Конспект уроку "Дж.Г.Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф"

Тема. Дж.Г.Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф

Мета: допомогти учням зрозуміти зміст поеми Дж.Байрона «Мазепа», з’ясувати ознаки історизму та романтизму у творі; розкрити риси романтичного героя в образі Мазепи; показати Мазепу як історичну постать; розвивати навички самостійної роботи, виразного читання, дослідницькі навики у ході засвоєння нових знань; виховувати зацікавленість до історичного минулого своєї країни.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма: урок-дослідження.

Міжпредметні зв’язки: історія України, музичне мистецтво, образотворче мистецтво.

Обладнання: тексти поеми Дж.Байрона «Мазепа» у перекладі Д.Загула, комп’ютер, інтерактивна дошка, мультимедійні презентації, запис твору  Ф.Ліста «Мазепа».

 Випереджувальні завдання: підготувати презентації «Історична постать гетьмана І.Мазепи», «З історії портретів І.Мазепи», «Інтерпретація образу Мазепи в художньому мистецтві», «Дослідження рис романтичного героя в образі Мазепи», повідомлення «Історія створення поеми Дж.Байрона «Мазепа»».

Очікувані результати: учні мають зрозуміти зміст поеми Дж.Байрона; створити літературний портрет І.Мазепи; виявити притаманні йому риси романтичного героя; визначити, чим цей образ так приваблював митців і ким залишиться для вас: романтичним героєм чи історичною постаттю.

Епіграф: …Коли б могли моє сьогодні

                   З моїм учора порівнять.

                                   Дж.Байрон «Мазепа»

Цитата уроку: …Хіба ж ту долю нам збагнуть.

                           Дж.Байрон

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

   Вчитель. У світовій історії є постаті, які привертають увагу письменників різних країн світу.

 1.Вправа «Знайди відповідність» (Слайд 1)

Завдання: з’єднати історичну постать і твір.

Билини про Іллю Муромця                           Річард І Левине Серце

П. Куліш «Чорна рада»                                  Гонта

В. Скотт «Айвен        П.Тетеря                                                  Французький героїчний епос

«Пісня про Роланда»                                      князь Володимир Великий

Т. Шевченко «Гайдамаки»                            Карл Великий

Висновок. У літературі різних країн поширеним є відображення історичних постатей.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

        Оголошення теми та мети уроку. (Слайди 2-3)

1. Слово вчителя. Сьогодні… Завтра це вже буде історія – нині чомусь ми дедалі частіше і настирливіше звертаємось до нашої історії, знуртовуючи її тихі плеса. На цьому уроці нам теж не обійтись без історії, бо поведемо розмову про саме того Івана Мазепу – найзагадковішу постать в українській історії.

Але спробуємо зробити не історичне, а літературне дослідження, до якого нас спонукає сам герой, який ще у 1823 р. під пером Байрона висловлював слабку надію і сподівання на те, що (зачитуємо епіграф):

Коли б могли моє сьогодні

З моїм учора порівнять…

Ми досліджуватимемо історичну основу твору Дж.Байрона «Мазепа» та романтичний міф, що вже десятиліття хвилює людей усього світу, які читають цю прекрасну поему.

(Учні записують тему та епіграф у зошити).

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

1. Слово вчителя. Отож, ім’я Івана Мазепи вам відоме. Ваші асоціації?

 Учні утворюють асоціативний ряд: гетьман, зрадник, герой, 10 гривень, історія, меценат, Богдан Ступка, Федір Стригун…

2. Учитель. Український гетьман Іван Степанович Мазепа належить до найзагадковіших постатей в українській історії. Надзвичайна зацікавленість ним з боку істориків, письменників пояснюється неординарністю, складністю і величчю його як особистості. Хто ж він такий – Іван Мазепа?

3. Дослідницька робота учнів. Презентація групи істориків «Історична постать гетьмана Івана Мазепи» - коротка біографія І.Мазепи. (Слайди 4-10)

 

 

Іван Степанович Мазепа – визначний український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України, поет, меценат і просто людина. Народився у с. Мазепинці на Київщині в українській шляхетній родині. Точна дата народження невідома, є різні дослідження: історики датують - 1629, 1632, близько 1640. Навчався в Києво-Могилянській академії, у єзуїтській колегії у Варшаві. Протягом 1656-1659 років жив за кордоном, у Німеччині, Італії, Франції та Нідерландах вивчав військову справу, дипломатію та іноземні мови.

