Мета виховного заходу: виховувати почуття патріотизму, національної самосвідомості, відданості у служінні Батьківщині, духовної єдності поколінь; зацікавити  історією козацтва, провести паралель між минулим і сучасним України, зокрема наголосити на політичній ситуації держави на Сході і роль односельців, які, як і справжні козаки, захищали й захищають єдність нашої Батьківщини; формувати уміння творчо працювати у команді, уболівати за результати кожного учасника гри.

Вступне слово вчителя

Як тільки ми  промовляємо слово «козак», -  одразу в нашій уяві виникає безкрайній степ, куди тільки дістане око – скрізь духмяні трави, безмежний простір, блакить неба і життєдайне сонце. Серед цього дива, підіймаючи куряву пилу, степом мчить вершник! Статний чоловік у синій свитці, підперезаний жовтим вишитим шовковим поясом, у постолах; на голові— гостра шапка зі смушевою китицею на вершечку; над блакитними очима, кошлаті брови; з рота стирчить коротенька люлечка - носогрійка.

- Гей, чоловіче куди ти так поспішаєш?

- На Січ! На рааадуууу!

Вершника вже не видно, але чути як його кінь підковами вибиває свій ритм і висікає іскри з каміння.

Запрошую й вас слідувати за вершником. Влаштуємо справжні козацькі перегони.

 

За вами пильно спостерігатиме журі конкурсу.

 

Конкурс  «Патисонові витівки»

(Учень розкручує, мов дзигу, патисон, на якому намальована стрілка. Вона й вказує на номер запитання)

 

1. Ой! не лицарська це річ,

Ним полювали людолови:

Боялись бою віч-на-віч,

Підступно діючи у змові.

 

Оце  татарська є  петля,

Що бранцям натирала шиї.

І рідна плакала земля,

Коли вились петель цих змії.(аркан)

 

 

2.Дуже  мудра це  людина.

Пише дома й на чужині,

Він розумник і поштар,

Має пера й каламар.

Має кілька інших мов,

Всім потрібен знов і знов.(писар)

 

3. Триметрова чорна паля

Зверху кулю мідну мала,

А під нею – кінський хвіст

Та ще кілька довгих кіс,

 

Ця військовая святиня –

Перемоги берегиня.

Ніс її в бою бунчужний,

Щоб козачий стан був дружний.(бунчук)

 

4. Це гетьманський  влади знак,

Що втрима в руках не всяк.

До тієї …….

 Треба, друже, голови!(булава)

 

5. А цей юний козаченько,

Вчиться в школі він любенько.

Опановує він мову,

Зброю, грамоту військову,

Січове життя вивчає

І стає на захист краю.

Пізнає премудрість він,

Як не підвести курінь. (джура)

 

6. Це козацький  вірний друг –

Знає весь Великий Луг,

Козака не підведе,

Не покине він ніде.

 

Та траплялося і так,

Коли хусткою козак

Рот зав’язував йому.

Як гадаєте, чому?! (кінь)

 

7. Впродовж кількох складних сторіч

Він завжди годував всю Січ.

Жила тут козака родина:

І він, і діти, і дружина.

 

Хоч «фермер» мав багато справ,

Та по сигналу шаблю брав

І вирушав у тую ж мить

Туди, де лютий бій кипить.(зимівник)

 

8. Без цвяшка й одного збитий

Там, де треба – дьогтем «вмитий»

Щоб не чувся скрип коліс

Що це, друже!Звісно,… (віз)

 

У народі кажуть: «Козак з бідою, як риба з водою». Одразу розумієш, що біда для козака зовсім не страшна. А чи «Який пан, такий жупан». По жупану визначали, яка ця людина: багата чи бідна. Адже у багатих жупан був із сукна й оздоблювався хутром.

І, звичайно ж, про українські шаровари, які тоді порівнювали з Чорним морем говорили:«Шаровари сині, а ще дома двоє в скрині!» Так кажуть про багатого й занадто гордого козака.

Прислів’я про козаків ще раз підтверджують їх мужність, хоробрість, готовність іти за перемогою, а також є доказом  невибагливості козаків у повсякденному житті. Перевіримо, чи знаєте прислів’я про козаків ви.

 

Конкурс на кмітливість «Знайди пару»

(Учні повинні дібрати кінець прислів’я, що надруковані на смужках паперу).

І група

Береженого бог береже,           а козака шабля стереже. 

Де козак,                                 там і слава. 

Дівка не без щастя,                козак не без долі. 

Козак із пригорщі нап'ється,        а з долоні пообіда. 

Козак не боїться                              ні тучі, ні грому. 

