Конспект уроку. "Календарно-обрядові пісні. Веснянки"

6 клас

Тема: Календарно-обрядові пісні, їх різновиди. Веснянки. («Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «Кривий танець»)

Мета: дізнатися про виникнення народної обрядової поезії, її різновиди; з’ясувати головні   календарні обряди україн­ців весняного періоду; вміти виразно і вдумливо читати пісні, коментувати їх зміст; розвивати пам’ять, культуру зв’язного мовлення; вміння грамотно, послідовно, логіч­но висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, мило-звучності, краси; прищеплювати почуття пошани, поваги до фольклорної спадщини наших предків

Тип уроку: засвоєння нових знань.

                          Обладнання: тексти веснянок, музичний супровід до пісень-текстів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки); музичні обробки українських веснянок М. Лисенком (записи).

Методи і прийоми:

Хід уроку

1. Організаційний момент.

1. 1. Привітання.

1. 2. Перевірка відсутності/присутності учнів.

1. 3. Перевірка готовності до уроку.

2. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань.

Бесіди за питаннями:

• Чи полюбляєте ви слухати пісні? Які саме?

• Коли люди співають?

• Що необхідно для того, щоб гарно співати? (Голос, музичний слух, талант у виконанні тощо)

• Як пісня впливає на внутрішній стан людини?

• Чому, на вашу думку, пісня — це фольклорний жанр?

• Назвіть кілька пісень, що не втрачають своєї актуальності?

 

4. Вивчення нового матеріалу.

...Народні пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці — народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу.

М. Гоголь

Українські простори є столицею ліричної поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширювались по всій слов’янщині.

Адам Міцкевич

1. Вступне слово вчителя про фольклор та обрядову поезію

«Фольклор» — народна мудрість. У ньому відбито світоглядні, етич­ні й естетичні погляди народу.

Наука про фольклор — фольклористика — досліджує проблеми, які належать до загального суспільствознавства, вивчає соціальну природу, тематичні обшири народної поетичної творчості, її специфіку й спільні риси з іншими типами мистецтва.

Витоки культури сягають у такі далекі історичні часи, коли ще не було писемності і, зрозуміло, не було такої професії, як письменник, але люди прагнули відтворити у слові свої враження, настрої, пережи­вання, уявлення про природу і свої зв’язки з нею, життєві ідеали, оціню­вання внесків людей, серед яких жили поняття про красу, добро і зло.

Відгомін родових та племінних уявлень донесла до нас обрядова пое-зія. У патріархальному суспільстві склалася фольклорна система, яка відповідала ритмам трудових процесів, обслуговуючи свята і будні; вона містила й неписані правила поведінки. Виробилися певні «сценарії» об­рядів, у яких значну роль відігравали пісні й словесні форми, що мали сприяти врожаю, здоров’ю, добрим родинним стосункам. Фольклор був якнайтісніше пов’язаний з побутом.

До календарно-обрядової поезії належать: колядки, щедрівки, веснянки (гаївки, маївки, гагілки), купальські, русальні, петрівочні, жниварські.

У календарно-обрядовій поезії поєднувалися язичницька віра та хрис­тиянська.

2. Народна пісня, її особливості

Народна пісня переймається «на слух». За усної передачі слово ви­ступає в органічному поєднанні з інтонацією, жестом, мімікою, мело­дією.

За своїми походженням і суттю пісня є мистецтвом загальнонарод­ним; незалежно від того, авторська чи анонімна, вона орієнтована на ма­сове сприйняття і засвоєння. Мета кожної пісні — не стільки виразити особистість поета, скільки залучити слухачів до співпереживання, що, як правило, завжди вдається, як слушно зауважив І. Франко, оскільки «народний поет творить пісню з того матеріалу вражень та ідей, яким живе ціла маса його земляків...» Отже, його пісня є якимось виражен­ням думки, устремлінь багатьох, і тільки таким чином вона стає здатною до сприйняття і засвоєння її.

Будучи засвоєною, пісня часто допомагає виявити настрої і почут­тя співака навіть тоді, коли його ситуація тільки віддалено нагадує від­творену в пісні.

Народна пісня ще й у давні часи мала самостійне значення, тобто вона не служила тільки для прикрашення і роз’яснення обряду, не була тільки додатком, а служила також для задоволення соціально-естетич­них, художніх потреб народу.

3. Теорія літератури

3.1. Народна пісня — невеликий музично-поетичний твір строфічної фор­ми, автором якого є народ.

3.2. Анафора (гр. аnaphora — піднесення), єдинопочаток — повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршованих рядків чи строф.

