|
Тема: Гімн красі, радощам життя і коханню в поезіях Сапфо та Анакреонта
Мета: поглиблювати знання учнів про античну поезію; ознайомити їх із
творчістю Сапфо та Анакреонта; розвивати вміння аналізувати
поетичний текст, навички виразного читання, логічного мислення,
зв'язного мовлення; сприяти вихованню оптимістичного ставлення до
життя.
Обладнання: тексти віршів Сапфо та Анакреонта (у перекладах на вибір учителя).
Найкрасивіше на землі - це те, що ми любимо.
Сапфо
ХІД УРОКУ
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Літературний розминка
1) Шкільний афінський учитель, що допоміг Спарті перемогти Месенію,— ... (Тіртей).
2) Поет — засновник ямбічного жанру — ... (Архілох).
3) Острів, на якому народився Архілох,— ... (Парос).
4) Лірика -це
5) Елегія –це…
(У давньогрецькій літературі ямбічна лірика була одним із найпростіших ліричних жанрів, її джерела слід шукати в народних піснях, присвячених богині Деметрі. Це жартівливо-веселі твори)
6) Ямб- це…
(У давньогрецькій літературі ямбічна лірика була одним із найпростіших ліричних жанрів, її джерела слід шукати в народних піснях, присвячених богині Деметрі. Це жартівливо-веселі твори)
7) Інструмент, у супроводі якого виконували меліку,— ... (ліра).
8) Ліричний жанр, в якому переважали любовні пісні та гімни,— ... (меліка).
9) Згадайте, що таке мелічна лірика.
10)Яка тематика творів цього жанру?
11) Назвіть представників мелічної лірики.
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку
ІV.Робота над вивченням нового матеріалу
Слово вчителя.
Давні греки любили й цінували життя — цей найкращий дарунок богів. Оспівування оптимізму, радощів буття пронизує твори більшості відомих поетів того часу, зокрема Анакреонта. Відомо, що його творчість започаткувала напрям ліричної поезії під назвою «анакреонтична поезія», який існує і сьогодні. Цей вид лірики оспівує вузьке коло тем: кохання, вино, бенкети, веселощі, дружбу. Яким же він був давньогрецький оптиміст Анакреонт?
Робота в групах
Сучасник Анакреонта, поет і суспільний діяч Крітіл сказав про нього так: «Він був солодким і не знав смутку». Про життя поета відомо дуже мало. Вважають, що він народився близько 570 р. до н. е., а помер близько 480 р. до н. е. Уродженець міста Теоса (Мала Азія), Анакреонт багато разів міняв місце проживання. Після завоювання персами Теоси переїхав до міста Абдери (у Фракіу), довгий час жив при дворі самоського тирана Полікрата, який зробив свій палац центром науки та мистецтва. Саме тут розквітнув поетичний талант Анакреонта, він став співцем розваг і безжурного життя полікратівського вищого світу. Розповідають, що поет майстерно грав на флейті й арфі, музикою супроводжуючи читання своїх віршів. Після трагічної смерті тирана на запрошення афінського правителя Гіппарха прибув до Афін, став, другом володаря і навіть після його вбивства в 514 р. до н. е. прожив довгі роки в місті. Уже в старості з якихось невідомих причин поет залишив Афіни й опинився при дворі аристократів Алевадів (Фессалія), а врешті повернувся в рідне місто, де, мабуть, і помер.
Життя Анакреонта було безхмарним і безбідним. Взагалі, усі поети в Елладі користувалися величезною любов'ю і пошаною, кожне місто вважало за честь запросити якогось видатного співця до себе, оточувало його піклуванням й усіля¬кими благами. Саме так пройшло і життя Анакреонта: в щоденних розвагах, пишних бенкетах, численних любовних пригодах. До політичної боротьби, соціальних подій він завжди був байдужий, не захоплювала його і військова доблесть.
Головними темами творів поета стають кохання, Музи, вино. Але слід зазначити, що в усьому поет віддає перевагу помірності. Застілля не повинне претворюватися на п'яну оргію, кохання — на нестримну й буйну пристрасть.
