Конспект уроку "Вільям Шекспір (1564-1616). Виняткова роль В.Шекспіра в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва"

      Тема. Вільям Шекспір (1564-1616). Виняткова роль В.Шекспіра в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва

Проект

Учасники проекту:  гімназисти 4(8) класу.

Тип проекту: інформаційно-дослідницький, монопроектний, груповий,       короткотерміновий.

Характеристика:

• за змістом: монопредметний;
• за кількістю учасників: колективний;
• за тривалістю: середньостроковий;
• за ступенем самостійності: творчо-пошуковий;
• за характером контактів: внутрішньокласний;
• за кінцевим результатом: практико-орієнтований.

Мета проекту

• поглибити знання учнів про літературу доби Відродження;
• створити на уроці атмосферу творчого читання;
• розвивати асоціативне, логічне мислення, порівняльні навички,  допитливість та читацьку активність учнів, естетичну сприйнятливість;
• учити в процесі читання, висловлювати власне враження й ставлення до зображених подій;
• розвивати усне мовлення, уяву, логічне та творче мислення;
• виховувати інтерес до здобутків світової літератури, до постаті В.Шекспіра.

І. Актуальність проекту

Спадщина Шекспіра, без перебільшення, колосальна: його твори перекладено понад 100 мовами, їх вивчає половина школярів усього світу. Один з його сучасників Бен Джонсон казав: "Шекспір не має віку — він поза часом". Він живе сьогодні в нашій мові, нашій культурі й суспільстві, впливаючи на освіту й виховання. 

Шекспір відіграв важливу роль у формуванні сучасної англійської і допоміг їй стати світовою мовою.

Його слова, сюжети й персонажі і надалі надихають нашу культуру й суспільство. Його оригінальні п'єси продовжують захоплювати мільйони людей.

Кожне покоління по-новому осмислювало для себе його твори, по-новому тлумачило їх. Усе більше розкривалися глибокі думки, закладені Шекспіром у його п'єси, усе ясніше ставала його художня майстерність.

Участь у проекті сприяє розширенню читацького кругозору учнів, виховує потребу до самостійного читання, емоційного сприйняття й активного осмислення.

 ІІ. Мета і завдання проекту

•                 Розвивати навички дослідницької діяльності.
•                 Навчати учнів коротко висловлювати свої думки, чітко інтерпретувати результати досліджень.
•                 Підібрати інформаційний та ілюстративний матеріал.
•                 Опрацювати літературні джерела.
•                 Розвивати пізнавальні інтереси учнів.

ІІІ. Механізм реалізації проекту

1.                   Визначення теми і мети проекту.
2.                   Ознайомлення учнів із суттю проекту та основними етапами його реалізації.
3.                   Робота з інформаційними ресурсами.
4.                   Зібрати і презентувати ілюстративний матеріал.
5.                   Систематизація матеріалу.

IV. Структурна організація проекту

Ключове питання:

    Яка роль В.Шекспіра в розвитку англійської літератури та світового мистецтва?

Тематичні питання:

•                 У чому полягає суть «шекспірівського питання»?
•                 Чому творчість В.Шекспіра актуальна в наш час?

    V. Гімназисти об’єднались у дослідницькі групи і визначили свої завдання.

       Учні об’єднані в 3 групи і кожна виконує своє завдання:

 1 група – «Біографи»:

• підготувати розповідь про життя і творчість В.Шекспіра;
• створити презентацію.

2 група – «Історики»:

• розкрити суть «шекспірівського питання»;
• з’ясувати причини виникнення «шекспірівського питання»;
• створити презентацію.

3 група – «Літературознавці»:

• періоди творчості В.Шекспіра.

4 група – «Мистецтвознавці»:

• підготувати цікаві факти про життя та творчість В.Шекспіра;
• підібрати найвідоміші цитати з творів драматурга.

На основі зібраних матеріалів буде створено інтерактивний плакат.

   VI. Очікувані результати

Учні:

•                   розповідатимуть  про основні події з життя В.Шекспіра;
•                   розкриватимуть зміст «шекспірівського питання»;
•                   висловлюватимуть  і пояснюватимуть  свою точку зору щодо значення творчості В.Шекспіра в розвитку англійської національної літератури та світового мистецтва;
•                   осмислять поняття «шекспірівське питання»; 
•                   удосконалять уміння готувати презентації і виступати з ними;
•                   створять інтерактивний плакат «В.Шекспір».

