих об'єктів, яке ведучий кидає на стіл.
Розвиток гри. За екраном ведучий кидає на стіл по черзі об'єкти. Учні, разом або у командах, повинні вгадати походження шуму і записати ім'я предмету французькою мовою. Якщо вони не знають назви предмету, вони можуть відзначити французькою мовою назву матеріалу, з якого виготовлений предмет (ця інформація може дати половину очка).
Приклади об'єктів: Блюдце для тістечок, камінець, цвях, гумка, олівець, пластикова лінійка, пальто, зошит, CD, газета, фрукт .
Варіант: чутливий ніс
Замість звуків учні повинні розгадати запахи (оцет, ваніль, кориця, часник, мило). Гра особливо корисна для уроків французької мови, призначених учням, що вивчають тему «У готелі».
Знайди літеру
Розвиток навичок письма
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Матеріал: папір і авторучка
Мета: Знайти слова, які починаються з деякої літери, в загальному словнику або в категоріях, встановлених на початку гри.
Розвиток гри: Визначається і вказується учням часовий інтервал. Вибирається випадкова літера алфавіту і негайно ж гравці пишуть відомі їм слова, які починаються з цієї літери. В кінці наданого часу учні читають слова зі свого списку: якщо ні в кого іншого слова немає, учень отримує очко. Виграє той, хто набере найбільше очок.
Примітка: Ця гра звертається головним чином до учнів рівнів (CECR) A1, A2 або B1 у вивченні французької мови, оскільки в учнів рівня C1 і C2 є повніший словник, щоб застосовувати її, якщо тільки словник не обмежує можливості відповідей деякими граматичними категоріями (якісні прикметники) або темами (професії, подорожі).
Слово-відмичка
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Підготовка: учні складають фрази, що включають омоніми
Мета: Відгадати «дивовижні слова», використані у фразах завдяки їх омонімії.
Розвиток гри: учні або групи читають свою першу фразу, замінюючи омоніми хлопанням у долоні або іншим шумом. Інші гравці пропонують свої варіанти. Якщо ніхто не знаходить необхідного слова, читається друга фраза і так далі. Коли омоніми відомі, всі фрази читаються і записуються на дошці з метою показати розбіжності написання і змісту. Потім переходимо до наступних учнів або наступної групи. Підраховуються правильні відповіді
Приклад зі словом, яке у транскрипції записується, як [lе]
•1 фраза: «Quasimodo est -----.» > laid
•2 фраза: «Le chat boit du -----.» / «On trait les vaches pour avoir du -----.» і т.д.> lait
•3 фраза: «----- enfants sont dans la classe.»/ «Les baguettes, c’est le boulanger qui ----- fabrique." >les
Фрази пристосовуються до рівня підготовленості і класифікуються від найбільш легких до найбільш складних.
Приклади омонімів
Ver, verre, vert, vair, vers…
Tente, tante, tente (du verbe tenter)…
Sot, seau, saut…
Père, paire, pair, perd (du verbe perdre)…
Mer, mère, maire…
Cent, sang, sans …
Conte, compte, comte…
Point, poing…
Cours, cour, court, cours et court (du verbe courir)…
Col, colle…
Vingt, vain, vin, vint (du verbe venir)…
Chaîne, chêne…
Chant, champs… і так далі.
Крайнощі
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Мета: знайти прихований предмет завдяки даним іншими учнями вказівкам.
Розвиток гри: Учень виходить. В цей час інші приховують маленький предмет в класі. Учень повинен виявити цей предмет, користуючись даними іншими вказівками: «жарко», якщо він до нього дуже близько, «холодно», якщо дуже далеко.
Згідно рівню учнів, можна використати більше або менше термінів у грі: glacial > gelé > très froid > froid > frais > tiède > chaud > très chaud > caniculaire > brûlant
Інший варіант: Замість температур, ви можете використовувати інші номенклатури термінів: від "minuscule" до "gigantesque"; від "nul" до "fantastique"; від "horrible" до "délicieux" чи від "très mauvais" до "excellent"…
Мімічна таємниця
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Мета: відгадати слово.
