Конспект уроку "Різноманітність ССавців: Першозвірів, Сумчастих, Плацетарних"

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають (континент)

Умови мешкання

Першозвірі

Сумчасті

Комахоїдні

Рукокрилі

Гризуни

Зайцеподібні

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Першозвірі

Єхидні

   Нагадують їжаків. Тіло вкрите жорсткими голками – видозміненими волосками. Під голками росте шерсть. Передня частина морди видовжена у хоботок. Зубів у дорослих форм немає. Є клоака.

Безхребетними

Відкладають яйця, яке виношує в шкіряній сумці. Плацента й соски відсутні.

Австралія, Тасманія, Нова Гвінея

Живуть у норах

Качкодзьоб

Тіло вкрите густим, жорстким хутром. Хвіст сплющений. Пальці кінцівок з’єднані плавальною перетинкою. На шелепах розташовані роговічохли, що нагадують дзьоб.

Безхребетними

Відкладає та висиджує яйця.

Австралія, Тасманія

Напівводний

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Сумчасті

Кенгуру

.  Всі види кенгуру за розмірами умовно ділять на три групи: велетенськими кенгуру називають три найбільших види: філандери, смугасті валлабі-зайці і куцохвості кенгуру досягають лише 29-63 см при вазі в 3-7 кг. 

 Кенгуру середніх розмірів називають валлабі, а найдрібніші види - щурячими кенгуру або кенгурових щурами.

Пересуваються стрибками. Передні кінцівки короткі, задні кінцівки та хвіст розвинені добре.  Передні лапи п'ятипалі, мають добре розвинені пальці і схожі скоріше на долоню приматів, ніж на лапу собаки. Проте пальці закінчуються досить великими кігтями. Задні лапи мають тільки чотири пальці (великий палець скорочений), причому другий і третій пальці зростаються. На кінцях цих пальців є гострі кігті, які служать кенгуру для самих різних цілей: ними вони беруть їжу, чухають хутро, хапають ворогів при самозахисті, риють нори і т. д.

Тіло кенгуру покрите короткою, густою шерстю, яка добре захищає тварин від спеки та холоду. Забарвлення більшості видів - сіре, руде, буре, деякі види можуть мати білі смуги

Великі кенгуру пересуваються стрибками за допомогою своїх сильних задніх лап, але стрибки не єдиний спосіб пересування цих тварин. Крім стрибання кенгуру можуть також і повільно ходити з використанням всіх чотирьох кінцівок, які при цьому рухають попарно, а не поперемінно.

Усі травоїдн , хоча є серед них і кілька всеїдних видів.  Так, наприклад деревні кенгуру можуть поїдати яйця птахів та самих маленьких пташенят, злаки і кору дерев. Великі руді кенгуру харчуються австралійською колючою травою, короткомордні кенгуру поїдають коріння деяких рослин і деякі види грибів, заодно граючи важливу роль у поширенні спор цих грибів. Дрібним видам кенгуру в якості їжі подобається поїдати траву, листя, насіння. Цікаво, що кенгуру зовсім не вимогливі до води, так вони цілком можуть до місяця зовсім обходитися без неї, задовольняючись вологою з рослин, і росою.

Самки всіх кенгуру мають фірмові сумки на животі, в яких носять своїх дитинчат – це одна з найяскравіших і унікальних особливостей цих тварин. У верхній частині сумки кенгуру розташовані м’язи, за допомогою яких мама-кенгуру може щільно закрити сумку при необхідності, наприклад під час плавання, щоб маленьке кенгуреня не задихнулося. Дитинчата народжують недорозвинених ембріонів довжиною 1-2 см.  Забравшись в сумку матері кенгуру надовго присмоктується до одного з сосків і проводить в сумці безвилазно перші 1-2 місяці.

Австралія, Нова Гвінея, Нова Зеландія

Навколишнє середовище цих тварин дуже різноманітне: більшість видів заселяє рідколісся, трав'янисті і пустельні рівнини, але є і такі, які мешкають ... в горах! Але найбільш незвичайні ... деревні кенгуру, які мешкають в густих лісах. На гілках дерев вони проводять більшу частину свого життя і дуже спритно лазять в кронах, а часом перестрибують по стовбурах короткими стрибками.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Сумчасті

Американський опосум

1.                Мордочка у нього загострена і витягнута.
2.                Має 50 зубів. Дев'ять з них різці. П'ять розташовані зверху, а 4 знизу. Це архаїчне будова зубів, властиве першим ссавцем на Землі.
3.                П'ятипалий. На кінцівках вищих ссавців по 6 пальців.
4.                Хвіст у звірка потужний голий, покритий шерстю. За допомогою нього опосум висить на гілках, коли спить або пересувається в кроні дерев. Шубка у опосума недовга, але густо набита і щільна
5.                З'явився на планеті в кінці Крейдяного періоду, тобто близько 200 мільйонів років тому. В цей час на Землі ще жили динозаври.
6.                Відрізняється розвиненістю задніх кінцівок.

