ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА
9 клас
Дата:
Урок № ___
Тема уроку: Михайло Юрійович Лермонтов (1814-1841). Лірика
Мета уроку: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом М.Лермонтова, сприяти створенню в уяві учнів образу геніального поета; розвивати уміння аналізувати, оцінювати та узагальнювати біографічні відомості, розвивати навички художнього читання, творчу уяву; виховувати інтерес до кращих надбань світової літератури.
Обладнання: портрет М.Лермонтова, виставка творів поета і про поета, репродукція картин і малюнків Лермонтова, музичне оформлення.
Тип уроку: урок сприйняття та засвоєння нового матеріалу.
Ні, я не Байрон, інший я
Бранець, людям ще не знаний,
Як він, мандрівець, світом гнаний,
Та руська лиш душа моя.
М.Лермонтов
Хід уроку
І. Актуалізація знань
- Творчість якого величного поета ми з вами закінчили вивчати на минулому уроці?
- На О.С.Пушкіна рівнялися і інші поети його сучасники, а тому його смерть стала потрясінням, трагедією, відчаєм не лише для літератури, а й для всієї Росії.
Погиб поэт! – невольник чести –
Пал, оклеветанный молвой,
С свинцом в груди и жаждой мести,
Поникнув гордой головой!..
Не вынесла душа поэта
Позора мелочных обид,
Восстал он против мне ний света
Один, как прежде,.. и убит!
Убит!.. К чему тепер рыданья,
Пустых похвал ненужный хор
И жалкий лепет оправданья?
Судьбы свершился приговор!
Не вы ль сперва так злобно гнали
Его свободный смелый дар
И для потехи раздували
Чуть затаившийся пожар?
Что ж? Веселитесь… - он мучений
Последних вынести не мог:
Угас, как світоч, дивный гений,
Увял торжественный венок.
А вы, надменные потомки
Известной подлостью прославленных отцов,
Пятою рабскою поправшие обломки
Игрою счастия обиженных родов!
Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!
Таитесь вы под сению закона,
Пред вами суд и правда — всё молчи!..
Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждет;
Он недоступен звону злата,
И мысли и дела он знает наперед.
Тогда напрасно вы прибегнете к злословью —
Оно вам не поможет вновь,
И вы не смоете всей вашей черной кровью
Поэта праведную кровь!
ІІ. Оголошення теми і завдань уроку.
Людське життя, мов спалах метеорита,- швидкоплинне, але яскраве. Такі слова можемо сказати про Михайла Лермонтова, доля якому відміряла лише неповних 27 років. «Я раніше почав, закінчу раніше»,- писав в одному зі своїх ліричних віршів поет.
Гідний послідовник Пушкіна, залишив нам значний поетичний доробок. У його віршах переплітаються різноманітні настрої, почуття, думки поета. Ми на сьогоднішньому уроці заглибимося у життєві і творчі моменти М.Лермонтова, а ваша розповідь буде помережена віршами неперевершеного митця.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу
Розповідь про поета М.Ю.Лермонтова (на фоні відео)
Свою розповідь про поета хочу розпочати рядками, які дуже влучно підходять до характеристики його життя і творчості
Твой стих, как божий дух носился над толпой;
И отзыв мислей благородних,
Звучал как колокол на башне вечевой
Во дни торжеств и бед народных
М.Лермонтов, стихотворние «Поэт»
Рід Лермонтова походив із Шотландії і сходив Томаса Лермонта. У 1613 році один з представників цього роду, поручик польської армії Георг Лермонт, був узятий в полон військами князя Дмитра Пожарського при капітуляції польсько-литовського гарнізону фортеці Біла і в числі інших так званих Бєльських німців надійшов на службу до царя Михайла Федоровича. Він перейшов у православ'я під ім'ям Юрія Андрійовича, родоначальника російського дворянського прізвища Лермонтова. У чині ротмістра російського рейтарского ладу, він загинув при облозі Смоленська в 1624.
