Конспект на тему "Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.”

Про матеріал

Конспект на тему "Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.”. Можна використовувати при підготовці до НМТ або на уроці історії у 8 кл.

Перегляд файлу

Тема 8 “ Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.”

Національно- визвольна війна- назва періоду укр. історії , що охоплює 1648-1657рр. та характеризується повстанням під проводом Б. Хмельницького, результатом якого стала втрата Речі Посполитої контролю над значною частиною українських етнічних

землях, на яких було проголошено козацьку державу.

Причини національно-визвольної війни:

1.Погіршення становища селянства в умовах засилля магнатів і панщиннофільваркової системи господарювання:

- швидке покріпачення селян;

- збільшення панщини та різноманітних форм відробітків на користь феодала тадержави;

- посилення визиску селян орендарями панської землі.

2.Зростання невдоволення українського міщанства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців: - православні городяни мали селитися лише в спеціально відведених кварталах;

- їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею

- усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували різнимиподатками й повинностями.

3. Обмеження прав козацтва, запровадження заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану: - “Ординація війська запорізького”

- на Запорожжі розміщувалися польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак.

4. Полонізація української культури, примусове насадження католицизму, що викликало масові протести:

- православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання католиків;- закривалися наявні, заборонялося будувати нові православні церкви і монастирі;

- конфіскувалися православні будівлі га користь уніатів та католиків;

- звужувалася сфера вживання української мови.

“ Початок і причини війни Хмельницького є винятково в переслідуванні поляками православ’я і обтяженні козаків, бо ж тоді тих хто не бажав панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами(посилали) і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, у дворах груби, тобто печі, палили, псів чистити і доглядати, подвір’я замітати і до інших нестерпних робіт приставляли .”

На початку 1648 р. Б. Хмельницький:

- сформував повстанський загін

- установив зв’язок із козаками залоги на Січі (Микитинська Січ 1626-1652рр)

- 25 січня оволодів січею, козаки обрали його гетьманом Війська Запорізького.Привід до війни: особиста образа Б. Хмельницького на польського магната Даніеля Чаплинського, котрий спалив його маєток у Суботові.

Ці події стали початком Національно-визвольної війни.

Хмельницький заручився підтримкою Туреччини, в лютому — березні 1648р. У Бахчисараї укр. посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гереєм ІІІ про військову допомогу у боротьбі з РП.

У такий спосіб гетьман розв’язав кілька проблем:

- недостатність власної кінноти;

- уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було бособливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі.

Богдан-Зеновій Хмельницький ( 1595-1657рр.), народився в с.

Суботів , Черкаська обл. Здобув освіту в єзуїтському колегіумі у Львові.

Визначний політик, вправний дипломат, досвідчений полководець.

Створив українську державу — Гетьманщина( 1648-1764рр.) та був її першим гетьманом.

Перші перемоги козацького війська

1. Жовтоводська битва ( 5-6 травня 1648р)

— перша переможна битва Національно-визвольної війни. Повстанці оточили польське військо під командуванням Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Води. Вирішальний наступ на польський табір розпочався 6 травня . Він завершився нищівною поразкою поляків.

2. Корсунська битва (16 травня 1648р.) - після поразки під жовтими Водами 20-ти тис. польське військо на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким і польним гетьманом М. Калиновським відійшли під Корсунь, де сховалися в таборі. 14 травня Б. Хмельницький на чолі з козаками та з татарським військом Тугай-Бея наблизилися до міста.

Одночасною атакою Хмельницького та загону Максима Кривоноса польське військо було розгромлене повністю.

