Конспект уроку мистецтва для 11 класу з теми "Французький шансон. Музичний зорепад французької естради"

ТЕМА:  Французький шансон. Музичний зорепад французької естради.

МЕТА:

Формувати знання про походження шансону, на прикладах творчої діяльності Едіт Піаф, Патрисії Каас, Джо Дассена

• розглянути  й проаналізувати особливості розвитку французької естради ХХ-ХХІ століть, закріпити визначення понять шансон, шансоньє;
• Розвивати здібності виявляти і розуміти головну думку іншомовної пісні; відчуття ритму та ансамблю під час колективного виконання пісень;
• Виховувати естетичний смак, ціннісне ставлення до музики.

ТИП  УРОКУ:  комбінований

МЕТОДИ: репродуктивний, аудіовізуальніий, діалог культур, інтонаційно-стильове осягнення музики, емоційна драматургія.

ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: індивідуальна, колективна робота.

ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ: вміти висловлювати свої враження від прослуханої музики, порівнювати французький шансон і сучасну авторську пісню, емоційно виконувати хором запропонований репертуар.

                                      ХІД  УРОКУ:

1. Організаційний етап.  Імпровізація в музиці – назвати представників

2. «Запуск уроку» (мотиваційний етап)

     Сьогодні ми познайомимось з піснями Франції ХХ століття. Давайте прослідкуємо, як автори й виконавці звертаються до свого слухача.

Учитель: Що означає слово «шансон»?

     Слово з французької звучить як «пісня; народна пісня». У наші дні термін «шансон» набув нового значення. Мистецтво шансоньє, насправді, це – маленький театр, де співак «проживає» історію пісні.

3. Презентація нового матеріалу.

  -Що таке шансон?Якщо  відкрити  словник, то на французькій слово «шансон» — це просто пісня, у Франції  будь-якому артисту  скажуть, що він шансоньє— співаюча людина.  А спеціалісти з музики за кордоном, у першу чергу,  визначають  це поняття  таким  чином: музика,  яку  в основному  виконують автори, музика,  яка повинна,  звучати в кабаре та клубах, музика,  яка  має  величезне смислове  та  поетичне навантаження.   

  Головне в шансоні – це лірична мелодія та емоційна композиція, яку  повинен змогти  передати  виконавець. Більшість текстів французького шансону присвячена красивому  коханню  і різноманітним життєвим історіям.

  Спеціалісти виділяють класичний та естрадний французький шансон, хоча треба зазначити, що відмінності між ними достатньо умовні, особливо у сучасних творах даного жанру. 

-Яких представників французького шансону ми можемо назвати?

  3.1. Найвидатнішою французькою естрадною співачкою ХХ століття є Едіт Піаф» (Гассіон).

«Це – зірка, котра одиноко згоряє від внутрішнього вогню в нічному небі Франції», – писали про неї сучасники. «У свої пісні я вкладаю  все найпотаємніше, найдорожче, усю себе, свою душу, серце, свою любов».., - висловлювалась співачка.

   Виховували майбутню зірку батько та бабуся. У ранньому дитинстві перенесла грип і на 3 роки втратила зір.

  Едіт ніколи не навчалась ані в школі, ані в музичному училищі. До кінця життя вона писала з помилками, не знала нот, а коли створювала мелодії, то награвала їх на роялі одним пальцем. Вона мала природжений абсолютний слух, що й допомагав їй згодом почути в оркестрі, що складався з  80-ти музикантів, фальшиву ноту, яку пропустив диригент.

  Коли Едіт виповнилось 8 років, вона почала виступати з батьком на вулицях, у казармах, на майданах під час народних гулянь. Батько розкладав невелику ковдру та виконував нескладні акробатичні етюди, а донька збирала мідяки, а наприкінці виступу співала «Марсельєзу».

   У 16 років почала самостійне життя. Голод, холод, хвороби, народження і смерть доньки – все це пережила молода жінка. Пізніше на її шляху зустрівся директор театру «Жерніс» Луї Лепле, дав їй псевдонім «Мом Піаф» (маленький горобчик), вивів з вулиці на сцену, але недовго займався її творчістю. Після вбивства Л.Лепле Едіт стала отримувати пропозиції щодо роботи; обрала кабаре «Одетта». На батьківщині публіка відносилась до неї холодно, бо газети писали про її причетність до вбивства Л Лепле.

