Конспект уроку "ХХ з’їзд КПРС. Десталінізація. Реабілітація."

Вчитель історії вищої категорії, методист

Грабчак Н.Б.

Комунальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №8

Вінницької міської ради»        

         Тема: ХХ з’їзд КПРС. Десталінізація. Реабілітація жертв сталінських репресій
Мета уроку: розкрити суть процесу десталінізації як складової хрущовської «відлиги» і ту роль, яку відіграв у цьому процесі ХХ з’їзд КПРС; показати особливості десталінізації в Україні, розкрити її половинчастий та незавершений характер; сприяти формуванню в учнів інформаційної, просторової, соціальної та громадянської компетентностей.   

Очікувані результати:

Після цього уроку учні мають:

⁃ знати зміст понять: десталінізація, лібералізація, «відлига», реабілітація; передумови десталінізації, основні її складові, особливості проведення в Україні та наслідки;
⁃ розуміти зміни, що сталися в партійно-державному апараті СРСР і УРСР на початку 50-х років; вплив ХХ з‘їзду КПРС на подальші події; характеризувати реабілітаційні процеси їх непослідовність і незавершеність;

⁃ вміти встановлювати послідовність подій, логічно висловлювати свої думки, давати оцінку політичним процесам, подіям, робити висновки і аргументовано доводити власну думку.

Тип уроку: набуття нових знань.

Обладнання: Струкевич О.К., Дровозюк С.І. Історія України: Підручник для 11 кл. загальноосвіт.навч.закл. (рівень стандарту, академічний рівень). - К.: Грамота, 2019., Щедріна І.Е. Всесвітня історія у схемах, таблицях. 10-11 класи – Харків, 2002, Презентація PowerPoint, повідомлення учнів.

Реалізація інтегрованих змістовних ліній:

 «Громадянська відповідальність» на прикладі відеосюжета про придушення танками Кінгірського повстання в’язнів; доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки…»

«Здоров’я і безпека»  на прикладі умов життя та праці у сталінських таборах ГУТАБу

 «Підприємливість та фінансова грамотність» прослідковується при виділені лідерських якостей Хрущова та на прикладі розширення прав УРСР в економічному та культурному житті.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку.

Повідомлення теми й мети.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель знайомить учнів із віршем І. Світличного «Приморозок», що яскраво характеризує цей період:

Була весна. Була відлига
І - Божа благодать була.
Сніги розтанули. Спливла у
небуття недвига-книга
Тоді сп‘янілий від тепла,
Наївний як розкрита книга
З бруньок принишклий квіт оклигав
І вишня буйно зацвіла.
Та в чорну ніч зненацька вітер
Ошпарив примороззю віти,
Бубняву зав’язь, дівич-квіт.
Померклий, вибитий морозом,
Мов білі сльози, на чорнозем
Спадає квіт затерплих віт.

Учитель. Період, який ми починаємо вивчати, отримав назву «десталінізація суспільно-політичного життя» або «відлига». 1953-64 рр.

Словникова робота.

 «Відлига» - це певний відхід від жорстокої сталінської тоталітарної системи, спроба реформування її а напрямку лібераліації, демократизації, десталінізації та гуманізації.
Увага на екран (асоціативний ряд)(відео сюжет «Виступ М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС»)

Бесіда за запитаннями:

⁃ З ім‘ям кого пов‘язаний цей період?

⁃ Що ви з попередніх тем знаєте про цю людину?

Саме з Хрущовим і пов‘язані зміни, шо відбулися в радянському суспільстві в 50-60-х рр. ХХ ст.

Наприкінці уроку ви повинні дати відповідь на проблемні запитання:
- Чому  процес десталінізації був неповним, незавершеним, половинчастим?  

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

1. Причини й передумови переходу до десталінізації.

Завершення процесу відбудови не призвело до позитивних змін у суспільстві: командно-адміністративна система із її жорстокими методами управління тільки посилилась. ХІХ з‘їзд ВКП(б) жовтень 1952 р. змінив назву партії на КПРС, українську відповідно - КПУ. Готувалися нові репресії, тривала боротьба із «буржуазним націоналізмом» , справа «лікарів» т.д.

Проте 5 березня 1953 року помер Сталін. І в керівництві партії розпочинається боротьба за владу між його найближчим оточенням.

Група «дослідників» підготувала питання: «Внутрішньополітична ситуація в країні після смерті Сталіна»

Виступи учнів групи.

2. Учитель  пропонує  учням за  повідомленнями групи «істориків» «Що таке «десталінізація» і лібералізація суспільно- політичного життя» розпочати заповнювати таблицю «Складові десталінізації».

Десталінізація (1955-1964 рр.) - це процес очищення радянського суспільства від характерних ознак культу особи Сталіна, відмова від масового терору, фізичного знищення політичних опонентів, початкова реабілітація, поворот у свідомості суспільства.
          Хрущов зайняв обережну позицію, суть якої зводилась до того, що в цілому в СРСР побудоване справедливе, здатне до прогресу суспільство, проте його необхідно позбавити всіх сталінських методів керівництва: культу особи, масових репресій. У таких умовах в СРСР і УРСР почалася десталінізація:

⁃ Припинилися масові репресії.

