Конспект уроку " Рондо, сюїта", 6 клас

ВІДКРИТИЙ УРОК НА ТЕМУ

ЖАНРИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ МУЗИКИ: РОНДО, СЮЇТА

Мета уроку:

Поглибити знання учнів про творчість В. А. Моцарта та Е. Гріга, пояснити особливості розвитку музичного образу в їх творах; закріплювати розуміння учнями понять рондо та сюїти, прищеплювати учням зацікавленість видатними зразками музичної класики, зокрема творчістю В. А. Моцарта та Е. Гріга

Музичний матеріал: «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта,  сюїта « Пер Гюнт » Е. Гріга.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрети В. А. Моцарта, Е. Гріга.

Обладнання: музичний інструмент, блютуз колонка.

Тип уроку: відкритий урок.

ХІД УРОКУ

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. За час існування музичного мистецтва створено величезну кількість музичних творів: від мініатюри — до ораторії, від прелюдії — до симфонії. Саме форма, в якій викладено різні музичні образи, думки, допомагає композиторам створити неповторні, різноманітні за змістом музичні твори. Сьогодні ми познайомимося ще з однією формою на прикладі музичного твору, який, здається, вам вже дуже добре відомий.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

• Пригадайте, що вивчали ми минулого уроку?
•     Що таке соната?
• Пригадайте, що таке варіація?
•     Жанр камерно-інструментальної музики, п’єса - вправа, призначена для вдосконалення технічних навичок гри на музичних інструментах – це ( Етюд).
•     Лірична наспівна мелодична п’єса, зміст якої пов'язаний з художнім образом ночі – це ( Ноктюрн).

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

Форма рондо спочатку з’явилася в літературі – це назва строфічної організації вірша, яка склалася у середньовічній французькій поезії.

У музиці рондо виникло в 13 ст., улюблений жанр французьких клавесиністів Куперена, Рамо та інших. Рондо означає коло, хоровод. Ця форма цікава тим, що головна тема повторюється не менше трьох разів немов приспів ( рефрен),  а між повторами звучать різні за характером, контрастні епізоди.

 У доробку австрійського композитора В. А. Моцарта теж є такий твір, що набув величезної популярності.

 

 

 

В.А.МОЦАРТ

 

( 1756-1791)

Австрійський композитор, піаніст, скрипаль, диригент, представник віденської класичної школи, геній світового музичного значення. Творча спадщина Моцарта вражає своїм об'ємом і різноманіттям. Написав біля 600 творів. Писав у всіх жанрах існуючих на той час.

Народився в м. Зальцбург. Музичну освіту отримував від батька, як скрипаль та диригент. Уже в чотири роки Моцарт віртуозно грав на клавесині. Моцарту було п’ять років, коли він почав писати музику. Перший твір Моцарта – « Концерт для клавесина». З шести років вже був відомим у Європі піаністом – віртуозом, а через декілька років – і як композитор.  Подорожує по Італії, Франції, Німеччині з концертами ( де виконував власні твори). Пише твори на замовлення. Помер у віці 36 років.

У доробку композитора 19 опер, 49 симфоній, концерти, ораторії, меси, кантати, концерти для інструментів з оркестром, серенади, фантазії, понад 100 арій та пісень. Останнім його твором був « Реквієм».

Вольфганг Амадей Моцарт – один з найбільших композиторів усіх часів і народів. Написані ним твори і до цього дня гримлять в концертних залах по всьому світу, збираючи мільйони слухачів, і є всі підстави вважати, що слава композитора не померкне ніколи.                                                                                                               

У Ватикані раз на рік для Папи Римського виконувався великий і дуже складний твір — девятиголосний твір Алегрі для двох хорів. Партитура твору трималася у великому секреті за наказом самого папи. Але Моцарт, володіючи абсолютним слухом і бездоганною пам’яттю, примудрився записати весь твір на слух. Коли Папа Римський дізнався про це, то дуже здивувався і навіть нагородив Моцарта Орденом Лицаря золотої шпори....                                          

Моцарт дуже сильно любив більярд і запросто міг спустити весь свій гонорар на гру в нього. А гонорар Моцарта за один концерт був немаленький, на нього можна було місяць утримувати сім’ю з п’яти осіб.... 
 

 

Слухання «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта

• Який інструмент звучав?
•     Яка музика за характером?

