ПЛАН ЗАНЯТТЯ

 

Вид заняття – лекція

 

Дисципліна – Людина і світ

 

Тема заняття – Політика як суспільне явище

 

Мета заняття:

 

навчальна:

• визначити сутність понять «політика», «політична система», «політична партія», «політична еліта», «політичне лідерство»;
• з’ясувати, що є об’єктом і суб’єктом політики;
• ознайомитися зі структурою та функціями політичної системи;
• пояснити студентам, хто може виступати в ролі суб’єктів політичного життя;

розвивальна:

• сформувати навички активної поведінки;
• формування умінь і навичок аналітичної роботи студентів з джерелами інформації;
• сприяти виробленню навичок дослідницької роботи;

виховна:

• сприяти соціальній адаптації студентів, адаптації до сучасних політичних умов;
•  виховувати активну політичну позицію

 

Тип заняття - повідомлення та засвоєння нових знань, умінь

 

Методи – розповідь з елементами бесіди, робота в парах, метод «мікрофон», «коло ідей», використання мультимедійного обладнання

 

Міжпредметні зв’язки – зв'язок з історією, правознавством

 

Забезпечення заняття – підручники, інтерактивна дошка, роздатковий матеріал

 

Навчальне місце – аудиторія

 

Література:

 

основна:

1.            Губерський Л.В. Людина і світ. – Київ – «Знання. 2001. – С. 226-259
2.            Канадсько-Український Проект "Розбудова демократії"" Університет Квінз Експериментальний посібник. Київ – 2007. Електронний посібник. С. 90-99.
3.            Косенчук  О.Л. Людина і світ.  -  К.:2010.С.43-47.

 

додаткова:

1. Особа і суспільство. 10 клас – К.: 2001. – С. 174, 193.

2.Гавриш. Основи правознавства. Підручник для 10 кл. – К.:2009.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТРУКТУРА І ХІД ЗАНЯТТЯ

 

1.          Організаційна частина

•   привітання;
•   перевірка готовності до заняття;
•   інформація про відсутніх;
•   налаштування психоемоційного настрою студентів

 

2. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності:

• Завдання

Заповнити пропуски в тексті.

Нині чинна в Україні Конституція була прийнята ____. Спосіб прийняття нині чинної Конституції ________ . Державна влада в Україні поділяється на три гілки _____ .

Громадяни України мають право обирати з ____ років.

Головою держави в Україні є ______ . Його обирають строком на ___ років.

Результати роботи визначаються в процесі взаємоперевірки.

• Метод «Коло ідей»

1. Що таке політика?

2. Яким чином може взяти участь у політиці пересічний громадянин України?

Аргументуйте свої відповіді.

• Запитання

Згадайте, які різновиди форми правління, державного устрою, політичного режиму Вам відомі. Наведіть приклади держав, які мають різну форму.

 

 

 

3. Повідомлення теми, змісту і послідовності вивчення нового матеріалу:  

 

Тема заняття: Політика як суспільне явище.

План

1.   Політична влада.

2. Політика як суспільне явище

3.   Політична система: сутність, структура, функції.

4.   Політичні партії, їх функції.

5.   Політична еліта і політичне лідерство

 

4.  Узагальнення та систематизація знань:

• Метод «Мікрофон»

1. Скажіть, а вам подобається будь-який політик і чому?

2. Якщо найближчим часом вам довелось брати участь у виборах, то кого б ви підтримали?

• Міні-диспут

Визначте роль опозиції в житті суспільства.

• підсумкове слово викладача;
• оцінювання знань студентів.

 

5. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Написати твір-есе «Політика — це мистецтво можливого».
3. Підготувати повідомлення про політичні партії, які діють в Україні.
4. Підготуватися до семінару.

 

 

ЛЕКЦІЯ №10

ТЕМА: ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

ПЛАН

1.   Політична влада.

2. Політика як суспільне явище

3.   Політична система: сутність, структура, функції.

4.   Політичні партії, їх функції.

5.   Політична еліта і політичне лідерство

 

                  Поміркуємо разом

 

• Яке із запропонованих висловлювань ви вважаєте найбільш правильним?

 

                         Політика — це мистецтво можливого.

Політика — це мистецтво управляти державою.

