конспект уроку "Османська імперія" 7 клас всесвітня історія

Тема. Утворення Османської імперії.

Мета:виховна:сформувати в учнів  понять причинно-наслідкових зв'язків пов'язане з падінням Візантійської і посиленням Османської імперій;

Розвиваюча:формувати в учнів критично мислити, та давати аналіз та оцінку подіям які відбулися ;

Виховна: виховувати інтерес до історичного минулого не тільки своєї держави а світу в цілому.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: османи, яничари, султан.

Основні дати і події: 1261 р.— відновлення Візантійської імперії; 1389 р.— битва на Косовому полі; 1396 р.— поразка хрестоносців від турків під Нікополем; 1402 р.— розгром Тимуром турків під Анкарою; 1439 р.— Флорентійська унія; 1444 р.— поразка хрестоносців від турків під Варною; 1453 р.— падіння Константинополя.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ УЧНІВ

Метод «Мікрофон»

1. Коли розпочався процес політичної роздробленості Русі?

2. Назвіть наймогутніші держави, що постали на північно-східних теренах Русі.

3. За що князі Володимиро-Суздальського князівства отримали свої прізвиська: Юрій Долгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо?

4. Коли єдине Володимиро-Суздальське князівство розпалося на окремі землі-князівства?

5. Хто відігравав вирішальну роль в управлінні Новгородською землею?

6. Завдяки яким битвам князі руських князівств зупинили просування хрестоносців на Схід?

7. За що Олександр Ярославич отримав прізвисько Невський?

8. Яка битва отримала назву «Льодове побоїще»?

Метод «Мозковий штурм»

У чому полягала причина перемог турків ­ османів?

Завоювання османських султанів у Європі та Азії

Робота з картою. Використовуючи карту атласу «Утворення Османської держави. Завоювання  османських  султанів  (ХIV–XVI  ст.)»,  виконайте  завдання.

1.  Назвіть держави, завойовані турками ­ османами.

2.  Назвіть васальні території імперії Османа.

3.  Назвіть місця найважливіших битв.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вступне слово вчителя

Внутрішня криза, яку переживала Європа в XIV ст., ще більше ускладнилася від зовнішньої небезпеки турецького вторгнення. Останньою перешкодою для турків-османів була Візантійська імперія.

Метод «Формую нове поняття»

Осма́ни (тур. Osmanlı, Osmanlı Hanedanı) — турецька династія, представники якої правили Османською імперією протягом всього часу її існування (1299–1922). ... Заснована Османом, першим правителем Османського бейства в Анатолії, на базі якого була створена імперія. Також — дім Османа, Османська династія.

Яничари — регулярна піхота Османської імперії в 1365 - 1826 роках. Яничарські війська виконували також поліцейські і каральні функції в державі.

Султа́н (араб. سلطان‎) — ісламський титул, що несе моральне навантаження і релігійну владу, оскільки роль правителя була визначена в Корані. ... У державах, де правили Чингізиди, титул султана зазвичай вважався нижчим ханського звання.

Запитання на повторення

1. Коли і за яких обставин утворилася Візантія? Як вона називалася у Середні віки? Яке місто було її столицею?

2. Коли Візантія досягла своєї найвищої могутності? За якого імператора це відбулося?

3. Які наслідки мали хрестові походи для Візантії?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План уроку

1. Створення держави турків-османів

2. Європа і турецька небезпека

1. Розповідь учителя

Наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу. Уся їхня подальша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Безкінечні війни, внутрішні негаразди підірвали могутність сельджуків.

У ХIIІ ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочівники почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність.

Найбільше серед емірів поталанило Османові. Він був природженим воїном, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Осман розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які стали називатися турками-османами. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана.

Коли на заході Малої Азії зростала і міцніла Османська держава, її сусіди перебували в занепаді. Візантійська імперія під проводом останньої династії Палеологів була відновлена після погрому хрестоносців у 1204 р. і вже не мала сил протистояти новій загрозі. До того ж османи на відвойованих у Візантії землях накладали на населення значно менший податок, ніж за часів імперії. Болгарське царство, яке було найбільшим у XIII ст. на Балканському півострові, до середини XIV ст. розпалося на три самостійні князівства. Сербське королівство, яке за часів короля Стефана Душана зазнало короткочасного піднесення і досягло найбільшого розширення, напередодні турецької навали розпалося на окремі володіння. Крім того, Сербія та Болгарія були одвічними суперниками Візантії на Балканах.