 

Так ось, по-перше, цей «Турецький марш» Моцарт написав як фінальну частину однієї з фортепіанних сонат. По-друге, Моцарт ніколи не називав цю музику «Турецьким маршем», вона називається у нього так: «Рондо в турецькому стилі». А чому рондо і чому у турецькому стилі?

Назва марш досить точно відбиває характер музики — з дуже витонченою, але пружною мелодією, чітким ритмом. До того ж слово марш є набагато зрозумілішим для величезної маси слухачів і любителів музики, ніж слово рондо, яке, зовсім не визначаючи характеру музики, лише вказує на те, що музика ця написана у формі рондо, тобто у такій формі, де рух музики постійно веде до повторення головної мелодії.

Основні теми фіналу скерцозні, побудовані на грайливих фігураціях, з танцювальним ритмом у супроводі, енергійна, піднесена музика, імітує барабан.

 

3. Сюїта (фр. suite) — циклічна музична форма, складена з кількох контрастних частин.

Термін сюїта був уведений у другій половині XVII століття французькими композиторами. Спочатку сюїта складалася з чотирьох частин — алеманди, куранти, сарабанди та джиґи. Пізніше до сюїти увійшли й інші танці, зокрема менует, ґавот, пасп'є та буре. Німецькі композитори нерідко вводили на початку сюїти увертюру.

Найвідомішим автором сюїт можна вважати Й. С. Баха, який написав цикли сюїт для клавіру, віолончелі, скрипки та флейти. Серед інших відомих авторів сюїт цієї епохи — Ґ. Ф. Гендель.

У другій половині XVIII століття жанр сюїти вважали старомодним: його витіснили симфонія та інструментальні концерти.

Але у XIX столітті жанр сюїти відродився, однак цей термін тепер мав інший зміст: сюїтами називали інструментальні збірки фрагментів із опер чи балетів або ж послідовності невеличких п'єс, об'єднаних тематично. Отже, сюїта — це циклічна форма, що складається із самостійних частин, які контрастують між собою, але об'єднані загальним художнім задумом.

 

ЕДВАРД ГРІГ

(1843-1907)

Норвезький композитор, піаніст, диригент, основоположник норвезької музики.

Народився в м. Бергені. Любов до музики прищепила йому мати – піаністка. Вищу музичну освіту здобув у Лейпцизькій консерваторії. Виступав з концертами як піаніст і виконавець власних творів.                                                                     

Через деякий період життя стає почесним доктором музики у Кембриджському, а згодом і Оксфордському університеті ( Велика Британія).

Його музика зображує конкретні музичні образи, тому велике значення в творчості композитора займає програмна музика. Головними темами писання були: природа, народна фантастика і побут. Тонке відчуття природи знайшло відображення у піснях композитора « В лісі», « Захід сонця», « Ранок», « Весна». Писав музику на вірші Ганса Крістіана Андерсена.             

Найвідомішими є його музика до драми Генріха Ібсена « Пер Гюнт» та концерт для фортепіано з оркестром.

Під час кожного виступу в кишені піджака Гріга лежала глиняна жаба. Перед початком кожного концерту він обов’язково виймав її і гладив по спинці. Талісман працював: на концертах щоразу був неймовірний успіх.                

Едвард Гріг побудував собі будиночок в лісі, де регулярно усамітнювався і грав на піаніно.                                                                                                                             

Норвежець добре товаришував з всесвітньо знаменитим композитором Чайковським.

 

СЮЇТА « ПЕР ГЮНТ »

 

Е. Гріг пише музику на замовлення драматурга  Генріха Ібсена до п’єси « Пер Гюнт ». У п’єсі біля 20 номерів, і Е. Гріг вибирає найяскравіші п’єси і об’єднує у дві сюїти по чотири номера.                                                                                                  

Головним героєм є Пер Гюнт – егоїстичний, ледачий, який зраджує дівчині Сольвейг, подорожує по всьому світі ( Америка, Африка), побував у різних печерах біля зловіщих тролей.                                                                                                                

Озе – мама Пер Гюнта помирає не дочекавшись сина.

Пер Гюнт повертається на батьківщину старим, повертається до Сольвейг, яка прожила самостійне життя.

 

 

 

Слухання:

1. Ранок
2. Смерть Озе
3. Танець Анітри
4. В печері гірського короля

 

Аналізування сюїти.

 

 

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Спів вивчених пісень на попередніх уроках

 

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Закріпити вивчений матеріал, повторити та підготувати розповідь.

Від вражень прослуханої п’єси « В печері гірського короля» намалювати малюнок.