Конспект уроку із зарубіжної літератури для 9 класу на тему: "Міфологічний зміст образів вірша Й. Ґете «Вільшаний король»."

УРОК №10

9 КЛАС

Тема: Міфологічний зміст образів вірша «Вільшаний король».

Мета: поглибити знання учнів про літературну баладу, познайомити їх з життям та творчістю Й.В.Гете, проаналізувати тематичну та художню своєрідність балади “Вільшаний король”; розвивати навички виразного читання, аналізу тексту; виховувати уважне ставлення до природи.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, портрет Й. Ґете, картина Шишкіна, аудіозапис Шуберта.

Епіграф: 

Природа завжди огортає людину темрявою

і вічно пориває до світла.

                                            Й. В. Ґете

І.Організаційний момент

 

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

• Що таке балада? (Балада - від прованс. - танцювати; спочатку - танцювальна пісенька -невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему).
• З баладами якого автора ми знайомилися раніше?

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя: Ми сьогодні поговоримо про видатного німецького поета Йоганна Ґете і з його баладою «Вільшаний король».

 

Знайомство з біографією письменника.

Гете - просвітник. 
У 1770 — 1775 рр. Гете захоплювався демократичною естетикою Гердера, був тісно зв'язаний з рухом "Буря і натиск", боровся за національну самобутність німецької літератури. Лірика цього періоду життєрадісна, близька до народної поезії, сповнена пантеїстичних настроїв ("Побачення і розлука", "Дика троянда", "Травнева пісня"). В уривку "Прометей" (1773) виражений протест проти тиранії. Революціонери у мистецтві, штюрмери прокладали шлях новому літературному напряму — романтизму. 
За своє життя Гете написав близько 1600 віршів. Багато з них стали народними піснями. Добре відома його збірка поезій "Західно-східний диван". Залишив нащадкам і знамениті романи "Страждання молодого Вертера", "Роки науки Вільгельма Мейстера", епічну поему "Герман і Дорофея", драму "Егмонт", автобіографію "Поезія і правда". Понад 60 років працював поет над своїм вершинним твором — трагедією "Фауст". Творче життя Гете — це подвиг. Вимогливий до себе, він так само прискіпливо ставився і до літератури. "Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка", — говорив поет. Нині його читають мільйони людей в усьому світі. 
Гете. Великі думки величних людей. 
- На світі немає нічого жалюгіднішого, ніж нерішуча людина. 
- Сподіватися завжди краще, ніж втрачати надію. 
- Незважаючи на всі їхні недоліки, люди більш за все гідні любові. 

 

Використовуючи фантастику, поет почасти долає містичність, наводить реалістичне пояснення нічним страхам дитини. Таким чином реалістичний план балади накладається на фантастично-міфологічний. Ґете використав форму діалогу, що було притаманне фольклорним баладам. Драматичну напругу баладі надає зіткнення протилежних начал: життя і смерті, реального і фантастичного, відчаю і надії. Балада Ґете стала відображенням його філософських думок про стосунки людей з природою, про порушення гармонії між ними.
Існує кілька українських перекладів балади Ґете. Найбільш відповідає оригіналу та задуму поета назва «Вільшаний король», як це переклав Максим Рильський. Іншу назву дав своєму перекладу Ґетевої балади Борис Грінченко — «Лісовий цар», а Пантелеймон Куліш назвав баладу «Вільшаний цар». 

Повідомлення учнів.

 

1.  Історія створення

Твір «Вільшаний король» спочатку був написаний як вступна пісня до п’єси «Рибалка» за мотивами однойменної балади, однак згодом отримав самостійне значення.

До написання Ґете надихнула данська народна пісня «Дочка ко­роля ельфів», опублікована в збірнику «Голоси народів у їх піснях» (1778—1779). Дочка лісового царя, яку зустрів наречений Олуф у нічному лісі, насилає на нього смертельну хворобу. Олуф не доживає до свого весілля, наречена бачить його мертвим.