Сумку мають не всі опосуми. У Південній Америці є види, соски у яких зміщені на груди. Такі тварини обходяться без сумки.

Можуть харчуватися будь їжею. Основним кормом для них служить сміття і падаль.  Також вони не гребуютьзлаками, ящірками, поїдає різних комах і гриби; дрібних гризунів, пернатих, пташині яйця, кролячий молодняк; плоди.

Має сумку, куди дитинча опосума потрапляє в 12-денному віці недоношеним. Тому опосумів називають двуутробними. Новонароджені опосуми мають дуже маленькі розміри, тому на одній чайній ложці можна легко розмістити 20 штук.У сумці, немов у другій матці, дитинчата продовжують розвиватися, харчуючись материнським молоком. Молочні залози виходять всередину шкірної складки. Дитинчата безсумчатих опосумів теж народжуються раніше терміну, хапаючись за соски матері. На її грудях потомство висить, поки не зможе вести самостійний спосіб життя.

У сумчастих опосумів шкірна складка спрощена, відкривається до хвоста.

Південну і Північну Америки

Облюбовують лісові масиви, степи, напівпустельну місцевість

Карликовий опосум.

У нього жовто-сірий, світлий хутро. У довжину звірок досягає 31 сантиметр

Блазе.

Як і інші мишоподібні опосуми, Блазе відрізняється загостреною, вузькою мордочкою.

Мешкає тварина в місцевості Гояс.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Сумчасті

Коала

Другою назвою цього виду тварин є « сумчастий ведмідь». Назва цього виду тварин походить від виразу австралійських аборигенів, яке можна дослівно перекласти, як «не п'є».

Коала є невеликим за розміром тварина. Вага цієї тварини може варіюватися від семи до дванадцяти кілограмів. Так, шерсть звірка виглядає густо і коротко, а забарвлення при цьому сіруватого відтінку. В області черевця у тварини поширена шерсть світлого кольору. Очі у тварини в порівнянні з самою формою голови досить невеликі, а вуха і ніс великі. Кігті на лапах у звірка довгі і гострі. Головним чином кігті служать коал для легкості лазіння по деревах і чіпляння за стовбури і гілки.

Листками, молодими пагонами певних видів евкаліпту. Але навіть серед евкаліптів не все листя і пагони годяться в їжу коалам, завдяки відмінно розвиненому нюху ті вміють відбирати серед них найменш токсичні. В цілому за підрахунками зоологів коали поїдають лише 120 видів евкаліпта з 800, наявних у природі.

Маленькі коали з’являються на світ голими, позбавленими шерсті і перший час знаходяться під пильною турботою матері, п’ють грудне молоко та сидять в сумці , яка відкривається ззаду, а в середині є два соска.

При народженні, малюк важить 5-6 г, довжина тіла складає 19мм.

Північ Австралії

Всі коали ведуть нічний спосіб життя, вдень вони мирно сплять на гілках, вночі ж лазять по цим самим гілкам в пошуках їжі. В цілому це дуже доброзичливі, флегматичні звірята, що ведуть одиночне, можна навіть сказати відлюдницьке життя.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Комахоїдні

Їжаки:

Їжак звичайний

Вухатий їжак

Африканський їжак

Мордочка цієї істоти витягнута в формі клина, на кінці якої виділяється вологий ніс. Зуби їжака гострі, дрібні. Лапи мають цікаву особливість: задні кінцівки більше за розмірами передніх. І кожна з лап має п'ять пальців, при цьому середні пальці довші інших і пристосовані для чищення голок.

Самі колючки всередині порожнисті і на тілі тварин вони перемежовуються з рідкісними, тонкими, мало помітними волосками. Число голок може доходити до 10 тисяч. Шерсткою покрито також черевце і голова цих істот. Забарвлення волосків може виявитися зовсім світлим, пісочним або навпаки темним.

Різного виду комахи. Але по суті є всеїдними. Як корм їм можуть служити дощові черв'яки, мокриці, слимаки, гусениці,  павуки, жуки, сарана. Люблять вони також ласувати яйцями птахів. Різновиди, що мешкають ближче до північних районів, полюють на дрібних гризунів, жаб, ящірок.
 

Дитинча з'являються зовсім голі, сліпі й безпорадні, мають масу трохи більше 10 г, покриті ніжною рожевою шкіркою.