Мета уроку: продовжити знайомство з літературою доби Відродження; ознайомити учнів із цікавими фактами біографії англійського драматурга В.Шекспіра, особливостями його гуманістичних поглядів; з’ясувати суть «шекспірівського питання»; розвивати асоціативне, логічне мислення, вміння визначати головне, висловлювати свої думки та об’єктивно оцінювати інші; виховувати цікавість та любов до літератури, театру, інтерес до здобутків світової літератури, до постаті В. Шекспіра.

Обладнання: презентації «Життєвий та творчий шлях В.Шекспіра», «Шекспірівське питання», «Періоди творчості В.Шекспіра», плакат, кроссенс.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-проект.

Міжпредметні та міжмистецькі зв’язки: музика, театр, інформатика.

Епіграф.

Шекспір … та немає йому кінця…

                                 Й.-В.Гете

 ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Формування позитивного емоційного настрою.

- Рада бачити вас! Як гарно кружляють за вікном сніжинки. Надіюсь, що сьогодні у нас на уроці буде високий політ думки.

II. Актуалізація опорних знань

Прийом «Літературне лото»

Поясніть, яке відношення мають ці малюнки до теми «Відродження, Ф.Петрарка».

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, оголошення теми, мети та епіграфу уроку .

1.Вступне слово вчителя. Вільям Шекспір, англійський драматург і поет,— одна з найвидатніших постатей доби Відродження. Хоча Шекспір був популярним драматургом та поетом ще за життя, світову славу він здобув лише у ХІХ столітті. Романтики вважали Шенкспіра генієм, а у вікторіанську добу визнання його творчості перетворилося ледь не на поклоніння. ХХ століття позначилося тим, що п’єси Шекспіра непомітно адаптувалися для сучасної сцени, їх вивчали та заново відкривали світові. Його твори вивчають у школах і не перестають дивуватися силі генія їх автора. Шекспір й надалі залишається єдиним письменником, кожна фраза якого була настільки ретельно вивчена та розтлумачена істориками, вченими та студентами. Невмирущі твори Вільяма Шекспіра стали неповторним внеском у світову літературу, театральне та кіномистецтво. Отже, сьогоднішній урок ми присвятимо творчості дивовижного поета і драматурга, спробуємо розгадати таємницю його популярності й з’ясувати, чому В.Шекспір цікавий сучасному світу.

2.Запис у зошити теми, епіграфу уроку.

3.Вчитель.

•    Чи чули ви раніше ім’я В. Шекспіра? Що саме вам відомо?
•    Які твори знаєте?

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Презентація групи «Біографи». Знайомство з біографією Вільяма Шекспіра.  (Під час презентації учні записують важлилі факти у зошит)

Народився Вільям Шекспір 23 квітня 1564 року у місті Стретфорді-на-Ейвоні у сім’ї рукавичника, який навіть був якийсь час міським головою.

У 18 років Вільям одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років. У сім’ї народжується 3 дітей. Причини переїзду Шекспіра до Лондона достеменно невідомі. Але у 1587 році він залишає сім’ю, рідне місто і влаштовується на роботу у театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких приїжджали до театру багаті лондонці, потім працював суфлером. Згодом Шекспірові дали невеличку роль, але актором він так і не став. Вільям почав переробляти п’єси для театру, а пізніше став створювати власні п’єси. Слава швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір стає співвласником театру «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство.

Ще в 1599 році Джон Шекспір клопотав про об’єднання фамільних гербів Шекспірів та Арденів (родини матері драматурга – Мері Арден). Ардени, що були однією із найбільш шанованих родин графства Ворікшир отримали свою фамільну відзнаку задовго до Шекспірів. Щит об’єднаного герба мав бути поділений навпіл і вміщувати емблеми обох родів. Клопотання не було задоволене.

Герб мав бути таким: «Золотий гербовий щит, на темному поясі посріблений спис. Зверху, замість шолома чи емблеми, сокіл, що розправив крила і тримає в лапці позолочений спис». У геральдиці сокіл символізує наполегливість, бажання досягати мети. Спис виступає символом військової доблесті. Крім того, в зображенні обігрувалося прізвище володаря герба – Шекспір (анг. shake – трясти, spear – спис). Окрім власне зображення герб Шекспірів містив також латиномовний девіз: «Non sanz droict» («Не без прав»).

Фамільні герби в Англії були надзвичайно дорогими. Ціна такої емблеми коливалася від 10 до 30 фунтів. Для порівняння, директор стретфордської школи за рік отримував 20 фунтів. Однак навіть гроші не гарантували успіх у Геральдичній палаті. Необхідно було також довести, що кандидат або його пращури достойні фамільної відзнаки.