Мазепа – поліглот, спілкувався і писав російською, польською, латиною, французькою, татарською, німецькою.

З 1659 по 1663 перебував на службі при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, виконував ряд дипломатичних доручень, зокрема був послом до гетьмана П.Тетері. Ці роки – окрема цікава і загадкова, контрастна і до кінця невідома сторінка в житті Мазепи, якою зацікавилось багато митців Європи. Стосунки Мазепи з Яном Казимиром були спершу досить довірливими, але потім – образливі для майбутнього гетьмана.

Мазепа мав нагоду ствердити підлу поведінку шляхтича Пасека у важкий період для Польщі. Але крутій зміг викрутитися і затаїв зло на українця. По собі залишив книгу «Спомини», в якій відплатив Мазепі за підозріння, кинене на його честь. Це славнозвісна легенда, до цього часу не знають, була така історія в житті гетьмана чи ні. Йдеться про помсту одного поляка Мазепі за стосунки з дружиною. Помста ця – прив’язаний молодий Мазепа до дикого коня мчить в Україну.

Мазепа віддаляється від Польщі і короля, він не міг числити на дружбу Яна Казимира, він був українцем і польські магнати не могли йому вибачити ні його походження, ні його успіхів. Це вразило горду душу Мазепи.

У 1663 р. він входить у політичне життя України. Був підчашієм, ротмістром, став генеральним писарем, генеральним осавулом, служив у Дорошенка, пізніше – у Самойловича. У 1687 р. обраний гетьманом України. Його мета – об’єднати Україну і зробити її вільною, незалежною. Після великого Богдана Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного володаря, монарха. Свою владу ототожнював з могутністю держави, розвиток якої пов’язував з розвитком освіти, культури, церкви. Він був меценатом мистецтва і науки, мав багату на рідкісні видання бібліотеку. Нею користувався й Пилип Орлик. Його резиденція Батурин була справді європейським осередком.

 

Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.

Цар Петро І запровадив орден святого Андрія, і другим, хто дістав цю відзнаку, був Мазепа.

Більшість чудових київських церков в українськім бароко, що й досі не втратили своєї краси, побудовані або відновлені за Мазепи: відбудував монастир Лаври, церкву святого Миколи, собор у Переяславі… - всього до 20 церков.

Видав власним коштом чудову Євангелію арабською мовою, ця книга дорогоцінна – викладена діамантами, на ній гетьманський герб, знаходиться нині в Алєпо.

 

В Єрусалимі в церкві Св. Гробу є срібна миска з вирізьбленим італійським митцем надписом: «Щедрий дар великого гетьмана Його Величності Івана Мазепи».

У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим та Туреччину. Боротьба з Росією видавалася на той час (початок його гетьманства) безнадійною, тому тривалий час Мазепа продовжував лінію Самойловича – забезпечення максимально можливої автономії.

Майже 20 років Мазепа був вірний російському цареві Петру І. Але під час Північної війни, коли випала нагода, він об’єднався з Карлом ХІІ і зробив спробу відокремитися від Росії. Але спіткала невдача, хоч план був добре продуманий. Все це мало свої наслідки. Один з них – анафема, що по цей день не знята.

Разом з Карлом ХІІ Мазепа після славнозвісної Полтавської битви тікає до Бендер, рятуючи союзника і рештки його війська. По дорозі ослаб, а було йому вже за 60 літ, і 2 жовтня 1709 року помер. Похований у Галаці. Він вмер далеко від рідного краю, за незалежність якого боровся, він воював за свободу.

4. Учитель. Побутує думка, що (показує 10 гривень) це зображення гетьмана не має нічого спільного з його справжнім портретом.

Пропоную вашій увазі презентацію групи дослідників «З історії портретів    І.Мазепи».

5. Презентація групи дослідників «З історії портретів І.Мазепи». (Слайди 11-20)

Портретів І.Мазепи дуже багато. Перше, що кидається у вічі, Мазепа на портретах різний. Дослідники розділили їх на ті, що були створені за життя гетьмана, і ті, що написані потім.

Портрети: лаврський, з літопису С.Величка, з Московського історичного музею, Гріпсгольмський, Мігури, Галяховського, з журналу «Европеіше Фама», - вважають були створені за життя Мазепи і вони збігаються зі словесним образом гетьмана.