Перші години колючки на тілі дитинчат відсутні, але вже протягом першої доби на верхній частині тулуба малесеньких їжачків з'являється м'яка поросль. А через два тижні колючий покрив малюків формується практично повністю.

Харчуються материнським молоком. 

Найчастіше вони зустрічаються в Європі, причому починаючи від Британських островів і закінчуючи просторами Сибіру. Живуть вони також на Близькому Сході, в багатьох областях Азії, в Африці і Нової Зеландії

Степах і навіть пустелях. В коренях кущів і дерев, в садах і парках

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Кроти

Подовжена мордочка, витягнутий ніс, короткий тонкий хвіст. Тіло таких тварин покрите коротким хутром, щоб довжина його не заважала пересуванню цих істот по підземним шляхах. Тварини, ці майже сліпі. Зате нюх і слух у кротів розвинені прекрасно. А невеликі вуха теж захищаються шкірними складками.

Їжу в основному здобуває собі в кормових ходах, тобто виритих їм підземних тунелях. Він поїдає слимаків, личинки жуків, дощових черв'яків,  ловлять жуків, мурах, жаб, дрібних гризунів. Рослинну їжу ці тварини, всупереч деяким недостовірним чутками, не вживають зовсім

Після парування, яке знову ж відбувається під землею виношується потомство протягом приблизно 40 днів, потім же на світ з'являється кілька (до п'яти) погано сформованих, не покритих шерстю дитинчат.  Малята харчуються материнським молоком

Островів Цусіма, Дого, Сікоку і Хонсю. Канади і США.Кореї та Китаї. На російських просторах зустрічаються на Далекому Сході, По всій території Євразії

У ґрунті

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Комахоїдні

Хохуля мешкають на нашій планеті вже близько 40 мільйонів років! 

Звір дрібний. Вага його рідко дотягує до 600 грамів. А розміри коливаються в межах 25-27 см. Звірятко повністю покритий густим, коротким і щільним хутром, практично сліпа. Але у неї є достатньо довгий і потужний хвіст, який приблизно дорівнює довжині тулуба, має плоску форму і покритий лускоюйого, на ньому розташовані спеціальні залози, що містять мускус і  виділяє чудовий аромат нічних фіалок.  Вдень він майже завжди спить, а ось вночі - максимально активний.

Любить маленьких річкових молюсків, п'явок, личинок і комах. Із задоволенням потягне до себе в нірку рибу або навіть жабу

Самка створює гніздо, де і з'являться на світ малюки. Треба зауважити, що мама практично не залишає цей притулок, поки на світ не з'явиться нове покоління.

Росія і Піренейський півострів

Хохулі проводять своє життя на землі (швидше під землею, в норах), і на воді (швидше під водою, добуваючи собі корм

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Рукокрилі

Гіганська вечірниця

Білокрилий вампір

Звичайний вампір 

   Голова літаючих звірків невеликих розмірів, має округлу форму. Тулуб покрите неяскравою, темно-сірої або бурою чи інших відтінків, шерстю. Ці тварини практично існують в польотах, тому кінцівки їх химерно видозмінені і недорозвинені, але закінчуються сильними кігтями. Шерстяний хвіст допомагає кажанам здійснювати в польоті складні маневри. Зір таких створінь слабке, і особливої ​​необхідності в ньому вони не відчувають, адже більшу частину життя звірята проводять в темряві. Зате вуха є значних розмірів, і ці органи прекрасно вловлюють найрізноманітніші, навіть абсолютно нерозрізнені шуми. Мало того, саме слух допомагає рукокрилим істотам орієнтуватися в просторі. Видавані ними писки звуковими хвилями відбиваються від навколишніх предметів і допомагають кажанам створювати в своєму мозку картину існуючої реальності Такий спосіб сприйняття об'єктів отримав назву ехолокації.

Вони ховаються в денний час, засинаючи в позі вниз головою.

Часто вони об'єднуються у величезні за кількістю особин колонії.

У холодну пору року, ці істоти впадають  в сплячку.

Будова зубів  у кожного з представників цього підряду побудована по-різному і безпосередньо залежить від способу харчування того чи іншого різновиду. У кровосисних видів зубів небагато, всього 20 штук, зате вони славляться довгими іклами. У інших кажанів їх 38. Однак, зуби їх тупіші і слугують радше для перетирання грубої їжі. Деякі кровоссальні різновиди можуть завдати своїм жертвам значної шкоди, тому що  у слинні містяться ферменти, які при укусі здатні спровокувати значну крововтрату. Комахоїдні різновиди можуть поїдати: мушки, дрібних плазунів,  комашок,  дощових черв'яків, дрібну рибу, жаб. Досить також видів, які їдять виключно фрукти і п'ють нектар квітів.
 