Розвиток гри: Створюються дві команди. Одна вибирає тему міма (мета, дія, персонаж, діяч). Інша призначає гравця своєї команди. Він буде зобов’язаний мімікою або жестами продемонструвати своє завдання своїй команді. Напарники «міма» повинні вгадати предмет. Вони мають право ставити питання гравцеві і команді суперника. Не можна нікому відповісти «так» чи «ні». Якщо предмет вгаданий, команди міняються ролями.
Примітка: Щоб кожен гравець зміг виконати декілька мімів (в цьому суть гри!), бажано скласти маленькі команди. Щоб прискорювати рух і ускладнювати гру, може бути введеним часовий інтервал (гравець, який демонструє предмет, наприклад, має в своєму розпорядженні 45 секунд або одну хвилину). Можемо тоді ввести очки, приписані в кожному мімові за кожне вгадане слово, або просувати пішаки уздовж шахівниці, які виходять на позицію " Виграв! " (1 розгадана тема = 1 позиція вперед). Проблема цього варіанту в тому, що термін гри неконтрольований: остаточної позиції можуть досягти дуже швидко або, навпаки залишити порожньою останню. Це може спровокувати обман серед гравців, отже варто краще використовувати перший варіант, якщо час обмежений.
Таємничий малюнок (ребус)
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Матеріал: маленькі папірці, що включають елементи для розмальовки, класифіковані за ступенем трудності (2 або 3 категорії) / дошка / олівець або фломастер
Мета: Примусити свою команду розгадати слово, намалювавши його.
Розвиток гри: Утворюються дві або три команди. По черзі команда призначає кресляра, який бере папірця (папірці лежать малюнком донизу!) де вказано ім'я об'єкту, дії, країни, персонажа. Слова, літери і цифри заборонені. Кресляр має в своєму розпорядженні деякий часовий інтервал (1 хвилину наприклад). Якщо він зуміє допомогти своїй команді у розгадуванні першого слова, він може одразу ж витягнути наступний папірець, потім у разі потреби третього, навіть четвертого, якщо команда все розгадала. Кожен гравець має в своєму розпорядженні декілька джокерів, які йому дозволяють міняти папірця, якщо гравець відчуває себе нездібним намалювати своє завдання або якщо він не знає того, що це означає. Папірці з малюнками можуть бути класифікованими в двох або трьох категоріях залежно від їх трудності: наприклад "капелюх" і "банан" фігуруватимуть у першій (1 очко) тоді як "дядько" і "бігти" належатимуть в другої (2 очки) або третю (3 очки).
Якщо гра здається легкою, ви можете ввести ускладнення, які дають також додаткові очки: намалювати його незручною для себе рукою (правою рукою для лівші, лівою для правші), малювати із зав'язаними очима, повністю випрямленою рукою.
Маленький пором
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Матеріал: папір і авторучки
Мета: Записати слова за першими літерами даної літери відповідно категоріям, визначеним до початку гри.
Розвиток гри: Кожен учень має в своєму розпорядженні авторучку і лист, де він малює таблицю. Стільки ж стовпців, скільки ж категорій, а також два інших щоб записувати вибрану літеру (перший стовпець) і кількість виграних очок (останній стовпець). Категорії можуть бути вибраними вами самими або в узгодженні з класом.
Листок із завданням витягується у випадковому порядку. Гра почалась, кожен гравець повинен заповнити клітини таблиці із словами, що починаються з вибраної учнем літери і належать до вивчених з даної теми. Фіксується граничний час, але гравець, який закінчує заповнювати свою табличку раніше, може припинити відлік часу. В кінці наданого часу гравці читають свої слова по черзі для кожної категорії. Вони виграють 2 очки, якщо слово процитоване єдиний раз, 1 очко, якщо слово процитоване багато раз і нуль, якщо у них немає нічого запропонувати або якщо слово не відповідає вивченій темі.
Приклади категорій: відома особистість, місто, країна, рослина, тварина, назва фільму, абревіатура, продукт / напій, предмет повсякденного вжитку.
Чверть мавпи
Розвиток орфографічних навичок
Умови гри: у класі
Команди: увесь клас / великі групи / маленькі групи
Мета: Утворити слова колективно.
