Конспект флешмоб «Не згасне в серці пам'яті свіча»

Запорізька обласна рада

Комунальний заклад

«Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат»

Флешмоб

«Не згасне в серці пам'яті свіча»   

 Вчитель:

                                                                                                               Бумажна Г.С.

Флешмоб

«Не згасне в серці пам'яті свіча»

Мета: взяти участь у Всеукраїнському флешмобі до Дня Голодомору, вшанувати пам'ять його жертв. Розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, удосконалювати навички роботи з історичним матеріалом, вміння працювати в парах та малих групах; виховувати повагу до історичного минулого Батьківщини.

Обладнання: на столі: рушник, хліб, живі квіти. Запалені свічки.

Технічні засоби: презентація.

Слайд 1

Хід заходу:

 На столі — розламана хлібина, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику.

Лунає музика — «Реквієм» А. Моцарта

Слайд 2

(упродовж композиції звучатиме то тихіше, то гучніше)

Учні виходять з обох боків і шикуються в журавлиний ключ.

1.Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.                         Дитина 1

Заплачте разом, а не поодинці.

2.Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,                        Дитина 2

Що мали зватись гордо – українці!

3.Заплачте! Затужіть! Заголосіть!                              Дитина 3

Померлі люди стогнуть з тої днини,

4.Й благають: українці, донесіть                               Дитина 4

Стражденний біль голодної країни.

5.Згадайте нас – бо ж ми колись жили.                      Дитина 5

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

6.Ми в цій землі житами проросли,                            Дитина 6

Щоб голоду не знали люди вічно.

Дитина 7  (запалює свічку): Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками. Я зітхну... Запалю обгорілу свічу. Помічаю: не замки — твердині, не храми — Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях. З далини, аж немов з кам'яної гори Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття» І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Вчитель: (запалює свічку): в 1933 - в Україні був великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих, дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.

Дитина 1. (запалює свічку): У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

 Дитина 2 (запалює свічку): Нехай у наших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!

 Дитина 3 (запалює свічку): Хай світло від свічки у небо летить, Хоча б одну душу зігріє в цю мить. Щоб душа ця загублена спокій знайшла І у вічність до Бога вона відійшла.

Дитина 4 (запалює свічку): Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.

Дитина 5 (запалює свічку): Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

Дитина 6 (запалює свічку): Нехай наш вечір пам’яті залишиться у ваших серцях спомином німого смутку про тих, хто постраждав від голодомору та репресій у минулому столітті. Тож помолімося простими словами, що йдуть від душі, за убієнних голодом.

Слайд 3

Звучить пісня О. Білозір «Свіча», під супровід якої дитина читає молитву

Вчитель промовляє слова молитви, учні повторюють…

                               Прости, небо! Прости, земле!

                               Простіть, зорі! Прости, народе Божий!

                               Всі сили земні і небесні, простіть

                               Муку і божевілля мого народу!

                               Прости ж нас, роде, наш замордований,

                               лише сирою землею зігрітий.

                               Царство небесне вам, душі убієнні!

Дитина 7.  Тільки пам'ятавши минулі страждання, викричавши давній біль віднайде себе наш народ, достойний прекрасної долі.

Звучить пісня О. Білозір «Свіча», під супровід якої учні ставлять свічки пам’яті на стіл до рушника із хлібом та колосками.

Діти сідають за парти

Вчитель: Діти, а ще голодний рік асоціюється з чорною пташкою. От і сьогодні ми з вами своїми руками зробимо з паперу такого птаха, в пам’ять про тих, кого вже немає сьогодні з нами.

Слайд 4

Слайд 5 в кінці.  На його фоні можна зробити фотографії