Конспект та уроку з мистецтва для 10 класу на тему "Декоративні мотиви Арабського сходу".

 

Урок № 20

Терпіння – ключ до радості.

Арабська мудрість

Тема. Декоративні мотиви арабського Сходу.

Мета: ознайомити учнів із різноманітністю та особливостями декоративно -

  ужиткового мистецтва арабського Сходу: килимарство, кераміка, ткацтво, 

  книжкова мініатюра;

- формувати розуміння зв'язку творів мистецтва з внутрішнім життям 

  людини, релігією, історичними обставинами; емоційно насолоджуватися 

  сприйманням художніх особливостей образів, своєрідністю їх трактування; 

- стимулювання потреби до мистецької самоосвіти та здатності до 

  художнього самовираження;

- обґрунтувати  зміст понять «каліграфія», «мініатюра», «орнаментальний 

  стиль», «сюжет»,  «дамаск», «дамаська тканина»,  «медальйон»;

- розвивати естетичні смаки та вміння аналізувати художні твори, 

  висловлювати власну думку, робити узагальнення; вміння працювати у 

  парах, з додатковою літературою, використовувати комп'ютерні технології, 

  зокрема ресурси Інтернету, для виконання проектів та презентацій по темі;

  виховувати повагу до роботи народних  майстрів, високу духовність,

  зацікавленість творами  декоративно - ужиткового  мистецтва зарубіжних

  країн.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття і терміни: «каліграфія», «мініатюра», «орнаментальний стиль», «сюжет», «дамаск», «дамаська тканина», «медальйон».

Обладнання: мультимедійна система, відео по темі «Декоративно-ужиткове мистецтво арабського Сходу», презентації учнів, мапа арабського Сходу, ілюстрації арабських керамічних виробів, килимів, дамаських тканин, книжкової мініатюри; зразок орнаменту; білий папір, кольорові олівці, фломастери, паперові тарілки для творчої роботи.

 

Види художньої діяльності: малюнок у стилі мініатюрного живопису, ескізи  іранських  килимів  з їх  символікою, розпис керамічного виробу.

Очікувані результати. Учні зможуть: називати приклади декоративно-ужиткового мистецтва арабського Сходу; аналізувати своєрідність ознак творів декоративно-ужиткового мистецтва арабо-мусульманського культурного регіону; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття «каліграфія», «мініатюра», «орнаментальний стиль», «канон», «сюжет», «дамаск», «дамаські тканини», «медальон»; описувати власні почуття від сприйнятого; обґрунтовувати власну думку щодо світового значення творів мистецтва; порівнювати характерні особливості з творами українських майстрів; виконувати творчі завдання, пов'язані з виявом оригінальності, асоціативного мислення; використовувати особистий емоційний досвід у самостійній творчій діяльності.

План уроку

I. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація (Виклик)

    1. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів.

    2. Мотивація навчальної діяльності.

    3. Представлення теми та завдань уроку.

ІІІ. Побудова знань (Осмислення).

    1. Декоративні мотиви арабського Сходу.

    2. Килимарство.

    3. Кераміка.

    4. Ткацтво. Дамаські тканини.

    5. Книжкова мініатюра.

ІV. Закріплення вивченого.  Художньо-практична діяльність.

V. Консолідація (Рефлексія).

    1. Підведення підсумків уроку.

    2. Оцінювання творчих робіт учнів.

    3. Домашнє завдання.

VI. Висновок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація (Виклик).

2.1. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів.

«Асоціативний кущ»

Напишіть ключові слова, за якими можна скласти розповідь про культуру країн Арабського  Сходу (прогнозовані ключові слова можуть бути такими: мусульмани, килими, араб, іслам, Коран, мечеть, ваза, гарем, джигіт, орнамент).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналітична бесіда.

Вчитель. «Захід є Захід, Схід є Схід , не зустрітися їм ніколи». У цих рядках англійського письменника Редьярда Кіплінга відбито уявлення полярності східної та західної культур. Чи насправді культури такі різні? А як ви вважаєте?

Учні. Так. Цивілізація Європи базувалася на ідеях християнської релігії. Наслідок цього – однорідність культур. Поняття «Схід» більш складне за своєю внутрішньою неоднорідністю.

