12 жовтня о 18:00Вебінар: Медіаграмотність на уроках української мови: фейки, перевірка інформації та створення медіапроєктів

Конспект уроку з української літератури для 7 класу «Марина Павленко. «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських».

Про матеріал

Тема. Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожного. Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині

Мета: допомогти учням усвідомити ідеї твору та особливості їх художнього

втілення;

розвивати навички виразного читання,виділення ключових епізодів та деталей, уміння висловлювати власні думки з приводу прочитаного, оцінювати життєві явища;

спонукати учнів до написання власних творів ;

формувати вміння визначати реалістичне й казкове у творі; розвивати навички аналізу епічного твору, виділення головних епізодів, висловлювання власних думок із приводу прочитаного, спостережливість, творчу уяву, логічне мислення, виховувати доброту, гідність, прагнення до самовдосконалення, прищеплювати любов і повагу до всіх членів родини, виховувати почуття відповідальності за свою долю та життя близьких людей.

Очікувані результати: учні знають зміст прочитаних розділів, аналізують

повість, висловлюють власні думки про загальнолюдські цінності,представляють власні твори, аналізують прослухані твори написані однокласниками.

Обладнання: підручник, портрет письменниці, ілюстрації до твору,естетично оформлені власні твори Тисевич А.,Малюги А., Лиманюк Д.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Перегляд файлу

Конспект уроку з української літератури

для 7 класу

«Марина Павленко.

«Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських».

Тема. Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожного. Добро і зло в повісті, у сучасному світі та в людині

Мета: допомогти учням усвідомити ідеї твору та особливості їх художнього

втілення;

 розвивати навички виразного читання,виділення ключових епізодів та деталей, уміння висловлювати власні думки з приводу прочитаного, оцінювати життєві явища;

спонукати учнів до написання власних творів ; 

формувати вміння  визначати реалістичне й казкове  у творі; розвивати навички аналізу епічного твору, виділення головних  епізодів,  висловлювання  власних думок із приводу  прочитаного,  спостережливість, творчу уяву,  логічне мислення,  виховувати доброту, гідність, прагнення до самовдосконалення, прищеплювати любов і повагу  до всіх членів родини, виховувати  почуття відповідальності  за свою долю та життя близьких людей.

Очікувані результати: учні знають зміст прочитаних розділів, аналізують

повість, висловлюють власні думки про загальнолюдські   цінності,представляють власні твори, аналізують  прослухані твори написані однокласниками.

Обладнання: підручник, портрет письменниці, ілюстрації до твору,естетично оформлені власні твори Тисевич А.,Малюги А., Лиманюк Д.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Перебіг уроку

 

Найголовнішого очима не побачиш.

                                                 Найглибше бачить тільки серце.

                                                                      А. де  Сент-Екзюпері

 

 

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

1. Робота з епіграфом.

  Поясніть зміст епіграфа до уроку.

2. Вступне слово вчителя.

  Діти, мабуть, від народження мають потяг до випробувань, експериментів, до здійснення споконвічної мрії людини переміщатися у просторі і в часі. Багато хто з дорослих теж вірить у це, але вголос не зізнається. А більшість не вірить, що людині до снаги побувати у минулому, а тим більше – заглянути в майбутнє. Тому вони й не можуть здійснювати фантастичні подорожі. А Софійка вміла фантазувати і вірила у те, що чудеса бувають на світі. Часто від фантазії до реальності – всього один крок. Чим закінчаться подорожі дівчинки у часі і просторі, ми дізнаємося сьогодні на уроці. І саме на цьому уроці ви почуєте твори написані вашими однолітками,які поринули у світ фантастики прочитавши твори Марини Павленко.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  1. Перевірка домашнього завдання.

     - переказ найяскравіших епізодів з останніх десяти розділів повісті.

  1. Намалювати усно найяскравішу картину з прочитаного твору.

- використовуючи самостійні частини мови (прикметники, дієприкметники,дієприслівники)

     3. Цитатний диктант. Хто з героїв повісті каже:

- «Немає коралів – не буде й весілля» (Сніжана).

- «Чотири п’ятдесят? Фігня! Для мене гроші – не проблема, ще й трошки «лівих» учора перепало» (Вадим).

- «О, моя тітка хоче саме таких(коралів). І що в них гарного? Коли справді надумає, то яку ціну казати?» (Сашко).

- «Он ми якої! Так, украв. Сорі, сорі, сорі! А тягне мене! Щось наче вело за тобою…» (Вадим).

