Конспект уроку з природознавства для 5 класу на тему "Урок 35 Способи зображення Землі"

5клас

Урок 35

Способи зображення Землі

Мета уроку:

навчальна:

• ознайомити учнів зі способами зображення Землі, з поняттям «масштаб», пояснити значення масштабу в створенні карт, навчити розрізняти географічні об’єкти на географічних картах;
• формувати первинні знання про особливості зображення Землі на глобусі, географічній карті, плані місцевості;
• навчити учнів користуватися різними видами зображення місцевості, давати їм характеристики;
• познайомити з різними видами топографічних знаків.

розвивальна:

• розвивати вміння визначати відмінності в зображеннях місцевості на рисунку, фото, плані, актуалізувати знання про масштаб, що були отримані на уроках математики;
• розвивати вміння пояснювати різницю між зображеннями земної поверхні на глобусі, плані, карті, аерофото- і космічних знімках.
• розвивати вміння користуватися географічними картами;
• розвивати пам’ять, увагу та логічне мислення учнів, навички роботи в парах та пошукової діяльності на уроці, інтерес до науки природознавства;

виховна:

• виховувати самостійність та відповідальність;
• виховувати любов до природи, до своєї країни.

 

Обладнання і матеріали: підручник, атлас, глобус, карта півкуль, план місцевості, аерофотознімки, знімки земної поверхні з космосу, масштаб числовий, іменований, лінійний.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: 

• учні називають способи зображення Землі;
• пояснюють значення масштабу в створенні карт;
• розрізняють способи зображення географіч­них об’єктів на географічних картах.

 

Хід уроку

 

 І. Організаційний момент

 

 ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Вправа «Мозкова атака»

• Уявіть собі, що вас попросили зобразити пришкільну територію. В які способи ви це зробите?
• Уявіть собі, що вам необхідно зобразити територію вашої області. В які способи ви це зробите?
• Уявіть собі, що ви вирушили в космічну подорож і на одній із планет виявили гостинних розумних істот. Які способи зображення Землі ви використаєте для її опису?
• Що таке план?
• Що таке умовні знаки?

 

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вправа «Практичність теорії»

З давніх-давен люди намагалися зобразити місцевість якомога точніше та докладніше. Археологічні розкопки свідчать про існування в давніх людей малюнків і планів територій. Їх робили на камінні, бивнях мамонта, бересті. Довгий і важкий шлях пройшло людство, перш ніж навчилося складати географічні карти.

• Навіщо ж людям потрібні точні зображення місцевості?

На це питання відповісти легко. Зображення місцевості необхідні в будівництві та сільському господарстві, у військовій справі й авіації, туризмі та подорожах і в багатьох інших видах діяльності людини. Щоб вирішити, де будувати, прокладати дороги, розміщувати посіви, пасовища, треба мати зображення місцевості. Кожний у своєму житті стикається з необхідністю побудувати план, прочитати карту, зорієнтуватися на місцевості.

 А сьогодні на уроці ми повинні з’ясувати, які способи зображення місцевості є найбільш точними та які переваги й недоліки вони мають.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

Людям дуже важливо мати зображення всієї поверхні Землі й окремих її ділянок. Вони потрібні для вивчення природи і ведення господарства.

• Якими способами можна зобразити Землю?

Ви вже знаєте, що можна створити її модель — глобус.

На глобусі чітко видно вісь, навколо якої обертається куля (мал.1).

Мал. 1. Глобус - модель Землі

 

Але насправді Земля немає всередині стрижень. Просто інакше на моделі не покажеш, як Земля щоденно обертається навколо своєї осі, внаслідок чого ніч і день змінюють одне одного.

На глобусі можна бачити місця, де вісь входить у кулю і виходить з неї. Ці місця позначають Північний і Південний географічні полюси Землі. Посередині глобус має суцільну лінію. Це екватор Землі.

 Екватор Землі - уявна лінія, яка ділить нашу Землю на дві рівні півкулі.

У верхній півкулі розташований Північний полюс Землі, тому й півкулю назвали Північною. Відповідно друга півкуля зветься Південною.

Глобус - модель різнокольорова, адже кожний об’єкт на ньому позначено певним кольором. Так, водойми (річки, моря, океани) на глобусі позначають синім кольором, гори - коричневим. Світліші відтінки синього передають меншу глибину водойм, а світліші відтінки коричневого - меншу висоту гір. Рівнини позначено зеленим кольором. Суходолу на нашій планеті значно менше, ніж ділянок, укритих водою. Великі ділянки суходолу, відокремлені одна від одної водами океанів, географи назвали материками, або континентами. Саме глобус дає найповніше уявлення про місце розташування материків і океанів. Так, на ньому можна бачити, де розташовані Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани і які континенти вони омивають. Крім того, на глобусі позначено ще безліч різних об’єктів: моря, річки й озера, острови, гори й рівнини, найбільші міста світу тощо.

Творцем найдавнішого глобуса, який зберігся до сьогодні, є німецький учений, географ, математик та мореплавець Мартін Бехайм (1459–1507).

Слово globus з латин. перекладається як «куля», проте цей термін було введено в історію науки набагато пізніше. Мартін Бехайм називав свій витвір «земне яблуко».

Першим (або принаймні найдавнішим) глобусом вважається кулеподібна модель Землі діаметром 54 см, яка була створена Мартіном Бехаймом у 1492 році. Ця модель створена з пап’є-маше, вкрита гіпсом та обклеєна пергаментом. Звичайно, цей глобус не схожий на сучасні. На ньому зображені географічні уявлення про земну кулю напередодні відкриття Америки Колумбом. «Земне яблуко» не має позначок широти та довготи, проте має екватор, меридіани, тропіки та зображення знаків Зодіаку. Допомагав створювати глобус М. Бехайма художник Георг Глокендон.

Цей глобус зберігається у Германському національному музеї в місті Нюрнберг. Глобус Бехайма був першим наочним доказом того, що наша планета має форму кулі, хоча і не був досить правдивим.

Сучасний глобус має певні властивості, яких не має і не може мати жодна географічна карта. Масштаб глобуса постійний, а отже, він зберігається у всіх місцях і за всіма напрямками.

 

Схожість і відмінність карти з глобусом

Глобус - це об’ємна модель Землі, що передає її форму. А карта - це зображення земної поверхні на площині. Карти, так само як і глобуси, виготовляють з дотриманням масштабу. Усі зображення, що є на глобусі, можна знайти і на картах. До того ж з картами зручніше працювати, ніж з глобусами, їх легше транспортувати.

Карти бувають найрізноманітніші: карти світу, карти півкуль, карти материків і океанів, карти країн, карти областей, районів, карти заповідників, міст тощо.

Зібрання карт, що мають спільне призначення, називають атласом. Наприклад, майже в кожного автомобіліста є атласи доріг.

Мал. 2. Атлас - зібрання карт

 

• Як можна зобразити Землю на площині.

Відобразити окремі ділянки земної поверхні на площині можна кількома способами: на фотознімку, аерофотознімку, плані місцевості, карті.

На фотознімку, зробленому з поверхні Землі, можна показати лише невелику за площею ділянку (мал.3). Фотознімок дає уявлення про місцевість, але на ньому ближні об’єкти затуляють ті, що знаходяться далі. На ньому не видно, які розміри і форми має ділянка загалом.

Археологи знайшли малюнки місцевості на камінні, дереві, шкірах тварин, які зроблені людиною 10-15 тис. років тому. Один з найдавніших картографічних малюнків знайдено на Україні, в Черкаській області. Малюнок вирізаний на бивні мамонта завдовжки 21 см 15 тис. років тому.

Розміщені на поверхні об’єкти (поля, ліси, річки, селища, дороги та інші) буде видно краще, якщо фотографувати зверху, наприклад з літака. Таке зображення місцевості називається аерофотознімок (мал. 4). На ньому об’єкти подібні до їх дійсного вигляду на місцевості, видно їхні розміри : взаємне розташування.

Перші аеро- фотознімки зроблено 150 років тому над Парижем з повітряної кулі.
             Аерофотознімок — миттєве зображення ділянок земної поверхні.

Фотоплівка фіксує усі деталі земної поверхні з великою точністю. Порівнюючи знімки однієї й тієї ж території, зроблені в різний час, можна прослідкувати, як людина впливає на природу.

 

  

Мал. 3 Фотознімок

Мал. 4 Аерофотознімок

Вигляд поверхні зверху передає і план місцевості. Ви вже знаєте, що це креслення на папері, яке зображує невелику ділянку земної поверхні у зменшеному вигляді (мал. 5).

Мал. 5 План місцевості

Усі об’єкти на плані показано умовними знаками. На ньому відображено й ті предмети, яких не видно на аерофотознімку. На планах підписано назви міст, сіл, залізничних станцій, річок тощо.

Для зображення предметів на плані місцевості використовують умовні знаки (мал. 6). Кожний предмет має свій умовний знак. Завдяки умовним знакам на плані місцевості легко розпізнати об’єкти, дізнатися про їх розташування.

Мал. 6. Умовні знаки плану місцевості

 

План місцевості — це креслення, на якому за допомогою умовних знаків зображено невелику ділянку земної поверхні в зменшеному вигляді.

План місцевості та географічна карта — зменшені зображення поверхні Землі на площині. Вони не тільки показують, де розташовані географічні об’єкти, але й «розповідають» про їхні назви, розміри, форму.

І звичайний фотознімок, і аерофотознімок, і план місцевості є зменшеними зображеннями ділянок земної поверхні на площині.

Робота з планом
           Для створення планів місцевості необхідно знати загальноприйняті умовні знаки, тобто «азбуку» планів місцевості. З їх допомогою наносять різноманітні об’єкти. Умовні знаки на плані нагадують самі предмети. Водні об’єкти зображають блакитним кольором, рослини, ліси — зеленим, нерівності місцевості — коричневим.

Плани — незмінні помічники людини в її господарській і науковій діяльності. Вони потрібні для оборони країни, туризму, для пізнання місцевості. У сільському господарстві план потрібний, щоб визначити розміри ланів, лук, розрахувати кількість насіння для сівби. Плани підказують людям, де будувати електростанції, заводи, фабрики, населені пункти. Вони допомагають визначити місцевість на якій планується споруджувати мости, прокладати залізниці, автошляхи. Планами користуються аварійні служби — протипожежна, ремонту водопроводу, електромережі.

• Що можемо побачити на карті?

На карті показують у зменшеному вигляді або всю поверхню Землі загалом або окремі її частини (наприклад, материк, океан, країну).

• Що називають планом місцевості?
• Як на плані місцевості зображують об’єкти?

 

Мал. 7. Фізична карта світу

 

Для школярів карти друкують на папері, їх зібрано в навчальні атласи. В Інтернеті можна знайти цифрові карти.

Географічна карта — це зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині, складене за допомогою умовних знаків.

• Як прочитати карту?

Інформація на карті «записана» мовою різних за формою, розміром і кольором позначень-символів. їх називають умовними знаками. З їхньою допомогою карти «розказують» про форми земної поверхні, корисні копалини, поширення тварин, вирощування сільськогосподарських культур тощо. Наприклад, значками позначено розміщення корисних копалин. Лініями показано річки, дороги, кордони держав, стрілками — морські течії.

 

 

Навчальний атлас

Мал. 8. Шкала глибин і висот

 

Кольори на карті також є умовними знаками. Знижені ділянки суходолу (низовини) розфарбовують відтінками зеленого кольору, височини — жовтого, гори — коричневого (мал. 7). А відтінками блакитного кольору показано океани, моря, озера.

Розшифрування кольорів уміщено на шкалі глибин і висот, яка влаштована за принципом «чим вище або глибше, тим темніше забарвлення». Шкалу із зазначенням глибин і висот у метрах розміщують на полях карти (мал. 8).

Читати карту має навчитися кожна освічена людина, щоб уміти користуватися нею для своїх потреб.

Поверхню Землі загалом можна зобразити на глобусі й карті, а окремі її ділянки — на фотознімку, аерофотознімку, плані місцевості, карті.

Зображення невеликої ділянки земної поверхні або половини площі Землі можна отримати за допомогою обладнання, встановленого на космічних апаратах, — космічний знімок. Особливу цінність мають знімки місцевостей, важкодоступних для наземних досліджень, наприклад Антарктиди. Постійна космічна зйомка дозволяє вивчати перебіг різних природних процесів. Космічні знімки використовуються для прогнозування змін погоди, розливів річок, виверження вулканів.
             Аерофотознімки й космічні знімки використовують для створення точних географічних карт. Сьогодні важко знайти область людської діяльності, де можна було б обійтися без карти.