Розвиток гри: Гравець називає літеру, наступний додає другу літеру і так далі до утворення слова. Якщо гравець не знаходить відповідної літери, він отримує чверть мавпи. Якщо гравець повідомляє літеру, яка не відповідає слову або ніякому початку існуючого слова, він отримує також чверть мавпи. Нарешті, коли слово закінчене, наступний гравець отримує також чверть мавпи. Саме він знову починає гру і називає першу літеру наступного слова. Коли гравець отримує чотири чверті мавпи, він стає повною мавпою. Він не називає більше літер, але він може взяти участь в розмові навколо гри: якщо учасник «не мавпа» йому відповідає, цього останнього карають на чверть мавпи. Літери не можна підказувати, отже треба бути уважним!
Приклад з 5 гравцями
Joueur 1: "A"
Le joueur 2 a le choix, il pense par exemple à AMI, ATTENTION, ARBRE … il dit "R"
Pour le joueur 3, le choix se restreint un peu : ARRETER, ARTISTE, ARME… il dit "B"
Joueur 4: "R"
Joueur 5: "E"
Le joueur 1 est malin, il dit "S" : cela lui évite de recevoir un quart de singe (c’est le joueur 2 qui l’a).
Ce procédé peut être appliqué à plusieurs catégories de mots : "fille" est augmenté par un "S" (filles) ou bien "TTE" (fillette) voire "TTES" (fillettes) ! De même, "mange" devient "mangent" (d’où l’intérêt de bien connaître les pluriels et les conjugaisons !).
•Гравець 1: " A "
•У гравця 2 є вибір, він, наприклад, думає ДРУГ, УВАГА, ДЕРЕВО він говорить " R "
•Для гравця 3, вибір трохи обмежується : ЗУПИНЯТИСЯ, АРТИСТ, ОЗБРОЄНИЙ він говорить " B "
•Гравець 4: " R "
•Гравець 5: " E "
•Гравець 1 хитрий, він говорить " S ": це допомагає йому ухилитися від того, щоб отримати чверть мавпи (саме гравець 2 її отримає).
Цей спосіб може бути застосованим до деяких категорій слів: "дівчина" збільшене на "S" (дочки) або "ТТЕ" (маленька дівчинка) навіть "ТТЕS" (маленькі дівчатка)! Також, "їси ", стає "їдять" (в учнів може виникнути потреба знань про множини і про відмінювання!).
Гараж
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: пари учнів
Матеріал: листи газети або гімнастичні обручі
Підготовка до гри: покласти листи газети або обручі на підлогу, щоб позначати місце гаража
Мета: дістатися із зажмуреними очами до обумовленого місця, слідуючи даним напарником вказівкам.
Розвиток гри: утворюються команди з двох гравців. Кожна команда включає в себе машину і водія. Водій повинен керувати своєю машиною до гаража, використовуючи тільки свій голос. "Машини" поміщені якнайдалі від гаражів. Їм перев'язуються очі, обертають навколо себе і відправляють до старту межі. Коли рух починається, "водії" дають вказівки "вперед ", "назад", "направо ", "наліво " (та інші у разі потреби) щоб найшвидше помістити в гараж свою машину.
Замість того, щоб створювати команди двох гравців, ви можете створити дві команди з декількох гравців, які будуть "машиною" по черзі і даватимуть поради кожен по черзі або всі разом.
Варіант Щоб забезпечувати важчу і веселішу гру, можемо чинити перешкоди на шляху або залишати тільки місце паркування.
1, 2, 3, 4, 1
Розвиток навичок усного мовлення
Умови гри: у класі
Команди: клас / великі групи / маленькі групи
Мета: рахувати не помиляючись, щонайшвидше.
Розвиток гри: Гравці стають в круг і рахують по черзі. Якщо їх - сім, вони рахують до 8, так, щоб той, хто сказав 1, скаже 8, об той, хто сказав 2, скаже 1 і так далі. Якщо їх - десять, вони рахують до 11, і так далі. Найсмішніше і найбільш захоплюючим є рахувати все більш і більш швидко: перший, хто помиляється або хто зволікає з відповіддю, вибуває з гри.
У хорошому порядку
Умови гри: у класі / зовні
Команди: Команди з 10 учнів
Матеріал: картон або папір / фломастер
Підготовка до гри: записати цифри від 0 до 9 на картоні або на папері
Мета: Розуміти числівники і відтворювати їх за допомогою пронумерованих ескізів.
