Конспект уроку "«Бояриня» Лесі Українки як зразок неоромантичної драми"

Кущенко Т. В., Кущенко С. В., учителі української мови та літератури ОЗЗСО Багачевської гімназії №2 Багачевської міської ради Черкаської області

Тема. «Бояриня» Лесі Українки як зразок неоромантичної драми

Мета уроку: ознайомити здобувачів освіти з життєвим та творчим шляхом Лесі Українки; неоромантизмом як напрямом модернізму; змістом драматичної поеми «Бояриня»;

 навчати відповідати на запитання за змістом навчального матеріалу; обговорювати актуальність, жанрово-родову належність художнього тексту, ідейно-тематичні та естетичні особливості, зв’язок тексту із певною добою, творчістю письменниці; самостійно створює конспект, тези почутого, дає характеристику персонажів літературного твору, доцільно використовуючи цитати; визначати тему і проблематику художнього твору; оцінювати зміст і форму художнього тексту; виокремлювати в творі важливі деталі; визначати роль діалогів у композиції драматичної поеми; обґрунтовувати власну позицію щодо особистісно та суспільно важливих питань, порушених у тексті; характеризувати дійових осіб; визначати особливості художньої мови та віршованої форми; доречно використовувати цитати з тексту для підтвердження та увиразнення власних поглядів, ідей, переконань; застосовувати різні види критичного читання; співвідносити зміст драматичної поеми із історичним і соціокультурним контекстом, світоглядною позицією автора;

розвивати навички виразного читання, аналізу драматичного твору; вміння висловлювати власні почуття і враження від прочитання художнього тексту, аналізуючи наявні в ньому виражальні засоби; визначати роль і місце художніх текстів у культурно-історичному контексті; обстоювати власну позицію щодо порушеної проблеми, аналізуючи та узагальнюючи різні погляди та ідеї; удосконалює власний стиль мовлення, використовуючи різні джерела; логічно висловлювати власну думку;

виховувати переконання, що громадянський обовʼязок кожної людини – служіння народу, шанобливе ставлення до національної ідеї, подій української історії в її основі, любов до України, до її історичного минулого.

Ключові компетентності: учень / учениця знаходить необхідну інформацію у підручнику й інших друкованих і електронних джерелах, критично осмислює її, виокремлює головну і другорядну; згортає і розгортає текстову інформацію, аналізує, систематизує й узагальнює її, представляє у формі таблиці, схеми тощо і навпаки; виокремлює головну думку, факт, явище, з-поміж інших, знаходить у тексті ключові фрази; залежно від мети використовує різноманітні читацькі стратегії; визначає мету і цілі власної діяльності і розвитку, планує, організовує, здійснює задумане, рефлексує й оцінює результат;

визначає роль і місце української культури в загальноєвропейському і світовому контекстах; визначає межі власного знання і не-знання, відрізняє нове знання від уже відомого.

Формувати компетентності: предметні (знання з теорії літератури про особливості розвитку літератури й мистецтва ІІ половини ХІХ - початку ХХ ст.;

навички виразного читання, робота з художнім словом; уміння формувати й висловлювати власні судження; прагнення розуміти мову мистецтва; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи, пізнавальну активність, культуру мовлення, аналітичне й критичне мислення, творчі здібності; комунікаційну: навички роботи в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну: уміння самостійно опрацювати інформацію та презентувати її, уміння обстоювати свою думку;

здоров’язбережувальну: розуміння цінностей життя й добрих родинних

взаємин; загальнокультурну: прагнення літературної освіченості; читацькі

інтереси; гуманістичний світогляд).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Наскрізна змістова лінія: громадянська відповідальність

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організація класу

Вправа «Побажання»

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Що ви знаєте з уроків історії про період Руїни?

Метод «Мікрофон»

- Висловіть свої думки про небезпечність цього періоду для української держави.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Доба Руїни була складною для держави. Справжні патріоти вболівали за долю України. На уроці ми зʼясуємо, як цей історичний період відтворила у своїй творчості Леся Українка.

  Епіграфом до уроку візьмемо слова Лесі:

О, люде мій бідний, моя ти родино,

      Брати мої вбогі, закуті в кайдани!

