Конспект уроку та презентація на тему "Доба «Мейдзі» в Японії"

 (Всесвітня історія 9 клас)

Тема: Доба «Мейдзі» в Японії

Мета: сформувати в учнів уявлення про Японію в другій половині ХІХ ст.; проаналізувати причини й наслідки реформ у Японії доби Мейдзі; особливості розвитку японської економіки; порівняти процеси модернізації Японії та Росії; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність імператора Муцухіто; висловлювати власну думку щодо мілітаризації держави.

Обладнання: підручник  «Всесвітня історія. 9 клас» С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко, 2009 рік, видавництво «Генеза»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Всесвітня історія. 9 клас»

Тип уроку: комбінований.

Поняття: «політика  самоізоляції»,  «сьогунат»,  «самурай», «ліберальна партія», «партія реформ», «революція Мейдзі».

Основні дати:

•             1867–1868 рр. — революція Мейдзі та громадянська війна;
•             1889 р. — прийняття Конституції Японії;
•             1894–1895 рр. — японо-китайська війна.

Історичні особистості: Токуґава, Муцухіто

Після цього уроку учні зможуть:

• встановлювати хронологічну послідовність подій;
• висвітлювати основні напрямки соціально-економічного й політичного розвитку Японії;
• аналізувати особливості розвитку Японії епохи Мейдзі;
• характеризувати Конституцію 1889 р.;
• застосовувати  та  пояснювати  терміни  та  поняття:  «сьогунат», «самурай», «ліберальна партія», «партія реформ», «революція Мейдзі».

Хід уроку

І Організаційний момент.

Коньнітіва

Настав четвер, а це зазвичай значить,

Вже час прийшов і вже пора нам з вами зустрічатись.

Історію ми з вами вивчаєм,

Багато цікавого ми вже знаєм.

Ну а сьогодні урок наш цікавий,

Є гості у нас і вони величаві.

І тема уроку життєво потрібна

Для вас як для учнів вона необхідна.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

План

1. Крах політики самоізоляції.

2. Революція Мейдзі. Громадянська війна.

3. Реформи 70-80-х років XІX ст. Економічне зростання країни.

4. Конституція 1889 року.

Питання для учнів:

     1. Які асоціації у вас викликає слово Японія?

Учні озвучують асоціації.

2. Що вам відомо з всесвітньої історії 7- 8 класів про Японію?

Починаючи з XII століття, в Японії встановилася своєрідна форма правління феодальної аристократії, яка отримала назву сьогунат. Сьогун — найвища військова посада в до модерній Японії, голова самурайського уряду. Він відсторонив від влади імператора (проте не стратив його) і поселив його із сім’єю в місті Кіото. Так завершився період феодальної роздробленості, у країні запанував період сьогунату, коли імператор мав владу, але не правив, а сьогун правив, але не мав влади. Практично імператор став релігійним символом країни. Уряд сьогунів династії Токугава спирався на військову силу самураїв і армії. (Учні пригадують визначення історичного поняття самурай за допомогою опорного конспекту).

Першими європейцями, що відвідали в 1542 році Японію, були португальці. Місцеві князі стали купувати у португальців зброю. За португальцями в країну кинулися англійці і голландці, поступово розвивалася торгівля Японії з Європою. Японський уряд побоювався, що європейцям вдасться підпорядкувати собі країну. З метою збереження японських традицій сьогун Токугава Іеміцу в середині XVII століття прийняв рішення про «закриття країни» для європейців.

 Під страхом смертної кари японцям було заборонено виїжджати з країни. Будь-який іноземний корабель, який з'являвся біля берегів Японії, підлягав знищенню разом з екіпажем. Виняток було зроблено лише для Голландії, бо саме вони постачали в Японію вогнепальну зброю. Для голландців був відкритий лише один порт - Нагасакі.

Розповідь вчителя

1 Крах політики самоізоляції.

Історія Японії XIX століття насичена важливими подіями. Вони пов'язані зі вступом Японії на капіталістичний шлях розвитку. В історії Японії цього періоду багато спільного з країнами Європи та США. У той же час Японія мала специфічні риси, які були пов'язані з її географічним положенням і історичним розвитком, аж до середини XIX століття Японія зберегла феодальні принципи розвитку держави.

