Конспект уроку з української літератури для 5 класу "Дитинство Т.Шевченка за твором С.Васильченка "У бур'янах"

Розробка уроку з української літератури (5 клас)

Підготувала учитель української мови та літератури

Авторської школи М.П.Гузика м. Южного Одеської області

Степанова Олександра Романівна

 

Дитинство Т.Г.Шевченка за твором 

С.Васильченка «У бур’янах»

Тема. Дитинство Т.Г.Шевченка за твором  С.Васильченка «У бур’янах».

Мета: ознайомити учнів з фрагментами із біографічної повісті  С.Васильченка «Широкий шлях»,  розглянути дитинство як період формування «легендарного поета» та «великого борця за волю свого краю»; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення,  вміння опрацьовувати тексти біографічних творів; виховувати любов до України, шанобливе ставлення до життя та творчості Т.Г.Шевченка. 

Міжпредметні зв’язки: історія, музика, образотворче мистецтво.

Обладнання: портрети Т.Г.Шевченка та С.В.Васильченка, книжкова виставка, книга С.Васильченка «Широкий шлях», роздруковані тексти окремих фрагментів повісті. 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Епіграф до уроку:     Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід…     

                                                                                               С.Васильченко

Проблемне питання: Як у ранньому дитинстві формувався талант майбутнього генія?

Перебіг  уроку

І. Актуалізація опорних знань

Звучить музика. Учениця (учень) декламує вірш Т.Шевченка.

Вступна бесіда

1. Хто написав вірш, який ви щойно прослухали? (відповіді учнів)

На минулому уроці ми з вами говорили про  життя Кобзаря. Пригадаймо деякі моменти з його біографії.

• Коли народився Тарас Шевченко?
• Де народився?
• У якій сім’ї?
• Де пройшло дитинство сина України?

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Слово вчителя

Молодці! І сьогодні на уроці ми з вами помандруємо в минуле, в Кирилівку, де пройшло  дитинство малого Тарасика. Під час подорожі ми проведемо з вами дослідження: розглянемо дитинство Шевченка як період формування  «легендарного поета», «великого борця за волю свого краю». А допоможе нам у цьому твір відомого українського письменника С.Васильченка «В бур’янах», в основі якого справжні факти із життя Кобзаря. Для самого С.Васильченка образ Тараса Шевченка був найулюбленішим, адже дитинство письменника, як і Шевченка, пройшло в бідності.  Напевно, тому, ставши дорослим, С.Васильченко і задумав написати повість про свого улюбленця, генія українського народу.

А чому ж генія?

!!! Зверніть увагу на епіграф, записаний на дошці.

• З якого твору взяті ці слова?
• Хто їх сказав?
• Хто ще пророкував долю Тарасикові?

Знайдіть цитати у творі.

Але не тільки сусіди пророкували…

Перегляньте уривок із кінофільму «Заповіт», знятого за сюжетом твору «У бур’янах» (17.14 хв.- 20.20 хв.)

Учениця (інсценізація)

Я – тиха Доля, доленька Тараса…

В вінку терновім, боса на снігу…

Втирала сльози, зронені завчасно,

Співала «люлі» ще у сповитку.

Я проводжала маму Катрю в вічність

Разом з Тарасом

Свічку їй несла.

Тихенько в бур’яні писала вірші

І малювала мрії крадькома.

Я з ним ходила тих стовпів шукати,

Що небо підпирають…

Та дарма…

Учитель. Нелегкою була доля майбутнього поета. Але батькові та сусідські слова справдилися.

Пройде зовсім небагато часу, і колишній кріпак, що ховався у бур’янах, заговорить на всю Україну.

• То ж як у дитячі роки формувався талант борця за волю народу?

Відповідь на це питання ми зможе дати після роботи над твором.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

1. Робота в групах

Клас об’єднується в три групи, кожна з яких працює над певним уривком із твору «В бур’янах». Наприкінці роботи учні вказують, які риси характеру розвивалися у Шевченка (відповідно до уривків).

Перегорнемо окремі сторінки твору С.Васильченка «В бур’янах», прочитаємо та обговоримо деякі фрагменти книги.