      Палають страшні, незагойнії рани

      На лоні у тебе, моя Україно!

      Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?

      Ой Боже!

         Леся Українка

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку, цілепокладання

- Ознайомтеся з цілями уроку та оберіть важливі для себе, обговоріть їх у парах.

Знати:

- життєвий та творчий шлях Лесі Українки;

- зміст драматичної поеми «Бояриня»;

- жанрово-родову належність художнього тексту;

- зв’язок тексту із певною добою.

Вміти:

- обговорювати актуальність художнього тексту;

- самостійно створювати конспект, тези почутого;

- характеризувати персонажів літературного твору, доцільно використовуючи цитати;

- визначати тему і проблематику художнього твору;

- характеризувати дійових осіб;

- обґрунтовувати власну позицію щодо особистісно та суспільно важливих питань, порушених у тексті.

Цінувати:

- шанобливе ставлення до національної ідеї, подій української історії;

- історичне минуле України;

- патріотизм українців, їх боротьбу за свою державу.

 

V. Вивчення нового матеріалу

- Пригадайте, що ви знаєте про Лесю Українку з попередніх класів?

- Сьогодні ви дізнаєтеся більше про славну дочку України.                 

Поточне оцінювання за ГР 1

Прослухайте текст.

 Леся Українка, наділена потужними і стійкими громадянськими почуттями, високим благородним обовʼязком, вірно й повноцінно служила людям, віддаючи свої сили, знання, енергію, талант боротьбі за їхнє щастя, за наближення і торжество на землі справедливості, добра, гуманістичних ідеалів. Обравши зброєю слово, зокрема художнє, будучи цілеспрямованою натурою у житті й творчості, поетеса стала титаном духу, істинною дочкою Прометея, що лишалася до останніх днів свого життя незломленою і нескореною у виборюванні ліпшої долі для людей і рідної батьківщини. України.

 Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (Звягелі) теперішньої Житомирської області. У цьому місті 1866 року оселився Петро Антонович Косач, за направленням сюди на роботу, - майбутній батько поетеси. Початку Петро Антонович виконував у Новограді-Волинському обовʼязки голови зʼїзду мирових посередників із селянських справ, а згодом став і головою. Місія того була – залагоджувати суперечки межи селянами й поміщиками. Слід підкреслити, що Петро Антонович своєю розважливістю, справедливістю і принциповістю швидко набув популярності серед місцевого населення.

 Мати Лесі Українки Ольга Петрівна (дівоче прізвище – Драгоманова) – згодом письменниця Олена Пчілка і громадсько-культурний діяч – закінчила Київський пансіон Нельговської для шляхетних дівчат (у ті часи - жіночий середній навчальний заклад закритого типу для дочок дворян).

 У звʼязку з важкою недугою Леся, зрозуміло, не могла навчатися в школі. Дівчинку вчили батьки, а також наймані вчителі. Але вже невдовзі своєю освітою заопікувалася самотужки Леся. Результат був дивовижний – вона вивчила всі загальноосвітні предмети, а також – музику й інші види мистецтва. Грала чудово на фортепіано, добре малювала. Дівчина опанувала знаннями світової культури й літератури. Уважно стежила за тогочасним зарубіжним мистецтвом, літературою, культурою. А знання її про вітчизняну культуру, давню і сучасну, були, взагалі, обширні й глибокі. Скажімо, рівень знань дівчини засвідчує те, що вона написала для своїх молодших сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Леся гарно володіла німецькою, французькою, грецькою, італійською, англійською, іспанською, болгарською мовами. Все це сприяло Лесі вивченню світової класики і сучасної зарубіжної літератури, перекладові багатьох творів на українську мову.

 Дядько Лесі Українки Михайло Петрович Драгоманов став найбільшим учителем поетеси. Вона завше поривалася зустрітися з ним. Але дядько був змушений жити за кордоном, а Лесю від поїздки до нього утримувала недуга. Леся присвятила Михайлові Петровичу поетичний цикл «Сім струн».

