Конспект уроку розвитку мовлення

Урок розвитку мовлення з використанням технології «Сторітелінг»

 

Тема. Мова як засіб спілкування.

Мета: розширити уявлення учнів про мову як засіб людського спілкування; закріпити знання букв українського алфавіту, розкрити його значення для укладання словників;  розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: зошит, картки, ілюстрації.

 

Хід уроку

І. Організація класу

Робота з прислів’ям.

Знання людині – що крила пташині.

• Як ви його розумієте?

(Людина, яка має освіту, знання, може ними скористатися для досягнення своєї мети).

• Як ви здобуваєте знання? (в школі, на уроці).
• Щоб нічого не проґавити і отримати якомога більше знань на уроці, треба… (повторення правил уроку).

ІІ. Оголошення теми уроку .

 Робота над віршем Н. Красоткіної

• Читання вірша вчителем.

 

НУ, ЯК ЦЕ ПРАВИЛЬНО СКАЗАТИ?
Які слова вживати нам?
Відкрити що? Що відчиняти?
Як дати лад усім словам?
Що треба просто розгортати?
Що відкупорить, відімкнуть?
Коли слова які вживати?
І як дитині це збагнуть?
Все просто, в нас багата мова,
Для всього є свої слова.
Уважно прислуха́йсь до слова
І зрозумієш ці дива.
Розплющуєш, прокинувшися, очі
І відкриваєш дивний світ.
І душу відкривай охоче
Ти для добра з маленьких літ.
Вікно до сонця відчиняєш,
Для друзів двері відчиняй.
Замок у дверях відмикаєш.
Ти добре це запам’ятай!
Що закупорене тісненько,
Відкупорити треба нам.
Запам’ятай і це гарненько
І раду всім даси словам.
А книжку треба розгортати
Й перегортати сторінки.
Щоб у житті все добре знати,
Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

 

• Бесіда за змістом вірша.

— Як авторка говорить про свою рідну мову?

— Що є найдорожчим для кожного українця?

Сьогодні ми поговоримо про нашу українську мову.

 

ІІІ. Основна частина.

1. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

Повторення алфавіту.

• Назвіть найменшу одиницю мови.
• Як позначаємо звуки на письмі?
• Як називається таблиця, в якій всі літери розташовані в певному порядку?
• Для чого потрібен алфавіт?

- Сьогодні на уроці ми не будемо читати. Будемо говорити, думати, все помічати і те, що побачимо, спробуємо передати словами.

 

2. Інсценізація.

Інсценізація казки про поросятко Чуню (додаток 1).

 

3.  Робота над віршем.

Робота над віршем О. Лупія

• Прочитайте вірш.
• Що народилося у світі першим? (Слово)
• Що відбулося у світі після його народження?
• Назвіть іменники.
• Запишіть іменники в зошит в алфавітному порядку.

ІV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Технологія «Сторітелінг»

- Діти, мабуть ,ви любите свою рідну мову. І ця краса таїть у собі багато цікавого і спонукає нас творити казку.

- Хто складає казки?

- А ви вмієте складати казки?

- Ось таких дітей як ви вчив складати казки В. О. Сухомлинський. Він написав більше 1500 казок, про ласкаве сонечко і веселого метелика, про працелюбних мурашок, про дітей і про найкращі риси людини. Василь Олександрович хотів, щоб ви виросли добрими, чуйними, працьовитими, любили тата й маму, рідний край і свою Батьківщину. В. Сухомлинський говорив: «Казки – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки, мови.»

2. Фізкультхвилинка.

3. Створення історії за опорою.

- Давайте і ми спробуємо скласти свою казку, яка матиме просту назву:

Рідна мова

- Діти, а як ми можемо описати Мову?

(милозвучна, мелодійна)

- Як в казках зображають Мову? (Як живу людину)

- Як може рухатися мова? (Ходити, летіти.)

- Де живе Мова?

Давайте пофантазуємо і уявимо, де жили синочки Мови?

- Що одного разу вирішила зробити Мова?

- Як вона подорожувала в гості?

- Що вона побачила в господарстві старшого сина?

- Чим порадував Мову середній син?

- Як зустрів свою матір Вигук?

- Який настрій був у Мови після відвідин молодшого Вигука?

• Експозиція. Жила-була _____________________________________

Де жила панна Мова? Де жили її сини?

• Зав’язка. Вирішила ________________________________________

Що вирішила мати? Що вона зробила?

• Розвиток подій. Спочатку ____________________________________

Кого спочатку відвідала Мова? Як зустрів матір Іменник?

• Кульмінація. Помандрувала _______________________________

Чим засмутив матір Прикметник?

• Розв’язка. Засумувала ____________________________________

Що робила Мова повертаючись додому?

• Висновок. І відтоді _______________________________________

 

4. Правки.

- Перечитайте історію. Внесіть зміни до тексту. Виправте помилки.

Рідна мова

   Жила у чарівній країні панна Мова. Її сини –Іменник, Прикметник, Дієслово та інші жили окремо.