Наступники Османа скористалися слабкістю сусідів і продовжили завойовницьку політику. Син Османа Орхан захопив у Малій Азії місто Бурса, яке стало першою столицею османів. Потім його військо переправилося через Босфор і захопило місто Галліополі. Османи опинились у Європі. Наступний емір Мурад І (1362—1382 рр.) переніс столицю держави в європейську частину своїх володінь, у захоплене місто Адріанополь. Мурад І спрямував свою агресію на Балкани. У 1389 р. на Косовому полі зійшлись османська і сербська армії. Османська армія удвічі переважала сербську. Серби билися відчайдушно. Хоробрий сербський патріот Мілош Обілич зумів проникнути в табір османів і вбити еміра Мурада І. Османи розгубилися. Серби перейшли в наступ, але завдяки рішучим діям сина еміра Баязида військо сербів було розгромлено. Баязид І, який отримав титул султана, підкорив Македонію, Болгарію, частину Сербії та Албанії, а також Малу Азію. На карті Європи постала нова могутня й агресивна держава.

Завдання:

Визначте етапи створення держави турків-османів. Відповідь подайте у вигляді хронологічної таблиці.

• Осман I (Фахр уд-Дін Осман бей) — син Ертогрула нар. 1258, уджбей Сегюта 1281–1299, улубей Найвищої Османської держави 1299–1324.
• Орхан I (Іхтіяр уд-Дін Орхан-бей, прозваний також Переможний) — син Османа I, нар. 1288, улубей Найвищої Османської держави 1324–1362.
• Мурад I — син Орхана, нар. 1326, султан Найвищої Османської держави 1362–1389
• Баязид I (Блискавичний) — син Мурада I, нар. 1360, султан Найвищої Османської держави 1389–1402.
  • Сулейман Челебі (Шляхетний) (Гияс уд-Дунія ве д-Даула Сулейман-хан) — син Баязида I, нар. 1375, улубей Айдин, карес і Сарухан 1396–1402, султан Найвищої Османської держави (правив європейськими володіннями) 1402 / 1403–1411.
  • Муса Челебі (Салах уд-Дунія ве д-Дін Муса-хан) — син Баязида I, нар. 1388, султан Найвищого Османської держави (правив європейськими володіннями) 1411–1413.
• Мехмед I Челебі (Гияс уд-Дін Мехмед-хан) — син Баязида I, нар. 1374, султан Найвищої Османської держави (правив малоазійськими володіннями в 1402/1403-1413) 1413–1421.
• Мурад II — син Мехмеда I, нар. 1404, султан Найвищої Османської держави 1421–1444, 1446–1451.
• Мехмед II Фатіх (Завойовник) — син Мурада II, нар. 1432, султан Найвищої Османської держави 1444–1446, 1451–1453, падишах Найвищої Османської держави 1453–1481.
• Баязид II Дервіш — син Мехмеда II, нар. 1447, падишах Найвищої Османської держави 1481–1512.
• Селім I Явуз — син Баязида II, нар. 1467, падишах Найвищої Османської держави 1512–1520.
• Сулейман I Кануні (прозваний турками Законодавець , а європейцями Чудовий) — син Селіма I, нар. 1495, падишах Найвищої Османської держави 1520–1566, халіф 1544–1566.
• Селім II — син Сулеймана I, нар. 1524, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1566–1574.
• Мурад III — син Селіма II, нар. 1546, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1574–1595.
• Мехмед III — син Мурада III, нар. 1568, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1595–1603.
• Ахмед I — син Мехмеда III, нар. 1589, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1603–1617.
• Мустафа I — син Мехмеда III, нар. 1591, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1617–1618, 1622–1623, пом. 1639.
• Осман II — син Ахмеда I, нар. 1604, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1618–1622.
• Мурад IV — син Ахмеда I, нар. 1612, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1623–1640.
• Ібрагім I — син Ахмеда I, нар. 1615, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1640–1648.
• Мехмед IV — син Ібрагіма I, нар. 1642, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1648–1687, пом. 1691.
• Сулейман II — син Ібрагіма I, нар. 1642, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1687–1691.
• Ахмед II — син Ібрагіма I, нар. 1643, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1691–1695.
• Мустафа II — син Мехмеда IV, нар. 1664, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1695–1703.
• Ахмед III — син Мехмеда IV, нар. 1673, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1703–1730, пом. 1736.
• Махмуд I — син Мустафи II, нар. 1696, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1730–1754.
• Осман III — син Мустафи II, нар. 1699, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1754–1757.
• Мустафа III — син Ахмеда III, нар. 1717, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1757–1774.
• Абдул-Гамід I — син Ахмеда III, нар. 1725, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1774–1789.
• Селім III — син Мустафи III, нар. 1761, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1789–1807, пом. 1808.
• Мустафа IV — син Абдул-Хаміда I, нар. 1778, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1807–1808.
• Махмуд II — син Абдул-Хаміда I, нар. 1785, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1808–1839.
• Абдул-Меджид I — син Махмуда II, нар. 1823, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1839–1861.
• Абдул-Азіз — син Махмуда II, нар. 1830, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1861–1876.
• Мурад V — син Абдул-Меджида I, нар. 1830, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1876, пом. 1904.
• Абдул-Гамід II — син Абдул-Меджида I, нар. 1842, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1876–1909, пом. 1918.
• Мехмед V Решад — син Абдул-Меджида I, нар. 1844, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1909–1918.
• Мехмед VI Вахідеддін — син Абдул-Меджида I, нар. 1861, падишах Найвищої Османської держави, халіф 1918–1922, пом. 1926.
• Абдул-Меджид II — син Абдул-Азіза, нар. 1868, халіф 1922–1924, пом. 1944.

