Конспект уроку позакласного читання. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет. Поєднання творчості письменника і Біблії.
Урок позакласного читання
Тема уроку. Поетичне слово Т. Г. Шевченка на сторожі заповідей Божих
Мета уроку: дослідити ставлення Т. Шевченка до Біблії, зображення ним образу Бога
у своїх творах; виховувати повагу до Бога як високого духовного
оплоту особистості; щасливого майбутнього України при його
благословенні.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, «Кобзар», Біблія, записи пісень на твори поета.
Тип уроку : урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
Святково прикрашений клас.
Завдання наші такі:
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитися, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.
У кожного народу є святині. Український народ щасливий, що має свої святині, серед них дві найголовніші книги буття нашої нації. Одна навчає нас любові до людей, самопожертви, віри у Творця, а друга навчає до самозабуття любити Україну. Ці книги – Біблія і «Кобзар».
Шевченко – символ нації, пророк, Месія і … людина. Людина, котра мислила, мріяла, ненавиділа, розчаровувалась, любила. Людина, котра, як і кожен із нас, мала право на власні емоції.
Як же схожі між собою Біблія і Кобзар – їх видають найбільшими у світі тиражами, найрізноманітнішими форматами, багатьма й багатьма мовами; але подібні вони між собою насамперед силою Правди, що вселяється в нас при читанні Біблії та «Кобзаря», силою істини, що знайдемо її на сторінках цих фоліантів. Автором першої є святий Дух, що промовляє через пророків та євангелістів, а творцем «Кобзаря» є наш геніальний поет, обраний Богом за рятівника українському народові, наш пророк, що – як і всі пророки до нього – був натхненний Господом, наш великий Тарас Шевченко.
Учні отримують конверти, у яких на серцях написані уривки з поезій
Т. Шевченка, вдумливо читають і зіставляють їх з Божими заповідями:
Любов – Господня благодать!
Люби ж, мій друже, жінку, діток,
Діли з убогим заробіток,
То легше буде й зароблять!
«Москалева криниця»
(Люби ближнього твого, як самого себе)
Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Чужі люди цураються,
В хату не пускають.
«І мертвим, і живим...»
(Шануй батька твого і матір твою)
Учні зачитують уривки з творів Шевченка, у яких поет згадує про Бога. Приклади християнського світогляду в поезії Шевченка.
Таке завдання дає змогу подумати над кожним словом, важливим для розуміння, проаналізувати поетичні тексти Тараса Шевченка і виявити в них риси духовності та основних засад християнської моралі, що споріднюють його твори з рядками Святого Письма.
Сценка "Розмова малого Тараса з матір’ю"
Куточок української хати. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?
Мати. Так, мій синку, правда? (Жінка сідає на лаву, хлопчик сіда біля
неї, кладе голову на коліна Матері, вона його пестить)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить
та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне,
зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Марусечко, а чому одні зірочки ясні,
великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А
коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка
такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила
найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику.
Звучить пісня на слова Т.Г. Шевченка "Думи мої"
Учитель. Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Т. Шевченка — то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися.
Вірячи в силу Бога, поет молиться йому:
Помолюся Господові Серцем одиноким.
Духовність, тобто те, що пов’язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка. І на початку літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів.
Т. Шевченко — великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета — згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність в найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.
Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.
Дерево життя і творчості.
- Давайте подивимося на дерево життя і творчості Т.Г.Шевченка.
- Що означають ці дати?
- На дереві ще мало листочків, а коли ви будете більше дізнаватися про Тараса Григоровича, то листочків з кожним роком ставатиме більше.
Звучить пісня «Не нарікаю я на Бога»
Учитель. Читаємо Шевченка, і шукаємо саме ту дорогу, і начебто йдемо нею, постійно переконуючись, що пророкування Кобзаря збувалися і збуваються з кожним днем на наших очах. І сьогодні не можемо уявити, якими були б українці без Шевченкового слова з його «садком вишневим коло хати», «нічого кращого немає, як тая мати молодая…», «учітесь, читайте…», «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю»... А особливе «Борітеся – поборете, вам Бог помагає...» з уст вірменина Сергія Ніґояна, яке перевернуло свідомість не одного українця?
«Власне, чим для нас цікавий Шевченко у всі часи, чому його голос є настільки зобов’язуючий, чому його читання слухають так, наче це читання Святого Письма, а тому, що то є справді мотиви зі Святого Письма, це є мотиви євангельські і в тих мотивах відчувається той голос, який є вище над суєтою і зацікавленнями людей даного покоління, над кон’юнктурою часу». Більшість Шевченкових творів – це щира й велика молитва до Бога, адже поет вірить, що вона потрібна людині як за життя, так і після смерті.
Учень. Шевченко написав переспіви українською мовою десяти біблійних псалмів, яким дав назву «Давидові псалми».
Уривки псалмів та їхній переспів |
||
№ |
Біблійний текст (пер. Огієнка) |
Переспів Шевченка |
43 |
Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? |
Встань же, Боже! |
52 |
Бог зорить із неба на людських синів, |
А Бог дивиться, чи є ще |
81 |
Розсудіте нужденного та сироту, |
Вдові убогій поможіте, |
93 |
Бог по́мсти Господь, |
Господь Бог лихих карає, |
Звучить пісня Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса».
Заключне слово вчителя. Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили й надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам й дочкам рідної землі. Він говорив до мертвих духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще не народжених. І серед його заповітів перший і останній:
... Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
У день Шевченкового Різдва перед величним Престолом його духу хочу сказати словами Василя Барки: «Був перст Божий на Шевченкові, як вибранцеві: навчитися горючого слова з Біблії і вимовляти святу правду до серця людей – навчати їх доріг праведних». І він навчав. І він вчить, кличе, нагадує, запитує, надихає.
І нехай вогник Кобзаря завжди горить у ваших серцях, посилаючи промені любові до природи, людини, рідного слова і пече гнівом до несправедливості. Я задоволена, що у нас вийшла відверта розмова. З криниці Шевченкової душі ми черпали любов, відданість і добро:
Хай в серці радість розквітає.
Щоб спокій душу вам зігрів.
Живіть, як Шевченко нас вчив –
В гармонії з самим собою!
Пройдуть проблеми стороною!
І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.
Пісня “Поклін тобі, Тарасе”