Здатні народжувати потомство два рази на рік. На світ з'являються два або три дитинчати. Спочатку вони живуть в хвостовій сумці. І через тиждень вже вибираються звідти, але продовжують жити, харчуючись материнським молоком

Летюча миша може прижитися практично скрізь, при будь-якому кліматі і в найрізноманітніших умовах. Єдине, що їй дійсно потрібно, так це тихе укриття, де б вона мала можливість ховатися днем ​​від ненависного сонячного світла.
 

Колонії цих тварин можуть обчислюватися десятками тисяч членів, і навіть мільйонами особин.

Гіганська вечірниця

Розмах їх крил в деяких випадках доходить до півметра, маса становить в середньому 75 м

Європі.

Дупла дерев.В холодну пору року вони перелітають в теплі краї, або впадають в сплячку.

Звичайний вампір 

Вночі, нападають на велику худобу, іноді навіть на людину

Американський  континент в таких країнах як Уругвай, Аргентина, Мексика.

Поселяються у печерах,  занедбаних шахтах, дуплах великих дерев і навіть горищах напівзруйнованих будівель

Білокрилий вампір

 Ці істоти трохи менше звичайних вампірів. Вони виділяються коричнево-червоним відтінком шерсті

Нападають лише на птахів.

Зустрічається на Американському континенту, в центральних і південних її регіонах

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Гризуни

Білка

• Білка Абертей;
• Перська або кавказька білка;
• Вогняна білка;
• Звичайна летяга;
• Біла білка;
• Чорна білка;
• Японська білка;
• Мишача білка;
• Індійська гігантська білка;
• Звичайна білка або векша – єдиний представник роду білок на території Росії.

Має довге тіло, пухнастий хвіст і довгі вушка, іноді з пензликами на кінці. Лапки сильні, з міцними і гострими кігтями. Завдяки сильним лапам гризуни так легко лазять по деревах. Доросла білка має великий хвіст, який становить 2/3 всього тіла і служить їй «кермом» в польотах. Вона ловить їм потоки повітря і балансує. Також хвостом білки ховаються, коли сплять. При виборі партнера одним з головних критеріїв є саме хвіст. Ці тваринки дуже уважні до даної частини свого тіла, саме хвіст білки є показником її здоров’я. Розміри середньої білки складають 20-31 см. Гігантські білки мають розмір близько 50 см. Найменша білка, мишача, має довжину тіла всього 6-7,5 см. Шубка білки взимку і влітку різна, так як цей звір линяє два рази в рік. Взимку хутряний покрив пухнастий і щільний, а влітку короткий і більш рідкіший. Забарвлення білки неоднакове, буває темно-буре, майже чорне, руде і сірого кольору з білим животиком. Влітку білки в основному руді, а взимку шубка набуває блакитно-сірого колірьору.

У білок летяг з боків тіла, між зап’ястями і кісточками є шкірна перетинка, що дозволяє їм планувати.

Взимку білка не спить, приготувавши запас їжі ще восени. Під час морозів вона сидить в своєму дуплі, перебуваючи в напівдрімоті. У весняний період стають активними.

Білка харчується горіхами, жолудями, насінням хвойних дерев: їли, сосни, кедра, модрини, ялиці. Раціон білки включає в себе гриби і різні зерна. Крім рослинної їжі вона може харчуватися різними жуками, жабами, ящірками, пташенятами птахів. При неврожаї і ранньою весною білка їсть бруньки на деревах, лишайники, ягоди, кору молодих пагонів, кореневища і трав’янисті рослини.

Коли білка готується до зими, вона робить безліч укриттів для своїх запасів. Вона збирає жолуді, горіхи і гриби, може ховати їжу в дуплах, норах або виривати ями самостійно. Багато зимових запаси білки розкрадаються іншими тваринами. А про деякі схованки білки просто забувають.

можуть приносити до трьох виводків за сезон. Самка білки будує окреме гніздо для дитинчат і декілька гнізд щоб перенести дитинчат у разі небезпеки. Дитинчат може бути від 1 до 10. Народжуються білочки без волосяного покриву, сліпі і з вагою в 8 грам. Тільки через 2 тижні потомство білок обростає волосками, а бачити вони починають через місяць. До 50 днів білочки годуються молоком. Через 8-10 тижнів вони залишають гніздо і відправляються в самостійне життя. Через рік, а іноді і менше, білочки стають статевозрілими білками. 