3.3. Рефрен (фр. refrain) — повторення групи слів, одного чи кількох вір-шованих рядків наприкінці строфи чи рядка.

4. Весняний цикл календарної обрядовості (матеріал для вчителя)

Метою таких обрядів було накликати швидкий прихід весни і тепла, задобрити духів поля та дому, від яких, на думку наших предків, залежав урожай та добробут.

Процес закликання весни не припинявся із завершенням основних свят зимової пори. Він продовжувався і далі — зокрема у день Стрітення, 15 лютого, що вважався часом зустрічі зими з літом, боротьби між ними та остаточної перемоги тепла над холодом і морозом.

У давнину рік поділявся не на 4 періоди, а на 2 — час тепла та час хо­лоду, між якими, як вважалось, і точилася безперервна боротьба. І лише з переходом давніх праслов’ян від мисливства до землеробства в люд­ській уяві виникають підстави для нового поділу — відповідно до видів сільськогосподарських робіт, які виконувались у полі.

Як пора сівби весна була надзвичайно важливим етапом у праці давніх людей. Від посіву залежав майбутній урожай. Тому весна поставала у свідо­мості праслов’ян як час підвищеної активності у праці та обрядово-магіч­ній діяльності, яка мала сприяти виконанню весняних робіт. Давні люди розуміли важливість природних умов, від яких вони залежали (швидкий чи пізній прихід тепла, весняні морози, повені, дощі і т. ін.), тому вірили, що можуть задобрити духів та божества, привернути їх на свій бік.

Трактуючи своєрідним чином усі явища природи та навколишнього світу, давні праслов’яни виробили цілісну систему обрядів, пов’язаних із приходом весни та життям у цей період. Календарний рік у наших пред­ків розпочинався 21 березня, у день весняного рівнодення. Від цього часу день ставав довшим, ніж ніч, і розпочинались головні весняні дійства.

Весняний цикл, як і календарно-обрядова творчість в цілому, є сис­темою ритуальної поведінки, де всі магічні дії нерозривно зв’язані з ві­рою в магію слова. Так, одним із обрядів, що здійснювались під кінець зими чи на початку весни, був обряд випікання символічних коржів у формі птахів, з якими ходили люди, піднявши їх високо над головою, закликаючи весну прийти на землю. Міфологічною основою цього об­ряду є давнє уявлення про те, що весну приносять на крилах птахи, які повертаються із вирію.

Найпоширенішою на території давніх слов’ян була обрядова дра­ма «Кострубонько». Суть її в тому, що люди урочисто палили, топили чи ховали у труні ідола зими, з голосіннями та похоронними обрядами, і цим проголошували перемогу тепла над холодом. У ній простежується зв’язок з найдавнішими культами та віруваннями. Велику роль у цьому святі відігравав і культ вогню. До наших днів на окремих територіях збе­реглась традиція палити вночі на Великдень великий ритуальний вогонь, при якому здійснювались магічні дії під речитативне промовляння «Вес­ну-Ладу, запали, запали; Лихі сили віджени, віджени...».

На деяких територіях, де залишки знищеного Кострубонька розки­дають на полях з метою викликати кращий врожай, цей обрядовий за­хід демонструє і давній звичай розчленовувати тіло короля або чарівникай ховати його в різних частинах країни, щоб забезпечити родючість зем­лі, людей і тварин.

У святах весняного періоду надзвичайний акцент робиться на культі предків, що набуває свого найвищого вияву у Великдень — час покло­ніння Роду та померлим родичам, що відбувалось упродовж тижня і за­вершувалось так званим «Мертвецьким Великоднем». Його святкування було пов’язане із вірою в те, що душі предків разом із птахами поверта­ються із вирію.

Як і для інших народів, весна для наших предків була періодом по­чатку ритуальних ігрищ чи гульбищ, мета яких — накликати родючість у природі, сприяти родючості полів.

Мали весняні традиції і господарське значення, яке простежується крізь давні звичаї. Таким, зокрема, були обряди першої борозди, що відтворюва­ли новорічну оранку ритуалам, пов’язаним з першим вигоном худоби.

Значна кількість весняних ігор відтворює давні уявлення про світ та життя, а також первісний уклад древніх часів. Творячись у різні історичні періоди, вони донесли до нас різноманітні погляди на традиції.

У давнину твори, що виконувались у весняний період, були своєрід­ними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні зміни: ліс — зазеленіти; траву — прорости; посіви — піднятись; квіти — розцвісти.