- «Ще з часів польського короля моїм предкам – козакам, котрі розбитніші, вислужились, - жалувано! Ось і документи! Тут – усіхні! Пропадуть хіба разом зі мною!» (Міщенко).

- «Хто не хто, а це дівчатко і є моя прабабця Клава, тобі прапрапра! Сумна, бо не таланило їй. Це вона ті коралі десь узяла, ось тільки не вбирала ніколи» (бабуся Ліна).

- «Згубила моя мати невинну душу, стратила й хлопця» (бабуся з Відьминого озера).

- «Не могла(прийти до ворожки). Хоронила брата, застрелився ненароком – пояснила» (Франя).

- «Сьогодні по обіді Клава до ставка прийде шмаття полоскати. Налякай! Переляк на воді – найтяжчий. Від нього ніхто не відволодає» (Ворожка).

- «Як давно тебе не бачив! Щодня якогось букета приберігаю, а тебе немає» (Сашко).

- «Хотів (переписати прізвище), а нащо? Тільки дочками Бог нагородив. Рано чи пізно заміж повискакують, навіть Ягід не стане» (дідусь Іван).

- «Мама до погреба нікого не допускає! Дуже боїться, аби на крутих східцях не розбилися. Це відколи тато на війні загинув, у неї такий переляк» (Катерина Семенові).

 

4.Тести за текстом повісті-казки

1. Де відбуваються події, описані в повісті-казці  Марини Павленко?

А. Смілі

Б. Умані

В. Вишнополі

 

2. Що означає слово «пригода»?

А. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване)

Б. Приходити на допомогу в скрутну хвилину

В. Бути потрібним друзям, родині, своїй країні

 

3. Визначте жанр твору.

А. Роман

Б. Повість-казка

В.Повість

 

4. У кого в роду Софійки з’явилися коралі?

А. Тітки Сніжани

Б. Софійки

В. Бабусі Клави

 

5. Яка була кличка кобили прабабці Ніни?

А. Мальва

Б. Квіточка

В. Зірочка

 

6. Як називалося село, де жила бабуся Софійки?

А. Половинчик

Б. Березівка

В. Краснопілка

 

7. Чим схожі були між собою Міщенки?

А. Були сумними та плаксивими

Б. Мали подвійну душу

В. Надзвичайно веселі

 

8. Яке прізвище мала тітка Сніжана?

А. Ліщина

Б. Калина

В. Ягода

 

9. Про кого сказано:

"Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в нього нічого не було..."

 

А. Софійку та Сашка

Б. Вадима та Сніжану

В. Ірину та Валентина

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

 Письменниця хоче, щоб малеча вірила в добрі чудеса, в те, що навіть привиди бувають добрими, іноді й вони потребують нашої допомоги; що людина, навіть маленька, може змінити світ на краще; що старовинні бабусині коралі в добрих руках  обов’язково  допоможуть виправити чужі помилки , повести людину зовсім іншим шляхом: змінять світ на краще; таке сприйняття світу в дитинстві на все життя закладає ніжність до всього живого, зігріває світ ніжним світлом краси і радості.

 

1. Виразне читання окремих епізодів з розділів 51,52,56.

2. Коментування подій, відображених у розділах  56,58.

3. Якою мірою Софійка причетна до змін у родині Кулаківських?

4. Які проблеми порушує Марина Павленко в повісті?

(вправа «Мозковий штурм»):

- родинне виховання;

- любов і приятелювання;

- материнська любов;

- добро і зло;

- щастя людини.

5. Складання асоціативного куща.

 

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Виразне читання власних творів

Лиманюк Даша ( додаток до уроку №1);

Малюга Анастасія (додаток до уроку №2);

Семенюк Аліна (додаток до уроку №3).

 

V. Домашнє завдання та інструктаж щодо його виконання.

  Скласти кросворд до прочитаних частин повісті-казки.

VІ. Підсумок уроку.

Експрес-опитування «Я люблю книги про своїх ровесників тому, що…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №1

Лиманюк Даша

У пошуках минулого

Одного разу дванадцятирічна Оленка як і завжди отримала двійку з Історії України, цей предмет не дуже подобається дівчинці,адже вона не любить читати ці не цікаві та незахоплюючі історії.                                                   

- Якби ж можливо було б потрапити в минуле, де читати нічого непотрібно і цікавіше було б, тай друзям було б про що розповісти.

Це було б чудово!

-Але це неможливо-відповіла молодша сестричка Оленки Марійка.

-Я знаю, проте просто мрію про це!