Мешкає на всіх континентах, окрім Австралії, Мадагаскару, полярних територій, півдня Південної Америки і північно-західної Африки. Білки живуть в Європі від Ірландії до Скандинавії, на більшій частині країн СНД, в Малій Азії, частково в Сирії та Ірані, в Північному Китаї. Також ці звірята населяють Північну і Південну Америку, острови Тринідад і Тобаго.
 

Білка живе в різних лісах: від північних до тропічних. Більшу частину життя проводить на деревах, чудово лазити і стрибаючи з гілки на гілку. Сліди білки можна знайти і біля водойм. Також ці гризуни живуть по сусідству з людиною біля паханів земель і в парках.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Гризуни

Бобер

1.Річковий (звичайний) бобер 

2. Канадський бобер

Тулуб його виглядає приземистим за рахунок непропорційно коротких ніг, а самі кінцівки мають п'ятьма пальцями, забезпеченими потужними кігтями. Голова звірка невелика, мордочка витягнута, лоб скошений. Очі виділяються невеликими чорними кружечками, як і досить великий ніс. Вуха бобрів широкі, короткі, ніби підрізані. Це напівводні істоти, а тому від природи мають безліч деталей вигляду, які допомагають їм комфортного існування в даному середовищі.  Є перетинки на лапах і веслообразний довгий хвіст, вкритий рідкісними волосками і роговими лусочками, а також майже абсолютно не намокає хутро. Вік цих істот дуже легко визначається по зубах.  Вони мають особливу будову,  найбільш розвиненими серед них виявляються верхні різці. І чим старше особина, тим зуби її стають ширшими. Без води ці напівводні істоти принципово прожити не можуть, а ось без повітря здатні протриматися майже чверть години. Вони живуть великими дружними громадами-сім'ями, а члени їх в разі потреби можуть повідомити про лихо, що насувається своїм одноплемінникам. В такі моменти тварина бобер посилено плескає по воді хвостом. Ведуть нічний спосіб життя. Вражаючим архітектурним шедевром є гребля бобра. Повною мірою відпочивають від трудів бобри взимку, проводячи весь зазначений несприятливий період у своїй хатці в напівдрімотному стані. Назовні вони іноді виходять, але тільки щоб перекусити.

Травоїдні

Бобрята народжуються сліпі і важать приблизно півкіло, їх число може доходити до шести штук. Вигодовуються молоком,  коли молодняк досягає дворічного віку, він може вести самостійне існування

1. Річковий бобер зустрічається в Росії, також є мешканцем Китаю і Монголії.

2.Канадський бобер живе на півдні Канади і в деяких штатах США. Цікаво, що не так давно вид прижився  (швидше за все, був завезений) у Скандинавії і далі поширяться на Схід.

Селиться зазвичай у водойм лісостепової зони (озер, ставків або тихих річок), берега яких багаті деревною рослинністю.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Гризуни

Миша хатня

Довжина тіла дорослих особин 7-10 см, хвоста 7-9 см. Вага коливається від 20 до 30 г. Забарвлення дуже різноманітне. Порівняно великі вуха розташовані з боків ззаду голови, мають округлу форму. Очі темні.

На кінчику морди знаходяться подовжені вібриси. У самок є п'ять сосків. Тривалість життя хатніх мишей 2-3 роки. 

Володіють неймовірною адаптивністю до мінливих умов навколишнього середовища, порівняно швидко змінюючи свою соціальну поведінці і оптимально регулюють чисельність популяції в залежності від достатку і доступності кормової бази.

Тваринки дуже моторні, відмінно стрибають і бігають, вміють пересуватися по стовбурах дерев і стінах, використовуючи хвіст як додаткову точку опори. Вони уникають води, але в разі гострої потреби стають умілими плавцями.

Добре розвинений слух. Між собою вони спілкуються переважно за допомогою ультразвукових сигналів з частотою до 100 кГц. Для орієнтації в темряві використовують вібриси.

Зір у них розвинений погано, тому при пошуку їжі й партнерів для продовження роду їм доводиться більше покладатися на нюх.

Всеїдна, віддає перевагу звичайним для людини харчовим продуктам і поїдає практично все за винятком сирів. Всупереч поширеній думці вони її швидше відштовхують, ніж приваблюють.

Статева зрілість настає вже у двомісячному віці. Вагітність триває від 20 до 21 дня. В середньому самка приносить 5-8 дитинчат у власноруч збудованому гнізді та захищає його від сусідів. Малюки народжуються голими, сліпими й глухими. Очі розплющуються приблизно за 2 тижні. До цього моменту їх тільце повністю покривається волосяним покривом. Молочне годування триває близько 3 тижнів. За сезон буває від 4 до 6 виводків.

