Конспект уроку з астрономії для 11 класу на тему "Планети-гіганти та їх супутники"

Тема. Планети – гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та їх супутники.

Мета:

            Основна дидактична мета: ознайомити з природою, з причинами виникнення планет - гігантів та їх супутників, виявити їх головні відмінності. З'ясування можливостей застосування знань у навчальному пізнанні і практичних ситуаціях, формування досвіду такого застосування, предметних і загальних навчальних вмінь з допомогою ІКТ. На уроці стимулюється робота з дидактичними та роздатковими матеріалами. Урок супроводжується учительською комп'ютерною презентацією PowerPoint , що значно підвищує інтерес учнів до навчання.             

Розвиваюча: розвивати дослідницькі та творчі здібності, критичне та логічне мислення, вміння узагальнювати набуті знання,вміння планувати роботу, презентувати результати роботи, усвідомити значення колективної роботи, розвивати усне мовлення.

Виховна:  виховувати інтерес до астрономії, бережливе ставлення до природних ресурсів, любов до природи, виробляти навички самостійної роботи, пізнавальної діяльності, дослідницької роботи та роботи з  додатковою літературою.

Прилади та матеріали: макет космічної ракети, комп’ютер, мультимедійний проектор, кольорові фотографії і плакати планет – гігантів, презентації до кожного з проектів, підручник, тестові завдання.

Тип даного уроку: урок формування умінь та навичок, а саме його різновид урок творчого застосування знань і вдосконалення вмінь.

Форми та методи проведення: колективна робота, робота з додатковою літературою, представлення проектів, здійснення самостійних висновків, елемент театралізованого дійства, інтерактивна вправа «Мікрофон».

Міжпредметні зв’язки: географія, екологія, фізика, історія, хімія, народознавство,інформатика.

 

Підготовча робота викладача:

1. Попередньо групу розділити на підгрупи. Визначити керівника підгрупи.

2. Розподілити теми проектів.

3. Переглянути і систематизувати  всю зібрану інформацію.

4. Проконсультувати учнів  щодо оформлення презентації.

Підготовча робота учнів:

1.Зібрати інформацію з певної теми.

2. Створити презентацію.

3. Підготувати представлення проекту.

Хід уроку.

І Організаційна частина.

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань. 

Домашнім завданням вам було: підготуватися до космічної подорожі. Щоб перевірити, як ви підготувалися  пропоную виконати тестові завдання.

Учні виконують тестові завдання (Додаток 1). Після виконання завдань учні обмінюються листочками і виставляють оцінку сусіду по парті. Правильні відповіді висвітлюються на слайді презентації.

 

ІІІ. Мотивація.

Космос здавна вабив людську свідомість. Здається, що нічого більш так не цікавить людину. Сонячна система для кожної людини величезна, однак, у порівнянні з космосом у цілому, — це лише піщинка у величезній пустелі. Планетна система складається з безлічі небесних об’єктів і центральної частини, «серця» — Сонця. У нашій Сонячній системі вісім планет: чотири маленьких внутрішніх — Меркурій, Венера, Земля, Марс , а також чотири великих зовнішніх — Юпітер,Сатурн, Уран, Нептун.

На минулому уроці ми розпочали подорож  Сонячною системою  і зупинилися біля планети Марс. Сьогодні я запрошую Вас з допомогою такої чудової космічної ракети продовжити  подорож і  летимо ми  ще далі від Сонця, щоб познайомитись із планетами-гігантами та їх супутниками.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Отже, тема нашого уроку «Планети – гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та їх супутники».

План.

1. Проект№1 «Юпітер – найбільша планета».

2. Проект№2 «Сатурн і його кільця».

3. Проект№3 «Лежачий на боку» Уран».

4. Проект№4 «Планета Нептун і супутники».

Девіз уроку:

 

Найбільша користь, яку можна видобути з життя, —

присвятити життя справі, яка переживе нас.

