Тема 26 “ Україна в роки Другої світової війни.

Початок Другої світової війни

 ( 1 вересня 1939 р.- 2 вересня 1945 р.)”

Передумови війни: 23 серпня 1939 р. - підписання у Москві на десять років між Німеччиною та СРСР, який отримав назву “пакт МолотоваРібентропа”( підписали міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов).

➢     Уривок з історичного документу : «Німецьке населення одностайно вітає рішення радянського уряду взяти під захист братнє радянському народові білоруське та українське населення Польщі, залишене напризволяще

польським урядом...»

➢     Уривок з історичного документу: «…При підписанні договору між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік… уповноважені обох сторін обговорили у суворо конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Центрально-

Східній Європі…»до документу додано секретний протокол, що визначав зони (сфери) впливу СРСР та Німеччини у Східній Україні:

1.      У статті 1вказувалося, що північний кордон Литви буде лінією, яка розмежовує сфери впливу СРСР та Німеччини в Прибалтиці.

2.      У статті 2 вказано: “У випадку територіально-політичного перелаштування областей, що входять до складу Польської держави, кордон інтересів Німеччини та СРСР буде лягати приблизно по лінії річок Нарев, Вісла, Сян...”

3.      У статті 3 зазначено6 “стосовно південного-сходу Європи. З радянського боку підкреслюється інтерес СРСР до Бессарабії. Німецька сторона заявляє про її повну політичну незацікавленість у цих областях...” Таємний протокол був грубим порушенням міжнародного права. Під дипломатичним виразом “територіально-політичного перелаштування” мали на увазі агресію і розподіл територій незалежних держав. Договір дав Німеччині можливість почати наступ проти Польщі, забезпечивши її тил на сході майже на два роки.

 

 

Розгортання  радянсько-німецької війни у 1939-1941рр.( події, відображення на картосхемі, стали наслідком укладення “пакту Молотова

— Рібентропа”

1 вересня 1939 р. німецькі війська напали на Польщу. Польські збройні сили поступалися німецьким чисельністю та озброєнням. Німецьке командування сповна використовувало перевагу в танках і літаках. Як наслідок польська армія швидко зазнала поразки.

Тільки 17 вересня 1939р. Радянські війська (Український фронт) під командуванням Семена Тимошенка перейшли польський кордон.  У перших день наступу радянські війська просунулись у західному напрямку на 70 – 100 км, зайнявши Рівне, Дубно, Збараж, Тернопіль. Офіційно було оголошено, що метою приходу радянських військ була потреба захистити українське та білоруське населення Польщі, оскільки західні українці і білоруси “зовсім кинуті на долю випадку і залишилися беззахисними”.

Передумовою вступу військ червоної армії на територію Західної України історики вважають розмежування “сфер інтересів” між СРСР та Німеччиною.

➢ Уривок з історичного джерела: “ «Радянські війська в якості союзника Німеччини перейшли кордон і подають німецькому війську руку. Львів повністю оточений. Опір марний!» - листівку такого змісту німецькі агітатори розповсюджували серед мешканців міста у вересні 1939р.

 

Напис на плакаті: “Червона армія з честю і славою виконає своє велике визвольне
завдання! Хай живе Червона армія”

Переважна маса місцевого населення, втомленого від релігійного і національного гніту, радо зустріла підрозділи Червоної армії. 22 вересня 1939 р. Червона армія вступила у Львів.  Залишки польської армії майже не чинили опору радянським військам, відбувалися тільки окремі сутички.

   

 

Українські землі XX ст (заштриховані території увійшли до складу УРСР у

1939р.)

28 вересня 1939 р. у Москві підписано договір “Про дружбу і кордон” між СРСР та Німеччиною, за яким Польща як держава припинила існування, кордон між державами встановлювали по “лінії Керзона”:

-              Східна Галичина. Західна Волинь- відійшли до СРСР;

-              Лемківщина , Посяння, Холмщина, Підляшшя опинилися під німецькоюокупаціює.

 До СРСР відійшло майже 200 тис. кв. км. території Західної України і Західної Білорусі, де проживало 7 млн. українців, 3 млн.білорусів, 1 млн. поляків, 1 млн. євреїв. Майже 16 тис. кв. км. етнічних українських земель (Холмщина, Лемківщина, Підляшшя) з 1,2 млн. населення опинились під німецькою окупацією.