Вчитель. Які світові релігії вплинули на культуру Сходу?

Учні: Іудаїзм, буддизм, мусульманство.

2.2. Мотивація навчальної діяльності

Слова вчителя. Мистецтво Арабо-мусульманського регіону формувалося під

 

 

впливом ісламу – однієї зі світових релігій, засновником якої вважається

пророк Магомет, який проповідував Священне Писання серед арабів. Прихильників ісламу називають мусульманами. Сьогодні мусульмани проживають у багатьох країнах світу, і більшість з них не є арабами. Проте мусульманське мистецтво різних країн об'єднують спільна релігійна ідеологія та усталені мистецькі традиції, закладені арабськими народами. 

3.2. Представлення теми та завдань уроку.

Вчитель. Тема нашого сьогоднішнього уроку – декоративні мотиви арабського Сходу. Тривалий час східна культура залишалася за сімома печатками. І зараз ми зробимо крок у бік пізнання загадкової й неповторної східної, ісламської культури.

Завдання уроку:

1. Ознайомитися з різноманітністю та особливостями декоративно -

     ужиткового мистецтва арабського Сходу: килимарство, кераміка, 

      ткацтво, книжкова мініатюра.

2. Ознайомитися з найкращими зразками творів мистецтва арабського 

    Сходу.

 3. Розвивати естетичні смаки, вміння аналізувати художні твори,  

     висловлювати власну думку, робити узагальнення.

ІІІ. Побудова знань (Осмислення).

Викладення нового навчального матеріалу.

Розповідь вчителя. Історичні передумови розвитку декоративно-ужиткового мистецтва країн Близького Сходу.

    Араби велику увагу приділяли збереженню й засвоєнню знань, здобутих іншими народами та цивілізаціями. Так сформувалась арабо-мусульманська цивілізація, об’єднана спільною мовою, культурою і релігією.

Шедеври арабського мистецтва справедливо посідають одне з чільних місць у художній скарбниці людства.

Релігія мала значний вплив на розвиток образотворчого мистецтва й архітектури в арабському світі. Але, на відміну від християнства, іслам навіть не припускав можливості зовнішньої подібності Аллаха з людиною або будь-

якою іншою земною істотою. Вважалося, що зображати людину або тварину - прямий шлях до поклоніння ідолам і справа диявола. Тому не зображення, а слово, напис або графічний символ стало головним носієм релігійної ідеї ісламу. Заборона малювати божество зумовила обмеженість створення зображень людини та інших живих істот. Але поступово ці зображення включаються в орнаментацію предметів побуту. Із початку XX століття іслам забороняє лише виготовлення ідолів та ікон.

Живопис у халіфаті не був розвинений, зате орнаментальний розпис стін, килимів та виробів художнього ремесла досяг надзвичайної досконалості. Ці орнаменти зазвичай поєднувалися із цитатами з Корану. Такі тексти дістали в Європі назву «арабески».

Орнамент привніс особливий зміст у традиційні східні тканини. килими, кераміку, вироби з бронзи й скла. Багато видів ужиткового мистецтва становлять цілісний і виразний декоративний ансамбль з архітектурним інтер'єром. Наприклад, килимарство. 

 Отже, арабська культура не мала пластичного мистецтва — живопису, скульптури — у традиційному європейському чи античному розумінні. Тому ці мистецтва представлені орнаментальними та абстрактними мотивами. Можна сказати, що пластичне мистецтво присутнє в ісламській культурі завдяки каліграфії та мініатюрному живопису. Каліграфія перетворилася на одну з форм орнаменту, що відіграв значну роль у мистецтві мусульманського Середньовіччя. Писали справа наліво, використовуючи певний графічний стиль.

Образотворче мистецтво репрезентовано фрагментами стінного розпису і розпису по дереву із зображеннями живих істот, а також орнаментальними рельєфами та різьбленими дерев'яними панелями.

У декоративно-прикладному мистецтві Середньовічного Близького Сходу важливе місце належало: кераміці — із рельєфним декором, що містив зображення людей і тварин, глазурованій, із розписом люстром чи із поліхромним розписом; художнім виробам із металу — посудини у формі птахів чи звірів, або прикрашені карбуванням, гравіруванням, срібною інкрустацією зі скла; ткацтву — золототканим, шовковим, вовняним і лляним тканинам.