Джеме Вільямс

 

 

  Сьогодні на уроці ми розглянемо природу планет-велетнів та їх супутників. Основна відмінність планет-велетнів від планет земної групи – їх істотно більші маси і розміри. Водночас густини планет цієї групи значно менші, ніж планет земної групи, що свідчить про різницю хімічного складу. Всі планети –велетні мають потужні воднево-гелієві атмосфери з домішками аміаку і метану ( до 0,1%), а також великі системи супутників і кілець. Планети цієї групи обертаються навколо осі набагато швидше, ніж планети земної групи. При цьому кожна з них має помітно менший період обертання екваторіальних зон порівняно з приполюсними. Такий закон обертання , типовий для всіх газоподібних тіл, спостерігається і в Сонця. При цьому Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун також досить чітко поділяються між собою на дві пари. Юпітер і Сатурн мають більші розміри, менші густини і менші періоди обертання, ніж Уран і Нептун.

  Група поділена на 4 підгрупи, кожна з яких підготувала свій проект про одну з планет – гігантів.

1.Першою планетою, яку ми зустрінемо під час подорожі це планета…

Як бог богів величніший з усіх

Супутників у нього ціла свита.

Планету знають цю усі

З поважним іменем Юпітер!

Проект№1 «Юпітер – найбільша планета».

(Підгрупа, яка готувала матеріал про Юпітер, презентує свій проект)

  Юпітер - найбільша планета Сонячної системи , яка з періодом 11,86 земного року обертається навколо Сонця на відстані близько 5,2 а. о. Юпітер швидше за всі інші планети обертається навколо своєї осі – зоряна доба на Юпітері триває 9 год. 50 хв. Через швидке обертання його екваторіальний радіус (71 400 км) значно перевищує полярний (66 900 км) - планета помітно сплюснута біля полюсів. Маса Юпітера і сила тяжіння на його поверхні відповідно у 318 і 2,5 рази більші за земні показники. Середня густина

  Навіть у невеликий телескоп на Юпітері добре помітні світлі та темні смуги, що простягаються паралельно екватору. Вони порівняно стійкі протягом днів та тижнів, але поступово змінюються впродовж років. Це вказує на їхню хмарову природу та на відносно стійкий тип атмосферної циркуляції. Смуги мають різноманітне забарвлення, що змінюється з часом.

  Період обертання Юпітера, визначений за рухом деталей, розташованих на різних широтах, виявляється різним: він збільшується з ростом широти. Отже, смуги в середніх широтах рухаються повільніше, ніж на екваторі.

  У 1831 р. в південній півкулі Юпітера було виявлено славнозвісну Велuку Червону Пляму (ВЧП). Ця пляма - це потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки. Обертання всередині плями відбувається за 6 земних діб. Виникнення та існування ВЧП пов'язане з різною швидкістю руху атмосферних мас, між якими вона знаходиться.

 Через тертя верхня частина  ВЧП трохи гальмується, а нижня –

прискорюється, що і призводить до утворення цього на диво стійкого вихора.

В атмосфері Юпітера міститься близько 86 % водню, 14 % гелію, 0,07

% метану, 0,06 %  аміаку, а також вода, ацетилен, фосфін. Хмари складаються в основному з аміаку.

У  розрахунку на одиницю площі Юпітер отримує у 27 разів менше тепла від Сонця, ніж Земля. Його верхні шари, відбиваючи 50% сонячної енергії, повинні були б мати температуру близько 210 К, проте прямі вимірювання як наземними засобами, так і за допомогою космічних апаратів вказують на більшу температуру: вона на 17 К вища. Тобто надра планети дають свій власний потік енергії, в середньому удвічі більший, ніж вона отримує від Сонця. Цей додатковий потік тепла приводить до появи в атмосфері Юпітера бурхливих вертикальних течій з виносом догори гарячих мас газу, які після охолодження поринають назад.