           

Портрет Івана Мазепи в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, за відомостями Л.К.Шендрик  — це один з перших портретів гетьмана. До нашого часу дійшла лише автокопія цього портрета. У 1884 році, за вказівкою церковного керівництва, стіну, де був зображений портрет, заштукатурили. Про те, що це Мазепа, свідчить напис "Іван Степанович Мазепа. Гетьман ".

Портрети лаврський, з літопису С.Величка, Мігури, Галяховського належать до української школи живопису та граверства. Їх автори мали можливість за різних обставин бачити Мазепу. Їхні роботи не збереглися, лише маємо фотокопії, передруки. Відсутність оригіналу не дає можливості точно і безпомилково дослідити образ. Тому можна говорити про їх історичну достовірність як таких, що були і зображали Мазепу.

Портрети з Московського історичного музею, Гріпсгольмський, з журналу «Европеіше Фама» створені західноєвропейськими майстрами. Збереглися їх оригінали. На цих роботах однаковий тип обличчя – так званий «польський», і саме цей тип обличчя гетьмана подібний до образу його матері Марії-Магдалини. На цих роботах, вважають дослідники, автентичний портрет Мазепи.

Портрет І.С.Мазепи, що зберігається у Московському історичному музеї, виконаний невідомим художником наприкінці XVII століття. Над постаттю воїна летить жіноча фігура, яка трубить славу переможцеві. Обличчя Мазепи на цьому портреті відповідає словесному портрету - великі очі, прямий ніс, довгі вуса на польський лад.

У Швеції, в картинній галереї м. Гріпсгольма, зберігається ще один портрет І.С.Мазепи. Про належність цього портрета українському гетьману свідчить підпис латиною «Іван Мазепа» та вказана дата його виконання - 1703 рік. Автор невідомий. Як потрапив цей портрет до Швеції, теж невідомо, але шведський історик А.Єнсен вказує на те, що картинній галереї Гріпсгольма ця робота була подарована графом Седерг’єлмом у 1823 році, нащадком секретаря королівської канцелярії, який був у поході з Карлом ХІІ і особисто знав та спілкувався з І.Мазепою. Це погрудне зображення Мазепи, у латах та вогненно-червоному плащі, перекинутому через плече; у лівій руці тримає булаву, усіяну діамантами. Зачіска «на польський спосіб», маленькі вуса зображені так, як і на портреті в Московському історичному музеї. Вольовий, гордий погляд, кмітливі очі. Таким уявляли в Європі козацького гетьмана, якого вважали за прекрасного дипломата, досвідченого воїна і політика.

Наступні за часом зображення І.С. Мазепи - на гравюрах І.Мігури 1706 року і Д.Галяховського 1708 року.

Гравюра Мігури складається з чотирьох частин: перша - надпис, герб гетьмана і всілякі емблеми; друга - гетьман в лицарських шатах та шоломі із страусовими перами, навколо нього розміщені жіночі алегоричні постаті (шість галузей знання), третя - Христос із 6-ма фігурами святих, остання - церкви, які побудував Мазепа. На гравюрі Мігури Мазепа закутий у лати, у шоломі, поза велична, впевнений у собі - зображено його апофеоз, але, на превеликий жаль, немає чіткого зображення обличчя. Тому неможливо зробити порівняння з іншими портретами, хоча цінність цієї роботи й полягає в тому, що вона виконана за життя гетьмана. Оригінал гравюри зберігається в Національній бібліотеці міста Києва.

Дещо інша доля гравюри Галяховського. Вона була виконана на шовку, і, мабуть, коли з наказу Петра І знищувались портрети Мазепи, хтось у Києво-Могилянській академії підшив її під св. Плащаницю і таким чином урятував. Потім, до 1944 року, гравюра знаходилась у Варшавській бібліотеці Красінських, та в цьому ж році згоріла під час Варшавського повстання, залишилися лише її фотографії. Гравюра Галяховського має досить багату наукову літературу. Детальний опис її подав Д.Ровінський у своєму «Словнику», писали про неї О.Лазаревський, Б.Барвінський, Б.Лепкий, В.Липинський. У розвідці Є.Маланюка «Мазепа - тло і постать» читаємо короткий опис цієї гравюри: «Гравюра представляє жахливий образ бурі, землетрусу, загальної руїни, але на цьому страшному тлі невгнуто стоїть величава постать гетьмана, сперта на свій родовий герб. Одягнений по-похідному, Мазепа в лівій руці піднімає булаву, а правою опирається на щит. Справа шість алегоричних постатей муз і чеснот, алегорії мистецтва і науки, що розцвіли під його покровительством; зліва - дві постаті: Віри й Батьківщини. Над усією групою витає Свята Трійця, а внизу видно міста, взяті Мазепою, і цитата з Горація: «Якщо буде треба, безстрашно поляжу під руїнами упадаючого світу». Гравюра виконана за рік до смерті гетьмана, Мазепа зображений в апогеї своєї слави.

