Конспект уроку з української літератури для учнів 8 класу

 

 

Тема:  Г. Тютюнник. Коротко про письменника. «Климко». Ідейний зміст твору

Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях Г. Тютюнника, визначити особливості його таланту; з’ясувати ідейний зміст твору «Климко», а також ідейно-тематичне спрямування та історію написання повісті; розвивати виразне читання школярів, зв’язне мовлення, логічне мислення, творчу уяву; формувати вміння оцінювати високохудожній текст; кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги, пошани до творчості Г. Тютюнника, доброту, людяність, чуйність, спостережливість, витриманість.

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, бібліотечка його творів, довідковий історичний матеріал «Друга світова війна на території України», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

•                  Що вам відомо про життєвий і творчий шлях Г. Тютюнника?
•                  Які твори художньої літератури цього письменника широко відомі читачам?
•                  З чим пов’язане те, що більшість героїв твору Григора Михайловича — це діти?
•                  Чому тема гармонії людини і природи є актуальною для письменника?
•                  Яке лихо принесла народам Друга світова війна? 
•                  Чи можна вважати літературну діяльність Г. Тютюнника такою, яка збагатила культурну спадщину нашого народу? Відповідь обгрунтуйте.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Г. Тютюнник

Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості,

від чого й сам не раз потерпав. Але то вже — Григорів характер,

вироблений, відредагований і затверджений життям.

Б. Олійник

1. Вступ. Опис портрета письменника

Розглянемо портрет Григора Тютюнника і фотографії, вміщені у двотомнику його творів: він з братом Григорієм — теж письменником, з Олесем Гончаром, сім’єю, друзями на рідній Полтавщині, де народився і де жили герої його книжок. Зовні письменник виглядав так: високий, красивий, з густим буйним чорним чубом і вольовими рисами обличчя чоловік, що рідко усміхався, був стриманим і зосередженим. Та під суворою зовнішністю ховалася добра, щира і вразлива душа.

Літературний побратим і ровесник письменника Б. Олійник так описує портрет Григора: «...вищий середнього зросту, худорлявий. Половецька засмага. Трохи суворі брови, з під-яких зорили карі, аж гарячі очі. Воронове крило чуприни норовливо спадало на чоло...»

2. Інформація про Г. Тютюнника. Матеріал для вчителя

2.1. Життєвий і творчий шлях письменника (перегляд відеоролика з серії "Визначні особистості ")

   2.2. Епоха і письменник.

Григір Тютюнник — митець правдивий, безкомпромісний і сміливий. Зберегти ці позиції художнику слова було нелегко, але Тютюнник зумів залишитися самим собою. Після опублікування чи не кожного нового твору в його бік щедро сипалося каміння «праведної» критики. Дещо з його доробку не друкували зовсім. Однак кожне нове оповідання чи повість продовжує кричати все тією ж гіркою правдою життя, що й попередні. Тепер ми визначаємо: він мав мужність казати в ті задушливі часи те, що нам дозволено тільки нині.

2.3. Творча спадщина Григора Михайловича.

Усе написане цим прекрасним майстром слова, вмістилося в двох томах. Здається, небагато. Однак цінність літературної спадщини митця визначається не обсягом, а змістом і потрібністю його книжок людям. А книжки Тютюнника необхідні нам своєю правдою, чесністю, гуманізмом. Жаль  лише, що письменник прожив мало — всього 49 років. А скільки він міг би ще створити, особливо в наш бурхливий час!

3. Теорія літератури. Поняття про мову персонажів, художню деталь

3.1. Мова персонажів (монологи, діалоги) — виразна або ні, індивідуальні особливості мови; розкриває характер і допомагає зрозуміти ставлення автора (увагу слід звернути не тільки на те, що персонажі говорять, а й на те, як вони це роблять).

3.2. Художня деталь (від фр. detasl) — така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета і взагалі бути домінантою цілого твору.

4. Стисла інформація (історична довідка) про події Другої світової війни на території України  (повідомлення учнів)

Військові події на території України тривали з першого дня (22 червня 1941 р.) Великої Вітчизняної війни і до 28 жовтня 1944 р., коли була остаточно звільнена територія, тобто 1225 днів. Хоча територія України 22 липня 1942 р. була повністю окупована ворогом, українці продовжували боротьбу у лавах Червоної армії, у партизанських загонах, працювали на військових заводах тощо.

