КОНСПЕКТ інтегрованого заняття-бесіди (художня література, ознайомлення із соціумом, розвиток мовлення) «Т.Г.Шевченко – великий поет України» для дітей старшого дошкільного віку

Лозівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)

комбінованого типу №11 «Берізка»

Лозівської міської ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСПЕКТ

інтегрованого заняття-бесіди

(художня література, ознайомлення із соціумом, розвиток мовлення)

«Т.Г.Шевченко – великий поет України»

для дітей старшого дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Підготувала і провела  вихователь:

                                                                 Колісник  Ірина Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Лозова

 

Конспект інтегрованого

заняття-бесіди

(художня література, ознайомлення з соціальним оточенням,

розвиток мовлення)

 

Тема:«Т.Г.Шевченко – великий поет України»

 

Мета: продовжувати знайомити дітей з життям та творчістю видатного українського поета і художника Т.Г.Шевченка. Викликати інтерес до поезії, бажання слухати і вчити напам’ять вірші великого поета та пісні на його слова. Сприяти розвитку граматично правильного мовлення та слухової уваги, поповнювати активний словник; розвивати пізнавальний інтерес. Формувати почуття гордості за славетних людей нашої Батьківщини. Виховувати патріотичні почуття, любов до рідного слова.

 

Матеріал: грамзапис А.Філіпенко «Веснянка», портрет Т.Г.Шевченка, вірші Р.Завадович «Вітаю нашого Шевченка», Б.Гірський «Тарасові квіти», збірки віршів Т.Г.Шевченка « Тече вода з-під явора», «За сонцем хмаронька пливе», «Кобзар», ілюстрації до віршів, фото пам’ятника поетові в нашому місті.

 

Словник: пан, кріпак, панщина, хрущі, явір.

 

Попередня робота: розгляд репродукцій картин Т.Г.Шевченка «Автопортрет», «Берег Дніпра»,читання художніх творів поета, складання власних поетичних рядків.

 

 

Хід заняття-бесіди

Вихователь: Добрий день, любі друзі! Яке чудове привітання «Добрий день!» - це означає, що всі ми бажаємо один одному добра.

Треба дружно привітатись:

Діти:     Добрий день!

                                           Дружно й голосно сказати:

 Діти:     Добрий день!

                                           Вліво-вправо поверніться

                                           Один одному всміхніться:

Діти:     Добрий день! Добрий день! Добрий день!

Молодці! Ось такими дружніми привітаннями ми і розпочнемо наше заняття. А ще допоможе нам в цьому чудова мелодія, послухайте її.

Звучить грамзапис мелодії А.Філіпенко «Веснянка»

Яку пору року нагадує вам ця мелодія?

Чому так вважаєте?

Який місяць розпочинає весну?

- Діти, яскраве весняне сонечко відкрило мені одну таємницю, якою я хочу поділитися з вами:

Сонце усміхнулося здаля:

                                            Правда все я бачу з висоти,

                                            Всі народи рівні, а земля,

                                            Там, де народився ти!

А як називається наша земля? Що для нас Україна?

Славна наша Україна своєю красою та могутністю, своїм героїчним минулим, видатними людьми. Саме березневі дні для українського народу пов’язані з вшануванням пам’яті славного сина землі української.

Чи здогадались ви про кого йдеться мова?

Ким був Т.Г.Шевченко?

Як ще називають Т.Г.Шевченка в Україні?

Чому його називають Кобзарем?

- Сьогодні ми згадаємо добрим словом видатного сина нашого народу українського – Тараса Григоровича Шевченка.

Давайте розглянемо портрет поета уважно. (розглядання портрета)

Які в Шевченка очі?

Який у нього погляд?

Яке чоло в Т.Шевченка?

Як ви гадаєте, про що задумався поет на портреті?

Привітаймо Т.Г.Шевченка віршиками:

Дитина читає вірш: Р.Завадович «Вітаю нашого Шевченка»

                                     Я, білява Галя - дівчинка маленька,

                                     Віршиком вітаю нашого Шевченка.

                                     Віршиком вітаю нашого Тараса.

                                     Він же України слава і окраса!

Дитина читає вірш Б.Гірського «Тарасові квіти»

                                     Вкраїна вітає – Тарасові квіти.

                                     Віночок сплітає з його заповітів.

                                     «Кобзар» незабутній у кожній хатині.

                                     У свято і в будень хай буде в родині!

- Дякую вам за чудові рядки. А давайте разом пригадаємо його тяжке дитинство та складне життя.

Діти:       1. У старій хатині,                              2.  Хоче малювати,

                     В кріпака колись,                               Прагне він до знань.

                     В тихий день весняний                      Та за це багато

                     Хлопчик народивсь.                           Зазнає знущань.

                     У тяжкій неволі                                  Нишком він малює

                     Ріс малий Тарас.                                 Статуї в саду,

                     Він не вчився в школі,                       А вночі віршує

                     А ягнята пас.                                       Про чужу біду.

                3.  Гнули люди спину                         4.  Та малює й пише

                     На панів лихих,                                   Тарас таємно там.

                     Кріпака-людину                                  Гнівні його вірші

                     Пан продати міг.                                  Страх несе панам.

                     Цар його в солдати                              Як дітей любив він!

                     В дикий край заслав,                           Мріяв, щоб малі

                     Малювати й писати                             Скрізь росли щасливі

                     Він забороняв.                                      На усій землі!

Вихователь: Важко жилося в ті часи сільському хлопчикові-кріпаку, який до того ж рано втратив батьків і лишився сиротою. Ось як він згадує свої дитячі роки:

Там матір добру мою

                                               Ще молодою у могилу

                                               Нужда та праця положила.