 

Робота в парах

 Заповніть таблицю:

Основні способи зображення земної поверхні	Переваги	Недоліки
План
Географічна карта
Глобус

 

 Масштаб – це відношення розмірів на плані, карті або глобусі до його дійсних розмірів на місцевості.

Будь-який масштаб показує, у скільки разів відстань на зображенні менша або більша за відстань на місцевості.

Для того щоб визначити масштаб, необхідно дійсну відстань (100 008 м) поділити на кількість сантиметрів мапи (3050 см):

100 008 : 3050 = 33 (м).

Наприклад, масштаб «в 1 см — 100 м» означає, що 1 см на плані відповідає 100 м на місцевості. На плані масштаб записують внизу у вигляді лінійки з написом.

Масштаб може бути різним. Знаючи масштаб плану, можна обчислити розміри предметів та відстані між ними.

Залежно від величини зображуваної території та розмірів карти використовують різні масштаби. Що більша територія, яку зображують на карті, то менший масштаб. Тобто один сантиметр на карті відповідає великій відстані на місцевості. Що менша територія, то більший масштаб. Тобто один сантиметр на карті відповідає невеликій відстані на місцевості.

• На яких картах — з малим чи з великим масштабом — можна зобразити більше об’єктів? Чому?

(Що більший масштаб, то більше об’єктів можна зобразити на карті.)

 

Відстані на картах з дрібним масштабом настільки зменшені, що на них можна зобразити лише дуже великі об’єкти. На картах з великим масштабом територію можна зобразити детальніше.

 

V. Закріплення і узагальнення знань

 

 Завдання (на вибір)

Складіть спрощену схему вашого шляху:

 - від вашого будинку до школи;

 - від школи до найближчої крамниці;

- від вашого будинку до будинку товариша.

Складаючи схему, використовуйте власні умовні позначення та орієнтири

 

Прийом «Експрес-тест»

1. «Глобус» у перекладі з латини означає:

а) модель;

б) глобальний;

в) куля.

2. Творець першого глобуса Землі:

а) Мартін Бехайм;

б) Ґерард Меркатор;

в) Клавдій Птолемей.

3. Дає вид місцевості збоку:

а) глобус;

б) фотознімок;

в) план.

4. Фотографії з космосу мають найбільше значення для складання:

а) географічних карт;

б) туристичних маршрутів;

в) планів місцевості.

5. Найкращим помічником у вашій подорожі рідним краєм буде:

а) глобус;

б) карта України;

в) карта вашої області.

 

VІ. Підсумок уроку

• Зобразити земну поверхню можна у вигляді малюнка, фотознімка, аерофотознімка, плану та географічної карти.
• Найбільш повну інформацію про характер земної поверхні та об’єкти, розміщені на ній, передають план і карта.
• Найбільш точно зовнішній вигляд Землі передає глобус.

 

 

 

VІІ. Домашнє завдання

 1.Опрацювати §26. 

 

 

Сторінка ерудита

Карти люди почали виготовляти кілька тисяч років тому. Звичайно, вигляд перших карт і спосіб їх виготовлення відрізняються від сучасних, часто карта існувала в одному екземплярі. Матеріалом для виготовлення карти в різні часи слугували береста, срібні чи бронзові пластинки, тканина. Нині у великій кількості карти виготовляють із паперу, картону на спеціальних фабриках. Та перш ніж виготовляти будь-яку кількість копій карт, треба виготовити ту одну, з якої це будуть робити.

Є така професія - картограф. Люди цієї професії у своїй роботі використовують матеріали відеозйомок, фотографування, цифрові й текстові дані, роблять виїзди на об’єкти. Щоб успішно працювати картографом, треба бути схильним до копіткої праці, яка потребує уважності, посидючості, акуратності.

Додатковий матеріал до уроку

• Найбільший на Землі глобус має 10 м у діаметрі і вагою 30 тонн. Знаходиться він в астрономічній обсерваторії м. Пезаро (Італія).

 

• Відтоді, як у космос полетіли перші супутники, їх почали використовувати для створення більш точних карт нашої планети. З них можна вимірювати відстань за допомогою радіохвиль, а також робити точні фотознімки. Супутник фотографує невеликі ділянки земної поверхні, а потім ці знімки суміщають так, щоб отримати зображення характерних географічних об’єктів. Ці методи дозволили побачити реальний образ нашої планети.