Але все ж можливо існує на світі щось загадкове й таємниче,що допомогло б мені!

- Можливо і є, проте мені так не здається – без сумніву відповіла Марійка.

Сьогодні був такий ясний день , як і останнім часом. Оленка поспішала до бабусі, яка мешкає дещо далеченько. Дівчинка любить навідувати бабусю, яка завжди зустрічає її привітно та щиросердно.

Дівчинка йшла , як здавалось їй , по нескінченній стежині. Їй навіть це набридло. Проте , раптом її увагу привернуло яскраве , червоне , сяйво недалеко від неї, яке все мерехтіло своїми яскравими кольорами. Оленка дуже здивувалась, навіть було лячно підходити, але вона все-таки наважилась. І що ж вона побачила? На зеленій травичці лежав яскравий,немов би зачарований ,невеличкий камінь. Оленці він здавався,чарівним та загадковим. Вона остовпіла від здивування,такої краси вона ще ніколи не бачила. Звісно ж закортіло доторкнутись до нього,та тільки взявши камінь в долоню ,Оленка опинилась в невідомому для неї місці. Спочатку вона звісно ж злякалася, але згодом опанувала себе. Одразу ж Оленка підбігла до першого ліпшого перехожого,це був  дідусь,та запитала в нього:

-Що це за місце?

-Де я знаходжусь?

На що дідусь спокійно відповів:

-Це село Мальви!

-Як Мальви?-здивувалась Оленка.

-Це ж і є  село в якому мешкаю я. Проте, ще  декілька хвилин тому, воно виглядало зовсім  інакше, щойно я доторкувалась до цього каменя.

-До  якого каменя?

-Червоного, яскраво-червоного- промовила дівчинка,простягнувши дідусю камінь.

- Це ж той самий камінь страшнючої відьми.

- Розкажіть про це дідусю!

- Справа в тому, що в нашому селі живе жінка . Вона дуже дивна. Одним словом відьма. Всі її бояться. Кажуть вона займається дуже сильною магією. Та в неї є червоний камінь. Так от, цей камінь як її талісман,вона без нього нікуди,бо передавався він з покоління в покоління,і дістався він відьмі від її  матері відьми. І говорять що жінка за допомогою каменя,хотіла потрапити в майбутнє і їй це вдалося,проте там вона згубила свій диво-талісман. І вже не змогла повернутись аби знайти його. Але згубила вона його випадково коли переправлялася в майбутнє камінь зник. Після цього випадку вона стала ще лютіша, на всіх кидалась, провокувала сварки, проклинала.

- Нічого собі!- промовила дівчинка.

- Так воно і є!

-Але я не хочу залишитися в минулому, на мене ж чекає моя сім’я, друзі.

-Що ж мені робити?

-Я б порадив тобі знайти відьму, адже тільки вона знає багато заклинань на всі випадки життя.

-Дякуюідусю,дякую!- зо страхом сказала дівчинка

-Але ж будь дуже обережною, все таки відьма дуже сильна та могутня, а головне підла. Тай взагалі ти тут перший раз.

-Обовязково, я буду обережною, не хвилюйтеся дідусю

-До побачення!

Яке все дивне в минулому, навіть автомобілів нема, усе старовинне, дивні хати із глини та соломяними дахами, навіть стовпа жодного нема, нічого немає.

   Оленка все блукала по селі, було дуже спекотно, тому дівчинка вирішила напитись води з джерела, вона йшла по вузькій стежині і от побачила струмок з джерельно чистою водою .Оленка побігла до струмка попити води. За мить  вона побачила брудні, босі ноги, піднявши голову вище, дівчинка остовпіла , зі страху вона випустила з рук камінець. Перед нею стояла жінка, в руках з пустим деревяним відром. З-під хустки виглядало брудне, заповстане, чорне волосся, очі були чорні та злі, ніс прямий та гострий.

І тут Оленка зрозуміла, що відьма сама знайшла її:

Жінка накинулась на дівчинку зі словами:

-Віддай те, що належить мені!Хутко!

-Не то перетворю тебе в жабу – сказала жінка. ЇЇ крик було чути мабуть на все село.

Оленка дуже злякалась, вона все тремтіла зі страху, від смердючого запаху з рота відьми , дівчинку заціпило.

Проте, відьма не відпускала Оленку зі своїх огидних рук .

Оленка мовчки простягнула руку та віддала той талісман відьмі. З жахом уявляючи себе огидною жабою.

