Конспект інтегрованого заняття для дітей старшого дошкільного віку з елементами художньо-естетичного виховання.
Тема: «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі».
Програмовий зміст: продовжувати розширювати та збагачувати знання дітей про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, її значення, особливості колориту та символіки; навчити дітей передавати побачене у процесі малювання та ігор, бачити спільне та відмінне в національному одязі хлопчиків та дівчаток; відповідати на запитання вихователя повними реченнями, будувати їх послідовно та зв’язно; формувати уявлення про те, що вишиванка – це сімейний оберіг, який передавався з покоління в покоління віками; розвивати пізнавальні психічні процеси, інтерес до завдань художньо – естетичного характеру, кмітливість, творчу фантазію; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема, вишиванки, як невід’ємного елементу національного вбрання.
Обладнання: українські національні костюми за кількістю дітей, вишита сорочка та її зображення, матеріали для образотворчої діяльності, д/ігри: «Одягни дівчинку – українку, одягни хлопчика – українця», «Світлофор».
Попередня робота: ознайомлення дітей з вишивкою, як одним із найдавніших та найбільш поширених видів народної творчості українців, кольоровою гаммою вишитих візерунків та символами, що їх відображали у вишиванні; розгляд вишитих скатертин, рушників, сорочок, серветок; ознайомлення з особливостями вишивки Дніпропетровського регіону (червоно – чорна кольорова гама).
Хід заняття:
І. Комунікативна діяльність.
– Доброго ранку, рідний наш дім! Доброго ранку, діткам усім! Доброго ранку, сонечко ясне! Доброго ранку, садочку прекрасний! Вправо – вліво поверніться, Одне одному всміхніться.
Вступне слово вихователя:
– Діти, сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну подорож до історичного минулого нашого народу. Там ми познайомимося з річчю, що несе для українців найвищу культурну цінність – найдорожчий скарб, що є не лише пам’яттю, а й часткою нашої історії, а для того, щоб дізнатися про що піде мова, я пропоную вам послухати уривок з вірша:
«З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитки брала…»
Отже, діти, ви вже здогадалися, сьогодні ми будемо говорити про вишиванку, яка є національним символом нашого народу, але спочатку давайте пригадаємо, що ж ми знаємо про вишивання, як одне з найдавніших видів ремесла українського народу.
ІІ. Пізнавальна діяльність.
(По завершенню міні – розповідей вихователь звертає увагу дітей на мольберт на якому прикріплено зображення вишиванок.)
Розповідь вихователя:
– «Вишиванка – це вишита біла сорочка. Один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Вишиванку називають оберегом, тому що з давніх часів вважалося, що вишиті на них символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили. Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців. В кожній хаті обов’язково була вишиванка, вона є символом чогось вічного. Український народ глибоко шанував вишиванки, їх зберігали і передавали, як реліквії дітям, внукам, правнукам з покоління в покоління».
(Вихователь демонструє справжню вишиту сорочку. Розгляд та аналіз.)
ІІІ. Перетворювальна діяльність.
(Вихователь пропонує дітям створити свої власні вишиванки, використовуючи пензлик та фарби.)
Тема: «Декорування сорочки, створення вишиванки.»
Мета: вчити дітей розміщувати візерунок на сорочці, використовувати мотиви української вишивки, закріпити вміння малювати ламані та хвилясті лінії, квітку – зірочку, подвійні мазки; формувати навички впевнено та легко проводити кінцем пензлика лінії різного характеру, тримати пензлик прямо та похило; розвивати естетичне сприймання, самостійність, творчу ініціативу, трудові навички та організаційні здібності; виховувати повагу до національного вбрання, зокрема, сорочки, патріотичні почуття.
Обладнання: вирізані силуети білих сорочок, фарби «гуаш» червоного та чорного кольорів, пензлики, тичок, серветки, підкладки, підставки для пензликів, склянки – нерозливайки з водою.
Хід роботи:
Вихователь демонструє дітям силуети сорочок, які не прикрашені вишивкою, пропонує створити власні вишиванки. Практична діяльність дітей. (Під час роботи вихователь допомагає дітям, частково показуючи на окремому аркуші, тим самим нагадуючи їм, прийоми малювання.)
– Діти, ми з вами познайомилися з вишиванками, їх символікою та навіть створили власні. Також зазначили, що вишиванка була і є невід’ємним елементом національного вбрання українців, а щоб переконатися в цьому я пропоную вам відвідати виставку «Лялька в національному одязі».
(Вихователь разом з дітьми розглядають виставку, вихователь називає частини одягу ляльок, а діти уважно їх розглядають, запам’ятовують назви. Увага дітей акцентується на тому, що верхнім одягом кожної ляльки є вишиванка. Після виставки вихователь пропонує дітям передати те, що вони на ній побачили.)
Мета: перевірити та закріпити знання дітей про особливості національного одягу українського народу; розвивати наполегливість, уважність, вміння співставляти побачене із відповідними зображеннями; виховувати повагу та інтерес до національних традицій.
Обладнання: дві ляльки (хлопчик і дівчинка), зображення національного та сучасного одягу.
Хід гри:
Вихователь демонструє дітям ляльок і пропонує одягти їх в національний одяг, такий, який ми всі бачили на виставці.
Варіант 1. Діти по черзі підходять до ляльок, обирають частину одягу, називають її та одягають на ляльку.
Варіант 2. Діти розподіляються на дві команди – хлопчиків та дівчаток і по черзі підходять до ляльок відповідної статі, обирають одяг, називають його та одягають на ту чи іншу ляльку.
Примітка: хлопчики одягають хлопчика, дівчатка – дівчинку.
ІV. Оцінно-контрольна діяльність.
Перевірка засвоєних дітьми знань проводиться у формі гри.
Мета: перевірити засвоєні дітьми знання про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, особливостей її оздоблення та символіки, цінності для українців; розвивати мовлення, мислення, пам’ять, увагу та уяву; виховувати стриманість, посидючість, вміння поступатися іншому.
Обладнання: вирізані з картону кружечки на «ніжці» (позначки світлофора) зеленого та червоного кольору на кожну дитину, фішки на позначення балів.
Хід гри:
Діти розподіляються на команди за столами, в залежності від того, хто за яким столом сидить. (Один стіл – одна команда). У руках кожен тримає позначки кольорів світлофора. Вихователь промовляє речення, діти уважно слухають, якщо це речення правильне, то піднімають зелений колір, а якщо неправильне – червоний. Бал отримує та команда, усі учасники якої швидше за інших піднімуть позначки відповідного кольору. Переможе та команда, яка отримає найбільшу кількість балів.
Ускладнення: Якщо відповідь неправильна, то учасникам тієї команди, що першими підняли червону позначку пропонується виправити речення вихователя і сказати правильну відповідь. У разі помилки бал не зараховується, відповісти пропонується тій команді, яка наступною зробила правильний вибір.
Орієнтовний перелік правильних тверджень:
– Так, діти, вишиванки передавалися з покоління в покоління і от зараз, саме сьогодні до нас в гості завітали ваші мами, для того, щоб передати своїм дітям цю пам’ять.
(Заходять мами дітей, тримаючи в руках вишиванки, промовляючи слова вірша – передають вишиванки своїм дітям.)
(Після завершення процесу передачі сорочок мами виходять із групової кімнати. На цьому етапі заняття завершується.)