Тема: Декорування різних речей(технологія). Добір матеріалів, інструментів та пристосувань для виготовлення виробу, визначення їх кількості. Кольорове рішення виробу відповідно до кольорів середовища.
П/р. ІБЖД Вибір виду декорування, кольорове рішення виробу
Мета: Навчальна:
Розширити знання учнів про способи оздоблення виробів, види оздоблювальних матеріалів.
Навчити виконувати оздоблення,використовуючи різні матеріали;
Виховна:
Сформувати вміння підбирати кольори для виробу відповідно до кольорів середовища.
Формувати поняття доцільності застосування певних видів оздоблення,сприяти естетичному розвитку особистості учнів.
Розвивальна:
Розвивати художній і естетичний смак, акуратність,творче ставлення до праці,охайність в роботі,уважність;сприяти розвитку просторової уяви, творчого мислення, художніх здібностей, фантазії, розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації, заохочувати прагнення до використання знань у практичній діяльності,творчості,оригінальності,креативності.
Обладнання та інструменти: проектор, електронна презентація, набір інструкційних карт, ілюстрацій оздоблення, робочий зошит.
Тип уроку: урок – засідання.
Хід уроку
А тема нашого засідання ось така .
Декорування різних речей(технологія). Добір матеріалів, інструментів та пристосувань для виготовлення виробу, визначення їх кількості. Кольорове рішення виробу відповідно до кольорів середовища.
1.Чи вважаєте ви декорування речей схожим на інші види ремесел?
2.Які вироби на вашу думку можна виготовити, застосовуючи декорування?
Так це не тільки одяг це і декоративні вироби для інтер’єрів квартир, плетені іграшки. Вони роблять наш дім затишним , але за однієї умови якщо виконанні гарно і бездоганно.
Декорація (від фр. decoration — прикраса) — це художнє прикрашання предмета або приміщення. Звідси слова: декорувати — художньо
оздоблювати й декоративний — вираження змісту та художньої образності.
Декорування — це набір технік та художніх прийомів, за допомогою яких можна підсилити виразні властивості виробу, тобто прикрашання виробу з використанням образотворчих засобів.
А що таке оздоблення?
Мозковий штурм.
Назвіть асоціації ,які виникають зі словом оздоблення:
О – оригінальність
З – здібність
Д – декор
О – орнамент
Б – бісер
Л – любов,легкість
Е – елегантність
Н – неповторне
Н – незвичайне
Я – яскраве
Декорування виробів поділяється на два види:
• за матеріалом виготовлення декоративного елемента — дерев’яний декор, текстильний декор тощо;
• за технікою виконання оздоблення — різьблення, декупаж, батик, печворк, вишивання тощо.
Також розрізняють три види декору:
• формоутворюючий;
• орнаментальний;
• сюжетний.
Декор може по-різному розміщуватись на площині. Ви вже знаєте, що таке композиція та композиційний центр, і можете зробити висновок щодо впливу способу розміщення декору на загальний вигляд виробу.
При тотальному способі розміщення декор заповнює всю площину виробу, що декорується (мал. 7.1).
При локальному способі розміщення декор зосереджений в одному місці — композиційному центрі, і таким чином формує художній образ виробу (мал. 7.2).
При контрастному (ритмічному) способі розміщення декоративні елементи чергуються з ділянками не оздобленої декором поверхні (мал. 7.3).
Хаотичний спосіб розміщення декору полягає у випадковому розташуванні елементів оздоблення на виробі (мал. 7.4).
Зверніть увагу! Усі декоративні та композиційні засоби виразності найкраще виявляють свої властивості саме в декорі!
Декорування виконується одним із двох способів:
• декор наносять безпосередньо на конструктивні елементи ви-робу;
• декоративні елементи виготовляються окремо та згодом кріпляться до виробу (накладний декор).
Техніки декорування виробів
Сьогодні для створення предметів інтер’єру існує величезна кількість різних матеріалів та елементів декору. Дизайнери використовують як всім відомі техніки декорування (аплікація, вишивка, різьблення, малювання тощо), так і давно забуті, а сьогодні знову відроджені (декупаж, квілінг, валяння тощо). Розглянемо деякі з них.
Декупаж
Щоб зробити найпростіші предмети інтер’єру ексклюзивними, надати їм незвичного вигляду, оновити або, навпаки, оформити їх під старовину (пристарити), необхідно освоїти різні техніки. Серед них сьогодні дуже поширеним є декупаж. Це, по суті, декорування різних меблів, посуду та інших предметів за допомогою нанесення малюнків та текстур (мал. 7.5).
У декупажі зображення вирізаються та приклеюються на попередньо проґрунтовану поверхню. Після цього для закріплення виріб покривається лаком. До заготовок для розпису можна приклеювати пір’ячко, листочки, мереживо, доповнювати їх різноманітним матеріалом.
Уперше ця техніка була використана в XV столітті в Німеччині майстрами, які займались виготовленням меблів. Вони наклеювали аплікації з малюнками на тонкому папері на стільці, столи, що робило такі предмети побуту стильними й водночас дешевшими, ніж дорогі інкрустовані меблі. У ті часи такий метод декорування предметів називали «мистецтво бідних». Але це не знизило популярності та народної любові до такого способу декорування. До того ж малюнки на папері для декупажу інколи виконували дуже відомі художники.