➢ Уривок з історичного джерела:  «Уряд СРСР та Німецький Уряд після розпаду колишньої Польської держави розглядають …як своє завдання відновити мир… на цій території… З цією метою вони дійшли згоди в наступному: Стаття І. Уряд СРСР та Німецький Уряд встановлює в якості кордону… на території колишньої Польської держави лінію, яка нанесена на додану до цього карту та більш докладно буде описана в додатковому протоколі».

 

            Україна на початку Другої світової війни.

Входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР.

22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних Зборів. Радянське командування та партійні органи строго слідкували за підбором кандидатів у депутати. Тому до Народних зборів не потрапили представники некомуністичних політичних партій та організацій. Серед обраних депутатів було 766 селян, 415 робітників, 270 представників інтелігенції.

Засідання Народних зборів відбулося у Львові 26 – 28 жовтня 1939 р. На них було прийнято три головні декларації:

•встановлення радянської влади в Західній Україні;

•про входження Західної України до складу УРСР

•про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель, націоналізацію банків та промисловості.

Радянс

ька агітація

за включення Західної України до СРСР

✔                             1 листопада 1939 р. позачергова V сесія Верховної Ради

СРСР схвалила рішення Народних зборів та прийняла Закон про входження західноукраїнських земель до складу СРСР і возз’єднання їх з УРСР.

✔                             28 – 30 червня 1940 р. підрозділи Червоної Армії зайняли територію Бессарабії та Північної Буковини.

✔                             2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про включення Північної частини Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів до складу УРСР”. Інші землі Бессарабії, в тому числі заселені переважно українським населенням, Придністров’я, увійшли до складу Молдавської РСР, яка з автономії у складі УРСР була реорганізована в окрему союзну республіку.

Унаслідок територіальних змін у Східній Європі впродовж 1939-1940 рр.

більшість українських земель увійшла до складу СРСР, Закарпаття залишилося у складі Угорщини.

Радянізація західноукраїнських земель (1939 – 1941 рр.)

Після входження західноукраїнських земель до складу УРСР почалася їх активна радянізація – перетворення радянського зразка.

➔                У першу чергу введений радянський адміністративно-територіальний устрій.4 грудня 1939 р. на західноукраїнських землях утворено Львівську, Тернопільську Дрогобицьку, Станіславську, Волинську і Рівненську області . У серпні 1940 р. після приєднання до УРСР Бессарабії та Північної Буковини, утворено також Чернівецьку та Ізмаїльську області .

➔                Народні збори припинили існування, натомість розпочалось формування радянської організації влади та створення партійних та громадських організацій у краї. Ліквідація старої системи управління супроводжувалася арештами і депортацією колишніх службовців. Справа в тому, що посади у старому адміністративному апараті займали переважно поляки, яким радянська влада не довіряла.

➔                В сільському господарстві розпочалась конфіскація земель польських поміщиків та осадників. Ці землі держава передавала в користування незаможним селянам. Як наслідок, майже 500 тис. селян одержали у користування понад мільйон гектарів землі. Одночасно розпочаласьконфіскація земель заможних селянських господарств. Заможні селянські сім’ї, яких влада відносила до категорії куркулів, депортувались у віддалені райони СРСР.

➔                Розпочаласьмеханізація сільського господарства, створено 182 машинно-тракторні станції (МТС), які надавали сільгоспвиробникам техніку для обробітку землі. Техніку і кадри для МТС на перших порах надавали прикріплені до кожної області західної України східні області УРСР у порядку шефської допомоги. У 1939-40 рр. нова влада зробила перші кроки, спрямовані на індустріалізацію краю. Усі підприємства підлягали націоналізації, без будь-якої компенсації власникам. На початку 1940 р. націоналізовано (практично конфісковано) понад 2200 промислових підприємств

(переважно дрібних).

➔                Партійні органи очолили націоналізацію промисловості і банків, розпустили всі кооперативні й економічні товариства, а їхнє майно стало державною власністю. До середини 1940 р. була ліквідована кооперативна і приватна торгівля. Радянська влада здійснила ряд заходів для покращення медичного обслуговування населення, передусім сільського.

➔                Почалося безоплатне медичне обслуговування, значно розширила мережу медичних установ.

➔                Багато було зроблено для розвитку та українізації системи освіти. До середини 1940 р. в краї вже налічувалось близько 6900 початкових шкіл, з них – 6000 – українських. На українську мову викладання перейшов Львівський університет, який був перейменований на честь Івана Франка.