Особливого поширення набула поезія. Мусульманські правителі не шкодували коштів, щоб наблизити до себе поетичну знаменитість, утримували придворних поетів. У Багдаді в цей період почала розвиватися книжкова мініатюра, розквіт якої припав на епоху Середньовіччя. Середньовічні художні традиції збереглися до сьогодні.

Повідомлення вчителя.

Сьогоднішній урок ми готували разом. Кожна група (пара учнів) на минулому уроці отримала  завдання  підготувати повідомлення та презентацію, яка присвячена певному виду декоративно-ужиткового мистецтва.

(Групи по-черзі презентують свої роботи, вчитель акцентує увагу учнів на тому, що під час презентації інші учні повинні бути уважними, записувати головну інформацію та дати відповідь на запитання вчителя).

Учні презентують свої напрацювання. Вчитель пропонує переглянути відео.

1 група «Килимарство»  ( відео «Іранські килими»).

Вчитель. Медальйон – основна прикраса у центрі більшості перських килимів, схожа на велику розкриту квітку. Якщо на килимі він є, усі інші деталі орнаменту, як правило, групуються довкола нього. А ще в килимовому орнаменті може бути заховано ім'я його автора, написане арабською в'яззю. Авторські килими – найкоштовніші.

Запитання. Схарактеризуйте композиційне рішення художнього оформлення килимів. Які орнаментальні мотиви використано в їхньому оздобленні? (геометричний та рослинний орнамент).

2 група «Кераміка» ( переглядаємо зразки творів, відео «Гончарство 

Близького Сходу»). 

Вчитель. Створювали фаянсові вироби з різьбленими орнаментами й декоративними написами. Вищим досягненням іранської кераміки є надглазурований розпис люстром по білуватій або зеленуватій олов'яній

глазурі. Виробам властивий свій мотив розпису кераміки. Елементами орнаментики є дуже тонко виконані рослинні мотиви, серед яких основне місце займають квіти із закругленими пелюстками, стебла з дрібним листям і завитками, а також традиційні арабески. Не останню роль відігравали написи, що мали релігійний характер.

Запитання.  Які орнаментальні мотиви та колірні поєднання на керамічних виробах? (різьблений орнамент, рослинні мотиви та декоративні написи; біла або зеленувата глазур).

3 група «Ткацтво. Дамаські тканини» (відео «Дамаські тканини»).

Вчитель доповнює повідомлення інформацією.

Вчитель. Термін «дамаська тканина» походить від слова damask («строкато переплетений») або від назви однойменного міста в Сирії. Задовго до винаходу дамаської тканини місто вже було знамените своїми шовком, килимами, полотном і вовняними тканинами. У Дамаску з'явилася тканина, зовнішній бік якої був шовковим, а виворітний – бавовняним; пізніше тканина стала парчевою – шовкова основа, простьобана золотими й срібними нитками.

4 група «Книжкова мініатюра» (відео «Каліграфія. Богдадська книжкова мініатюра»).

Вчитель. Сюжетами мініатюр слугували подвиги легендарних героїв, битви, урочисті бенкети, ліричні сцени, які оспівували високі почуття вірності й кохання. Мистецтво мініатюри умовне й декоративне. Це живопис без світлотіні. Зображення будується на основі найтоншого лінійного малюнка й комбінації чистих колірних плям. У мініатюрі не використовується перспектива: фігури і предмети розміщені на площині аркуша подібно до барвистого візерунка.

Запитання. Визначте особливості східної книжкової мініатюри.

Доберіть слова-асоціації – назви до кожної мініатюри. (Ілюстрації на дошці).

 

 

 

ІV. Закріплення вивченого.  Художньо-практична діяльність.

Завдання 1.  Дібрати слова-асоціації до кожного виду декоративно-ужиткового мистецтва Близького Сходу.

Завдання 2. Творче завдання.

Учні класу об'єднуються у пари. Пари отримають завдання (жеребкуванням) – намалювати ескіз орнаменту за східними мотивами:

- килима;

- тканини;

- оформити сторінку літературного твору у стилі мініатюрного живопису 

  (книжкова мініатюра);

- розпис керамічного виробу.

