Конспект уроку мистецтва для 10 класу з теми "Відень – центр музичної культури Європи. Віденські класики (Й. Гайдн, В.-А. Моцарт).Вальсова династія Штраусів. Віденський бал" "

                                                        Урок 17

        Тема: Відень – центр музичної культури Європи. Віденська класична школа (Й. Гайдн, В.-А. Моцарт).Вальсова династія Штраусів. Віденський бал

Мета: 1) розширити загально-естетичний та музичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, закріпити поняття; сприймати музичні твори;                   2) розвивати музичні здібності - метро-ритмічного, звуковисотного, ладового відчуття, навичок образного, осмисленого сприйняття музики;

3) виховувати емоційні, естетичні, моральні, загальнолюдські та національні якості особистості, ціннісне ставлення до класики

Тип уроку: комбінований, поглиблення знань.

        Обладнання: підручник «Мистецтво» 10(11)-авт. Л.Масол, К: вид. дім «Освіта», 2018, ноутбук, записи музичних творів: Й.Гайдн «Прощальна симфонія», В.-А.Моцарт «Реквієм»; Й.Штраус «Казки віденського лісу»

       Очікуваний результат: сприйняття  музики, розуміння призначення музики для балу, для ритуалів

                                                         Хід уроку:

1. Організаційний етап

     Династія Бахів – талант, помножений на працю. Органні твори. Сучасні світлові шоу у супроводі органної музики (на прикладі м.Харкова)

2. Мотиваційний етап

У другій половині XVIII ст. в Австрії виникла так звана «віденська класична  школа», до якої належали Ф.-Й. Гайдн, В.-А. Моцарт і Л. ван Бетховен. Музика віденських класиків утілила головні ідеї епохи Просвітництва – оптимізм, устремління до кращого, світлого, віру в розум і гармонійність буття.

  3.Етап засвоєння нових знань

   У цей період у Німеччині та інших країнах Європи з давніми традиціями

інструментального виконавства набув розквіту жанр симфонії – монументальний циклічний твір драматичного або героїчного характеру. Саме симфонічний розвиток став визначальною рисою творчості Бетховена, яка складається з 9 симфоній, а також увертюр, концертів, квартетів, сонат.

  Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) – австрійський композитор із надзвичайно гармонійним світосприйняттям. Його спадщина охоплює опери, меси, ораторії, концерти для різних інструментів, тріо і квартети, фортепіанні сонати і понад 100 симфоній, які принесли митцю світову славу.

   Більшу частину життя Ф.-Й. Гайдн прослужив придворним музикантом в угорських князів Естергазі в містечку Айзенштадті. Заможні угорські землевласники були щедрими покровителями мистецтв. Вони утримували оркестр, який виконував новостворені симфонії композитора.

    В останні роки життя Гайдн працював у Відні.Дружні стосунки склалися у композитора з його молодшим сучасником В.-А. Моцартом. Оптимістична

музика Гайдна, що відбивала його просте і щасливе життя, стала символом музичного класицизму.

    Творчість Вольфганга Амадея Моцарта (1756 – 1791) спричинила переворот у традиційних поглядах на музичне мистецтво. Його музика унікальна за красою, яскрава і життєдайна за спектром почуттів.

   З ім’ям Моцарта традиційно пов’язують уявлення про феноменальну музичну обдарованість. Справді, він був вундеркіндом, йому притаманні

рання зрілість і невимушена легкість у розв’язанні складних творчих завдань. Творам композитора властиві виразність мелодики, рідкісна досконалість, надзвичайна гармонійність і завершеність композицій. Коротке, але плідне, життя композитора і його передчасна смерть за загадкових обставин породили чимало легенд. Остаточної розгадки таємниці геніальності, «формули» феномена Моцарта не знайдено. Здібності до музики були у родині Моцартів сімейними. Старша сестра Вольфганга, Маріанна, також була талановитою піаністкою, писала музику і виступала разом з братом. Проте коли вона подорослішала, батьки заборонили їй виступати, бо для дівчини це вважалося непристойним.

      В оперній творчості В.-А. Моцарта порушувалися загальнолюдські проблеми, зокрема сенсу життя. Реалістично, з глибинним психологізмом

композитор втілював характери оперних героїв: Фігаро, Дон Жуана та ін. У кожній арії чи ансамблі розкриваються не окремі риси, а сутність персонажів. Композитор виводить на оперну сцену живу людину, вперше створює справжню музичну драму.

   За два роки до смерті композитор написав свою останню оперу — фантастичну казку «Чарівна флейта», присвячену вічній темі кохання. Закінчував її вже безнадійно хворим. Цю світлу музику композитор створював паралельно з «Реквіємом». Історія цього шедевра Моцарта незвична. Загадкова людина в чорному плащі, яка не захотіла назвати своє ім’я, замовила

композиторові написати заупокійну обідню. Моцарт сприйняв це як передвістя власної смерті. Насправді ж замовник був слугою графа, музиканта-аматора, який сподівався видати музику Моцарта за свою, присвятивши її пам’яті померлої дружини. Скорботні інтонації передавали людські страждання, сповнені трагізму, і водночас оптимістичної віри в щастя.