➔                В суспільно-політичній сфері радянська влада запровадила жорстокий контроль над життям суспільства. Приватні вищі і середні навчальні заклади, школи, часописи та газети були закриті.

➔                Радянізація передбачала і масові політичні репресії. В першу чергу жертвами репресій ставали польські поміщики, осадники, чиновники та військовослужбовці, власники підприємств. Проте дуже швидко об’єктом репресій стало і українське населення, у першу чергу заможне селянство та політично активна інтелігенція. У західних областях керівництво УРСР заборонило діяльність усіх політичних партій і громадських організацій, що існували до приєднання. Переслідували так званих "буржуазних спеціалістів", діячів товариства "Просвіта", письменників, учителів, лікарів. У західних областях органи НКВС знищували або депортували на схід цілі соціальні верстви, в першу чергу “куркулів ”.

➔                У цілковиту залежність від московського патріархату потрапила православна церква на західноукраїнських землях. Жорстоких репресій і переслідувань зазнали священнослужителі православної і греко-католицької церков.

Політичні репресії, жорстокий контроль над суспільно-політичним життям великою мірою нівелював в очах населення ті позитивні зрушення, які відбулись в промисловості та у соціальній сфері, що послаблювало авторитет радянської влади у регіоні. Масові політичні репресії призвели до того, що у частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої. На 1941 р. із Західної України та Західної Білорусі на крайню Північ та в Сибір було депортованопонад 1173 тисячі осіб, що складало близько 10% населення краю.

Початок радянсько-німецької війни на території України

( у радянській історіографії відома під назвою Велика Вітчизняна війна,

1941-1944рр.)

Наступові нацистських військ протистояли війська Південно-Західного (командувач- Михайло Кирпонос) та Південного фронтів (командувач- Іван Тюленєв). 

22 червня 1941р — Німеччина порушила договір про ненапад на СРСР.

Напад на радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще 1940 р. планом “Барбароса”, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати “блискавичною”( так званий “бліц криг”), тобто закінчитися в дуже короткий термін та з незначними військовими затратами.

Союзники Німеччини в роки Другої світової війни, військові з’єднання яких окупували територію українських земель:Італія, Угорщина, Румунія.

Завдання: виписати основні дати з таблиці в зошит  

Причинами невдач Червоної армії на початковому етапі війни були:

✗                    втрата кадрового потенціалу Червоної армії в результаті “доби великого терору” у 1930-ті роки;

✗                    відсутність необхідного досвіду ведення війни;

✗                    незавершеність переозброєння радянської армії;

✗                    стратегічні прорахунки Й.Сталіна щодо початку термінів війни та напрямків головного удару;

✗                    прорахунки сталінського керівництва щодо стратегії в майбутній війні, яка передбачала, що радянські війська будуть вести воєнні дії “на ворожій території ”, “малою кров’ю”.

    Поразки Червоної армії влітку-восени 1941р. на  території України спричинили евакуацію людей і матеріальних цінностей з республіки у східні райони СРСР.

   Евакуація — вивезення з місцевості, що перебувала під загрозою нападу, у тил населення , поранених, а також матеріальних засобів.

➢ Уривок з історичного джерела: “…При вимушеному відході частинам Червоної армії забирати рухомий залізничний склад, не залишаючи ворогові жодного потяга, жодного вагона, ні кілограма хліба, ні літра пального. Колгоспники повинні рятувати худобу, хліб здавати на збереження державним органам для вивезення його в тилові райони...”.

 Заходи з примусової евакуації матеріальних цінностей, а за неможливості — знищення їх, були частиною плану радянських військ 1941-1942рр. І військ нацистської Німеччини 1943-1944 рр. із перетворення території України на “випалену землю”.

   Мобілізація — переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на військовий стан.

Праця в тилу

Протягом періоду окупації та звільнення УРСР від гітлерівців частина жителів України невтомно працювала у глибокому тилу СРСР( Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан) — без вихідних і відпусток; робочий час становив 12-14 годин6

1)                  евакуйований Харківський танковий завод у 1941р. Виготовив першу партію танків;

2)                  наприкінці 1942р. У тилу відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості;

3)                  у 1943р. Досягнуто кількісної і якісної технічної переваги над противником( виробництво ракетних установок “Катюша”, літаків Як-3, Як-9).

Економіка СРСР часів радянсько-німецької війни базувалося:

•        на праці евакуй ованих та місцевих жителів східних районів;

•        на експлуатації сотень тисяч в’язнів ГУЛАГу.