   Вирішила мати провідати кожного, побачити як вони поживають. Запрягла свого коня і вирушила в дорогу.

   Спочатку відвідала старшого – Іменника. Син зустрів матір лагідно, був веселим, багатим, щедрим.

   Задоволена Мова вирушила в гості до Прикметника. Син зустрів її різнобарвністю кольорів, золоті килими постелив під ноги. Але йому ніколи було й поговорити зі старенькою, увесь час пише, описує, все в роботі.

   Помандрувала мати наймолодшого сина Вигука. А він сердито струшує листя з дерев, лякає пташок гучними вигуками.

   Засумувала Мова, сіла на свого золотогривого коня і повернулася додому. А повертаючись, вона гірко плакала.

   І відтоді у частині мови вигук завжди лунають гучні вигуки. Він виражає емоції та почуття людей.

 

(учні зачитують свою казку)

 

V. Підсумок уроку.

- Люблять люди мову рідну за чарівність та милозвучність. Завжди ставилися до мови з пошаною. Співали пісні, водили хороводи, присвячували вірші. А ми сьогодні з вами присвятили мові казку.

 

VІ. Домашнє завдання

Прийом «Авторське крісло»

Розказати казку батькам, друзям.

 

 

 

Додаток 1

Казка про поросятко Чуню

     В одному чудовому місці була гарна хатка. У ній жила дружня поросяча сімейка: мама, тато і поросятко Чуня. То була дуже поважна свиняча родина. Вони славились тим, що були дуже вихованими і культурними свиньми.

     Гостям міста, які знайомились з ними, аж не вірилось, що таке є можливим. Їх часто можна було зустріти у громадському транспорті, магазині, на вулиці і навіть бібліотеці. І всюди вони поводили себе бездоганно.

     Найособливішим у цій родині було поросятко Чуня. Воно вміло правильно переходити вулицю, не смітило, голосно не кричало і не лаялось. А ще Чуня знав усі правила етикету і з ним не соромно було піти у гості. Чуня вмів правильно у ратицях тримати столові прибори, сервірувати стіл, ніколи голосно не сьорбав перші страви, а культурно їв ложкою. Та що там говорити – Чуня навіть серветкою вмів користуватись.

    Мама Чуні не дозволяла синові виходити без дозволу за ворота. Та одного разу поросятко забуло мамині слова і вийшло. По дорозі він побачив маленького песика, який був замащений синьою фарбою. Тато-пес дуже сварив його: «Ти такий брудний, як порося!». Чуня здивувався.

    Пішов далі і побачив маленького котика, який купався в тазику з молоком. Звісно, що коли його побачила мама, то почала кричати на нього: «Що ж ти робиш? Ти тепер такий замащений, як порося».

    Чуню такі слова неабияк обурили. Адже ані він, ані у його родині ніколи не поводились так, як поводилось грайливе кошеня. У Чуні геть зіпсувався настрій, тому він пішов куди очі бачать. Зупинився аж, коли дійшов до воріт школи. З великої гарної будівлі було чути голоси дітей і дуже смачно пахло. Це якраз школярі обідали. Саме до їдальні почимчикувало маленьке голодне поросятко. Там воно забилося у куток і стало спостерігати. Раптом почуло голос вчительки: «Діти, не сьорбайте так голосно, не обтирайте рук та рота у скатертини і не поводьтеся, як поросята. Не заставляйте мене червоніти за вашу поведінку!».

    Чуня аж апетит втратив, коли почув це. Адже він точно знав, що свині так себе не поводять! З того всього розчароване поросятко вибігло на вулицю. Дійшло до парку і всілося на лавку відпочити. Раптом хтось скрикнув. Поросятко обернулось.

    - Яка свиня приліпила на лавку жуйку? – кричала дівчинка, яка зіпсувала собі спідничку.

     Чуня, як це почув, то аж із лавки впав. Оскільки усі навколо погано відзивались про якусь свиню, то Чуня вирішив заховатись за дерево, щоб йому раптом не перепало. Попри нього пробігла зграйка галасливих дітей. Після яких на землі залишились обгортки від цукерок та морозива. Потім парком прогулювались молоді люди, які їли насіння, а шкаралупки плювали на землю. Така картина неабияк засмутила прибиральницю парку.

 

- Ой, свині-свині, - тільки й спромоглася сказати вона. Поросятко не витримало і розплакалось. У такому стані його й застала мама.

- Не хочу я бути поросям, - сказав Чуня.

- Чому? - лагідно запитала мама.

- Тому що всі про свиней відгукуються погано.

- Не плач. У тому, що вони погано себе поводять, ми не винні. Ти ж бачиш, хоч ми і свині, але живемо культурно і поводимось відповідно. Головне – хотіти цього. Отже, люди, обдумайте свою поведінку. Щоразу, коли хочете зробити щось негідне, згадуйте історію про поросятко Чуню. Адже воно ж осилило етикет і правила поведінки! А ви?