Шекспірівська за розмахом і глибиною творчість австрійського композитора мала величезний вплив на розвиток європейського музичного мистецтва. Осмислення універсальності музики Моцарта, яка випередила свою добу, є справою майбутнього.

Сприймання: Й. Гайдн. «Прощальна симфонія».

В.-А. Моцарт. «Реквієм».

Слово «вальс» у багатьох людей одразу асоціюється з іменами Йоганнів Штраусів – батька і сина, своєрідною «вальсовою» династією.

      Йоганн Штраус (батько) (1804 – 1849) — родоначальник вальсу. Ще не маючи 20 років, він організував оркестр, який грав на танцювальних вечорах, зокрема виконував вальси, галопи, кадрилі свого диригента.

       Йоганн Штраус (син) (1825 – 1899) досяг набагато більшого: він не тільки, як і батько, у досить молоді роки створив власний оркестр, а й став автором близько 500 творів. Серед них знамениті вальси «Казки віденського лісу», «На прекрасному блакитному Дунаї», «Весняні голоси».

    Штраус-син опоетизував побутовий селянський танець лендлер, надав йому граційності, витонченості, ліричності. Завдяки майстру вальс набуває рис романтичної симфонічної поеми. Душа віденців звучить у цих незабутніх «піснях без слів», їх мелодії в Австрії співали як народні.

Сприймання: Йоганн Штраус.

«Казки віденського лісу».

     Відень середини XIX ст. – це епоха розквіту танцювальної музики,

захоплення театром. Композитор створює оперету «Летюча миша», яка стала

еталоном для багатьох наступних творів цього веселого маскарадного жанру.

Завдяки Штраусові віденський вальс і віденська оперета здобули визнання

в усьому світі. Життєлюбні, ліричні, чарівні мелодії «короля вальсу» і сьогодні

сповнюють серця людей світлим і радісним почуттям.

     Віденський бал –  традиційний захід, який відбувається в Відні під час бального сезону. Віденські бали занесені до списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини Австрії. Величним балом вважається Оперний бал.                    ЮНЕСКО були створені певні критерії, які бал повинен мати, щоб вважатися справжнім Віденським балом. Серед іншого, повинні дотримуватися особливого бального протоколу і проведення балу. Бал повинен відкриватися молодими парами дебютантів, опівночі обов'язково має бути опівнічний виступ і під ранок урочисте закриття балу.

     «Віденським балам» вже майже 200 років, але і зараз вони не втрачають своєї популярності. Навпаки, отримавши репутацію фешенебельних і респектабельних подій, по цьому образу і подобі у багатьох містах світу проводяться бали.

  https://www.youtube.com/watch?v=rKswldnZHf4

4. Етап закріплення засвоєних знань

    Назвіть музичні жанри, які виникли й досягли класичних вершин у творчості представників віденської школи.

5. Етап перевірки засвоєних знань

• Навести приклади використання класичної музики для озвучування рекламних роликах, для рингтонів телефонів
• Навести приклади популяризації в наш час  музики композиторів класицизму

6. Етап підведення підсумків

    Музику Європи неможливо уявити без творчості видатних німецьких та австрійських композиторів. Зазвичай слова «поліфонія», «фуга», «орган» ми пов’язуємо з ім’ям німецького композитора Іоганна Себастьяна Баха. Важливим центром музичного європейського прогресу тривалий час був Відень (Австрія). У другій половині ХVIII століття сaормувалася Віденcька класична школа, де було закладено підґрунтя великих музичних жанрів, які застосовують в академічній музиці до сьогодення. Віденська класична школа органічно ввібрала передові осягнення того часу. Кожен з її представників – Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт,  Людвіг ван Бетховен. Останній був яскравою індивідуальністю. Стиль Гайдна відрізняло світле світосприйняття, провідна роль жанрово-побутових елементів. Для стилю Моцарта більш властиві оптимізм і яскравість, лірика і драматизм. Стиль Бетховена – втілення героїчного пафосу боротьби. Однак поряд з відмінностями, які зумовили неповторність індивідуальності кожного із цих композиторів, їх об’єднують реалізм і життєствердне начало.

Саме у творчості композиторів Віденської класичної школи сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, великі симфонічні жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. В сонатному allegro зародився, а пізніше, у творчості Бетховена, сформувався новий метод музичного мислення – симфонізм.

7. Рефлексія

• Основоположником західної класичної музики є німецький композитор……………………..
• символом музичного класицизму є творчість…………………
• Ліричним симфонізмом пронизана творчість………………….
• Героїчний симфонізм притаманний композиторові……………
• Королем вальсів вважають……………………………………….