⁃ Почалася реабілітація (зняття незаконного вироку і покарання) репресованих у 30-ті рр. відомих радянських, партійних, військових діячів, учених.
      ⁃ Повернення із таборів ГУЛАГу тих, хто був покараний за дрібні злочини, провини, анекдоти про вождя і радянську владу, заарештовані за справу «лікарів» ...

      ⁃ На сторінках періодичної преси все частіше згадується ім‘я Сталіна із позитивними, схвальними відгуками, з‘являються матеріали, що засуджували правовий режим.

⁃ Були розширені права УРСР і інших союзних республік в економічному й культурному житті.

⁃ На керівні посади в республіці, партійних і державниж органах все частіше призначаються українці. У 1953 році І секретарем УКПУ вперше було призначено українця О. Кириченка ( на цій посаді до 1957 р.)

Після ХХ з‘їзду кількість українців в усіх вищих ешелонах влали буде неухильно зростати.

3. Робота з документом.

Ключовою подією десталінізації став ХХ з‘їзд КПРС 14-25 лютого 1956 р.
Він готувався Хрущовим дуже ретельно. В останній день з‘їзду на закритому засіданні із доповіддю «Про культ особи і його наслідки» виступив І секретар ЦК КПРС М.С. Хрущов.

Учитель пропонує учням самостійно прочитати відповідний уривок з доповіді і дати відповіді на запитання:

1. У чому він звинувачував Сталіна?

2. Чи відбивала ця доповідь дійсну картину розвитку СРСР у 30-40-х рр.?

3. Чи назвав Хрущов всіх виконавців злочинів?

Наслідки:
1. Процес десталінізації прискорився:

⁃ було вперше засуджено культ особи вождя- Сталіна;

⁃ вперше наводилися численні факти злочинів і зловживань Й. Сталіна та його

 оточення;
⁃ засуджувалося нехтування законом і практика масових репресій;

⁃ засуджувалося незаконне переселення народів у роки війни;

⁃ із шкіл, закладів, установ виносились портрети і бюсти Сталіна;

⁃ посилилися процеси реабілітації;

⁃ у 1961 році на ХХІІ з‘їзді КПРС було прийнято рішення про винесення тіла

 Сталіна із Мавзолею і перепоховання, що й було зроблено, правда таємно, щоб не звилювати громадськість.

Одночасно з цим:

⁃ стверджувалося, що культ особи не змінив «глибоко демократичного і справді народного характеру радянської влади»;

⁃ повний текст доповіді буде надруковано лише в 1989 році, а не в 1956 році, громадям була запропонована лише «полегшена версія» доповіді і Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідки»;

⁃ в Україні рішення ХХ з‘їзду зустріли в більшості з ентузіазмом і надією. І. Світличний згадував: «У багатьох із нас одразу після XX з’їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, телячого ентузіазму, багато було ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».

⁃ ХХ з‘їзд сприяв частковій лібералізацї суспілно-політичного життя.
Лібералізація- скасування або послаблення державного контролю над усіма сферами життя суспільства:

⁃ було проголошено курс на відновлення й розширення законності й демократій;
⁃ послабився ідеологічний контроль;

⁃ послабилася жорстока регламентація духовного життя;

⁃ послабилася політичного самоізоляція Радянського Союзу;

⁃ виникла необхідність принципових змін у всіх сфераж життя суспільства;

⁃ пом‘якшився політичний режим;

⁃ республіки одержали більше прав;

⁃ припинилась боротьба із націоналізмом;

⁃ почав ретельно маскуватися процес русифікації;

⁃ розпочалася підготовка до глибоких економічних змін;

⁃ проте починає формуватися новий культ-культ особи Хрущова;

⁃ перебудова психології радянських людей особливо старшого покоління

здійснюється повільно. Критика минулого сприймається як наклеп на радянську владу.
⁃ залишалася монополія КПРС на владу;

⁃ не була зруйнована командно-адміністативна система;

⁃ недоторканними залишалася догми марксизму-ленінізму;

⁃ зберігалась політтчна поліція КБД і цензура;

4. Група «архівісти».

Учитель. У 1959 році починається відхід керівництва СРСР від подальшої демократизації і дуже показовим є те, як проходила в державі політика реабілітації.
Виступи учнів групи.

Процес реабілітації розпочався ще у 1953 році, але він був незначним.
Реабілітація - це політичний процес із встановлення історичної правди і справедливості щодо незаконно засуджених осіб сталінської доби, поновлення їх у правах, повернення їх доброго імені.

Він мав декілька етапів. Про те , що реабілітація необхідна, що суспільство хоче змін свідчили повстання і страйки в таборах ГУЛАГу. Де провідну роль відігравали українці, учасники ОУН-УПА.

Учитель просить учнів пригадати про повстання які вже вивчалися.

Ми хотіли окремо зупинитися на Кенгірському повтанні, яке розпочалося через те, що сюди не дійшла реабілітація. Воно тривало з 16 травня до 26 червня 1954 року.