 

1. Політична влада

Поняття «влада» має багато сенсів і різноманіт­них підходів до їх розуміння. У вітчизняній літературі влада розуміється у трьох значеннях:

• як відносини командування і підпорядку­вання у суспільній групі, державі й суспільстві;
•  як вольовий елемент, який виражається у здатності одних суб'єктів нав'язати волю іншим суб'єктам з допомогою примусу і переконання, підпорядкувати їх своїм інтересам;
•  як інститут, тобто організована установа, здат­на забезпечити єдність дій і усталений порядок у суспільних відносинах.

 

 

 

Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп тиску, владу політичних лідерів, засобів масової інформації. Центральною у політич­ній владі є влада державна.

Специфіка державної влади полягає в тому, що,

• по-перше, вона здійснюється спеціальним, відокремленим від решти суспільства апаратом;
• по-друге, є реальною на території, на яку поширюється державний суверенітет,
• по-третє, володіє монополією на прийняття законів, а також вжиття у разі необхідності засобів інституціолізованого примусу.

 При цьому слід додати, що політична влада може поширюватися і за межі компетенції держав­них органів. Скажімо, влада політичної опозиції або мафіоз­них структур може бути значно впливовішою в суспільстві, ніж офіційна державна влада.

Політична влада — здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

 

• Політична влада здійснюється на трьох рівнях:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Політика як суспільне явище

 

• Запитання

— Чи погоджуєтесь Ви з висловлюванням, що

Політика — це діяльність, пов'язана з відносинами між соціальними групами з приводу завоювання, утримання і використання державної влади. У центрі політичної діяльності перебувають питання регулювання відносин всередині держави та міждержавних відносин?

 

 

 

 

 

 

 

 

• Політика виконує ряд функцій:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. ін.

Давньогрецький філософ Аристотель у своїй книзі «Політика» писав:

• «Людина за своєю природою є істотою політичною, через що навіть ті люди, які анітрохи не потребують взаємодопомоги, несвідомо прагнуть спільного проживання».

Але, будучи істотами політичними, люди виявляють різний ступінь політичної активності.

Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % — байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

• Поміркуємо разом

• У які моменти історії з'являється більше акторів політичного театру, а в які переважають глядачі.

 

3. Політична система: сутність, структура, функції

Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-60-х роках XX століття.

• Політична система — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції.

Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи впливають на державну владу

• Структура Політичної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виділяють такі функції політичної системи:

• визначення цілей, задач, шляхів розвитку суспільства;
• розподіл матеріальних і духовних ресурсів;
• організація діяльності суспільства щодо досягнення поставлених цілей;
• розробка та впровадження в суспільстві різних норм поведінки;
•  забезпечення стабільності та безпеки в суспільстві; політична соціалізація особистості;
•  контроль за виконанням політичних норм.

 

• Класифікація політичних систем

• За формами правління:

Монархія. Глава держави (король, цар, імператор, султан…) вважається джерелом державної влади й носієм суверенітету. Наприклад Саудівська Аравія.

                                                                                         Король Абдалла ібн Абдель       

Азіз Аль САУД

Демократія.   Буквально – народовладдя. Може існувати в різних формах, але найбільш розповсюдженою є республіка.   Республіка може бути трьох видів: парламентська, президентська, змішана.                                                                       

 

Диктатура. Система необмеженої політичної влади якого-небудь класу (класів), групи, особи, яка утверджується незалежно від форм правління і полягає в жорстокому, насильницькому режимі. При владі знаходиться диктатор.

 

Форми політичного режиму (за З.Бжезинським)

За способом здійснення влади:

Політичний режим
↓		↓		↓
Демократичний		Авторитарний		Тоталітарний

 

• Поміркуємо разом

• У чому полягає сутність політичної системи?
• Які суспільні функції вона виконує?

 

 

4.Політична партія

 

• Політична партія — це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Термін «партія» (лат. pars/partis — частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія», як ми розуміємо його зараз, — витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу — парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

• Ідеологічні типи політичних партій:

 Термін «ідеологія» вперше виник на зламі ХУІІІ-ХІХ ст. у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою для формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже, і політики.

У сучасному розумінні ідеологія — це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини. Ідеологія складається з трьох елементів:

• образу дійсності (того, що відбувається в конкретному суспільстві та поза ним);
• аксіологічної системи (ієрархії цінностей);
• практичних вказівок (методології діяльності для зміни або збереження існуючого стану справ у суспільстві).

Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність — Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо.

Найбільш впливовими політичними ідеологіями є

• лібералізм;
• консерватизм;
• соціал-демократія (або соціалізм);
•  комунізм;
• націоналізм;
• фашизм.

Кожна із цих ідеологій має широке теоретичне підґрунтя. У процесі ж історичного розвитку виникали нові синтетичні їх різновиди, що поєднували особливості як близьких, дотичних, так і, на перший погляд, несумісних політико-ідеологічних платформ.

 

• Політичні партії України.

Україна має багатопартійну систему, і на 13 листопада 2012 року в Україні офіційно зареєстровані 200 політичних партій. Через високу чисельність політичні партії не часто мають шанс отримати владу поодинці, тому вони часто утворюють блоки. 17 листопада 2011 р. український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Багато партій в Україні мають дуже маленькі членства і невідомі широкому загалу. Довіра українського суспільства до політичних партій, у цілому, дуже низька.

Найбільш поширені політичні партії:

•                Партія регіонів (лідер — В. Янукович)
•                Об’єднана опозиція «Батьківщина» ( лідер – Арсеній Яцинюк)
•                Комуністична партія України (лідер — П. Симоненко)

•                Партія «Удар» (лідер – Віталій Кличко)
•                Всеукраїнське об’єднання «Свобода» (лідер – Олег Тягнибок)

 

 

 

 

 

 

 

4.Політична еліта і політичне лідерство

Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їх неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства, вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носієм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта.

• Метод «Коло ідей»

— Що  таке «політична еліта»?

 

«Еліта» в перекладі з французької означає «краще, добірне, вибране».

Філософи Стародавньої Греції вважали, що управляти суспільством повинні кращі, спеціально призначені для цього люди. Платон і Аристотель виступали проти допущення народу до правління державою, вважаючи демократію найгіршою формою правління.

Правити суспільством, на їхню думку, повинні філософи, у яких найбільш розвинена розумна частина душі. Аристотель дав загальну характеристику правлячої еліти:

«...Три якості потрібні тому, хто має намір посісти вищі посади:

по-перше, співчувати існуючому державному ладу,

по-друге, мати великі здібності до виконання обов’язків, пов’язаних з посадою,

по-третє, вирізнятися чесністю і справедливістю».

•  Політична еліта — це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів.

Ознаки політичної еліти:

• це невелика, досить самостійна соціальна група;
• має високий соціальний статус;
• має значний обсяг державної та інформаційної влади;
• бере безпосередню участь у здійсненні влади;
• має організаторські здібності і талант.

 

• Метод «Мікрофон»

Яке з визначень вам найбільше імпонує?

Еліта — це...:

• особи, які мають вищі показники (результативність) у своїй галузі діяльності (В. Парето);
• особи, які мають інтелектуальні і моральним переваги над масою, безвідносно до свого статусу;
• найбільш активні в політичному плані люди, орієнтовані на владу; організована меншість суспільства (Г. Моска);
• харизматичні особистості (М. Вебер);
• особи, що мають високе становище у суспільстві і завдяки цьому впливають на соціальний прогрес (Дюпре);
• люди, що здобули в суспільстві найбільшого престижу, статусу

        ( Г. Лассуел)

Факти реального життя і численні дослідження підтверджують, що політична еліта — реальність сьогоднішнього етапу розвитку суспільства.

Еліти типологізуються за низкою ознак:

1. Стосовно влади виділяють правлячу еліту, неправлячу або контреліту.
2. За рівнем компетенції: вища (загальнонаціональна), середня (регіональна), місцева.
3. За результатами діяльності (ефективності): еліта, псевдоеліта, антиеліти.
4. До того ж виділяють еліту крові, або аристократію; еліту багатства, або плутократію; еліту знань.

В.  Парето виділяв два головних типи еліт: «леви» і «лисиці».

Для «левів» характерний консерватизм, грубі силові методи управління. Суспільство, де переважає еліта «левів», зазвичай перебуває в застої.

«Лиси» — майстри обману, політичних комбінацій. Еліта «лисиць» динамічна, вона забезпечує перетворення в суспільстві.

У сучасному суспільствознавстві існують кілька підходів до визначення політичного лідерства. Виділимо деякі з них.

1. Політичне лідерство — це постійний пріоритетний вплив з боку певної особи на все суспільство, організацію чи групу. Для цього визначення характерні такі особливості:

•         вплив має бути постійним;

•         керівний вплив лідера здійснюється на всю групу, організацію, суспільство;

•         політичний лідер повинен бути явним пріоритетом у впливі.

2. Політичне лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, це керівна посада.