У 1602 році, коли Джон Шекспір був вже мертвий, Вільяма Шекспіра хотіли позбавити фамільного герба. Внаслідок перевірки діяльності Геральдичної палати за минулі роки був створений список із 23 «простолюдинів», що отримали відзнаку незаконно. Геральдистів, які надавали цим людям герби, звинуватили у корупції. Драматург у цьому списку значився як «Shakespeare ye player» (Шекспір - актор). Як бачимо, лицедій в ренесансній Англії вважався негідним високого звання «джентльмен».

У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 років у день свого народження 23 квітня 1616 року.

Вчитель. Як бачимо, про життя Шекспіра відомо мало, як і про більшість інших англійських драматургів епохи правління Єлизавети I, особистим життям яких сучасники не цікавилися. Саме тому така загадковість і викликала цікавіть до постаті англійського драматурга й породила чимало чуток.

Вам уже знайоме так зване гомерівське питання: чи існував Гомер насправді, чи він був автором безсмертних давньогрецьких поем «Іліада» та «Одіссея»? Таке ж запитання щодо великого Шекспіра ставлять собі протягом чотирьох століть науковці та звичайні читачі. Справа в тому, що збереглося не так багато відомостей про життя самого Шекспіра і ще менше — про його авторство щодо всесвітньовідомих п'єс.

Про це нам розкажуть «історики».

2. Презентація групи «Історики». «Шекспірівське питання». (Під час презентації учні записують, що таке «шекспірівське питання», найвідоміших претендентів на авторство шекспірівських творів ) 

Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір був не дуже освіченою людиною, а у своїх творах він виявляє різнобічну обізнаність у багатьох галузях знань: про медицину він писав, як лікар, про закони — як юрист, про рослини — як ботанік, про філософські проблеми — як філософ.

    Існує точка зору, що «Вільям Шекспір» — це псевдонім, під яким ховалася інша особа або група осіб (скоріше за все, з відома реального Шеспіра зі Стретфорда). Авторство Шекспра вперше було піддане сумнівам в середині 19-го століття. Першим автором, котрий сформулював цілісну теорію про те, що Шекспір не був автором приписуваних йому робіт, була Делія Бекон. Доказом на підтвердження своєї гіпотези наводять той факт, що не знайдено документів, котрі підтверджували б отримання Шекспіром освіти. Тоді постає питання: як Шекспір, котрий не отримав пристойної освіти і не був вихований в культурній родині, міг мати такий великий словниковий запас. Авторський словниковий запас його п'єс, за різними підрахунками, становить від 17 500 до 29 000 слів. Не збереглося підписів Шекспіра на його рукописах. Всі шість збережених підписів Шекспіра знаходяться на офіційних документах та інтерпретуються як ще один доказ неписьменності або малоосвіченості Шекспіра.

Відомі підписи Шекспіра і титульні сторінки видань його робіт по-різному відтворюють його прізвище. Є низка випадків передачі прізвища Шекспіра через дефіс: «Shake-speare» або «Shak-spear» (букв. «той, хто трясе списом», або ж «Лицар, що трясе списом»).

Крім цього, Шекспір залишив заповіт, який розподіляє його доволі великий маєток. Проте в цьому документі не згадуються жодні книги, папери, поеми чи п'єси. На момент смерті Шекспіра 18 його п'єс залишалися неопублікованими, тим не менше, про них теж нічого не сказано в заповіті. Єдине відсилання до театру — відписування грошей колегам-акторам з тим, щоб вони могли купити траурні кільця; але внесений цей пункт був вже після підписання заповіту, що кидає тінь на достовірність цього моменту.

На сьогоднішній день існує 57 так званих «кандидатів у Шекспіри», причому більшість з них – представники вищих суспільних кіл.

Основним кандидатом на роль автора у XIX столітті вважався один з найвидатніших умів якобіанської Англії Френсіс Бекон, політик, філософ, письменник і науковець. Він використовував псевдонім, щоб уникнути переслідувань з боку влади за пропаганду республіканської форми правління.