В цей момент дівчинка почула знайомий голос:

-Оленка, вставай! Запізнишся до школи!

Так радісно дівчинка ще ніколи не поспішала до школи.

До речі, Історія України, тепер найкращий предмет дівчинки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №2

Малюга Анастасія

ОБРУЧКА ЧОРНОЇ ВІДЬМИ

Раптом у загадковому будинку, якщо це так можна назвати, можливо, зявився дивний силует. Силует жінки, вона мала довге, русе волосся, була у білій, вишитій червоними маками сукні. Промовила вона лише одне слово обручка . Оксана не розуміла, що це все означає. До речі Оксана це дівчинка, якій було шістнадцять років. Жила вона із своїми батьками. Жили вони дружно, були гостинні. Сусіди їх сімю любили ,адже вони усім допомагали, ставилися як до рідних.

Щоце все означає? – запитала Оксана у себе.

Минали дні, дівчинка забула про дивний силует. Проте у сімї коїлося щось дивне. Із дружніх та гостиннихлюдей ставали всі крикливими та брехливими.

А ось наближалося день народження у найкращої подруги Оксани Наталки. Дівчинка довго просила у своєї мами піти на вечірку. А колись мама залюбки відпускала Оксанку, знавши, що її дитина у надійних руках.

  • Мамусю, благаю, відпусти мене – прохала Оксана.
  • Ти уроки зробила? Ти навела лад у кімнаті?
  • Так, я вже це тобі казала.
  • Всеодно ні. Ти взагалі стала неслухняною. На думці у тебе лише подруги, вечірки – сказала мама.

Дівчинка зі слізьми кинувши  дверима, пішла до  кімнати. Вона не знала, як сказати Наталці про те, що вона не зможе прийти до неї. Раптом згадала про той силует і, що саме від нього все ставало гірше та гірше. Сусіди відвернулися від сімї, батько та мати сварилися із-за дрібниць, мати Оксану нікуди не відпускала, часто сварилась на неї. Та ось ця жінка знову тут. Промовила вона знову те саме слово “ обручка” . Ось тут дівчинка згадала, що два місяці тому, йшовши додому,вона знайшла обручку та забрала її собі. Проте, Оксана поставила  собі лише одне питання.

  • Що в цій обручці є таке, що дозволило зробити із моєї сім’ї таке горе?

Дівчинка вирішила зясувати це самотужки. Вона дістала цю річ, взяла її в руки та сильно стиснула. Ось тут їй почувся дивний голос, начебто голос жінки, що вимовила відьма, чорна відьма. Та ось Оксанка все таки здогадалась. Мабуть це була сусідка, яка жила навпроти дівчинки. Була вона чорною відьмою, вона заздрила сімї Оксани, адже їх любили всі оточуючі, вони мали багато грошей, друзів. Але дівчинка згадала ще один момент. Тим днем коли вона йшла додому після школи, вона побачила жінку в чорному плащі, думала, що їй це привидилось. Проте, ні. Набравшись сміливості, Оксанка все таки наважилась піти до тієї жінки.

Відкривши калітку, її серце почалось сильно битися. Вона побачила, що навколо хати відьми було багато воронів, та чорна кішка, яка своїми червоними очима дивилася на Оксану. Перше бажання Ксенії було провалитися крізь землю.

Та ось дівчинка стукає у двері, але ніхто не відчиняє. Раптом Оксана побачила, що з вікна на неї хтось дивиться, то була та сама відьма.

  • Чого тобі треба? – спитала жінка.

Оксана показала їй обручку, а та хитро засміялася, дивлячись на дівчинку своїми злими, чорними очима.

Двері відчиняються.

  • Добрий день! – привіталася Оксана.
  • Нічого доброго не бачу.
  • Я хотіла запитати у вас, навіщо ви мені підклали цю річ, невже ми зробили вам щось погане?
  • Погане? Ні. Але раніше ви були всім добрі, ні в чому невинні, а я була самотня, для всіх погана, тепер від вас усі відвернулися. І мені це подобається.
  • Але навіщо так чинити? Потрібно робити людям добро, а не підклади.
  • Я все життя була самотньою. Мати мене покинула, коли мені було сім років. Батька я взагалі не знаю. Друзів, рідних у мене не було. Але тепер все інакше.
  • Можливо у вас воно змінилося на кращий бік , а у мене стає все гірше та гірше. Поставте нас на ваше місце. Ми тепер стали, як ви колись. Не маємо друзів, сусіди від нас відвернулися, проте вам дуже добре – сказала Оксана.
  • Я розумію… Але, як мені добре тепер – сказала відьма.
  • Я вас також розумію. Проте, потрібно ставитись до людей так, як ви хочете, щоб ставились до вас, будьте добрими, допомагайте людям, і вони самі протягнуть вам руку.
  • Вибач мені, що я так вчинила, я не знала, що ти така хороша дівчинка. Я завжди робила людям тільки погане, тепла у серці у мене зовсім не лишилось. Але тепер усе зміниться. Я зроблю усе, щоб ваша сімя стала, як колись. – сказала від щирої душі жінка.
  • Дякую.