                                               Там батько, плачучи з дітьми,

                                               (А ми малі були і голі)

                                               Умер на панщині!

                                               А ми розлізлися межи людьми,

                                               Мов мишенята.

З дитинством у поета пов’язані дуже сумні й водночас світлі спогади. Сумні – коли згадує, як тяжко жилося, бо рано залишився сиротою. І світлі – коли поет згадує природу своєї рідної України, особливо річку, верби, гай, червону калину.

Діти декламують вірші:  

                    ***                                                                 ***

   Садок вишневий коло хати,             Тече вода з-під явора яром нам долину.

   Хрущі над вишнями гудуть.            Пишається над водою червона калина.

   Плугатарі з плугами йдуть.              Пишається калинонька, явір молодіє.

   Співають ідучи дівчата,                    А кругом їх верболози й лози зеленіють.

   А матері вечеряти ждуть.

                                                             ***

                                     Зоре моя вечірня, зійди над горою,

                                    Поговоримо тихесенько в неволі з тобою.

                                    Розкажи, як за горою сонечко сідає,

                                    Як у Дніпра веселочка воду позичає.

                                    Як широка сокорина віти розпустила…

                                    А над самою водою верба похилилась.

Вихователь декламує вірш Т.Г.Шевченка «Дивлюсь, аж світає…»

Дивлюсь, аж світає, край неба палає,

                                   Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

                                   Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють,

                                   Між ярами над ставами верби зеленіють.

Питання: Яку частину доби описує поет?

                  Як розумієте вислів «край неба палає»?

                  Хто зустрічає ранок?

                  Про що мріють лани, степи?

Вихователь:  Тарасик був дуже допитливим хлопчиком, жадібним до знань, тому сам навчився читати, писати, малювати. І як випаде вільна від роботи хвилинка, він брав аркуш паперу, недогризок олівця, і сховавшись в бур’янах

Малював усе, що бачив довкола. Малював лише чорним олівцем, бо інших у нього не було. Давайте уявимо себе теж художниками і серед розмаїття ілюстрацій доберемо малюнки до уривків віршів Т.Г.Шевченка.

Гра «Обери малюнок»

Вихователь читає уривки,а діти добирають відповідні ілюстрації

і пояснюють свій вибір

1.  Вітер з гаєм розмовляє,                              2.  Із-за лісу, з-за туману

     Шепче з осокою.                                              Місяць випливає.

     Пливе човен по Дунаю                                    Червоніє круглолиций

     Один над водою.                                               Горить, а не сяє.

3.  Тече вода з-під явора,                                 4.   По діброві вітер

     Явір молодіє.                                                      Гуляє по полю,

     Пишається над водою                                       Край дороги гне тополю

     Червона калина.                                                 До самого долу.

Вихователь: Вірші Т.Г.Шевченка гарні, приємні, ніжні. Деякі з них покладені на музику і стали піснею.

Виконання пісні «Зацвіла в долині червона калина»

Поетичні рядки великого поета немов живі картинки у словах, які оживають. Все, що в них сказано, можна уявити заплющивши на мить очі.

Проводиться гра «Уяви картинку»(вихователь декламує уривки з віршів, а діти уявляють)

1.   Тече вода із-за гаю                              2.   Сонце гріє, вітер віє

      Та попід горою.                                          З поля на долину,

      Хлюпочуться качаточка                            Над водою гне з вербою

      Поміж осокою.                                           Червону калину.

3.   І досі сниться: під горою                     4.   І барвінком, і рутою,

      Між вербами та над водою                        І рястом квітчає

      Біленька хаточка. Сидить                          Весна землю, мов дівчину

      Неначе й досі сивий дід                             В зеленому гаї.

      Коло хатиночки і бавить                      5.   Встала весна, чорну землю

      Хорошеє та кучеряве                                  Сонну розбудила.

      Своє малесеньке внуча.                              Уквітчала її рястом, барвінком

                                                                             укрила.

Вуихователь:  Неможна уявити собі українську сім’ю де б не любили, не згадували, не читали вірші Т.Г.Шевченка. А як любив Шевченко свою Україну! Він заповів усім, хто народився на нашій землі:

Свою Україну любіть,

                                               Любіть її… під час  люте,

                                               В останню тяжку хвилину

                                               За неї Господа моліть.

Чому нас вчать вірші Т.Г.Шевченка?

- Ми вчимося у Шевченка шанувати і любити рідну землю, природу, рідний народ, українську мову. Усім нам дорогий образ поета.

А чи знаєте ви, як у нашій країні увінчують пам’ять про Т,Г.Шевченка?

Помер Т.Шевченко не на Україні , але похований він, як і заповів у Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. І кожного разу і люди похилого віку, і молодь, і маленькі діти приходять до могили Шевченка, щоб покласти до підніжжя пам’ятника живі квіти.

Як ви гадаєте, для чого люди роблять це?

Де в нашому місті ми можемо вшанувати пам’ять великого поета?

Як ми повинні ставитися до Т.Г.Шевченка?

- Тож як будете коло пам’ятника Т.Г.Шевченку, вклоніться йому низько та покладіть квіти в знак пам’яті про великого сина України.

Діти: 1.  І мене в сім’ї великій,                        2.   Будеш батьку пам’ятати,

                В сім’ї вольній, новій,                             Доки живуть люди,

                Не забудьте пом’янути                            Поки сонце з неба сяє,

                Незлим, тихим словом.                            Тебе не забудуть!