Тут у фантастичній формі знайшов відображення забобонний страх середньовічної людини перед ворожими силами природи, таємничими міфічними істотами, втіленням яких є ельфи.

 

2. Словникова робота.

Ельфи — це духи повітря, природи, що можуть жити на деревах, люблять танцювати й заворо­жувати людей. Ельфи бувають світлі (добрі) й темні (злі), у них є свої королі, свої володіння, межу яких не можна порушувати. 

3.Читання перекладу Бориса Грінченка.

4. Читання балади «Вільшаний король» в перекладі П.Куліша.

5. Порівняння перекладів  письменників.

Переклад П. Куліша вирізняється національною забарвленістю (ав­тор використовує героїв національних міфів, слова народної української мови: «вітласта», «се», «царівни-вільхівни», «на вітті гойдати, коточ­ка співати» тощо.)

Переклади Д. Загула та Б. Грінченка більш нейтральні, у них час­то використовуються етнографізми: «у довгій киреї», «одіяння» (одяг), «вжию» (жити) та ін.

6.Читання балади «Вільшаний король» в перекладі М.Рильського в ролях.

7.     Робота над аналізом змісту балади.

Бесіда

— Назвіть героїв балади. (Батько, син, вільшаний король.)

— Де і коли відбувається дія твору? (Дія твору відбувається в ніч­ному лісі.)

— Який сюжет твору? (Повернення батька із сином додому, нічні страхи й смерть дитини.)

Усне словесне малювання.                                             

— «Змалюйте» усно пейзаж, де відбувається дія.

Робота з репродукцією картини І.Шишкіна «У лісі графині Мордвинової»

-         Який пейзаж відкривається вам на картині Шишкіна?

-         Яке враження від побаченого?

-         Що спільного у побаченому і почутому?

— Опишіть, якими ви уявляєте собі героїв балади.

Продовження роботи над аналізом балади.

—Як побудована балада? (У баладі використовується діалог. Увесь твір (за винятком першої та останньої строф) побудований на репліках (батько — син, вільшаний король — маленький хлопчик).

-         Що, на вашу думку, є причиною загибелі дитини? (Страх перед

таємничим нічним лісом. Можливо, причиною була хвороба дитини.)

—Порівняйте психологічний стан батька й сина, їхнє ставлення до того, що відбувається. (Обоє — і батько, і син — схвильовані. Але батько, як доросла людина, сприймає світ реально й намагається по­яснити все дитині, в уяві якої виникають різні химерні картини, що й породжує страх. Можливо, все, що бачиться хлопчикові, є просто його маренням.)

 Групова робота з текстом

? – Що бачить “у час нічний” батько і що бачить син? Зачитайте і впишіть у схему:


? – Назвіть елементи реального світу і фантастичного.                         
? – На чому автор зосереджує увагу – на сюжеті чи на почуттях героїв?  
? – Чи відчуваємо ми тривогу, почуття страху, напруження героїв?
? – Як побудована балада? Із скількох строф складається?

? – Якою постає в баладі природа?

 

Коментар учителя: Балада написана трискладовим розміром — амфібрахієм з пропуском складів. Функція ритму досить складна: він відтворює і нерівний біг коня в нічній пітьмі, і стукіт серця переляканої дитини.

 

Бесіда

— Яка головна думка твору? (Головну думку твору можна інтер­претувати по-різному. З одного боку, за страхом хлопчика, його ма­реннями криється одвічна боротьба життя зі смертю. З іншого, можна сказати, що у творі зображено зіткнення романтичного та реалістич­ного світосприйняття.)

—Яке значення має зображення стрімкого бігу коня? (Біг коня має символічне значення. Він означає рух життя вперед, який ніколи не припиняється.)

— Які фольклорні елементи використовуються у творі? (Викорис­товуються такі міфологічні образи-символи, як верба, вітер, туман, ніч, пан.)