“І травня...в 16 день зранку в гетьмана Миколая Потоцького ...з татарами і з козаками був бій. І татари, ...і козаки, навмисно, поманивши невеликими людьми, стали нібито від тих ратних польських людей втікати, а ... гетьман Потоцький зі своїм військом кинувся за ними... І гетьмана ... і польських ратних людей ...в тих тісних місцях х ровів спішно всіх побили і в полон побрали”

До кінця липня з-під влади поляків було відвойовано:

- всю територію Лівобережжя

3. Битва під Пилявцями ( 11-13 вересня 1648р.)-

- Брацлавське, Київське, Подільське ( крім м.Кам’янець) воєводства- сх. й півд. Райони Волинського воєводства. союзне козацько-татарське

військо на чолі з Б. Хмельницьким зійшлося з польською армією під орудую М. Потоцького ( допомагали - князь Владислав-Домінік Заславський, відомий своїм багатством та розбещеністю, молодий і недосвідчений Олександр Конецпольський та Миколай Остророг, знавець багатьох наук. Б.

«Перина, дитина й латина ».)

Хмельницький так і охрестив цю трійцю:

Війська Хмельницького потужним ударом відбили греблю через

р. Пилявка( Іква) та почали переслідувати ворога. Польська армія зазнала поразки. Польські історики описують цю битву- як найганебнішу за всю історію Польщі.

26 вересня 1648 р. розпочалася облога Львова, облогою Високого Замку керував М. Кривоніс. Хмельницький не бажав руйнувати місто, тож коли отримав викуп — зняв облогу. Почався похід на Замостя і в результаті на початок листопада 1648 р. майже всі українські міста були визволені від польського панування.

23 грудня 1648р. Хмельницький урочисто в’їхав до Києва.

“Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [ Б.Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С.Косів] дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшов з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами. Як Мойсея. Спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і називаючи його “Богом даним”. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрілянина. ”

Навесні 1649 р. польські війська, порушивши умови перемир’я, розпочали воєнні дії.

У ніч на 6 серпня 1649 р. Хмельницький оточив польський табір і містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви.

Але кримський хан Іслам- Герей ІІІ порушив попередню домовленість і перейшов на бік Речі Посполитої ( уперше зрадив Хмельницького) . Хан боявся зростання козацької держави та домігся від Хмельницького переговорів із поляками. Це поставило гетьмана у незручні умови і він пішов на укладання невигідного договору із РП. У цій битві відзначився білоцерківський полковник Данило Нечай.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір:

- влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське та Брацлавськевоєводства;

- реєстр — 40 тисяч козаків;

- амністія учасникам війни;

- шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконуватидовоєнні повинності;

- православний митрополит отримував місце в сенаті.

Вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Речі Посполитої визнання певної самостійності як козацька держава.

Від 1649р по 1653 р. незмінним учасником усіх переговорів між урядами був Адам Кисіль( православний сенатор, що обстоював пошук компромісу між Гетьманщиною та Річчю Посполитою).

Українська козацька держава —

Війська Запорозького( Гетьманщина)- 1649-1764рр.

Найвищим законодавчим органом була — Генеральна рада ( Старшинська рада). Виконавча й законодавча влада- гетьман. Керувати всіма справами гетьманові допомагав генеральний уряд — генеральна старшина. До її складу входили:

- генеральний писар ( керував канцелярією)

- генеральний обозний ( завідував обозом і артилерією, друга особа після гетьмана)

- два генеральні осавула ( хранителі гетьманської булави, помічники з військових справ)

- двоє генеральних суддів

- з 1654р. - генеральний підскарбій( відповідав за фінанси).

18 — 30 червня 1651 р. відбулася найбільша битва у війні — під

Берестечком ( Волинь).

Тоді ж сталася друга зрада кримського хана,

котрий перейшов на бік польського короля, Б. Хмельницького взяв у полон на 10 днів і козаки залишилися бех ватажка. Польським військом командував коронний гетьман Миколай Потоцький.

“ І над ним самим гетьманом, кримський хан велике зло вчинив: прийшов на допомогу, допомоги не вчинив, і на чому присягав, у всьому зрадив, і його, гетьмана , взявши від козацького табору відвіз у далеку місця і до війська не допускав невідомо для чого...”

Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна, який зумів вивести козаків з оточення, спорудивши переправу через р. Пляшівка.

Коли Хмельницький вернувся з короткочасного полону , зумів відновити боєздатну армію і зупинити просування польського війська в районі Білої Церкви. Це змусило Потоцького піти на переговори.