 Юпітер не має твердої поверхні. За підрахунками вже на глибині кількох тисяч кілометрів речовина атмосфери плавно переходить у газорідкий стан, ще глибше під ним залягає зона рідкого водню з гелієм, а ще глибше рідкий водень переходить у металічну фазу - перетворюється на метал, у якому протони і електрони існують окремо. Останній перехід відбувається стрибком; речовина, змінюючи свою фазу, стискається, при цьому і виділяється додаткова енергія.

У 1955 р. виявлено, що Юпітер є потужним джерелом радіовипромінювання. Планета має магнітне поле, напруженість якого у 50 разів більша, ніж у земного. Це поле формує навколо планети протяжну магнітосферу з декількома радіаційними поясами. Електрони, прискорені в магнітосфері, планети тут же гальмуються її магнітним полем, випромінюючи головним чином у радіодіапазоні.

Чотири із 63 супутників Юпітера - Іо, Європа, Ганімед і Калісто – ще у

1610 р. були відкриті Галілеєм, він же дав їм назви, а тому їх часто називають

галілеєвuмu. У 1979 р. поблизу планети пройшли АМС «Вояджер-1» і

«Вояджер-2» (США). Вони передали на Землю зображення планети і

супутників з близьких відстаней . Особливо вражають поверхні

галілеєвих супутників.

Поверхня Іо має жовтувато-червоний колір. На супутнику зареєстровано

7 діючих вулканів. Вулканічні процеси на 10 проходять досить бурхливо:

продукти викиду піднімаються на висоту до 300 км.

Практично вся поверхня Європи вкрита мережею тріщин, довжина яких

в окремих випадках сягає 1 500 км. Напевно, зовнішня оболонка Європи до глибин від 10 до 100 км складається з водяного льоду. Вона відбиває до 70% сонячного світла, а тому середня температура поверхні Європи нижча, ніж у Іо, і становить 120К.

Ганімед – найбільший серед супутників Юпітера і взагалі у Сонячній системі.

Існує припущення, що він значною мірою складається з води або льоду. Його

поверхня відбиває 1 до 40% сонячного світла і має температуру 149 К.

Каллісто – четвертий галілеєвий супутник, цікавий тим, що його відвернена від Юпітера сторона вкрита кратерами. Вважають, що їхній вік становить 4 млрд. років, і виникли вони внаслідок потужного метеоритного бомбардування на ранній стадії існування Сонячної системи. Каллісто – темний супутник, бо його поверхня – лід, забруднений пилом, – відбиває лише 20% сонячного світла. Через це і температура на його поверхні найвища серед галілеєвих супутників – 150 К.

Всі галілеєві супутники за своїми розмірами наближаються до планет, їхні середні густини більші, ніж у Юпітера, а періоди їхнього осьового обертання і обертання навколо Юпітера майже збігаються.

У березні 1979 р. «Вояджер-2» відкрив навколо Юпітера кільце. Воно подібне до кілець Сатурна, але значно менше за розмірами і дуже тонке. Доречно згадати, що думку про існування у Юпітера кільця, а також існування на супутниках великих планет інтенсивних вулканічних процесів ще 1955 р. сміливо висловив київський астроном Сергій Костянтинович Всехсвятський (1905-1984).

2.Продовжуючи подорож, ми наближаємось до найкрасивішої планети Сонячної системи.

Його кільця відомі навіть дітям,

З Юпітером – сусідом дуже схожий.

Планета – велетень з низькою густиною,

Її Сатурном ми назвати можемо!

Проект№2 «Сатурн і його кільця»

(Підгрупа, яка підготувала інформацію про Сатурн презентує свою роботу)

Сатурн – друга планета-велетень і шоста  планета в Сонячній системі.

 Майже у всьому подібна до Юпітера, вона обертається навколо Сонця з періодом 29,5земних років на відстані близько 9,5 а. о.

Зоряна доба на Сатурні триває 10 год 14 хв.

  Через швидке обертання він також сплюснутий біля полюсів: полярний радіус планети менший від екваторіального.

