18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Конспект уроку мистецтва для 11 класу з теми "Т. Шевченко — художник і графік (академік гравюри). Творчість М. Пимоненка, С.Васильківського, О.Мурашка"

Про матеріал
Мета: 1) формувати мистецькі компетентності через вивчення творчої спадщини українських художників ХІХ століття; 2) розвивати вміння порівнювати, аналізувати твори живопису й графіки, працювати з інформацією, розвивати комунікативні навички; 3) виховувати ціннісне ставлення до образотворчого мистецтва доби реалізму
Перегляд файлу

                                                             Урок 33

Тема: Т. Шевченко — художник і графік (академік гравюри). Розвиток історичного, побутового, пейзажного жанрів. Творчість М. Пимоненка, С.Васильківського, О. Мурашка

Мета: 1) формувати мистецькі компетентності через вивчення  творчої спадщини українських художників ХІХ століття;

2) розвивати вміння порівнювати, аналізувати твори живопису й графіки, працювати з інформацією, розвивати комунікативні навички;

3) виховувати ціннісне ставлення до образотворчого мистецтва доби реалізму

Тип уроку: комбінований

Обладнання: репродукції картин, комп’ютер, мультимедійна презентація, відеоматеріал

                                                        Хід уроку:

  1.               Актуалізація опорних знань

Встановити відповідність:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  Мотиваційний етап

                      Тарас Шевченко  відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це  не забирає його слави, як художника. Та найперше його постать можна окреслити як борця, який став символом української нації. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Свого часу відомий художник Леонардо да Вінчі стверджував, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство». Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним даром, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу.

                Які жанри у творчості Т.Шевченка набули розквіту? Творчістю яких художників представлене мистецтво ХІХ століття?

  1. Етап засвоєння нових знань

     Тарас Шевченко як художник займає чільне місце в українському образотворчому  мистецтві. Він став першим художником, який проклав новий реалістичний напрям, і став основоположником критичного реалізму в українському мистецтві. Тарас Григорович був одним з найталановитіших  майстрів офорту того часу та прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості.  З 1838 по 1845 рік Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, виявивши неабиякі здібності у живописі олією, аквареллю, малюнку олівцем. Коли його ім’я вже здобуло певної слави, меценат Григорій Тарновський купує його картину «Катерина», поклавши початок своїй українській колекції.

У 1843-1844 роках Шевченко працює над серією офортів «Мальовнича Україна», самостійно вивчаючи техніку гравіювання. Повернувшись у 1845 році після закінчення Академії в Україну, Шевченко працював художником в Археографічній комісії аж до свого арешту. На засланні поетові забороняли писати та малювати, але завдяки допомозі та сприянню місцевої прогресивно налаштованої інтелігенції він зміг протягом усіх десяти років напівлегально займатися творчістю. Останні роки життя Тараса Григоровича, вже після звільнення, були відзначені найбільшими досягненнями в поезії, у живописі та графіці. У вересні 1860 року Академія мистецтв удостоїла Шевченка звання академіка гравюри.

Життєвість, реалізм, енергетика, талант і велич видно в живописних творах художника. До нашого часу в цілому дійшло близько 800 творів в оригіналі. Його історична спадщина налічує десятки полотен, які зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка. У його  фондах є цінні експонати, що належать руці майстра, а це близько двохсот робіт: портрети, пейзажі, жанрові роботи в техніці акварелі, сепії, офорту, олійного живопису. Окрему групу становлять композиції на історичні, біблійні, міфологічні теми. Їм властиве глибоке психологічне трактування образів.

https://www.youtube.com/watch?v=uGZN8P84mIY

 

Український живопис цього часу – це також роботи художників  Миколи     Пимоненка, Олександра Мурашка, Сергія Васильківського.

М. Пимоненко народився в Києві у родині іконописця і різьбяра. Навчався в іконописній майстерні, у Київській рисувальній школі М. І. Мурашка (1876-1882), у 1879-1900 роках був репетитором і викладачем цієї ж школи. У 1882-1884 навчався в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1893 – експонент, а з 1899 – член Товариства пересувних художніх виставок. Один з найбільш яскравих послідовників традицій передвижників в українському образотворчому мистецтві. Активний член Київського товариства художніх виставок (1887-1900).