Батик
Рукоділля завжди допомагало людині знайти шлях до саморозвитку. Малювання картин, вишивання, розпис по тканині й багато іншого роблять життя захоплюючим та цікавим. Україна здавна славилася своїми майстрами на всі руки. Тому не дивно, що розпис по тканині, притаманний східним культурам, став захопленням для тисяч людей у нашій країні.
Ручний розпис тканини має свою красиву історію виникнення. Як свідчить легенда, одне з божеств Індонезії спустилося на землю. Воно мріяло зустріти щось нове і яскраве, але там на нього чекали сірі тони та великий сум. Побачивши все це, божество вирішило наповнити світ яскравими фарбами, щоб зробити людей щасливими. Так і з’явився розпис на тканині — батик (мал. 7.6).
Сучасний розпис по тканині має три способи виконання:
• холодний;
• гарячий;
• вузликовий батик.
Клаптикове шиття (печворк, квілтинг)
Популярним видом декорування сьогодні також є шиття з клаптиків, або печворк. Сучасне мистецтво печворку переживає своє друге народження та, на відміну від історично відомої техніки, дозволяє комбінувати різні способи шиття. Наприклад, з’явилась ще одна техніка клаптикового шиття — квілтинг — виготовлення з клаптиків стьобаного виробу (мал. 7.7).
Техніка квілтингу набула популярності в Україні порівняно недавно, але наші майстрині вже оцінили його можливості й обрали за улюблене хобі. Квілт є поєднанням різних технік — печворку, аплікації, вишивки і власне шиття.
Різниця між печворком і квілтингом полягає в тому, що квілт складається з декількох шарів.
Існують такі види клаптикового шиття:
• декоративний — клаптики зшиваються у вигляді малюнка або в довільному порядку;
• прокладковий — виріб має об’ємний вигляд;
• підкладковий — використовують однотонні тканини світлого або темного забарвлення.
Для клаптикового шиття використовують переважно бавовняну тканину. Іноді для квілтингу можна використати джинсові, вельветові і навіть гобеленові тканини.
Валяння (фелтинг)
Останнім часом особливої популярності набула техніка валяння, або фелтинг. Ця техніка рукоділля дозволяє створювати аксесуари, одяг, декоративні предмети, об’ємні іграшки та картини (мал. 7.8).
Ремесло валяння із шерсті тварин має багатовікову історію. Люди в цей спосіб виготовляли необхідні теплі речі: одяг, взуття, капелюхи. Волокна вовни прокочували й здавлювали або багаторазово проколювали голками (мал. 7.9а). Сьогодні для цього використовують спеціалізовані голкопробивні машини (мал. 7.96).
Для валяння використовують вовну овець, ангорських кіз і верблюжу шерсть. Вовну для валяння поділяють на декілька видів:
• груба — застосовується для створення іграшок;
• напівтонка — підходить для декорування та оздоблення виробів;
• тонка — використовується як наповнювач для іграшок і для створення листів фетру;
• слівер — являє собою розчесані й очищені волоски; застосовується як основа для різних колірних варіацій;
• вибіленка — використовується переважно для світлого фону, її можна фарбувати в домашніх умовах;
Розрізняють дві основні техніки валяння: сухе валяння та мокре. Поетапно вони між собою дещо різняться. Особливістю мокрого способу є використання теплої мильної води, яка перетворює шерсть на повсть. Шматочки кольорового матеріалу викладають у певному порядку за схемою, під дією теплої води утворюється заготовка, яка скріплюється за допомогою частих проколів спеціальною голкою. Таким методом роблять сумки, капці, мітенки, шарфи та інші аксесуари.
Суха техніка дозволяє створювати іграшки, квіти, намистини. За допомогою товстої голки вибивають потрібну форму виробу, а тонким інструментом створюють дрібні деталі.
Мета оздоблення – надати виробові гарного індивідуального зовнішнього вигляду.
До оздоблення належать стрічки, тасьма, шнури, мереживо, тюль, шитво. Вони широко використовуються у швейному виробництві для оздоблення одягу, а також як прикладні матеріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тканини, шкіру, замшу, хутро, фурнітуру одягу, бісер тощо.
Для виготовленя виробу нам знадобляться такі матеріали:
Для виготовлення виробу знадобляться такі інструменти:
Повторення правил техніки безпеки на картках
Гра “Доміно”
У вас на стільцях прикріплені серця 3 кольорів, якщо Вам урок сподобався, йдучи з уроку, візьміть і прикріпіть серце червоного кольору, якщо не сподобалося – синього, якщо ви залишилися байдужі – сірого.
Дуже сподіваюся, що те, чому ви сьогодні навчилися на уроці стане в нагоді вам у вашому житті. Не бійтеся творити, тягніться до прекрасного. У вас все вийде!
Мені дуже було приємно з вами працювати. Бажаю вам нових відкриттів і творчих успіхів. Спасибі за роботу. Урок закінчено. До побачення.