Його дід по материнській лінії Михайло Васильович Арсеньєв відставний гвардії поручик одружився з Єлизаветою Олексіївною Сталипіною. Після цього купив майже задарма у Нарижкіних Чибарського уїзду Пензинської губернії село Тархани, де і оселився зі своєю дружиною.
Єлизавета Олексіївна, бабуся поета, була неособливої зовнішності, високого зросту, сувора і до якоїсь міри незграбна, але була розумна, мала силу волі та ділову хватку, походила з видатного роду Столипіних.
Перший біограф Лермонтова Павло Олександрович відмітив, що його матір Марія Михайлівна була обдарована музичною душею. Вона часто грала на фортепіано, тримаючи малого сина на колінах.
Юрій Петрович Лермонтов, батько поета, закінчив перший кадетський корпус у Петербурзі в 1804 році, у чині прапорщика служив у Тексгольмському піхотному полку, за хворобою пішов у відставку вже капітаном. У 1812 році вийшов у Тульське дворянське ополчення.
Після смерті молодої дружини у 1817 році відносини Юрія Петровича з тещею загострилися, і він вимушений був виїхати в свій маєток Крапотове Тульської губернії, а сина залишив на виховання бабусі, відповідно до умови, яку вона поставила у спадщині.
Дитячі роки Лермонтова пройшли в маєтку бабусі Єлизавети Олексіївни в селі Тархани. Бабуся робила все для єдиного, обожнюваного онука, не жаліючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами, добре малював і ліпив, грав на флейті, фортепіано і скрипці.
Побоюючись за здоров'я хворобливого онука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на Кавказ . Тут він познайомився з дівчинкою років 9 і вперше у нього прокинулось незвичайно сильне почуття, яке залишалося з ним протягом усього його недовгого життя «Горы Кавказкие для меня священны» писав Лермонтов
Через 2 роки бабуся повезла Лермонтова до Москви, де його готували до вступу в університецький благородний пансіон. В пансіоні Лермонтов залишався близько 2 років. Там під керівництвом його вчителів Мерзлякова та Зінов’єва він розвинув смак до літератури. Проходили засідання зі словесності, молоді люди пробували свої сили в самостійній творчості.
Молодий Михайло за своє коротке життя влюблявся багато разів. Одні зустрічі були швидкоплинними, а інші залишались назавжди. Найніжніші і глібокі почуття Лермонтов відчував до Варєньки Лопухіної. Знайомство відбулося в Москві, куди його привезла бабуся, щоб юний, обдарований Михайло зміг вступити до університету. Варвара дійсно була красунею, користувалася увагою завидних женихів Москви. Важко сказати, чи відповідала у своєму серці взаємністю 16-річна Варвара, але з часом їх дружба переросла у дещо більше.
У 1832 році поет від’їжджає до Петербургу, а тому їх зустрічі стають неможливими, але Михайло постійно запитував про Варю, як вона живе, чи все у неї добре. Однак у 1835 році Варя Лопухіна виходить заміж на чоловіка набагато старшого за неї, це дуже вразило Михайла. Він починає замислюватися над питанням життя і смерті. Він хоче встигнути якомога біле зробити за той час, який йому відведено жити на землі. Йому життя ненависне, але і смерть страшна.
16 лютого 1840 року в будинку графині Лаваль в самий розгар балу , ніби ненароком сталася суперечка Лермонтова з сином французького посла Дебарант Ернонстом, йому сказали що епіграма, написана Лермонтовим присвячена йому з насмішкою, та ще й нібито недобре говорив про нього з однією дамою. Дуель закінчилась безкровно, одна шпага переломилась і вони перейшли на пістолети, Дебарант хоч і цілився то промазав, а Лермонтов після цього вистрілив вбік. Противники помирились і роз’їхались.
Навесні 1841 року Лермонтов був змушений повернутися у свій полк на Кавказ. Виїжджав з Петербурга він з важким передчуттям. Спочатку Ставрополь, далі – П’ятигорськ. Тут в П’ятигорську сталася суперечка з майором у відставці Миколою Мартиновим, вперше з ним Лермонтов познайомився в школі військових підпрапорщиків, яку Мартинов закінчив на рік пізніше ніж Лермонтов.