Окупаційний режим в Україні , 1941-1942рр.

➢ Напередодні нападу на СРСР Адольф Гітлер заявив: _«Що стосується війни на Сході, то, звичайно, вона буде сувора. Але ні на мить не сумніваюсь в успіху. Передусім я сподіваюсь, що ми зможемо надовго забезпечити собі базу продовольства в Україні. Вона постачатиме ресурси, які нам будуть потрібні...» .

Ще у травні 1940 р.  німці розробили “план Ост”, за яким передбачали:

1)      звільнення життєвого простору для німців ( фізичне винищення частини місцевого населення);

2)      масові розстріли військовополонених та цивільного населення, депортація на примусові роботи в Німеччину (остарбайтери);

3)      економічне пограбування України;

4)      експлуатація населення;

5)      “Голокост”— цілеспрямоване винищення нацистами єврейського населення, а також інших етнічних та соціальних спільнот.

Після окупації України німецьке командування почало втілювати так званий “новий порядок”, який передбачав:

Розчленування території України

➔    Рейхскомісаріат “Україна”  - більша частина українських земель із центром у м.Рівне. Створено 6 округів: Волинь, Поділля, Житомир, Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Таврія на чолі з рейхскомісаром Еріком Кохом( на картосхемі — цифра ____)

➔    “дистрикт Галичина” (Галіціон)-  у складі Польського генералгубернаторства -  Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська області уведені до складу генерал-губернаторства, створеного на території окупованої Польщі; Центр — Краків, а згодом- Львів ( на картосхемі — цифра ___)

➔    Румунська провінція “Трансністрія” — передано Румунії : Чернівецьку, Ізмаїльську, Одеську області, ряд районів Вінницької, Миколаївської та Херсонської областей); Центр — м. Одеса( на картосхемі- цифра___)

➔    “Прифронтова зона” — тут управляло військове командуванняЧернігівська. Сумська, Харківська, Луганська області (на картосхеміцифра ___).

Основні заходи “Нового порядку”

1. Фізичне винищення частини місцевого населення ( створено концентраційні табори, “фабрики смерті”)

                             2. Масові

розстріли військовополонених та цивільного населення

3. Депортація на примусові роботи до Німеччини — остарбайтери

➢ Уривок з директиви ... : «Цей мільйон нам конче потрібен протягом наступних чотирьох місяців. Від 15 березня ми встановили щоденні норми вивезення робітників до Райху: з генерального комісаріату “Білорусі” – 500 осіб, з райхскомісаріату “Україна” – 1 000 осіб… Від 1 квітня цього року щоденна квота має бути подвоєна…»

4.   Економічне пограбування України

5.   Експлуатація населення ( збережено колгоспи на селі, робочий день напромислових підприємствах становив 12-14 год.) 6. “Голокост” .

Встановлення нацистського режиму супроводжувалося таким явищем, як

“колабораціонізм” — співпраця населення з окупаційною владою, участь у
добровільних військових формуваннях.
Завдання : самостійно опрацювати додаткову інформацію до даних
пунктах та записати в зошит.

 Рух опору на українських землях В Україні рух Опору включав:

1.      партизанський рух та комуністично-комсомольське підпілля

2.      український самостійницький підпільний та партизанський рухи

3.      польський рух

Національно-визвольна боротьба українського народу проти окупантів у роки Другої світової війни відбувалася у формі підпільної та партизанської боротьби проти загарбників.

Спільною метоювсіх течій руху Опору в Україні в роки Другої світової війни було вигнання нацистських окупантів із території України. Переглянути презентацію: Рух Опору в Україні Завдання: зробити конспект в зошиті .

Радянська течія

✔      Два етапи:

1.   1941-1942рр. - стихійність та неорганізованість руху

2.   1942-1944рр. - посилення партизанської  та підпільної боротьби

✔      30 травня 1942р. - утворено УШПР ( Український штаб партизанського руху на чолі з Тимофієм Строкачем

✔      наприкінці 1942 р. в Україні діяли партизанські загони Олександра Сабурова, Олексія Федорова, Сидора Ковпака, Михайла Наумова.

✔      У жовтні 1942 р. партизанські з’єднання під командуванням Сидора ковпака та Олександра Сабурова здійснили рейд у Правобережну Україну та вели активну “рейкову війну”

✔      у 1943р. - партизанські загони на чолі з Сидором Ковпаком здійснили Карпатський рейд

✔      окрім партизанських з’єднань. Діяли антифашистські комуністичнокомсомольські підпільні організації:

•      “Партизанська іскра” ( с.Кримка Одеської обл.( тепер Миколаївська) на чолі з вчителем В.Моргуненком)

•      “Молода гвардія” у Ніжині на чолі з Яковом Батюком.