Коментар вчителя: Пан — бог лісів, отар, пастухів, покровитель усієї природи, зобра­жувався у вигляді напівлюдини-напівцапа — з хвостом, ріжками, боро­дою; навколо нього танцювали. німфи (другорядні божества, що жили на деревах, у воді, у горах) і сатири (лісові й гірські божества нижчо­го рангу, які уособлювали первісну, грубу силу природи). Коли хтось порушував його спокій, Пан наганяв на нього страх (звідси — паніка, панічний тощо). Інколи слово «Пан» тлумачиться як «Всесвіт». Вбача­ли в ньому якесь божество, розлите у всій природі, творця й володаря всього сущого. Частіше Пана вважали злим духом. (Можна продемонс­трувати учням репродукцію картини М. Врубеля «Пан»).

 

ІV. Підсумки уроку

Прослуховування аудіозапису музичної балади Ф. Шуберта «Лісовий цар».

— Який характер музики?

— Чи схожий він із загальним настроєм балади?

Коментар до музичного твору.

Музична балада починається великим фортепіанним вступом. Далі йде вокальний вступ та передмова, що ведеться від імені особи розпові­дача і створює похмурий тон. Мелодія передає тривожні нічні події, переживання героїв. Вона дуже динамічна, вокальні можливості співу допомагають розкрити поведінку батька, сина, лісового царя.

 

V. Домашнє завдання

Прочитати поезії «Травнева пісня» та «Прометей» Гете.

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР
Хто їде під вітер нічною добою,

Синка на сідельці везе під полою?

Коня острогами раз по раз торкає,

Дитину до себе в тепло пригортає.

«Чого се ти, синку, очиці ховаєш?!»
—    Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?

В короні вітластій, кудлатий, патлатий,

Сягає рукою, мов хоче піймати.

«Коханий мій хлоню, ходімо зо мною,

Гулятимем гарно-прегарно з тобою!

Квітками в нас пишно лука процвітає,

Парчею матуся мене зодягає».
—    Хіба твоє ухо, татусю, не чує,
Що цар той вільшаний зо мною жартує? —

«Спокійся, дитино, нічого немає,

Се вітер у листі сухім завиває».
—    Вродливий мій хлоню, ходімо зо мною!

Гуляти царівни там будуть з тобою,
З тобою гуляти, вночі танцювати,

На вітті гойдати, коточка співати...

«Хіба ти не бачиш, татуню, вільхівен,

Танців і гойдання маленьких царівен?»
—    Я бачу, мій синку, в гаю на майдані

Колишуться верби в густому тумані.

«Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,

Не хочеш по волі — неволя притягне!»
—    Татуню, татуню! Мене він хапає!
Вільшаний цар душу мою пориває...

Щомога став батько коня з ляку гнати,

Маленька дитина — стогнати-конати.

В домівці не радість його зустрічала:

Дитина мовчала, дитина сконала.
Переклад Пантелеймона Куліша

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІСОВИЙ ЦАР
Хто їде в негоду тим лісом густим?

То батько, спізнившись, і хлопець із ним.

Обнявши малого, в руках він держить,

Його пригортає, його він пестить.

—    Чом личко сховав ти, мій синку малий?
—    Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:

У довгій кереї, в короні... дивись!
—    То, синку, тумани навкруг простяглись.

 

«Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди;

В моєї матусі є пишні квітки,

Гаптовані злотом тобі сорочки».

—    Ой тату, він кличе на луки рясні,

І квіти, і злото дає він мені.
—    Нема там нічого, мій синочку. Цить!

То вітер між листям сухим шелестить.

 

«До мене, мій хлопче, в дібровах густих

Дочок уродливих побачиш моїх,

Вестимуть таночок і будуть співать,

Співаючи, будуть тебе колихать».

—    Ой тату, мій тату, туди подивись:

В танку королівни за руки взялись...
—    О ні, усе тихо у темряві там:

То верби старії схилились гіллям.

 

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:

Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!»
—    Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!..

 

Наляканий батько не їде — летить...
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
Переклад Бориса Грінченка