5. Веснянки — жанр весняного циклу календарно-обрядової творчості

Веснянки, як бачимо з самої назви, — це пісні на честь приходу вес­ни, — календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають заклич­ний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. У різних місцевостях України ці пісні назива­ються ще гаївками, гагілками, ягілками, яголайками, маївками тощо. Веснянки складають один з найцікавіших за змістом, найбагатший емо­ційно фольклорно-пісенний цикл, тісно пов’язаний з календарем сіль­ськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників.

Подекуди назви «веснянка» і «гаївка» (твори усної народної сло­весності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях , лісах чи поблизу водоймищ) вжи­ваються паралельно, а от в Галичині гаївками звали лише ті веснянки, що виконувалися під час Великодніх свят, а власне веснянки співалися від Благовіщення до Зелених свят (Трійці).

Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею — радісні надії та клопоти хлібороба. Після холодних коротких днів і довгих зи­мових вечорів, що минали колись у тісних хатах за роботою, за скупого освітлення, молодь діставала, нарешті, можливість вийти на залиті со­нячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де диха­лось на повні груди і співалося на повний голос. Можна було затіяти гру, повеселитися, радіючи лагідному сонцю і теплу.

Пісні, хороводи, ігри поступово утворили специфічний обряд із чіт­ко визначеним порядком дійства і усталеним пісенним супроводом.

Свято зустрічі весни приурочувалося до початку льодоходу «коли щука хвостом розіб’є лід». А оскільки бажання дочекатись цього дня як­найшвидше було великим, то у веснянках і висловлюються нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати».

До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, в яких висловлюються бажання прискорити прихід тепла, а з ним і тієї пори, коли закладався реальний ґрунт для доброго урожаю.

Ранні записи й публікації веснянок були здійснені фольклористами ще в першій половині XIX століття (збірники З. Доленчи-Ходаковсько­го, М. Максимовича, А. Метлинського). Найповніша наукова подача матеріалу в дореволюційних виданнях належить В. Гнатюку, який ви­дав том «Гаївок», куди звів весняні пісні, зібрані по всій Україні. Кіль­ка збірок веснянок разом з мелодіями опублікував М. Лисенко. Чимало веснянок записано з голосу Лесі Українки. «Зовсім малою, либонь п’я­тилітньою, дитиною, запам’яталися Лесі весняні танкові пісні», — зга­дував К. Квітка.

Звичай водити хороводи, співати веснянки, забавлятися іграми, при­уроченими весні, зберігся подекуди до наших днів; такий спосіб святку­вання приходу весни шанується як жива традиція.

Веснянки — пісні молодості й краси; в них звучать оптимізм і світ­лі ліричні мотиви.

6. Опрацювання пісень весняного календарного циклу

6.1. «Ой весна, весна — днем красна».

6.1.1. Прослуховування пісні в музичному супроводженні або її вираз­не читання.

  6.1.2. Тема: зображення приходу весни, без якої не буде літа, а значить, і тепла, врожаю.

6.1.3. Ідея: уславлення необхідності приходу весни, її бажаного очіку­вання.

6.1.4. Основна думка: весна — пора року, коли все у природі оновлюєть­ся, оживає; саме вона є сподіванням людей на добрий урожай, при­плід худоби, достаток.

6.1.5. Композиція: поезія побудована у формі діалогу. Формулюється дві­чі питання: «Що ж ти, весно, принесла?», на яке подаються докладні відповіді.

6.1.6. Обговорення змісту поезії за питаннями:

• Що відчуває кожна людина з приходом весни? Чим це пояснити?

• Чому люди отримують радість, задоволення, почуття піднесеності у весняний період?

• Як зрозуміти те, що весну назвають красною?

• Поясніть, що мається на увазі, коли говориться про весну, яка при­несла літечко?

• Знайдіть і прочитайте у тексті поезії про дарунки, принесені весною («житечко», «озимую пшеницю», «усякую пашиницю», «рожеву квіточ­ку», «запашне зіллячко», «ягнятко», «телятко»).

• Доведіть, що «Ой весна, весна — днем красна» є веснянкою.

• Для чого народ склав цю поезію?

• Чому в пісні до весни звертаються як до живої істоти?

6.2. «Ой кувала зозуленька».

6.2.1. Виразне читання обрядової поезії.

6.2.2. Тема: зображення тривалого часу кукування зозулі (неділя, поне­ділок, вівторок,..).

6.2.3. Ідея: прохання людей до зозулі, щоб вона якомога більше їм на­кувала.

6.2.4. Основна думка:

Співай, співай, товаришко,

Бо вже не будемо,

Та не знаєм, товаришко,

Чи на рік діждемо.

