Конспект уроку "З журбою радість обнялась" (О.Олесь)

  Тема. «З журбою радість обнялась» (О.Олесь).   

Мета: сприяти кращому осмисленню творчого світу Франческо Петрарки; поглибити знання учнів про сонет; формувати навички  виразного читання сонетів; розвивати вміння аналізу художнього тексту, сенсорний апарат та емоційну сферу школярів; сприяти формуванню емоційної культури, естетичних смаків; виховувати розуміння краси людських почуттів.

       Дивна річ - життя, дивна річ - людина,                                                                                                    дивна річ - любов.

          Д.Дідро

       Кохання - єдина пристрасть, яка не визнає                                                                                                   ні минулого, ні майбутнього.

          Оноре де Бальзак

 Обладнання: Ф.Ліст. «Сонети Петрарки», Бетховен «Місячна соната», портрет Петрарки, збірки творів майстра сонету, свічі.

 Тип уроку:засідання літературного салону, урок виразного читання.

 Оформлення дошки: тема, епіграф, домашнє завдання, афіша: «Франческо Петрарка запрошує світську публіку до свого літературного салону. Будуть читатись вірші із збірки «Канцоньєре».

Хід уроку

 1. Слово вчителя. Сьогодні в нашому салоні зібрались високоосвічені знавці епохи Відродження, щоб вшанувати блискучий талант поета, мислителя, родоначальника нової поезії, великого італійця - Франческа Петрарки. Саме він першим виніс на суд людський свій внутрішній світ - власні переживання, почуття, емоції.

 Мудреці-філософи стверджують, що найбільша таємниця Всесвіту - життя.

 Найбільша таємниця життя - людина, а найглибша таємниця людини - творчість. Отже, мета нашого засідання - глибше проникнути в таємниці життя і творчості поета, спроба пізнати внутрішній світ автора і героя збірки «Канцоньєре», на основі власних почуттів створити психологічний і творчий портрет великого італійського митця - Франческа Петрарки.

 Тема засідання літературного салону «З журбою радість обнялась». Аналізуючи творчість поета, ми переконаємось, що саме таким і було все його життя.

 Робота з епіграфом 1. Що дивного було в житті, творчості, любові Петрарки?

 2. Рольова гра. Сл. вчителя. А також дивним є те, що ми сьогодні можемо поспілкуватися з самим поетом.

 Петрарка: «Я щасливий, що можу бути присутнім у вашому літературному салоні. Спасибі, що мене пам’ятаєте, розумієте, вивчаєте творчість. З радістю поділюсь своїми міркуваннями щодо гуманізму моєї епохи: «Істинно шляхетна людина не народжується з великою душею, вона сама себе робить такою своїми чудовими справами… Гідність не втрачається від низького походження людини, аби вона заслужила її своїм життям. І справді, якщо чеснота дає істинну шляхетність, я не бачу, що може перешкоджати будь-кому стати шляхетним».

 Сл. вчителя. У цих словах поета чітко сформульоване положення гуманістичної етики епохи Відродження, що рішуче поривала з нормами середньовіччя.

 Петрарка - один з небагатьох  поетів, якого не лише визнали, а й шанували його сучасники. З ним, сином скромного нотаріуса, розмовляли як з рівнею знатні вельможі, вінценосці та князі церкви. Його слава була славою Італії.

 Петрарка: «Слава та визнання прийшла до мене як до автора ліричних віршів, присвячених золотоволосій Лаурі. Протягом десятиліть я оспівував жінку, яка не сказала мені жодного лагідного слова.

    Вірші народжуються з болю.

    Найвеселіші, знайте, теж.

    Така вже у поета доля:

    Боліть чужим і власним болем,

    Згорать  в огні усіх пожеж.

    Таке вже у поета щастя:

    Весь світ крізь себе пропустить

    Аж до останнього причастя.

    А після нього,

    Якщо вдасться,

    Той струм на кров не промінять.

 3. Сл. вчителя. Читаємо епіграф 2. Думаю, кожен із вас переживав хоч мить цього прекрасного почуття. Сподіваюсь, результатом ваших переживань будуть збірочки поезії. А сьогодні, шановні гості літературного салону, ми маємо змогу насолодитися прекрасною поезією великого Петрарки, доторкнутись до найпотаємніших почуттів великого італійця.

    (Звучить музика).

Виразне читання поезії вчителем  

     Мені наснилась Лаура вві  сні,

     Поставши із Петраркової муки:

     Вона збирала квіти навесні,

     І голуби сідали їй на руки.

     Вона ішла нечутно по землі,

     Огорнена серпанком таємниці,

     Струнка, мов промінь у ранковій млі,

     Легка й тендітна, мов казкова птиця.

     Свята - мов янгол, чиста - як роса,

     З небесних зір сплела собі намисто;

     Небачена й нечувана краса

     Світилась тихо сяйвом променистим.

     А люди йшли, минаючи красу -

     Величну - без розкішного убрання…

     Той дивний сон як спомин я несу

     У серці, що пройнялося коханням…

        Ольга Ніколенко

 Виразне читання та аналіз вивчених напам’ять учнями сонет Петрарки.

 4. Підсумок уроку. 1.Як на вашу думку, чому сонети, переживши майже 7 століть, не тратили своєї актуальності як жанр літератури?

 2. Якщо б вам довелося зустрітися з Лаурою, про що б ви хотіли її запитати, що розповісти?