2. Розповідь учителя

Завоювання османів занепокоїли Захід. Папа римський оголосив проти них хрестовий похід. У 1396 р. військо хрестоносців, яке складалося з рицарів Франції, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, зустрілося з османами біля міста Нікополь (Болгарія) і було вщент розбите.

Командувач французького загону граф Іоанн Неверський (майбутній герцог Бургундії Іоанн Безстрашний), прагнучи слави, розпочав битву, не очікуючи на підхід основних сил. Рицарі, яким довелося битися пішими, відрубували собі мечами неймовірно довгі (40—60 см) носки черевиків, аби легше було бігти. Битва перетворилась на бійню. Декілька тисяч полонених християн було страчено. Живими залишилися лише 250 вояків, які мали внести викуп. Деякі французькі хроністи стверджують, що Іоанна Безстрашного султан наказав відпустити без викупу, сказавши, що він приніс християнам більше лиха, ніж турецьке військо.

Інший хрестовий похід, організований 1444 р., теж закінчився поразкою рицарів під Варною і загибеллю угорського короля.

Візантійська імперія опинилася сам-на-сам з османами. Із її колишніх теренів залишилися Константинополь і незначне володіння у Греції. Візантійський імператор, не маючи значної армії та грошей, у відчаї звернув свій погляд на Захід. У 1399—1403 рр. він відвідав Венецію, Мілан, Флоренцію, Париж, Лондон. Скрізь імператора зустрічали пишно, але жодної допомоги він не отримав. Захід обіцяв будь-яку допомогу за умови об’єднання православної і католицької церков.

Католицька церква давно плекала надії на підкорення православної. Візантійські імператори, керуючись політичними міркуваннями, були готові визнати зверхність пап, і 1274 р. на Ліонському соборі було укладено унію, але її не підтримало населення, особливо духівництво.

У 1437—1439 рр. під час Ферраро-Флорентійського собору було укладено Флорентійську унію, яка теж залишилася на папері. Жодної реальної допомоги Візантія не отримала. Згодом папа римський використовував умови Флорентійської унії для подальших спроб приєднання православної церкви. Положення унії знайшли відображення у Берестейській унії та створенні уніатської церкви в Україні.

Цікаво знати

Під впливом зовнішньополітичних чинників і суперечок навколо уній відбувся останній розквіт візантійського богослов’я на основі православного містицизму.

У XIV ст. Григорій Панама, який згодом став константинопольським патріархом, стверджував, що людина може пізнати Бога завдяки особливій енергії, яка виходить від Бога і ніби зв’язує його зі світом. Ця енергія проявляється у світі як Світло. Люди можуть сприймати це Світло тільки духовним зором, але не оком. Лише найблагочестивіші люди, проповідники, здатні сприйняти Божественне Світло і пізнати Бога. Це вчення назвали ісихазмом. Особливо багато його прихильників було серед монахів гори Афон (Свята гора), де дотепер розташований центр православного чернецтва. Це вчення значною мірою вплинуло на церковне мистецтво, особливо на іконопис і фрески. Образи святих стали зображувати ніби охопленими ізсередини чудесним світлом.

Запитання

1) Чим можна пояснити таку реакцію європейських правителів на турецьку навалу?

2) Чи була ця реакція адекватною турецькій загрозі?

3. Падіння Константинополя та його наслідки

Розповідь учителя

У 1399 р. турки оточили Константинополь. Не сподіваючись узяти місто приступом, вони готувалися до тривалої облоги. Але сталося несподіване: прийшла звістка від середньоазіатського правителя, нащадка Чингісхана, Тамерлана (Тимура) про поразку під Анкарою султана Баязида, який потрапив у полон і, не переживши приниження, помер. Османи відійшли від Константинополя, а їхня держава розпалася. Поразка османів подовжила життя Візантійської імперії на 50 років.

Після нетривалої міжусобиці 1451 р. османський престол зайняв 16-річний султан Мехмед II, який продовжив завоювання.