Крім віршів про любов, Анакреонт писав гімни (зокрема до нас дійшли уривки на честь Діоніса й Артеміди), а також елегії та епіграми. Музична співучість його віршів, відповідність змісту і форми, безпосередність почуттів сприяли ве¬личезному успіхові поета і в наступних поколінь. Анакреонтичні мотиви ми зна¬ходимо у творчості .Е. Парні, К. Батюшкова, О. Пушкіна, переспівах І. Франка, віршах О. Олеся.
Виразне читання поезії Анакреонта «Принеси води...»
Бесіда за змістом прочитанного
.
— Який загальний настрій вірша? (Веселий, оптимістичний, навіть дещо лег¬коважний.)
— Хто з богів прославляється в поезії? (Бог кохання Ерот, якого поет вважає володарем над богами й людьми.)
— Подумайте, які слова створюють безтурботний настрій поезії? (Вино, піс¬ня, бенкет, квіти, Ерот.) . .
— Яким поетові уявляється життя ? (Легкою, безтурботною, веселою грою.)
Виразне читання вірша Анакреонта «Золотоволосий Ерот...»
(Поезію читає вчитель або підготовлений учень.)
Бесіда за прочитаним
— Яким у цьому вірші постає поет? (Поет постає перед читачем старою лю¬диною. Але це не є приводом для того, щоб кинути свої звички.)
— Що зображено в поезії? (Прикра любовна пригода.)
— Як автор ставиться до життєвих прикростей? (Із легкою іронією.)
— Який настрій цього вірша? (Такий самий веселий, .безтурботний, як і на¬стрій попереднього.)
— Які засоби образності використовує автор? (Епітети: золотоволосий Ерот, пурпурний м'яч, кляте дівча, Лесбос, славний.)
Творчий двобій (Порівняти поезію Архілоха та Ананкреота)
- Прочитати вірш Архілоха «В горі невтішному всі заніміли»
- Який настрій вірша?
- Що оспівує Архілох у своїх віршах?
- Який настрій поезії Ананкеонта?
- Чиє відношення до життя вам більше імпонує?
- Чи актуальна тематика віршів Анакреонта?
Теоретична хвилинка
Анакреотична поезія - поезія, у якій оспівується життєві радощі і насолоди, а іноді і політичне вільнодумство.
Слово вчителя
Оспівуванню найпрекраснішого людського почуття — кохання — присвятила свою творчість й уславлена давньогрецька поетеса Сапфо, яку дуже високо цінували сучасники.
Розповідь вчителя про життя і творчість Сапфо.
Сапфо жила в кінці VII — першій половині VI ст. до н. е. її вважають засновницею мелічної (пісенної) поезіїї, що виникла на острові Лесбос, батьківщині поетеси. На місцевому наріччі Сапфо називали Псапфою. Народилася вона в сім'ї мітіленського аристократа - Скомона. Вийшла заміж за : вельможу Керколая, від якого народила доньку Клеїду, котру дуже любила. Саме доньці присвятила вона низку віршів. На початку VI ст. до н. е. Сапфо змушена була залишити острів Лесбос і певний час прожила на острові Сицилія. Причиною еміграції, можливо, були політичні чвари, адже її батько і чоловік брали участь у політичній боротьбі. Сама ж поетеса протягом усього життя була далекою від політики. Після повернення на острів Лесбос Сапфо заснувала школу для дівчат з аристократичних сімей, де вчила їх музики, співів, поетичного мистецтва. Цей заклад називали «школою служительок муз», і він здобув великої слави.
Уся поезія Сапфо проникнута музикою кохання, яке несе в собі радість і сердечні муки, невгамовне бажання кохати і чітке розуміння, що кожне нове почуття принесе біль і страждання. Поетеса була переконана, що лише це велике почуття дає натхнення, підносить до незримих висот людську душу, здатне зворушити будь-яке серце. Кохання, на її думку, породжує у світі красу, без нього взагалі життя не має ніякого сенсу.
