Презентація до уроку мистецтва у 10 класі "Культура Південної Кореї"

Корейська культура. Підготовила учениця 10 класу Грицюк Вікторія

Традиційна архітектура корейців відрізнялася від схожих за стилем взірців китайської та японської, яким, як вважають, вона поступається в довершеності виконання й оздоблення. Корейській архітектурі притаманні простота й органічний зв'язок із природним ландшафтом. У мальовничій гірській місцевості зводили монастирі й палаци, будували багатоярусні пагоди з дерева й каменю, зали, брами, мости. Абрис даху пагоди легко запам'ятовується за кінцями, що своєрідно загинаються догори. У пагодах втілено світоглядні уявлення корейців щодо ідеалу гармонії.архітектура

Більшість пам'яток давньої архітектури було знищено у вирі історії, а ті, що збереглися, оголошено національними святинями. Серед них – найдавніша на Далекому Сході дерев'яна астрономічна вежа в столиці держави доби Сілла м. Кьонджу (647), монастир Пульгукса, пагоди в монастирях Пуп-хванс і Чоннімс, південні двоярусні ворота Сеульської фортеці Намдемун (1405), оголошені "національним скарбом номер один", тронний зал королівського палацу Кьонбоккун.дерев'яна астрономічна вежамонастир Пульгуксаворота Сеульської фортеці Намдемун

ЖИВОПИСКорейський живопис дехто вважає імітацією китайського. Проте це не зовсім так. Безумовно, не можна заперечити значного зовнішнього впливу, однак манера письма, композиційні особливості та кольорова гама корейських митців мають власний національний колорит і відображають національні естетичні смаки, що, у свою чергу, позначилися на японському мистецтві.

Зародження живопису, зокрема фрескових розписів гробниць, припадає на середину епохи "трьох держав". Найбільш ранні зразки пейзажного живопису – графічні рисунки тушшю – містять зображення квітки лотоса, гір і дерев, риб і драконів, птаха фенікса. За доби держави Коре було створено Академію живопису, проте художня творчість вабила не лише митців-професіоналів, а й ченців, аристократів, навіть членів королівської сім'ї, які малювали пейзажі й портрети, рослини, тварин тощо. Корейський живопис на шовку й папері має свої особливості. За графічними і кольоровими рішеннями він значно відрізняється від живописного мистецтва І інших народів Азії з його сміливими й енергійними мазками. Пейзажні образи нечіткі: небо, дерева, річки зображуються в блідо-сіруватих тонах. Живопис корейців можна назвати камерним.

У період Чосон корейські митці, імітуючи китайських живописців, виробили власну манеру й техніку письма, свідченням чого є численні пейзаж членів Академії. |Серед відомих художників тієї доби – Неп Сан Бек ("Кішки і горобці"), пейзажист Чон Соп ("Після дощу на горі Інван", "Рибальський човен"), представник жанрового живопису Кім Хоп До, який малював сценки з повсякденного життя ("Танець у масках", "Боротьба"), та ін,"Після дощу на горі Інван""Боротьба"

Сучасні корейські художники експериментують у межах західноєвропейських стилів, зокрема абстрактного експресіонізму. Своєрідний ренесанс переживає нині народний живопис. Удома корейці розвішують картини з відповідними символічними сюжетами: зображення тигра – на парадних дверях, "щоб відганяв злих духів", картинку із собакою – на дверях комірчини, а на ширмах у спальні зазвичай зображують квіти, птахів. Для корейських митців (на відміну від представників класичного східного живопису) характерним є абстрактне фантазування на теми краси навколишнього світу (природи, людського життя), анімізм – одухотворене символічне, а не суто реалістичне зображення тварин, скель, дерев.