Робота з  фрагментами тексту оповідання (після прочитання – зарядка)

І група

 «Минає рік, і два, і п'ять років... Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш – скрізь тобі шляхи одкриті: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу... А бур'яни несходимі! Залізе – до вечора не вибереться... І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається. Вийде із бур'янів на поле, як Кармелюк із лісу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми червоними полами. І здається малому, що там – край світу. Там сонце спати лягає. Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту...»

***

     – Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш? – почав суворо батько. Хлопець промовив стиха:
     – Був у полі та заблудив.
     – Бачили таке?
     – Хто ж тебе привів додому?
     – Чумаки!
     – Хто? – Всі стовпились коло хлопця.
     Хлопець розповів: “Стрінувся з чумаками, питають: "Куди ідеш? Мандруєш?" А я кажу – в Керелівку!
     А вони й кажуть: "Це ти ідеш у Моринці, а в Керелівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти...
     – Бачили такого! Чумакувати надумав уже.

…Розмова між дорослими пожвавішала. По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого – Микита. Мати сіла коло їх. Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати тихим таємничим голосом. Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:

– Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Розповіда, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?

– Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід…»

ІІ група

 «І знову минає рік...

Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все, було, тікає з хати до сонця, на просторе. Одначе минути того не можна. Зберуться часом куткові молодиці та баби, посідають на призьбі, почнуть гомоніти. Сяде тута ж, коло матері, бігаючи натомившись, хлопчик, притулиться, слухає. Чого-чого тільки він не наслухається - все про тих же панів та їх економів: і як людей били – кого різками, кого канчуками, і як продавали людей, за собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про злидні... Ясний надворі день. Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє, кує зозуля в лузі, а як усього того наслухається, – то й день йому стемніє, отьмариться сонце, і дерево зажуриться – осмутніє...»

***

 «А святами – до діда… У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників. Дід Іван надіває олив'яні окуляри і починає повагом вичитувати про великі муки святої Варвари. Хто з бабів слухає, хто куняє, чоловіки дмуть люльки…

– Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину!

– Еге, про Залізняка та Гонту!

– Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.

Дід замріяно:

– Еге ж! Гайдамаки! То були люди! – одсунувся далі од книжки, тряхнув чубом…

І святе письмо лежить забуте, дід починає розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили, як ножі святили, як вирізували Умань. Слухали сусіди, німіли од жаху, чуб здіймався вгору.

А то чиї там оченята горять у кутку на припічку, як іскри? І не дише.
     – Тарасику, і ти тута? Іди, сину, надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати.

Тарас крутить головою: "Не хочу!"

 Дід:

– Хай слухає, виросте – своїм розкаже дітям та онукам».

ІІІ група

 «І не виходить до самого вечора. А вночі не спить, ворочається. 
     Мати:

– Чого не спиш, Тарасе?

• Мамо, гляньте: ніби щось горить у панських будинках? 

Мати злякано до вікна:

• Де? Вигадуєш, нічого там не горить. То місяць... що це тобі в голову зайшло? Спи!

Перегодя знову:

 – Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?

• Які там гайдамаки? Наслухався, що старі говорять, а тоді щось йому увижається, не спить! Це, мабуть, ходив сьогодні до діда? Еге ж – ходив?
• До діда...
• Я ж так і знала. То ж дід теє розказує, що давно колись було, не тепер. Тепер гайдамаків уже немає. Половили та повбивали. Спи».

***

 «А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур'яні, рубає панам мечем голови з плечей. Підійде до коров'яка: "Ти пан Дашкевич?", – "Я! Прости! Не буду!" Летить голова з пліч. До другого: "Ти пан Висоцький?.." – летить голова. Стоїть будяк, чорний, аж світ отьмарює. "А це буде їх цар". До нього: "Проси! Не хочеш?" – і царева злетіла з пліч голова, як галка. Біжить Оксана, умита, чепурненька.

• Тарасе, що, ти робиш?
• Який я Тарас? Я – гайдамака!
• Що ж ти тут робиш?
• Не заважай! Бач – панам голови рубаю.
• І я! І я!
• Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй. – Бере, цілиться в будяк.
• Бу-бух!
• Трах! бах! рубай! бий!

В бур'яні закипіла війна – тихий відгук далекої гайдамаччини».