У 20-30-х роках XIX століття в Японії починають зароджуватись капіталістичні відносини, але прогрес гальмувався феодальними пережитками.

Ізоляція країни від зовнішнього світу була здійснена з метою збереження давніх традицій. Християнство, яке поширювалося в Японії, було заборонено, а храми знищені. Практично державною релігією став синтоїзм.

Японія розташовувалася повз торговельних шляхів, і політика ізоляціонізму не дозволяла розвиватися міжнародним зв’язкам.

В країні починає розгортатися антисьогунський рух, до якого приєдналися селяни та міщани. Одночасно з цим країни Заходу та США вимагали відкриття Японії. У 1853 р. в затоку Едо на острів Хонсю прибула американська військова ескадра на чолі з командором Меттью Перрі. Перрі передав японцям лист від президента США Філмора, в якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні відносини. Японці попросили час на роздуми. Перрі заявив, що з'явиться на наступний рік. У лютому 1854 року він повернувся з десятьма військовими кораблями. 31 березня 1854 був підписаний японсько- американський договір, про відкриття американського консульства та дозвіл торгівлі в портах Сімода і Хокадате. Невдовзі аналогічні договори були підписані з Великою Британією, Голландією, Францією. У 1855 р. російський адмірал Путятін також уклав російсько-японський договір. Так відбулося насильницьке відкриття Японії для країн Заходу. Торгові угоди були нерівноправні. Фактично, Японія наприкінці ХІХ століття перетворилася на напівколонію. «Відкриття» Японії мало важливі наслідки. По-перше, сьогун показав свою слабкість, він поступився «варварам» (так японці називали європейців). По-друге, торгівля з західними країнами зруйнувала японську економіку. В країну ринули дешеві європейські товари. Японці звинувачували у всьому сьогуна, що допустив в країну іноземців, що привело до повстання.

2. Революція Мейдзі. Громадянська війна.

У наступні роки тиск великих держав на Японію посилився, що призвело до втрати сьогуном та його прибічниками і зростання масового невдоволення населення країни. Цим скористалися найбільш розвинені південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення влади імператора.

Як вплинуло відкриття Японії на внутрішньополітичну ситуацію в країні?

У 1963 році сьогун був змушений зустрітися з імператором в Кіото і погодитися санкціонувати його указ «про вигнання варварів», тобто європейців.

Проте уряд сьогуна не бажав розгортати боротьбу проти іноземців, які дедалі частіше у відносинах з Японією застосовували військову силу. Вбачаючи у сьогунському уряді свого союзника, англійці та французи надавали йому фінансову допомогу, постачали зброю та направляли офіцерів для підготовки японських військ. Це дозволило сьогуну  розпочати військові дії  в 1862-1864 рр. з опозиційним  центром – князівством Тесю – та одержати перемогу. Та це була короткочасна перемога. Народне невдоволення зростало, і  передові князівства очолили антисьогунський рух.

Мета революції:

1. Повна свобода торговельної й підприємницької діяльності;
2. Скасування режиму закритості Японії;
3. Аграрна реформа.

Рушійні сили революції: селянство, міська біднота, нижчі самураї, буржуазія.

Зміст революції: боротьба між угрупуваннями клану Токугава (сьогунської династії) та феодалів південно-східних князівств Сацума і Тьосю, які підтримували імператора.

У 1867 р. на імператорський престол вступив п'ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично діяли опозиційні князівства. У кінці року представники опозиції вручили сьогуну меморандум з вимогою повернути владу імператору, незаконно захоплену родом Токугава. Враховуючи співвідношення сил, сьогун був змушений прийняти цю вимогу, але став готуватися до збройної боротьби, яка розпочалася невдовзі. Період правління Муцухіто  називався «Мейдзі» -  «освічене правління»

 Історичний портрет (доповідь учня)

Муцухіто (1852-1912) - японський імператор з 1867 р. Період правління Муцухіто з 1868 р. називався «Мейдзі». Був першим імператором Японії після повалення Сьогунату протягом періоду «Мейдзі». Під час його правління було проведено ліберально-демократичні реформи, прийнято Конституцію 1889 р.

3. Реформи  70-80-х років. Особливості економічного розвитку.