 Козацькому роду                            нема переводу. 

Козача потилиця                панам ляхам не хилиться. 

Коли козак у полі,                            то він на волі.  

Не той козак, що за водою пливе,     а той, що проти води! 

Степ та воля —                              козацька доля. 

 

ІІ група

Терпи, козак,                                 отаманом будеш.  

Хліб та вода —                              то козацька їда. 

Хто любить піч,                              тому ворог Січ. 

Щирий козак                                 ззаду не нападає. 

 Козак з бідою,                               як риба з водою. 

Шаровари сині,                               а ще дома двоє в скрині.

Як є хліб і вода –                                         козаку не біда.

Козаку краще проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.

 «Пугу! Пугу!» —                        «Козак з Лугу».

Сам загинай,                               а братчика виручай.

Хвилинка народної мудрості   Легенда про козака-кобзаря

Помирає старий кобзар. З останнім подихом вилетіла з тіла душа козацька і понеслась попід хмари. Аж тут їй перед вратами небесними загородили путь: з одного боку Пресвяті Ангели Пречисті, а з другого боку Сила Нечиста. І кажуть Чорти: «Заберем ми його в пекло вогняне на вічні муки, за безчинства його, за те що шаблею в літа молоді убив багато люду, спустив величезні ріки людських сльоз та крові» Кажуть Ангели: «Е ні, Сила Нечиста! Не буть по твоєму! Кров та сльози він проливав не безневинного люду, а ворогів, що нападали на його землю. Рубав він їх честно, у бою, захищаючи власну домівку. За це йому належить місце у Чертогах Райських!» Аж тут озвалася душа кобзаря козацька: «Душа козака вільна. За життя я ні під ким не був. І зараз вона нікому належати не зможе – ні в пеклі, ні в раю… А душа козака безсмертна в кобзі. І оживатиму я кожний раз, коли хтось заграє на її.                    Конкурс на вправність і швидкість «Екіпіровка козака» (Потрібно за короткий час пов’язати пояс на стан козака і одягнути йому шапку. Дівчата виконують завдання без допомоги хлопців)

Конкурс «Вуса року» (Вуса із соломи треба утримати тільки губами без допомоги рук і не сміятися, а ще й промовляти слова…) Вуса – гордість козака, ними й ворога зляка. Сміх – теж зброя козака, не слабкіш від гопака. Потішає всіх навкруг, Підіймає Січі дух! Як бачите, любили козаки й пожартувати, молодих перевірити, чого вони варті, як вестимуть себе у бою, чи будуть справжніми побратимами, чи не злякаються свисту куль і запеклої боротьби за волю народу свого.   Жартівлива сценка «Хитра тактика» Біля вогнища сидить старий козак із побратимами, варить куліш. На запах смачної козацької каші прибився до гурту молодий хлопець   - Новоприбулий? - Так - Зовешся як? Якого роду? - Козак Голота. Не боюся ні огня, ні меча, ні третього болота - Бачу, що козак. Чи не той це козак, що полем килиїмським гуляв, татарина багатого поцілив, коня його забрав? - Саме той. - Перехрестися. - Ось вам (хреститься) - Чи не той то козак, що проміняв дівку на тютюн і люльку? - За дівками не волочуся, Україні краще прислужуся. Великих статків не маю: небо, зорі, оселедець, тай усе багатство. А ще – шапка-бирка, зверху дірка, травою пошита,     вітром підбита, куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає. - Сміливець! Ще й патріот. Такі нам треба. Сідай, кулешу козацького спробуй. Розкажи нам краще, як із турком воювати думаєш. - Як батько Богдан: вогнем і мечем! - Ух, який. Мечем, кажеш. А якщо не буде меча? - Хитрістю! Бац-бац – і турок без голови! - Бачив я різних сміливців, гарно говорили, а як до діла, то й п’ятами накивали, аж у Польщі зловили. - А чого вони втікали?  - Злякалися, мабуть, Ось слухай, як усе було. Уяви собі, що йдеш ти полем килиїмським  без патронів, розстріляв усе. А тобі назустріч турка сатана несе. Що ти зробиш? — Заховаюсь в ямі, за кущем... — Знайде, синку,  й вб’є, й поцупить торбу із харчем Є одна козацька хитрість, знай її і ти. Не ховатись, а на турка треба прямо йти. Перед ним ти сядь, роззуйся, і штани зніми, І лупцюй по морді турка  мокрими штаньми. Турок, чуєш, штанів боїться мокрих більше, ніж вогню. Це кажу я щиру правду, не якусь брехню. -Ге. Добре, якщо буде поблизу вода. Чи баюра, чи калюжа, чи який струмок... А як ні, то що робити? — Не журись, синок! Доки будеш роззуватись та знімать штани, Десять раз у тебе стануть мокрими вони.    Ніколи не чув про таку військову тактику. Ось, наприклад, окопування чи укріплення возами, чи трьома шеренгами наступати: один стріляє, другий заряджає, а третій подає, то це чув. А щоб мокрими штаньми – не знаю такого… То ви щось не те  кажете. Не може бути, щоб козак турка боявся. - А хто каже, що боявся, то стратегія така, хлопче. Ось повоюєш з моє, тоді знатимеш.  - Мабуть, під Хотином з батьком Сагайдачним  також таку тактику застосовували, бо побігли турки аж за тридев’ять земель. А з батьком–отаманом Сірком? Недарма його урус шайтаном називали. У церквах виголошували прокляття. Боялися, мов вогню. А після смерті його страшилися навіть отаманової руки, яку побратими брали із собою в похід, як реліквію, а під час бою, піднявши її над козацькими головами,  вигукували: «Сірко з нами!»  - і де та сила бралася! Кидалися козаки на турка, мов вовки на здобич. Куль не боялися, смерті не боялися, за зраду тяжко карали. - Зрада – тяжкий гріх, хлопче.  Бачу, ти  про козаків, кошових отаманів та гетьманів трохи знаєш. А пісні козацької вмієш заспівати? Ту, що про Сагайдачного. - То не козак, що пороху не нюхав, що не лякав турка мокрими штаньми, що не вміє пісні заспівати. Як підтримаєте, то й заспіваю. Хлопці, допоможіть, а опісля і кулешу спробуємо: Ой на… Ой  на горі та й женці жнуть. Ой на… Ой на горі та й женці жнуть… А попід горою… Попід високою козаки йдуть Попе… Попереду Сагайдачний. Попе… Попереду Сагайдачний Що проміняв жінку… На тютюн і люльку,необачний… Тепер беріть хлопці он там бойові мокрі штани та тренуйтеся на опудалі, мов а туркові, з усієї сили, з усім молодечим завзяттям бийте, трясця його матері!