Україна сповна відчула, що є нацистський «новий порядок». Мільйони мешканців України стали його жертвами: хто загинув, хто був вивезений на примусові роботи, хто, залишившись на батьківщині, переніс усі страхіття окупації. Жертвами окупаційного режиму стало близько 4 мільйонів мирних громадян України.

Звільнення території України розпочалось 18 грудня 1942 року. На території України було зосереджено понад 60 % сил гітлерівської Германії.

Боротьба за звільнення України мала загальнонародний характер. Серед захисників батьківщини було більше 7 мільйонів українців. Кожний другий з них загинув у боях, кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом. Серед видатних командуючих арміями, фронтами було немало українців, а саме: С. Тимошенко, Р. Малиновський, Н. Ватутін, Т. Рибак, К. Москаленко та інші.

Таким чином, український народ зробив вагомий внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною. Свідченням цього були героїчні подвиги людей на фронтах і в тилу.

5. Г. Тютюнник «Климко»

5.1. Вступне слово вчителя.

Три повісті — «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» — побудовані на автобіографічному матеріалі. Вони продовжують одна одну, відтворюючи певні часові періоди в житті українського народу — початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи — і водночас розкривають етапи формування цілого покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння — на нелегку відбудову. Отож, це не тільки автобіографічна трилогія (так з повним правом її можна назвати), а високохудожня історико-психологічна хроніка певного періоду нашого життя.

5.2. Історія написання (повідомлення учнів).

Повість «Климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна застала Г. Тютюнника на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері.

Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті «Климко» йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.

У 70-х рр.. побачила світ повість «Климко». За книгу «Климко» у лютому 1980 р. Г. Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.

5.3. Тема: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.

5.4. Ідея: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості; ствердження думки, що маленькі громадяни нашої країни — діти війни — справжні герої, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

5.6. Жанр: повість автобіографічної трилогії.

5.7. Особливості твору.

У повісті влучно переплітається дійсне життя Климка з минулим. Це дозволяє читачеві більше дізнатися про життя хлопця, про його радості і страждання, зрозуміти його характер, поведінку, вчинки.

5.8. Проблематика:

•                  добро і зло;
•                  відповідальність за доручену справу;
•                  патріотизм;
•                  милосердя і жорстокість.

5.9. Основні епізоди твору.

- Назвіть основні епізоди твору, які справили на вас найбільше враження. Відповіді підтверджуйте текстом.

•                  Зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю улюбленою вчителькою Наталею Михайлівною. Саме тоді в обох хлопчиків з’явилося благородне бажання допомогти їй, адже вона опинилася з малою дитиною в безвихідному становищі. З цього часу хлопці візьмуть на свої слабенькі плечі всі турботи про вчительку та її доньку.
•                  Німці і місцеві поліцаї влаштували на людей облогу, а Климко з шевцем врятували дівчину від Німеччини, хоч самі могли поплатитися за це життям. Г. Тютюнник показав, як навіть в екстремальних ситуаціях справжні люди залишаються людьми, виявляючи співчуття й милосердя до інших.
•                  Розповідь про перебування Климка в тітки Марини, яка пожаліла хлопчика, лікувала його, виходжувала після гарячки і хотіла залишити в себе — всиновити. Але Климко, хоч йому і подобалося в доброї жінки, не погодився, бо він відповідав уже не тільки за себе, а й за життя Наталі Михайлівни та маленької Олі. Це і є ті доброта і самовідданість людської душі, про які писав Григір Тютюнник.
•                  Повернення Климка з торбинкою солі на станцію, допомога полоненому і смерть хлопчика — безкорисливої, милосердної і відчайдушної душі, що жила для добра.

 Бесіда за питаннями.

•                  В чому виявилася майстерність Г. Тютюнника-пейзажиста на початку твору?
•                  Що змусило Климка вирушити у подорож до Слов’янська?
•                  Опишіть зовнішність подорожуючого? («Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути») Про що вона свідчить?
•                  В яких умовах жив хлопець-сирота у дядьки Кирила? («...Жили удвох... відколи осиротів... в залізничному бараці при самісіньких коліях. Інколи мимо гуркотів важкий ешелон, барак теж ніби зривався з місця: двигтіли стіни, дрижала підлога, бряжчали шибки у вікнах, а барак мчав і мчав. Потім, коли ешелон долетів, гуркочучи тихіше й тихіше, барак знову зупинявся і стояв, як і раніш, і під вікнами в нього знову цвірінчали горобці»)
•                  Через що барак, де жив Климко з дядьком Кирилом, Г. Тютюнник описує як живу істоту? Як називається цей художній прийом?
•                  Ким працював дядько Кирило? («...Машиністом великого паровоза ФД і ходив на роботу коли як: то вранці, то вдень, то посеред ночі... Повертався він завжди несподівано з залізною скринькою в руці, зморений очима і усміхнений до Климка»)
•                  Що було найбільшою радістю для Климка? («...Покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав «посередньо»)
•                  Які речі можна було знайти у скриньці дядька? («...Лежали блискучі ключі й ключики... молоток, жмутик пухкої білої нитковини, великий кухоль, щоб набрати на станціях окропу і чаювати з грудочкою цукру, та складний ножик — різати хліб»)
•                  Якого гостинця привозив дядько Климку? («...Пригірщ пряників-срібноголовців або ґроно прозорих півників на паличках, зв’язаних докупи білою ниткою, або ще щось таке»)
•                  Чому Климко не боявся самотності, коли дядько Кирило йшов на роботу? («...Барак майже ніколи на спав увесь. У ньому жило багато людей, всі вони працювали на станції, ходили на роботу і поверталися з неї хто коли, отож у бараці хтось та не спав. До того ж стояв барак у такому веселому місці, що його з усіх боків осяювали вогні — зі станції, з вагоноремонтних майстерень та від шахти,— і він плив щоночі в тих вогнях, наче корабель у сріблястому морі»)
•                  Через що ночі в кімнаті бараку, де жив Климко, він вважав казковими, найщасливішими у житті? («...Світло звідусіль малювало на стіні супроти Климкового ліжка великі різнобарвні квіти: червоне — маки, синє — волошки, жовте — соняхи, вони мінялися і тремтіли, як од вітру в степу...»)
•                  Що трапилося з дядьком Кирилом, його помічником і кочегаром? («Він (Климко) побачив тільки, що всі познімали картузи й похилили голови... Пряме влучення... У тендер. Їх вугіллям побило...»)
•                  Що, на ваш погляд, відчув Климко, залишившись самотнім? Свої міркування обґрунтйте.

V. Закріплення вивченого матеріалу

 Проведення тестового опитування

1. Вранці Климко прокинувся від:

а) гучного стрекотіння сороки; б) холодної роси;

в) того, що його хтось кинув.

2. Уночі хлопцю снилася:

а) дивовижна картина; б) рідна домівка і материні пиріжки;

в) велика зграя жовтих воронів із жовтими горобцями впереміш.

3. Який художній засіб використав Г. Тютюнник у фразі: «Блищали од сонця стерні... сріблила... павутинка»?

а) Епітет; б) метафору; в) інверсію.

4. До якого міста ішов Климко?

а) Слов’янська; б) Києва; в) Маріуполя.

5. Климко чув, що за склянку солі можна було виміняти:

а) оклунок борошна; б) мисочку чи дві кукурудзи;

в) п’ять метрів полотна і поношені черевики.

6. Дядько Кирило, у якого жив осиротілий Климко, працював:

а) робочим на заводі; б) шофером вантажівки;

в) машиністом великого паровоза ФД.

7. Коли дядько Кирило приходив з роботи, то він завжди приносив Климку:

а) якусь нову книжку; б) гостинець; в) іграшку.

8. Барак, же жили Климко з дядьком Кирилом, можна було порівняти з:

а) кораблем; б) заводом-велетнем; в) птахофермою.

9. Кочегара Славку називали:

а) гармоністом; б) ентузіастом; в) великим спортсменом.

10. Чого не було у скриньці дядька Кирила?

а) Жмутка білої пухкої нитковини; б) великого кухля; в) мідної миски.

11. У Климка були здібності до навчання, тільки «посередньо» мав з:

а) арифметики; б) письма; в) природознавства.

12. Після смерті дядька Кирила Климко вирішив жити:

а) самотньо; б) у тітки Моті; в) з сусідами.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів на уроці

VІІІ. Домашнє завдання

Визначити елементи сюжету повісті Г. Тютюнника «Климко», дослідити, як у творі зображено воєнне дитинство (усне повідомлення).