Самостійна робота з підручником

 Пропоную учням самостійно ознайомитися з відповідним  текстом  підручника  й документами  і заповнити  таблицю  «Реформи  1870 -1880 рр. в Японії».

Порівняйте процеси реформування суспільно-економічного життя в Японії та Росії, які відбувалися практично в один і той же період?

На відміну від Китаю, де традиціоналізм і консерватизм перешкоджали прийняттю європейських нововведень, молодий імператор Японії Муцухіто рішуче вдався до творчого запозичення досвіду Європи. Японська цивілізація виявилася більш сприйнятливою для зовнішніх впливів зокрема європейських.

Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставра­ція влади імператора супроводжувалася усуненням від управління дер­жавою тих князівських кланів, які чинили опір проведенню актуальних реформ.

Реформи виключили Японію з міжнародної ізоляції, долучили її до сві­тового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства.

Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль дер­жави в створенні великих підприємств та арсеналів. Острівна країна суб­сидіями заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80—90-х pp. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми (Міцуї, Міцубісі, Ясуда, Асано та ін.). Підприємства часто передавалися до рук дворян, вищих службовців. Так започаткувався тісний зв'язок імпе­раторського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок дер­жави було створено систему транспорту та зв'язку. Утім, у промисло­вості домінували дрібні підприємства, за рівнем технічного розвитку Япо­нія значно поступалася європейським державам.

Реформи, здійснені в 70—80-ті pp. XIX ст., дали могутній поштовх до стрімкого розвитку країни та формування особливої японської моделі модернізації

Причини та особливості швидкого економічного розвитку Японії

Рубежем у розвитку Японії стала японо-китайська війна 1894—1895 pp. Здобувши в ній перемогу, Японія отримала першу колонію — острів Тай­вань. Отриману від Китаю контрибуцію було спрямовано на фінансуван­ня 10-річної програми створення важкої промисловості, яка мала дати нову зброю. Флот планувалося збільшити у 4 рази, армію — в 2 рази. Здійснені заходи дали свої результати. У результаті наприкінці XIX — на початку XX ст. Японія увійшла до групи великих держав і за рівнем роз­витку стала аграрно-індустріальною країною.

Індустріальний розвиток відчутно змінив соціальну структуру япон­ського суспільства. Формувався клас підприємців. До системи найманої праці залучалася дедалі більша частина населення.

Переплетення інтересів імператорського двору, поміщиків і промис­ловців, існування деяких феодальних пережитків у сільському господар­стві, жорстокі методи експлуатації населення, орієнтація на континен­тальну територіальну експансію визначили своєрідність японського роз­витку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Япо­нії отримала першочергове значення як національна стратегія модерні­зації суспільства.

Темпи розвитку японської економіки стали одними з найвищих у світі. За спільним обсягом виробництва наприкінці XIX ст. Японія залишила позаду себе Італію, низку інших європейських країн і наблизилася до Франції і Великої Британії.

4. Конституція 1889 року. Особливості політичного життя.

Доповідь учня (випереджальне завдання)

Своєрідним підсумком реформ стало прийняття в 1889 р. Конститу­ції країни, яка була створена за зразком німецької. Згідно з конституці­єю Японія стала конституційною монархією з широкими правами та законодавчою ініціативою імператора, особа якого проголошувалася "священною і недоторканною". Імператор мав право оголошувати вій­ну, підписувати мир, укладати договори, скликати й розпускати парламент, призначати та звільняти найвищих посадових осіб — як цивіль­них, так і військових.

За конституцією парламент складався з двох палат — палати перів і палати представників. У верхній палаті була представлена аристократія, члени імператорського двору, що призначалися на сім років. Нижня па­лата обиралася на чотири роки. Виборче право отримали лише чоловіки, що досягай 25 років і сплачували податок не менше 15 єн. Таких вияви­лося лише 1 % населення. Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. Уряд був відповідальним не перед парла­ментом, а перед імператором. Конституція також визначала найвищий консультативний орган при імператорові — Таємну раду.

Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи й громадянські права, рівність усіх громадян країни.