На думку вчених, лірика Сапфо виникла на основі народної любовної пісні, що мала надзвичайну популярність на Лесбосі. Як і у фольклорних творах, у віршах поетеси любовна тема часто поєднувалася з описами чудової природи, з якою вона ня завжди намагалася злитися. Усі свої почуття Сапфо розкриває з надзвичайною щирістю, переконливістю, емоційною силою. В її віршах відсутнє заглиблення у внутрішній світ ліричного героя, але проблема ця взагалі залишилася не вирішеною грецькими поетам. Критики різних часів, починаючи з сивої давнини і до наших днів, звинувачували поезію Сапфо у брутальності та еротизмі. Саме це стало причиною того, що в XI ст. у Візантії були спалені всі книжки поетеси. Але дослідження сучасних учених свідчать, що Сапфо керувалася високою мораллю, цнотливістю, чистотою, красою, доброчесністю. Незважаючи на брудні наклепи, вірші Сапфо були дуже популярними в античні часи. Платон, відомий філософ, підкорений чарівністю її поетичного слова, залишив нащадкам сповнений захоплення елегійний вірш:
Дев'ять на світі є муз, як засвідчують люди; не вірте,
Бо вже й десята прийшла — Лесбосу донька Сапфо.
У Давній Греції існує прекрасна легенда про нерозділене кохання Сапфо до вродливого юнака Фаона. За переказами, доведена до відчаю, вона кинулася з Левкадійської скелі в море. Правда це чи ні —; море мовчить, і лише в тихому плескоті хвиль чується прекрасна й сумна мелодія цього кохання. Українська поетеса Леся Українка присвятила цій історії свого вірша.
(Підготовлений учень читає віри:.)
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Мелодекламація Сапфо «До богів подібний»
«Вільне письмо»
- Записати свої асоціації, які з’явилися у вас під час прослуховування.
Бесіда за змістом прочитанного
.
— Визначте тему вірша. (Відображення почуттів кохання й ревнощів.) вірша «До богів — Який настрій поезії? (Надзвичайно схвильований, емоційний.) подібний...» — Якою зображена лірична героїня? (У вірші зображено психічний та фізичний стан героїні. Вперше в грецькій ліриці з надзвичайною проникливістю за зовнішніми фізичними ознаками було передано любовну знемогу жінки.)
— Які художні засоби використовує авторка? (Епітети: ніжний голос, принадний усміх, пломінь тонкий, трава пожовкла тощо. Порівняння: до богів подібний, мов трава пожовкла.)
Виразне читання поезії Сапфо «Жереб мені випав такий...»
(Поезію читає вчитель або підготовлений учень.)
Бесіда за прочитаним
— Яка тема поезії? (Любов до життя, радісне його сприйняття.)
— Як у вірш входить тема природи? (Ласкою весни, красою, сяйвом сонця.
Краса природи зливається з радісним сприйняттям життя, доповнює його.)
- Як у вірші лунає тема долі? (У вірші відобразилися вірування греків у до¬лю. Але доля ліричної героїні (її жереб) дуже щаслива.)
- У чому поетеса вбачає своє призначення? (В оспівуванні радощів життя.)
V.Закріплення вивченого матеріалу
- Як ви розумієте слова епіграфа?
- Складання сенкану
VІ. Узагальнююче слово вчителя.
Культ Краси і Гармонії, який сповідували античні майстри, допоміг їм подолати Вічність і не втратити своєї чарівної принади й сьогодні. Античне мистецтво вічне, бо своїм оптимізмом воно надихає й сучасних поетів на створення нових дивовижних шедеврів.
(Учитель виразно читає вірш М. Зерова «Класики».)
Класики
Ви вже давно ступили за поріг
Життя земного лірники-півбоги
І голос ваш — рапсодії й еклоги
Дзвенить вві тьмі Аїдових доріг.
І чорний сум, безмовний жаль наліг
На берег наш, на скитські перелоги...
Невже ж повік не буде вам спромоги
Навідатись на наш північний сніг?
І ваше слово, смак, калагатія
Для нас лиш порив, недосяжна мрія
Та гострої розлуки гострий біль.
І лиш одна ще тішить дух поета,
Одна відроджує ваш строгий стиль
— Ясна, дзвінка закінченість сонета.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Написати твір-мініатюру «Лист до Сапфо»
|