Оскільки багато з робіт із зображенням І.С.Мазепи викликають суперечки дослідників, і в ХХ сторіччі художники працювали над створенням достовірного зображення Мазепи. Серед них провідний полтавський художник Микола Васильович Підгорний, який вирішив написати свій портрет гетьмана. При цьому він ознайомився зі свідченнями сучасників Мазепи про особу гетьмана, детально вивчав його зображення, накладаючи зроблені з них слайди один на один, і таким чином склав свій «лабораторний» портрет Мазепи, який не різниться від свідчень чужинців про зовнішність гетьмана. Стилістично робота Підгорного відповідає українському портрету кінця XVII - початку XVIII століття. Чудово підібрана гама фарб, чітка до скрупульозності розробка деталей у зображенні одягу, орнаменту, атрибутики, а водночас легкість і невимушеність - особливості стилю Підгорного. З портрета на нас дивиться худорлявий, немолодий чоловік, вираз обличчя його суворий, брови злегка нахмурені, чоло пересікла невелика зморшка від постійних дум. Усе приваблює в цій людині: гладке високе чоло, глибокі, темні, вдумливі очі, тонкі білі руки. Такий Мазепа в баченні Підгорного. Майстер запропонував свій погляд, давши глибоку психологічну характеристику портретованому. Цей портрет посів центральне місце у залі «Козацька держава» Музею історії Полтавської битви.                                                                                                        Недостовірні портрети 

 

Осібно від вищезгаданих стоїть портрет І.С. Мазепи, виконаний відомим російським художником-портретистом Іваном Нікітіним в середині 20-х років XVIII століття. Це портрет під назвою «Напольний гетьман», який довгий час вважали за зображення Мазепи, так званий академічний портрет. Це зображення людини, яка знаходиться наодинці сама з собою. Старий зображений у втомленій позі: він сидить, трохи згорбившись, голова його опущена, каптан по-домашньому розстебнутий, сиве волосся лежить неохайно. Але разом з тим у ньому не ослабла міцна воля, не згасла велика енергія, очі дивляться суворо й проникливо, з напругою. Риси обличчя грубі - широкі вилиці, кістляве підборіддя, міцно стиснуті тонкі губи, міцної статури. Дана Нікітіним негативна психологічна характеристика послужила шаблоном для офіційних «портретів Мазепи». Але зображений зовсім не відповідав словесному портрету Мазепи, адже гетьману притаманна витонченість і елегантність.

Ще один недостовірний портрет зберігається у Національному музеї історії України, виконаний олією невідомим художником, - портрет із зібрання Бутовича. На полотні бачимо «польського» магната з подвійним підборіддям, чорнявого, з маленькими темними вусиками. Автор допустив змішування стилів. Ні одна рисочка не відповідає складеному словесному портрету. Хоч останнім часом цей портрет став досить «популярним», репродукції з нього з’являються в різних журналах і книгах, його слід відкинути, як недостовірний.

     Журналісти часописів "Нова Січ" і "Музеї України" випадково натрапили на ймовірне полотно з портретом Мазепи на одному історичному форумі. Вийшли на власника, колишнього громадянина України, що живе у Німеччині. На умовах глибокої конспірації, не називаючи прізвища, Ганс (так себе він називає), надіслав кілька фотографій картини. Американські експерти, вивчивши фотографії, заявили, що портрет можна віднести до ХУІІІ століття. Можливо, угорська школа. Портрет вже побував на оціночній експертизі одного з музеїв Німеччини. Орієнтовний час написання – 18-початок 19 століття. Мистецтвознавці прийшли до висновку, що портрет писався з натури, або з іншого, дуже детального зображення. Скоріш за все, південноукраїнська школа.