З 1907 року Микола Пимоненко виставляв свої роботи за кордоном — у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні, а 1909 року його обрали членом Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури. Ряд творів митця придбали закордонні галереї. Наприклад, картину “Гопак”, що експонувалася в паризькому салоні Товариства французьких художників, купив Луврський музей, полотно “Вихід з церкви в страсний четвер” було на виставці у Мюнхені, де його придбав один із музеїв міста.

  Багато сил віддав Пимоненко вихованню мистецької молоді. Він викладав у Київській малювальній школі (1884—1900), де його учнями були відомі в майбутньому живописці: О. Мурашко, Г. Світлицький, Г. Дядченко, Ф. Красицький та інші. У 1900 році Пимоненко став одним із організаторів Київського художнього училища і працював там до 1906 року. З 1900 по 1912 рік Пимоненко викладав рисунок у Київському політехнічному інституті.Високі досягнення митця відзначив і вищий художній заклад  — Петербурзька Академія мистецтв, обравши його 1904 року академіком.

     М. Пимоненко був визначним майстром побутового жанру. Багато уваги приділяв етнографічним  особливостям селянського побуту.Картинам Пимоненка властиві глибокий гуманізм, народність. Вони свідчать про прекрасне знання художником життя українського народу, вміння бачити і передавати красу і поезію його життя. Митець ніби і не створює свої картини, а їх йому підказує саме життя.

        https://www.youtube.com/watch?v=zH4epDVqRIA

 

Один з найпопулярніших українських художників кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя –  Сергій Іванович  Васильківський - речник національного реалістичного живопису ІІ пол. ХІХ ст. — початку ХХ ст. Він належить до вітчизняної пейзажної школи разом із такими митцями як П. Левченко, М. Ткаченко,  М. Беркос.  Залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів – головним чином пейзажі, а також кілька історико-побутових композицій і портретів: зокрема, Богдана Хмельницького (1900), колег-художників Петра Левченка та Микола Самокиша (обидва – 1900 рік), Тараса Шевченка (1910-1911). На жаль, багато творів загинуло під час Другої світової війни. Впродовж більше ста років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця. В них живе мальовнича Україна. Прагнучи народності змісту зображуваного й оповідності живописної мови, митець не спрощував, а поглиблював структуру образотворення. Намагаючись зображувати все – і природу, і людей –  Сергій Васильківський підсвідомо відчував, що найкраще він розкривається передусім у краєвидах. Сюжетні зав`язки у його композиціях майже завжди незначні стосовно обширу пейзажу, людей він зображував здебільшого зі спини або збоку, старанно “вписуючи” їх у природу. Головним у пейзажній творчості Васильківського завжди був образ України. Природу батьківщини Сергій Іванович найкраще знав, розумів і зворушливо любив. У її стані і настрої він відчував стан і настрій людей. Митець завжди творив: у повторах варіював пори року, доби, прагнув передати мінливі, динамічні і витончені в колориті моменти в житті природи; у нових роботах дошукувався нової образно-пластичної виразності. Одна із найулюбленіших тем С. Васильківського — українська козаччина (дід був чумаком). У 1911-у році написав “Козака Мамая” – того, що триста літ живе, та не поступається своїми принципами ані богові, ані чортові. В образі народного героя, який, склавши по-турецькому ноги, сидить стомлений, перепочиває перед новим походом, є щось і від Тараса Шевченка, і від самого Васильківського. Художник любив доповнювати пейзажі постатями козаків — це могли бути озброєні вершники в степу або на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку.