2. Аналітична робота за творчим завданням

 Учні за бажанням презентують ескіз своєї роботи за наведеним далі планом.

План представлення творчої роботи

♦ У чому полягає ідея твору?

♦ Якими є способи  й засоби реалізації сюжету?

♦ Чи має виконаний ескіз символічне значення? Коли так, у чому полягає ця 

   символіка?

♦ За допомогою яких зображувальних засобів виконано твір?

♦ Чому ви обрали саме такі кольори?

♦ Якими є складові елементи обраного вами орнаменту?

Відбувається обговорення робіт, виконаних у парах.

V. Консолідація (Рефлексія).

1. Підведення підсумків уроку.

    Прийом «Снігова куля»

* Особливостями орнаменту країн Близького Сходу є ... (складний, східний

   середньовічний орнамент, що складається з геометричних, каліграфічних і

   рослинних елементів).

* Поряд із геометричними візерунками й написами набувають широкого 

   застосування ... (рослинні мотиви).

 

* Як «музика для очей» орнамент слугував художникам ... ( головною сферою

   прикладання творчих зусиль, компенсував небаченим розвитком існуючі

   обмеження художньої творчості).

* Які види декоративно-ужиткового мистецтва є візитівкою  Арабо-

   мусульманського культурного регіону? ( килимарство, кераміка, східні

   тканини).

    Метод «Мікрофон»

* Сьогодні на уроці я дізнався про ...

* Сьогодні на уроці мене вразило ...

* Мені цікаво дізнатися більше про ...

* Мене зацікавила інформація щодо ...

2. Оцінювання роботи учнів на уроці.

   Вчитель визначає найбільш активних учнів на уроці, коментує їх роботу та виставляє оцінки.

3. Домашнє завдання.

1. Закінчити творчу роботу.

2. Підготувати матеріал до наступного уроку на тему «Музичні та

    хореографічні арабески» (особливості музичного мистецтва регіону (макам).

VI. Висновок.

Вчитель. Кожен народ, накопичуючи історичний досвід, звикає дивитися під власним кутом зору. Культура Давнього Сходу, що завжди розглядала відносини «людина – світ», «людина – природа», «людина – культура» мала великий вплив на уми людей різних національностей.  Внесок арабо-мусульманської культури до скарбниці світової культури досить значний. Мистецтво ісламу відіграє важливу роль у мистецтві світу, особливо твори художнього ремесла й тканини. У XVII ст. на Заході виникла мода на культуру та прикраси мусульманського Сходу. Поезія поетів-життєлюбів — Нізамі Хафіза, Джамі, Омара Хайяма, Руми та багатьох інших надихала європейських та американських поетів на створення шедеврів світової поезії. Мистецтво цього регіону подарувало світові таку орнаментику, яка втілила

поетичне світоставлення майстрів. Зберігши декоративну виразність, це стало художнім освоєнням світу, допомагаючи осмислити впорядкованість і гармонійність дійсності.

Вчитель. Наш урок підійшов до завершення. До побачення, до зустрічі на уроках мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План лекції:

1. Іранське килимарство.

2. Турецьке гончарне мистецтво.

3. Ткацтво. Дамаські тканини.

4. Багдадська книжкова мініатюра.

1. Іранське килимарство

Перські килими завжди були і залишаються невід'ємною частиною іранської культури і повсякденного життя народу. Іранці були одним з перших народів, які почали виготовляти килими. Предмет розкоші, з якою перський килим асоціюється сьогодні, контрастує з його скромним початком у кочових племен, які блукали великими просторами Персії в пошуках засобів до існування: килим слугував надійним захистом від холодної зими. Разом з тим від найдавніших часів іранці вкладали у цю справу весь свій творчий хист. Спираючись на традиції минулого, іранські майстри досягли унікальної досконалості. Перські килими відомі різноманітністю дизайну, кольору, розміру і матеріалу, кожен килим і його палітра тісно пов'язані з самобутньою культурою та технікою килимарства. За багато століть перський килим отримав міжнародне визнання за свою художню пишність. У палацах правителів, багатих будинках і музеях усього світу перський килим є однією з найдорожчих речей.

Килим на Сході грає практичну та символічну ролі. Центральний медальйон перського килима символізує сонце, божественне; дерево — дерево життя, що підтримує зв'язок між землею і божественним. Перські килими, як правило, виготовлені з довгої, м'якої і шовковистої вовни «куш», яку стрижуть навесні у овець і кіз. Фарбують шерсть килимів традиційним способом, натуральними пігментами з рослин, кори, корисних копалин і комах.

Відповідно до древніх легенд, а також за твердженнями істориків, перси вміли ткати килими ще в епоху Кіра Великого, вождя Ахменідов, що в 553 — 530 рр. до н. е. Він підпорядкував собі найбільші держави тодішнього Сходу — Мідію, Вавилон, Лідію, частину Єгипту та заснував імперію, що проіснувала кілька століть. Згідно переказів, чудовими килимами були прикрашені палац Кіра Великого та його гробниця, збудована в Пасаргадах.

Персія увійшла в Арабський халіфат в VІІ ст. та стала ісламською країною. Коли до Персії прийшов іслам, що забороняв зображення живих творінь Аллаха, з килимів зникли птахи, верблюди, коні, змінюючись рослинним орнаментом.

У XV столітті столицею Персії стало місто Ісфахан. Релігійний заборону на зображення тварин і птахів був знято, виробництво килимів перетворилося на один з основних джерел доходу казни. В столиці та багатьох інших містах були створені державні мануфактури, де умілі художники та майстри створювали чудові шедеври килимового мистецтва. В цей період іранські майстри в основному були захоплені зображенням тварин.

Всі іранські килими поділялися на дві групи — придворну та народну. Придворні килими — грандіозні за своїми розмірами, оздоблені багатою рослинною орнаментацією, великим центральним медальйоном, картушами. Килими придворного стилю XVІ ст. за характером узору поділяються на декілька типів. Так, коли придворна мануфактура разом із резиденцією була переміщена в Тебріз, поширюються так звані «звірині килими». Всі тварини, зображені на таких килимах, належать до місцевої фауни, іноді зустрічаються мотиви, запозичені з китайського мистецтва. Тварини, серед яких зустрічаються леви, гепарди, бики, трактовані реалістично. Мотиви флори відтворені у вигляді густих, ароматних садів, як на перських мініатюрах.

Коли в кінці XVІ ст. придворна мануфактура була перенесена в Ісфахан, з’являється тип «мисливського» килиму. На таких килимах відтворюють сцени полювання, вершників в тюрбанах, що стріляють з луків, переслідують ланей, борються з пантерами. За стилістикою ці килими близькі до кращих зразків перської мініатюри періоду. Тут китайські мотиви (фенікси у боротьбі з драконами, крилаті генії, китайські хмари) переплітаються суто з іранськими (голови з левовими масками). З середини XVІІ ст. виробництво подібних килимів припиняється.

В епоху Сефевідів (XVІ — XVІІ ст.) діяли численні центри килимарства в Тебрізі, Ісфахані та інших іранських містах, які були обладнані всім необхідним. З Ісфахану килими стали експортувати в Туреччину, звідки вони потрапляли в Європу. У Європі перські килими стали дуже популярними, за ними споряджалися цілі торгові експедиції.

В 1722 році Персія зазнала афганського вторгнення, під час якого було зруйновано Ісфахан. Афганське завоювання було недовгим, проте на десятиліття країна виявилася втягнута в низку воєн з Афганістаном, Туреччиною, Російською Імперією. Витончене міське мистецтво килимарства прийшло в занепад, навички виготовлення килима зберігали лише кочівники та майстри в маленьких селах.

Новий розквіт іранського килимарства настав в ХІХ столітті, під час правління династії Каджар. Торговці Тебріза налагодили постачання килимів до Європи через Стамбул. Експорт килимів став важливою складовою прибутків держави, і шахи активно регулювали і розвивали цю галузь господарства (наприклад, шах Мозаффар ед-Дін заборонив використання синтетичних барвників).

 

2. Турецьке гончарне мистецтво

Процес становлення та розвитку керамічної справи в Османській державі знаходився в тісному зв’язку і залежності від рівня виробництва кераміки в сусідніх та віддалених областях (Сирія, Іран, Середня Азія).

В XV ст. завдяки багатим покладам високоякісної білої глини керамічне виробництво розвивалося у м. Ізнік (Нікея), що знаходилось поблизу столиці Стамбула. Кераміка Ізніка виготовлялася зі світлої глини, оздоблювалась підглазурним розписом кобальтом. Розписи цієї кераміки дуже вишукані, орнаментика включає рослинні мотиви, серед яких основне місце належить квітам з заокругленими пелюстками, в’юнким стеблам з дрібним листям та завитками, а також традиційним арабескам. Серед рослинних мотивів переважає квітка лотоса. Вплив китайської культури виявляється у поширенні мотиву «китайські хмари» (стилізована петлеподібна фігура).

В XVІ ст. поряд з цими мотивами, ізнікські майстри починають декорувати вироби своєрідним мотивом з тонких синіх або темно-зелених стебел з дрібними листками, квітками у вигляді зірочок та завитками, що розташовуються на поверхні посудин правильними спіралями. Поступово в розписах з’являється бірюзовий, оливково-зелений, коричнювато-фіолетовий кольори та чорний (для контуру малюнку).

В середині XVІ ст. остаточно складаються специфічні риси декоративного оздоблення турецької кераміки. Його основу складає багата рослинна орнаментика, характерна для всього турецького мистецтва. Це пояснюється впливом мусульманської релігії. Головне місце в декорі турецьких виробів займають різноманітні, своєрідно трактовані дерева, кущі, стебла, листя, квіти, плоди. Улюбленими елементами розпису стають квіти — тюльпани, гвоздики, рози, гіацинти, квіти персику, груші, іноді — іриси. Улюблений мотив — тюльпан, що вважався священною квіткою. Ідеальні квіти повинні були бути червоним та кінжалоподібної форми.

Кераміка виготовлялась з добре обробленої світлої глини, що після випалу покривалася ангобом. Розпис виконували рідкими фарбами. Для посилення чіткості малюнку його обводили чорним, рідше — темно-зеленим чи синім контуром. Для закріплення фарб та зміцнення виробу, після нанесення малюнку він покривався свинцевою безбарвною глазур’ю.

Поряд з орнаментикою важливу роль в декорі турецької кераміки відігравали елементи епіграфіки. Написи включались в складні композиції. Вони мали виключно релігійний характер (фрагменти з Корану, ім’я Мухаммеда, чотирьох перших халіфів і т.д.).

Спосіб оздоблення — розташування візерунку та його складових — диктувався формою та призначенням керамічних виробів. Найбільш поширеною композицією був «квітучий кущ» або «букет». Улюбленими були також композиції з великою розеткою в центрі, з медальйонами та картушами, зверненими до центру, зі спіральною гілкою, що займала весь простір кола.

Специфічне трактування відрізняє виконання кожного рослинного мотиву в турецькій орнаментиці. Так, тюльпани зображали з двома чи трьома загостреними пелюстками, квітка гвоздики набувала обрисів віяла пелюстків, що виходили з однієї чашечки, троянду зображали одночасно зверху і збоку, з пелюстками, що находили один на один. При традиційній площинному трактуванні та стилізації окремих деталей узору загальне трактування сюжету було реалістичним.

В XVІ ст. на виробах все частіше з’являються зображення живих істот та людей. На кружках, вазах, чашах малюють зайців, оленів, ланей, собак, левів, барсів, качок, павлинів та інших птахів, риб, а також фантастичних істот (драконів). Поява фігурних сюжетів свідчить про те, що мусульманська релігія не змогла повністю придушити свободу творчості художників. В XVІІ ст. новаторством в декоративному оздобленні кераміки стає золочення, що виконувалось шляхом накладення чи нанесення на глазуровану поверхню розчину з дрібно розтертим золотом та передбачало подальший випал.

У XVІІІ ст. виготовлення кераміки в Ізніку практично припиняється. Центр виробництва переходить до Кютахьє — невеликого міста на південний схід від Стамбула. Кютахійська кераміка відрізняється розмаїттям форм та типів, технікою виробництва та колірною гамою. Своєрідну орнаментацію цієї кераміки складають рослинні мотиви, що часто поєднуються з геометризованими узорами — зигзагоподібними чи ламаними лініями, колами. Незвичність кютахійської кераміки полягає в екзотичності дрібного візерунку та яскравих поєднаннях кольорів. Серед кольорів переважали зелений, блакитний, червоний, жовтий та ліловий. Зростання попиту на кютахійську кераміку викликало наслідування європейських смаків споживачів, що призвело до імітації європейських форм та типів. Європейський вплив проявився і в поширенні маркування турецької кераміки. Марки являли собою невеликі знаки різної форми та конфігурації, нанесені чорними чи синіми лініями, або смугами червоного ангобу під глазур’ю.