6.2.5. Обговорення поезії за питаннями:

• Що вам відомо про зозуленьку як птаха?

• Для чого люди прислуховуються до кукування зозулі?

• Коли починає свій спів ця пташка?

• Чому зозуля у творі названа товаришкою?

Які художні засоби використані в поезії? Назвіть їх, наводячи при­клади з твору.

6.3. «Кривий танець».

6.3.1. Ознайомлення з текстом поезії.

6.3.2. Тема: відображення танцю, який символізує неминучий прихід вес­ни, а значить, і зміни у природі, в людському побуті.

6.3.3. Ідея: уславлення мудрості, спостережливості людей за змінами в природі у весняний період.

6.3.4. Основна думка: хороводи та співи — бажання людей прискорити прихід весни.

6.3.5. Опрацювання змісту твору за питаннями:

• Для чого проводився кривий танець? Чи свідчить його виконання прискоренню приходу весни?

• Чому діброва почала палати?

• Прокоментуйте рядки твору. Власні думки обґрунтуйте.

Скільки в цебрі водиці...,

Скільки в дівчат правдиці.

• Які художні засоби застосовані в цій календарно-обрядовій поезії?

• Чим пояснити повторення рядка в поезії: «Та вода по каменю...»? (Вода — у більшості випадків виконувала очисну функцію)

5. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Опрацювання тестових завдань

«Ой весна, весна — днем красна»

1. Якою названо весну?

а) Красною; б) дзвінкою; в) щасливою.

2. З яким запитанням звертаютья до весни?

а) «Що ти нам принесла?»; б) «Чому так довго не приходила?;

в) «Чим ти нас порадуєш?»

3. Весна бажає, щоб...

а) родилася усякая пашниця; б) швидше прилітали птахи;

в) люди отримали багатий врожай картоплі.

4. Про які квіточки згадується в поезії?

а) Волошки; б) проліски; в) червоні.

5. Художній засіб, застосований у рядку «Принесла, я (весна) літечко», називається...

а) порівнянням; б) метафорою; в) епітетом.

«Ой кувала зозуленька»

1. Зозуленька вперше почала кувати, сидячи на:

а) березі; б) очиці; в) лелії;

2. Яких із днів тижня не зазначено у творі?

а) Субота; б) неділя; в) вівторок.

3. Як у поезії названо зозуленьку?

а) Ледачою; б) товаришкою; в) чарівницею.

4. Який художній засіб використано у такому рядку твору: «Бо заходить сонце»?

а) Анафору; б) епітет; в) метафору.

«Кривий танець»

1. Який рядок обрядової поезії повторюється п’ять разів?

а) «А ми кривого танцю йдем, танцю йдем».

б) «Та вода по каменю».

в) «Стиха йде, стиха йде».

2. По якому каменю йде стиха вода ?

а) Великому; б) чарівному; в) білому.

3. Хусточки в дівчат були:

а) маків цвіт; б) весняні луки;

в) хвиля весняного струмка.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Як пояснити, що народні пісні, маючи майже одну й ту ж назву, міс­тять різні варіанти тексту? Наприклад, «А в кривого танця», «Кривий танець», «А ми кривого танцю йдем».

2. Чим пояснити те, що люди серйозно дотримувалися весняних обря­дів? Доведіть особисті міркування.

3. Квітки необхідні для того («Ой весна, весна — днем красна»), щоб...

а) прикрасити землю; б) квітчались діточки;

в) дати можливість бджолам збирати мед.

Картка № 2

1. Що очікує людина з настанням весни? Чому? Як відповідні поезії, об­ряди допомагають наблизити весняну пору року?

2. Вмотивуйте, що свідчить про належність поезії «Кривий танець» до вес­нянок.

3. Рефрен — це:

а) повторення давно написаного, відомого, набридлого;

б) повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків напри­кінці строфи чи строф;

в) система, порядок чергування рим у вірші.

Картка № 3

1. Чому, на вашу думку, веснянки вважаються піснями молодості і кра­си? Обґрунтуйте власні міркування, наводячи приклади з відомих вам творів.

2. Доведіть, що веснянки — це фольклорний жанр. Наведіть переконливі докази, посилаючись на відомі вам поезії.

3. Яке слово в обрядовій поезії «Ой кувала зозуленька» повторюється 10 разів?

а) Зозуленька; б) співай; в) кувала.

 

6. Підведення підсумків уроку.
7. Домашнє завдання.

Прочитати обрядову поезію, що належить до літнього календарно­го циклу, підготувати малюнок до однієї з них; вивчити напам’ять одну веснянку (на вибір).