Скрізь, де є люди

У дикій природі тварини населяють напівпустелі, степи, лісостеп і околиці лісів, де часто є сусідами з полівками і лісовими мишами. Активність найчастіше виявляється в нічний час, хоча нерідко гризун вирушає на годівлю серед дня. Влітку він зазвичай переселяється на поля, городи й сади, де копає собі нори. З настанням осені повертається в житлові споруди, погреби, сараї, корівники та стайні, знаходячи укриття в підпіллі або тріщинах стін. Нерідко він селиться в глибоких шахтах і навіть холодильниках, де температура постійно стабільно низька.

Пацюк сірий

Сірі пацюки - переносники небезпечних захворювань.

Довжина тіла досягає 25 сантиметрів, хвіст виростає до 12 сантиметрів. Маса дорослих особин сірого щура коливається від 140 до 390 грамів. Забарвлення шерсті може бути рудувато-бурим, сірим або брудно-охристим

Зерном, дрібними гризунами, рибою, молюсками, а також різними відходами і навіть фекаліями інших тварин. Ця тварина стала головним носієм страшних для людини збудників: бруцельозу, чуми, бешихової інфекції, трихінельозу, кліщової лихоманки, помилкового сказу та інших небезпечних захворювань

Сірі щурі розмножуються круглий рік. Ззазвичай самка приносить три посліди по сім щурят в кожному. Вже в тримісячному віці молоді щури готові до розмноження. 

Сірі пацюки поширені повсюдно. Немає їх, хіба що, в полярних регіонах і в самих жарких пустельних районах. Густо населити планету сірими щурами допоміг транспорт. Так-так, "роз'їжджаючи" по світу на поїздах і кораблях, ці гризуни буквально окупували всю Земну кулю! Плюс - висока плодючість.

Міські звалища, підвали, смітника, каналізація на городах, в садах, на території парків і пустирів. Облюбовує комори, сараї та інші підсобні приміщення на прибудинковій території

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Гризуни

Хом’як назва походить від слова «запасати»

Невеликий з округлою головою та загостреною мордочкою, маленькими (або великими вухами), довгими вусами, маленькими очима, хвостом (може бути різних розмірів від 0,4 мм до 24 см). 16 зубів, передні 4 – різці, розташовані зверху та знизу. Зуби ростуть усе життя, тому гризун повинен гризти постійно. Зір розвинутий слабо. Слух та нюх надзвичайно добре. Спілкуються тварини за допомагою ультразвуку і писку. Тіло вкрите хутром. У всіх хомяків є защічні мішки, у яких вони ховають їжу та переносять її в схованку. У мішках є пахучі залози, запах яких дозволяє віднайти сховану їжу

Зерно, насіння, овочі, фрукти, коренеплоди, молоді пагони

Досягають статевої зрілості у 4-5 тижнів від народження. Деже плодовиті,  за рік самка може принести 8-10 виводків. Народжують 12-18 дитинчат вагою 1-15 грам, без шерсті, сліпими і глухими. Самка годую дитинчат молоком 14-25 днів.

Центральна та Східна Європа, Америка, Мексика, Галапагоські острови, Південна Азія, Африка, Корея, В’єтнам, Монголія, Китай, Іран, Сирія, Росія, Казахстан, Грузія, Румунія, Болгарія, Туреччина, Ліван, Ізраїль, Вірменія, Аляска, Канада США

Живуть у норах на сільськогосподарських угіддях, біля осель людей, лісостепах, степах, пустелях, горах

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Сліпаки

Звичайний сліпак повністю позбавлений зору, замість цього у нього є дотикові волоски, добре розвинений нюх і слух. Максимальна довжина цих гризунів досягає 32 см, а вага – 700 р. Вони мають витягнуте тіло у формі циліндра, коротку шию, лапи і хвіст і сплющену вгорі голову. Вуха ледь помітні, а очі сховані під шкірою і повністю атрофовані. Забарвлення різних особин може мати деякі відмінності. Коротка м'яка шерсть виглядає як суміш коричневого, сірого та бурого відтінків в різних пропорціях, іноді на голові і тілі зустрічаються світлі плями. Гризун має широкий ніс, зазвичай забарвлений в чорний або бурий колір. Нижні і верхні різці висунуті далеко вперед верхні За допомогою гострих різців і лап тварини проривають собі розгалужену двоярусну систему нір. Верхній ярус пролягає на глибині 20-25 см, а нижній, де сліпак утворює галереї для гнізда і розміщення запасів їжі, - на глибині 3-4 м. . В сплячку гризун не впадає.

Під землею риє складні системи тунелів і видобуває продукти харчування. Найбільше звір любить коріння, бульби та цибулини рослин, але може поласувати і стеблом і листям. 

Виводок, що складається з 2-3 дитинчат.

Росії, Україні та Молдові. 