Розвиток гри: Кожен гравець отримує ескіз із цифрою. Коли команди готові, ведучий називає велику цифру, наприклад 24 958. Гравці, що тримають папірці із цифрами, в кожній команді повинні розташуватися у вірному порядку. Команда, яка вірно розташувала свої цифри, отримує очко. розташувати команди можна одну напроти одної, можливо їх поставити поруч.
Алфавітний варіант
Варіант може бути застосованим з літерами, але щоб уникнути того, щоб мати 26 гравців тієї ж команди, списки слів та літер мають бути ретельно приготованими з найбільш використаними літерами французькою мовою і найбільш споживаних словах.
ВИСНОВКИ
Провівши дослідження, можемо зробити наступні висновки:
Комунікативний підхід реалізується у взаємодії з соціокультурним аспектом країни, мова якої вивчається. Тобто учні завоюють національну специфіку, культурні традиції, сучасні реалії іншомовної спільноти, що сприяє розвиткові не тільки комунікативних, але й соціокультурних, лінгвістичних компетенцій.
Розвиток стратегії сучасної іншомовної освіти передбачає розробку та впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес, але й не слід забувати про вивчення попереднього історичного досвіду, перевіреного часом, з метою використання позитивних сторін для ефективнішого оволодіння іноземними мовами. Можемо констатувати, що на даному етапі комунікативний підхід є одним з ефективних способів оволодіння іноземною мовою відповідно до потреб кожної окремої особистості. У навчальному процесі досліджуваний підхід сприяє формуванню комунікативної компетенції учнів та знімає мовні бар’єри. Водночас саме комунікативний підхід є основою для міжкультурної комунікації, дозволяє порозумітися носіям різних мов та культур.
Перед уроком іноземної мови стоять нові завдання: це насамперед підготувати людину майбутнього, людину, що здатна проявити себе в умовах глобального багатокультурного простору, яка є відкритою до іншої культури, а отже, і до спілкування з іншими. Основне завдання викладання іноземних мов на сучасному етапі - це навчання мови як повноцінному засобу спілкування, засобу міжкультурної комунікації.
У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання.
Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіотексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не
Нами розроблені навчальні завдання для проведення контролю навичок аудіювання на уроках французької мови, враховуючи комунікативний підхід.
Читання – один із видів мовленнєвої діяльності, спрямований на отримання інформації, яка міститься у письмовому тексті (мовленнєвому творі).
Читання французькою мовою це складний процес. Воно має трьохфазову структуру (зародження потреби у читанні, безпосередньо читання та сприйняття тексту, контроль його розуміння) і пов'язане з психічними, психофізіологічними та розумовими процесами організму людини, такими як техніка читання, осмислення, розуміння, за діяння пам'яті, співвідношення прочитаного з вже здобутою інформацією.
Текст розпізнається зоровим аналізатором, імпульс надходить до кори головного мозку, де відбувається розпізнання лексичних та граматичних одиниць, його розуміння, осмислення, запам'ятовування тощо. Та не дивлячись на складність, читанню вчаться лише один раз, в подальшому відбувається лише вдосконалення його умінь і навичок. Проте читання французькою, як і будь-якою іншою іноземною мовою, має свої труднощі, з якими зустрічається кожен учень. Найпоширеніші з них - це необхідність оволодіння новими графічною та граматичною системами, а також значним лексичним запасом. Щоб успішно подолати ці труднощі, слід велику увагу приділяти підбору відповідних текстів для читання, які б відповідали вимогам кожного окремого етапу навчання.
Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі з учнями старших класів є гра.
Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.
Рольова гра - могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.
Нами були запропоновані ігри, які допоможуть поповнити словниковий мінімум учнів. Ці ігри можуть бути використаними з групами учнів різних рівнів навчання, пристосувавши рівень складності. Велика частина ігор не вимагає ні матеріалу, ні підготовки: вони можуть бути зімпровізованими в кінці вивчення однієї з тем. Також можливе їх використання, щоб підводити підсумки і здійснювати перевірку навчальних досягнень.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку