Конспект уроку на тему: «Урок-подорож за творчістю Дніпрової Чайки(Людмили Олексіївни Василевської)»

                 Конспект уроку на тему: «Урок-подорож за творчістю

Дніпрової Чайки(Людмили Олексіївни Василевської)»

Мета

навчальна:

•                   ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом  української                                      письменниці Дніпрової Чайки;
•                   прищепити зацікавлення творчістю письменниці.

розвивальна:

•                   використовуючи випереджальні завдання пошукового характеру,                   розвивати пізнавальний інтерес до постаті письменниці; учити користуватися    довідковими джерелами; розвивати читацькі, акторські й вокальні навички.

виховна:

•                   виховувати любов до літератури та повагу і бережне ставлення до рідної мови,почуття доброти і щирості; прищеплювати найкращі людські почуття, любов до своєї землі, її культурних надбань; формувати естетичні смаки.

Наочність: портрет  української письменниці Дніпрової Чайки;  виставка її творів, малюнки-ілюстрації учнів до творів письменниці, карта «Маршрут морської подорожі», географічна карта Миколаївської області, відеоролик моря з чайками.

Роздавальний матеріал:  «Маршрут  подорожі «літературним морем», «Творчий доробок письменниці», «Багатогранність таланту Дніпрової Чайки».

 Форма проведення:урок-подорож.

ТЗН: музичний супровід, мультимедійний проектор, комп’ютер.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Привітання, облік присутніх.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Оголошення теми, мети, завдань уроку.

 «Пропагувала українство,як могла»

Іван Немченко.

 

Пала душа, і думка в'ється,
Мов чайка, в'ється і пита:
Коли ж крізь сльози усміхнеться
Вкраїна, матінка свята?

 

 

 

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота в групах.4 групи учнів підготували повідомлення про творчість Дніпрової Чайки.

IV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Вступне слово вчителя

Ось маршрут нашої подорожі.

Маршрут подорожі « літературним морем».

 

Зупинки
	Біографічна
	Літературні скарби
	Фольклорна
	Ігрова
	Творча

 

 

Зупинка «Біографічна»

 

Група «біографів» виступає з повідомленнями «Життєвий шлях Дніпрової Чайки» (на фоні відео презентації)

 Дівоче прізвище Дніпрової Чайки - Людмила Олексіївна Березіна.  Народилася 20 жовтня 1861 року в с. Карлівці (тепер село Зелений Яр на Миколаївщині) (звертається до карти Миколаївської області) у сім'ї священика.

Батько письменниці був веселий, гостинний і до всього прихильний. Через таку вдачу він - з походження росіянин - був ходячим збірником фольклору. Од нього в неї напровесні життя з'явилася охота до пісень, казок, усяких словесних узорів нашої мови.

Кохалася в народних піснях і  мати - Наталка, яка походила з українського козацького роду. Вразлива, відкрита до всього прекрасного  душа Людмили вбирала народні мелодії та образи. Казок та пісень вона ще з дитинства знала безліч. Казали  тоді, що дівчинка і як балакає, то співає.

Життя в сім'ї було наповнене релігійною мораллю, і коли дівчинці виповнилося 8 років, її відвезли до монастирської школи. Та душа прагнула свободи, і вона вблагала батьків продовжити освіту у приватній жіночій гімназії, яку закінчила у 1879 році, здобувши право викладати російську мову та історію.

Рік працювала приватним вчителем у багатій родині, а згодом здобула посаду старшої вчительки у гімназії, яку сама закінчила.

Ще навчаючись у гімназії почала писати вірші російською та українською мовами. Захоплювалася поезією Пушкіна, Лермонтова, Байрона, перекладала їхні твори.

Могутній вплив на Людмилу Олексіївну мав "Кобзар" Т. Шевченка. У значній мірі під його впливом вона у своїй записній книжці записала: "Знаю тепер, що я українка, а не росіянка: ніякі біди, слова і події... не хвилюють моє серце так як історія України, ніякий наспів не знаходить такого резонансу у мене в грудях, як український, ні за кого не болить так серце, як за її промахи, помилки... - віддаються стогіном у мене в душі".

Про псевдонім – Дніпрова Чайка.

Вперше він з'явився у 1885 році, коли  надрукували в журналі "Нива" вірші "Вісточка" і "Пісня", оповідання "Знахарка". Образ чайки прилинув до Людмили Олексіївни з берегів Славути (Дніпра), неподалік від якого минуло дитинство, з тої народної пісні про яку співав батько:

Ой горе тій чайці,

Чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток

При битій дорозі.

Ця пісня про Україну, про горе її дітей, яких гнали в неволю турки і татари, розпинала польська шляхта, мордували російські царі.

                                      Зупинка «Літературні скарби».

 Група «дослідників» виступає з повідомленнями про «літературні скарби»:

Перший літературний скарб - вірші.

Писати Дніпрова Чайка почала ще в гімназії. Деякі вірші («На смерть Тургенева») були надруковані в «Одесском вестнике» (1883). Її українські поезії друкували альманахи «Степ», «Нива», «Перший вінок», «Хвиля за хвилею», журнали «Зоря», «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Дзвінок» та ін. Творча робота була для письменниці справжнім святом — «весіллям». «Моя горілка — чорні чорнила, весільна шишка — хороша книжка, весільне гільце — легеньке пірце», — афористично висловилась вона у своїй «Записній книжці».

Улюблені теми віршів Дніпрової Чайки - пори року і діти, неосяжний світ природи, птахів і звірів. Авторка неодноразово наголошує на неприпустимості порушення гармонії між людиною і світом тварин (вірші "Вільна пташка" і "Любо нам весною"), яка неминуче призведе до всеосяжної загибелі. Ось чому у вірші "Бажання" поетеса хоче бути квіткою, "щоб виссавши сік із землі, весь бруд земляний повернути у пахощі й барви ясні", або соловейком, або піснею своєю виганяти з людських сердець "сум, і скорботу, і страх", або ж хмаркою, "щоб звисока бачить, де треба доконче дощем помогти".

 Виразне читання поезії:

Зірка

Кругом мряка, кругом хуга

І мороз лютує,

Наганяє вітер тучу,

Дерева турбує.

Снігом білим замітає

Зів’ялії квіти,

Без жалю скрізь обриває

Листочки і віти.

 

Темно, сумно, страшно в полі,

Немає дороги,

Незнайоме поле голе.

Потомились ноги.

 

Тільки серце не втомилось.

Не плаче – співає,

Бо хоч темно, а на небі

Зіронька ше сяє.

 

Нехай хмари небо криють,

Нехай вітер плаче, –

Вона сяє – не журюся,

Поки її бачу.

 

Поки сяє, не загасла,

Не загасну в світі.

Буду знати, куди іти,

Що мені робити:

 

Надо мною ще малою

Зірка та засяла,

Знання світу з того часу

Серце забажало.

 

Поки жива, все одного

Я бажати буду:

Тої зірки, того світу

Повік не забуду!

 

Одного ще тільки в зірки

Щиро б я просила:

Трошки світу, щоб я й другим

Колись посвітила…

 

Другий літературний скарб – оповідання.

Прозова творчість письменниці розпочалася оповіданням «Знахарка» (1884), побудованим на фольклорно-етнографічному матеріалі.У наступних творах зображувала процеси диференціації села («Уночі», 1896 — 1909; «Вольтер'янець», 1896; «На Солоному», 1911), передавала суспільне піднесення напередодні революції 1905—1907 рр, («Революціонер», «Месниця», 1901). В окремих творах («Хрестонос», 1896; «Чи сквитались?», 1899; «Війна не вгаває, війна клекотить...») підносила голос за мир і злагоду в суспільстві, самоочищення й удосконалення людини. Оповідання позначені поглибленим психологізмом, тонким дослідженням духовного світу персонажів («Хрестонос», «У школі», «Чудний», «Тень несозданных созданий» та ін.).

Переказування учнями, прочитаних вдома оповідань і демонстрування малюнків до них.

Третій літературний скарб – поезія у прозі.

Окреме місце в творчості належить поезії у прозі чи ритмізованим мініатюрам під назвою «Морські малюнки» («Дівчина — чайка», 1892; «Суперечка», 1893; «Скеля», 1893; «Буревісник», 1900; «Шпаки», 1901; «Плавні горять», 1902). В поезії в прозі Дніпрової Чайки  порушуються питання долі народу, ролі митця в суспільстві. Найбільшу групу поезій в прозі становлять мініатюри на "морську" тематику - в них обов'язково присутній образ моря у тій чи іншій варіації. Писалися вони в кінці 80-х років.

Учень-літератууознавець.

Термін "поезія в прозі" був уведений Ш. Бодлером у 1869 році. Потім вірші прозою привертали увагу А. Рембо, І. Тургенєва, М. Коцюбинського, Б. Стефаника, М. Черемшини, О. Кобилянської, Б. Грінченка.

Поезія в прозі - короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближеного за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом - до поезії. Цей жанр ніби перебуває на межі прози і поезії.

 Виразне читання мініатюри "Дівчина-чайка" в особах.

 

Зупинка «Театральна»

Група «знавців театру» виступає з повідомленнями про

 опери-казки.

 

По селах, де працювало подружжя Василевських, вони збирали фольклорні матеріали, записували народні пісні, які потім з голосу Дніпрової Чайки поклали на музику М. Лисенко та А. Канощенко. Створені на цій основі власні поеми — казки для дітей були використані М. Лисенком як лібрето для дитячих опер («Коза — дереза», «Пан Коцький», «Зима й весна, або Снігова краля»).

Інсценівка дитячої комічної оперки «Коза-дереза».

 

Зупинка «Фольклорна»

Група «знавців фольклору» виступає з повідомленнями про пісні та казки.

 Зібрання й видання записаних Дніпровою Чайкою народних пісень має вагу для вивчення літературно-фольклорних взаємин, зокрема їх вияву у творчості самої письменниці. Чимале їх значення і з наукового боку. Особливо цінним є те, що від Дніпрової Чайки в різний час зафіксовані двома записувачами деякі одні й ті ж пісні. Вони дають можливість на основі порівняння текстових змін і мелодійних варіантів простежити, як протягом певного часу відбувається інтерпретація народної пісні у виконанні однієї й тієї ж особи і як кожен із записувачів передає мелодію пісні.  Пісні в записах Дніпрової Чайки і записані з її голосу ніколи повністю не публікувалися. Пропонована читачам книжка є першою спробою зібрати з друкованих та архівних джерел всі кращі пісні, наспівані й записані письменницею. Дніпрова Чайка зафіксувала народні пісні, які й досі зберігають свою художню, пізнавальну й наукову цінність.

Прослуховування щедрівки «Ой сивая та зозулечка».

Значне місце в творчому доробку Дніпрової Чайки займають її твори про дітей і для дітей (вірші, оповідання, казки, лібретто опер). Написані вони в різні часи – від 1890 до 1920 р.Через призму сприйняття явищ природи маленьким Павлусем письменниця в казці «Краплі-мандрівниці» малює чотири пори року. До цієї теми вона звертається і у віршах «Осінь», «Зима», «Весна».Співчуттям до бідних і скривджених сповнена «Казка про Сонце та його Сина». В казці «Буряк» Дніпрова Чайка в доступній, зрозумілій для дітей формі розповідає про вироблення цукру. Це один з перших творів в українській літературі, де робиться спроба ознайомити дітей не тільки з природою, а й з виробництвом. Коротенька "Грецька казка" має яскраво виражений притчевий характер і, наперекір самій назві, насичена українським колоритом. Казка "Новик" логічно продовжує попередню, бо змальовує ситуацію повчання дідом Старим Роком свого сина Новика - Року Нового. Новик не дуже й прислухається до порад старого, проте залишившись наодинці прагне не тільки пригадати мудрі поради, але й набратися власного досвіду. Означена казка носить відвертий дидактичний характер і спонукає до роздумів дитини над сенсом свого існування засобами фантастики.