«Довідкове бюро» Попередньо підготовлені учні дають довідку про гайдамаччину, Коліївщину, Залізняка, Гонту (слайди); повідомляють, що Т. Г. Шевченко  гайдамакам присвятив поему  «Гайдамаки».

2. Обговорення у читацькому колі (під час обговорення учні записують на аркушах, які  риси характеру сформувалися у Тарасика, і прикріплюють ці аркуші на дошці)

 

 

Запитання для І групи

(1 уривок)

1. Який вплив на розвиток творчої уяви маленького Тараса мала його пристрасть до мандрівок – «дитячого бурлакування»?

Знайдіть рядки та зачитайте.

2. З ким автор порівнював Тарасика? (слайд – Кармелюк)

(Недаремно С.Васильченко порівняв Шевченка із Кармелюком. Таким чином він ніби нас, читачів, підготовлює до того, що Тарасик стане відважним борцем за волю народу).

(2 уривок)

1. Про що говориться в другому уривку?
2. А хто такі чумаки?
3. Про що розказував Тарасик своїм братику та сестричці?
4. Які риси характеру розвивалися у хлопчика під час чумакування?

(слайд – чумаки; виховувалась любов до природи, до прекрасного, до волі, розвивалася творча уява)

Запитання для ІІ групи

(1 уривок)

1. Про що любив слухати Тарасик?
2. Як сприймав він ці розповіді?

(Знайдіть рядки, в яких розкривається стан Тарасика.)

3. Яка риса характеру загартовувалася у маленького хлопчика?

(ненависть до панів, до кривдників простого народу)

(2 уривок)

4. А про кого любив слухати Шевченко у діда Івана?

(слайди - Гайдамаччина, Коліївщина, Залізняк, Гонта)

 Запитання для ІІІ групи

1. Яка реакція була у Тарасика на почуті розповіді?
2. Що так сильно засмучувало хлопчика? (Розповіді дорослих про «тяжку роботу, про неволю, про злидні...»)
3. Ким себе уявляв Шевченко після почутих розповідей?
4.  Чи можна сказати, що з дитинства Тарас мав вразливу душу, яка болем відгукувалася на людські страждання?
5. Яка риса характеру сформувалася як наслідок всіх подій? (борець за правду)

 

Отже, Тарас Шевченко      любов до прекрасного     любов до природи  любов до волі       творча уява       розвивалися мистецькі здібності  ненависть до панів         переживання за долю народу          борець за правду (проблемне питання)

• Чи розкрили ми з вами проблемне питання?
• Що вплинуло на те, яким став Тарас Шевченко?

(мандрування, переживання за народ)

Робота з епіграфом

«Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід…» Як ви гадаєте, чому сусіди виділяли Тараса з-поміж інших дітей і пророкували йому особливу долю?

ІV. Підсумок уроку

Рефлексія

Отже, ми бачимо, що характер формується з дитинства. Треба вміти помічати красу навколо себе, бути співчутливим, і, можливо, колись із вас також виростуть генії.

1. Чи сподобався вам наш урок?
2. Що ви поклали у «скарбничку вражень»? Чим поповнили «скарбничку знань»?

V. Оцінювання

 

VІ. Домашнє завдання

Колективне: виписати із твору цитати про Україну; індивідуальне:  намалювати ілюстрації до твору С.Васильченка, підготувати повідомлення про історичних осіб, згаданих у творі.

І група

 «Минає рік, і два, і п'ять років... Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш – скрізь тобі шляхи одкриті: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу... А бур'яни несходимі! Залізе – до вечора не вибереться... І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається. Вийде із бур'янів на поле, як Кармелюк із лісу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми червоними полами. І здається малому, що там – край світу. Там сонце спати лягає. Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту...»

***

     – Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш? – почав суворо батько. Хлопець промовив стиха:
     – Був у полі та заблудив.
     – Бачили таке?
     – Хто ж тебе привів додому?
     – Чумаки!
     – Хто? – Всі стовпились коло хлопця.
     Хлопець розповів: “Стрінувся з чумаками, питають: "Куди ідеш? Мандруєш?" А я кажу – в Керелівку!
     А вони й кажуть: "Це ти ідеш у Моринці, а в Керелівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти...
     – Бачили такого! Чумакувати надумав уже.

…Розмова між дорослими пожвавішала. По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого – Микита. Мати сіла коло їх. Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати тихим таємничим голосом. Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:

– Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Розповіда, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?

– Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід…»

Запитання для І групи

1. Який вплив на розвиток мистецьких здібностей та творчої уяви маленького Тараса мала його пристрасть до мандрівок – «дитячого бурлакування»?
2. З ким автор порівнював Тарасика?
3. Які риси характеру розвивалися у хлопчика під час чумакування?

ІІ група

 «І знову минає рік...Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все, було, тікає з хати до сонця, на просторе. Одначе минути того не можна. Зберуться часом куткові молодиці та баби, посідають на призьбі, почнуть гомоніти. Сяде тута ж, коло матері, бігаючи натомившись, хлопчик, притулиться, слухає. Чого-чого тільки він не наслухається - все про тих же панів та їх економів: і як людей били – кого різками, кого канчуками, і як продавали людей, за собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про злидні... Ясний надворі день. Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє, кує зозуля в лузі, а як усього того наслухається, – то й день йому стемніє, отьмариться сонце, і дерево зажуриться – осмутніє...»

***

 «А святами – до діда… У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників. Дід Іван надіває олив'яні окуляри і починає повагом вичитувати про великі муки святої Варвари. Хто з бабів слухає, хто куняє, чоловіки дмуть люльки…

– Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину!

– Еге, про Залізняка та Гонту!

– Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.

Дід замріяно:

– Еге ж! Гайдамаки! То були люди! – одсунувся далі од книжки, тряхнув чубом…

І святе письмо лежить забуте, дід починає розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили, як ножі святили, як вирізували Умань. Слухали сусіди, німіли од жаху, чуб здіймався вгору.

А то чиї там оченята горять у кутку на припічку, як іскри? І не дише.
     – Тарасику, і ти тута? Іди, сину, надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати.

Тарас крутить головою: "Не хочу!"

 Дід:

– Хай слухає, виросте – своїм розкаже дітям та онукам».

 

Запитання для ІІ групи

1. Про що любив слухати Тарасик?
2. Яка  риса характеру загартовувалася у маленького хлопчика?

 

ІІІ група

 «І не виходить до самого вечора. А вночі не спить, ворочається. 
     Мати:

– Чого не спиш, Тарасе?

• Мамо, гляньте: ніби щось горить у панських будинках? 

Мати злякано до вікна:

• Де? Вигадуєш, нічого там не горить. То місяць... що це тобі в голову зайшло? Спи!

Перегодя знову:

 – Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?

• Які там гайдамаки? Наслухався, що старі говорять, а тоді щось йому увижається, не спить! Це, мабуть, ходив сьогодні до діда? Еге ж – ходив?
• До діда...
• Я ж так і знала. То ж дід теє розказує, що давно колись було, не тепер. Тепер гайдамаків уже немає. Половили та повбивали. Спи».

***

 «А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур'яні, рубає панам мечем голови з плечей. Підійде до коров'яка: "Ти пан Дашкевич?", – "Я! Прости! Не буду!" Летить голова з пліч. До другого: "Ти пан Висоцький?.." – летить голова. Стоїть будяк, чорний, аж світ отьмарює. "А це буде їх цар". До нього: "Проси! Не хочеш?" – і царева злетіла з пліч голова, як галка. Біжить Оксана, умита, чепурненька.

• Тарасе, що, ти робиш?
• Який я Тарас? Я – гайдамака!
• Що ж ти тут робиш?
• Не заважай! Бач – панам голови рубаю.
• І я! І я!
• Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй. – Бере, цілиться в будяк.
• Бу-бух!
• Трах! бах! рубай! бий!

В бур'яні закипіла війна – тихий відгук далекої гайдамаччини».

 

Запитання для ІІІ групи

1. Яка реакція була у Тарасика на почуті розповіді?
2. Що так сильно засмучувало хлопчика?
3. Чи можна сказати, що з дитинства Тарас мав вразливу душу, яка болем відгукувалася на людські страждання?
4. Які  риси характеру сформувалися як наслідок всіх подій?