18 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний договір Білоцерківський( не вигідний для козаків):

- територія гетьманського врядування поширювалася на Київськевоєводство; - реєстр — 20 тис.;

- Хмельницький залишився гетьманом, але після його смерті правопризначати гетьмана переходило до короля.

Білоцерківський договір , 1651р. Зборівський договір, 1649р.

Молдавські походи козаків

У 1650-1653рр. - воєнні дії козацького війська проти Молдови, союзниці Речі Посполитої, з метою розірвати їх зв’язки.

1) серпень — вересень 1650р.

- захоплено столицю Молдови — м.Ясси

- Василь Лупул , правитель Молдови, відмовився від союзу з РП.

2) липень- серпень 1652р.

- Василь Лупул видав свою дочку Розанду за сина Хмельницького — Тимоша 3) квітень — травень 1653р.

4) серпень — вересень 1653р.

татари 3-тій раз зрадили козаків,

- в поході на фортецю Сучава козаки потрапили в засідку і Тимоша було вбито.У 1652 р. відбулася битва під Батогом ( Брацлавщина/ сучасна Вінничина), де козаки отримали перемогу. 22 травня 1652 р. козаки під командування Тимоша Хмельницького оточили польський табір, розбили польське військо. У травні- червні 1652р.влада гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині, Чернігівщині. Козацька держава повернулася до меж 1649р. У 1653 р. - облога Жванця. Українсько-татарські війська взяли в облогу польський табір, але тим самим врятували поляків від нищівної поразки.

Було укладено Кам’янецьку угоду ( між татарами та поляками):

- воєнні дії припинялися;

- татари мали право брати ясир на західноукраїнських землях протягом 40 днів;

- інтереси козаків не враховувалися.

Українсько-московський міждержавний договір 1654р

Задля збереження основних здобутків війни, український уряд дійшов висновку про необхідність вдатися до союзу з московським царем.

високу руку задля православної віри і святих Божих церков.”

11 жовтня 1654 р. Земський собор у Москві ухвалив рішення просити царя, щоб “Військо Запорозьке з містами і землями прийняти під государеву на підставі цієї

ухвали, цар відрядив в Україну спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним, яке прибуло до Переяслава, де мало зустрітися з гетьманом і старшиною для переговорів.

Уранці 8 січня 1654р. в Переяславі відбулася таємна нарада Хмельницького з генеральною старшиною і полковниками, на якій було схвалено рішення прийняти протекцію московського царя ( форма залежності за якою одна держава( протектор) перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави(протегованої), захист її території на нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи) . Того ж дня на міському майдані було скликано Генеральну раду, яка підтримала пропозицію. Про те не всі погоджувалися присягати московському цареві. Незгодні були у Київському, Полтавському, Кропив’янському та Уманському полках. Відмовилися присягати відомі полковники І.Богун та І.Сірко. Тривалий час не хотіли присягати козаки Запорозької Січі. Не присягало вище православне духівництво.

Українсько- московські переговори мало не були зірвані, тому що московські посли відмовилися присягати від імені царя. Бутурлін мотивував відмову тим, що цар є самодержавцем і своїм підданим не присягає. Українська старшина урешті погодилася з посиланням московських послів на царське слово, яке за тих часів прирівнювалося до присяги монарха.

Бутурлін отримав від гетьмана перелік з 117 укр. містечками, куди відправив своїх послів і ті в свою чергу збирали присягу цареві , протягом січня- лютого цареві присягнуло понад 127 тис.українців.

У березні 1654р. очолюване генеральним суддею Самійлом БогдановичемЗарудним українське посольство відбуло до Москви з проектом договору із 23 статей. У результаті двотижневих переговорів із московськими боярами був узгоджений і затверджений царем договір з 11 статей, який отримав назву “Березневі статті”.

Основні положення Березневих статтей 1654р.:

1) Збір податків на користь скарбниці доручалося вести українськимурядовцям.