Меч Єдності

 

                 (давня козацька легенда, яка передавалася з покоління в покоління)

Після знищення московськими військами Січі, говорить легенда, – козаки розділилися. Частина їх пішла на Кубань, частина – за Дунай, а частина – в Галичину.

Лише, коли всі вони зберуться разом, козацькі ковалі-характерники почнуть з їхніх шабель кувати Меч Єдності.

Куватимуть вони його довго: багато випробувань буде і невдалих спроб, приходитимуть все нові і нові козаки, і кластимуть свої шаблі на чарівне ковадло. Гудітимуть з натуги велетенські міхи, червонітимуться в вогні шабельні леза, перековуючись під ударами молотів в чарівний клинок. Сипатимуться іскри з-під ковальських молотів і солоний піт заливатиме очі ковалям...

Темні сили всіма засобами намагатимуться зупинити ковалів: обіцятимуть їм Золото, Владу, Славу... Але ковалі не зважатимуть на них і далі робитимуть свою справу.

Коли ж нарешті зблисне сталь лицарська, криця харалужна – і засіяє ясним полум'ям Меч Єдності! Тоді зійдеться все Козацьке Товариство і підійме цей Меч вгору, – і вогонь з нього переллється в усі Козацькі Серця! І піднімуться тоді козаки – воскресять Україну і підніметься давня Козацька Мати – Січ.

 

 

Сьогодні, діти, коли ми з вами весело проводимо час, розважаємося, граємо в ігри, дізнаємося про щось цікаве, на Сході України йде війна. Там наші односельці бережуть ваш спокій, ваше мирне сьогодення, безтурботне дитинство. Мужні чоловіки, як колись козаки, знають ціну справжньої дружби, вірності народу України. Наші односельці є прикладом лицарського духу, нескореності й непереможної віри у мирне майбутнє українського народу, його єдності. Разом нас багато – нас не подолати. Ми єдині в своїх переконаннях, прагненнях, отже, ми сильні!

 

 

Слово надається журі конкурсу. Нагородження переможців

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Багрова Л.О Я пізнаю світ. Країни і народи. Європа.- К.: Школа, 2001.

2. Біленко В.В. Моя Україна. Подорож в історію.- К.: Оберіг, 1994

3. Мисан В.О. Оповідання з історії України. – К.: Генеза, 1997.

4. Легенди про запорізьких козаків http://indragop.org.ua/news/legendi_perekazi/1-0-4