Як і в Юпітера, періоди його обертання у різних широтах не однакові.

Маса Сатурна в 95 разів більша за масу Землі, а сила тяжіння в 1,12 рази більша за земну.

  Сатурн має на диво низьку густину, нижчу за густину води – лише 0,7г/см3. І якби знайшовся такий велетенський океан з води, куди можна було б занурити Сатурн, він би не потонув. Така маленька густина свідчить про те, що, як і решта планет-гігантів, Сатурн переважно складається з водню і гелію.

  Оскільки Сатурн знаходиться в 9,5 разів далі від Сонця, ніж Земля, то на одиницю площі він отримує в 90 разів менше тепла, ніж вона. Згідно з розрахунками температура зовнішнього шару хмарового покриву повинна становити 80 К, насправді ж температура атмосфери планети дорівнює 90 К.

Отже, Сатурн, як і Юпітер, перебуває у стані повільного стискання. На диску жовтуватого кольору окремі деталі верхніх шарів атмосфери Сатурна проявляються значно слабкіше, ніж на Юпітері.

  Та все ж приекваторіальні темні смуги видно досить добре. Помітно також, що приполярні зони здаються злегка зеленуватими. Окрім того, час від часу з'являються світлі й темні плями, завдяки яким і було визначено період обертання Сатурна. У верхніх шарах хмарового покриву спостерігаються сильні вітри, швидкість яких в екваторіальній зоні досягає 110 м/с.

  Як і Юпітер, Сатурн має магнітне поле, радіаційні пояси, і є джерелом радіовипромінювання.

  Серед планет-гiгантів Сатурн найбільше вражає уяву величною системою кілець, які добре видно в найпростіший телескоп. Вони були відкриті Х. Гюйгенсом ще у XVII ст. Їхня площина лежить точно у площині екватора планети, нахиленій до площини екліптики під кутом 28,5. Тому залежно від того, як зорієнтований Сатурн по відношенню до Землі, кільця видно максимально розкритими під тим же кутом, або, коли Земля знаходиться в площині кілець, їх взагалі не видно. Кільця Сатурна мають складну структуру. «Вояджер-l» і «Вояджер-2», які пролетіли повз Сатурн у 1980-1981 рр., передали на Землю зображення кілець з близької відстані . На фотографії видно, що кільця Сатурна складаються з сотень окремих вузьких кілець, розділених такими ж вузькими проміжками. Самі ж кільця складаються з окремих часток водяного крихкого снігу розмірами від дрібних пилинок до брил у 10–15 м завбільшки, які добре відбивають сонячне світло. Ширина кілець разом із найвіддаленішим дуже слабким кільцем, відкритим «Вояджером», становить 65 000 км, а товщина неперевищує 1 км.

Окрім кілець, Сатурн має 60відомих на сьогодні супутників. «Вояджери»

передали на Землю зображення деяких із них. Як і всі інші тіла в Сонячній

системі, що не мають атмосфери, вони вкриті безліччю кратерів. Найбільший

супутник Сатурна, Титан, має потужну непрозору атмосферу товщиною до

200 км. Вона складається з азоту з домішками метану і водню.

 

3. Третя планета, яку ми зустрінемо на своєму шляху це…

В чотири рази більший від Землі,

На боці лежачи він крутиться, мов пан.

Супутників 15 має ще крім того,

А зветься чудо це Уран!

Проект№3 «Лежачий на боку» Уран»

(Підгрупа, яка підготувала матеріал про планету Уран презентує свій проект).

Ура́н — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи. Названа ім'ям

античного божества Урана, уособлення неба та піднебесного простору. Уран був батьком Сатурна .