Степ або лісостеп. Свої підземні ходи розташовують на глибині 15-20 см, вони досягають часом у довжину 200 метрів. Живуть сліпаки колоніями на відкритій місцевості, іноді в розріджених лісах. Вибирають місця з розвиненим трав'янистим покровом.

Ряд

Представники

Особливості будови й життєдіяльності

Живлення

Розмноження

Де мешкають

(Континент)

Умови мешкання

Зайцеподібні

Заєць-русак

Довжиною тіла в межах 57-68 см при середній масі 4-6 кг. Довгі вуха і подовженим клиновидним хвостом чорно-бурого або чорного кольору у верхній частині. на коротких прямих відстанях звір здатний розвивати швидкість до 50-60 км / год. Літній забарвлення хутра русака може бути вохристо-сірим, бурим, коричневим, вохристо-рудим або оливково-бурим, і має різні відтінки. Зимове хутро русака трохи світліше

• кульбабою;
•               коренеплодами;
•               конюшиною;
•               люцерною;
•               соняшником;
•               гречкою;
•               злаковими культурами.

    Різними овочевими, а також баштанними культурами. Взимку русаки, на відміну від біляків, годуватися озимими культурами, а також залишками різних городніх культур.

В одному виводку кількість зайчат варіює від 1 до 9. Безпосередньо перед пологами самка влаштовує примітивне гніздо з трави, викопує ямку або, в дуже жарких кліматичних умовах облаштовує неглибоку нору. Зайченята народжуються зрячими, а також покритими хутром. Середня вага новонародженого зайченя становить 100-120 г. Самки годують своє потомство молоком один раз на добу, але іноді малюки харчуються один раз в чотири дні. Починаючи з п'ятого дня життя, дитинчата русака намагаються переміщатися, не віддаляючись занадто сильно від місця народження. Відомі випадки, коли зайчиха вигодовували чужих зайченят, але тільки за умови, що вони є ровесниками їх власних дитинчат.

Дика тварина отримала поширення в тундрі, степах і лісових зонах Європи, до Ірландії і Шотландії, Туреччини та Ірану, а також Закавказзя і північній частині Аравійського півострова . 

У нормальних умовах русак є осілим територіальним звіром. Активність русаки виявляють переважно в сутінки і вночі. Постійні нори русаками не влаштовуються, але іноді зайця риють денні тимчасові нори в умовах сильної спеки

Заєць – біляк

Подібності та відмінності зайця біляка і зайця русака

• Біляк обжив ліс, хащі і рідколісся.
•  Русак лісостеп, поля, луки і навіть передгір'я.
•                   Заєць-русак, в середньому, більш велика тварина. У нього довший тулуб, вуха, хвіст, лапи.
•                   Стопи у біляка більш широкі і покриті жорстким хутром. Це дає перевагу при русі по сніжному покриву і пухкому грунту.
•                   Зимове забарвлення русака трохи світліше річного, але не повністю біле.

Один з найбільших. Вага тварини доходить до 5,5 кг. Великі вушні раковини досягають 8-10 см, сильні задні ноги з великими ступнями. Підошви та пальці ніг покриті шерстю. Це сприяє швидкому переміщенню по глибокому снігу або заболоченій місцевості. Двічі на рік линяє, щоб змінити колір хутра. Є біляки, що мешкають в місцях, де ніколи не випадає сніг, наприклад в Англії та Ірландії. Тварини адаптувалися до цього і їх зимовий покрив перестав бути білим. Є й зворотні ситуації. У арктичних зайців, які живуть в Гренландії, немає потреби в літньому забарвленні. Вони весь рік залишаються білими. Зір у зайця не надто гострий, а нюх не надто чуйний. Тому заєць часто підводиться і починає прислухатися.

Харчування біляків залежить від сезону і біотопу, в якому він існує. У європейській середній смузі зайці поїдають різні трави. Чим соковитіше, тим краще. Підходить конюшина, кульбаба. У пошуках поживних кормів приходять до берегів боліт, струмків і річок.

У тайгових лісах до травам додається оленячий трюфель. Цей грунтовий гриб для зайців є ласощами. Чим північніше територія проживання, тим менше розбірливий заєць. У їжу йдуть полин, осока і навіть хвощ.

  З в'яненням трав біляки переходять до грубих харчових ресурсів. Взимку зайці годуються корою і гілками. У будь-який сезон для біляків велике значення мають сільськогосподарські поля з підрослими зерновими культурами. Крім того, зайці виходять на дороги, по яким перевозиться зерно і під'їдають все, що втрачається під час перевезення. Вегетаріанська дієта породжує нестачу кальцію та інших елементів в заячий організмі. Дефіцит поповнюється при відвідуванні солонців, де зайці поїдають землю, просочену мінералами. З цією ж метою біляки гризуть знайдені в лісі кістки тварин.