6. Учитель. Уперше в європейську літературу образ невідомої України та українського героя Івана Мазепи ввів англійський поет-романтик  Дж.Байрон.

- Звідки Байрон взяв сюжет?

7. Виступ учнів, які досліджували історичну основу поеми «Мазепа».

Дж.Байрон звернувся до образу Мазепи одним із перших. І саме він привернув увагу європейців до цієї суперечливої особистості. Не дивно, що Байрон, народжений за рік до французької революції, віддав своє життя за свободу Греції, зацікавився долею українського гетьмана. Лише кілька рядків про нього з «Історії Карла ХІІ» Вольтера підказали геніальній фантазії лорда більше, ніж іншому могли б розповісти цілі томи.

Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (в Венеції та Равенні) 1818 року. На початку своєї поеми Байрон подав довідку, яка свідчила, що в її основу був покладений один епізод з «Історії Карла ХІІ» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою одного польського вельможі був покараний – прив’язаний до дикого коня, якого потім відпустили на волю. Тоді «Мазепа від страждань і голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу ХІІ, коли після розгрому Петром І під Полтавою в 1709 р. вони тікали до Туреччини.

До того ж, на час написання поеми Байрон був закоханий у Терезу Гіччолі, за походженням полячку. Напевне, ці обставини пояснюють причини вибору героя і сюжету поеми: кохання Мазепи до заміжньої жінки, яку, як і сеньйору Гіччолі, звали Тереза.

Байрона завжди захоплював образ вигнанця. Поет прагнув не достовірності фактів, а показу внутрішнього стану героя, відображення історичної доби, яку історики називають Великою Руїною.

8. Тест «Чи уважні ви читачі?»  (Слайд 21)

 1. Кому Мазепа розповідає пригоду зі своєї молодості:

              а) Карлу ХІІ;      б) Петру І;      в) Пилипу Орлику?

  2. Що гетьман насамперед зробив під час привалу:

              а) оглянув зброю; б) доглянув коня; в) розпочав трапезу?

 3. Із яким древнім полководцем порівнює Карл свого супутника:

              а) із Пірром;      б) із Даррієм;      в) з Олександром?

 4. Скільки років юний Мазепа був пажем короля Яна    Казимира:

              а) 4;        б) 6;        в) 7?

       5. Юний паж закохався в дружину:

             а) барона;        б) князя;        в) графа?

       6. Як склалася доля Терези після викриття зради – вона:

             а) розлучилася із чоловіком;  б) померла;  в) невідомо як?

       7. Чому герой так прагнув списа, меча, щоб:

             а) поборотися з вовками;      б) помститися кривдникам;      

             в) порозтинати пута?

        8. Від чого Мазепа опритомнів:

             а) від колючого терну;      б) від завивання вовків;    

             в) від холоду хвилі?

        9. Що зупинило табун диких коней, який мчав на вмираючу людину :

             а) запах крові;   б) людський погляд;    в) кволий голос?

       10. У напівсні-напівмаренні Мазепа бачив:

             а) чарівну зірку раю;      б) короля;      в) Терезу?

       11. Хто врятував Мазепу:

             а) козаки;        б) кочовики;        в) поляки?

      12. Чим закінчується поема:

             а) Карл подякував Мазепі за цікаву розповідь; 

             б) король попросив розказати ще одну історію;

             в) король уже з годину спав?

9. Самоперевірка. (Слайд 22) (Учні обмінюються картками і перевіряють роботи)

10. Бесіда з учнями.

- У чому полягає особливість поеми? (Поема Дж.Байрона – це монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви).

- Подумайте, з якою метою автор використовує цю жанрову форму? (Автор досягає достовірності у викладі матеріалу, адже це відверта розповідь самого героя).

- Як починається поема?

- Яким автор зображує шведського короля Карла ХІІ?

- Яким зображено гетьмана на початку твору?(Він – людина похилого віку, йому сімдесят).

- Що зробив Мазепа, перш ніж відпочити?

- Яку історію розповів Мазепа королю?

9. Творчий переказ тексту.

- Перекажіть близько до тексту історію кохання Мазепи і Терези

- Під час розповіді використовуйте авторські описи портретів героїв.

10. Психологічне спостереження за образом Мазепи.