У роки радянсько-німецької війни“чорносвитниками ” називали мобілізованих на території України польовими військкоматами до лав Червоної армії в 1943-1944рр.

➢

Національна течія

✗ 30 червня 1941 р. ОУН-Б у Львові . Після того як його захопили німецькі війська, було ухвалено Акт відновлення Української держави та створено уряд, котрий очолив Ярослав Стецько.

➢ Уривок з історичного джерела: «Український народ не хоче й не буде своєю кров'ю рятувати Німеччину. Якщо Німеччина стоїть сьогодні перед смертельною небезпекою зі Сходу, то це наслідки дикунської політики німецького імперіалізму серед поневолених народів Сходу... Ми боремося за Українську державу, а не за чужий імперіалізм. Ми мусимо берегти наші сили, бо ми впевнені, що війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу...», - таку позицію у зверненні до українського народу в роки Другої світової війни проголосив провод ОУН Степана Бандери.

✗      У 1941 р. самостійницький рух опору боровся за відновлення Української соборної держави і складався із:

-   загонів “Поліської Січі”, що створив Тарас Боровець ( Бульба)

-   “похідних груп” ОУН-Б та ОУН- М

✗      14 жовтня 1942 р ОУН — Б утворила Українську Повстанську Армію( УПА). Командир — Дмитро Клячківський ( Клим Савур), а з 1943 р. - Роман Шухевич ( Тарас Чупринка).

-   у 1943р. до УПА прилучено “Поліську Січ”

✗      у серпні 1943 р. скликаний ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН

➔    Учасники збору затвердили рішення , що свідчили про політичну еволюцію ОУН, проголосивши курс на боротьбу проти “московськобільшовицького та німецького ярма за побудову Української самостійної соборної держави”. Замість старого гасла “Україна для українців”, проголосили нове — “Воля народу- воля людей”.

➔    Організація відмовилася від одноосібного панування в політиці, визнала право на існування інших політичних партій, свободу слова, друку.

                                                 

✗      На початку 1944 р. УПА нараховувала до 40 тис. бійців і боролася як проти німців, так і проти радянських партизанів, регулярних частин Червоної Армії

✗      у 1943-1944рр — Волинська трагедія

                                 

✗      у липні 1944 р. на таємних зборах у м. Самборі ОУН-Б представники політичних партій Західної України заснували Українську головну визвольну раду ( УГВР)

-   учасники: Кирило Осьмак — готував програмні документи УГВР, а в липні 1944 р. обраний її президентом;

                    Володимир Порик — радянський письменник, брав участь у створені УГВР;

-   уряд — Генеральний Секретаріат, очолив Роман Шухевич.

Не менш політично активною в умовах окупації була ОУН-М:

•        у жовтні 1941 р. у Києві утворено Українську Національну Раду( УНР) — лідери Микола Величківський, Олег Ольжич( Кандиба)

•        розгорнуто масштабну культурну роботу( випуск журналу “Українське слово”( редактор Іван Рогач) та журнал “Литаври” редактор Олена Теліга)

•        однак у листопаді 1941 р. УНР розпущено, лідерів заарештовано і в лютому 1942 р. Олену Телігу , Івана Рогача та інших розстріляно в Бабиному Яру( Київ). 

 

Вигнання німецьких військ та їх союзників з території України

1. 19 листопада 1942 р. - 2 лютого 1943р. перемога радянських військ під Сталінградом змінила становище СРСР на фронті. 18  грудня 1942 р.

розпочалося визволення території України( першим населеним пунктом було с. Півнівка міловського району Ворошиловоградської ( нині Луганської) області).

Упродовж 1943р. Вигнано гітлерівців та їх союзників з території

Лівобережжя

2.       січень — початок березня 1943р. - у ході наступальних операцій радянських військ Південно-Західного фронту ( командувач Микола Ватутін) було вигнано німецькі війська із значної частини Донбасу та

м. Харків

3.       19 лютого — 25 березня 1943р. - контрнаступ німецько-фашистських військ змусив Червону Армію полишити Харків та Бєлгород.