  Протягом багатьох сторіч астрономи Землі знали тільки п'ять «блукаючих зірок» — планет. Англійський астроном Вільям Гершель 13 березня 1781 року помітив поблизу однієї з зір сузір'я Близнят цікавий об'єкт, що, очевидно, не був зіркою: його видимі розміри змінювалися залежно від збільшення телескопа, а найголовніше — змінювалося його розташування на небі. Гершель спочатку вирішив, що відкрив нову комету (його доповідь на засіданні Королівського товариства 26 квітня 1781 року так і називався — «Повідомлення про комету»), але від кометної гіпотези незабаром довелося відмовитися. На подяку Георгу III, що призначив Гершеля королівським астрономом, останній запропонував назвати планету «Георгієва зірка», проте, щоб не порушувати традиційного зв'язку з міфологією, було ухвалено назву «Уран».

  Уран рухається навколо Сонця майже круговою орбітою , середня відстань від Сонця у 19 разів більше, ніж у Землі, і становить 2871 млн. км.  Один оберт навколо Сонця Уран здійснює за 84 земних  роки. Період власного обертання Урана складає приблизно 17 годин. Неточність визначення значення цього періоду обумовлена декількома причинами, із яких основними є дві: газова поверхня планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні Урана не виявлено помітних локальних неоднорідностей, що допомогли б уточнити тривалість доби на планеті.

  Обертання Урана має низку відмітних рис: вісь його обертання майже горизонтальна (нахилена під кутом 98° до площини орбіти), а напрямок обертання зворотній напрямку обертання навколо Сонця (з усіх інших планет зворотній напрямок обертання спостерігається тільки у Венери).

Екваторіальний радіус -25600 км майже в чотири рази більший, ніж у Землі

Маса - 8,7·1025 кг— у 14,6 разів більша, ніж у Землі.

 Середня густина Урана 1,26 г/см3 у 4,38 рази менше, ніж густина Землі.

Подібно до інших планет-гігантів, атмосфера Урана складається в основному з водню, гелію та метану.

Теоретична модель будови Урана така: його поверхневий шар є газорідкою оболонкою, під якою знаходиться крижана мантія (суміш водяного й аміачного льоду), а ще глибше — ядро з твердих порід. Маса мантії та ядра складає приблизно 85-90 % усієї маси Урана. Зона твердої речовини сягає 3/4 радіуса планети.

Температура в центрі Урана — близько 10 000 °C, тиск 7-8 млн. атмосфер.

Ефективна температура, визначена за тепловим випромінюванням з поверхні планети, становить близько 55 °C. Уран має систему кілець.

  Уран має 27 супутників. Всі вони отримали назви на честь персонажів з творів Вільяма Шекспіра та Олександра Поупа. Перші два супутники — Титанію і Оберон — 1787 року відкрив Вільям Гершель. Ще два сферичні супутники (Аріель та Умбріель) були відкриті 1851 року Вільямом Ласселом. 1948 року Джерард Койпер відкрив Міранду. Останні супутники були відкриті після 1985 р., під час місії «Вояджера-2», або за допомогою вдосконалених наземних телескопів.

Супутники Урана можна поділити на три групи:

•  тринадцять внутрішніх,
•  п'ять великих,
•           дев'ять нерегулярних супутників.

Внутрішні супутники — це невеликі, темні об'єкти, схожі за характеристиками та походженням на кільця планети.

  П'ять великих супутників досить масивні, щоб гідростатична рівновага надала їм сфероїдальної форми. На чотирьох з них помічено ознаки внутрішньої і зовнішньої активності, такі як формування каньйонів і передбачуваний вулканізм на поверхні. Найбільший з них, Титанія, має в діаметрі 1578 км. і є восьмим за величиною супутником у Сонячній Системі. Його маса у 20 разів менша земного Місяць.

  Нерегулярні супутники Урана мають еліптичні і дуже нахилені  орбіти на великій відстані від планети.

4. Останньою планетою нашої Сонячної системи, яку ми зустрінемо під час подорожі , є планета….

Кольорову має атмосферу.

Несподівано відкритий цей пустун.

А названий в честь бога океану.

Ви впізнали? Це ж Нептун!

Проект№4 «Планета Нептун і  супутники».

