Конспект уроку з літературного читання для 2 класу на тему: "В.Сенцовський «Привези мені, тату, сонце»"

Літературне читання

Тема: В.Сенцовський «Привези мені, тату, сонце»

Очікувані результати: продовжити знайомити учнів з творчістю українського письменника В.Сенцовського; вдосконалювати техніку виразного читання; формувати в учнів уміння інтонаційно виділяти слова, важливі для розуміння твору, знаходити за допомогою вибіркового читання уривки, слова, які найвиразніше характеризують дійових осіб, допомагають уявити їхній стан; розвивати творчу уяву, фантазію; виховувати шанобливе ставлення до праці, любов до природи.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мовленнєва розминка

1. Робота над скоромовкою. Гра «Дощик»

Сидів горобець на сосні, —
Заснув — і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.

Сидів би він ще на сосні.

2. Робота над чистомовкою

На-на-на — сіла горличка одна.

Но-но-но — сонце загляда в вікно.

Не-не-не — вранці не буди мене.

Ни-ни-ни — дочекалися весни.

Ні-ні-ні — сонце у вікні.

3. Розчитування за складовою таблицею

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні на уроці ми продовжимо вивчати творчість Володимира Сенцовського, прочитаємо ще одне його оповідання.

ІV. Опрацювання нового матеріалу

1. Бесіда

— Що ви пам’ятаєте про життя Володимира Сенцовського?

— Які його твори ви читали?

— Володимир Сенцовський у своїх оповіданнях створює образ допитливої, доброї дитини.

2. Опрацювання оповідання «Привези мені, тату, сонце»

1) Читання оповідання вчителем

Привези мені, тату, сонце

 Над луками важко пливли хмари, й Андрійкові уявилося, що там, за смужкою щербатого гаю, вони втомлено сідають на половіючі хліба добрими білими птицями.

Хлопець поклав вудку на рогачик, сів на прибережний узгірок і задивився в далечінь, оповиту серпанком.

Сонце зрідка зиркало з-за хмар, наче гралося з землею в піжмурки. Зривався холодний вітер. Андрійко щільніше застебнув піджак і приліг на пожухлу траву. Збоку заґелґотали гуси, повагом почалапали до води, в сріблястому дзеркалі якої відбилися небо, хмари, дерева…

От і сьогодні йому пасти гусей. Старший брат підріс, і батько все частіше бере хлопця із собою на власний лан. Андрійко повернув голову й побачив незнайомця в безкозирці. Той саме підійшов з вудкою до ставка, нерішуче потоптався й теж задивився туди, де мрів щербатий гай і ледь світлішав краєчок неба.

Андрійко свиснув.

Незнайомець озирнувся, несміливо підійшов.

— А ти, правда ж, тут уперше? — спитав Андрійко. — Ти звідки приїхав?

— З Криму. Я живу біля моря.

— Біля самісінького? — аж сіпнувся Андрійко.

— Мій батько моряк, — сказав незнайомець, умостившись поруч і закинувши вудку. — Рибу ловить. Привозить стільки, що нею можна б наповнити кілька ставків.

— Ого! — вихопилось в Андрійка. — А в нашому хіба що мільку впіймаєш.

Але цього Андрійко вголос не сказав, а лише із сумом подумав. Глянув удалечінь. Крізь вузеньку щілину між лапатих хмар спалахнув золотий промінь.

Незнайомець раптом спитав:

— А ти знаєш, чому вранці сонце сходить?

Андрійко стенув плечима.

Незнайомець витримав паузу, аби справити сильніше враження, й гордовито мовив:

— То мій батько привозить.

Андрійко кліпнув очима:

— Як … привозить?

— На траулері, — задоволено уточнив хлопець у безкозирці. — Це корабель такий, що рибу ловить.

Поплавок Андрійкової вудки смикнуло, але той навіть не ворухнувся.

— Розумію, — сказав незнайомець, — тобі важко уявити: ти не бачив моря…

Прибіг Андрійко додому — і:

— Тату, скоро жнива?

— Завтра. Вже й комбайна поставив край поля. А що, — всміхнувся, — і ти хочеш у комбайнери?

Хлопець довірливо пригорнувся до батька:

— Швидше б вирости… Тоді б я щодня привозив сонце. Для всіх дітей у світі!

— За сонцем скучив?

— Скучив. А ти… привезеш? Як Григорків тато.

— А я, сину, по сонце й рушаю. Бо хліб – це сонце. Без нього теж не виростеш.

— Григорків тато на траулері привозить.

— І я привезу. Хочеш побачити?

— Хочу!

— Тільки не проспи. Якраз біля села коситиму…

Уранці прокинувся – а батька вже нема.

Притьмом на вулицю. Побачив Григорка:

— Біжімо зі мною.

— Куди?

— По сонце!

Бігли розбудженим полем, бігли стежкою, що маленькою жилою темніла під жайворонковим небом.

Швидше!

Он на узгірку, з-за жовтої хвилі хлібів махнув червоним рукавом батьків комбайн.

Швидше! Швидше!

Комбайн натужно вибирався на гору, підсаджуючи плечем велику іскристу кулю.

Спіткнулися хлопці, зачаровані:

— Дивися, Григорку…

— Чи сподобалося вам оповідання?

2) Словникова робота

Рогачик – палиця з розвилкою на кінці.

Половіти – жовтіти, дозріваючи.

Мрів – ледве виднівся.

Траулер – морське судно для механізованої ловлі риби.

Притьмом – дуже швидко, негайно.

— Прочитайте стовпчики слів на одному мовному диханні.

Щербатого   половіючі

оповиту   пожухлу

почалапали   заґелґотали

безкозирці   краєчок

стенув   розбудженим

натужно   іскристу

втомлено   незнайомець

Фізкультхвилинка

3) Читання оповідання учнями «ланцюжком»

4) Аналіз змісту оповідання з елементами вибіркового читання

— Про кого йдеться в оповіданні? Хто з героїв вам сподобався і чим?

— Де і коли відбувалася описана подія? Доведіть свою відповідь.

— Яка розмова відбулася між Андрійком і незна­йомцем? Підготуйтеся до читання діалогу в особах.

— Чи виконав Андрійків тато обіцянку привезти сонце? Як це відбувалося?

— Уважно прочитайте речення з виділеними вислова­ми. Придивляйтесь, прислухайтеся, уявляйте.

— Простежте, як змінювався настрій Андрійка про­тягом твору.

6) Гра «Земля — небо»

За командою земля діти нахиляються до книжки і читають текст. За командою небо — піднімають голівки вгору, прибираючи вказівки від тексту. Знову земля — учні очима знаходять, де вони закінчили читати.

7) Гра «Читає Незнайко»

Учитель читає речення з тексту, навмисне припускаючись помилок. Учні мають помітити помилку, прочитати речення правильно.

От і сьогодні йому пасти курей (гусей).

Андрійко повернув голову й побачив незнайомця в кепці (безкозирці).

Але цього Андрійко вголос не сказав, а лише радісно (із сумом) подумав.

Уранці прокинувся – а мами (батька) вже нема.

Швиденько (притьмом) на вулицю.

Бігли розбудженим полем, бігли стежкою, що маленькою жилою темніла під соловейковим (жайворонковим) небом.

Он на узгірку, з-за жовтої хвилі хлібів махнув зеленим (червоним) рукавом батьків комбайн.

V. Підведення підсумків уроку. Рефлексія

— Яке оповідання читали на сьогоднішньому уроці? Хто його автор?

— Хто є головним героєм цього оповідання?

— Який висновок ви для себе зробили?

VІ. Домашнє завдання

Читати виразно оповідання.