 Протягом 30-ти років, до останньої краплини життя, поетеса боролася, за підтримкою батьків, друзів, просто багато інших добрих людей, зі своєю недугою. Спочатку хвороба поразила ноги й руки Лесі Українки, за тим – легені, згодом – нирки, нарешті – шлунок. 30 років боротьби. 30 років фізичних страждань. Вона мала кілька складних операцій. Усе те поетеса, людина водночас, витонченої натури, витерплювала з дивовижною стійкістю, невичерпною силою духу й мужністю. Час од часу Лесі Українці доводилося їздити на лікування до Криму, Грузії, Єгипту. Померла вона 1 серпня 1913 року в курортному грузинському містечку Сурамі. На 42-му році життя.

 

Вправа «Незакінчене речення»

Запишіть слово, яким потрібно закінчити речення.

1. Своєю зброєю Леся Українка обрала … (слово).

2. Поетеса стала титаном духу та істинною дочкою … (Прометея).

3. Народилася Леся Українка в місті … (Новоград-Волинському).

4. Батько Лесі Українки Петро Антонович виконував у Новограді –Волинському      обовʼязки … (голови зʼїзду мирових посередників).

5. Дівоче прізвище матері Лесі Українки … (Драгоманова).

6. Лесю Українку вчили вдома … (батьки і найманий вчитель).

7. Поетеса грала на … (фортепіано).

8. Леся Українка написала для своїх молодших сестер підручник … («Стародавня історія східних народів»).

9. Леся Українка гарно володіла мовами … (німецькою, французькою, грецькою, італійською, англійською, іспанською, болгарською).

10. Найбільшим учителем Лесі Українки був … (Михайло Петрович Драгоманов).

11. Леся Українка присвятила М. П. Драгоманову поетичний цикл … («Сім струн»).

12. Померла Леся Українка в курортному грузинському містечку … (Сурамі).

Робота з текстом

- Експозицією драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня» є приїзд боярина Степана до козака зі старшини Олекси Перебійного. Що читач дізнається про Степана? (Степан боїться московських бояр, які зневажливо до нього ставляться, називають «парнішкой». Степан учився в Києві, а після смерті батька поїхав до москви «матері на поміч» і став замість батька боярином. Батько Степана і Перебійний разом козакували, Перебійниха називає Степана добрим хлопцем, увічливим).

- Чому Іван, син Перебійного, конфліктує зі Степаном? (Батько Степана на Переяславській раді «подавши слово за москву, додержав те слово вірне». На думку Івана, «дома чесний статок протесавши,

  понадобились на соболі московські,

  та руки простягли до тієї

  «казни», як кажуть москалі»

- Як Степан виправдовує батька і себе? (Батько «волів вже на чужині служити рідній стороні, помагати хоч здалека пригнобленим братам, єднаючи для них цареву ласку. Старий він був обстоювати збройно за честь України…». Батько змусив Степана вивчити біблійну легенду про Каїна та Авеля, щоб він міг «з ясним оком, а не з тьмяним, не тремтячи мов Каїн небесному отцеві одповісти», що ніколи не підніме руки на українців).

Метод «Прес»

- Чи поділяєте ви погляди Степана?

- Чим Оксані сподобався Степан? (У нього «рука від крови чиста», Оксана «ніколи не прийняла б перстеня з руки» лицаря, в якого «рука червона від крови, від крови братньої». А ще Степан вразив Оксану своєю лагідністю).

- Яка подія є завʼязкою твору? (Одруження Степана з Оксаною).

- Ставши дружиною Степана, Оксана переїздить з ним до москви. Які тамтешні звичаї її вражають? (Жінкам не можна мешкати «на долі», «з чоловіками жіноцтву пробувати при беседі», «самій не можна по москві ходити»).

-  Що це нагадує Оксані і чому їй так важко? («Та се ж якась неволя бусурменська», а Оксана звикла на Україні почуватися вільною).

- Яким постає Степан у третій частині? (Боязливим, забороняє зустрічатися з Яхненком, передавати родині листи, подарунки).

- Прочитайте за ролями уривок із четвертої частини від слів Оксани «Степане! Ти хіба не бачиш?» до ремарки «Мовчання. Починає сутеніти…».

- Чому Оксана стверджує, що сама себе занапастила? (Зрозуміла, що волю виборюють).

- Степан відмовляється тікати з москви. Чому? (Не може повернути цареві «всього, що приймав з його руки»).