Цікаво знати

Мехмед ще в дитинстві зайняв престол, але відразу був скинутий. Повернувшись до влади, він схопив усіх своїх родичів і звернувся до ісламського суду за дозволом на їх страту. За ісламськими традиціями визнання якого-небудь діяння негріховним звільняло від відповідальності. Дозвіл було отримано, і всіх можливих суперників, зокрема й 10-річного брата, було страчено. Це стало страшною традицією. Кожний новий султан зі вступом на престол знищував усіх можливих претендентів.

Розправившись зі своїми суперниками, Мехмед II узявся за справу свого життя. 200-тисячне турецьке військо з’явилося під стінами Константинополя. Для взяття міста було збудовано флот, щоб припинити надходження підкріплень. Було створено наймогутнішу в Європі артилерію. Для блокування Босфорської затоки в її найвужчому місці було збудовано фортеці, які контролювали прохід кораблів і збирали мито. Останній візантійський імператор Константин XI спішно готував місто до оборони. Створювалися запаси зброї та продовольства, укріплювалися мури. Місто налічувало близько 10 тис. захисників.

Облога Константинополя почалась у квітні 1453 р. Турецький флот (130 кораблів) увійшов у Мармурове море. Артилерія почала систематичний обстріл міста і його мурів. Перший штурм було відбито. Спроба здійснити підкоп під мури теж виявилася невдалою. Останньою перемогою захисників міста був прорив п’ятьох суден зі зброєю та продовольством. Щоб повністю відрізати місто від зовнішнього світу, Мехмед II наказав турецькому флоту ввійти в бухту Золотий Ріг. Але вхід до неї перекривав масивний ланцюг. Тоді турки за ніч спорудили дерев’яний настил і, змастивши його жиром, перетягнули по ньому з Босфору в Золотий Ріг свій флот. На кораблях було розміщено гармати, що почали обстріл міста з півночі.

29 травня 1453 р. настав вирішальний день. Уранці турецька армія пішла на штурм. Через дві години османи крізь браму Св. Романа увірвалися до міста. Імператор Константин загинув зі зброєю в руках. Три дні місто грабували, 60 тис. жителів міста, що потрапили в полон, було продано в рабство. Мехмед II в’їхав у собор Святої Софії, наказав

збити з неї хрест, установити півмісяць і перетворити її на найбільшу мечеть мусульманського світу. Також Мехмед II дав наказ припинити пограбування міста. Місто було перейменоване на Стамбул, почалася його відбудова. Щоб відродити економічне життя в місті, його заселили вільновідпущеними в’язнями, торговцями і ремісниками з провінцій. Запросили й іноземних художників.

Робота з документом

ТУРЕЦЬКИЙ ІСТОРИК XVI СТ. СААД-АД-ДІН ПРО ПАДІННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЯ

Пограбування тривало три дні, і не було жодного воїна, який би не збагатився завдяки захопленій здобичі й рабам. Після трьох днів султан Мехмед заборонив під страхом тяжкого покарання пограбування і різанину, яка досі не вщухала. Всі підкорилися його наказу. Коли настав повний спокій, замість безглуздого дзвону на дзвіницях церков почувся приємний голос муедзіна, який п’ять разів на день сповіщає час молитви. Із церков викинули ідолів, приробили мінарети; одним словом, не забули нічого, щоб перетворити їх на місця благочестя для мусульман.

Запитання до документа

1) Як поводилися турки у завойованому місті?

2) Чому місто було не зруйноване, а перетворене на столицю нової імперії?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Конкурс «Швидка відповідь»

1. Після яких подій Візантія не змогла повністю відновити свою могутність?

2. Як було створено державу турків-османів?

3. Чому турки стали називатися османами?

4. Яким було становище держав Балканського півострова напередодні завоювання їх османами?

5. Чому держави Балканського півострова не змогли стримати наступ османів? Назвіть основні битви, унаслідок яких було підкорено Балкани.

6. Чому хрестові походи проти османів виявилися невдалими?

7. Чим можна пояснити небажання країн Західної Європи допомогти Візантії?

8. Що допомогло туркам заволодіти Константинополем?

9. Якими були наслідки падіння Візантійської імперії?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

У той час як у Західній Європі відбувалися процеси централізації, Реконкісти, тривала Столітня війна, у Візантії теж мали місце події, які докорінно змінили політичну карту Європи. Тут з’явилися турки-османи, які поступово захопили всю територію Візантійської імперії, а в 1453 р. (рік завершення Столітньої війни) і її столицю — Константинополь. Ця подія була розцінена багатьма сучасниками як катастрофа — було зруйновано один із центрів християнства.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте §  підручника.

2. Складіть у зошиті хронологічну таблицю до матеріалу параграфа.

3. Використовуючи додаткову літературу, складіть розповідь про долю одного із захисників Константинополя.