У 80-х pp. XIX ст. виникли політичні партії. У 1881 р. — Конституцій­на ліберальна партія (Ріккен Дзіюто), а в 1882 р. — Партія реформ (Кай-сінто). Вони ще не мали масової бази, чіткої організаційної структури і, швидше за все, мали подобу політичних клубів, що спиралися на різні групи промисловців і поміщиків.

Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. відбувся перший робітничий страйк. Але становлення профспілкового й робітни­чого руху дуже ускладнювалося через особливості соціальної структури японського суспільства. На заваді цьому процесу стояли поліцейський терор і взаємини між робітниками та підприємцями, у яких значну роль відігравали традиційні норми поведінки: шанування старших, відданість господареві, довічне наймання на роботу, колективна власність.

Робота з документом

Прочитайте уривок із документа та дайте відповіді на запитання.

КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (11.02.1889 р.)

Ст. 1. Японська імперія управляється постійною на вічні часи імператорською династією.

Ст. 3. Особа імператора священна і недоторканна.

Ст. 4. Імператор — глава держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до постанов цієї конституції.

Ст. 5. Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом.

Ст. 8. Імператор може у випадку нагальної необхідності підтримати громадську безпеку або усунути громадське бідування, у проміжках між сесіями парламенту видавати імператорські укази, що мають чинність закону.

Ці імператорські укази мають бути подані до імперського парламенту у найближчу сесію і, якщо імперський парламент їх не схвалить, мають бути оголошені урядом недійсними на майбутнє.

Ст. 9. Імператор видає або наказує видати укази, необхідні для виконання законів, підтримки громадської безпеки та порядку і сприяння добробутові підданих. Такі укази в жодному випадку не повинні вносити змін до чинних законів.

Ст. 10. Імператор встановлює організацію різних галузей державного управління, призначає й звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їх платню, якщо у цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.

Ст. 11. Імператор є верховним командуючим армією і флотом.

Ст. 12. Імператор встановлює організацію і кількісний склад армії і флоту мирного часу.

Ст. 13. Імператор оголошує війну, встановлює мир і укладає договори.

Ст. 16. Імператор має право амністії, помилування, пом’якшення покарання і відновлення в правах.

Ст. 19. Кожен японський підданий, який відповідає умовам, що вимагаються законами або указами, має доступ до цивільних і військових посад і до будь-якої публічної служби.

Ст. 20. Усі японські піддані зобов’язані служити в армії або флоті відповідно до закону.

Ст. 23. Ніхто із японських підданих не може бути заарештований, ув’язнений, викликаний на допит або покараний інакше, як тільки відповідно до закону.

Ст. 25. Без згоди японського підданого не можна ні ввійти до його житла, ні обшукати це житло, за винятком визначених законом випадків.

Запитання до документа

1) Чому Конституція починається статтями про імператора?

2) Поясніть зміст статей 19, 20, 23, 25 Конституції Японії.

ІІІ. Закріплення знань учнів.

1. Хто і за яких умов «відкрив» Японію? Які це мало значення.
2. Чому революцію 1867-1868 рр. та період реформ після неї називають добою «Мейдзі».
3. Заберіть зайве з переліку та поясніть чому?

• Олександр ІІ
• Марія-Терезія
• Муцухіто
• Катерина ІІ
• Бісмарк
• Гарібальді

4. Чому Японія стала єдиною країною Сходу, яка не потрапила в колоніальну залежність від великих держав?

ІV. Підсумки.

«Відкриття» Японії призвело до спроб більш сильних держав підкорити її за прикладом Китаю та Індії. Але «реформи Мейдзі» дали змогу країні зміцнити становище та взяти курс на модернізацію. У розвитку Японії було вдало поєднано досвід, традиції і досягнення Сходу й Заходу. Також мілітаризація економіки перетворила Японію на небезпечне джерело агресії

1. Долалася роздробленість країни і створювалася централізована держава.

2. Відбулася швидка модернізація країни на основі застосування іноземного досвіду з урахуванням національних традицій.

3. Реформи сприяли розвиткові ринкових відносин у країні.

4. Сприяли подоланню міжнародної ізоляції Японії.

5. Залучали Японію до світової економіки.

6. Створювали сприятливі умови для формування індустріального суспільства.

V. Домашнє завдання. §27 Написати твір-есе на тему: Які б реформи провів би я будучи Муцухіто.