Вийшовши із хати, дівчинка була на сьомому небі.

Минуло сім днів. В сімї стало все чудово так, як і раніше. Відьма тепер хороша жінка. Допомагає  людям, чинить добро… А силует - то була добра жінка, вона усім допомагає у біді, і вам також усміхнеться.

Тому ставтесь до людей так, як ви хочете щоб ставились до вас, та коли щось лежить на дорозі, то не слід його брати, тому що може статися щось погане.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №3

Тисевич Анастасія

Країна Одновусого

На околиці міста в невеличкій хатині жила дівчинка, яка навчалася у звичайному класі із звичайними дітьми, але події траплялися з нею незвичайні. Самого початку Катруся прокинулася вночі о 3 годині ночі від дивного свисту, який видався її здавалося із кухні в якій нікого не було, а світилося дивне сяйво, а не просте воно було, яскраво - червоного кольору , ніби сонце опустилося їй у кухню. Вона вирішила піти туди, аде з деякими передчуттям на хороше, ніби вона сама себе заспокоювала і старалася думати про краще. Тільки-но вона зайшла на кухню, сяйво відразу зникло, а свист виявився простим свистом за вікном. Зранку вона спитала свою маму чи не чула вона дивного свисту і засліпленого сяйва. Мати відповіла, що нічого не чула. Наступної ночі вона прокинулася о 2:55 год і побачила ту саму картину, але цього разу вона застала це сяйво, воно було схоже на невеличку кульку, Катруся зважилася доторкнутися до неї, але закрила очі. Відчуття були якісь загадкові і незвичайні. Розкривши очі вона опинилася у таємничому місті де все було неправильне на її думку тому, що нікого не було, а будинки не були побудовані так як треба, вони були криві і не зрозумілі. Багато Катруся ходила і нічого не змогла знайти. Потім вона потрапила до невідомої галявини на якій маленькі дітки-грибочки збирали полуницю. Вона вирішила спитати в одного із них, як звідси вибратися , але всі були дуже зайняті. Настав ранок дівчинка прокинулася і задумалася над  сном, але вона розуміла, що це був не сон. Катруся не хотіла все розповідати іншим тому, що всі подумають  що вона щось вигадує. Дівчинку це дуже зацікавлено. Але наступної ночі нічого не трапилося і це Катрусю  ще більше заінтригувало. Все-таки  куля з’явилася  у її кімнаті і Катя гарненько роздивилася її, та нічого дивного вона не побачила. Доторкнувшись до неї дівчинка потрапила в те місце де і була, діти знову працювали. Одного із них вона все-таки відволікла, його було звати Артем, та запитала, що вони роблять і для чого, але  той відповів, що  вони збирають полуницю для Одновусого, який хоче добратися на полуничному кораблі до чарівного каменю, але Одновусий дуже поганий ,і він розповів, що той викрав їх для того, щоб вони працювали. Катруся зрозуміла, що їй потрібно першій до нього дібратися, але як це зробити вона ще не знала. Але Артем розповів їй про чоловіка, який мав човна, що переміщається  вмить  туди, куди ти хочеш. Катя швиденько побігла до нього, але корабель Одновусого вже відшвартовувався, але дівчинка встигла сісти в човен і сказати де вона хоче опинитися. Швиденько вона стояла на чудодійному камені, а Одновусий уже вибирався на камень  і Катря сказала: « Я хочу, щоб всі дітки, яких ти викрав повернулися до своїх затишних домівок і  Одновусий став добрим і нікого не кривдив у своєму чудо-місті.» І-за декілька  секунд все стало добре. А Катруся встала зранку і вже тоді вона зрозуміла, що це все сон  бо таких див не буває!

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.7
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Кузнєцова Олена Миколаївна
    Дякую, гарний матеріал!
    Загальна:
    4.7
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
3 квітня 2018
Переглядів
19943
Оцінка розробки
4.7 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку