Конспект уроку з української літератури

Урок позакласного читання

Тема  уроку.  Поетичне слово Т. Г. Шевченка на сторожі заповідей Божих

Мета уроку: дослідити ставлення Т. Шевченка до Біблії, зображення ним образу Бога

                        у своїх творах; виховувати повагу до Бога як високого духовного

                       оплоту особистості; щасливого майбутнього України при його

                       благословенні.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, «Кобзар», Біблія, записи пісень на твори поета.

Тип уроку : урок засвоєння нових знань. 

Хід уроку

Святково прикрашений клас.

1. Організація класу

Завдання наші такі:
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.

2. Звучить  вірш « Молитва » Д. Павличка
3. Вступне слово вчителя

 У кожного народу є святині. Український народ щасливий, що має свої святині, серед них дві найголовніші книги буття нашої нації. Одна навчає нас любові до людей, самопожертви, віри у Творця, а друга навчає до самозабуття любити Україну. Ці книги – Біблія і «Кобзар». 

Шевченко – символ нації,  пророк, Месія і … людина. Людина, котра мислила, мріяла, ненавиділа, розчаровувалась, любила. Людина, котра, як і кожен із нас, мала право на власні емоції.

Як же схожі між собою Біблія і Кобзар – їх видають найбільшими у світі тиражами, найрізноманітнішими форматами, багатьма й багатьма мовами; але подібні вони між собою насамперед силою Правди, що вселяється в нас при читанні Біблії та «Кобзаря», силою істини, що знайдемо її на сторінках цих фоліантів. Автором першої є святий Дух, що промовляє через пророків та євангелістів, а творцем «Кобзаря» є наш геніальний поет, обраний Богом за рятівника українському народові, наш пророк, що – як і всі пророки до нього – був натхненний Господом, наш великий Тарас Шевченко.

4. Актуалізація опорних знань.

Учні отримують конверти, у яких на серцях написані уривки з поезій

Т. Шевченка, вдумливо читають і зіставляють їх з Божими заповідями:

Любов – Господня благодать!

Люби ж, мій друже, жінку, діток,

Діли з убогим заробіток,

То легше буде й зароблять!

«Москалева криниця»

(Люби ближнього твого, як самого себе)

Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Чужі люди цураються,

В хату не пускають.

«І мертвим, і живим...»

(Шануй батька твого і матір твою)

Учні зачитують уривки з творів Шевченка, у яких поет згадує про Бога. Приклади християнського світогляду в поезії Шевченка.

Таке завдання дає змогу подумати над кожним словом, важливим для розуміння, проаналізувати поетичні тексти Тараса Шевченка і виявити в них риси духовності та основних засад християнської моралі, що споріднюють його твори з рядками Святого Письма.

   Сценка "Розмова малого Тараса з матір’ю"

    Куточок української хати. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 

Хлопчик.         Матусю, а  правда, що небо на залізних стовпах держиться?

 

Мати.             Так, мій синку, правда? (Жінка  сідає  на  лаву,  хлопчик  сіда  біля 

                       неї,  кладе голову на коліна  Матері, вона його пестить)

Хлопчик.         А чому так багато зірок на небі?

Мати.             Це  коли  людина  на  світ приходить, Бог свічку запалює, і горить  

                       та  свічка,  поки  людина  не  помре. А  як  помре,  свічка гасне, 

                       зірочка  падає. Бачив?

Хлопчик.         Бачив, матусю, бачив. Марусечко, а чому одні зірочки ясні,

                      великі, а  інші ледь видно?

         Мати.             Бо коли людина  зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А

                                   коли добра,  любить  людей,  робить  їм  добро, тоді свічечка

                              такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

          Хлопчик.         Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила

                                найясніше.

Мати.             Старайся, мій хлопчику.

  Звучить пісня на слова Т.Г. Шевченка "Думи мої"

Учитель. Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Т. Шевченка — то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися.

          Вірячи в силу Бога, поет молиться йому:

Помолюся Господові Серцем одиноким.

Духовність, тобто те, що пов’язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка. І на початку літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів.

Т. Шевченко — великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета — згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність в найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.

Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.

Дерево життя і творчості.

- Давайте подивимося на дерево життя і творчості Т.Г.Шевченка.

- Що означають ці дати?

- На дереві ще мало листочків, а коли ви будете більше дізнаватися про Тараса Григоровича, то листочків з кожним роком ставатиме більше.

Звучить пісня «Не нарікаю я на Бога»

Учитель. Читаємо Шевченка, і шукаємо саме ту дорогу, і начебто йдемо нею, постійно переконуючись, що пророкування Кобзаря збувалися і збуваються з кожним днем на наших очах. І сьогодні не можемо уявити, якими були б українці без Шевченкового слова з його «садком вишневим коло хати», «нічого кращого немає, як тая мати молодая…», «учітесь, читайте…», «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю»... А особливе «Борітеся – поборете, вам Бог помагає...» з уст вірменина Сергія Ніґояна, яке перевернуло свідомість не одного українця?

«Власне, чим для нас цікавий Шевченко у всі часи, чому його голос є настільки зобов’язуючий, чому його читання слухають так, наче це читання Святого Письма, а тому, що то є справді мотиви зі Святого Письма, це є мотиви євангельські і в тих мотивах відчувається той голос, який є вище над суєтою і зацікавленнями людей даного покоління, над кон’юнктурою часу». Більшість Шевченкових творів – це щира й велика молитва до Бога, адже поет вірить, що вона потрібна людині як за життя, так і після смерті.

Учень. Шевченко написав переспіви українською мовою десяти біблійних псалмів, яким дав назву «Давидові псалми».

Уривки псалмів та їхній переспів
№	Біблійний текст (пер. Огієнка)	Переспів Шевченка
43	Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш?    Пробудися, не кидай назавжди!  Для чого обличчя Своє Ти ховаєш,    забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?	Встань же, Боже!  Вскую будеш спати, Од сліз наших одвертатись,  Скорбі забувати?
52	Бог зорить із неба на людських синів,    щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.  Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця,    нема ні одного!…	А Бог дивиться, чи є ще  Взискающий Бога?  Нема добро творящого,  Нема ні одного!
81	Розсудіте нужденного та сироту,    оправдайте убогого та бідаря,  порятуйте нужденного та бідака,    збережіть з руки несправедливих!  Не пізнали та не зрозуміли,    у темряві ходять вони…	Вдові убогій поможіте,  Не осудіте сироти,  І виведіть із тісноти  На волю тихих, заступіте  Од рук неситих. Не хотять  Познать, розбити тьму…
93	Бог по́мсти Господь,    Бог по́мсти з'явився,  піднесися, о Судде землі,    бундючним заплату віддай!	Господь Бог лихих карає,  Душа моя знає;  Встань же, Боже! Твою славу  Гордий зневажає.

Звучить пісня Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса».

5. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя. Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили й надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам й дочкам рідної землі. Він говорив до мертвих духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще не народжених. І серед його заповітів перший і останній:

... Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

У день Шевченкового Різдва перед величним Престолом його духу хочу сказати словами Василя Барки: «Був перст Божий на Шевченкові, як вибранцеві: навчитися горючого слова з Біблії і вимовляти святу правду до серця людей – навчати їх доріг праведних». І він навчав. І він вчить, кличе, нагадує, запитує, надихає.

І нехай вогник Кобзаря завжди горить у ваших серцях, посилаючи промені     любові до природи, людини,  рідного слова і пече гнівом до несправедливості. Я задоволена, що у нас вийшла відверта розмо­ва. З криниці Шевченкової душі ми черпали любов, відданість і добро:

  Хай в серці радість розквітає.

Щоб спокій душу вам зігрів.

Живіть, як Шевченко нас вчив –

В гармонії з самим собою!

    Пройдуть проблеми стороною!

             І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.

Пісня “Поклін тобі, Тарасе”