3. Політичне лідерство — це особливого роду підприємницька діяльність, здійснювана на політичному ринку. Тут перемагає той потенційний лідер, чий «політичний товар» найбільше ототожнюється з поняттям «загального блага».

Політичний лідер — це символ спільності та зразок політичної поведінки групи; лідер здатний за допомогою влади реалізувати інтереси групи.

 

Існують різні класифікації лідерства. Розглянемо деякі з них.

1. Щодо ставлення керівника до підлеглих:

а) авторитарне — одноосібний спрямований вплив лідера на підлеглих. Воно засноване на загрозі санкцій, застосуванні сили;

б) демократичне — передбачає врахування керівником інтересів і думок усіх членів групи або організації, участь мас в управлінні.

2. За способом легітимації влади (М. Вебер):

а) традиційне — вожді племен, монархи — їх авторитет заснований на звичаї, вірі у святість і незмінність традицій;

б) раціонально-легальне — тут лідерів обирають демократичним шляхом;

в) харизматичне — феномен харизми заснований винятково на особистості лідера, якому приписують божественні здібності. Від мас вимагають цілковитої особистої відданості вождю, який виконує «історичну місію». Як приклад можна навести Ю. Цезаря, Наполеона, Леніна, Гітлера, Муссоліні, Сталіна, Мао Цзедуна, Кім Ір Сена, Ф. Кастро.

3. За «масштабами» лідерства: загальнонаціональні; лідери регіональні; лідери соціальних груп, верств.

4. Щодо наявної політичної системи: функціональні; дисфункціональні; конформіст (пристосуванець); неконформіст.

 

• Робота в групах

— До якого типу лідерів ви б віднесли Петра І,

Б. Хмельницького, І. Мазепу, Миколу II, Леніна, Сталіна, М. С. Хрущова, В. Ф. Януковича?

 

Політологи підрахували, що успіх лідера тільки на 7 % залежить від того, що він говорить, і на 55 % — від того, яке враження він справляє.

 

 

 

 

 

Узагальнення та систематизація знань:

• Метод «Мікрофон»

1. Скажіть, а вам подобається будь-який політик і чому?

2. Якщо найближчим часом вам довелось брати участь у виборах, то кого б ви підтримали?

• Міні-диспут

Визначте роль опозиції в житті суспільства.

 

 

• Робота в парах.

Визначте, якому з політичних режимів притаманні названі ознаки, вказавши відповідні цифри в стовпчиках таблиці:

 

Вид політичного режиму	Ознаки
Демократичний
Тоталітарний
Авторитарний

Ознаки

а) постійні розправи з інакомислячими;

б) участь громадян і управлінні державою, формуванні органів державної влади;

в) наявність загальнообов'язкової ідеології, яка проникає в усі сфери життя;

г) ігнорування державою прав та свобод людини;

д) наявність реальних, закріплених в законодавстві прав та свобод громадян;

е) підкорення всіх державних установ правлячій партії;

ж) наявність усталеної законності, міцного правопорядку, поважання права і закону;

з) держава має дуже сильну владу, але повністю не подавляє людину;

й) розмежування сфери державного управління та громадянського суспільства;

к) вільна діяльність політичних та громадських організацій;

л) підтримується видимість законності та дотримання прав людини;

м) юридична рівність громадян, їх рівність перед законом;

• підсумкове слово викладача:

Висновок. Відповідно до Конституції України громадяни України мають цілу низку політичних прав і свобод. Вони беруть участь у політичному житті, будучи, суб’єктами політики.

Отже, політика це - сфера цілеспрямованої діяльності в галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, класами, державами й народами. Політика – це складова кожної держави.

Сьогодні в світі існує близько 200 держав. В кожній з них - своя будова держави, поділ на певні складові частини, система формування органів державної влади та їх взаємодії між собою, система та методи управління. Хоча кожна з них має свої особливості, свою специфіку, але вчені-юристи, політологи створили класифікацію, яка дозволяє визначити певні спільні риси в їх системі правління, державному устрої, політичному режимі. Кожна держава має певну форму, яка включає ці три складові. Визначення форми держави є важливим для кожної держави. Не дарма вона прямо визначена в конституціях багатьох держав.

 

     Домашнє завдання

• Опрацювати підручник за ред. Косенчука О. Л.    Людина і світ. Тема 9.
• Написати твір-есе «Політика — це мистецтво можливого».
• Підготувати повідомлення про політичні партії, які діють в Україні.
• Підготуватися до семінару.