Від самого свого приїзду в П’ятигорськ Лермонтов не пропустив жодного випадку, щоб не сказати Мартинову щось неприємне, знущання, насмішки, словом все, чим можна було досадити людині, не торкаючись до його гідності. Він вирішив покласти цьому край. І 13 липня 1841 року Мартинов прислав до Лермонтова свого секунданта, 15 липня о 19 годині відбулась дуель. Лермонтов вистрілив вгору, а Мартинов, прицільно в груди поету.були жорстокі навіть для тих часів: стрілялися з 15 кроків. Смерть поета після вистрелу Мартинова була миттєвою. Тіло поета спочатку поховали у П’ятигорську, а згодом його прах перевезли в сімейний склеп у Тарханах.
И он убит, и взят могилой,
Как тот певец, неведомый, но милый,
Добыча ревности глухой,
Воспетый им с такою чудной силой,
Сраженный как и он безжалостной рукой
Кохання Михайла Лермонтова.
Катерина Сушкова
Михайла з Катериною познайомила в 1830 році його родичка Олександра Верещагіна. Сушкова робила записи, в яких розповідала про стосунки з молодим поетом. Ці записки з плином часу розрослися в цілий роман з двох частин: в першій панує уїдлива Сушкова, а в іншій - гордовитий Лермонтов. Катерина Сушкова вийшла заміж за товариша Михайла Лермонтова Олексія Лопухіна.
Наталія Іванова.
У 1830 році поет познайомився з Наталею Федорівною Івановою, яка стала його сумної любов'ю. Після важких і несміливих освідчень Наталія вибрала іншого, більш впевненого в собі юнака.
Варвара Лопухіна
Про неї вже було сказано сьогодні А я лише додам, що почуття, які Лермонтов відчував до Варєньки, збереглися практично до самих останніх його днів. Вони ж знайшли відображення в багатьох творах поета.
Іван Ігнатко
Лермонтов і Україна
На території, що належить до сучасної України, Лермонтову ніколи не довелося побувати. Але Україна зайняла значне місце у його житті. Під час своїх подорожей по Кавказу Лермонтов декілька разів побував на Кубані, яка в ті часи входила до складу української етнічної території. Короткочасне перебування осінню 1837 р. в чорноморській станиці на Тамані, життя в хаті місцевого козака Мисника, знайшло відображення в оповіданні Лермонтова «Тамань», яке стало частиною роману «Герой нашого часу». В цьому оповіданні Лермонтов, як міг, спробував відобразити як побут, так і мову місцевих українців.
Повагою до України та її народу сповнені рядки поезії Лермонтова, що присвячені княгині Марії Щербатовій, яка походила з України, та мала у дівоцтві прізвище Штерич. Імпульсом до написання цього вірша, у якому Україна називається «сумною вітчизною», якій доводиться «гордо переносити» ярмо імперського поневолення, як вважається, стала поява в журналі «Отечественные записки» поезії Євгена Гребінки «Признання», у якій Україна зображується в алегоричному вигляді жінки.
Антон Будяк
Пам’ятники Михайлу Лермонтову
В Росії установлено більше ніж 500 пам’ятників Михайлу Лермонтову, а також є в Україні та інших країнах.
Мне нужно действовать. Я каждый день бессмертным сделать бы желал, как тень великого героя. И понять я не могу, что значит отдыхать…
А.Пушкин
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Пазли
Прапорці
Робота в парах
1814р., 1828р., 1830р., 1832р., 1837р., 1838р., 1839р., 1841р.
Колаж асоціацій
Сенкан
V. Домашнє завдання
Репродуктивне: Цю поезію ви вивчаєте напам’ять на наступний урок.
Перечитати «герой нашого часу»
Творче: Створити асоціативне гроно ліричного героя будь-якої за вибором поезії Лермонтова
Індивідуальне: Підготувати повідомлення про добу, яка відображена в романі «Герой нашого часу» ; повідомлення про історію написання та композицію роману.
VІ. Підсумок уроку
Оцінювання навчальної діяльності