- Знайдіть у тексті рядки, що свідчать про палке кохання гетьмана.

- Як автор передає душевний стан героя? (Автор зображує сильну пристрасть Мазепи, що відчувається навіть через багато років після описаних подій).

11. Бесіда з учнями.

- Як польський шляхтич розправився з пажем?

-  Як Мазепа опинився на Україні?

 12. Проблемне запитання. Чи маємо ми підстави відносити Мазепу до романтичних героїв?

13. Презентація групи літературознавців «Дослідження рис романтичного героя в образі Мазепи». (Слайди 23-28)

1. Мазепа – «незвичайний герой в незвичайних обставинах». Сюжетна ситуація, закладена в основу любовної історії Мазепи, - типова для творів романтиків. Герой кохає жінку, яка належить деспотичному чоловікові і стає жертвою брутального насильства, тому, ображений до глибини душі, цей герой стає нещадним месником, «шляхетним злочинцем». Сюжетна вісь твору Байрона – розповідь старого гетьмана пораненому Карлу про події 50-річної давнини і про кохання до дружини польського магната – Терези (Мазепа в молодості).

Зображення гетьмана в найтрагічніший для нього момент – поразки шведів під Полтавою і краху його надій на звільнення України з-під влади Росії (Мазепа в старості).

Головними рисами Мазепи є бунтівний характер, прагнення до свободи, гідність, гордість, мужність та сила.

2. Головним гаслом романтиків є звеличення «життя духу» - сильних почуттів, переживань головного героя. Романтики вірили у магічну, чарівну силу кохання, яке в них завжди порівнювалося зі стражданнями. Головним предметом дослідження Байрона є почуття і страждання Мазепи. Кохання до Терези головний герой називає «поемою мук і втіх».

3. Для літератури романтизму характерне почуття історизму, зацікавлення особливостями «місцевого колориту» та національного духу.

В образі Мазепи втілено типові риси українського козака. Байрон називає його «козацьким князем», «козацьким сином». І дійсно, гетьман веде себе як типовий український козак. Під час привалу перш ніж перепочити самому, він турбується про свого коня, оглядає зброю, гостинно ділиться своїм припасом з оточенням.

Через образ Мазепи на сторінках поеми постає і сам образ України. Автор зображує її безмежні, безлюдні простори, такі самобутні і горді, і водночас заманливі для завойовників.

4. Мазепа в інтерпретації Байрона належить до «прометеївських образів», у ньому поет знаходить відблиски страждань та поривань Есхілового невмирущого титана. Автор називає Мазепу: «дуб-титан, землі козацької гетьман». Так, як не скорився Прометей перед Зевсом, так не скорився життєвим обставинам і Мазепа. І Прометей, і Мазепа – переможені, але не зломлені духом герої, які зазнали неймовірних страждань.

Мазепа – герой-страдник. Доказом неймовірних страждань гетьмана є надзвичайно виразне змалювання героя, прив’язаного до спини дикого коня, який несамовито мчить пустельним степом. Вершника не раз охоплює почуття жаху, він проходить випробування муками і смертю та відроджується в новій іпостасі.

 

 

 Висновок. В образі Мазепи втілено риси романтичного героя: «незвичайний герой в незвичайних обставинах», бунтар, «шляхетний злочинець», волелюбний, сильний, мужній. Це страдницький герой, він є титанічною особистістю – переможеною, але не зломленою. У ньому виявлені й риси історичного Мазепи.

V. Осмислення одержаних знань.

1. Вчитель. Надзвичайно виразне змалювання героя, прив’язаного до спини дикого коня, який несамовито мчить пустельним степом, надихнув багатьох художників-романтиків на створнення незабутніх картин.

2. Презентація та аналіз репродукцій картин «Інтерпретація образу Мазепи в художньому мистецтві». (Слайди 29-40)

Витвір зрілого Байрона – поема «Мазепа» - здобув велику популярність в образотворчому мистецтві та музиці.

Збереглася значна кількість картин із зображенням гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі і на Україну. Особливістю цих картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається.

Мазепа, прив’язаний до спини дикого коня, який несе його степом – цей сюжет став одним з улюблених мотивів французьких художників-романтиків.

«Тут є все: підступність і любов, мужність і безпорадність, суперництво юності і старості»(І.Кон).