 

 

 

Зупинка «Ігрова»

«Відгадай твір»

1.« Вчули крапельки: знов скинулись парниками, легким туманом вранці розстелились над землею. Вхопив вітер туман, згорнув у хмару і поніс угору. Хмари зустрілися з хмарами, моргнули одна одній блискавками, зареготалися веселим громом, і полився теплий пахучий весняний дощик. Крап-крап-крап-цюррр! От і пробіг. Ах, як гарно, як грає сонечко діамантами у ясних краплинках, що повисли скрізь на зелених гілках, на бідних вишневих квітах! Як пахне земля!»

            (Казка «Краплі-мандрівниці»)

2.«Сонце сідало: довго скликувало своїх синів, довго перелічувало, а все не долічувалось одного: то невгомонний найменший син остався у печері з розбишаками, бо йому було шкода покинути їх нещасні серця, що уперше сьогодні засвітилися живою іскрою.»

(«Казка про Сонце та його Сина».)

3.«–То моя царська корона, – хвалився буряк, і справді, неначе корона, на всі боки розкинувся рясний сніп його цвіту. Та щось не дуже налякав старий висадок молодих бурячків, знов залепетали вони!»

(Казка «Буряк».)

 

Літературна вікторина «Знайома нам Дніпрова Чайка»

Діти кожному із вас необхідно буде узагальнити почуту інформацію у вигляді карток-анкет.

Зразок картки-анкети.

1. Прізвище (дівоче, за чоловіком):

2. Ім'я:

3. Рік народження:

4. Місце народження:

5. Батьки:

6. Дитячі захоплення:

7. Професія за освітою:

8. Коло друзів:

9. Пояснення псевдоніму:

10.Творчі досягнення:

11.Що спільного між Д. Чайкою і "дівчиною-чайкою"?

12.Який слід у моїй душі залишила Д. Чайка?

(максимальна кількість балів 12)

                                           Зупинка «Творча»

Лунає «Патетична соната» Людвіга ван Бетховена.

У цей час учні складають сенкан. (Метод «сенкан» застосовують як засіб заохочення учнів до розмірковування щодо теми).

 

V. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ

Вчитель.155 років минуло від дня народження класика дитячої літератури, яка обрала для себе такий влучний і промовистий псевдонім-образ, і ми горді того, що хоч і поволі, а таки повертаємося до першоджерел нашої літератури, відновлюємо свавільно порушений зв'язок між поколіннями, відшуковуємо і вчимося шанувати ті коштовні оздоби, ті самоцвіти нашого народу, оберігати які закликала свого часу Дніпрова Чайка. І житиме її поетичне ім'я в історії літератури, в численних книжках, в дитячих театрах, а головне - в серцях наших дітей, які понесуть слово талановитої письменниці в XXI століття.

 

Оцінювання роботи учнів на уроці.

 

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися виразно читати поезію в прозі «Морське серце», переказувати її; зробити ілюстрації.

                 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дніпрова Чайка: літературні розвідки, бібліографічні нариси. – Херсон: 1996 р. [Корисний збірник статей, але тільки про херсонські часи]
2. Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р.
3. Живлюща сила ємигії : літературна антологія Миколаївщини/гол.ред.В.І.Шуляр;укл.І.Ю.Береза,П.М.Водяна,

В.І.Марущак та ін..-Миколаїв:Іліон,2015.-с.189-201.

 

4. Коваленко-Коломацький Г. Дніпрова Чайка. Л. О. Василевська, уродж. Березіна (спогади) //Червоний шлях. 1927. № 4.
5. Конощенко А. Дніпрова Чайка (спогади) // Україна. 1927. № 5.
6. Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 5 – 10.
7. Пригоди Сніговика-Снігуровича: Вірші, поезії в прозі, оповідання, казки, п’єси. – К.: Веселка, 1993. – 271 с.: іл.
8. Пінчук В. Дніпрова Чайка. Життя і творчість. К., 1984.Л. Дем'янівська.
9. Ржепецький Л.А. Дніпрова Чайка: відома і невідома: Навч. посібник. – Миколаїв: МФ НаУКМА, 2001.