2) Установлювалася платня у розмірі:

- військовому писарю та підпискам — 1000 польських злотих;

- військовим суддям — 300 польських злотих;

- судовим писарям — 100 польських злотих;

- польським писарям та хорунжим — 50 польських злотих;

- сотенним хорунжим — 30 польських злотих;- гетьманському бунчужному — 50 злотих.

3) Козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини;

4) Установлювалася платня генеральному обозному — 400 злотих і генеральному хорунжому — 50 злотих;

5) Заборонялися дипломатичні взаємини з османським султаном та королем Речі Посполитої;

6) Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

7) Московський уряд зобов'язувався почати війну з Річчю Посполитою навесні 1654 року;

8) Утримання московських військ на кордонах Гетьманщини з Річчю Посполитою;

9) Гетьманський уряд просив установлював платню:

- полковим — 100 єфимків талерів;

- полковим осавулам — 200 польських злотих;

- військовим осавулам — 300 польських злотих;

- сотникам — 100 польських злотих;

- кожному козакові — 30 польських злотих;

10) У випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

фортеці Кодак( відновлена в 1639р.)

11) Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залогикількістю 400 осіб у та для запорожців.

Тут же містилася вимога до гетьмана почати реєстрування, що мав

охопити 60.000 козаків.

Уклавши цей договір, Україна здобула собі сильного союзника в боротьбі з Річчю Посполитою. За життя Б. Хмельницького вона зберігала широкий суверенітет. Державний історик П. Толочко вважає- “ І немає вини Богдана в тому, що його наступники на гетьманському престолі не змогли не лише не примножити його здобутків, але й зберегти їх ”.

- Іван Золотаренко — соратник Б. Хмельницького, брав участь в битві під Батогом. В лютому 1654р. очолював 18-ти тис. військо яке розгорнуло вдалі дії на Смоленщині та Білорусії проти польського війська.

- Василь Шереметьєв — московський воєвода , який в 1655р. Прибув на допомогу Хмельницькому та брав участь у битві під Охматовим на Київщині 29 січня-1 лютого 1655р. Битва не принесла перемоги жодній стороні. Проте подальше просування вглиб України польського війська було зупинено.

Наприкінці 1655- у першій половині 1656рр. Хмельницький провадив надзвичайно активну дипломатичну діяльність: обмінювався посольствами зі шведськими та польськими королями, кримським ханом, молдавським господарем і трансільванським князем.

Уряд московського царя Олексія Михайловича, наляканий успіхами шведських військ у Польщі(Швеція захопила майже всю Польщу), розпочав активну підготовку до війни проти Швеції. Польські дипломати , шукаючи порятунку для батьківщини , запропонували московському цареві Олексію польську корону після смерті Яна ІІ Каземира.

Ця пропозиція спонукала Москву до переговорів із Варшавою, які закінчилися 24 жовтня 1656р — Віленським перемир’ям: - воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припинялися;

- обидві країни зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир зіШвецією;

- натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та

Брандербурга;

- мало бути обрання царя на польський трон.

Українську делегацію до участі у віленських переговорах московські дипломати не допускали, пропозиції Хмельницького проігнорували. Це обурило козацьку старшину та було сприйнято , як брутальне порушення договору 1654р, власне, як зрада з боку царя.

Гетьман вирішив шукати нових союзників, претендентами були — Швеція та

Трансільванія.

- 8 жовтня 1656р між Військом Запорозьким та Трансільванією булоукладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої.

Трансільванський князь Юрій ( Дердь) ІІ Ракоці в грудні 1656р. Почав наступ на Польщу, Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки, очолювані київським полковником Антоном Ждановим. Проте похід закінчився поразкою. - у червні 1656р. до Чигирина прибуло шведське посольство, яке повідомило , що шведський король Карл-Густав згодний на союз.

Коли Хмельницький тяжко захворів , у другій половині 1657р., він скликав старшинську раду, яка обрала спадкоємцем його сина Юрія.

6 серпня 1657 р. Б. Хмельницький помер.