 Цей сюжет захопив відразу декількох великих художників:

•                 Жеріко: літографія «Мазепа» (1823), виконана спільно з Еженом Ламі; невелика картина олією на папері (1821-24)
•  Делакруа: кілька малюнків і картин, частина з них не збереглася. Картина «Мазепа на вмираючому коні» (1824)
• Шассеріо: картина в Страсбурзькому музеї 
• Верне: «Мазепа серед коней» (1825), «Мазепа серед вовків». Існують копії обох картин, виконані Джоном Ф.Херрінг
• Буланже: «Мазепа» (1827)

 

Один із перших живописних образів створює в 1823 році французький маляр Теодор Жеріко. Саме завдяки йому тема Мазепи була впроваджена у малярство.

 

 

Згодом з’являється монументальне полотно Луї Буланже, яке зберігається в Музеї мистецтв французького міста Руан. Картина зображує сцену боротьби молодого Івана Мазепи із шляхетськими слугами, які прив’язують його до коня.

 

 

Захоплювався образом гетьмана Івана Мазепи й видатний провідник художнього романтизму Ежен Делакруа. Під впливов творів видатних письменників доби романтизму — Вольтера, Байрона, Гюґо, Делакруа малює картину «Мазепа на коні» (1828).

 

 

                

Орас Верне. Мазепа,             Орас Верне. Мазепа серед вовків

прив’язаний до коня

 

Композиція Ораса Верне «Мазепа» («Мазепа серед вовків», «Мазепа, прив’язаний до коня», «Мазепа, оточений табуном диких коней») багаторазово копійована і репродукована в графіці, становить найпопулярніше висвітлення теми Мазепи в образотворчому мистецтві.                                                                                                                                                                            Орас Верне. Мазепа, оточений                                                                                                                                             табуном      диких коней

 

 

 

Поема Дж.Байрона дала поштовх до створення й літографій до твору.

 

Симфонічні твори із однойменною назвою «Мазепа» написані геніальними композиторами – угорцем Ференцем Лістом і росіянином Петром Чайковським.

Ференц Ліст – геніальний угорський композитор і піаніст, благородний художник і діяч, один із тих, про кого людство зберігає світлу пам’ять.

У кінці 1846 – на початку 1847 року Ліст виступав в Україні. Дав два концерти в залі Київського університету св. Володимира і один в залі Контрактового дому в Києві.

Його подорож в Україну не обмежилась Києвом, він відвідав Львів, Чернівці, Одесу, Кіровоград, Миколаїв. Саме в Україні він почав писати один із своїх великих творів «Данте-симфонію».

Ліст прекрасно знав легенду про юного Мазепу. «Мазепу» написав у Веймарі – у найщасливіший період свого життя (1841-1861), там же, на сцені придворного театру, твір прозвучав. «Мазепа» - це етюд під № 4 з циклу 12 етюдів, що отримали назву «програмні». Безперечно, що образ Мазепи захопив композитора, бо ж він сам порівняв себе з ним.

Висновок. Митці передали динаміку, пристрасть, екстремальну ситуацію, в яку потрапив Мазепа, а також його неймовірні муки і страждання.

VІ. Узагальнення знань.

 Вправа «Резюме».

- Яке враження справила на вас поема Байрона?

- Ким залишиться Мазепа для вас: романтичним героєм чи історичною постаттю?

VIІ. Підсумок уроку. (Слайд 41)

 Заключне слово вчителя. Поема Байрона показує трагізм гетьмана, суть якого полягає в тому, що вчорашній володар булави, людина, котра стояла на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стає вигнанцем на своїй землі та змушена тікати.

Суперечлива особистість Івана Мазепи стала не лише, так би мовити, найромантичнішою, а й справді культовою в європейській культурі та мистецтві. І закінчити нашу бесіду хотілося б цитатою з праці французького історіографа М. де Вогює: «Історія не дала йому корони, як він того бажав. Проте поезія обдарувала його, без його відома, королівством, набагато кращим, аніж ті, які має політика… Його супротивники ненавиділи його, проте жінки його любили, церква прокляла його, але поети його оспівали».

VIІІ. Оцінювання роботи учнів.

ІХ. Домашнє завдання. (Слайд 42)

1.Написати твір на тему «Сьогодні на уроці я замислився над…»

2.Повторити основні вимоги до твору-опису за картиною