З початку 1920-х років серед альтернативних кандидатів в автори першість належала Едварду де Веру, 17-му графу Оксфорд і лорду великому камергеру Англії. Гіпотеза про авторство Оксфорда ґрунтується на можливій подібності біографії Оксфорда до подій шекспірівських п'єс, сонетів і поем. Передбачається, що Оксфорд використав письменницький псевдонім «Шекспір», оскільки аристократи не могли писати п'єси для публічних вистав. Інша можлива мотивація — політична, якщо Оксфорд був коханцем королеви Єлизавети; за цією теорією, Оксфорд присвятив «Венеру і Адоніса», «Знеславлену Лукрецію» і сонети їх синові, незаконному спадкоємцю Тюдорів, Генрі Різлі, вихованому як граф Саутгемптон.

Ще одним кандидатом є Крістофер Марло, поет і драматург, який народився в тому ж соціальному класі, як Шекспір, — його батько був чоботарем, Шекспіра — рукавичником. Марло був старший всього на два місяці, але провів шість з половиною років у Кембриджському університеті. Він став першим використовувати білий вірш в драмі Єлизаветинської епохи, а його твори здобули широке визнання.  Теорія Марло стверджує, що його документальна дата смерті 30 травня 1593 була сфальсифікована з метою уникнути суду і страти за звинуваченням в атеїзмі.

Уїльям Стенлі, 6-й граф Дербі, був вперше запропонований в якості кандидата в 1891 році.

Остання версія авторства шекспірівських творів з’явилась у 2004 році, яка доводить, що за ім’ям Шекспіра криється блискучий молодий аристократ граф Ретленд. Ретленд був всебічно обізнаною людиною: він вчився в Падуанському університеті, в списках якого за 1596 рік разом з його іменем значаться імена Розенкранца і Гільденстерна, виведених пізніше в трагедії “Гамлет”; вчився в Кембріджському і Оксфордському університетах; виконував королівські доручення при королівських особах.

Він використовував спритного актора Шекспіра, щоб передавати свої п’єси у театр. Зі смертю графа в 1612 році завершується і творча діяльність Шекспіра, який у цьому ж році покидає Лондон і більше нічого не пише.

«Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» — це фантастичне ім'я вигадав англійський письменник Джеймс Джойс. У своєму романі «Улісс» весь 9-й розділ він присвятив проблемі «Загадка Шекспіра».

Як же розшифрувати фантастичне ім'я? Дуже просто: потрібно виділити імена тих людей, яких вважають авторами геніальних п'єс: Ретленд, Бекон, Саутгемптон, Шекспір.

Про таємницю Шекспіра у своєму вірші дуже добре сказав В. Коротич, поставивши своєрідну крапку у цих дискусіях.

... Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені — їм бракує слів.

Чи був він — той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють святи?

Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи

І немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час з собою значать.

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет.

Був народ англійський.

Значить,

Напевне був Шекспір.

Вчитель. Отже, виникнення «шекспірівського питання» свідчить про те, що           В. Шекспір — один із найзагадковіших письменників світу. Незважаючи на наведені аргументи проти авторства Шекспіра, глибокий аналіз його творчості показує, що твори, які друкуються під іменем Вільяма Шекспіра, належать одному авторові.

Ким би не був Шекспір, його творчість мала вплив на розвиток літератури та театру.

3. Презентація групи «Літературознавці». Періоди творчості В.Шекспіра.

Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди: 

1) 1590–1600 рр. — «оптимістичний».

Були написані комедії, основною темою яких була віра в життя та сили людини: «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч» та ін. Історичні хроніки: «Річард ІІІ», «Король Джон», «Генріх ІV». Перша трагедія «Ромео і Джульєтта».

2) 1600–1608 рр. — «трагічний».

Створені шедеври в жанрі трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Отелло».

3) 1609–1612 рр. — «романтичний».

Створено трагікомедії з щасливим фіналом «Зимова казка», «Буря».

Загалом Шекспір є автором 37 п’єс, 2 поем та 154 сонетів.

Учні роблять запис у зошитах.

V. Осмислення одержаних знань.

Постановка та розв’язання проблемного запитання

•                Чим викликаний інтерес до творчості В.Шекспіра в наш час?
•                Як ви вважаєте, був чи не був Шекспір?

VІ. Узагальнення та систематизація знань.

Завдання. Розгадайте кроссенс – знайдіть асоціативні зв’язки між картинками на основі почутого на уроці.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

Робота з епіграфом.

•    Як ви вважаєте, що мав на увазі  Гете?
•    Чи згодні ви з його думкою?

VIIІ. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника (ст. 162-164). Вивчіть напам’ять сонет 66. Повторіть, що таке сонет.

 

 

 

 

 

Інтерактивний плакат за матеріалами уроку