   Одного разу Едіт вдалося здійснити подвиг. Це було під час війни. Її запросили до маленького німецького містечка, у табір до військовополонених французів.Вона поїхала й виступила перед полоненими французами, що було для них великою радістю. А потім попросила у коменданта табору дозволу сфотографуватися на пам’ять із полоненими. Комендант дозволив, і Едіт відвезла до Парижу фото, де вона серед 120 полонених. Коли повернулася, віддала збільшити цей знімок. Замовивши 120 фальшивих фотографій (кожне обличчя окремо), наклеїла на документи і зуміла дістати для кожного печатку поліцейського управління. А потім знову попросилася на концерт до того самого табору. Її запросили. У валізі з подвійним дном вона провезла 120 документів, що змогла віртуозно передати полоненим разом зі своїми автографами. Якби її викрили, то негайно б розстріляли.

    Пізніше – життя у Нью-Йорку, нові труднощі. Знов втрата коханої людини (Марсель Сердан загинув у авіакатастрофі). Репертуар Едіт набував трагічності. Її найкращі пісні – сповідь самотньої, кинутої жінки.

    Едіт Піаф так високо піднесла жанр французької вуличної пісні, як не змогла зробити жодна естрадна співачка. Вона співала по-народному, то знижуючи голос до шепоту, то підносячи його до оперного звучання.

  В останні роки життя вона зі значним зусиллям пересувала ноги, і потрібно було бачити цю нелюдську впертість та силу, щоб володіти  власним голосом, ні в чому не знижуючи майстерності, а отже, зачаровувати аудиторію. Едіт потрапила до лікарні надовго.

    11 жовтня 1963 року Едіт Піаф не стало.  «Маленька Піаф, яка прийшла з вулиці, щоб стати Едіт Піаф, відзначила свою епоху талантом, не схожим на жодний. З її тепла вийдуть нові знамениті голоси, яким вона дає наснагу, і вони служитимуть пісні, тому що пісня, яка входить у серце натовпу, - так само є вічною, як любов і життя».

    Едіт Піаф стала музою для багатьох шансоньє: Шарля Азнавура, Шарля Дюмона тощо. Зазвичай справжній шансоньє сам пише й виконує свої пісні. Для неї ж було зроблене виключення – вона виконувала одну з кращих пісень Ш.Дюмона «Ні, я ні за чим не жалкую».

    Сприймання музики: Ш.Дюмон «Ні, я ні за чим не жалкую» у виконанні Е.Піаф –Які виникають враження?

3.2.Пісенна традиція шансону розвивалася і в творчості співака та композитора Джо Дассена – однієї з найвизначніших постатей в історії французької легкої музики. Його пісні часто звучали зі сцени «Олімпії», очолювали хіт-паради французької естради на початку 70-х років.  Народився майбутній співак у Нью-Йорку у мистецькій сім’ї, рано почав складати пісні. Студентом підробляє як водій вантажівок, бармен, а навчається на етнолога.  Захоплення музикою переважало усю його діяльність. Джо Дассен починав як виконавець фолку, який  протипоставлявся у 1960-рр. у Франции хвилі йе-йе. На його ранніх платівках нерідко зустрічаються адаптації американських народних пісень, а також стандартів Ледбеллі, Тома Пекстона та інших. Частина пісень на альбомах записана на английській мові (английська — рідна мова Джо Дассена, на відміну від французької, хоча його іноземний акцент на французьких записах практично непомітний).

    У кінці 1960-х рр. Джо Дассен відходить від фолк-репертуару на користь    більш традиційної поп-естради. Він рідко пише власну музику (виключення складають пісні, написані для інших виконавців, наприклад, Сержа Реджані або Карлоса). Основу репертуару Джо складають у цей час пісні — адаптації зарубіжних хітів (часто англомовних). Як правило, саме у виконанні Дассена вони набувають популярності та залишаються в історії поп-музики (випадок з Les Champs-Elysées, L'été indien). Однак у кінці кар’єри він робить поворот до фолку з елементами року і працює з Тоні Джо Уайтом над альбомом Blue Country, який виявився для нього останнім.

    Він захистив докторську дисертацію з етнології.

    Його перша платівка носила назву «Музичний фольклор Америки і не принесла успіху.Та справжня популярність прийшла, коли він заспівав шансон французькою мовою.  Голос Дассена — приємний баритон хриплуватого тембру, з теплими,  інтонаціями. Виключна музикальність дозволяла Дассену тонко відчувати вокалізацію європейських мов, на яких він співав, насичувати матеріал пісні різноманітними інтонаціями. Великий співочий талант поєднувався у Дассена з природженим артистизмом і виграшною сценічною  зовнішністю — спортивною фігурою, красивим пишним волоссям, мужнім та симпатичним обличчям з багатою мімікою. Дассен володів тонким художнім смаком і почуттям стилю, був вишуканим на сцені. Голос і зовнішній вигляд співака прекрасно лягали на кіноплівку і аудиозаписи. В результаті Дассен залишився одним з видатних майстрів шансону. Помер співак у 42 роки від серцевого нападу.

Сприймання музики: Джо Дассен  «Бабине літо»..