(Підгрупа, яка підготувала інформацію про планету Нептун, презентує свій проект).

Після того, як 1781? Гершель відкрив Уран, почалися дослідження збурень її орбіти, тому що з кожним наступним десятиліттям розходження між дійсним і теоретично передбаченим  положенням планети помітно зросло. Виникло припущення, що ці ефекти зумовлені притяганням невідомої ще планети, орбіта якої лежить за орбітою Урана. Незалежно один від одного англійський астроном Адамс і французький Урбан Лаверє провели відповідні обчислення.

 У 1846 році німецький астроном Галле за даними Лаверє відкрив нову планету Нептун. Звістка про відкриття планети “на кінчику пера” стала яскравим тріумфом небесної механіки і незабаром облетіла весь науковий світ.

Непту́н - восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Цю планету названо на честь римського   бога моря Нептуна.

Ця планета у 4 рази більша за Землю. Оберт навколо Сонця робить за 165 земних років на відстані 30 а.о.

Середня відстань від Сонця  становить приблизно 4497 млн. км.

Екваторіальний діаметр планети 49 500 км,

Доба на Нептуні триває 16 години

Середня густина Нептуна 1,66 г/см3

Детальнішу інформацію про цю планету вдалось отримати після проходження автоматичної станції «Вояджер - 2» поблизу Нептуна в серпні 1989 року. Нептун має блакитного кольору атмосферу, на тлі якої видно білі метанові хмари і дві темні плями велику і малу. Цікаво, що спостереження 1994 року показали, що Велика Темна Пляма зникла. Вона або просто розсіялася, або до певного часу її закрили інші частини атмосфери. Через декілька місяців було виявлено нову темну Пляму в північній півкулі Нептуна. Це вказує на те, що атмосфера Нептуна змінюється швидко, можливо через невеликі зміни в температурах верхніх і нижніх хмар.

Ефективна температура поверхні планети становить близько 38 К. У центрі ядра Нептуна температура досягає 7000°К при тиску 7-8 мегабар.

Нептун має хімічний склад: різноманітні "льоди" або затверділі гази, які містять близько 15% водню і невелику кількість гелію. У нього є невелике тверде ядро (рівне по масі Землі). Атмосфера Нептуна — це, здебільшого, водень і гелій з невеликою домішкою метану: синій колір Нептуна є результатом поглинання червоного світла в атмосфері цим газом. В атмосфері Нептуна були виявлені явища, схожі з земними полярними сяйвами.

Подібно до типових газових планет, Нептун відомий сильними бурями і вихорами, швидкими вітрами. На Нептуні найшвидші в Сонячній системі вітри, вони розганяються до 1000 км/год. Вітри дмуть на Нептуні проти обертання планети. У планет-гігантів швидкість потоків і плинів у їхніх атмосферах збільшується з відстанню від Сонця. Ця закономірність поки що не має пояснення. На знімках можна побачити хмари в атмосфері Нептуна. Нептун має внутрішнє джерело тепла — він випромінює у два з половиною рази більше енергії, ніж отримує від Сонця. Таке інтенсивне інфрачервоне випромінювання свідчить про нагрівання, імовірно спричинене гравітаційним стисненням планети.

Кільця Нептуна

Нептун також має кільця — два широких і два вузьких. Їх було відкрито під час затемнення Нептуном однієї з зірок 1981 року. У Нептуна є магнітне поле і в атмосфері виявлено явища, подібні до земних полярних сяйв.

На даний час відомо про 14 супутників Нептуна.

Тритон є найбільшим серед супутників Нептуна. Відстань від Нептуна 394700 км. Це єдиний супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання самої планети навколо своєї осі. Є версії, що Тритон - захоплена колись Нептуном самостійна планета.

Нереїда- другий за розмірами супутник Нептуна. Середня відстань від Нептуна 6,2 млн. км, діаметр — близько 200 км. Нереїда — найвіддаленіший супутник Нептуна (серед відомих). Вона робить один оберт навколо планети за 360 днів. Орбіта Нереїди дуже витягнута.