- То чи тільки присягу боявся зламати Степан? (Більше турбувався про добробут родини, цар навіть не прочитав супліку, тому Степан ніяк не допомагав Україні, тільки дурив себе).

- Оксана просила Степана тікати, але потім передумала. Чому? (Їй соромно зʼявитися на Україні, бо не брала участі у визвольній боротьбі. Оксана усвідомила свою помилку:

  Ми варті одно одного. Боялись

  розливу крови, і татар, і диби,

  і кровоприсяги, шпигів московських,

  а тілько не подумали, що буде,

  як все утихомириться…)

- Який заповіт лишає Оксана Степанові? («Борцем не вдався ти, та після бою

  подоланим подати пільгу зможеш,

  як ти не раз давав… На бойовиську

  не всі ж померли, ранених багато…

  Поможеш їм одужати, то, може,

  колись там… знов зібравшися до бою,

  вони тебе згадають добрим словом…

  А як і ні – не жалуй, що поміг.»)

- Чи зможе, на вашу думку,  Степан виконати цей заповіт? (Більше всього, що ні: Степан буде боятися царя, шпигів московських).

 Робота в парах

Заповніть літературний паспорт твору

Автор	Леся Українка
Назва	«Бояриня»
Рід	Драма, епос, лірика
Жанр	Драматична поема
Тема	Зображення трагедії українського народу та особистості в добу Руїни через особистісні стосунки, патріотизм та зраду
Ідея	Засудження духовного та національного поневолення після Переяславської ради, яка позбавила український народ волі та гідності, вигоди та почестей, заклик до збереження народних звичаїв та традицій, мови, духовності та боротьби за волю України.
Композиція	5 частин Експозиція: знайомство з родиною козака зі старшини Олекси Перебійного та боярином із москви Степаном. Завʼязка: одруження Степана з Оксаною, їх переїзд до москви. Розвиток дії: тяжке життя боярині Оксани в москві, її туга за Україною, приїзд посланців з Батьківщини. Кульмінація: докір Оксани Степанові з приводу їх пасивності щодо допомоги Україні. Розвʼязка: смерть Оксани від туги за Україною.

 

Теорія літератури

- Пригадайте, що таке романтизм та назвіть його  ознаки.

- На початку ХХ ст. набув розвитку неоромантизм.

Неоромантизм - стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою "новоромантизмом". Зі "старим" романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.

Визначальні риси неоромантизму:

— неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякденна;

— герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;

— головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;

— зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план;

— неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;

— відмова від типізації, натомість застосування символізму.

- Створіть хмаринку тегів за прослуханою інформацією про неоромантизм.

- Доведіть, що твір «Бояриня» неоромантичний.

Робота в групах

- Дайте характеристику  героїв твору та прозвітуйте про роботу груп.

І група – характеристика образу Оксани.

ІІ група – характеристика образу Степана.

ІІІ група -  характеристика образу Івана.

- Напиши пост у соцмережу, висловивши свої враження від вивченого твору.

- Прочитайте ще раз епіграф уроку і скажіть, чи розкриває він тему та ідею драматичної поеми.

- Чи актуальні проблеми, порушені у творі?

VІ. Рефлексія

- Перегляньте своє цілепокладання. Чи всі цілі уроку виконали?

- Що для вас було найскладнішим?

- Які висновки зробили?

VІІ. Оцінювання

Учитель коментує роботу здобувачів освіти на уроці, здійснює оцінювання та формувальне оцінювання.

VІІІ. Домашнє завдання

Середній рівень: Зайди та виразно прочитай кульмінацію твору.

Достатній рівень: Склади тест за змістом твору.

Високий рівень: Напиши лист улюбленому літературному герою драматичної поеми «Бояриня».

 

ДЖЕРЕЛА

1. Леся Українка. Горить моє серце./ Передмова Т. Сергійчука – К.: ВАТ «Видавництво «Київська правда», 2006. – 464 с.
2. Леся Українка. Бояриня. І. Нечуй-Левицький. Гетьман Іван Виговський. – К.: Наукова думка, 1997. – 336 с.
3. https://www.ukrlib.com.ua/dic/show.php?w=110