3.3. Патрисію Каас можна вважати наступницею Едіт Піаф у французькій естраді. Патрисія Каас — найменша дитина багатодітної сім’ї. Має п’ять братів і одну сестру. Сім’я Каас жила під Форбаком, департамент Мозель, регіон Лотарингія, Франція, поруч з германським кордоном. Її батько — шахтар Жозеф (Йозеф) Каас — германолотарингець з французьским громадянством, а її мати Ірмгард — німка з Саару. Каас росла у Стиринг-Венделі, котрий знаходиться між Форбаком і Саарбрюккеном. До шести років  вона говорила тільки на німецькому діалекті Platt (Saarländischer Dialekt). Франко-німецьке походження Каас стало причиною її постійного інтересу в покращенні відношень між цими двома країнами.

   Матір підтримувала захоплення Каас співом з ранніх років: у віці восьми років Каас вже  співала пісні Сільви Вартан, Даліди, Клода Франсуа і Мірей Матье, а також англомовні пісні, на зразок, «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Перший великий успіх прийшов до неї, коли она отримала призове місце в пісенному конкурсі. Уже в ці роки Каас співала своїм характерним «хриплуватим» голосом, котрй потім будуть порівнювати з голосом Эдіт Піаф и Марлен Дитрих. З 9 років вона заробляла голосом на хліб своїм братикам і сестрі, оскільки родина втратила маму. Звичайно, трагізм і надлом залишили незабутній відбиток у її душі, звідси – сумні, елегійні пісні.

     Каас  зробила свій перший крок у професійному музичному бізнесі у віці 13 років, коли вона за допомогою брата Егона підписала контракт із саарбрюккенським клубом «Rumpelkammer». Каас узяла псевдонім «Pady Pax».  У 16 років вона прийняла запрошення модельного агентства в Меці. Патрисія  робить перші спроби  увірватися в музичный бізнес, які, однак, ні до чого не приводять; продюсери вважали, що світ не потребує другої Мирей Матье. Але продюсер знайшовся — це був архітектор Бернард Швотз. Саме він буде вести Каас до її  перших  успіхів. У 19 років її продюсером стає Жерар Депардьє. Істотна формула успіху Патрисії – це її постійні гастролі. По сьогоднішній день вона весь час – у зарубіжних поїздках.

   У 2008 році Патрисія Каас сумісно з російськой групою Uma2rmaH виконала пісню «Не позвонишь» на російській мові, але перший куплет на французькій, — її перша сучасна російськомовна пісня; раніш на своїх концертах  вона виконувала по-російськи  старовинну пісню «Очи чёрные». Співала  по-російськи «Мне нравится, что Вы больны не мной», пісню з фільму «Ирония судьбы, или С лёгким паром».

        У травні 2009 року представила Францію на конкурсі Євробачення, а 18 жовтня 2009 року  виступала з концертом у Барнаулі, у Палаці спорту і видовищ. Стилістика музики «мадемуазель, котра співає блюз» не є класичним шансоном, це, скоріше, суміш поп-музики і джазу.

    В альбомі П.Каас чимало пісень, присвячених реальним людям. Одна з них – «Бессі» - це розповідь про королеву блюзу Бессі Сміт, яка передчасно пішла з життя тому, що не отримала термінової допомоги  у ДТП, оскільки була чорношкірою.

  Сприймання  музики: П.Каас  «Бессі».

Чи передала співачка зміст пісні?

4. Етап закріплення теми уроку. Тест-вікторина.

а) Шансон – це :

• з французької «народна пісня»;
• з англійської «народна мудрість»;
• з української – шанс потрапити на ТБ.

б) Едіт Піаф – псевдонім співачки, який означає:

• золотий голос Парижу;
• «маленький горобчик»;
• виконавець пісень  Едіти  П’єхи.

в) Джо Дассен починав творчість з пісен:

• російськомовних;
• англомовних;
• на французькій мові.

г) П.Каас у 2009 році приймала участь у конкурсі:

• «Сопот»;
• «Євробачення»;
• «Сан-Ремо».

д) Хто з французьких співаків виконував пісні Ш.Дюмона:

• Джо Дассен;
• Едіт Піаф;
• Патрисія Каас.

е) Патрисія Каас  у  2010 році  була  гостею в Україні на:

• шоу «Голос країни»;
• «Пісня року»;
• шоу «Х-фактор».

5. Етап перевірки засвоєних знань.

 *Чи близькі поняття «поп-музика» і «шансон»?

 * Чи можна назвати шансоном авторські пісні Ю.Візбора, Б.Окуджави, В.Висоцького, М.Круга? Що спільного і які відмінні риси між музикою цих виконавців та  піснями французьких шансоньє?

 6. Етап підсумків і висновків.

  створити дискографію найпопулярніших виконавців французького шансону.