В середині ХХ ст. в гончарному мистецтві Туреччини намітилося повернення до османських форм та стилів. Головні центри виробництва в наш час знаходяться в Ізніку та Кютахьє, причому в обох містах виготовляється широкий асортимент класичної, неокласичної та сучасної кераміки. І сьогодні вражає найвища якість, чистота дизайну, фарб та розмаїття цих унікальних виробів.

3. Ткацтво. Дамаські тканини.

4. Багдадська книжкова мініатюра

Збережені зразки мініатюрного живопису арабських країн відносяться до періоду, що настав після розпаду Халіфату, і належать до так званої багдадської (або месопотамської) школи ХІІІ ст. Багдадська школа відрізняється імпульсивністю ліній, м’яким насиченим колоритом, спробою використання світлотіні. У відтворенні фігури та обличчя людини багдадські майстри виявляли максимум винахідливості та творчої активності.

Високий рівень розвитку науки в Халіфаті був передумовою того, що головними об’єктами ілюстрування багдадської школи були природничі трактати та історичні хроніки («Фармакологія» Діоскоріда, «История світу» Рашид ад-діна та ін.). Мініатюри подібних творів характеризуються лаконічністю, тісно пов’язані із змістом тексту, малофігурні та позбавлені фону. В художньому відношенні в цих ілюстраціях використані елементи візантійської мініатюри (у відтворенні світлотіні, одягу). Значно цікавішими є мініатюри до байок «Каліла та Дімна», а також до міських новел — «Макам» аль-Харірі, що оповідають про подорожі Абу Зайди, середньовічного прототипу Ходжи Нассредіна.

«Маками» знаменитого письменника аль-Харірі (1054 — 1122) користувались в арабському світі особливою популярністю. Це цикл моралістичних оповідань про пригоди поета та мандрівника Абу Зайда, що подорожує з міста у місто. В мініатюрах багдадської школи вперше з такою виразністю були відтворені епізоди міського та сільського життя — урочистий прийом у халіфа, сцени на ринку, в суді, проповіді в мечеті, відпочинок каравану в пустелі, стада верблюдів, святкові процесії, корабель. Хоча відтворення реального простору відсутнє, відчувається інтерес художника до конкретного середовища, в якому відбувається дія. Образ природи позначений умовно — вузькою смугою квітучого лугу, плоскими абрисами дерев, схилів, синіх візерунків хвиль. Більше уваги приділено архітектурним фонам. Деякі сцени відбуваються всередині мечеті з арковими склепіннями на високих колонах, масивними лампадами, що звисають зі стелі. В інших сценах дія відбувається у будинках. Предмети відтворені з наївною ретельністю, зображено кожен камінець мурування, кожна деталь декору.

Головна увага в мініатюрах приділена людині. Приземкуваті, великоголові фігури дещо грубуваті. Обличчя з крупними носами та великими очима типізовані та завжди написані у фас. Люди одягнені у мішкуваті одежі синіх, зелених, жовтих, червоних, лілових кольорів та в чалми. Безпосередністю позначені пози дійових осіб. Хоча торси людей нерухомі, руки їх завжди зображені у русі, жваво жестикулюють при розмові, передають предмети, тримають перо, ваги, мішки і т.д. Жести не підкорені канонам, прості, конкретні та зрозумілі з першого погляду. Виключно життєво зображені тварини: коні, верблюди, що сплять на зігнутих колінах біля шатра, або цілі стада, що пасуться у пустелі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЕРАМІКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТКАЦТВО ТА КИЛИМАРСТВО

 

 

 

 

 МІНІАТЮРА

 

 

Дамаські тканини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«мініатюра»

«каліграфія»

«сюжет»

«дамаск»

«медальон»

«дамаська       тканина»

«орнаментальний 

               стиль»