 

Хотілося б вам нагадати, що до 2006 року вважали, що навколо Сонця обертається дев’ять планет. Цією дев’ятою планетою був Плутон.

 Однак наприкінці XX і на початку XXI століття в зовнішній частині Сонячної системи були відкриті інші масивні об'єкти, у зв'язку з чим 2006 року Міжнародний астрономічний союз вперше ухвалив формальне визначення терміну «планета». Плутон не задовольняв цьому визначенню і був зарахований до нової категорії карликових планет разом із Еридою та Церерою. Також його включили до списку малих планет . Деякі вчені продовжують вважати, що Плутон слід перекласифікувати  назад до планет.

Але це вже тема наступних уроків.

Ось і закінчується наша подорож. Час повертатися на нашу рідну Землю.

( Учениця одягнена в костюм « Квітуча Земля» заходить до класу під музичний супровід)

«Земля»:

«Я – планета. Я донька великого Сонця, яке любить та зігріває мене, а я радісно кружляю навколо нього цілий рік, не втомлюючись та не зупиняючись. Я сильна. Я дихаю вільно та спокійно. Мої легені-ліси наповнюють мене чистим повітрям.

Живильною вологою напоюють моє тіло струмочки та річки, що кожного дня поспішають до морів та океанів.

Я велика. Я всім дарую притулок. Але бережіть мене. І я віддячу вам квітучим килимом – весною, теплим дощем – влітку, чудовим врожаєм – восени, а взимку – пухнастим снігом. Тож  шануйте мене.

Я планета Земля. Я ваш рідний дім.»

V. Закріплення.

Використовуючи інтерактивну вправу «Мікрофон».

(Кожна підгрупа підготувала питання, на які відповідають учні інших підгруп).

1. Чому планети-велетні виділено в окрему групу?

2. Поясніть, чим саме несхожі між собою планети-велетні й планети

земної групи?

3. Яка природа великої Червоної Плями в атмосфері Юпітера?

4. Який український астроном передбачив існування вулканічної

діяльності на супутниках планет-велетнів?

5. Що вам відомо про природу кілець Сатурна?

6. Чи є кільце Сатурна особливістю лише цієї планети?

7. До якої групи планет відносять Плутона?

VI. Підсумок уроку.

 Узагальнення навчального матеріалу по змісту.

Аналіз якості знань учнів, ступінь їх активності на уроці.

VII. Домашнє завдання.

М. Пришляк § 9,10

Творче завдання. Підготувати презентацію на тему  « Походження і розвиток Всесвіту».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант №1 Додаток 1

1. Основою астрономії я к науки є ...                                                                          (0.5 б)

а)теоретичні розрахунки;                                                      б) спостереження;

г) однаковою мірою спостереження й експерименти;            в)експерименти.                                        

 

2. Третьою планетою від Сонця є …(0.5 б)

а) Меркурій;                                                                 б) Марс;

в) Венера;                                                                     г) Земля.

3. Зоряне небо змінює свій вигляд упродовж року, бо ...                                      (0.5 б)

а) Земля обертається навколо осі;                                  б) Земля обертається навколо Сонця;

г) Сонце обертається навколо центра Галактики;        в) Сонце обертається навколо Землі.

 

    4. Першим космонавтом Землі був…                                                               (0.5 б)

а) Ґ. Ґалілей;                                                                 б) К. Ціолковський;

в) Ю. Гагарін;                                                               г) Л. Каденюк.

5. На Землі існують пори року, бо ...                                                                           (0.5 б)

а)  Земля обертається навколо Сонця;                         в) вісь Землі нахилена до площини орбіти;

б)не змінюється відстань між Землею і Сонцем;        г) Земля обертається навколо осі.

