Конспект уроку "Фінансові послуги".

                                                                 Будник Олена Володимирівна

                                                                 учитель хімії, географії

                                                                 Красногорівського ОЗЗСО I-III ст.

                                                                 Мар’їнської військово – цивільної

                                                                 адміністрації Покровського району

                                                                 Донецької області

Конспект уроку « Фінансові послуги»

Предмет : географія

Клас: 9

Тип уроку: Засвоєння нових знань з елементами практичної роботи
Форма проведення: Комбінований урок з використанням інтерактивних технологій.
Тривалість: 45 хвилин

Мета уроку

Навчальна: сформувати уявлення про сутність фінансових послуг, їх види, роль у розвитку економіки України; ознайомити з діяльністю банківських і небанківських установ.

Розвивальна: розвивати економічне мислення, фінансову грамотність, уміння аналізувати інформацію та приймати обґрунтовані рішення.

Виховна: виховувати відповідальне ставлення до особистих фінансів, підприємливість, свідомість громадянина.

Обладнання

Підручник: Географія. 9 клас. Бойко, мультимедійна презентація, картки для групової роботи, роздатковий матеріал, доступ до мережі Інтернет (за можливості).

                                  Хід уроку

І. Організаційний момент (2 хв)

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку.
Налаштування на роботу: «Фінансова грамотність — це навичка ХХІ століття».

ІІ. Актуалізація опорних знань (5 хв)

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Учні відповідають на запитання:

1.Що таке фінанси?

2.Які фінансові установи вам відомі?

3.Чи користувалися ви або ваші батьки фінансовими послугами?

Міні-тест (усно):

1. Державний бюджет — це…

2. Податки сплачують для…

Підсумок: фінансова система — важлива складова економіки держави.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (3 хв)

Проблемне питання:
Чи можна уявити сучасне життя без банківських карток, кредитів, страхування?

Коротке обговорення. Формулювання теми та очікуваних результатів уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу (15 хв)

Перегляньте відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=f3Ufhehh810

1. Фінансові послуги.

В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення  виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошові ресурси називають фінансами.

Фінансові послуги включають: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту; 5) надання гарантій; 6) переказ грошей; 7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 8) торгівля цінними паперами та інше. Фінансові послуги є основою сучасної економіки

2. Банки. Кредити.

Банки — це установи, які здійснюють грошові розрахунки, нагромаджують грошові кошти та інші цінності, купують і продають іноземну валюту, надають кредити тощо. Банківська система більшості країн є дворівневою. На першому рівні — комерційні та державні банки, які безпосередньо обслуговують клієнтів з метою одержання прибутку. Другий рівень утворює центральний банк, Подорож у слово який випускає в обіг нові грошові знаки, здійснює грошово-кредитну політику в державі, організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи загалом (є «банком банків»). Центральні банки – це переважно державні установи.

Кредит — це кошти й матеріальні цінності, що їх надає кредитор у користування позичальникові на визначений термін за умови повернення зі сплатою відсотків. Кредитування сприяє розвитку ринкової економіки. Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики. У світовій економіці поширені міжнародні кредити , що одержують держави, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають  іноземним позичальникам. Потужними зовнішньоекономічними кредиторами, поряд з комерційними і центральними банками країн, є міжнародні валютно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) тощо. Діють також клуби кредиторів — Лондонський і Паризький, які здійснюють наднаціональне регулювання міжнародних фінансових ринків, зокрема кредитів і боргів. Лондонський клуб здійснює регулювання приватної зовнішньої заборгованості, а Паризький — державної (або забезпеченої державою).

3. Світові центри банківсько- фінансової діяльності.

Світові  фінансові центри - це місця  зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом. У фінансових центрах є великі фондові біржі — організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюють торгівлю цінними паперами. Світові фінансові центри виконують функцію своєрідного «серця» глобального фінансового ринку, сприяючи розвитку світового господарства.

П’ятірка лідерів світових фінансових центрів: Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Гонконг, Токіо. Лондон відомий насамперед ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота. У Нью-Йорку розташовані штаб-квартири інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинання компаній. Сінгапур відіграє роль фондового акумулятора, Гонконг — центру міжнародного кредитування.

4. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ.

Фінансова глобалізація стала невіддільною частиною глобалізації усього світового господарства. У галузі фінансів процеси глобалізації значно відчутніші, ніж в інших сферах суспільного життя. Завдяки новітнім інформаційним технологіям фінансові посередники (банки, страхові компанії тощо) є двигунами глобалізації. Під впливом глобалізації з’явилися такі тенденції розвитку світових фінансових центрів: 1) консолідація фінансових центрів (є припущення, що Нью-Йорк, Лондон і Гонконг перетворюються на єдиний глобальний фінансовий центр із спільними правилами регулювання); 2) посилення ролі регіональних центрів Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки, які прагнуть до перерозподілу сфер впливу; 3) поступове перетворення світових фінансових центрів на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом.

5. Країни- офшори.