4.       5 липня — 23 серпня 1943 р. - Курська битва. У ході операції вигнано німецькі війська та їх союзників із Лівобережної України та Донбасу.  ( 23 серпня остаточно здобуто Харків).

5.       Вересень — листопад 1943 р. - героїчна битва за Дніпро( форсування Дніпра) , неприступний “Східний вал”( оборонна лінія німецьких та їх союзників військ по р. Дніпро), вдалося прорвати оборону в районі с. Лютіжа ( за успішне форсування Дніпра та проявлений героїзм 2438 радянським солдатам присвоєно звання Героя Радянського Союзу).

6.       3-6 листопада — бої за здобуття Києва. У ніч на 6 листопада 1943р. радянські війська здобувають Київ.

Завершилося вигнання німецьких військ та їх союзників із лівобережної України та Донбасу , створення сприятливих умов для здобуття Правобережної  та Південної України.

➢ Наказ Верховного Головнокомандувача Збройних Сил СРСР : «Війська 1-го Українського фронту в результаті стрімко проведеної операції… штурмом оволоділи столицею Радянської України містом Києвом… Зі взяттям Києва нашими військами захоплено найважливіший і найвигідніший плацдарм на правому березі Дніпра, важливий для вигнання німців із Правобережної України».

Упродовж 1943-1944рр. Було вигнано німецькі війська та їх союзників з території Правобережної та Південної України

1.      грудень 1943 р.- січень 1944р. - Житомирсько-Бердичівська операція

2.      24 січня- 17 лютого 1944р. - Корсунь-Шевченківська операція, найбільша, що мала результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис. осіб. Оточення та розгром угрупування німецьких військ, створення передумов для остаточного здобуття Правобережної України.

 

Подія часів Другої світової війни, що стала темою для створення зображеної карикатури — Корсунь-Шевченківська операція

3.      30 січня — 29 лютого 1944р. - Нікопольсько- Криворізька операція

4.      4 березня- 8 квітня 1944р. - Проскурівсько-Чернівецька операція.У результаті операцій вигнано німецькі війська та їх союзників із Правобережної і Південної України. Війська 2-го і 1-го Українських фронтів вийшли на кордон із Румунією та Чехо-Словаччиною.

5.      8 квітня — 12 травня 1944р. - Кримська наступальна операція. Щозавершилася здобуттям Криму.

Ця перемога затьмарилася черговим злочином сталінського режиму. У
травні 1944 р. за безпідставним звинуваченням у зраді з півострова було депортовано корінне населення у віддалені райони СРСР — 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12.4 тис. болгар, 10 тис. вірменів. А сюди було направлено
російських офіцерів.

➢ Уривок з історичного джерела: "...Нас виселили 18 травня 1944р. Виселення відбувалося жорстоко. О третій годині ранку діти ще спали, увійшли солдати, наказали, щоб ми за п'ять хвилин зібралися і вийшли з дому. Нам не дозволили взяти ні речі, ні продукти..." (Зі спогадів Г. Ібрагімової).

        

6.      20-29 серпня 1944р. у ході Яссько-Кишинівської операції вигнано німецькі війська та їх союзників із Молдавської РСР та Ізмаїльської області України. Із західної України було вигнано німецькі війська та їх союзників у результаті:

Основні підсумки Другої світової війни (1939-1945рр) для України

1.      Об’єднання основного масиву українських етнічних земель у межах однієї держави.

2.      Вихід республіки на міжнародну арену, вступ до ООН ( УРСР одна із країн співзасновниць ООН)

3.      численні людські втрати та матеріальні збитки народного господарства УРСР.

Україна зробила надзвичайно великий внесок у перемогу над гітлеризмом/нацизмом:

1)      близько 6 млн.українців воювали на фронтах, кожен другий із них загинув

2)      2027 українців були удостоєні вищого звання в СРСР — Героя радянського Союзу, із них 32 — двічі

3)      українці в Червоній армії та радянському Русі Опору

-                     Іван Кожедуб  (льотчик, “герой неба”)— тричі Героя Радянського Союзу

-                     Ахмет- Хан Султан — льотчик-ас, мав прізвисько “король тарану”, удостоєний двічі звання Героя Радянського Союзу

-                     Олексій Берест — радянський військовий діяч, установив прапор перемоги на даху німецького рейхстагу в Берліні.

4)      Загальна чисельність втрат цивільного та військових українців становила

8 млн. осіб ( 17.7 % втрат відносно всього населення України) 5) було знищено 714 міст, 28 тис. сіл, 2 млн. будинків.