Увага на екран. (відеосюжет «40 днів свободи»)

«Архівісти».Реабілітація тривала із 1953-59 рр. і мала декілька етапів:
І. (1953-56 рр.) - тоді вона торкалася лише незначної частини засуджених. Проголошуються масові амністії. Відбувався демонтаж сталінської репресивної системи. Правоохоронна система приводиться у відповідність з принципами законності. Амністія стосувалась тих, хто був засуджений до п’яти років, а також засуджених за посадові, господарські та військові злочини. Проте вона мало торкнулася політичних в’язнів, які мали значно більші терміни ув’язнення. У 1954 році була ліквідована система ГУЛАГу, де на 1954 р. утримували 949 тис. в‘язнів. За 1954—1956 рр. було реабілітовано лише 8 тис. чоловік. Були ліквідовані 1953 році військові трибунали, а у 1955 році запроваджено положення про прокурорський нагляд.
ІІ. (1956—1959 рр.). Реабілітація стала масовою. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах. Повністю було реабілітовано 250 тисяч чоловік. У подальші роки 1963-1986 рр. реабілітація тривала досить повільно, всього реабілітовано 80 тис.

Реабілітація була половинчастою, незавершеною:

1. Не було реабілітовано:

⁃ діячів ОУН-УПА і тих, хто був звинувачений у націоналізмі;
⁃ селяни репресовані у роки колективізації і депортовані у ці роки;
⁃ не повертали на історичну землю депортовані народи (кримські татари..)
2. Почалися нові політичні репресії. У кримінальний кодекс було внесено статтю про «антирадянську агітацію і пропагадну» і з 1954-1959 рр. за нею було репресовано 3,5 тис. чоловік.
3. Наростав опір з боку сталінських сил ( спроба у червні 1957 р. усунути Хрущова від влади сталіністами Маленковим, Кагановичем, Молотовим- не вдало)
4. У парткерівництві наростала ностальгія за минулим.
ІV.  Систематизація та узагальнення знань.

Учитель пропонує учням за заповненими таблицями визначити складові десталінізації  

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Відповіді на проблемні питання

Заключне слово учителя.

Суспільно-політичне життя 1953-1964 рр. проходило під гаслами демократизації і лібералізації. Проте реформи у політичній сфері були непослідовними і половинчастими. Вони не торкалися основ тоталітирного режиму і по суті не змінили ситуацію: монополія КПРС зберігалася, формувався новий культ Хрущова.
VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 10 підручник Струкевича.

2. Підготувати повідомлення: Про розширення прав республік УРСР.
Про українців на державних посадах.

Додаток  1

Складові десталінізації

Додаток  2

Текст доповіді Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки» на  XX з’їзді КПРС  (подається зі значними скороченнями)

Товарищи! В Отчетном докладе Центрального Комитета партии XX съезду, в ряде выступлений делегатов съезда, а также и раньше, на Пленумах ЦК, немало говорилось о культе личности и его вредных последствиях.

После смерти Сталина Центральный Комитет партии стал строго и последовательно проводить курс на разъяснение недопустимости чуждого духу марксизма-ленинизма возвеличивания одной личности, превращения ее в какого-то сверхчеловека, обладающего сверхъестественными качествами, наподобие бога. Этот человек будто бы все знает, все видит, за всех думает, все может сделать; он непогрешим в своих поступках.

Сталин ввел понятие «враг народа». Этот термин сразу освобождал от необходимости всяких доказательств идейной неправоты человека или людей, с которыми ты ведешь полемику: он давал возможность всякого, кто в чем-то не согласен со Сталиным, кто был только заподозрен во враждебных намерениях, всякого, кто был просто оклеветан, подвергнуть самым жестоким репрессиям, с нарушением всяких норм революционной законности. Это понятие — «враг народа» по существу уже снимало, исключало возможность какой-либо идейной борьбы или выражения своего мнения по тем или иным вопросам даже практического значения. Основным и, по сути дела, единственным доказательством вины делалось, вопреки всем нормам современной юридической науки, «признание» самого обвиняемого.

Это привело к вопиющим нарушениям революционной законности, к тому, что пострадали многие совершенно ни в чем не виновные люди, которые в прошлом выступали за линию партии.

Сложилась порочная практика, когда в НКВД составлялись списки лиц, дела которых подлежали рассмотрению на Военной Коллегии, и им заранее определялась мера наказания. Эти списки направлялись Ежовым лично Сталину для санкционирования предлагаемых мер наказания. В 1937-1938 годах Сталину было направлено 383 таких списка на многие тысячи партийных, советских, комсомольских, военных и хозяйственных работников и была получена его санкция.

Значительная часть этих дел сейчас пересматривается, и большое количество их прекращается как необоснованные и фальсифицированные. Достаточно сказать, что с 1954 года по настоящее время Военной Коллегией Верховного суда уже реа­билитировано 7679 человек, причем многие из них реабилитированы посмертно.

Товарищи! Нам нужно решительно, раз и навсегда развенчать культ личности, сделать надлежащие выводы как в области идейно-теоретической, так и в области практической работы. 

Начало формыКонец формыНачало формыКонец формы