Офшори — це країни і компанії, які слугують для залучення іноземних капіталовкладень, надаючи різноманітні пільги, насамперед в оподаткуванні. Країни, які створюють лояльні вимоги до податкових звітів для іноземних підприємців, зареєстрованих на її території, називають офшорними зонами. Переважно такі вимоги мінімальні або відсутні взагалі. Компанія, що зареєстрована в такій зоні й користується пільгами у сфері оподаткування, є офшорною компанією. По суті, офшорною є компанія, яка відкривається в країні, де законодавство дозволяє уникнути оподаткування, а її власникам надають широкі можливості приховати факт участі у бізнесі. У суспільстві багатьох країн (зокрема й України) поширене переконання, що бізнесменів у офшорні зони приваблює можливість ухилення від сплати податків або відмивання «брудних грошей».

Офшорними зонами стають переважно малі країни,  такі як - Панама і Беліз у Центральній Америці, Ліберія і Сейшельські Острови в Африці, країни-карлики в Європі. Найбільше серед офшорів острівних держав і залежних територій, що розташовані в басейні Карибського моря. Деякі країни-офшори стали потужними світовими фінансовими центрами. Наприклад, Кайманові та Бермудські острови (британські володіння в Північній Америці) у згаданому рейтингу конкурентоспроможності входять у четверту десятку, а британські острови Джерсі, Гернсі (що у протоці Ла-Манш) і держава Ліхтенштейн — у п’яту десятку фінансових центрів світу. До нього також входять Британські Віргінські острови, Тринідад і Тобаго, Маврикій, Монако, Мальта, Кіпр, Панама та ін.

6. Фінансові послуги в Україні.

Сьогоднішня банківська система України є одним із найбільш розвинених елементів господарського механізму, оскільки її реформування розпочали раніше, ніж інших секторів економіки. Представлена вона Національним банком і десятками комерційних банків. Серед них кілька державних банків («Ощадбанк», «Укрсіббанк»), банки з державною часткою і приватні: з українським, іноземним (нідерландський ING, німецький Deutsche Bank, французький Credit Agricole, польський Кредобанк та ін.) чи змішаним (австрійсько-український «Райффайзен Банк Аваль») капіталом. Комерційні банки мають свої філії та відділення в обласних і районних центрах, найбільш розгалуженою є мережа Ощадбанку і ПриватБанку.

Останнім часом кількість українських банків суттєво зменшилася. Банки з невеликим капіталом або ті, які збанкрутували чи опинилися на межі банкрутства, були злиті з іншими банками або ліквідовані. Проблемною стала діяльність навіть найпотужнішого в країні ПриватБанку, у зв’язку з чим держава націоналізувала його.

Банківська система України має доволі скромне значення на світовому фінансовому ринку. Це свідчить про пасивну позицію українських банків щодо участі у процесах глобалізації банківської діяльності, недостатню конкурентоспроможність вітчизняних банків і вимагає впровадження спеціальних заходів з реформування вітчизняного банківського сектору.

Щоб забезпечити надходження коштів в економіку і стабілізувати свою фінансову систему, наша держава співпрацює із зарубіжними фінансовими установами й міжнародними організаціями. Зокрема, Україна є позичальником валютних коштів у МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР.

Топ-5 серед найбільших інвесторів України за 2020 р. є: Кіпр, Нідерланди, Велика Британія, Швейцарія, Німеччина, Британські Віргінські Острови і Беліз. Найчастіше капітал, який надходить із цих країн, має українське походження, оскільки був виведений раніше з України через офшорні компанії. Частка всіх інших країн у загальному обсязі інвестицій в Україну становить 10 – 12 %. Іноземні інвестиції, що надходять в Україну з офшорних зон, не супроводжуються припливом інноваційних технологій виробництва, сучасних методів організації бізнесу і передових практик його управління.

V. Закріплення знань (10 хв)

1. Ділова гра «Життєва ситуація»

Ситуація: Родина планує купити автомобіль. Які фінансові послуги можуть бути використані?

Учні пропонують: кредит, лізинг, страхування.

2. Онлайн-вікторина / тестування (або картки)

Приклади запитань:

1.Установа, що регулює банківську систему України.

2.Послуга зі збереження коштів під відсотки.

3.Фінансова установа, що надає страхові послуги.

Метод «Так чи Ні»

1.Депозит — це позика банку клієнту. (Ні)

           2.Кредит потрібно повертати з відсотками (Так)

VI. Рефлексія (5 хв)

Вправа «Незакінчене речення»:

.Сьогодні я дізнався(лася)…

 Найбільш корисним було…

 Тепер я зможу…

VII. Підсумок уроку (3 хв)

Фінансові послуги є важливим сектором третинної сфери господарства. Вони забезпечують обіг капіталу, розвиток підприємництва та добробут населення.

Оцінювання активності учнів.

VIII. Домашнє завдання (2 хв)

1.Опрацювати відповідний параграф підручника.

2.Підготувати міні-проєкт «Моя фінансова стратегія на майбутнє».

Список використаних джерел

1.  Бойко В. М., Дітчук І. Л., Заставецька Л. Б. Географія : підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти. — Тернопіль : Астон, 2022. — 272 с.

2.  Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами).