Твори Васильківського, сповнені південного українського сонця, побували на виставках у Петербурзі, Паризькому салоні. Про них дуже схвально відгукувався П.Третьяков. За картини, створені під час пенсіонерського відрядження, – «У Піренеях», «Вигляд на Безансон», «Ранок у Безансоні», «Зима в Іспанії», «Булонський ліс взимку» – Рада Петербурзької Академії мистецтв мала присудити йому звання академіка, але не наважилася… Мріючи про створення в Харкові великого національного музею, Васильківський заповів Музею Слобідської України 1340 своїх творів і велику суму грошей. Зібрання його творів у Харківському художньому музеї є найбільшою колекцією полотен художника в Україні. Його доробок налічує понад три тисячі творів, більшість з яких втрачено під час другої світової війни, але й те, що залишилося, вражає нащадків художньою довершеністю.

https://www.youtube.com/watch?v=Qt_0wWbjJx8

 

Український художник і педагог – О.Мурашко – відомий талановитий митець, який  був очевидцем розпису Володимирського собору В.Васнєцовим, М.Нестеровим, а також цікавився  імпресіоністичними експериментами. У 1894 вступає до Вищого художнього училища при Петербурзькій Академії, а в 1896 стає студентом майстерні Іллі Рєпіна, кумира петербурзької молоді. Мурашко зі своїми товаришами Борисом Кустодієвим (1878—1927) і Філіпом Малявіним (1869—1940) переймали гуманістичні ідеали його мистецтва, наслідували принципи живописних методів — вільну манеру письма з її пастозним розмашистим мазком і пластичною проробкою форми.

Під впливом Рєпіна сформувався талант Мурашка-портретиста, про що свідчать його ранні, позначені високим рівнем професіоналізму, твори. Одним з них є портрет Миколи Петрова, в якому глибина психологічного трактування поєднана з динамізмом композиції.

             Рєпінська школа заклала реалістичні основи мистецтва Мурашка. До яких би живописно-декоративних пошуків не звертався надалі художник, він завжди утверджував реальність буття як найвищий прояв краси світу. Перебуваючи у 1901-1903 рр у Франції, у Луврі уважно вивчає твори іспанця Веласкеса, Художник прагне до більшої витонченості тональних переходів, передачі рефлексів вечірнього штучного освітлення, яке створює виразні світлові ефекти. Розуміючи, що «Париж — прекрасне місце для загального розвитку, а не для роботи», майстер вирушає до Мюнхена з його по-німецьки діловим художнім життям. У Німеччині художник серйозно працює над вдосконаленням свого малюнку, а також знайомиться з роботами представників мюнхенської сецесії.

             Вже під час перебування у Франції Мурашко намагається використовувати певні прийоми стилю модерн — в композиції, у формотворенні кольорових мас і лінійних ритмів. Йому імпонують естетичні принципи цього стилю, прагнення повернути втрачену імпресіоністами пластичну матеріальність живопису. Але Мурашко залишається далеким від образної штучності модерну, його міфологічно-символічних алегорій. Художник знаходить свою дещицю умовності в реальності. За його узагальненнями завжди стоїть живий, невигаданий світ.

                Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його Батьківщини. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного, талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори долучені до контексту світового художнього процесу.

                 Останні роки життя митця були складними для майстра. Втілено його давню мрію — 1917 року відкрито Українську Академію образотворчого мистецтва. Мурашко був одим із найактивніших її організаторів. До роботи в Академії були залучені такі видатні українські художники, як Георгій Нарбут, Федір Кричевський, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек. Сам Мурашко очолив одну з майстерень живопису.

               Твори Олександра Мурашка зберігаються в музеях України, Угорщини, Білорусі, Росії, Азербайджану.

   https://www.youtube.com/watch?v=9INaLCqgq18

   https://www.youtube.com/watch?v=9uMs_CbQgcM

  1. Етап закріплення вивченого матеріалу; опрацювання нової інформації

 Творчість Костянтина Трутовського – опрацювати самостійно (картини - https://www.youtube.com/watch?v=-qb_Xw71H-4 )

  1. Домашнє завдання

Зробити презентацію про творчість одного з українських художників ХІХ століття (на вибір)

  1. Підсумково-рефлексійний

-Які жанри переважали в творчості Т.Шевченка, С.Васильківського, О.Мурашка, М.Пимоненка?

      -Що таке критичний реалізм?

      -У чому різниця між графікою і живописом?

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Балко Лідія
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
30 березня 2020
Переглядів
2020
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку