Конспект уроку з української літератури для 8 класу «Юрій Винничук. «Місце для дракона» - повість-казка про сучасний світ».
Тема.Юрій Винничук. «Місце для дракона» - повість-казка про сучасний світ.
Мета: висвітлити яскраві сторінки життя та творчості Юрія Винничука; навчити учнів самостійно добирати, опрацьовувати і систематизовувати біографічний матеріал; розвивати логічне та критичне мислення, навички усного зв’язного мовлення; виховувати почуття національної гідності.
Обладнання: портрет Юрія Винничука, підручник, виставка його творів, ілюстративний матеріал.
Тип уроку: урок-ознайомлення з біографією письменника; урок вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Повідомленя теми і мети.
Робота в зошитах.
Учні записують тему уроку і конспектують біографічні відомості про життєвий та творчий шлях Юрія Павловича Винничука.
Юрій Павлович Винничук - український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор.
Юрій Павлович Винничук (18 березня 1952) Український поет, прозаїк, гуморист, сценарист, режисер і журналіст. Народився в Івано-Франківську в родині лікаря. Після школи вступив до Івано-Франківського педагогічного інституту на філологічний факультет, який закінчив у 1973 р. Через рік переїхав до Львова, працював на різних роботах. У 1987 р. організував естрадну групу “Не журись!”, з якою гастролював і для якої писав пісні та сценарії. У 1991– 1994 рр. Ю. Винничук працював редактором відділу містики та сенсацій надзвичайно популярної тоді львівської газети “Post-Поступ”, у 1995–1997 рр. – головним редактором газети “Гульвіса” (Львів), у 1998–1999 рр. – редактором відділу газети “Поступ”. За щотижневу сторінку Юзя Обсерватора у 1999 р. він одержав титул “Галицький лицар”, водночас через неї мусив пережити більше десяти судових процесів. Перші вірші Ю. Винничук почав друкувати в 1971–1973 рр. Щоправда, після того, як у 1974 р. у нього вдома відбувся обшук, в публікаціях настала перерва. Однак уже з 1981 р. почали з’являтися критичні статті та переклади Винничука практично у всіх українських часописах. У 1985 р. він здав до видавництва “Радянський письменник” збірку прози, яка вийшла друком 1991 р. у серії “Перша книжка прозаїка” під назвою “Спалах”. Її можна вважати першою книжкою фантастики популярного сьогодні автора. Літературна діяльність Ю. Винничука багатогранна: він – автор збірки поезій, еротичних повістей, краєзнавчих книг, фітологічної енциклопедії тощо. Його роман “Весняні ігри в осінніх садах” став переможцем конкурсу Бі-Бі-Сі на кращу українську книгу 2005 року. Ю. Винничук – упорядник антологій української фантастики ХІХ ст. “Огненний змій” та “Огняний змій”, української літературної казки ХІХ ст. “Срібна книга казок”, серії книг “Юрій Винничук презентує”, “Казкова скарбниця”. Його твори виходили у перекладах у Великобританії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії, за його казками знято два мультфільми. Крім того, письменник сам перекладає з багатьох мов. До фантастики Ю. Винничука, окрім вже згаданого “Спалаху”, можна віднести збірки “Вікна застиглого часу” та “Місце для Дракона”, роман “Мальва Ланда”. Остання книжка стала переможцем у номінації “Сучасна художня проза” рейтингового дослідження “Книжка року – 2003”, а також отримала премію Міжнародного фестивалю фантастики “Портал – 2004”. Варто також згадати про жваву реакцію читачів, яку спричинила у 1992 р. публікація фантастичної повісті Ю. Винничука “Ласкаво просимо в Щуроград”. Сам пан Юрій не дуже любить називати себе фантастом, однак сьогодні уявити українську фантастику без його творчості просто неможливо.
Одружений, виховує двох дітей. Живе і працює у Львові.
Робота над твором Юрія Винничука «Місце для дракона»
1.Слово вчителя
В книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.
Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди.
Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві.
“Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.
Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.
Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підтупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
3.Повідомлення 1 географа
Дракон (грецьк. δράκων) — збірна назва, що об'єднує ряд міфологічних і фантастичних істот. Слово «дракон» використовується в найменуваннях деяких реальних видів хребетних, переважно рептилій і риб. Образ дракона знайшов широке поширення в фентезі, а також використовується в феншуй, в гороскопах(рік Дракона) і астрології.
Це змієподібна істота великих розмірів, котра, у деяких розповідях, харчується людьми, має кілька голів, може літати та вміє видихати полум'я зі своєї пащі, володіє чарівними здібностями.
Розповіді й легенди про драконів відомі практично всім народам світу. Характеристики драконів і ставлення до них у різних культурах різні. В традиції країн Далекого Сходу дракони здебільшого зображаються із приязню, добрими, покровителями людей. Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами, з якими вступають в бій шляхетні лицарі.
2 географ
На Середньому Сході драконоподібні істоти з'явилися у ранніх міфах про створення світу, що датуються 2600-2000 роком до н.е. Перекази виникли разом з шумерською цивілізацією у Месопотамії(сучасний Ірак та Іран). Античні дракони Середнього Сходу поділялися на два види: чудовиська, з якими боролися боги перед створенням світу та чудовиська,з якими боролися герої після створення світу.
У вавилонському міфі про створення світу «Енума Еліш», драконоподібна богиня Тіамат займає важливе місце у створенні світу.Мардук повставши проти Тіамат, вбиває її пострілом стріли у пащу,коли вона намагалась проковтнути його.З її тіла Мардук створив Землю, а життя утворилося з черева дракона.
Єгиптяни мають схожий переказ, у якому бог сонця Ра або ж божество Сет перемагає змія(чи дракона),що звався Апеп.А хетеї маєть розповідь про бога грози, що б'ється з драконом на ймення Іллуянка.
Ранні зображення драконоподібних істот виявлено повсюди на Середньому Сході. Наприклад, у 600 році до н.е., цар Навуходоносор наказав вавилонському майстру створити барельєфи тварин на глазурованій цеглі Воріт Іштар. Серед левів та биків, на цеглі було зображено довгошию істоту, що звалася Сірруш.
У грецькій міфології, Зевс вбив своєю блискавкою Тифона(страховище, що мало сто драконових голів). Тифоновий нащадок, дракон Ладон,що теж мав сто голів, охороняв чарівні яблука Гесперид.
Серед інших змієборців у грецькій міфології :
Аполон,який бився з Піфоном, що описувався як гігантська змія чи дракон.
Геркулес, у чиї 12 подвигів входило знищення драконів Ладона та Гідри.
Персей,який вбив морське чудовисько, що було надіслане Посейдоном, щоб помститися за образу.
Ясон, який вбив дракона, що охороняв Золоте руно.
3 географ
Слово «дракон» багато разів зустрічається у Біблії. Вплив шумерських та аркауських міфів про створення світу на Книгу Буття є очевидним. Вавилоняни описували Тіамат, як дракона, чиє пересування спричиняє хаотичний рух океану. Головний вавилонянський бог Мардук вбиває Тіамат. У Старому Заповіті Елогім також вбиває істоту,що відома нам як Левіафан.
Левіафан згадується у Книзі пророка Ісаї:« У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого,і дракона, що в морі, заб'є.». .
У Старому Заповіті, термінологія та зображення,що стосуються драконів, схожі до месопотамських міфів про створення світу.Єврейські адаптації цих давніх переказів включають в себе битву Бога з водяним драконом Хаосу у Книзі Псалмів та Книзі Йова; як і вмесопотамських міфах, смерть чудовиська є необхідною для створення та виживання світу. У Книзі Даниїла описується істота з десятьма рогами на яких «очі, як очі людські, і уста,що говорили про великі речі».
4 географ
Дракони наявні і у Новому Заповіті.Об'явлення Івана Богослова містить 12 згадувань дракона.Серед них: описання «великого червоного дракона із сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім діадем»;дракона, який готовий поглинути щойнонароджене немовля; війну на небі, де «Михаїл і Ангели його воювали супроти дракона, і дракон і ангели його воювали супроти них».
Також у Об'явленні Івана Богослова наявна чітка паралель між злом та драконом:«І повержено величезного дракона, старожитнього змія, названого дияволом та сатаною, що зводить світ, повержено на землю, і ангели його повержені з ним»
Робота з текстом та обговорення. Виразне читання уривків з твору.
Тестові завдання І розділ
1. В якому місті відбуваються події?
а)Люботин; в)Любин;
б)Люборин; г)Люцин.
2.Хто куняв у кріслі?
а)король; в)воєвода;
б)князь; г)пустельник.
3.Як називалася молода князівна?
а)Анюта; в)Настасія;
б)Віра; г)Надія.
4.Де побачили сліди дракона?
а)На березі Дніпра; в)на березі Дунаю;
б)Банстриці; г)Бистриці.
5.Скільки років було дракону?
а)вісім; в)чотири;
б)шість; г)п’ять.
6.З ким товаришував молодий дракон?
а)пустельником; в)лицарем;
б)дівчиною; г)королем.
7.Де заховався дракон від юрби?
а)в лісі; в)в печері;
б)в озері; г)в морі.
8.Хто врятував дракона від пожежі?
а)князь; в)воєвода;
б)пустельник; г) Настасія.
9.Що наказав радник повісити на корчмі?
а)намальованого дракона; в)наказ;
б)оголошення; г)прохання.
10.Що їв люботинський дракон?
а)м’ясо птиць; в)траву;
б)людей; г)молодих дівчат.
11.Де зібралась лицарська компанія?
а)в корчмі; в)в королівстві;
б)на галявині; г)в пустельника.
12.Чого навчив пустельник дракона?
а)писати; в)говорити;
б)читати; г)вогнем дихати.
Примітка. За кожну правильну відповідь 1 бал.
ІІІ. Підсумок уроку
Інтерактивна гра «Мікрофон»
-Продовжіть речення.
«На уроці я відкрив (відкрила) для себе…»
«Ю.Винничук для мене…»
IV. Оцінювання.
V. Домашнє завдання:
1. Опрацювати твір Юрія Винничука «Місце для дракона», скласти план.
2. Віднайти у тексті алегоричні образи дракона, Пустельника, князя.
3. Намалювати ілюстрації до твору.