Збереження виду гарантує плодючість. Зайчиха приносить потомство 2-3, в деяких випадках 4 рази в рік.

Біляки не будують гнізда або нори. Самка своїм тілом приминає трав'яний покрив і гілки, на цьому будівельні роботи закінчуються.

Потомство народжується зрячим, покриті родовим хутром. Уже в одноденному віці вони здатні бігати. Перші дні тримаються біля матері. Годуються молоком, яке надзвичайно поживно. Зайчата ростуть швидко. У тижневому віці проявляють самостійність: здатні втекти і сховатися, починають їсти траву. Але продовжують харчуватися материнським молоком.

Будь-яка з годуючих Зайчих, знайшовши "безхазяйного" зайченя, може нагодувати його своїм молоком. Така практика - годування чужого потомства – це ще одна дія, спрямована на виживання виду.

Євразію. Далекий Схід (Якутія). Віддає перевагу райони з помірним і холодним кліматом. Часто зустрічається в лісах і лісотундрі. На півночі в ареал біляка входять деякі арктичні острови.  У лісах Фінляндії, Швеції, Норвегії, в Північній Америці. Від Аляски до Великих озер. У прибережних районах Гренландії і на півночі Канади. широко поширений в Євразії.

Найчастіше заєць кожен день облаштовується на новому місці.

Біляки живуть в змішаних і хвойних лісах, хащах і дрібнолісся. Великі відкриті простори зайці уникають. На годівлю тварини відправляється ввечері, в сутінках. Перед тим, як залягти, плутає сліди.

.

Кріль дикий

Тіло овальної форми і досить великі вуха довжиною до 10 см. Розміри тулуба дорослих особин становить від 20 до 55 см, а вага кролика варіюється від 400 г до 2 кг і більше. У кроликів великі і потужні задні кінцівки. Передні ноги п’ятипалі, задні – чотирипалі. Пальці закінчуються міцними гострими кігтями. Кролики відносяться до типу пальцеходящие тварин, при ходьбі їм служать опорою кінчики пальців. Шерсть кролика довга і м’яка, а забарвлення включає різні варіації сірого, коричневого і жовтого кольорів, хоча нерідко зустрічаються кролики з однотонним кольором хутра. на верхній щелепі мають 4 різця, що ростуть один за одним. Всього у кроликів 28 зубів. 16 зубів розташовуються на верхній щелепі: з них 4 різця і по 6 корінних зубів з кожного боку. 12 зубів знаходяться на нижній щелепі: 2 різця і по 5 корінних зубів з кожного боку. У новонароджених кроленят 16 молочних зубів (6 різців і 10 помилкових корінних зубів). Іклів у тварин немає, а між корінними зубами і різцями знаходиться простір приблизно в 3 сантиметри.

Різці служать для зрізання їжі, а корінні зуби – для її пережовування. Різці кроликів не мають кореня і ростуть протягом всього життя тварин, збільшуючись в середньому на 2,5 мм в тиждень. У зв’язку з цим фактом тваринам необхідно постійно споживати грубі корми і стирати наростаючу частина зубів.

Поїдають зелені частини рослин, а меню утворено доступними кормами. Крім трав в їжу йдуть дикі і культурні злаки, капуста, салат, коренеплоди, іноді дрібні комахи. Зимовий раціон включає кору і гілки дерев, підземні частини рослин, які вдається дістати з-під снігу. 

Кроленята народжуються голими і сліпими

Більшість видів кроликів мешкає в Північній Америці, друге місце займають країни Південної Америки. Також сучасний ареал поширення кроликів включає в себе Африку, Західну і Центральну частини Європи, країни Скандинавії та Середземномор’я, острова Тихого океану і Атлантики. Однак, завдяки одомашнення дикого європейського кролика, сьогодні ці вухаті звірятка поширилися практично по всіх континентах.

 Уздовж балок і ярів з обривистими берегами, затишно почуваються в лісових масивах, на луках і галявинах, порослих чагарниками або високою травою. Важливим фактором при виборі місця проживання є особливість грунту: кролики часто риють нори, а іноді й цілі системи підземних ходів, тому намагаються вибирати ділянки з легкими грунтами, так як в глинистих і кам’янистих грунтах облаштувати собі нору досить складно. ільшість видів кроликів ведуть осіле існування, займаючи певну територію від 0,5 до 20 Га, яку позначають пахучим секретом. Індивідуальна ділянка займає сімейна група з 8-10 дорослих особин, на чолі якої стоять домінантні самець з самкою.