Конспект уроку "Мацуо Басьо"

Мацуо Басьо. Хоку.

Одухотворення природи – характерна ознака японської культури

Мета: Познайомити п’ятикласників з життям поета, дати коментарі віршів Басьо, в яких відзеркалено розуміння японцями навколишнього середовища, споглядання природи; ознайомити учнів з особливостями японської культури, традиціями, які мають вплив на японську культуру, формувати сприйняття культури Японії, удосконалювати вміння чітко висловлювати свою думку, техніку читання віршів; розвивати мовлення, мислення, уяву.

Обладнання: географічна карта Японії, зображення гори Фудзіями, види Японії, зразки японських ієрогліфів, записи японської музики, зразки ікебани, предмети, що символізують чайну церемонію, нецке, бонсай.

Тип уроку: урок - подорож з елементами лекції і евристичної бесіди.

Хід уроку

Навіть лицар – герой
 Біля розквітлої сакури
 Стає звичайнісіньким вояком
 Мацуо Басьо

І. Організаційний момент. Емоційні налаштування.
ІІ. Оголошення теми уроку.

Учитель:  Сьогодні ми відправляємося в гості до  відомого японського поета Мацуо Басьо в незвичайно красиву країну Японію. Ми з вами поринемо в цікавий новий для вас світ ієрогліфів, ікебан, бонсаїв, кімоно і чайної церемонії.

ІІІ.   Робота за темою уроку.

1. Філософська хвилина.

Класична японська культура – неповторний взірець гармонії між людиною і навколишнім середовищем. Людям Бог дав відчуття, за допомогою яких ми можемо насолоджуватись навколишнім світом. Саме це вміють добре робити японці. 

(Учитель зачитує уривок з книги
В.Цвєтова  «П’ятнадцятий камінь саду Ріандзю» (М. 1986):

«Сад каміння», «Філософський сад», десятки назв у визначної пам’ятки японського міста Кіото і, мабуть, найбільшої його цінності і десятки тлумачень суті, яку вклав століття тому мудрий монах Соамі у 15 чорних необроблених і різних за розміром каменів, розкиданих по білому піску.

Я сказав «15 каменів» тому, що стільки зазначено у путівнику. Але насправді ми бачимо лише 14, 15-го перед очима немає. Його закривають сусідні. Зробиш крок дерев’яною галереєю, яка тягнеться уздовж краю піщаного прямокутника – з інших трьох боків сад обмежений монастирськими стінами – і знову каменів 14. П’ятнадцятий, той, що був прихований, тепер опиниться в їхньому числі, а зник з поля зору інший.. Ще крок галереєю, і геніально спланований хаос постає знову в іншій композиції, яка складається з тих самих 15 каменів, з яких один – невидимий.

З протилежного боку саду я дивився на галерею, заповнену людьми. Однакова кількість каменів поставала перед їхнім поглядом. Але кожний бачив свої чотирнадцять. Може, Соамі хотів сказати, що справа не в каменях, а в людях, які приходять до саду? Чи не в тому суть, що люди сприймають одне і те саме по-різному, кожний по-своєму? І при цьому нікому не спадає на думку заявити: «Я бачу світ правильно, а решта – ні». Всі ми тільки звичайні люди».
 

2. Краєзнавча хвилина.

 Підготовлені учні «географи» презентують Японію.
 

Японія розташована на чотирьох великих островах.

Японське мистецтво розвинулось під могутнім впливом корейської і китайської культури. Японією була засвоєна китайська писемність, сюди завозили витвори корейського і китайського мистецтва, японські письменники наслідували китайських. Але все це не заважало японцям по-своєму сприймати китайські ідеї і пристосовувати їх до свого способу життя.

Японія – країна гір, морів та вулканів. Творіння людських рук часто знищувалось землетрусами і тайфунами. Тому японці і навчились цінувати те, що бачать очі в даний момент. Саме тому і форма японських віршів є стислою і лаконічною.

                               Вчитель зачитує хоку.

                               Учні  коментують, змальовують свої асоціації.

Яке блаженство!                                                        Серпанок весняний,
Снігу аромат                                                                Сливовий цвіт і місяць –
З Південної долини долинає.                                    Завершений пейзаж!


 

Японці з давніх-давен привчали себе до простого домашнього побуту. У кімнатах постійних речей було мало, але кожна з них – чи то квітка у вазі, чи то картина – набувала особливої виразності і привертала увагу.

Вагоме значення мав пейзаж. Як правило, біля японського будинку розбивали невеликий сад. Японські сади милували око, служили для роздумів:

Ти теж усамітнився
Й не показуєш квітів кожному? –
Каштан за хатою.

3. Естетична хвилина.

Учениця «ресторатор» знайомить учнів з правилами чайної церемонії.