6. Причиною зміни дня і ночі є ...                                                                                (0.5 б)

а) нахил земної осі до площини земної орбіти;                б)обертання Землі навколо своєї осі;

в) рух Сонця по екліптиці;                                                   г) обертання Землі навколо Сонця.

7. Уявімо,    що    ми   на   Місяці.   Ми   не   зможемо   звідти
спостерігати метеори, бо нам заважатиме ...                                                                  ( 1 б )

а) яскраве світло Сонця;                                                 б) відсутність атмосфери;

в) яскраве світло Землі;                                                   г) наявність яскравих зір.

8. Під час місячного затемнення ...                                                                              ( 1 б )

а) Місяць розміщується між Землею і Сонцем;

б) Земля розміщується між Місяцем і Сонцем;

в) Сонце розміщується між Землею і Місяцем;

г) Земля і Місяць перебувають на однаковій відстані від Сонця.

9. Мешканці Землі завжди бачать один бік Місяця, бо ...                                      ( 1 б )

а) період  його  обертання   навколо  осі  збігається  з  періодом
обертання навколо Землі;

б) період  його  обертання   навколо  осі   збігається з  періодом
обертання Землі навколо власної осі;

в) він перебуває на великій відстані від Землі;

г) він перебуває на близькій відстані від Землі.

1 0. Сузір'я — це ...                                                                                         ( 1 б )

а) група яскравих зір, за допомогою яких можна «намалювати»
          певну фігуру на зоряному небі;

б) ділянка зоряного неба з чітко визначеними межами;

в) те місце на небі, у якому час від часу перебувають планети;

 г)те місце на небі, яке розглядає спостерігач.

 

 

 

 

 

Варіант №2

 

1. Першим космонавтом незалежної України є …                                                 (0,5 б)                 

 

а) К. Ціолковський;                                                       б) Ю. Гагарін;

в) Л. Каденюк;                                                               г) С. Корольов.

2. На Землі існують пори року, бо …                                                                        (0,5 б)

а) змінюється відстань між Землею і Сонцем;

б) Земля обертається навколо Сонця;

в) вісь Землі нахилена до площини орбіти;

г) Земля обертається навколо осі. 

3.  Центральним тілом Сонячної системи є …                                                         (0,5 б)          

а) Місяць;                                                                          б) Земля;

в) Сонце;                                                                           г) Юпітер.

4. Другою планетою від Сонця є…                                                                           (0,5 б)

     а) Меркурій;                                                                 б) Марс;

     в) Венера;                                                                     г) Земля.

 5. Астрономічна одиниця (а.о.) — це ...                                                                               (0,5 б)

а) відстань,  з якої середній  радіус земної орбіти видно під
            кутом 1";

б) середня відстань Землі від Сонця;

в) відстань Місяця від Землі;

г) радіус Сонячної системи.

6. Яку кількість сузір'їв проходить Сонце протягом року?                                               (0,5 б)     

а) 11; 6)12; в) 13; г)24.

 

7.Внаслідок обертання Землі навколо своєї осі змінюються …                             (1 б )  

а) пори року;

б) день і ніч;

в) швидкість обертання Землі навколо Сонця;

г) тривалість дня впродовж року.

 

8. Під час сонячного затемнення …                                                                          (1 б )

а) Місяць розміщується між Землею і Сонцем;

б) Земля розміщується між Місяцем і Сонцем;

в) Сонце розміщується між Землею і Місяцем;

г) Земля і Місяць перебувають на однаковій відстані від Сонця.

 

9. Виникнення парникового ефекту на Венері спричинено ...                                        (1 б )

а) відсутністю атмосфери;

б) наявністю щільної атмосфери;

в) наявністю кисню;

г) наявністю вуглекислого газу;

д) наявністю азоту.

10. Микола Коперник правильно вважав, що ...                                                                 (1 б)

а) Сонце обертається навколо Землі;                             б)Земля перебуває в центрі     Всесвіту;

в) навколо Землі обертається зоряне небо;                          г)Земля обертається навколо Сонця.