В Японії розпивання чаю не є процесом простого втамування спраги, а спосіб спілкування, який приносить задоволення співрозмовникам. Він неспішний, спокійний, без лишніх рухів. Господар використовує спеціальний порошковий зелений чай, який заварений за певними правилами і, головне, без всякого поспіху. Він виносить предмети чайної церемонії до гостей, наливає у маленькі горнятка. Кожне горня з чаєм лівою рукою ставить на праву долоню, застелену білою шовковою хустинкою, робить ковток і з поклоном пропонує напиток гостеві. Чай японці п’ють маленькими ковтками, при цьому за столом ведеться неспішна бесіда.

Вчитель наливає учням чай. І зачитує наступний хоку:

Перед вродою квітів
Соромно стало місяцю? –
Сховався за хмаркою.

4. Мистецтво ікебани.

            Учень «флорист» зачитує повідомлення про ікебану.

Японці – найкращі у світі квіткарі. Саме їм належить авторство вдумливого складання квіткових композицій – ікебана. В таких композиціях використовуються не тільки квіти, але й гілочки бамбуку, сосни, квітучі гілочки сакури чи сливи, плоди, насіння, кору. Неухильно дотримуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітами додають червоні квіти, а до червоних – зелені рослини або рослини світлого забарвлення. Окрім цього, основу становить композиція ліній, яка складається за принципом трьох площин: три основні гілки символізують небо, людину і землю (довжина гілки, що символізує «небо» - 1,5 висоти вази, не рахуючи тієї частини, яка заглиблена у вазу, висота гілки або квітки, що символізує «людину» - ¾ висоти «неба», а «земля» складає ½ висоти «неба»). У японців навіть існує традиційне милування квітами – ханамі.

Учні читають хоку, присвячені квітам і аналізують їх:

Гірська троянда!                                                         Вийшов на гірську стежину,
Її гілочки так і просяться                                        І так приємно защеміло у грудях…
Прикрасою на капелюшок.                                      Та навкруги ж фіалки!

                                                  Шеретує бабуся рис.
                                                 Старезна, а все ж радіє,
                                                Що хризантеми розквітли!

5.  Інтелектуальна хвилина.

Ознайомлення з японською легендою про японське літочислення є передмовою до аналізу наступних хоку, які мають відношення до пір року.

Учні читають і аналізують:

Весняні ночі                                                        Під час літніх злив
Куди й поділися,                                                Ноги в журавля стали                                      
Коли розцвітає сакура.                                  Короткими.

На всохлу гілку                                                 Соснове гілля на брамах! –
Сів ночувати крук.                                         І, здається, за однісіньку ніч
Глибока осінь.                                                 Проминуло років тридцять.

(Учні шукають у підручниках і зачитують повідомлення про «сезонні слова».)

6. Теорія літератури - «хоку».

 Спочатку хоку існував як трирядкова частина у більшому поетичному творі. Саме Мацуо Басьо розвинув хоку до самостійного жанру пейзажної лірики.

Хоку – трирядковий вірш без рими, з особливою будовою. Загальна кількість складів у хоку – 17. У першому рядку 5 складів, у другому – 7, у третьому – 5. 5 + 7 + 5 =17. На жаль, у перекладах ці особливості будови хоку втрачаються.

7. Знайомство з Мацуо Басьо.

 Проводять учні «бібліографи».

Уявіть собі річку, на її березі хижку, поряд з хижкою росте бананова пальма. В затінку пальми похилого віку чоловік у ветхому вбранні й у ветхому капелюсі малює пензликом ієрогліфи. Це і є Мацуо Басьо. Басьо-сенсей (вчитель) більшу частину свого життя провів у мандрах, що чимось нагадує українського поета і філософа Григорія Сковороду, котрий у сірій свиті, з палицею й улюбленими книжками в торбі за плечима, шукав по світі істину. Щастя, вважав Сковорода, - це постійний пошук істини, пізнання себе і природи, чиста совість. Такої ж думки дотримувався і Мацуо Басьо. Він голодував, носив подертий одяг, ночував просто неба:

                                           З-під ватного халата на землі
                                           Молитва чується, -
                                           Нічліг мандрівця.

Басьо-сенсей, залишаючись сам на сам із природою, придивлявся і прислухався. Навіть саме маленьке створіння є важливою частиною великого. Існує японське прислів’я: «Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці». Ця мудрість подобалась Басьо, тому й він умів помічати красу у тому, що багатьом здавалось незначним, буденним.

 Учні читають у аналізують хоку:

Попискує горобеня.                                                  Росинки крап-крап-крап.
Йому відповідають миші                                      Може спробувати ними
Зі свого кубельця.                                                    Змити бруд зі світу?
(Сумують всі)

ІV.  Релексія.
У японському місті Кіото є сад каміння. Якщо говорити про глибинний зміст поезії Мацуо Басьо, то він нагадує той самий сад каміння, де щось вічне заховане від нашого погляду. Всі ми маємо прагнути побачити п’ятнадцятий камінь. Може вам пощастить?

«Вільне письмо»:  записати потік думок на тему «Філософія хоку»

V.  Підведення підсумків і виставлення оцінок.

VІ. Домашнє завдання.
       По дорозі додому, уважно придивіться до природи, яка пробуджується.  

       Спробують скласти власні хоку, проілюструйте їх.